Перейти до вмісту

улюблені вірші


Повідомлень в темі: 963

#221 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 21.06.2008 – 17:01

***
щось там собі вигадуєш
вітром очі малюєш
очі закриєш і не чуєш...

я тебе, знаєш не силую
знаєш, роби, що хочеш...
римою дієслівною
бавлюся серед ночі
(с) Д. Лазуткін
  • 0

#222 Knecht

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 300 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луцьк

Відправлено 24.06.2008 – 23:30

Поезія сучасного білоруського поета Андрея Хадановіча мовою оригіналу

Паэты ляцяць у вырай,
з вульлёў прагнаныя трутні.
І кожны – з гучнаю лірай,
і кожны – пры звонкай лютні.

Шукаюць ратунку ў сховах:
у сьвеце зроблена досыць
будынкаў шматпавярховых,
ды іх туды не запросяць.

Ляцяць, чарадзеі й прынцы,
як ліст, адпраўлены Вам.
У кожнай паштовай скрынцы,
нібы навязьлівы спам,

марнуюць словы і сьлёзы
і ладзяць для дзетак шоў,
канаючы, як стракозы,
на ганках у мурашоў.
  • 0

#223 Halka

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2314 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 25.06.2008 – 19:33

Твоє кохання - гостра сталь меча
Що сліпить очі і глибоко ранить
Твоя кохання - злякане зайча
Що в горобину ніч шукає мами
Твоє кохання - повінь весняна
Що на шляху усі мости зриває
Твоє кохання - лагідна струна
Що музикою душу зігріває
Мене зовеш у білу заметіль
Що валить з ніг і забиває подих
І я іду по гострому мечі
Іду я, хоч і ранить лезо ноги.
  • 0

#224 Matviy

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 92 повідомлень
  • Місто:Ukraine, glorious Cherkasy region

Відправлено 25.06.2008 – 20:46

А це один поет з мого міста, Василь Дергач.

Таїна квіту


Скажи мені, хіба ж ти проти,
коли покличе мить свята,
перебороть дівочу цноту
і не ховать свої уста.


За покликом єства ще зрану
здійнять завісу заборон
і поцілунком полум’яним
комусь розтурбувати сон.


І хтось від радості проснеться,
і на твій поклик одізветься
і зробить перший спраглий рух.


І щастя у серцях розквітне
і знову майже непомітно
засяє сонечком навкруг.
  • 0

#225 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 25.06.2008 – 22:36

Комусь пощастило більше-
він чує твій голос

комусь ще більше
а втім

я бачив як метелик скидає крила
і лягає спати на моєму підвіконні
ліворуч від попільнички

за кілька хвилин до світанку
що може бути важливішим?
(с) Д.Лазуткін
  • 0

#226 Knecht

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 300 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луцьк

Відправлено 27.06.2008 – 23:23

Хокку видатного японського поета Мацуо Басьо

Рушу, й раптом - хить!

Ухоплюсь за колосок...

це розлуки мить.


Мандрівник - і все:

це тепер моє ім'я.

Йде осінній дощ.


Білий лотос-цвіт:

не цурається багна,

із якого зріс.
  • 0

#227 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 04.07.2008 – 12:50

***

Забуваєш міста. Забуваєш обличчя і звуки.
В переходах підземних лишаєш осінню хандру.
Нім зачати слова - зачинаєш мелодію муки.
Нім пробачити осінь - прощаєш образу стару.

Наче щось в цім звучанні нагадує вітер у брамі.
Він щоранку з душі вимітає ілюзій сміття.
На слизьких тротуарах - схиблені старці у рам'ї,
Що страждають на щастя і трохи на серцебиття.

Поміж колій трамвайних - дихання мокрого листя.
Віриш в кожне пришестя холодних сезонних дощів.
Залишаючи місто, втрачаєш мелодію чисту,
Що сідає на брук по цератових дзвонах плащів.
(с)М Савка
  • 0

#228 Bananapart

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 327 повідомлень
  • Місто:саме дно пляшки

Відправлено 04.07.2008 – 13:10

1
Ляля-Бо
вибирає любо
проповідує любе
і кохає Лі Бо

лю бо лю
болюболюболю
бо
голова в Лялі-Бо –
українська

2
Ляля-Бо
зранку йде на робо
дмухає у трубу
і веде за собо
юр-бу-бу

бубу-юр-бубу
юрбу

бо труба в Лялі-Бо –
українська

3
В Лялі-Бо
є права і обо
і великі цабе
і маленькі бобо
цоб-цабе
цяця-киця-миця-бе

бо мета в Лялі-Бо –
українська

4
Ляля-Бо
хоче повну свобо
і летіти за об
рій зірок безтурбо
тно-на-дно
доно уно і вино

бо душа в Лялі-Бо –
українська

..........................................
ноги в неї – бу-бу
дупця в неї – оббо
спинка в неї – біе
а животик – бооб
циці в неї – иць-иць
а голова – БА!!!
..........................................
– УКРАЇНСЬКА!!!

p.s.хто правильно назве автора тому вкусна канхветка
  • 0

#229 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 04.07.2008 – 14:54

Хтось з бу-бу-бу-їстів?
  • 0

#230 Bananapart

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 327 повідомлень
  • Місто:саме дно пляшки

Відправлено 04.07.2008 – 15:00

за "ХТОСЬ з бубабістів" маєш пів канхвєтки йди гризи новими зубками)))
то був В.Неборак то його статтю ви так дружно підтримали
осьо його ше один віршик :

ПРИЧИННА
ти йдеш одна між лілій
сорочки носиш білі
малюєш очі де
ревам
ти королева де
білів
коли заходиш у храми за ними валяться брами вони шкребуть пазу рами дебіли на ве сіллі
ти королева де
білів
температура плюс сорок
не приведи мій Боже
в її гаряче ложе
спадає в ду ші морок густе вино га ряче а короле ва плаче над рилом по ро сячим
ти королева де
білів
ти-ди-ка-ко ролева
танцюємо в повітрі
Я МОЖУ ПО-ВТО-РИТИ
ти королева де
білів
ти-ди-ка-ко ро лева
танцюємо в по вітрі
Я МОЖУ ПО-ВТО-РИТИ
ти королева де...

Повідомлення відредагував popUAs: 04.07.2008 – 15:02

  • 0

#231 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 04.07.2008 – 15:15

Смієшся, наче плач сховав у сміх,-
уста безмовні та думки безсилі.
Неправа праведність, безгрішний гріх -
вінок сонетів на пустій могилі.

Цей недоладу виплеканий килим
непевних рим, напівсвоїх-напівчужих,
цей птах, він може справді мати крила?
Смієшся, наче плач сховав у сміх.

Все не насправді. Слів нема своїх.
Повіки ночі падають повільно
і на серветки сторінок німих,
і на машинку гуркотливу й пильну,

що помічає втому непохильну
розбитих пальців, безпорадно злих.
Ти пишеш. І думки, і губи білі.
Смієшся, наче плач сховав у сміх.


Данило Кубай.
  • 0

#232 sagitta

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 315 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Мельмак

Відправлено 04.07.2008 – 18:20

а в мене тато, виявляється, теж у молодості писав вірші! я і не знала)))

***

Квадратики и тоненькие стрелочки
на доске изрисованной блестят,
пред сонными глазами скачут белочки,
и соловьи веселые свистят.
Шиза ряды скосила - куча трупов,
все спят - не конспектирует никто.
А ведь у нас была такая группа!
Лентяи пусть - веселые зато.
А тут все спят. Вот только Миша,
наскучив тесной упряжью своей,
рисует. Скрип пера его я слышу
и посмотреть что там хочу скорей.
Но нет, не все! Серега пишет...
Не знаю, правда, лекцию в конспект,
иль что-нибудь возвышенней, повыше,
широкой, светлой мыслью, как проспект.
Листает кто-то, развалившись, книгу,
А кто-то там листочками шуршит
и видит на доске, простите, фигу,
но думает,что судьбами вершит.
Живая группа. Весело, отрадно,
что живы мы, что мы еще живем.
Пусть выглядим мы не парадно,
зато живем и свежий хлеб жуем.

***

Жил-был на свете педагог.
Любил он с вишнями пирог,
но воспитать никак не мог
детишек - вот беда.
По классу два часа ходил,
нудил, нудил, нудил, нудил,-
его уж слушать нету сил -
не те уже года.
Вот было раньше: я умел
смотреть, как доску мелит мел,
и голос педагога пел,
а я терпел - тогда.
Ну а теперь уж я устал,
обидчивым и нервным стал,
а этот педагог удал
трепаться без стыда.
Но что же делать - пара есть
(жестокая декана месть),
и я сижу, хоть очень есть
и спать хочу всегда.
Хотя для мозга это вред,
сижу, терплю его я бред.
Наделает он много бед...
Послать его ?.. Куда ?..
  • 0

#233 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 06.07.2008 – 22:36

Вірш, мабуть, для Сергія.К - нашого забаненого котика:


На відстані двох очей
я тричі ламав хребта
я видер свого хвоста
став схожим на всіх людей

І тричі ловив кулак
і тричі стріляв в чоло
вуста розсікав об шкло
язик поколов в будяк

Я тричі ловив тебе
і тричі кохав як звір
я тричі брехав повір
мені золоте цабе

Я тричі в двохсотий раз
вже вкотре тобі брешу
я люблю тебе й прошу
прицілься й вважай не змаж

Ромко Малко
  • 0

#234 Усміхнена

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 116 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Січеслав

Відправлено 07.07.2008 – 16:50

Сад

Осінній сад, як у дитинстві,
такий високий та прозорий.
Вночі колишуться між листям
ренетами осінні зорі.
І разом з листям-сухозліттям
вони впадуть у жовті трави,
коли у небі раптом віти
засперечаються з вітрами.
І кришталево б'ються зорі,
і прищуть в ніч від них осколки.

Осінній сад такий прозорий,
такий високий...

(Ігор Калинець)
  • 0

#235 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 07.07.2008 – 17:40

і пахне дощ
ще кава і вірші
залишились ми удвох
найкраще що може бути зараз
і музика з південних берегів країни
вселяє ностальджі і радість

бензин з машин,вода з дахів
міняє життя
воно триває на цій втомленій планеті
й далі.....
© В.Млинарський
  • 0

#236 Усміхнена

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 116 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Січеслав

Відправлено 07.07.2008 – 18:48

Мiй перший вiрш написаний в окопi,
на тiй сипкiй од вибухiв стiнi,
коли згубило зорi в гороскопi
моє дитинство, вбите не вiйнi.
Лилась пожежi вулканiчна лава,
стояли в сивих кратерах сади.
I захлиналась наша переправа
шаленим шквалом полум'я й води.
Був бiлий свiт не бiлий вже, а чорний.
Вогненна нiч присвiчувала дню.
I той окопчик -
як пiдводний човен
у морi диму, жаху i вогню.
Це вже було нi зайчиком, нi вовком -
кривавий свiт, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком
великi букви, щойно з букваря.
Менi б ще гратись в пiжмурки i в класи,
в казки лiтать на крилах палiтур.
А я писала вiршi про фугаси,
а я вже смерть побачила впритул.
О перший бiль тих не дитячих вражень,
який вiн слiд на серцi залиша!
Як невимовне вiршами не скажеш,
чи не нiмою зробиться душа?!
Душа в словах - як море в перископi,
I спомин той - як вiдсвiт на чолi...
Мiй перший вiрш написаний в окопi.
Вiн друкувався просто на землi.

(Ліна Костенко)
  • 0

#237 Knecht

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 300 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луцьк

Відправлено 13.07.2008 – 01:05

Федеріко Ґарсіа Лорка
ҐІТАРА


Починається плач ґітари.
Розбиваються чарочки ранку.
Починається плач ґітари.
Марно її уривати.
Годі її урвати.
Плаче одноманітно,
як плаче вода,
як плаче вітер
у хуртовині.
Годі її урвати.
Плаче за чимось далеким.
Пісок палючого півдня
хоче камелій білих.
Плаче стріла без цілі,
вечір без ранку,
і перший померлий птах
на гілці.
Ґітара -
серце протнули п’ять шабель.
  • 0

#238 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 13.07.2008 – 21:08

На конвертики хат літо клеїть віконця,як марки.
Непогашені марки — біда ще не ставила штамп.
Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки.
Я там теж пролітаю,я теж пролітаю там.

Опускаюсь на землю, на сивий глобус капусти.
На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін.
Під склепінням печалі така хороша акустика.
Ледве-ледве торкнешся,а все вже гуде, як дзвін.

Ходить мати в городі. І лащиться плюшевий песик.
І ніхто ще не вбитий, не вбитий ніхто на війні.
Дикі гуси летять. Пролітає Івасик-Телесик.
Всі мости ще кленові. Всі коні іще вороні
(с) Л.Костенко
  • 0

#239 Knecht

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 300 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луцьк

Відправлено 13.07.2008 – 21:16

Григорій Чубай

Ти бачиш нинi слiд коня



Ти бачиш нинi слiд коня,

Ти чуєш тихий блюз поблизу.

I пророкуєш вигнання

Ясних дерев з ясного лiсу.


Ти йдеш в одлiтанi сади,

Ти ловиш дальнiй звук гобоя...

До рук твоїх змiя води

Повзе іржавою трубою...
  • 0

#240 Унікальний тачілбан

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 59 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ....іногда в Хмельницькій області

Відправлено 14.07.2008 – 09:40

Дуже подобається вірш Івана Франка "Чому являєшся мені..."
А також книжечка є , називається "Улюблені вірші" видавництва "А-БА-БА-ГАЛА-МАГА". Така весела)))
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних