Перейти до вмісту

улюблені вірші


Повідомлень в темі: 963

#841 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 26.01.2012 – 19:46

Колискова для любчика

Спи, маленький любчику, вільним завжди будь,
Мудрістю і правдою подолаєш путь,
Вірним сином нації, гордістю для мами
Виростай, синочку мій, – будьмо козаками!

Люлі-люлі, любчику,
Люлі, синку мій,
Про недолю батьківську
Плакати не смій.

Спи, маленький любчику, спи, малий козаче,
Я тебе окриленим бачу вже неначе.
Бачу, як смієшся ти на баскім коні
І приносиш усмішку мамі і мені.

Люлі-люлі, любчику,
Люлі, синку мій,
Про майбутнє з нами ти
Плакати не смій!

В. Кузан

П. с. Поціновувачко, супераватарка. ;)

Повідомлення відредагував Маківка: 26.01.2012 – 19:47

  • 2

#842 Zontag

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 57 повідомлень

Відправлено 26.01.2012 – 20:38

а можна улюблені російськомовні вірші? мені дуже Арбєніної подобається оцей:
Мы рассекаем друг друга мгновенно.
Нас миллионы, и Нам по колено.
Мы курим при встрече, при встрече жмем руки,
Мы сушим тела, чтобы были упруги,
Мы только штанами метем по асфальту,
Нам юбки - измена, а платья - как спальник.

А я слушаю Тома Йорка
Про самый уличный spirit,
И питерский дождь рассекаю
Колесами мотоцикла.
И если ты станешь взрослой
И даже совсем не тоненькой,
Я буду любить тебя так же,
Как в наше первое лето.

Мы врем Нашим мамам, отцов Мы не знаем,
Мы кольца на самый большой надеваем,
Мы травим чернилами голые плечи,
Мы меряем силу ладоней - кто крепче,
Целуемся в четную - узкие губы,
Мы злимся, когда обзывают Нас грубо.
Мы бьем без раздумий, с размаху и точно
По-девичьи нежно, по-девичьи сочно.

Мы любим орехи, Мы белки с хвостами.
Мы скачем по клубам, и схема проста:
Сначала по пиву, потом по танцполу,
И градус крепчает, дальнейшее скоро
И быстро случится в кино, в туалете,
На задних сиденьях без света,
На свете - для Нас не проблема,
Нас больше -Мы стая,
И Нас по-иному уже не заставишь.

А я слушаю Тома Йорка
Про самый уличный spirit,
И питерский дождь рассекаю
Колесами мотоцикла.
И если ты станешь взрослой
И даже совсем не тоненькой,
Я буду любить тебя так же,
Как в наше первое лето.
  • 0

#843 Чортеня

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 688 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 26.01.2012 – 21:10

Тебе не забуду

Святвечір мене зустрів у дорозі.
Зустрів на землі, а посеред неба
висів молодик. У Великому Возі
і Великій Ведмедиці була потреба.

Крім неба й світла, була світлиця
і запах шкіри, і контур плоті,
що звав до себе. Нехай святиться
усе, що доти було і потім.

Бо ніч передерла нам горло спазмом.
Чифірили в келіях старі монашки.
Я не забуду твої оргазми,
щиру наївність, дитячі замашки,

як вікопомну звізду не забуду.
Спогад про тебе згасити не в змозі.
Ніч огортає мене, як Юду.
Святвечір мене зустрічає в дорозі
Андрій Любка
  • 0

#844 elena_g

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 48 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 31.01.2012 – 21:39

І зап’ястя твої тонкі.
І долоні твої рожеві.
Та між нами – проваллям роки,
І тумани понад межею.

І обличчя твоє ясне.
І волосся твоє русяве.
Та ніхто вже не наздожене
Серед темряви біле сяйво.

І солодкі краплі жаги
На пругкому пуп’янку лона.
Та зникають з очей береги,
І в озерах вода червона.

І везуть – щоб помститись тобі –
Голодранці в одежах убогих
На селянській рипучій гарбі
Молодого убитого бога.

МАР"ЯНА САВКА
  • 1

#845 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 01.02.2012 – 10:20

Спасибі, elena_g. Гарна поезія. Забігайте сюди частіше. :-)
Нині натрапила на цікавий вірш-пісню.

Друг

Друзів на світі так мало -
Так мало друзів.
Більшість - це просто зустрічні.
А в тій напрузі
Буднів строкатих і хвиль,
Перемножених в злості,
Треба, щоб просто хтось часом
Заходив у гості.
Буде на світі теплішати
З доброго слова,
Буде душа для душі,
Ну така, лазурова,
Бесіда тиха, горняточко чаю -
Та що ще...?
Горнеться серце до друга,
Мов ходить на прощу.
Хай він одненький у тебе,
Хто Другом зоветься.
Він і є справжній... Сто інших -
Це те, що здається...
Хай він не глиба, без почестей,
Всяких заслуг.
Він - незамінний, він - справжній,
Простесенький ДРУГ!


Р. Вірлан
  • 2

#846 Electra

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 226 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Володимир

Відправлено 01.02.2012 – 13:25

* * *

Літнє кафе на розі у місті без назви.
Не годуй голубів, бо звикають,

а будеш — іншим.

Гіркуватий джин-тонік.

Ніколи не вір у справжнє.

Остаточне.

Краще — надламуй солоні вірші.

Любиш те, що триває:

літнє кафе на розі,

пару самотніх людей

за столиком справа…

Стільки часу, аж чуєшся птахом

чи з бронзи

божичем літа

із поглядом зеленкавим.

Пий джин-тонік.

Кажуть, проходить вічне.

Важать тільки слова ненаписаних текстів.
Може.
Вечір — твій. І місто — твоє.

І свідчень

проти тебе не буде:

тут кожен до тебе схожий.

Але — пий!
Прохолодне і згіркле —

єдиний вихід.

Забувати слова,

наче руки старих коханок…

І коли в цьому місті,

у місті без назви, стихне,

спити краплю останню

і зважитися на ранок.
© Галина Крук
  • 0

#847 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 03.02.2012 – 10:03

На папері

А на папері насіяно снів.
Може, вони проростуть почуттями?
Думка вчорашня приходить до тями,
я видаляю себе, наче спами.
Ти на добу чи на світ обмілів?
Білий папір роз'їдає іржа,
букви на порох розвіює осінь.
Ти ще у мене нічого не просиш.
Ти вже у мене нічого не просиш.
Ми у минулому. Холодно. Жаль.
А на папері насіяно слів.
Марно любов зачепилась корінням,
марно майбутнє бубнявіє синім,
стебла чіпляються крапки і рими.
Ти ще у серпні усе спопелив...
І на папері нічого крім слів...

Софія Кримовська
  • 3

#848 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 05.02.2012 – 12:34

Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ

І Є НАРОД…

На сизих пагорбах рясне село горіє,
І сірі вітряки докрилюють свій вік.
В брунатних берегах ріка багряна мріє,
І гай засмучений стоїть, як чоловік.

Ні лету літака, ні шурхотіння гуми,
Тут тільки я, тут я і неба тло,
І дума про народ, моя стодумна дума
Навшпиньки заглядає у чоло.

Як міниться усе! і дурень той, хто зміни
Незмінно заміня вчорашнім днем без змін.
Народ в путі. Та він тавра не зніме
Із тих, хто за народ

являв

себе

взамін

І, відрізаючи живі шматки з народу,
Пророкував народові майбуть.
Та брів народ. Де бродом, де без броду,
Без нас, нетяг, тягнувсь з не бути в буть.

Бо він народ. Бо він глагол життя.
Він зміна змін. Йому нема заміни.
Бо він один крізь весни і крізь зими
Веде свій слід з не бути у буття.

А ми? Хто ми?

Себе ми знаєм зроду.

Чимало віддалось нас жаху в рот.
Лиш ті не віддалися, хто народу
Віддав себе і ствердив свій народ.

Ми знову є. Ми — пізні. Найпізніші.
Що наросли з худеньких матерів
В саду порубанім.

Я знаю, не для тиші

Вулкани дивляться
З-під наших юних брів.

Є Віра. Є Свобода. Кров і шмаття.
Естрада, сало, космос, кавуни.
І є народ, в якого є прокляття,
Страшніші од водневої війни.

1962
  • 0

#849 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 07.02.2012 – 16:43

Один з моїх улюблених...
***
Я - жінка. Я - актриса ексцентрична,
вгадай, яку я граю нині роль.
Я - жінка. Я - володарка велична,
мені вклонялись злидар і король.
Я - жінка. Я - рабиня безталанна,
що знала лиш солоний смак образ.
Я - жінка. Я - пустеля невблаганна,
що спалить всі гріхи твої за раз.
Я - жінка. Я слабка і я всесильна.
Моє життя - зі злом жорстокий бій.
Я - жінка. Ти поводься, любий, пильно,
а раптом, стріли послані тобі...
Я - жінка. Я - жага непереможна,
я мушу все стерпіти і знести.
Я - жінка. Я - те щастя найдорожче,
котре не зміг впустити в душу ти.
Я - жінка. І тому я небезпечна.
Вогонь і лід зійшлись в мені одній.
Я - жінка. Я прекрасна, безперечно,
і в юності, і в старості моїй.
Я - жінка. І у світі всі дороги
ведуть до мене втомлених прочан.
Я - жінка. І за це я вдячна Богу,
хоч Він мені гріхів не пробачав...

Н. Яворська

А ось як цей вірш звучить мовою оригіналу:

Цитата

Я - женщина, а ,значит, я - актриса....
Во мне сто лиц и тысяча ролей.
Я - женщина, и, значит, я - царица,
Возлюбленная всех земных царей.
Я - женщина, и, значит, я - рабыня,
Познавшая соленый вкус обид.
Я - женщина, и, значит, я - пустыня,
Которая тебя испепелит.
Я - женщина. Сильна я по неволе,
Но знаешь, даже если жизнь борьба,
Я - женщина, я слабая до боли,
Я - женщина, и, значит, я - судьба.
Я - женщина. Я просто вспышка страсти,
Но мой удел терпение и труд.
Я - женщина, я - то большое счастье,
Которое совсем не берегут.
Я - женщина и этим я опасна.
Огонь и лед навек во мне одной.
Я - женщина, и, значит, я - прекрасна
С младенчества до старины седой.
Я - женщина, и в мире все дороги,
Ведут ко мне, а не в какой-то Рим...
Я - женщина. Я - избранная богом,
Хотя уже наказанная им...

Н. Очкур

Цитата

Цитата


  • 0

#850 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 12.02.2012 – 17:19

***
Я тебе відігрію від холоду, болю мій, болю!
Я тебе заховаю за пазуху каменем. В очі
Не дивись тим, що завтра зрубають у полі тополю.
Не дивись тим, що листя гаряче безжалісно стопчуть.

Я тебе загорну в оксамитову тишу стежками,
Де ходили століття босоніж у вицвілих свитах.
Озирайся на голос. Він буде сьогодні ласкавий.
Не дивися назад. Ти ще зможеш спочатку любити.

Сто дванадцять світів, і немає ні волі, ні правди.
Сто дванадцять кімнат, і немає притулку приблуді.
Захлинається Бог, пропливаючи повз автостраду.
Забуваються прізвища друзів і недругів. Будень.

Я тебе заховаю до часу, відточиться камінь,
Хоч нестерпно ступати не вперше на шлях від провінцій.
А коли обберу густо вквітчані сни колючками,
Будеш більше боліти. З душею любові по вінця.

Ю. Гладир
  • 3

#851 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 12.02.2012 – 18:05

[ex]спам видалено[/ex]
  • 0

#852 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 12.02.2012 – 18:50

Багато тут гарних віршів! Сама б ніколи не познаходила стільки! Одна з тем, в яку любо заходити!

Цитата

Сто дванадцять світів, і немає ні волі, ні правди.
Сто дванадцять кімнат, і немає притулку приблуді.
Захлинається Бог, пропливаючи повз автостраду.
Забуваються прізвища друзів і недругів. Будень.

- Ввавууу!!!
  • 1

#853 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 13.02.2012 – 15:56

А Ви заходьте, панюсю, заходьте. :)

Твоя коханка


Твоя коханка – рима – горда пані,
Така капризна, але все ж твоя…
О, скільки ти провів ночей в неспанні,
Шукаючи із нею щастя шлях…

То сердиться на тебе, то сумує,
Забившись у куток душевних стін,
То на папері пристрасно танцює,
Але в житті давно немає змін…

В душі розлилась спогадів безодня,
Минулого й того, що не збулось.
І давня, вірна подруга – самотність
Теплиться під пораненим крилом.

А час іде… А час карає смутком,
А ти живеш в надуманих рядках.
Лиш чашка кави знов зігріє руки,
І мариться душі той синій птах…

Л. Ніколаєнко

Повідомлення відредагував Маківка: 13.02.2012 – 16:08

  • 3

#854 веснянка

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1492 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 14.02.2012 – 02:06

***
головна небезпека – у можливості зупинитися
не крути головою тримай міцніше свій пульт...

та навіть потреба молитися – затримує ніби митниця
деколи переконливіше від ваших гумових куль

бо все одно слова таки залишають опіки
і весело борсаються у калюжах придунайські святі
поки буденні речі виснажують як наркотики
приємно між іншим виснажують що і було на меті...

коли ж врешті решт набридають домашні клопоти
і аби прикурити - вже доводиться спалювати мости –
страшною смертю вночі захлинаються біороботи
солодким щастям на ранок пробльовуються коти

тож вір і люби як сказано – якщо вистачає мудрості
підкидуй цілуй розгойдуй і щиро віддячуй за це –
чи тимчасовій ніжності чи голосній розкутості...
бо доки ти є мішенню тобі дозволено все


Дмитро Лазуткін
  • 2

#855 Поціновувачка сутінків

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 138 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Місто моєї любові...

Відправлено 18.02.2012 – 17:17

Анонімні коханці
найкращі коханці залишаться врешті незнаними
ніким не прописані в жодні культурні контексти
анонімні ромео з безвісними геть дон жуанами
не зависнуть на вістрі пера не складатимуть тести
на місце у вічності поміж гладких сторінок
бо їм досить кількох не відомих нікому жінок
для перфектно закручених драм із ножами й піснями
з ненаситними ночами і чорноробами-днями
з битим посудом зрадами втечами гнівом ганьбою
зойканням криком шаленою тіл боротьбою
за право дістатися першим до місця в раю
даруйте начхавши на всю анонімність свою
Мар’яна Савка

Син
Дощ невміло малює калюжі,
Трусить вниз пелюстками квіток.
Парасольки строкаті байдужі
На підборах біжать до метро.
Десь на лавах регочуть краплини.
З-за балкону — фіалки сумні...
Від сьогодні чекаю я сина.
Від дощу він сховався в мені.
Келя Ликеренко
  • 2

#856 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 18.02.2012 – 17:31

***

Я більше не плачу. У мене апатія.
У тебе дружина, у мене – вірші.
Це не божевілля, якась псевдостадія
Моїх особистих мурованих стін.
У мене цитрина, у мене цигарка,
Колега квадратний на вечір, в стіні
Це мій телевізор, - самотність квадратна,
А може, в квадраті, у кубі, в житті…
Я більше не плачу, але й не сміюся.
Цей псевдовишкір з обличчя зійшов.
Я еговіршам на папері молюся
І рим не шукаю до слова «любов».
Дзвінки телефонні, стукіт у двері...
Мені що до того? Залиште, ідіть…
Мій погляд видлубує дірочку в стелі -
Це мій особистий, надуманий світ.
За стінами люди, щасливі, веселі.
В людей, мабуть діти, родина, сім’я.
А в мене вірші і багато паперу,
В який загортаю безглузде життя.
Загортаю і спалюю. Але не плачу.
Не жаліюсь нікому, не прошу нічого.
Я найщасливіша, копійками здачу
Дали у трамваї, що їхав до Бога.


Anairda Kashef

П. с. Поціновувачко, рада Вас знову тут бачити. :) Не губіться. )
  • 3

#857 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 18.02.2012 – 20:12

Ще один вірш Anaird -и. До душі припала лірика цієї юної поетки. І не тільки мені... )

***
Бути сильною, сильною, силь-но-ю, с-и-л-ь-н-о-ю...

Не здаватись ніколи, ніяк!
Десь ставати від болю залізною,
Десь таїти метровий будяк.

Не сміятись, а мило всміхатися.
Все мине, все мине, все... ми-не!
І по ночах з віршами кохатися,
Бо кохають чомусь не мене...

Як ламають, то просто гнутися,
Як береза, що вітер гне.
І відбути цей світ, й відбутися,
І хотіти відбутись ще...

Малювати життя пастелями,
Змалювати всі кольори,
Бути сильною між панелями,
Що стискають чотири в три....

І не плакати, і не скаржитись...
Все мине, все мине, все мине.
І прожити життя відважитись,
наче житиму в ньому ще....

  • 2

#858 Поціновувачка сутінків

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 138 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Місто моєї любові...

Відправлено 18.02.2012 – 21:51

Дякую, Маківко. :) Старатимуся, але ж писання у цю тему дуже настроєве.

***
він заходить до мене спокійно трива
повертаючи в темінь без тями
і відсічена від існування трава
пахне кров’ю природи
і нами
заховає провінція хворі вогні
щоб тягнулись набряклі початки
він заходить уперто і гасне в мені
і не хоче мене
помічати
понавішує Рай золотих заборон
а що стиглі втрисократ — то вище
ворухнеться під шкірою зайве ребро
і тоді стережись
чоловіче
я ненавиджу пил на повіках полиць
а тим паче коли свідомо
і в розхристані келії темних пивниць
не пущу доживати
долю
ми слабкі і могутні напівгріха
на пожежу кісток чи порох
незагоєні війни трава суха
але Боже хіба я
ворог
Анна Малігон
  • 1

#859 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 18.02.2012 – 21:53

Завтра плюсика кину за настроєвий позитив. :) Винна. ))

***
Я не знаю красивих слів,
де блукають сумісні рими.
Я загублена серед днів,
Я залишена десь між ними.
Я малюю своє життя,
а вода вимиває колір.
Забагато тут слова "я",
непрочитаного по долі.
Я не вмію зіграти роль,
я не вмію нанести гриму.
Якщо кров, то лиш справжня кров.
Якщо сльози, то не зі слини…
Я не знаю красивих слів,
і мені не дарують рути.
Я лиш хочу, щоб хтось зумів
зрозуміти мене й почути…


Капелюшниця
  • 2

#860 Поціновувачка сутінків

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 138 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Місто моєї любові...

Відправлено 22.02.2012 – 14:14

Еротичний вірш
Дві руки — повільно — як дві новели —
Ти читаєш у всіх на очах.
І не треба казати... не треба...
Про трепет і страх...
Про зав’язку, в якій ми з тобою
Пунктирно зазначені.
Ми з тобою — як білі аркуші —
Рватися навчені.
Ти чуттями своїми шукаєш
Того, що нема
Між землею і небом, між
Тим, що ніколи не рушить...
І я вкотре викреслюю слово,
Але дарма,
Бо те слово твоїми губами
Мене ворушить.
Бо це слово — в яке одягнула усе земля —
Крізь повітря
Що стало собою
Крізь витоки пальців
Ти не можеш на все дивитись ось так — здаля
І тремтіти рукою,
Тримаючи душу, мов п’яльце.
Білі трави цвіли, білі трави нічної постелі
Розстеляли гілки і думки — нетерплячі й прудкі.
Дві руки — повільно — як дві новели —
Ти читаєш уже між рядків...
Тетяна Винник

Повідомлення відредагував Поціновувачка сутінків: 22.02.2012 – 14:15

  • 1



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних