Перейти до вмісту

улюблені вірші


Повідомлень в темі: 963

#41 ProViD

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 10 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:київ

Відправлено 01.07.2007 – 23:28

МАГА СИЛИ

Гряде в золоті Сила Сварожа
Наснагати дітей з роду Божих!
Щоб міцнішали руки і крила,
Щоб вливалась в тіла роду Сила!

Ти скупай нас, Ярило, в потоку –
Хай по венах течуть Світла токи!
Знань розкриється шлях нам зірковий –
В Сонці Істини зродиться Слово!

Паром дихають поле і луки…
З неба золото – віди спонука!
Ллється струменем щедреє благо,
І зринає з глибин пам’ять-мага…

Як були ми колись тут богами
І любов’ю весь Всесвіт плекали,
А свою Оріяну-Аратту —
В серцях несли як матінку й тата!

Браття й сестри! У колі єдинім
Ми згадаємо Силу Русинів!
Ми відновимо Знання Могуті —
І дійдемо до коренів суті!

Знов Земля стане квітнучим садом,
У любові дбайливо плеканим!
Ти відродиш одвічнеє знання,
Україно, — зоря наша рання!

ХАЙ БУДЕ ТАК!


Наталка-Артанія Кобза
29 березня 2007 р.

  • 0

#42 Inferna

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 236 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:місто-герой Київ

Відправлено 02.07.2007 – 21:42

.."От жажды умираю над ручьём.
Смеюсь сквозь слёзы и тружусь играя.
Куда бы ни пошёл, везде мой дом.
Чужбина мне - страна моя родная.
Я знаю всё, я ничего не знаю.
Мне из людей всего понятней тот,
Кто лебедицу вороном зовёт.
Я сомневаюсь в главном, верю чуду.
Нагой, как червь, пышнее всех господ,
Я всеми принят, изгнан отовсюду.

Я скуп и расточителен во всём.
Я жду и ничего не ожидаю.
Я нищ и я кичусь своим добром.
Трещит мороз - я вижу розы мая.
Долина слёз мне радостнее рая.
Зажгут костёр - и дрожь меня берёт.
Мне сердце отогреет только лёд.
Запомню шутку я и вдруг забуду.
И для меня презрение - почёт.
Я всеми принят, изгнан отовсюду.

Не вижу я, кто бродит под окном,
Но звёзды в небе ясно различаю.
Я ночью бодр и засыпаю днём.
Я по земле с опаскою ступаю.
Не вехам, а туману доверяю.
Глухой меня услышит и поймёт.
И для меня полыни горше мёд.
Но как понять, где правда, где причуда?
И сколько истин? Потерял им счёт.
Я всеми принят, изгнан отовсюду.

Не знаю, что длиннее - час иль год,
Ручей иль море переходят вброд?
Из рая я уйду, в аду побуду.
Отчаянье мне веру придаёт.
Я всеми принят, изгнан отовсюду...."

ФРАНСУА ВИЙОН
  • 0

#43 Dovgapanchoha

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 307 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 03.07.2007 – 21:04

Ліна Костенко

Спини мене

Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю

Євген Плужник

* * *
Я знаю:
Перекують на рала мечi.
I буде родюча земля —
Не ця.
I будуть однi ключi
Одмикати усi серця.

Я знаю!
I буде так:
Пшеницями зiйде кров,
I пiзнають, яка на смак
Любов.

Вiрю.


Григорій Чубай

ТЕАТР

Святославу Максимчуку — акторові

Вони ще слухають... Акторе, говори!
Вони ще слухають — Ти щось хотів сказати.
Твоє лице для них — це тільки грим.
І сніг отой для них всього лиш вата.

Тож говори... Годинники — тік-так —
монолог часу впевнено повторюють.
Хвилина — і закінчиться спектакль.
Тоді уже всьому кінець, акторе.

Тоді, зборовши біль і переляк,
окинеш поглядом сумним порожню залу
й себе втішатимеш, що це лише антракт
і що хвилини ще вдосталь до фіналу.

Що глядачі повернуться ось-ось,
скуривши у фойє по сигареті,
і ти покажеш все, що не вдалось
тобі ні в першій дії, ні у третій.

Ти їх примусиш плакати...Отак!
Пожнеш овації гучні, сильніші грому...
Але давно закінчився спектакль,
і глядачі давно пійшли... додому.
  • 0

#44 Stray_Soul

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 220 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 04.07.2007 – 12:27

Сергей Есенин
К ПОКОЙНИКУ
Уж крышку туго закрывают,
Чтоб ты не мог навеки встать,
Землей холодной зарывают,
Где лишь бесчувственные спят.

Ты будешь нем на зов наш зычный,
Когда сюда к тебе придем.
И вместе с тем рукой привычной
Тебе венков мы накладем.

Венки те красотою будут,
Могила будет в них сиять.
Друзья тебя не позабудут
И будут часто вспоминать.

Покойся с миром, друг наш милый,
И ожидай ты нас к себе.
Мы перетерпим горе с силой,
Быть может, скоро и придем к тебе.
1911-1912
  • 0

#45 Яринка

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 46 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:файне місто Тернопіль

Відправлено 04.07.2007 – 13:15

Досвітні огні,Каменярі і цей:
Програв сьогодні. В серці - ніч та втома.
Сумує дощ, трибуни вже пусті.
Хоч кличуть друзі, ти чекаєш вдома,
Та ні - лишаюсь я на самоті.
Благаю небо - зупини свій плач,
Забути треба все!.. Та ледь не плачу,
Бо знов летить в мої ворота м'яч -
І, наче вирок, свист трибун невдячних.
Жоель Батс, колишній голкіпер збірної Франції.

Ой,повністю забула добавити:Для Шовковського
  • 0

#46 Білий Дракон

    Хлопець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6385 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Палацу

Відправлено 06.07.2007 – 12:45

Павло Глазовий

Кухлик
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші - не мина жодної крамниці.
Попросив він:
- Покажіть кухлик той, що з краю.-
Продавщиця:
- Что? Чево? Я нє панімаю.
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.-
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.-
Продавщиця теж була гостра та бідова.
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.-
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
  • 0

#47 Білий Дракон

    Хлопець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6385 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Палацу

Відправлено 06.07.2007 – 13:42

Як романтично пахне ковбаса!

I помiдори густо зашарiлись,

А в пляшцi чиста, мов роса,

Горiлочка домашня зачаїлась.

I нiжно сало зваблює тiльцем,

I хлiб наставив загорiлу спину,

Якщо ти млiєш, коли бачиш це,

Чому ж ти, гад, не любиш Україну?!
  • 0

#48 Raven@

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 608 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:файна Юкрайна!

Відправлено 06.07.2007 – 22:08

Я НЕ ЛЮБЛЮ (В. Высоцкий)

Я не люблю фатального исхода.
От жизни никогда не устаю.
Я не люблю любое время года,
В которое болею или пью.

Я не люблю открытого цинизма,
В восторженность не верю, и еще,
Когда чужой мои читает письма,
Заглядывая мне через плечо.

Я не люблю, когда наполовину
Или когда прервали разговор.
Я не люблю, когда стреляют в спину,
Я также против выстрелов в упор.

Я ненавижу сплетни в виде версий,
Червей сомненья, почестей иглу,
Или, когда все время против шерсти,
Или, когда железом по стеклу.

Я не люблю уверенности сытой,
Уж лучше пусть откажут тормоза!
Досадно мне, что слово "честь" забыто,
И что в чести наветы за глаза.

Когда я вижу сломанные крылья,
Нет жалости во мне и неспроста
-
Я не люблю насилье и бессилье,
Вот только жаль распятого Христа.

Я не люблю себя, когда я трушу,
Досадно мне, когда невинных бьют,
Я не люблю, когда мне лезут в душу,
Тем более, когда в нее плюют.

Я не люблю манежи и арены,
На них мильон меняют по рублю,
Пусть впереди большие перемены,
Я это никогда не полюблю.



Вивчила цього року для уроку літератури... Але так і не забула. І не забуду. Час від часу згадується :)

Повідомлення відредагував Raven@: 06.07.2007 – 22:10

  • 0

#49 rainy

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 393 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Полтава

Відправлено 07.07.2007 – 16:06

ты так не умеешь...

- Не виделись сутки.
Скучаю.
- Смешно!

Ты так не умеешь!
- Я так не умею!

Как вздрагивать чутко
Забыла давно...

- С годами умнеешь.
- Пусть будет умнею.

Не виделись сутки:
Тоскливо. Знобит.

- Ты просто болеешь.
- Возможно, болею:

Не радуют шутки.
Пропал аппетит...

- Ты просто взрослеешь.
- Так больно взрослеют!?

Всего только сутки -
Здесь плакать грешно!

- Поплачь, моя детка.
- А слезы помогут?

Не виделись сутки.
Скучаю.
- Смешно!

Ты так не умеешь!
- Учусь понемногу...
Можливо трохи банальний вірш ,але... Мені подобається.
  • 0

#50 Raven@

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 608 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:файна Юкрайна!

Відправлено 09.07.2007 – 13:43

Я ДУЖЕ люблю поезію Хуана Рамона Хіменеса (іспанський поет) :brovy:
Раджу почитати! Осьтут є дещо, а також тут і ТУТ (ніби всі його вірші...)

Пришел, как жизнь, короткий,
прощальный, тихий вечер.
Конец всему родному...
А я хочу быть вечным!

Листву в саду кровавя
и душу мне увеча,
пылает медь заката...
А я хочу быть вечным!

Как этот мир прекрасен!
Не задувайте свечи...
Будь вечным этот вечер,
и я да буду вечен!


* * *
Ты меня не догонишь, друг.
Как безумец, в слезах примчишься,
а меня - ни здесь, ни вокруг.

Ужасающие хребты
позади себя я воздвигну,
чтоб меня не настигнул ты!

Постараюсь я все пути
позади себя уничтожить, -
ты меня, дружище, прости!..

Ты не сможешь остаться, друг.
Я, возможно, вернусь обратно,
а тебя - ни здесь, ни вокруг.


Прикріплений файл  himenes_1555ru.jpg   9.5К   45 Кількість завантажень:
  • 0

#51 rainy

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 393 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Полтава

Відправлено 15.07.2007 – 17:58

Тільки знайшла ці вірші...Сильно, як на мене...
Анна Багряна

КВІТНЕВИЙ ЛИСТ

Не повіриш: я не засмучена.
Посміхнися: не ображаюся.
Знаю я - моє серце змучене,
Та не бідкаюсь і не каюся.
Не повіриш: я не змінилася,
Все така ж чудна і закохана…
Пам'ятаєш, як я дивилася
Перелякано і сполохано?..
Так, звичайно, я помудрішала,
Але час душею не бавився,
Неможливо це - стати іншою, -
Хай би ще сто років наклалося!
Не подумай. Я не забула -
Кожен порух твій пам'ятаю,
Кожну мить, що як сон минула,
Я щоночі назад вертаю.
Не сумуй. Я завжди з тобою,
Вірю: наша любов - освячена.
Я вітаю тебе з весною!
Не "прощай" кажу - "до побачення!"



Хронометраж життя -
Яким він має бути,
Аби всі кадри встигли, хоч мигцем,
На віковім екрані промайнути,
Щасливим увінчавшися кінцем?

Хронометраж життя -
Нехай наприкінці,
Коли стихатимуть потроху звуки…
А поки що із олівцем в руці
Я підраховую хронометраж розлуки.


ПРОЩЕННЯ

Любов прощає все.
Тому і я прощаю -
Твоє мовчання і мої печалі.
Я вкотре уві сні тебе стрічаю,
І ми разом літаємо в астралі.
Поглянь мені в лице!
Любов прощає все.
І я прощаю, я тобі прощаю.
Якщо не думаєш, забув і не чекаєш,
Якщо ніколи не кохав і не кохаєш…
Прощаю. Ні, не я - любов моя прощає



Чого від мене Ви хотіли,
Коли творили міражі
І захищали моє тіло
Контрацептивами душі?..
Я стала вищою за трави,
Та до дерев не доросла…
Пробачте, це не Ваша справа,
Чому мій човник без весла,
Нехай Вас більше не турбує,
Чому мій човник без вітрил.
Я попливу назустріч бурям
У снігопад і заметіль…

Чого від мене Ви хотіли?
Чого від мене ти хотів?

Твоє життя солодке й так,
А я у нім – лише родзинка,
Що може в будь-яку хвилинку
Утратить свій незвичний смак.

Куштуй мене, коли захочеш,
Смакуй за келихом вина,
Цілуй мене удень і в ночі,
Цінуй, бо я така – одна!



Ми просто гралися в життя…
Але догралися до болю,
Твій погляд – мука – каяття –
Сміюся – плачу – божеволію…
І жду! О Господи, чого?
Чого над прірвою вагаюсь,
Чому розпалюю вогонь,
Чому з вогнем причинно граюсь?
Навіщо попелом душі
Кроплю надщерблену надію
І по невидимій межі
Лечу, згораю і… радію?


Якщо судилося пропасти –
Щастя.
Якщо судилося горіти –
Жити…
А я горю і помираю
В раї.
Кохання – це завжди вогонь.
Знаю.
Чому ж не гаряче мені –
Тепло?
Чому ж горю не у вогні
Пекла?..
І підступає ворог-лід
В груди…
Коли згорю, яким цей світ
Буде?..


АКОРДИ ПРОЩАННЯ

– Я ковтала сльозу – цей солоний нектар.
– Я в полоні твоїх неприхованих чар Лиш дивився,
як тихо ти ковтаєш сльозу… – Ми чекали грози.
– Ми гукали грозу.
– Я забула про те, що існують слова…
– Ах, та й що ті слова – що неначе трава
– А на небі вже сонце за хмару зайшло…
– Я загублене щастя своє не знайшов.
– Не тримала тебе.
– Ти тримала любов.
– Але нитка любові порвалася знов…
– То не нитка – струна.
Чуєш, мила, бринить?..
– Тільки мить я просила,
Одну тільки мить… Я хотіла в ту мить так багато сказать…
– Я молився на час…
– І від того сльоза…
– Я хотів дати Вічність.
– А із нею печаль.
– Не печаль, мила, – ніжність…
– Ти ж промовив ”прощай”.
То навіщо ж втішати,
Як не спиниш сльози?..
Ми гукали грозу.
Й дочекались грози…

Повідомлення відредагував rainy: 15.07.2007 – 18:00

  • 0

#52 Духовна необмеженість

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 449 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Ukraine(I'm back)

Відправлено 19.07.2007 – 22:04

Дивак


На сонну землю іскорки летіли.
Ти подивився в небо - і закляк.
Були це зорі, ніжні та вродливі.
А ти хотів зловити їх. Дивак!

Світ загорнувся в темне покривало.
Погас останній на землі вогонь.
Весна на небі сонце малювала.
А ти відчув тепло її долонь.

І серце юне в захваті зомліло.
Мелодії почуло дивний смак.
В вікно до тебе щастя залетіло.
А ти його впустив із рук, - дивак!

B)

Як грабіжник, удерся в сни мої,
Розбудив мене серед ночі,
А боїшся жіночої слабкості
І так боляче дивишся в очі.

Я шукаю в собі байдужості,
Я за зорі хапаюсь руками.
А чи знаєш якої мужності
Треба серцю, щоб стати словами?

Я прогнати тебе не смію
І боюсь, що захочеш зостатись.
І мені від твоїх очей,
Як від Бога, ніде сховатись.

На порозі стоїть торбинка.
Ти у ній своє серце носиш.
Чи боїшся, що я злодійка,
Що у хату його не вносиш?

Чи несеш свою долю іншій?
Чи на ярмарок, щоб продати?
А чи згоден ти свою душу
Мені в найми віддати?

на превеликий жаль, не знаю, чиє це...

Повідомлення відредагував Духовна необмеженість: 19.07.2007 – 22:05

  • 0

#53 Stray_Soul

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 220 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 23.07.2007 – 16:59

Нічний подих
Чому вбиває подих ночі
Тепло, що сонце принесло?
Скрізь проникають чорні очі
На тебе дивляться в вікно.

Лякає темряви самотність
І дотик вітру крізь туман,
Чіпляє кістляві пальці в сутність.
У снах кошмари і обман.

Прагнеш утекти від сновидінь,
Що пронизали страхом тіло;
По коридорах бродить тінь
Стежкою, що місяць простилає.

У дивному танці кружляє примара,
За струни серця потягне і рве.
Усмішка її кривава й лукава,
Зривається з уст і луна по кімнаті іде.

Життя у просторі віків
Сплелась зі смертю в танці смутку,
Пронизують їх місячні шляхи,
Часи, всі сни, що зібрані у жмуток.

Здіймається в повітря жах,
Горить тремтливий ночі подих.
Живеш в своїх кошмарних снах,
Пронизливих, самотніх і холодних.
  • 0

#54 Raven@

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 608 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:файна Юкрайна!

Відправлено 05.08.2007 – 01:28

ЕСТЬ ДУШИ, ГДЕ СКРЫТЫ... (Ф. Г. Лорка)

Есть души, где скрыты
увядшие зори,
и синие звезды,
и времени листья;
есть души, где прячутся
древние тени,
гул прошлых страданий
и сновидений.

Есть души другие:
в них призраки страсти
живут. И червивы
плоды. И в ненастье
там слышится эхо
сожженного крика,
который пролился,
как темные струи,
не помня о стонах
и поцелуях.

Души моей зрелость
давно уже знает,
что смутная тайна
мой дух разрушает.
И юности камни,
изъедены снами,
на дно размышления
падают сами.
"Далек ты от бога", -
твердит каждый камень.


Люблю цього поета... Ось ТУТ є інші його вірші, якщо є бажання почитати :)

Повідомлення відредагував Raven@: 05.08.2007 – 01:52

  • 0

#55 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 05.08.2007 – 10:14

***
Будь гарна і мовчи
В старому сквері згрібають листя дбалі двірники.
Мелодія у пам яті руки
принишкла
Скоро зачинять двері.
Будь гарна і мовчи
Пантрує час
думки і мрії, мов листки на клені.
Ілюзія,
що маєш щось у жмені...
А маєш тільки осінь про запас...
:)
  • 0

#56 BHAAD

    угу, так. дійсно. саме так. хоча ні. ось так! САМЕ ТАК!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 930 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 05.08.2007 – 10:21

Метелика ловити я не хочу -
Він квітка неба. Хай живе собі!
Хай крильцями барвистими тріпоче,
Щоб радісно було мені й тобі!
І квітку лісову не стану рвати,
Її додому я не понесу,
Бо вдома їй джмеля не погойдати
І не попити ранками росу.
І ні стеблинку, гілку чи травинку
Я не ображу, це страшенний гріх!
Бо в кожній з них живе тремка живинка
Що світиться довірою до всіх!


хто писав не знаю... але мені подобається
  • 0

#57 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 06.08.2007 – 13:15

Я
живу в телефонній буді.
Інколи мені дзвонять...
І питають, що далі буде
І чому листопад на скронях.
І питають, де взяти гроші,
І питають, куди їх діти.
Дзвонять ті, в кого сни хороші,
дзвонять ті, в кого хворі діти.
Щось не спиться мені, приблуді.
Ну яка там, до чорта, втома?..
Я живу в телефонній буді.
Бо нема телефона вдома...
(с)
:)
  • 0

#58 Romun

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 573 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Полтава

Відправлено 07.08.2007 – 08:14

Звичайно ж перша збірка подобається Тичини, потім він писав вже заляканий совєтской владою :) , через що багато хто його і не любить... Але перша збірка чудова...


Павло ТИЧИНА

* * *

Молодий я, молодий,
Повний сили та одваги,
Гей, життя, виходь на бій, —
Пожартуєм для розваги!

Гей, життя, ставай, тремти!
Дай я з тебе посміюся.
Хто сміліший: я чи ти —
Подивлюся, подивлюся.

Горе?.. біль? — як жарт мине.
Скільки сили молодої!
Чи ж моя рука здригне,
Що йде битись без озброї?

Ой скажіть мені, скажіть,
Любі мої сестри, браття:
Що в житті вас так гнітить?
Чом нема у вас завзяття?

Там, де всесвіт я стягну,
Де від болю шаленію, —
Там ніяк я не збагну,
Вас ніяк не розумію.

Молодий я, молодий,
Повний сили та одваги,
Гей, життя, виходь на бій, —
Пожартуєм для розваги!

1911
  • 0

#59 nochnaya_ulica

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 146 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 08.08.2007 – 22:15

Я в глазах твоих утону - Можно?
Ведь в глазах твоих утонуть - счастье!
Подойду и скажу - Здравствуй!
Я люблю тебя очень - Сложно?
Нет не сложно это, а трудно.
Очень трудно любить- Веришь?
Подойду я к обрыву крутому
Падать буду - Поймать успеешь?
Ну, а если уеду - Напишешь?
Только мне без тебя трудно!
Я хочу быть с тобою - Слышишь?
Ни минуту, ни месяц, а долго
Очень долго, всю жизнь- Понимаешь?
Значит вместе всегда - Хочешь?
Я ответа боюсь- Знаешь?
Ты ответь мне, но только глазами.
Ты ответь мне глазами - Любишь?
Если да, то тебе обещаю,
Что ты самым счастливым будешь.
Если нет, то тебя умоляю
Не кори своим взглядом, не надо,
Не тяни за собою в омут,
Но меня ты чуть-чуть помни...
Я любить тебя буду - Можно?
Даже если нельзя... Буду!
И всегда я прийду на помощь,
Если будет тебе трудно!
  • 0

#60 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 08.08.2007 – 22:19

***
За хвилину до того як випаде дощ,
ти відчуєш як шкіра вібрує під тиском
ще не впалих крапель, вони ляжуть уздовж
твого тіла і враз його стиснуть.

Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
відчувають смак їжі за мить до годівлі.
Так солдат, що за хвилю має загинути,
відчуває деформації у власному тілі.

Сміх, що має назавтра до мене прийти,
розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
За хвилину до того як з явишся ти -
ятебе передчую
С.Жадан (с)
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних