Перейти до вмісту

улюблені вірші


Повідомлень в темі: 963

#781 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 01.11.2011 – 23:06

Идешь, на меня похожий,
Глаза устремляя вниз.
Я их опускала – тоже!
Прохожий, остановись!

Прочти – слепоты куриной
И маков набрав букет,
Что звали меня Мариной
И сколько мне было лет.

Не думай, что здесь – могила,
Что я появлюсь, грозя...
Я слишком сама любила
Смеяться, когда нельзя!

И кровь приливала к коже,
И кудри мои вились...
Я тоже была, прохожий!
Прохожий, остановись!

Сорви себе стебель дикий
И ягоду ему вслед, –
Кладбищенской земляники
Крупнее и слаще нет.

Но только не стой угрюмо,
Главу опустив на грудь.
Легко обо мне подумай,
Легко обо мне забудь.

Как луч тебя освещает!
Ты весь в золотой пыли...
– И пусть тебя не смущает
Мой голос из-под земли.

Марина Цветаева
  • 0

#782 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 02.11.2011 – 03:23

***
Плаче свічка. Плаче, плаче, плаче
І зітхає: "Це було колись..."
Душі наші рідні так гарячі,
ніби на прощання обнялись.

Грає ніч циганськими очима
І печально тулиться до нас.
Хтось їй двері ще не раз відчинить,
Тільки не зупинить впертий час.

Тільки не ті самі поцілунки
Відшепочуть знов сумні вуста...
Чи щасливим, чи нещасним трунком
Ти мені край долі раптом став.

Плаче свічка. Мабуть, що від болю.
І лоскоче воскова сльоза...
Не лишай мене в своїй неволі,
Про яку ні слова не сказав.

Де ти, де ти, нетутешній вітре?
Холодом своїм відшаленів...
Я ще буду гаснути й горіти
В ночі тій, де ми лише одні.

Я ще буду, я ще, може, буду...
Відійдуть і радощі, й жалі.
Але вже ніколи не забуду
Голос твій і свічку на столі.

(авторка невідома)

***

Для Б. О. в дарунок
Розчаруєш мене і підеш...
Защемить гордий слід за тобою...
У якому ти світі живеш?
До якого пливеш ти прибою?

До чиїх припадаєш ти губ,
Ще й складаючи грішну молитву?
З ким ти чиниш земний перелюб,
Задивившись у долю розбиту?

Неприкаяно й гірко чомусь
Переслідуєш тінь неспокою...
Я зникаю і вже не озвусь,
Навіть спроби вернутись не скою.

За густою завісою снів
Переступиш поріг мій, я знаю.
І, можливо, тоді...
Але ні!
В мене права на тебе немає.
  • 0

#783 Electra

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 226 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Володимир

Відправлено 02.11.2011 – 18:43

* * *
За стільки років — тільки два листи
Iз голосами, що належать мертвим.
Я ж ящіркою був, і я не встиг
Підвалини долонями підперти.
Жага опівдні западала в кров.
Були дві жінки, і обидві — грона.
Солодкість їх п'янила, як любов.
А та, що третя — тиха й безборонна.
Опівдні бджоли падали на віск.
I камінь був розхристано гарячим.
А третій жінці бракувало сліз,
Тож я її — удруге — не побачив.
Вона пішла — і зникла назавжди
В світах, де не надписують конвертів.
А я тепер відшукую сліди —
Підвалини долонями підперти.
(с)Мар'яна Кіяновська
  • 0

#784 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 03.11.2011 – 09:51

Електро, дяка за поезію. Всі смайлики - у приват. )

***
Я вільна хвиля,
Ти - мій власний берег.
Та не єдиний, не єдиний ти...
У вирі шторму згублених містерій
Мені свій відчай нікому нести!
Об тебе я вдаряюсь і втікаю,
Неспокій забинтовує той біль.
У розпачі від всього відрікаюсь...
А я буває, розкажи, тобі?
Ти скільки хвиль божественних стрічаєш:
Покірних, безпорадних і дзвінких...
Я ж - вільна хвиля - з гордістю прощаюсь
Серед безумств життєвої ріки!
Т. Я.

  • 1

#785 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 03.11.2011 – 12:53

***
І не тому тобою дорожу,
Що ми у чомусь десь занадто схожі.
І не тому тебе не залишу,
Що я любити іншого не можу.
І не тому розхристані вітри,
Що нас вони з’єднали і схрестили.
І не тому число у Бога "три",
Що тричі ми гріхи комусь простили...
І не тому у всьому сенс і зміст,
У всьому смак і свій властивий присмак...
І не тому ти смуток свій приніс,
Що я його в душі твоїй затисла.
І не тому кохаєш без вінця,
Що так бажаєш і в розлуці мрієш...
Життя - це драма, драма без кінця...
Важливо те, чи грати її вмієш.

Т. Я.
  • 0

#786 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 03.11.2011 – 14:50

***
Ти поглядом сказав, що все закінчено,
Та я в ту мить зміцнішала стократ…
Нехай маленьким, згубленим камінчиком
Я у життя розпочинала старт.

І хоч не раз підносили і кидали,
Ще гірше, - наступивши, далі йшли, -
Лиш Господу відомо, що я звідала.
Ми разом з ним усе пережили.

Повір мені, що я не дорікатиму,
Провини нічиєї в тім нема.
Згоріла ніч тоді чужою ватрою,
Лишилась безпроглядна пелена.

Але якщо колись очима карими
Ти віднайдеш мене, то жди біди!
Я дорогим і вже безцінним каменем
У серце твоє влучу назавжди.

Т. Я.
  • 0

#787 Electra

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 226 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Володимир

Відправлено 03.11.2011 – 20:14

привітай мене з міста якого на мапі нема
привітай мене з міста далекого в нас тут зима
наші дні закороткі а відстані завеликі
а у тебе блаженна відсутність координатпросторових і часових. твоє місто сад
де із квітів тече нескінченний тягучий липень
просотай мені нитку із літа у сіре ніде
ти читав про героїв – і ось твій герой він іде
на двобій із потворою у лабіринтах провулків
в нескінченних порожніх кімнатах прийдешнього дня
будь змією змією мій янголе шкіру міняй
будь містичною мушлею плоть запроторюй за стулки
я твій лицар гавейн ланселот дон кіхот паладин.
час хитає бичачими рогами. як я один
цього монстра звоюю пройду через тернії пішки?
будь мені аріадною янголе будь мені а
там побачимо. нас розривають зірки і слова
нам розлючені фурії фатуму ставлять підніжки
я твій лицар я твій менестрель ланселот містер ікс.
проведи і лиши мене янголе. лета не стікс:
забувай – це вродливим і пещеним хлопчикам личить
наші завтрашні дні в нас за спинами гострять ножі
якщо літо скінчиться мій янголе просто біжи
через мохом порослі мости в авалони суничні
тільки знову і знову пиши мені звідти. на склі
на піску на камінні на вітрі на тілі на тлі
потемнілого листя на мокрому небі нічному
натомившися нищити монстрів в священній землі
я до тебе прийду –
і це буде дорога додому
(с) Ірина Шувалова.
  • 0

#788 Electra

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 226 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Володимир

Відправлено 13.11.2011 – 22:00

Хлопчику, хлопчику, знято з підрамника
Полотна надій моїх юних — за гріш...
Твого обличчя глевка кераміка —
Все, з чого маю писати вірш.
Не цілування по темних скверах,
Не з мокрих прилавків березовий сік —
Я ж тепер вся в фешенебельній скверні,
Котрій наймення — «бальзаківський вік».
Хоч ти очима всю мене вимуч —
Хлопчику, хлопчику, це вже не те...
Я ж розжилася на власний «імідж»:
Мені вже троянди шлють у готель!
...Але з липучих вогнів ресторанних,
З високогір'я сяйних авансцен
Виношу, мов зяючу ніжну рану,
Твоє сире півдитяче лице,
Де вилиці — круто і губи — вперто:
Без жодної скази, аж вогке! —
а все ж
З таких проступає готовність на жертву,
Як внутрішній відсвіт майбутніх пожеж!
Стоять у зіницях засльозені свічі...
Ще ти зостався такий один:
Я упізнала тебе в обличчя
Пам'яттю генів і сновидінь.
Тремчу, неначе автокатастрофу
Раптом угледіла на бігу:
Такий медальйонно ліплений профіль
В юності міг би носити Богун!
Ти ковтаєш клубок гарячий,
Ти весь іще з борсань і мерехтінь...
Хлопчику, хлопчику, я тебе бачу —
Але не можу застерегти...
(с) Оксана Забужко

а пісня Сестер Тельнюк на цей вірш - просто бомбезна!
  • 0

#789 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 13.11.2011 – 22:09

Величальна молодої

Кого я так люблю? люблю тільки тебе,
Рука моя в твоїй руці співає,
І погляд твій в душі моїй цвіте
Тим квітом, імені якому ще не знаю.

Не знала я, що голосом твоїм
Усе на світі вже давно говорить…
Люблю тебе — і небо входить в дім,
Блакитним словом колискову творить.

Віднині ми і наших літ сім’я
Нехай нам будуть плиннго золотою.
Господарю мій ніжний, я твоя…
Господарю мій мужній, я з тобою.


Микола Вінграновський

  • 0

#790 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 14.11.2011 – 18:00

***
Втопи в мені свій вічний біль
І влий у мене сонний відчай.
Я стану морем! Навіть більше —
Я стану прірвою тобі.

Хай протече крізь пальці час,
Останні висохнуть сльозини.
Кохання з запахом бензину,
І слово “так” терпке, як чай.

На хвилі “Солодко ФМ”
Полився дощ прямим ефіром.
І звук від крапель вліз під шкіру.
Намокла відстань під дощем.


Він вмів
Він мене, наче книгу, вивчав,
Між рядками блукаючи легко.
І ковтав мій скривавлений час,
Мов якийсь самогубець таблетки.

Він мене, як поему, читав,
Хоч ненавидів ритми і рими.
Він мене надсилав у листах
І губив між листами чужими.

Він мене вимовляв по складах,
Хоч неправильно наголос ставив.
З перших літер мене розгадав
І зіграв, як найкращу виставу.

Він мене, наче драму, писав
І вигадував різні сюжети.
Він і досі — мої небеса,
Ну, а я лиш далека планета.

Неосяжне
На дисплеї світилось салатовим,
І кричало про зраджену розумом.
Непомітними, часом занадто аж,
Задзвеніло в душі стоголоссями.

Потонуло у сонячних променях,
А назад повернутись боялося.
І словами глухими і скромними,
Говорило про те, що не сталося.

Лікувало краплинами ніжності
І вбивало свідомість оргазмами.
Тільки мить - і святі стали грішними,
Їхні зради крізь погляд вилазили.

Зачинилось за мідними ґратами
І ще довго думками леліяло.
На дисплеї світилось салатовим
Та кричало про скривджену мріями.

Не зривайте
Спокійно. Тихо у шию дихав.
Світанок скоро.
Шалено-ніжно. Цілунок свіжий.
Ти щось говориш.

Нестримно, марно, буває, гарно
Зривати квіти.
Мене зриваєш, кудись кидаєш, -
І знов летіти.

Стебло зігнеться в моєму серці
Безмежно пусто.
Листок зів'яне — в мені не стане
Живого глузду.

Яскраві зорі у цій love story
Чомусь відсутні.
Бувай здоровий! Прощай, минуле!
Привіт, майбутнє...

Ю. ГРИЦЕНКО
  • 1

#791 Чортеня

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 688 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 14.11.2011 – 19:35

Я дімедролю. Читаю вірші.
Багато бухаю. Багато сплю.
Залізаю у сон, наче у нішу.
Я матюкаюсь. Але не курю.

Я деградую. І пишу вірші.
Багато бухаю. Багато сплю.
Вилізаю зі сну, наче із ніші.
Люблю кайфувати в вечірню пору.

Я декламую незграбні вірші.
Багато бухаю. Багато сплю.
Знаєш, часи стали зліші.
Знаєш, начхати мені на весну.

Я дімедролю. Читаю вірші.
Багато бухаю. Багато сплю.
Знаєш, вірші стали гірші.
І чай мені не до смаку.

Андрій Любка

  • 0

#792 Electra

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 226 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Володимир

Відправлено 14.11.2011 – 20:19

продовжуючи тему Любки:happy1:


Якщо я помру - стану твоїм янголом-охоронцем.
Просто люби мене, і я захищу тебе від усіх
бродячих псів цього міста, від усіх комарів і спеки.
Клич мене на ім'я, і я починатиму тебе цілувати
за кілька хвилин до твого пробудження.
Згадуй про мене частіше, і я пильнуватиму,
щоб на твоїй кухні нічого не пригорало.
А поки я живий, дозволь мені дозволяти собі все,
що я хочу з тобою зробити.
Дивися на мене тепло, і я поламаю ноги
всім паркувальникам, які псують тобі настрій.
Можеш мене навіть прибити, та я все одно
ляскатиму тебе по сідницях у людних місцях.
Цілуй мене із заплющеними очима, - і я буду судомно освідчуватися,
коли все в тобі пружниться і стискається.
Дзвони мені за будь-якої нагоди, хоч зараз, коли це читаєш,
і я не тямитиму себе від щастя.
Дозволь повільно знімати з тебе трусики, -
і я очищатиму воду, яку ти п"єш.
Дозволь зривати з тебе трусики, -
і я тільки це й робитиму.
Просто люби мене, і я й далі ніяковітиму,
коли ти до мене всміхаєшся.
Просто люби мене, і я буду твоїм янголом,
твоїм охоронцем.
(с) Андрій Любка
  • 0

#793 Чортеня

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 688 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 14.11.2011 – 22:09

Улюблений..


У п’ятницю зранку я вийшов з в’язниці.
Сонце палюче ріже зіниці.
Неперерізане горло і цілі вени –
Жовте мальборо в мене в кишені.
Снайпер сидить на будівлі навпроти,
для нього вбивство – сильний наркотик,
і поки я курю, іду і теде,
снайпер на мушці мене веде.
Я приходжу додому й лягаю в ліжко,
Бог в казино розставляє фішки –
Мені випала фішка поспати,
а казимиру – мазати чорні квадрати.
сни залізають у вуха і очі,
класик казав, шо ні дня бєз строчкі.
І постійно сняться вірші мені,
Ці чорні янголи твого імені.
Вони кричать до зброї, до зброї!
Я завтра маю виступ у львові.
На моєму ліжку плями твоєї крові.
Ранок почнеться цигаркою й кавою,
Ти завжди була зі мною ласкавою,
І писати для тебе слова почерствілі –
Це наче ховати кулі у тілі.
Я хотів тебе зробити щасливою,
І коли поцілунки кінчалися зливою,
Ти мене цілувала просто у серце,
І сліди поцілунків я не можу стерти.
Без тебе сиджу у рюмці й бокалі,
В мене купа віршів і нерви зі сталі.
Вірші про тебе – для мене молитви,
Знаю, талант не можна пропити,
Не можна піти, як теща під лід,
Коли у тебе СНІД.
І постійно сняться вірші мені,
Ці чорні янголи твого імені.
Вони кричать до зброї, до зброї!
Я завтра маю виступ у львові.
На моєму ліжку плями твоєї крові.

Андрій Любка
  • 0

#794 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 15.11.2011 – 17:00

Навіяли, дівоньки, на спогади. Колись Любка приїздив до Луцька на книжковий ярмарок. З вигляду – звичайний хлопака. Та його ««Вісім місяців шизофренії» кардинально змінили думку про автора.
Там так-е-е-е все… ех… доросле й димедрольне. :happy1: Відверта матючня. ;-)
Ось дещо цікавеньке.

***
Ти, наче вірус, нахабно залізла в мій бортовий
комп’ютер, і я завис. Завис у повітрі, наче
гірлянда, або сніжинка, наче струмінь цигаркового
диму, наче мертвий янгол, наче Святий дух.

Я багато разів пробував позбутися тебе, викинути
у смітник, наче посуд одноразового використання, ти ж
чомусь поверталася, просто в інших формах. Зрештою, я
звик до тебе, як звикають до маленького песика, до
улюбленої газети, до саме цієї марки пива, саме
до цього ландшафту, саме до цього світла, саме до
цього запаху, саме до цієї депресії, саме до до цих
звихнень.
Ти ж говорила банальні речі про те, що моїх гріхів
Вистачить для приходу нового Ісуса, для
всесвітнього потопу, для великої економічної
депресії чи інфляції.

Попри все це, я люблю слухати, як ти спиш, як грають
Сурми на замкових вежах, як шарудять обгортки таблеток,
Як біжать лісом незаконні іммігранти, як падає
Листя, як тече вода у підземних руслах, як гупають об
Землю тіла замерзлих голубів, як відкупорюються пляшки
Дешевого вина, як проростають бруньки, як проходять пологи
В покинутих жінок, як
Стукають заржавілі серця зупинених годинників,
Як схлипує дитина під час грози, як рипить сніг, як скрипить
Перо на папері.
Найголовніше в цьому житті — прокинутися біля тебе
В ліжку і слухати як
Ти спиш.
  • 0

#795 Electra

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 226 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Володимир

Відправлено 15.11.2011 – 22:22

а я стаю фанаткою Забужчиних віршів...) осьо іще один:
…А все-таки я Вас любила, любила, любила!
І це не минає — хіба осідає на дно…
Я Вас у собі, мов коштовну карафку, розбила —
І душу, як білий обрус, просочило щемливе вино!
Ви колір дали моїм мислям, а образам тіло,
Зоставшись — лиш шумом, як море у мушлі в ушу…
А як там насправді було — то яке кому, Господи, діло!
Важливо — як буде.
А буде — як я напишу.
(с) Оксана Забужко
  • 0

#796 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 16.11.2011 – 09:49

А як ставишся до поезії Марії Матіос? :happy1:

***
Носи мене в думках, як на руках.
Бо день, як ліс, – опеньками пропах.
І вільний дощ дзюркоче по дахах.
Мою ж бо волю знемагає страх.
… Носи мене в думках, як на руках.
Тримай мене в собі, як у тюрмі.
Як жид вино тримав би у корчмі.
Так, як пилок тріпоче на бджолі.
Тримай, як мед тримається в хурмі.
… Тримай мене в собі, як у тюрмі.
Рятуй мене.
Як сонце чи як сніг,
Як ластівку з-під обгорілих стріх.
Пали, як Скіфію немудрий печеніг, –
Я цілуватиму сліди від твоїх ніг.
Люби мене.
Я твій останній гріх.
  • 0

#797 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 16.11.2011 – 12:09

Ще одна чудова річ...

* * *
Прости мені оцю відвагу –
не мати смутку ув очах.
Я жінка.
І для мене благо
Отак от жити – на мечах.
Іти по лезах, як по травах,
Сивіти в чорняві ночей
І відвертать від тебе замах
Чужих очей, чужих очей.
А потім плакать, мов дитина,
Чолом уткнувшись у щоку,
Шептать нехитре і невинне:
"Нащо тобі мене таку…"
І знову думати до рана,
І попеліти від жалю,
Бо ти – моя найглибша рана.

Та – що люблю…
  • 0

#798 Electra

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 226 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Володимир

Відправлено 23.11.2011 – 19:23

до Матіос ставлюся трохи скептично,якщо чесно.

А от моє недавнє відкриття, пронизливо-чесна і щира Бабкіна:
Не йди. Бо завтра буде сніг.
Ми будем дихати в долоні
І сподіватися відлиг
У нашому Ієрихоні.
Не дихай. Блюз із приймачів
Зруйнує світ навколо тебе,
Бо безіменні сурмачі
прийдуть не з заходу, а з неба
у місто підпісочних криг,
холодних снів і теплих течій...
Не бійся. Мур впаде, як сніг.
Легенький сніг на наші плечі.
(с) Катя Бабкіна
  • 0

#799 Elo4k@

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 73 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 23.11.2011 – 20:19

Я сначала скучала до слёз,
Но потом улеглось, позабылось.
Только лишь по спине мороз
От того, что могло, но не сбылось. 
Бьютсяволны о камни игриво
и кричат в небе чайки паря
как мне грустно порой и тоскливо
в тишине вдалеке от тебя.
я тоскую, мне грустно , пойми же.
как хочу я прижаться к тебе.
никого нет дороже и ближе
во всём мире на этой земле.
я приеду,мы встретимся вскрое
понесёмся по волнам любя.
будет ветер играть на просторе
в бесконечность морскую маня.

 ***

О как же больно сжалось сердце лишь от мысли,
Что дело рук твоих удар исподтишка,
Что сил хватило нанести мне в спину выстрел,
А сил в лицо ударить – нет, тонка кишка.
О как же долго верить в правду не хотелось…
Как это странно – на добро ответить злом,
В ответ на преданность презентовать неверность,
В ответ на искренность – лишь ложь. Но поделом.
Пора учиться, если выжить здесь хочу я,
В мире, где прячет друг за пазухою нож.
Не думай, щеку не подставлю я вторую.
Свою ошибку ты когда-нибудь поймешь…
Нет, не унижу я себя банальной местью,
Не отплачу тебе монетою твоей.
И хоть продолжим мы идти по жизни вместе,
Меня ты больше не используешь, поверь!
Пускай затянутся однажды эти раны -
Рубцы от них совсем не просто истребить.
И доверять тебе я вряд ли снова стану.
Я не смогу твое предательство забыть…

***

Никогда не жалею о том, что прошло,
А всегда улыбаюсь тому, что все было!
Кто-то скажет: "Безумная!" да, ну и что!
Я умею прощать, это мне дает силы!

И крутой поворот от подруги судьбы
Пусть заносит меня с каждым разом все дальше,
Я лишь стану сильней, чем хотела бы быть,
И впитаю в себя больше боли и фальши...

Никогда не жалею о том, что прошло,
А всегда улыбаюсь тому, что все было!
Я умею любить, и любить всей душой!
Я умею мечтать и быть просто счастливой.

Повідомлення відредагував Elo4k@: 23.11.2011 – 20:20

  • 0

#800 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 23.11.2011 – 21:28


 i 

Не забувайте додавати авторів.
 

  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 4

0 користувачів, 4 гостей, 0 анонімних