Перейти до вмісту

улюблені вірші


Повідомлень в темі: 963

#201 wizm

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1133 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Дике поле

Відправлено 20.04.2008 – 21:20

Окно выходит в белые деревья.
Профессор долго смотрит на деревья.
Он очень долго смотрит на деревья
и очень долго мел крошит в руке.
Ведь это просто -
правила деленья!
А он забыл их -
правила деленья!
Забыл -
подумать -
правила деленья!
Ошибка!
Да!
Ошибка на доске!
Мы все сидим сегодня по-другому,
и слушаем и смотрим по-другому,
да и нельзя сейчас не по-другому,
и нам подсказка в этом не нужна.
Ушла жена профессора из дому.
Не знаем мы,
куда ушла из дому,
не знаем,
отчего ушла из дому,
а знаем только, что ушла она.
В костюме и немодном и неновом,-
как и всегда, немодном и неновом,-
да, как всегда, немодном и неновом,-
спускается профессор в гардероб.
Он долго по карманам ищет номер:
"Ну что такое?
Где же этот номер?
А может быть,
не брал у вас я номер?
Куда он делся?-
Трет рукою лоб.-
Ах, вот он!..
Что ж,
как видно, я старею,
Не спорьте, тетя Маша,
я старею.
И что уж тут поделаешь -
старею..."
Мы слышим -
дверь внизу скрипит за ним.
Окно выходит в белые деревья,
в большие и красивые деревья,
но мы сейчас глядим не на деревья,
мы молча на профессора глядим.
Уходит он,
сутулый,
неумелый,
под снегом,
мягко падающим в тишь.
Уже и сам он,
как деревья,
белый,
да,
как деревья,
совершенно белый,
еще немного -
и настолько белый,
что среди них
его не разглядишь.
1955
Є.Євтушенко
  • 0

#202 Едм

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 136 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:-

Відправлено 26.04.2008 – 23:13

слово прийде до кого схоче
а тобі випадковому свідку
є можливість лише приручити
темну тінь на освітленій стелі
що береться не знаю звідки
мабуть просто лишається з ночі
як великий нічний метелик
так буяють блакитні квіти
де торік продавали дині
так волосся на сонці яріє
і збивається в гриву гніву
так вітрами дихають мушлі
ти не відаєш власної мрії
що готова здійснитися нині
і яку ти прийняти мусиш
як вагому зелень припливу

© Ганна Яновська
  • 0

#203 Selena

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 212 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 12.05.2008 – 14:01

Не наступайте на любов


У Парижі перед рухомими сходами
на станції метро Алюзія
Я побачив написане великими
буквами білою фарбою слово Любов
Я спіткнувся об нього і ледве не впав
А потім озирнувся на перехожих
Хтось крокував байдуже ступав нічого на світі
не помічаючи окрім себе
Хтось спотикався
І здивовано
А часом перелякано
Переступав
А хтось замислювався і душа його світилася


Не наступайте на любов, не наступайте
Якщо не вірите переступайте,
Любов як на весні трава
Вона жива завжди жива
Не наступайте



Виходячи з метро на іншій станції
я знов побачив такий само напис
Тим самим почерком знову білим по чорному
хіднику було написано Любов
І я подякував подумки тому хто написав це
закликаючи до любові усіх довкола
усіх на світі


Не наступайте на любов, не наступайте
Якщо не хочете переступайте,
Любов - причинний сенс життя
Сьогодні й завтра й в майбуття,
Не наступайте



Два попередніх написи на хідниках
перед сходами метро були на 4-й лінії
Я дістався центру і переходячи зі станції на станцію
вже шукав ці написи як щось рідне і близьке
Як дії спільника
І врешті я був просто щасливий
Коли знову побачив написане слово Любов
у самому центрі Парижа
на станції метро площа Шатле


Не наступайте на любов, не наступайте
Якщо не вмієте переступайте,
Вис пробуйте, воно прийде
Повірте у прийдешній день
Не наступайте



Ким би не був ти
Меркурію Кохання
Еросе з луком і стрілами
Чи просто віруючий у Бога Любові
як найвищу силу життя
Юначе
Я благословляю руку твою що писала це слово
на різних станціях паризького метро просто
на хідниках перед рухомими сходами білою
фарбою на чорному – Любов
Я вклоняюся силі твого почуття
і перед бажанням розпросторити його
на цілий світ


Не наступайте на любов, не наступайте
Якщо не можете переступайте,
Кохання втрачені сліди
Однак із вами назавжди
Не наступайте



Я заклинаю усіх - пишіть слово
Любов
Пишіть це слово – на стінах і бруківках, на будинках
І парканах, в метро і в ліфтах, і в парадних
І на вулицях і площах
і у себе в душі
незупинно
зараз і завжди
пишіть це слово


Не наступайте на любов, не наступайте
Якщо не вірите переступайте,
Любов як на весні трава
Вона жива завжди жива
Не наступайте



Юрко Покальчук :happy1:

***

Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку –
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою тишу синьо крає,
І забуваю я, що вмію дихати,
І що ходити вмію, забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
Півподиху у горлі застрягає.

Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко,
Але до губ твоїх лишається півподиху,
До губ твоїх лишається півкроку.


Григорій Чубай :happy1:
  • 0

#204 Milen

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 19 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Рівне

Відправлено 15.05.2008 – 16:17

Чому життя таке болюче?
Коли так хочеться тепла
Коли здається, що все маєш
А разом з тим нічо нема.

Чому ми хочемо кохати?
Чому ми любимо? За що?
Чому віддавши серце й душу
Ми знов отримуєм ніщо?

***
Ніколи не кажи "люблю",
коли за іншим серце б'ється.
Ніколи не кажи "піду",
коли ти знаєш, що вернешся.
Ніколи не кажи "прости",
коли вини не відчуваєш.
Ніколи не кажи "іди",
коли кохання в серці маєш.
  • 0

#205 Інфанта

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 4 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 18.05.2008 – 20:08

хочу і свій віршик показати! :rolleyes:
Вона проснулась!
Відчула, що щось її болить…
А що – не знав ніхто…
Лиш темний погляд у таке ж вікно,
Й думки розбіглися умить.
Болить! Болить!
Кричала до світанку,
Аж раптом, зранку,
Чиїсь приємні, ніжні, теплі ручки
Торкнулися її сльози,
І та скотилася на постіль…
І донечка всміхнулась!
На серці їй вже не болить,
Болить деінде…
Та ні, вже ні, не хочу, щоб боліло!
Не хочу бачити я сліз її !
Матусінька всміхнулась,
Приклала до голівоньки свою тендітну ручку…
Почався день…
  • 0

#206 Інфанта

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 4 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 26.05.2008 – 16:10

моє нове творіння! розкритикуйте!
За мить відчула запах кави
За мить дізналася про те,
Що зовсім щиро покохала,
Але не мовила сердечку те
Воно ж саме якось дізналось,
Дізналося й хотіло потайки втекти,
Та я йому цього не дала!
Залишивши його собі, так само потайки! :rolleyes:

Повідомлення відредагував Інфанта: 26.05.2008 – 16:11

  • 0

#207 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 01.06.2008 – 22:40

Ти плачеш? А плакати пізно.
Про все ти сказала залізно,
мов янгол над нами злетів...

Чужі розлучили нас люде,
а більше ніколи не буде
ні в тебе, ні в мене життів.

Ми бранці. Із Заходу й Сходу
Течуть до нас тьма і зима.
І треба платити за воду,
за світло, за газ...
і свободу!
Свободу, якої нема...

Свобода, як мовиться, гола
приходить навзаєм до нас.
Але залишається школа,
а в школі - комп"ютерний клас.

І ми вдалині, на Ай-Петрі,
зустрінути інших могли б -
на сотому кілометрі
чужих феодальних садиб.

А там, де стежки пролягали
до моря, й маяк миготів -
уже підросли феодали
із комсомольських вождів.

Ти плачеш... Як мовиться, сука -
не римська вовчиця тепер.
І надто велика наука
народженим у СССР.

Дмитро Кремінь.
  • 0

#208 Knecht

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 300 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луцьк

Відправлено 04.06.2008 – 10:12

William Butler Yeats

The Indian Upon God

I passed along the water's edge below the humid trees,
My spirit rocked in evening light,the rushes round my knees,
My spirit rocked in sleep and sighs;and saw the moorfowl pace
All dripping on a grassy slope,and saw them cease to chase
Each other round in circles and heard the eldest speak:
Who holds the world between His bill and made us strong or weak
Is an undying moorfowl,and He lives beyond the sky.
The rains are from His dripping wing,the moonbeams from His eye.

I passed a little further on and heard a lotus talk:
Who made the world and ruleth it,He hangeth on a stalf,
For I am in His image made,and all this tingling tide
Is but a sliding drop of rain between His petals wide.

A little way within the gloom a roebuck raised his eyes
Brimful of starlight,and he said: The Stamper of the Sies,
He is a gentle roebuck;for how else,I pray,could He
Conceive a thing so sad and soft,a gentle thing like me?

I passed a little further on and heard a peacock say:
Who made the grass and made the worms and made my feathers gay,
He is a monstrous peacock,and He waveth all the night
His languid tail above us,lit with myriad spots of light.

ИНДУС О БОГЕ
(перевод-Г.Кружков)


Я брел под влажною листвой вдоль берега реки,
Закат мне голову кружил, вздыхали тростники,
Кружилась голова от грез, и я увидел вдруг
Худых и мокрых цапель, собравшихся вокруг
Старейшей и мудрейшей, что важно изрекла:
Держащий в клюве этот мир, творец добра и зла -
Бог-Цапля всемогущий, Его чертог высок:
Дождь - брызги от Его крыла, луна - Его зрачок.
Пройдя еще, я услыхал, как лотос толковал:
На длинном стебле тот висит, кто мир наш создавал;
Я - лишь подобье божества, а бурная река -
Одна росинка, что с Его скользнула лепестка.
В потемках маленький олень с мерцаньем звезд в глазах
Промолвил тихо: Наш Господь, Гремящий в Небесах,-
Олень прекрасный, ибо где иначе взял бы он
Красу и кротость и печаль, чтоб я был сотворен?
Пройдя еще, я услыхал, как рассуждал павлин:
Кто создал вкусных червяков и зелень луговин -
Павлин есть превеликий, он в томной мгле ночей
Колышет в небе пышный хвост с мириадами огней.
  • 0

#209 Knecht

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 300 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луцьк

Відправлено 09.06.2008 – 12:45

Один з моїх улюблених віршів Федеріко Ґарсіа Лорки :beer:

БАЛАДОНЬКА ПРО ТРИ РІЧКИ

Переклад Федора Воротнюка

Річка Ґвадалківір
між помаранчів, олив;
ринуть річки Ґранади
в долину з гірських снігів.

Любов кудись відлетіла.

Над рікою Ґвадалківір
ґранатів пишні дерева;
котять річки Ґранади
кров і невтішні реви.

Любов відлетіла далеко.

У Севільї Ґвадалківір
вкрито вітрильним рухом;
двома річками Ґранади
гребуть зітхання та скруха.

Любові не стало духу.

Над річкою Ґвадалківір
палац і гаї цитринові;
над річками Давро й Хеніль
ставки та мертві руїни.

Любов далеко полинула.

Скажи, що вода несе
божевільне полум’я криків.

Любов у повітрі зникла.

Несе пелюстки й оливи
в моря твої, Андалусіє.

Любов у повітрі розсіялась.
  • 0

#210 Nana

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 751 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Dnipropetrovsk

Відправлено 12.06.2008 – 22:35

М. Петренко

Жінки! Ви – наче диво-птиці!
Кажу це зовсім без прикрас.
Голубки є і лебедиці,
Фламінго й пави серед вас.

Зозулі, сови, канарейки –
З вас кожна має щось своє.
І поміж нас є соловейки,
Орли, папуги, дятли є.

Як і птахи, усі ми різні.
І цим збагачуємо світ,
Так хай звучить пташина пісня,
Хай буде зоряним політ!
  • 0

#211 Knecht

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 300 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луцьк

Відправлено 12.06.2008 – 23:15

Богдан-Ігор Антонич
РОТАЦІЇ

Біжать алеї звуків, саджених у гами.
Мов на акорд, упав поверх на поверх.
Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамір
від берега по берег, тінь вінків дубових.

Мусує день, мов склянка золотого чаю,
прочищена блакить, ввиш мряки шумовиння.
Йдуть люди жовтих міст, і їхні очі сяють,
хоч смуток вглиб ховають, мов гірке насіння.

Церкви, цукерні, біржі — духові і тілу.
Для зір і для монет. Ждучи рідких окрушин
крихкого щастя, прочуваєм інші цілі.
Мов зонд у рану, розпач грузне в наші душі.

Але за муром джаз і танці лампіонів,
балет балончиків, хор барв, мов хор гобоїв,
і жовті груди велетенських стадіонів
зітхають глухо під бурхливою юрбою.

І стеляться до ніг дими — покірні птахи,
а сонце, мов павук, на мурів скіснім луку
антен червоне павутиння розіп'явши,
мов мертві мухи, ловить і вбиває звуки.

Митці рослин — тюльпани, дбаючи за форму,
припавши на коліна, барвно й гарно гинуть,
а за законами нам невідомих формул
вирують дні й міста й вирують бормашини.

Дроти тремтять, мов нерви. Теплий білий листик,
зоря в конверті, кілька слів і квіт шипшини.
Кружляють, мов пом'яте листя, сни дентисток
над вирвами нудних мелодій бормашини.
  • 0

#212 Invictus

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 320 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:зиготи

Відправлено 14.06.2008 – 21:40

Владимир Высоцкий

"Я не люблю"

Я не люблю фатального исхода,
От жизни никогда не устаю.
Я не люблю любое время года,
Когда веселых песен не пою.

Я не люблю холодного цинизма,
В восторженность не верю, и еще -
Когда чужой мои читает письма,
Заглядывая мне через плечо.

Я не люблю, когда наполовину
Или когда прервали разговор.
Я не люблю, когда стреляют в спину,
Я также против выстрелов в упор.

Я ненавижу сплетни в виде версий,
Червей сомненья, почестей иглу,
Или - когда все время против шерсти,
Или - когда железом по стеклу.

Я не люблю уверенности сытой,
Уж лучше пусть откажут тормоза!
Досадно мне, что слово "честь" забыто,
И что в чести наветы за глаза.

Когда я вижу сломанные крылья -
Нет жалости во мне и неспроста.
Я не люблю насилье и бессилье,
Вот только жаль распятого Христа.

Я не люблю себя, когда я трушу,
Обидно мне, когда невинных бьют,
Я не люблю, когда мне лезут в душу,
Тем более, когда в нее плюют.

Я не люблю манежи и арены,
На них мильон меняют по рублю,
Пусть впереди большие перемены,
Я это никогда не полюблю.

1969

Повідомлення відредагував Invictus: 14.06.2008 – 21:40

  • 0

#213 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 15.06.2008 – 12:29

шось там собі вигадуєш
вітром дощі малюєш
очі закриєш-падаєш
слухаєш і не чуєш...

я тебе, знаєш не силую
знаєш, роби, що хочеш...
римою дієслівною
граюся серед ночі
(с) Д. Лазуткін

Повідомлення відредагував lamourattack: 15.06.2008 – 12:29

  • 0

#214 Руда_миша

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 547 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Центру та окраїн Львова

Відправлено 16.06.2008 – 23:01

Я їй сказав: «Мене ти не люби...
Нам осінь пізня ходить коло хати,
он сиза паморозь, як дикі голуби,
на яворині всілась воркувати».

Я їй сказав: «Невчасно ти... Не треба!
Своїми теплим-теплими крильми
не затуманюй вицвілого неба
моєї злої осені —зими».

Грицько Чубай


  • 0

#215 :-)

    Пам'яті Помаранчевої Каски

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1199 повідомлень
  • Місто:витверезника

Відправлено 16.06.2008 – 23:33


Після "Тріумфальної арки", і згадок про старого не-друга =)


Я переможу. І до самого кінця
Нестиму в пам"яті твоє обличчя
Як свічечку в пітьмі, як світло для сліпця
Тебе на спомин у душі залишу.

Нехай усе залишиться отак,
Засяє у полярній ночі промінь...
Про нас з тобою не писав Ремарк?
Навіщо ж біль? Хай буде просто спомин...

Г.Г.©
  • 0

#216 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 16.06.2008 – 23:44

Виплюнув усміх, наче насіння,
хижо знівечивши рот.
Я закриваю безплотною тінню
злої ворожості дзот.

Груди прошито, а ліків немає,
кров запахуща як мак...
Пам"ять загинула. Благословляю
гордий її катафалк!

Оксана Кішко-Луцишина
  • 0

#217 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 19.06.2008 – 22:57

каванет

прокинувшись від холодного квітневого вітру
й дощу
замерзлими пальцями хапаєш мишку
клавіатура
щоб розім яти руки
щоб їх розігріти
бо весна
і вона холодна як і ти
зла як і ти
але безпорадна як твоя мрія і сенс
Зупинити потік інформації не вдається
бути там де треба також
робити то шо треба теж не вдається
кореспондент каже займатися сексом
бо неньці Україні буде мазафака ппц
страх шо втрачаєш життя все більший і більший
і форуми всі на одну й ту ж тему
про все одне й те ж
скринька пуста, все пусте і мертве
рух затримано
і ледь стримуєшся шоб не заставити себе
вмерти
(с) В. Млинарський

Повідомлення відредагував lamourattack: 19.06.2008 – 23:01

  • 0

#218 Олесік

    Хочу літати :)

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 944 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Живу у хмарах

Відправлено 19.06.2008 – 23:04

Перегляд дописуchuke (16.11.2007 18:23) писав:

Закохатися в тебе по-людськи
Так, щоб стріли із серця стирчали,
Щоб ти снилась мені під полюції,
Під ерекції щоб зустрічатись,
Щоб потенція рвала брюки,
І кричали услід - не психуй!
Щоб покласти на себе руки,
Не поклавши на тебе ...

М. Лижов

це на нього схоже
  • 0

#219 Miguel

    ХРАНИТЕЛЬ

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3807 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Україна

Відправлено 20.06.2008 – 19:18

Перегляд дописуMiguel (9.05.2008 11:59) писав:

Пишу тобі лиш вірші,
Складаю тобі пісні,
Кохаю твоє обличчя,
Кохаю очі твої...
Кохання - воно на вмирає,
Виживає в тенетах віків.
Кохання - не тільки слово,
Це вияв моїх почуттів.
Дивлюся здалека на тебе,
Не відводжу від тебе очей,
Тобі я складаю ці вірші
Годинами літніх ночей.
Шкода, що мене не кохаєш,
У тебе багато як я...
Я зовсім інша людина!
У мене інше життя!
Ти лиш зверни на мене увагу,
Ти лиш в очі мені подивись,
Ти зразу помітиш, як мені шкода
Як мені шкода, що ми не зійшлись....

Miguel

  • 0

#220 Amarok

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2350 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Дубно -> Нетішин -> Київ -> New York

Відправлено 21.06.2008 – 16:38

Цитата

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.


Тарас Григорович Шевченко

До сих пір на язиці крутяться перші рядки... :)

Повідомлення відредагував Amarok: 21.06.2008 – 16:39

  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 3

0 користувачів, 3 гостей, 0 анонімних