Перейти до вмісту

улюблені вірші


Повідомлень в темі: 963

#141 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 11.11.2007 – 01:21

* * *
місячна діва міняє підпаски щомісяця
сірі мурахи по білій спині pas de deux
миші в кутку починають літургію мишачу
холодно — і під очима блаженний совдеп

слинять долоні і перса дебелі вижлятники
марсовим псицям шипшина у горлі дере
кинуті напризволяще вагоновожатими
сонні трамваї і цінні породи дерев

хтось поцілує цупку зеленіючу папороть
згущену смокву і верби опущені ниць —
темна вода попід зоряно-місячним прапором
місячна діва із кошиком стиглих суниць
(с)
  • 0

#142 Гість_Lover_*

  • Гості

Відправлено 11.11.2007 – 12:47

Невідомість

Моя кохана така рум"яна
Така прекрасна - як квітка у росі
Яскравіша за сонце
Бажаніша за зорі
Приємніша за сон
Живіша за весну

Тебе ж бо я бажаю
Ти завжди будеш в мене
Єдина неповторна
Маленьке кошенятко
Єдине на весь світ

Маленьке та пухнасте
Кохане та єдини
І дуже дороге
Ніколи я не думав
Що так я покохаю
Але я є щасливий
Бо ти моє життя

Ти як маленька квітка
Прекрасна й дуже ніжна
Тебе треба любити
Усердно доглядати
І бути завжди поруч
Що саме головне

Я ж бо зробив помилку
Подумав що вже можна
Розслабитись чи що....
А коли спохватився
Вже було дуже пізно
Був сильно розгубився
Незнав я що робить

А потім стало легше
Мене мов просвітило
Треба мені боротись
За тебе як колись

Дзвонив тобі, писав
І зрозумів таке
Що все тільки залежить
Від твого сердечка
Прислухайся уважно
Почуєш відповідь

Тому тобі я кажу
Прийми моє кохання
Якщо ти відчуваєш
Подібні почуття
І буду я з тобою
До подиху останнього
І доки буду жити
Буду тебе любить

Не вірив я удолю
Але тепер повірив
І стало мені легне
Бо висновок такий

Якщо ж бо нам судилось
Ми будем таки разом
До самого кінця
Якщо ж бо не судилось
Хай так воно і буде
Бо долю ти не зміниш
Хоч якби не хотів
  • 0

#143 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 11.11.2007 – 17:16

як гарно іти на світанні
вулицями
вилизаними немов кошенята
ковтати холодне повітря
ніби молоко
виставлене мамою
на підвіконня
осіння імла
заповзає за комір
голівки бегоній у вікнах
і крихітне павутиння
на синіх калюжах
все що обтяжує
чорна валіза
котра б'є по коліні
все за чим шкода
жменя теплого вітру
на люднім південнім пероні
як гарно знову побачити
дім
із якого все починається
© М.Савка
  • 0

#144 Archon-ua

    Літають тут всякі...

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 998 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Земля і біля неї...

Відправлено 14.11.2007 – 22:10

Есть полезные жуки
под названьем мужики.
Чтоб таким обзавестись,
ты сначала попостись.
Похудей на семь кило,
даже если тяжело.

Пусть лежит он на диване
с коньяком в своём стакане.
Ты готовь ему обед:
мясо, овощи омлет.
Если веки он смежит,
носом громко зажужжить,
не дрожи и не тревожся -
он здоров и будет жить.

На работу поспеши,
поработай для души.
Но купить что в продуктовом,
не забыть чтоб - запиши.

Ну а польза от жука
несомненно велика -
всех возможных паразитов
отпугнёт наверняка.

Ну а если этот жук
поработать хочет вдруг,
не впадай в испуг и горе
не обзванивай подруг.
Ты к врачу не торопись,
тихо Богу помолись,
успокойся и расслабься
и терпенья наберись.

Потому-что мужики -
очень стойкие жуки:
выживают на диване
и в пивной, и в финской бане.
На работе, несомненно, не погибнет, не умрёт.
Лишь, взмахнув шестью ногами
полетит он за деньгами
и, не склёваный врагами,
их до дому донесёт. :(
  • 0

#145 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 14.11.2007 – 23:20

1
купити на зиму
жовтий емальований
чайник
насушити суниць
заощадити час
дві години
у папці з паперами
півжиття -
у шухляді
з твоїми Листами
2
позбирати каштани
зробити намисто
воно тяжке і холодить шкіру
вийти до потяга
і чекати
сьогодні вертається осінь
3
мокрими травами
йти до старої колії
намочити сандалі
відшукати в траві
загублені кимось
ще свіжі
перлинки конвалій
не торкатися плечима
не братися за руки
сісти на камінь
і довго чекати
може
цятка на обрії
потяг
що повертається
..
  • 0

#146 Гість_chuke_*

  • Гості

Відправлено 16.11.2007 – 17:23

Закохатися в тебе по-людськи
Так, щоб стріли із серця стирчали,
Щоб ти снилась мені під полюції,
Під ерекції щоб зустрічатись,
Щоб потенція рвала брюки,
І кричали услід - не психуй!
Щоб покласти на себе руки,
Не поклавши на тебе ...

М. Лижов
  • 0

#147 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 16.11.2007 – 17:48

***
сни нагадують рослину мандраґору:
виростають квітами із голови.
в сутінках спинися, друже, поговорим,
непомітно переходячи на ви.

дні нагадують богиню персефону:
в царство мертвих повернутися кортить.
завжди пам'ятай про це: шукай заслони
там, де терен тихо шелестить.

відповідь отримав? стережися ранку:
завтра свято несподіваних дітей.
не нагадують нічого тільки ранки,
що відкрилися на тілі для гостей.
  • 0

#148 Dovgapanchoha

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 307 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 16.11.2007 – 18:09

lamourattack, хто автор віршів? Вони просто чудові!!!
  • 0

#149 Agata

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 162 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Кривий Ріг

Відправлено 16.11.2007 – 19:10

Дуже люблю вірші В.Симоненка, багато з мого найулюбленішого вже тут писали, тож не буду повторюватись, просто додам...

Минуле не вернуть,
не виправить минуле.
Вчорашнє - ніби сон,
що випорхнув з очей.
Як луки навесні
ховаються під мулом,
Так вкриється воно
пластами днів, ночей.
Але воно живе -
забуте й незабуте,
А час не зупиняється,
а молодість біжить,
І миті жодної
не можна повернути,
Щоб заново,
по-іншому прожить.
1962.
* * *
Ви плачите? У вас, напевне, горе,
І ваші сльози варті співчуття,
Та хай ніколи смуток не поборе
Нестримної любові до життя.

І хай чужа усмішка в ту хвилину,
Кому сьогодні щастя розцвіло,
Не здасться вам тупим ударом в спину
І не пробудить в серці зло.

Повідомлення відредагував Agata: 16.11.2007 – 19:11

  • 0

#150 BHAAD

    угу, так. дійсно. саме так. хоча ні. ось так! САМЕ ТАК!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 930 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 17.11.2007 – 21:32

Самiтня Нескiнченна Тропа

Мабуть, судилось мені так до смерти самої
Йти все за вами лісами, повитими в мряку,
Класти вогонь свій по другому боці долини.

Вранці — зриватись і бігти над ваше кострище,
Видом тулитись до в ільх, тихих свідків обіймів.

Мабуть, і там, у понурих країнах мовчання,
Йтиму за вами лісами, повитими в мряку,
Вранці — шукатиму слід ваш у росяних травах.



Вся лірика це вірші відомого українського поета, одного з провідників ОУН, Олега Ольжича
альбом Drudkh - [2007 - Відчуженість (Estrangement)]
  • 0

#151 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 18.11.2007 – 10:36

Перегляд дописуDovgapanchoha (16.11.2007 19:09) писав:

lamourattack, хто автор віршів? Вони просто чудові!!!
Автор Любомир Стрингалюк
***
розвиднювалось. тіні рухались углиб.
допоки коней запрягли.
при каганці молився молодий поручник.
тремтіла, мріла Богородиця на кручі.
збувалося усе: і попіл сипав з голови,
і лиця з різних половин,
і кожна з половин по-різному мовчала.
світанню навперейми білі коні мчали.
збувалося усе, окрім печалі, ох, прости,
перехреститися не встиг -
як завше, не прощалися, лише прощали.
(розлучений із ясністю чола - нещадний).
як завше, убивав, рубав, ураз коня спинив.
небавом руку похилив. стояв. дивився.
а ворог сміхом, наче кров'ю заходився.
рука, занесена в ударі, небом пропливла...
читалося апостола Павла...
  • 0

#152 Bewildered

    Частий гість

  • На перевірці
  • PipPipPip
  • 63 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 01.12.2007 – 22:19

Не знаю, чи є тут такий вірш, але мені дуже подобається Верлен

Так тихо серце плаче,
Як дощ шумить над містом.
Нема причин неначе,
А серце ревно плаче!

О, ніжно як шумить
Дощ по дахах, по листю!
У цю тужливу мить
Як солодко шумить!

Відкіль цей плач, не знати,
В осиротілім серці?
Ні зради, ні утрати, -
Відкіль журба, не знати.

Найтяжчий, певне, сум –
Без гніву, без любові,
Без ревнощів, без дум –
Такий нестерпний сум.
  • 0

#153 Selena

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 212 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 02.12.2007 – 13:19

А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть,— це завжди Колізей.

І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний віднайшли не ми.
Тут головне — дивитись в очі звіру
і просто — залишатися людьми.

Коли мене потягнуть на арену,
коли на мене звіра нацькують,
о, я впізнаю ту непроторенну
глупоту вашу, вашу мстиву лють!

Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останню
скажу, як той найперший з християн:

— Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваши леви лижуть мені ноги.
І ваши слуги насміялись з вас.


Ліна Костенко :wub:
  • 0

#154 Selena

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 212 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 03.12.2007 – 10:53

Вже вийшла з теревень і коли розгрібала папери на столі, то наткнулась на одну роздруковку... Це вірші молодої київлянки, Олесі Мамчич :wub: Якось натрапила на них в інтернеті... Вирішила тут їх надрукувати :)

Ранок. Дощ. Підходжу до вікна,-

Почалася ще одна війна.

Опускаю жалюзі. Втомилась.

Замість чаю ллю собі вина.

***

Сумно –

це коли ми разом, але не поруч

Ще сумніше –

коли ми поруч, але вже не разом

Найсумніше –

коли і разом, і поруч, але вже не ми.

***

Душа як стомлена верба,

песимістично хилить віти,

і я слаба, така слаба,

що надто сильний кожен вітер.

І я одна, така одна,

що найтихішу чутно тишу.

і я сумна, така сумна,

що важко вигадать сумнішу.
  • 0

#155 Selena

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 212 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 04.12.2007 – 10:09

Якщо болить серце –
тобі, друже, поталанило.

***

Бідний плащ!
Що він думає, висячи на кілочку?

***

Народжуючи нас не питають,
а жаль…

***

Годинник! Моя пекельна машинко!
Ти так страшно мовчиш!
Ти небезпечно слухняний!
І коли мені радісно, ти як сарий Горіо,
візит наносиш!

***

Я розграбований до самих ребер.
Навіть дивно, що у мене лишились губи.

***

Німі – багаті.
Коли ж вони ще й не бачать –
то наче крези.

***

Не відповідаєш? Мовчиш? Заціпило?
Не можеш вибачити? Клянеш?
Не можеш вивіритись розлуці?
Серцю – довіритися?
Мовчиш, як покинена вагітна?
Мовчиш, як бомба? Мовчиш?
Думаєш – од чекання розтрісну?
Думаєш – збожеволію?
Надаремне, любов моя.
Надаремне, тюрмо моя.
Надаремне все, зненавиділо.
Надаремне, кохана.
Я тебе не сльозою – ждатиму.
Я тебе кулаками – ждатиму.
Кулаками – у глупу поніч,
Кулаками – в подушку.
Не пиши. Не відповідай.
Проклинаю. Цілую. Мовчки.
Задушився чеканням – мовчки.
Кулаками в подушку.


Василь Стус ...
  • 0

#156 Вік

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1280 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ, Україна-Русь

Відправлено 04.12.2007 – 11:04

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
Сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
Ніхто не зіб'є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій — допоки скону,
Допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
Усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
Той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
До нього сам Господь тебе прирік.

все той же Стус

Повідомлення відредагував Freelancer: 04.12.2007 – 11:05

  • 0

#157 The Master of Rings

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 115 повідомлень
  • Місто:Україна.Рівне

Відправлено 04.12.2007 – 13:15

Ліна Костенко

Шипшина тяжко віддає плоди,
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить:"Людино підожди,
О підожди людино будь ласкава!
Не всі, не всі хоч ягідку облиш,
Одна пташина так мене просила!
Я тут для всіх а не для тебе лиш
І просто осінь щоб була красива!"
:cool2: :cool2: :yes: :D :D :D :P :P :cry: :cry:
  • 0

#158 Крихітка

    Мрійниця

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 4030 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ, Castelló, Ibiza, Hildesheim

Відправлено 06.12.2007 – 09:40

Ліна Костенко

Мати

Вона була красуня з Катеринівки.
Було у неї п'ятеро вже нас.
Купляла нам гостинчика за гривеник,
Топила піч і поралась гаразд.

Ходила в церкву, звісно, як годиться.
Гладущики сушила на тину.
Така була хороша молодиця
і мала мрію гарну і чудну.

У ті часи, страшні, аж волохаті,
коли в степах там хто не воював, -
от їй хотілось, щоб у неї в хаті
на стелі небо хтось намалював.

Вона не чула зроду про Растреллі,
Вона ходила в степ на буряки.
А от якби не сволок, а на стелі –
Щоб тільки небо, небо і зірки.

Уранці глянеш - хочеться літати.
Вночі заснеш у мужа на плечі.
Де б маляра такого напитати?
Навколо ж орачі та сіячі.

Уваживши ту мрію дивовижну,
приходив небо малювать шуряк.
Вона сказала: - Перестань, бо вижену.
У тебе, - каже, - небо, як сіряк.

Якийсь художник у роки голодні
зробити небо взявся за харчі.
Були у нього пензлі Боговгодні,
став на ослін, одсунув рогачі.

У нього й хмари вигинались зміями,
уже почав і сонце шюмінке.
Вона сказала: - ні, ви не зумієте.
Злізайте, - каже. - Небо не таке.

Вона тим небом у тій хаті марила!
Вона така була ще молода!
Та якось так - то не знайшлося маляра.
Все якось так - то горе, то біда.

І вицвітали писані тарелі,
і плакав батько, і пливли роки, -
коли над нею не було вже стелі,
а тільки небо, небо і зірки.
  • 0

#159 Dynkan 113

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1721 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 06.12.2007 – 11:15

Мабуть найбільше подобаються вірші Т.Г. Шевченко
"Тече вода в синє море,
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
«Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде,—
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити».
Сидить козак на тім боці,—
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться,—
Спіткалося горе.
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак — шляхи биті
Заросли тернами."
  • 0

#160 Selena

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 212 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 14.12.2007 – 10:10

:) Вірш, який памятаю ще зі школи, і який завжди хвилював... :yes:

Лебеді материнства

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили крилами півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір`ям,
Лоскотали марево золотим сузір`ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво - наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибирати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше буду мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибирати не можна тільки Батьківщину.

Василь Симоненко B)
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних