Перейти до вмісту

улюблені вірші


Повідомлень в темі: 963

#621 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 26.09.2010 – 08:08

Я божеволію від тебе.
Назад немає вороття.
Я божеволію... Так треба.
Ти змінюєш моє життя.

І кожна мить, немов остання.
Я поринаю в забуття,
І я не стримую бажання...
Я змінюю твоє життя.

Я божеволію без тебе...
І без наркотику очей,
Очей бездонних, наче небо,
З солодким присмаком ночей.

Я божеволію... Повстання
У грудях полум’ям горить.
Я знаю точно – це кохання
У серці солодко болить.

Я щастя більшого для себе
Не можу уявити сам,
Ніж божеволіти від тебе...
І жити вдвох одним життям

незнаючийвірш
  • 0

#622 Альбертина зникає

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 18 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Прилуки - Харків

Відправлено 06.10.2010 – 20:58

В.Стус ЗА ЛІТОПИСОМ САМОВИДЦЯ

Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа.
За хмарою хмари. За димом пожарищ — високо
зоріє на пустку усмерть сполотніле божа.
Стенаються в герці скажені сини України,
той з ордами ходить, а той накликає Москву.
Заллялися кров'ю всі очі пророчі. З руїни
вже мати не встане — розкинула руки в рову.
Найшли, налетіли, зом'яли, спалили,
побрали з собою весь тонкоголосий ясир.
Бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали,
бо так не карав нас і лях-бусурмен-бузувір.
І Тясмину тісно од трупу козацького й крові,
і Буг почорнілий загачено тілом людським,
бодай ви пропали, синочки, були б ви здорові,
у пеклі запеклім, у райському раї страшнім.
Паси з вас наріжуть, натягнуть на гузна вам палі
і крові наточать — упийтесь кривавим вином.
А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі.
Наш дуб предковічний убрався сухим порохном.
Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
мов кінь навіжений, що чує під серцем метал.
Куріє руїна, кривавим збігає потоком,
а сонце татарське стожальне разить наповал.


від цього вірша у мене аж мороз по шкірі...
  • 0

#623 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 06.10.2010 – 21:08

ТИ НЕ ЛЮБИВ...

Якщо ти не хотів,хоч раз в житті обняти небо,

Торкнутись його синьго чола

І цілувати цвіт троянди,що квітує

Ти не любив і в цьому вся біда.

Якщо ти не хотів для когось жити,

Зорю діставши,руки обпекти,

Росу збирати ,наче ніжні квіти

І прихилити небо до її стопи

Ти не любив...

Якщо в житті ти не хотів ридати

І дарувати перли сліз своїх

Ти не любив і будеш цим страждати

До самої останньої пори...
  • 0

#624 веснянка

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1492 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 07.10.2010 – 13:41

***



бджола впевнена що вона – комета

комета не впевнена що вона бджола

гора вперто не хоче йти до магомета

магомет дуже хоче аби нарешті прийшла



але провсяк випадок збирає наплічник

можна подумати – скільки того життя

аби порушувати цей романтичний звичай

коли у небесну ріку пірнають двічі

зупиняючи власне серцебиття



щоб відчути спочатку – як пахнуть троянди на схилах

як збираються в улоговинах дні

потім – за які проміжки болю виростають крила

ніби купи каміння на мілині



це твоя біологія – не пропускай уроків

це твоя географія твій ландшафтний дизайн

правда лише твоїх помилкових кроків

про які ніхто б ніколи не розказав



свіжий але пронизливий вітер

видимість – близько нуля...



бджола обирала для себе найкращі квіти

комета знала – її чекає земля

Дмитро Лазуткін
  • 0

#625 Teo

    бовдур, булька, кулька, круть!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2841 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 07.10.2010 – 13:51

они и мы
все они сидели на парадной веранде
беседуя:
Хемингуэй, Фолкнер, Т.С.Элиот,
Эзра Паунд, Гамсун, Уолли Стивенс,
э.э.каммингс и кое-кто еще.
"послушай," сказала моя мать, "ты разве не можешь
попросить их умолкнуть?"
"нет," ответил я.
"они несут чушь," сказал мой
отец, "им бы на работу
устроиться."
"у них есть работа," ответил
я.
"дьявольская же у них работенка," сказал отец.
"вот именно," подтвердил
я.
тут внутрь ввалился
Фолкнер.
нашел виски в
буфете и вышел с
бутылкой.
"ужасный тип,"
сказала моя мать.
потом встала и выглянула
на веранду.
"с ними какая-то женщина,"
сказала она, "только похожа она на
мужчину."
"это Гертруда," сказал
я.
"там еще один парень мускулами
играет," сказала она, "говорит, что
завалит любых
троих."
"это Эрни," сказал
я.
"и он," отец ткнул в мою сторону,
"еще хочет быть как они!"
"это правда?" спросила мать.
"не как они," ответил я, "а
с ними."
"найди себе, черт возьми, работу,"
сказал отец.
"заткнись," ответил я.
"что?"
"я сказал "заткнись", я слушаю
этих людей."
мой отец посмотрел на свою жену:
"это не мой
сын!"
"надеюсь," сказал я.
Фолкнер ввалился в комнату
снова.
"где телефон?" спросил
он.
"за каким дьяволом?" спросил
отец.
"Эрни только что вышиб себе
мозги," ответил тот.
"видишь, что бывает с такими
людьми?" завопил отец.
я поднялся
медленно
и помог Биллу
отыскать
телефон.

Ч. Буковскі
  • 0

#626 чорно-біла

    Т-юлень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2757 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Roma

Відправлено 11.10.2010 – 01:02

Есть люди с особо чувствительной кожей –
их лучше не трогать. Они не похожи
на всех остальных. Они носят перчатки,
скрывая на коже следы-отпечатки
лилового цвета от чьих-нибудь пальцев,
бесцеремонных в иной ситуации.
Они опасаются солнца в зените.
Обычно, надев толстый вязаный свитер,
выходят из дома по лунной дорожке
пройтись; и не любят, когда понарошку,
когда просто так, не всерьез, не надолго.
Болезненно чувствуют взгляды-иголки
и крошево слов. Они прячут обиду
в глубины глубин, но по внешнему виду
спокойны они, как застывшая глина,
лишь губы поджаты и паузы длинны.
Они уязвимы, они интересны;
и будьте чутки и внимательны, если
вы их приручили: они не похожи
на всех остальных – они чувствуют кожей.
(М. Павич)


Юрій ЗАРУЦЬКИЙ

Ширму відкрийте!
Добийте арфіста!
Скиньте прожектор дванадцятиватний!
Новий спектакль (безумовно комічний)
Вам пропонує театрик приватний.

Перший дзвінок – словослови і співи,
Гідний початок життєвого шляху!
Тіштесь, таланти!
Радійте – дебіли!
Плата за щастя –
– кохання на плаху.
Другого дзвоника хтиве дзижчання
Бісіло осто – вірніш, остобісіло!
Ждання!
Чекання!
Благання!
Прощання!
– Бачили, люди, як сонце повісилось?!
Третій! Останній!
Величний! Могильний!
Мірно і чинно, як цокіт метронома
Вас проводжає у двері відчинені –
Труп схоронили,
Труппа вдоволена.
  • 0

#627 Ґвинтик

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 774 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:свій внутрішній світ...

Відправлено 13.10.2010 – 21:55

Михайль СЕМЕНКО

ОСІНЬ

Осінь похмура йде
Хмари дощі тумани
Осінь у серце веде
Смуток нежданий
Холод суне німий
В душу вповзає мла
Осінь серпанок густий
Ти принесла
Ради не дам собі
В серці моїм мовчання
Спогад ридає в журбі
Давнє кохання.

24. VIII. 1913. Київ
  • 0

#628 Teo

    бовдур, булька, кулька, круть!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2841 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 14.10.2010 – 21:41

Новорожденный лист
Не зелен - золотист.
И первыми листами,
Как райскими цветами,
Природа тешит нас;
Но тешит только час.
Ведь, как зари улыбка,
Все золотое зыбко.
Р.Фрост
  • 0

#629 Поціновувачка сутінків

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 138 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Місто моєї любові...

Відправлено 14.10.2010 – 21:43

***
Вмирає пізно чоловік,
а родиться дочасно,
тому й на світі жити звик
як раб і рабовласник.
Він, като-жертва, жертво-кат,
страждає і богує,
іде вперед, немов назад,
як душу гнів руйнує.
О світе, світе, світе мій,
їй-бо, ніяк не звикну:
невже твій син — то тільки злий,
а добрий — то каліка?
А все немудре. Доживу
віка, докалічію,
допоки жили не зірву
чи не зламаю шиї.
© Василь Стус

***
Цей біль — як алкоголь агоній,
як вимерзлий до хрусту жаль.
Передруковуйте прокльони
і переписуйте печаль.
Давно забуто, що є жити
і що є світ, і що є ти.
У власне тіло увійти
дано лише несамовитим.
А ти ще довго сатаній,
ще довго сатаній, допоки
помреш, відчувши власні кроки
на сивій голові своїй.
© Василь Стус
  • 0

#630 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 17.10.2010 – 17:36

Цитата

В каком-то доме был Скворец,
Плохой певец;
Зато уж философ презнатный,
И свел с Котенком дружбу он.
Котенок был уж котик преизрядный,
Но тих, и вежлив, и смирен.
Вот как-то был в столе Котенок обделен.
Бедняжку голод мучит:
Задумчив бродит он, скучаючи постом;
Поводит ласково хвостом
И жалобно мяучит.
А философ Котенка учит
И говорит ему: "Мой друг, ты очень прост,
Что терпишь добровольно пост;
А в клетке над носом твоим висит щегленок:
Я вижу, ты прямой Котенок".-
"Но совесть..." - "Как ты мало знаешь свет!
Поверь, что это сущий бред
И слабых душ одни лишь предрассудки,
А для больших умов - пустые только шутки!
На свете кто силен,
Тот делать все волен.
Вот доказательства тебе и вот примеры".-
Тут, выведя их на свои манеры,
Он философию всю вычерпал до дна.
Котенку натощак понравилась она:
Он вытащил и съел щегленка.
Разлакомил кусок такой Котенка,
Хотя им голода он утолить не мог.
Однако же второй урок
С большим успехом слушал
И говорит Скворцу: "Спасибо, милый кум!
Наставил ты меня на ум".
И, клетку разломав, учителя он скушал.

  • 0

#631 Гість_Гість_*

  • Гості

Відправлено 18.10.2010 – 10:17

Марина Цветаева

Цитата

МАЛЬЧИК-БРЕД

Алых роз и алых маков
Я принёс тебе букет.
Я ни в чём не одинаков,
Я — весёлый мальчик-бред.

Свечку жёлтую задую, —
Будет розовый фонарь.
Диадему золотую
Я надену, словно царь.

Полно, царь ли? Я волшебник,
Повелитель сонных царств,
Исцеляющий лечебник
Без пилюль и без лекарств.

Что лекарства! Что пилюли!
Будем, детка, танцевать!
Уж летит верхом на стуле
Опустевшая кровать.

Алый змей шуршит и вьётся,
А откуда, — мой секрет!
Я смеюсь, и всё смеётся.
Я — весёлый мальчик-бред!

Цитата

ДЕВОЧКА-CMEPTЬ

Луна омывала холодный паркет
Молочной и ровной волной.
К горячей щеке прижимая букет,
Я сладко дремал под луной.

Сияньем и сном растревожен вдвойне,
Я сонные глазки открыл,
И девочка-смерть наклонилась ко мне,
Как розовый ангел без крыл.

На тоненькой шее дрожит медальон,
Румянец струится вдоль щёк,
И видно бежала: чуть-чуть запылён
Её голубой башмачок.

Затейлив узор золотой бахромы,
В кудрях бирюзовая нить.
«Ты — маленький мальчик, я — девочка: мы
Дорогою будем шалить.

Надень же (ты — рыцарь) мой шарф кружевной!»
Я молча ей подал букет…
Молочной и ровной, холодной волной
Луна омывала паркет.

  • 0

#632 Ґвинтик

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 774 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:свій внутрішній світ...

Відправлено 26.10.2010 – 20:28

Беркут

Нурець гуцульського повітря,
мов той опришок невблаганний,
понад скалою
			і над нами
з’явився беркут з краю півдня.
З висот своїх
			 він
				 жмути пір’я
ронив, як цісарські дукати,
і не хотіло пір’я вірне
свойого пана покидати,
але вже падало
			   невпинно
в сумні
	   повітряні
				  глибини,
а беркут — бив увись,
а потім
двокрило
		 опиравсь
				 на простір.
І застережний крик грудастий
із дзьоба опадав проливно,
і зажурились ті Карпати,
що їх не охопив він крильми...

І в тужному кружлянні шалі,
щоб нас покинути всеціло,
йому не стільки 
залишалось,
як пір’ю,
		 що
			  недолетіло...

29 листопада 1981. Іван Малкович
  • 0

#633 Поціновувачка сутінків

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 138 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Місто моєї любові...

Відправлено 28.10.2010 – 20:56

***
Сто дзеркал спрямовано на мене,
в самоту мою і німоту.
Справді — тут? Ти справді — тут? Напевне,
ти таки не тут. Таки не тут.
Де ж ти є? А де ж ти є? А де ж ти?
Урвище? Залом? А чи зигзаг?
Ось він, довгожданий дощ. Як з решета.
Заливає душу, всю в сльозах.
Сто твоїх конань. Твоїх народжень.
Страх як тяжко висохлим очам.
Хто єси? Живий чи мрець? Чи, може,
і живий і мрець? І сам на сам?
ВАСИЛЬ СТУС


***
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь,
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розвіється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.
ВАСИЛЬ СТУС


***
Моє перелицьоване пальто,
єдиний мій товаришу незрадний,
ану ж, переповідж мені докладно
про те, що є цей світ і хто є хто —
із тих, кого ти десять років бачило
(чи й одинадцять?). Хто була вона,
та, перша подруга, котра одна
на цілий вік мені біди настачила
і докорів сумління? Хто б сказав,
що світ я їй навіки зав’язав,
розлукою і мукою змаячений?
Моє перелицьоване пальто,
ану скажи, кого ти взимку гріло,
скажи про те, як десять років збігло,
і час угнався, ніби долото
у трухле дерево? Скажи про все.
Куди мене розкрилено несе
моя біда, дочка моєї віри?
Хто хрест поклав на мене? Пише вирок?
Моє старе пальто, скажи про все.
ВАСИЛЬ СТУС
  • 0

#634 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 28.10.2010 – 21:09

Офтоп видалено.
  • 0

#635 чорно-біла

    Т-юлень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2757 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Roma

Відправлено 30.10.2010 – 17:15

Сжала руки под темной вуалью...
"Отчего ты сегодня бледна?"
-Оттого, что я терпкой печалью
Напоила его допьяна.

Как забуду? Он вышел, шатаясь,
Искривился мучительно рот...
Я сбежала, перил не касаясь,
Я бежала за ним до ворот.

Задыхаясь, я крикнула: "Шутка
Все, что было. Уйдешь, я умру".
Улыбнулся спокойно и жутко
И сказал мне: "Не стой на ветру".

А.Ахматова
  • 0

#636 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 01.11.2010 – 07:03

Цитата

В не раз уже заштопанном халате
Из яркого цветного волокна
В больничной переполненной палате
Стоит старушка,плачет у окна
Её уже никто не утешает-
Все знают о причине этих слёз.
Соседок по палате навещают,
А ей лишь раз сынок халат привёз.
Про тапочки забыл, сказал смущённо:
- Я завтра привезу... Потерпишь, мать?
- Конечно, потерплю. Я ж на перинке
И в шерстяных носках могу лежать.
Куда мне тут ходить? Простора мало.
Покушать санитарки принесут.
Меня болезнь настолько измотала,
Что мне б лишь полежать, да отдохнуть.
Вздохнул сынок, отвел глаза в сторонку:
- Тут...Понимаешь...Дело есть к тебе...
Всё это очень путано и тонко...
Но ты не думай плохо обо мне!
Квартира у тебя стоит пустая,
И мы с женой подумали о том,
Что ты то там,то тут...Одна... Больная...
Поправишься - к себе тебя возьмём!
И внуки будут рады, ты же знаешь!
Они души в тебе не чают, мать!
Всё! Решено! Ты к нам переезжаешь!
Твою квартиру будем продавать!
Достал бумаги, молвил без сомненья:
-Я все продумал, мне доверься, мам...
Как только мы увидим улучшенья,
Отсюда сразу жить поедешь к нам.
Что скажешь тут? Он сын ей, кровь родная...
А внуки - ради них и стоит жить!
И подписала, не подозревая,
Как все на самом деле обстоит.
Проходят дни, проходят и недели..
Сынка все нет. И вряд ли он придёт.
Старушку тешили и жалели...
Но кто же и чего тут не поймет?
А с каждым днём старушка всё слабеет
И по ночам все чаще снится сон,
Как кашку по утрам сыночку греет,
Но плачет и не хочет кушать он.
И первые шаги сынка-малышки,
И слово, что сказал он в первый раз,
И первые царапины и шишки,
И детский сад, и школа- первый класс...
Врачи молчат, стараясь что есть силы
Хоть как-то ей страданья облегчить.
А родственники строго запретили
Старушке про диагноз сообщить.
Она не знает, что больница эта -
Не городской простой стационар,
Что шансов на поправку больше нету...
Но, для нее незнанье-не кошмар.
Табличка «Хоспис» на стене у входа
Ей ни о чём плохом не говорит.
На странные слова давно уж мода-
И нужно ли кого за то винить?
Она не знает, что сынок исправно
Звонит врачам, в неделю раза два: -
Вы ж говорили- умирает?!... Странно...
Что до сих пор она ещё жива...
Она жива. Она всё ждет и верит,
Что сын придёт, обнимет, объяснит,
Откроются сейчас палаты двери,
Она же всё поймёт и всё простит.
С последних сил встаёт она с кровати.
Держась за стенку, подойдёт к окну.
Насколько ей ещё терпенья хватит
Так верить безразличному сынку?
Она готова до конца стараться.
И сил, что нет, она должна найти.
Вдруг он придёт? Она должна дождаться!
Придёт...Ну как он может не придти?
Стоит и плачет...Ждёт от сына вести...
На небо лишь посмотрит невзначай
И теребит рукой нательный крестик-
Мол,подожди, Господь, не забирай!

незнаючийвірш
  • 0

#637 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 03.11.2010 – 22:25

ДОЛЯ

Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хту купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.

Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.

– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.

– То хто ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претенсій нема
до Долі – моєї обраниці


***

Не знав, не знав звіздар гостробородий,
Що в антисвіті є антизірки,
Що у народах є антинароди,
Що у століттях є антивіки.


Це знаю я. Жалій мене, звездарю!
Це знаю я, і голову хилю.
У антисвіті зірочкою марю,
В антинароді свій народ люблю.


Л.Костенко.

Повідомлення відредагував Олеська: 03.11.2010 – 22:26

  • 0

#638 Поціновувачка сутінків

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 138 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Місто моєї любові...

Відправлено 04.11.2010 – 23:06

Вечірня пісня
За вікнами день холоне,
У вікнах — перші вогні…
Замкни у моїх долонях
Ненависть свою і гнів!
Зложи на мої коліна
Каміння жорстоких днів
І срібло свого полину
Мені поклади до ніг.
Щоб легке, розкуте серце
Співало, як вільний птах,
Щоб ти, найміцніший, сперся,
Спочив на моїх устах.
А я поцілунком теплим,
М’яким, мов дитячий сміх,
Згашу полум’яне пекло
В очах і думках твоїх.
Та завтра, коли простори
Проріже перша сурма —
В задимлений, чорний морок
Зберу я тебе сама.
Не візьмеш плачу з собою —
Я плакать буду пізніш!
Тобі ж подарую зброю:
Цілунок гострий, як ніж.
Щоб мав ти в залізнім свисті
Для крику і для мовчань —
Уста рішучі, як вистріл,
Тверді, як лезо меча.

Життя
/Василеві Куриленкові/
Зловіщий брязкіт днів, що б'ються на кавалки,
І жах ночей, що затискають плач.
Ти, зраджений життям, яке любив так палко,
Відчуй найглибше, але все пробач.
Здається, падав сніг? Здається, буде свято?
Розквітли квіти? Зараз, чи давно?
О, як байдуже все, коли душа зім'ята,
Сліпа, безкрила — сунеться на дно.
А ти її лови, тримай, тягни нагору!
Греби скоріше і пливи, пливи!
Повір: незнане щось у невідому пору
Тебе зустріне радісним — живи!
Тоді заблисне сніг, зашепотіють квіти
І підповзуть, мов нитка провідна.
Ти приймеш знов життя і так захочеш жити,
Його пізнавши глибоко, до дна.


Мужчинам
Не зірвуться слова, гартовані, як криця,
І у руці перо не зміниться на спис.
Бо ми лише жінки. У нас душа криниця,
З якої ви п’єте: змагайся і кріпись!

І ми їх даємо не у залізнім гімні,
У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць.
Бо швидко прийде день, і у завісі димній
Ви зникнете від нас, мов зграя вільних птиць.

Ще сальви не було, не заревли гармати,
Та ви вже на ногах. І ми в останній раз
Все, що дає життя іскристе і багате,
Мов медоносний сік, збираємо для вас.

Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів!
Ми ж, радістю життя вас напоївши вщерть, -
Без металевих слів і без зітхань даремних
По ваших же слідах підемо хоч на смерть!


***
Гострі очі розкриті в морок,
Б’є годинник: чотири, п’ять...
Моє серце в гарячих зморах,
Я й сьогодні не можу спать.

Але завтра спокійно встану,
Так, як завжди, без жодних змін,
І в життя, як в безжурний танок,
Увійду до нічних годин.

Придушу свій невпинний спогад.
Буду радість давати й сміх —
Тільки тим дана перемога,
Хто у болю сміятись зміг!
14.10.1933


Відповідь
О, так, я знаю, нам не до лиця
З мечем в руках i з блискавками гнiву,
Вiйськовим кроком, з поглядом ловця
Iти завзято крiзь вогонь i зливу.

Ми ж ваша пристань — тиха i ясна,
Де кораблями — вашi збитi крила…
Не Лев, а Дiва наш вiдвiчний знак,
Не гнiв, а нiжнiсть наша вiчна сила.

Та ледве з ваших ослабiлих рук
Сповзає зброя ворогам пiд ноги,
Спиває нiжнiсть легендарний крук —
Жорстокий демон бою й перемоги.

I рвуться пальцi, довгi i стрункi,
Роздерти звички, мов старi катари,
Щоб взяти зброю з вашої руки
I вдарить твердо там, де треба вдарить.

Та тiльки меч — блискучий i дзвiнкий —
Вiдчує знову ваш рiшучий дотик,
Нам час розгорне звиклi сторiнки:
Любов i пристрасть… нiжнiсть i турботи.

Олена Теліга

Повідомлення відредагував Поціновувачка сутінків: 04.11.2010 – 23:08

  • 0

#639 Пластун

    хрєновенький генерал

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1990 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Волинь

Відправлено 04.11.2010 – 23:12

Бертран де Борн
Сирвента

Люблю травневий світлий час
І ніжні квіти весняні,
Люблю, коли чарують нас
Пташині радісні пісні,
І тішусь я красою
Рясних наметів і шатрів,
Розкиданих серед лугів,
Де гасла ждуть до бою
Ряди уславлених полків,
І вершників, і скакунів.

Скрытый текст: скрыть
Люблю я бачить, як погнав
Юрбу озброєний загін,
Як мчать отари серед трав,
А військо лине навздогін,
І видно над рікою,
Як замок між гірських горбів
Обложений з-усіх боків,
І темною габою
Шереги мерехтять бійців,
Що виглядають між ровів.

До серця рицар той мені,
Що, першим кинувшись у бій,
Летить безстрашно на коні,
Запалює загін весь свій
Відвагою п'янкою.
Ось бій шалений закипів,
І мчить боєць серед полів,
Рискує головою,-
Складу тому свій кращий спів,
Хто йде вперед на ворогів!

Тріщать шоломи і щити
Від палиць і мечів дзвінких.
Рідіють воїнів ряди,
Не стримать коней бойових
Уздечкою тугою.
Хто честь свою не поганьбив,
Той сповнений під час боїв
Турботою одною -
Щоб якнайбільш стинать голів.
Хоробрих надихає гнів!

Це дороге життя мені,
І не люблю я пить і спать.
Люблю гук сурем на війні
І ржання коней пізнавать
З атакою новою;
Мене сп'яняє блиск мечів,
Як вороги із-за скарбів
Воюють між собою,
Приємно бачить між мерців
Шмати подертих прапорів.

Барони! Жить війною
Нам краще, ніж на схилі днів
Закладом селищ і ланів.

Мій Папіоль, з тобою
Я передам без зайвих слів,
Щоб Так-і-ні у бій нас вів.
  • 0

#640 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 08.11.2010 – 10:37

Не загубитися у мороці доріг...
Не загубитися у мороці доріг
І не тікати від тривкого смутку
Питати долі у холодних криг.
Забути дивність візерунку.

Шукати вічності дитячих днів,
Блукати тут, де мрії оселились.
Кричати від нестачі диких снів
І жити там, де душі розгубились.

В пустелі сірості палких зізнань
Завжди є те, чого я не залишу.
І не просити ні у кого покарань,
А просто прагнути відчути тишу.

Дістати із кишені жмуток слів
Розкидати по світу - так, шалено.
Почути у серцях журливий спів
І знати, жити - зовсім недаремно.

Чекати подарунку від небес
І вірити, що все таке здійсненне.
В казках нема пустих чудес,
Але без них життя мізерне. //взято з нету//
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних