Перейти до вмісту

улюблені вірші


Повідомлень в темі: 963

#601 young

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 558 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:рочка**

Відправлено 07.07.2010 – 09:55

Сергій Жадан - Вулиця Ганни

На розі Ганни гаснуть ліхтарі.
Напружено зависнувши вгорі,
поволі обертаються сузір’я —

довкола неба, ближче до землі,
де світла ніч, і речі при столі,
і на дахах лежить пташине пір’я.

По вулицях лишиться німота.
Дбайливо проминаючи міста,
я відчував перепади напруги

того, хто ліпить трав ламкі хрящі,
з чиєї втіхи сипляться дощі
на довгі придорожні лісосмуги.

Від тих часів минуло стільки літ —
серпневий мул і вересневий лід —
як нині легко пригадати фарбу,

нічних зізнань незрозумілий плин,
гарячі стебла втомлених рослин,
багряні рештки втраченого скарбу.

Минала осінь — тихо, уночі;
приходив ранок, діставав ключі,
і стверджував відвертість невситиму —

що навіть тут, хоч світло навкруги,
не можна оминути ці сніги,
не можна передбачити цю зиму.


якщо вже постив я чи ще хтось, прошу вибачення..
  • 0

#602 Монблан

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 442 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 11.07.2010 – 16:08

Я всегда твердил, что судьба - игра.
Что зачем нам рыба, раз есть икра.
Что готический стиль победит, как школа,
как способность торчать, избежав укола.
Я сижу у окна. За окном осина.
Я любил немногих. Однако - сильно.

Я считал, что лес - только часть полена.
Что зачем вся дева, если есть колено.
Что, устав от поднятой веком пыли,
русский глаз отдохнёт на эстонском шпиле.
Я сижу у окна. Я помыл посуду.
Я был счастлив здесь, и уже не буду.

Я писал, что в лампочке - ужас пола.
Что любовь, как акт, лишина глагола.
Что не знал Эвклид, что сходя на конус,
вещь обретает не ноль, но Хронос.
Я сижу у окна. Вспоминаю юность.
Улыбнусь порою, порой отплюнусь.

Я сказал, что лист разрушает почку.
И что семя, упавши в дурную почву,
не дает побега; что луг с поляной
есть пример рукоблудья, в Природе данный.
Я сижу у окна, обхватив колени,
в обществе собственной грузной тени.

Моя песня была лишина мотива,
но зато её хором не спеть. Не диво,
что в награду мне за такие речи
своих ног никто не кладёт на плечи.
Я сижу в темноте; как скорый,
море гремит за волнистой шторой.

Гражданин второсортной эпохи, гордо
признаю я товаром второго сорта
свои лучшие мысли, и дням грядущим
я дарю их, как опыт борьбы с удушьем.
Я сижу в темноте. И она не хуже
в комнате, чем темнота снаружи.


(с) Бродский
  • 0

#603 Гість_Гість_*

  • Гості

Відправлено 14.07.2010 – 21:37

Wystan Hugh Auden

Funeral Blues

Stop all the clocks, cut off the telephone,
Prevent the dog from barking with a juicy bone,
Silence the pianos and with muffled drum
Bring out the coffin, let the mourners come.

Let aeroplanes circle moaning overhead
Scribbling on the sky the message He Is Dead,
Put crepe bows round the white necks of the public doves,
Let the traffic policemen wear black cotton gloves.

He was my North, my South, my East and West,
My working week and my Sunday rest,
My noon, my midnight, my talk, my song;
I thought that love would last for ever; I was wrong.

The stars are not wanted now: put out every one;
Pack up the moon and dismantle the sun;
Pour away the ocean and sweep up the wood,
For nothing now can ever come to any good


Epitaph on a Tyrant

Perfection, of a kind, was what he was after,
And the poetry he invented was easy to understand;
He knew human folly like the back of his hand,
And was greatly interested in armies and fleets;
When he laughed, respectable senators burst with laughter,
And when he cried the little children died in the streets.
  • 0

#604 Demoman

    маньячина (chaotic good)

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 981 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Sadistic Village of Remarkable Misfortune

Відправлено 14.07.2010 – 21:48

я поезію взагалі не люблю але від цих віршів і від творів Гьотте в мене аж мурашки по спині

Вот и лето прошло,
Словно и не бывало.
На пригреве тепло.
Только этого мало.

Все, что сбыться могло,
Мне, как лист пятипалый,
Прямо в руки легло,
Только этого мало.

Понапрасну ни зло,
Ни добро не пропало,
Все горело светло,
Только этого мало.

Жизнь брала под крыло,
Берегла и спасала,
Мне и вправду везло.
Только этого мало.

Листьев не обожгло,
Веток не обломало…
День промыт как стекло,
Только этого мало.
Арсений Тарковский

There will come soft rains and the smell of the ground,
And swallows circling with their shimmering sound;
And frogs in the pool singing at night,
And wild plum trees in tremulous white;
Robins will wear their feathery fire,
Whistling their whims on a low fence-wire;
And not one will know of the war, not one
Will care at last when it is done.
Not one would mind, neither bird nor tree,
If mankind perished utterly;
And Spring herself when she woke at dawn
Would scarcely know that we were gone.
"There Will Come Soft Rains" Sara Teasdale
  • 0

#605 Монблан

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 442 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 15.07.2010 – 07:32

Шукайте цензора в собі.
Він там живе, дрімучий, без гоління.
Він там сидить, як чортик у трубі,
і тихо вилучає вам сумління.

Зсередини, потроху, не за раз.
Все познімає, де яка іконка.
І непомітно вийме вас - із вас.
Залишиться одна лиш оболонка.

Ліна Костенко

Повідомлення відредагував Монблан: 15.07.2010 – 07:33

  • 0

#606 WTF?

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 939 повідомлень

Відправлено 18.07.2010 – 15:33

Майк Йогансен

Колискова

Моє, моєньке миле, сяне-мi
Спи, золотава вовно,
Летить-лелiє лiтень в ви-со-тi, —
Кiмната весен повна.
Сотайтесь со-не сот-нi снiжнi днi,
Одчиниш дверi — лiто.
Сичить i сiє сiчень по вiк-нi,
Днi в мiсячнеє сито.


Коли б не ко-нi нi-ж-нi i смут-нi,
Тебе б не по-не-сли в осоннi,
Спи, сину мiй тоненький, на яснiй,
На соняшнiй долонi.

1926
  • 0

#607 Tatushka

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 2 повідомлень

Відправлено 02.08.2010 – 11:31

Біля білої вежі чорне дерево, спи
Ми самотні в безмежжі, хай нас сняться степи
Хай присниться, що хочеш: поле, човен, млинок
Може хто нас із Марса розглядає в бінокль
А яке йому діло, ми собі летимо
Ми отут, на планеті, він собі отамо
Тільки зорі в нас спільні, і небесні світи
Біля білої вежі чорне дерево, спи

Ліна Костенко
  • 0

#608 fdskjfsdkj

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 216 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 06.08.2010 – 00:52

Не думаю, не жалуюсь, не спорю.
Не сплю.
Не рвусь
ни к солнцу, ни к луне, ни к морю,
Ни к кораблю.

Не чувствую, как в этих стенах жарко,
Как зелено в саду.
Давно желанного и жданного подарка
Не жду.

Не радует ни утро, ни трамвая
Звенящий бег.
Живу, не видя дня, позабывая
Число и век.

На, кажется, надрезанном канате
Я - маленький плясун.
Я - тень от чьей-то тени. Я - лунатик
Двух темных лун.

Марина Цветаева

Я ночь люблю за одиночество,
Когда с собой наедине
Я говорю о том, что хочется
И так не хочется судьбе.
Могу я думать о несбыточном,
О том, что ночи нет конца.
И можно верить в дни счастливые,
И плакать можно без конца.
Не надо слушать слов укора
И глаз тревожных острие
Не надо прикрывать рукою,
Когда становится темно.

Ника Турбина
  • 0

#609 Монблан

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 442 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 09.08.2010 – 08:56

Я не люблю фатального исхода.
От жизни никогда не устаю.
Я не люблю любое время года,
Когда веселых песен не пою.

Я не люблю открытого цинизма,
В восторженность не верю, и еще,
Когда чужой мои читает письма,
Заглядывая мне через плечо.

Я не люблю, когда наполовину
Или когда прервали разговор.
Я не люблю, когда стреляют в спину,
Я также против выстрелов в упор.

Я ненавижу сплетни в виде версий,
Червей сомненья, почестей иглу,
Или, когда все время против шерсти,
Или, когда железом по стеклу.

Я не люблю уверенности сытой,
Уж лучше пусть откажут тормоза!
Досадно мне, что слово "честь" забыто,
И что в чести наветы за глаза.

Когда я вижу сломанные крылья,
Нет жалости во мне и неспроста -
Я не люблю насилье и бессилье,
Вот только жаль распятого Христа.

Я не люблю себя, когда я трушу,
Досадно мне, когда невинных бьют,
Я не люблю, когда мне лезут в душу,
Тем более, когда в нее плюют.

Я не люблю манежи и арены,
На них мильон меняют по рублю,
Пусть впереди большие перемены,
Я это никогда не полюблю.

Владимир Высоцкий
  • 0

#610 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 18.08.2010 – 19:40

Оффтоп видалено.
  • 0

#611 Монблан

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 442 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 29.08.2010 – 12:30

Давай, будемо блукати в одній і великій невагомості,
Й плювати на всі правила й законності.

Не чистити зуби, не платити за проїзд і не спати,
Давай так жити, щоб ніколи не чекати.

Давай ми будем пити, давай не їсти, давай писати.
Бо ж нам то не просити, а тільки віддавати.

Давай віддати все своє, і нове все приймати,
Бо скільки не живеш, і так всього не будеш мати.

Віталій Антал
  • 0

#612 Крихітка

    Мрійниця

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 4030 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ, Castelló, Ibiza, Hildesheim

Відправлено 29.08.2010 – 20:10

Я могу тебя очень ждать,
Долго-долго и верно-верно,
И ночами могу не спать
Год, и два, и всю жизнь, наверно!

Пусть листочки календаря
Облетят, как листва у сада,
Только знать бы, что все не зря,
Что тебе это вправду надо!

Я могу за тобой идти
По чащобам и перелазам,
По пескам, без дорог почти,
По горам, по любому пути,
Где и черт не бывал ни разу!

Все пройду, никого не коря,
Одолею любые тревоги,
Только знать бы, что все не зря,
Что потом не предашь в дороге.

Я могу для тебя отдать
Все, что есть у меня и будет.
Я могу за тебя принять
Горечь злейших на свете судеб.

Буду счастьем считать, даря
Целый мир тебе ежечасно.
Только знать бы, что все не зря,
Что люблю тебя не напрасно!
  • 0

#613 Weltschmerz

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 21 повідомлень

Відправлено 29.08.2010 – 20:54

Кровь моя холодна.
Холод ее лютей
реки, промерзшей до дна.
Я не люблю людей.

Внешность их не по мне.
Лицами их привит
к жизни какой-то не-
покидаемый вид.

Что-то в их лицах есть,
что противно уму.
Что выражает лесть
неизвестно кому



-------------------------
уривок
  • 0

#614 Zuzik

    наглий, самоувєрєнний хам!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1126 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 02.09.2010 – 02:10

Константин Симонов
Если дорог тебе твой дом... (1942)


Если дорог тебе твой дом,
Где ты русским выкормлен был,
Под бревенчатым потолком,
Где ты, в люльке качаясь, плыл;
Если дороги в доме том
Тебе стены, печь и углы,
Дедом, прадедом и отцом
В нем исхоженные полы;

Если мил тебе бедный сад
С майским цветом, с жужжаньем пчел
И под липой сто лет назад
В землю вкопанный дедом стол;
Если ты не хочешь, чтоб пол
В твоем доме немец топтал,
Чтоб он сел за дедовский стол
И деревья в саду сломал...

Если мать тебе дорога —
Тебя выкормившая грудь,
Где давно уже нет молока,
Только можно щекой прильнуть;
Если вынести нету сил,
Чтоб немец, к ней постоем став,
По щекам морщинистым бил,
Косы на руку намотав;
Чтобы те же руки ее,
Что несли тебя в колыбель,
Мыли гаду его белье
И стелили ему постель...

Если ты отца не забыл,
Что качал тебя на руках,
Что хорошим солдатом был
И пропал в карпатских снегах,
Что погиб за Волгу, за Дон,
За отчизны твоей судьбу;
Если ты не хочешь, чтоб он
Перевертывался в гробу,
Чтоб солдатский портрет в крестах
Взял немец и на пол сорвал
И у матери на глазах
На лицо ему наступал...

Если ты не хочешь отдать
Ту, с которой вдвоем ходил,
Ту, что долго поцеловать
Ты не смел,— так ее любил,—
Чтоб немци ее живьем
Взяли силой, зажав в углу,
И распяли ее втроем,
Обнаженную, на полу;
Чтоб досталось трем этим псам
В стонах, в ненависти, в крови
Все, что свято берег ты сам
Всею силой мужской любви...

Если ты немцу с ружьем
Не желаешь навек отдать
Дом, где жил ты, жену и мать,
Все, что родиной мы зовем,—
Знай: никто ее не спасет,
Если ты ее не спасешь;
Знай: никто его не убьет,
Если ты его не убьешь.
И пока его не убил,
Ты молчи о своей любви,
Край, где рос ты, и дом, где жил,
Своей родиной не зови.
Пусть немца убил твой брат,
Пусть немца убил сосед,—
Это брат и сосед твой мстят,
А тебе оправданья нет.
За чужой спиной не сидят,
Из чужой винтовки не мстят.
Раз немца убил твой брат,—
Это он, а не ты солдат.

Так убей немца, чтоб он,
А не ты на земле лежал,
Не в твоем дому чтобы стон,
А в его по мертвым стоял.
Так хотел он, его вина,—
Пусть горит его дом, а не твой,
И пускай не твоя жена,
А его пусть будет вдовой.
Пусть исплачется не твоя,
А его родившая мать,
Не твоя, а его семья
Понапрасну пусть будет ждать.
Так убей же хоть одного!
Так убей же его скорей!
Сколько раз увидишь его,
Столько раз его и убей!


з.і. для відчуття повної експресії рекомендую тут!

Повідомлення відредагував Zuzik: 02.09.2010 – 02:15

  • 0

#615 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 03.09.2010 – 08:49

Флейм видалено. Blackvistaspam та Zuzik - по 10%.
  • 0

#616 веснянка

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1492 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 05.09.2010 – 15:18

Біжать алеї звуків, саджених у гами.
Мов на акорд, упав поверх на поверх.
Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамір
від берега по берег, тінь вінків дубових.

Мусує день, мов склянка золотого чаю,
прочищена блакить, ввиш мряки шумовиння.
Йдуть люди жовтих міст, і їхні очі сяють,
хоч смуток вглиб ховають, мов гірке насіння.

Церкви, цукерні, біржі - духові і тілу.
Для зір і для монет. Ждучи рідких окрушин
крихкого щастя, прочуваєм інші цілі.
Мов зонд у рану, розпач грузне в наші душі.

Але за муром джаз і танці лампіонів,
балет балончиків, хор барв, мов хор гобоїв,
і жовті груди велетенських стадіонів
зітхають глухо під бурхливою юрбою.

І стеляться до ніг дими - покірні птахи,
а сонце, мов павук, на мурів скіснім луку
антен червоне павутиння розіп'явши,
мов мертві мухи, ловить і вбиває звуки.

Митці рослин - тюльпани, дбаючи за форму,
припавши на коліна, барвно й гарно гинуть,
а за законами нам невідомих формул
вирують дні й міста й вирують бормашини.

Дроти тремтять, мов нерви. Теплий білий листик,
зоря в конверті, кілька слів і квіт шипшини.
Кружляють, мов пом'яте листя, сни дентисток
над вирвами нудних мелодій бормашини.

Богдан-Ігор Антонич
РОТАЦІЇ
  • 0

#617 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 16.09.2010 – 21:55

Прийди в мій сон.........
Хоча б на мить.
Саме таким яким ти є.
Невимріяним, а ось тим,
Яким ввійшов життя моє
І в сні не розбуди мене
Хай ще побуду я з тобою.
Прийди в мій сон і в тому сні
Погoвори зі мною.
Цей сон про нас - і в ньому ми
Разом щасливі до нестями,
І так буде усе життя -
Ніщо не стане поміж нами.
Тепер у сні ми разом йдем
Кудись далеко - на край світу.....
Не помічаєм й часу ми
Чи вже зима чи кінець літа?
Я міцно-міцно у руці
Стискаю дві твої долоні -
Я їх боюя відпустить
Хай ще побуду я в полоні
Цих ніжних рук.
Вони мої –
Бо пестять вони лиш мене.
А може те все тільки в сні?? -
Тоді ти не буди мене.
© Марта Якубенко
  • 0

#618 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 24.09.2010 – 13:25

Як смішно всі внизу
голівки задирають -
З балкона я стругнув.

©Юрко Позаяк
  • 0

#619 Маняша

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 55 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Одеса

Відправлено 24.09.2010 – 14:26

Василь Симоненко

Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

І ще.

Ліна Костенко

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,
такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі.
  • 0

#620 Монблан

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 442 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 24.09.2010 – 17:21

Будь, пожалуйста,
послабее.
Будь,
пожалуйста.
И тогда подарю тебе я
чудо
запросто.
И тогда я вымахну -
вырасту,
стану особенным.
Из горящего дома вынесу
тебя,
сонную.
Я решусь на все неизвестное,
на все безрассудное,-
в море брошусь,
густое,
зловещее,-
и спасу тебя!..
Это будет
сердцем велено мне,
сердцем велено...
Но ведь ты же
сильнее меня,
сильней
и уверенней!
Ты сама готова спасти других
от уныния тяжкого.
Ты сама не боишься ни свиста пурги,
ни огня хрустящего.
Не заблудишься,
не утонешь,
зла не накопишь.
Не заплачешь
и не застонешь,
если захочешь.
Станешь плавной
и станешь ветреной,
если захочешь...
Мне с тобою -
такой уверенной -
трудно
очень.

Хоть нарочно,
хоть на мгновенье,-
я прошу,
робея,-
помоги мне в себя поверить,
стань
слабее.

(с)Рождественский Роберт
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних