Перейти до вмісту

Пам’ять століть, відтворена у слові


Повідомлень в темі: 18

#1 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 25.02.2011 – 21:57

  • 20
Великих класиків потрібно пам’ятати... От і сьогодні виповнилося 140 років з дня народження видатної української письменниці, співачки досвітніх вогнів Лесі Українки. Про неї завжди говорили як про людину мужньої вдачі, її ім’я вписане до золотих сторінок світової літератури.
Я взагалі обожнюю творчість цієї сильної жінки. А нині пригадалися рядки, не раз декламовані учнями на конкурсах молодих читців... Незабутні рядки...

Цитата

Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись… А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою тремтячою рукою, – вона тремтить, як струна, – все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, – ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни…
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів’ялі троянди?
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О, візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди!
Візьми мене з собою.
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже…
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!
І нехай в’януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.

.

Повідомлення відредагував Маківка: 25.02.2011 – 22:08


#2 пастух

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1974 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 25.02.2011 – 22:19

Перегляд дописуМаківка (25.02.2011 21:57) писав:

Великих класиків потрібно пам’ятати... От і сьогодні виповнилося 140 років з дня народження видатної української письменниці,..
...думаю , не тільки памятати. Сьогодні, тим, хто може оцінити велич цього генія, варто віднайти в творах
послання звернені до нас...до тих, хто здатен перейняти її естафету небайдужості...нехай навіть не в поезії, а в
позиції в житті, у відношенні до свого сучасника...
  • 0

#3 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 27.02.2011 – 13:41

До слова.
Лауреат міжнародних і всеукраїнських конкурсів та фестивалів тріо бандуристок Волинського національного університету імені Лесі Українки "Дивоструни" підготувало чудовий концерт, приурочений 140-й річниці від дня народження видатної поетеси.








Повідомлення відредагував Маківка: 27.02.2011 – 13:47

  • 0

#4 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 27.02.2011 – 15:51

Неперевершена драма-феєрія "Лісова пісня" (1961 р.):


  • 0

#5 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 09.03.2011 – 09:31

9 березня - 197 років з дня народження Тараса Шевченка

Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов' ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум'яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало - лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки - під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорсткіших умовах заслання. А решту - 13 "вільних" років перебував під невсипущим наглядом жандармів.
Згадаймо Великого Тараса і ми улюбленими віршами чи висловами:

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра.

  • 0

#6 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 09.03.2011 – 09:59

Про Тараса Григоровича можна говорити безкінечно.

Музей Шевченка в Торонто



Пам’ятники Тарасові Шевченку



Малярство Кобзаря



"Чорна хмара з-за лиману". Волинський народний хор


  • 1

#7 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 09.03.2011 – 10:10

"Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся,братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте,не питайте
Того ,що не має
І на небі,а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя правда,
І сила ,і воля."
/І мертвим і живим.../
  • 0

#8 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 09.03.2011 – 10:16

Фільм про Тараса.



З інтимної лірики Великого Поета.

***
Якби зострілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?
Ніякого. І не пізнала б.
А може б, потім нагадала,
Сказавши: «Снилося дурній».
А я зрадів би, моє диво!
Моя ти доле чорнобрива!
Якби побачив, нагадав
Веселеє та молодеє
Колишнє лишенько лихеє.
Я заридав би, заридав!
І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми-водою розлилось
Колишнєє святеє диво!

Повідомлення відредагував Маківка: 09.03.2011 – 10:17

  • 1

#9 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 09.03.2011 – 11:45

Вірші Шевченка назавжди залишться цікавими для сучасників.
Усе знесла й перемогла
його любові сила.
Того великого вогню
і смерть не погасила.

Повідомлення відредагував Маківка: 09.03.2011 – 11:46

  • 1

#10 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 19.03.2011 – 15:35

Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
(Ліна Костенко)

Поезія завжди стояла на варті людського духу, вічних і незнищенних загальнолюдських цінностей. І в часи тоталітарного наступу комуністичного режиму на українську націю в далеких тридцятих кращі сини і доньки народу свідомо йшли "на соловки, в сибіри, в магадани", уособлюючи дух волелюбності й непокори, і з розвінчанням культу Сталіна та настанням "хрущовської відлиги" першими на необхідність змін у бездуховному суспільстві відгукнулись поети. Однією з перших над пригніченим мовчанням затурканої епохи розкрилилась творчість Ліни Костенко, за мужністю і силою духу якій не було рівних навіть серед чоловіків – поетів, борців. Прониклива, наділена пророчим даром сучасниця, вона неодноразово надсилала нам свої перестороги. "... від людства мало що й залежить. Вони делегують повноваження своїм урядам і президентам, а там уже діють такі механізми політики, на які людство має хіба що мінімальний вплив. А надто, коли взяти до уваги, хто стоїть біля пультів світової політики. Час великих постатей, схоже, проминув, дедалі частіше приходять до влади висуванці великих кланів, у практиці яких відсутня етика філософії буття..."

Народилася ця сильна, стальна жінка 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині.

Послухайте, яка поезія лилася з-під пера Великої Ліни. Чимало творів поетеси покладено на музику відомих композиторів.







Многая літа Вам, Ліно Василівно! Многая літа! Во здравіє! Во спасеніє!




Повідомлення відредагував Маківка: 19.03.2011 – 15:50

  • 1

#11 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 19.03.2011 – 19:58

Споріднена тема.
  • 1

#12 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 24.11.2011 – 20:47

24 листопада 1871 р. народився поет Микола Вороний.

***

Чи зумієш ти кохати,
Щоб за все, про все забути,
Щоб усі зірвати пути,
Щоб усі зламати ґрати?
Чи зумієш ти літати,
Щоб зі мною в парі бути?

Чи здолаєш ти в кохання
Всі скарби душі вложити,
Щоби знов перетворити
їх огнем свого страждання?
Чи здолаєш без вагання
Так же вмерти, як і жити?

Коли так, летімо разом
В неосяжні високості,
Вище, дужче... аж до млості!
Душі, збурені екстазом,
Як раби, не гнуться плазом,—
На землі вони лиш гості!

В світовий процес творіння
Влиймо всі духовні сили.
Будьмо, як громові стріли:
Дві душі — одно горіння!
Щоб згадали покоління,
Як жили ми, як любили.
  • 1

#13 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 25.11.2011 – 14:26

25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім'ї сільського священика народився український прозаїк, перекладач Іван Нечуй-Левицький.

А ось його легендарна "Кайдашева сім’я".


  • 0

#14 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 27.01.2012 – 11:37

* * *
Не дивися так привітно
Яблуневоцвітно.
Стигнуть зорі, як пшениця:
Буду я журиться.

Не милуй мене шовково,
Ясно-соколово.
На схід сонця квітнуть рожі:
Будуть дні погожі.

На схід сонця грають грози —
Будуть знову сльози!
Встала мати, встали й татко:
Де ластовенятко?

А я тут, в саду, на лавці,
Де квітки-ласкавці…
Що скажу їм? — все помітно:
Яблуневоцвітно.

* * *
Я сказав тобі лиш слово —
Вколо ж шум який піднявся:
В небі сонце задзвеніло,
Гай далекий засміявся.
Подививсь я в твої очі.
Стиснув руку в любій муці.
Білі гуси ген за ставом
Розлетілися по луці…
Заглянув я в твою душу.
До серденька притулився.
Бачу — вишні розцвітають.
Чую — тихий спів полився.
Ах, це десь весна танцює,
Розтопивши білу кригу! —
Переповнений любов'ю,
Я одкрив кохання книгу.

27 січня 1891 р. в с. Піски на Чернігівщині народився український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч Павло Григорович Тичина.
"Тичину важко уложити в рамки одного якогось напрямку чи навіть школи. Він з тих, що самі творять школи, i з цього погляду вiн самотнiй, стоїть iзольовано, понад напрямами, вiддаючи данину поетичну всiм їм – од реалiзму до футуризму, одинцем верстаючи свою творчу путь. Це привiлей небагатьох – такий широкий мати дiапазон... Поет, мабуть, світового масштабу, Тичина формою глибоко національний, бо зумів у своїй творчості використати все багате попередніх поколінь надбання. Він наче випив увесь чар народної мови і вміє орудувати нею з великим смаком і майстерністю... Дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа".
  • 1

#15 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 25.02.2012 – 16:18

Сьогодні народилася українська письменниця, перекладач, культурний діяч Лариса Петрівна Косач, в одруженні - Квітка, відома читачам як Леся Українка.

Цитата

Леся Українка – геніальна постать української літератури, культури, історії. Окрім високої ерудиції, неоціненного таланту, дотримання високих ідейних цінностей знаходимо у неї щось земне – кохання. Саме крила любові відносили її у інший світ, світ, в якому вона була щаслива, далека від болю, страждання, тяжких хвороб. Їй судилося двічі пізнати це прекрасне почуття, дві людини зуміли полегшити її важку долю.




  • 3

#16 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 27.02.2012 – 07:26

Уривок зі статті Олени Теліги "Партачі життя". Спочатку йдеться про матір Лесі Українки - Олену Пчілку (псевдонім, під яким вона друкувалася) і про те, якою самотньою і чужою була вона серед сучасників.

Цитата

Так само кожний акт цивільної відваги Олени Пчілки відразу ж викликав протиакцію. Чикаленко радив цій людині, що мала вийняткове відчуття потреб нації, далеко глибше і правильніше, як він сам, кинути займатися цими питаннями, сидіти тихо і видавати журнал мод і вишивок. «Поступова» молодь бойкотувала її часопис за жидофобство. Софія ж Русова написала в своєму спомині про неї чесно і одверто:
«Ми недоцінювали тих рис прямолінійного її думання. Нас вражала різкість її доган і неприхильне поведення з усіма, кого вона вважала не досить націоналістичних переконань. Ми її вважали шовіністкою в найбільшім значенні цього слова».
Але суд історії, історії страждань українського народу, виявив правдиву рацію її «шовінізму», її впертої прямолінійности. Неправильні всі наші мрії та надії на міжнародні зв’язки. Ось перед нами український нарід в абсолютній самоті душиться під московським настирливим знущанням, гине в ім’я ідеалу московської культури. Правду каже Донцов – в історії воюючого українства займе постать Олени Пчілки одне з найперших місць.
Дальше Теліга ось що пише про саму Лесю Українку (виділено мною):

Цитата

Приблизно так само більшість сучасників ставилася і до геніяльної дочки Олени Пчілки – Лесі Українки. Королів Старий в своєму спогаді про неї, друкованому в «Краківських вістях» цього року, згадує, як чужа вона була всім і яким незрозумілим був її шлях. Вона їм не подобалася. Не гарна, зле вдягнена, без смаку, і з дивними ідеями: в той час, коли всі хотіли лише трохи освіти для народу, вона висловлювала таку жіночу химерну примху – боротьба за цей нарід і його цілковите визволення.
А перед тим Олена Теліга говорить про духовну самотність Шевченка, якому ніби співчували і навіть запрошували у гості, але не підтримували його ідей. Свої боролися проти своїх же:

Цитата

Люди з найближчого оточення, це ж були ті, які могли запалювати тисячі свічок від великого вогню, біля якого вони стояли, і освітлювати тими свічками всі закутки…Могли черпати свіжу воду з самого джерела і давати її пити тим, що стояли далі, а вони не раз старалися всіма силами гасити той вогонь та засипати джерело і тоді змагалися так завзято, що і їм можна було б сказати те, що сказав Данилишин українцям-селянам, коли вони по довгому цькуванню схопили своїх героїв.
«Як будете так воювати, не бачити вам України ніколи».

Ось тут линк, за яким можна прочитати всю статтю Теліги, як на мене, дуже правдиву і варту уваги, актуальну і по нинішній день:
http://teliga.at.ua/...hittja/3-1-0-32
  • 2

#17 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 19.03.2012 – 13:24

Сьогодні день народження Великої Ліни.

Покремсали життя моє на частки,
на тьмяну січку слів і суєти.
А серце виривається із пастки —
у нетрі дум, під небо самоти.
У мовчазливу готику тополі,
в труда одухотворену грозу.
Я трохи звір. Я не люблю неволі.
Я вирвуся, хоч лапу відгризу.

Вільна дочка свого народу. Ідучи на допомогу в часи смутку, підживлюючи паростки, вирощує нову, духовно вільну, людину.

***
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність.

  • 1

#18 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 13.05.2012 – 15:25

13 травня 1849 року народився український прозаїк та драматург Панас Мирний (Панас Якович Рудченко).
  • 1

#19 Чортеня

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 688 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 13.05.2012 – 15:30

Перегляд дописуМаківка (13.05.2012 – 15:25) писав:

13 травня 1849 року народився український прозаїк та драматург Панас Мирний (Панас Якович Рудченко).
Крутий був чувак
мені подобається його "Повія"
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних


Магазин кубиков Рубика Cubes.in.ua