Перейти до вмісту

Тринадцять притч


Повідомлень в темі: 17

#1 пастух

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1961 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 20.07.2010 – 12:32

  • 23
Замість анотації.
"Життя було прекрасне, а оточення його жахливе. Любив людей, а вони кидали на нього камінням. І так він
страждав. Свої страждання списав і пустив у світ. А коли вмирав, почув присуд з неба: доти не відійдеш до раю,
поки тебе не зрозуміє хоч одна душа на світі.
Ходив незнаний між людьми, питав їх. Читали його писання скрізь. Радів і питав.
Казали: "Читаю, бо мені скучно", "бо не маю що робити", "бо мене те захоплює", "хочу бути мудрим"...
І ніхто не старався зрозуміти ту душу, що так багато страждала, пишучи свої твори.
Уже каявся, що присвятив своє життя для людства. І от прийшла НОВА ЛЮДИНА. Узяла писання й вивчала
ДУШУ того, хто написав.
І піднесла нова людина голову вгору, і навіки спливло БЛАГОСЛОВЕННЯ на неї, бо нема нічого більшого в світі, як зрозуміти людську душу".
( З "Посмертної нотатки")
Іван Липа 1924, 1935

Колесо життя. Мати. У невідому путь. Дух Всесвіту. Де ж Сонце? Діти од Сонця. Жах. Сказала в саду фіалочка.
Притча про лютого князя. Чорна мара. Перестиглий овоч. Так минали століття. Геній.
Не знайшовши в неті цієї книжечки я вирішив опублікувати її на форумі, за бажанням форумчан. Ці невеличкі притчі прекрасні поводи для плідного диспуту.

#2 пастух

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1961 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 20.07.2010 – 15:28

Прикріплений файл  Matu1.jpg   140.56К   129 Кількість завантажень:Дитина щось лебеділа, дзвінко сміялась, вислизала з обіймів і топталась по сукні, по ногах...
Раптом мати вхопила дитину в свої міцні руки, підняла її над головою, заплющила очі і... з усіх сил шпурнула свою дитину в темне провалля.
Потім сиділа струнко, затуливши долонями очі, і прислухалася...
Я чув:
Загуло в великому проваллі, а за тим усе стихло...
І мені здавалося, що тиша ця стояла довгі століття, і що стоятиме до віку.
Але ні! Розлігся з провалля болісний скрик, потім розпачливо-жахливий плач.
Мати скинула вгору руки, і лице її просяяло надією і сподіваннями.
Вона прислухалася.
Дитина поплакала і замовкла.
Ось стало чутко, як вона починає она ніжна, чула, ласкава, добросердна, а між тим навкруги світ такий зрадливий, такий жорстокий... Я бачу, я знаю, що вона загине в цьому життєвому вирі, коли буде пеститись тут, біля мене. Я шпурнула в безодню свою дитину од невимовної любові до неї... І коли в неї не вистане сил і енергії звідти
вилізти, коли вона там, у проваллі загине, то й я умру, сидячи тут, на голій скелі... Я умру, але ж я не пособлятиму їй
звідти вилазити. Тут сидітиму і ждатиму. А коли вона видряпається, то вже не буде так безпечно гратися над прірвою,
так весело сміятися. Стане тверда духом, міцна волею, а тоді я буду певна, що дитина моя вже не загине в цьому
жорстокому світі, а все переможе...
Мати знову закрила очі і прислухалася.
Я чув:
Дитина шпарко дряпалася своїми маленькими ручками, човгала ніжками в проваллі, вилізаючи звідти... Піднімалася усе вище й вище, лізучи з темряви до світла, до вільного життя...
Мати сиділа непорушно, як камяна, затуливши очі долонями і прислухалася...
  • 2

#3 пастух

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1961 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 20.07.2010 – 18:01

...Ось стало чутко, як вона починає дряпатися з провалля, лізучи вгору...
Я підійшов до матері і спитав:
- Навіщо ти кинула дитину в провалля?
Твердим голосом одповіла:
-Моя дитина... вона дорожча мені за життя. Вона ніжна, чула, ласкава, добросердна,...
( не знаю з якої причини цей фрагмент "випав" з наведеного тексту. )
  • 2

#4 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 20.07.2010 – 18:17

Ця тема присвячена освоєнню пастухом файнрідера?
  • 0

#5 пастух

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1961 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 13.11.2010 – 20:02

Перегляд дописуSergiy_K (20.07.2010 19:17) писав:

Ця тема присвячена освоєнню пастухом файнрідера?
...

У цей день:

* у 1923 році - Помер письменник Іван Липа.




...я припинив друкування притч, бо не бачу жодного інтересу до них.
  • 2

#6 Гість_SlavkoS_*

  • Гості

Відправлено 27.11.2010 – 00:16

Перегляд дописуПастух (13.11.2010 20:02) писав:

...

У цей день:

* у 1923 році - Помер письменник Іван Липа.




...я припинив друкування притч, бо не бачу жодного інтересу до них.


Якщо можеш, продовжуй.
Дуже прошу!
  • 0

#7 пастух

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1961 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 02.04.2011 – 11:44

Перегляд дописуSlavkoS (27.11.2010 01:16) писав:

Якщо можеш, продовжуй.
Дуже прошу!
Прикріплений файл  PRUCHTA_PRO_LJUTOGO_KNJAZJA._1.JPG   147.65К   63 Кількість завантажень:

Прикріплений файл  PRUCHTA_PRO_LJUTOGO_KNJAZJA._2.JPG   139.01К   63 Кількість завантажень:
  • 2

#8 Vikki

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 1 повідомлень

Відправлено 12.05.2011 – 22:28

Дякую, за притчі, викладайте ще.

І. Липа "Мати", "У невідому путь" було включено до програми 9-го класу, але потім вилучили
Якщо можете, викладіть "У невідому путь", навіть цікаво, що школярі неспроможні зрозуміти чи як...

Повідомлення відредагував Vikki: 12.05.2011 – 22:42

  • 0

#9 Еней

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 366 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Рогатин

Відправлено 13.05.2011 – 08:17

Мені сподобались притчі, які я прочитав у темі. тому, дайте ще! =)
  • 0

#10 пастух

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1961 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 13.05.2011 – 22:01

Перегляд дописуVikki (12.05.2011 23:28) писав:

Дякую, за притчі, викладайте ще.

І. Липа "Мати", "У невідому путь" було включено до програми 9-го класу, але потім вилучили
Якщо можете, викладіть "У невідому путь", навіть цікаво, що школярі неспроможні зрозуміти чи як...
Прикріплений файл  y_nevidomy_....JPG   62.97К   25 Кількість завантажень:

Перегляд дописуЕней (13.05.2011 09:17) писав:

Мені сподобались притчі, які я прочитав у темі. тому, дайте ще! =)
Прикріплений файл  koleso...1.JPG   116.67К   19 Кількість завантажень:

Прикріплений файл  koleso...2.JPG   109.54К   19 Кількість завантажень:


Прикріплений файл  koleso...3.JPG   110.79К   13 Кількість завантажень:


Прикріплений файл  koleso...4.JPG   121.72К   7 Кількість завантажень:


Прикріплений файл  koleso...5.JPG   112.66К   7 Кількість завантажень:


Прикріплений файл  koleso...6.JPG   124.04К   9 Кількість завантажень:


Прикріплений файл  koleso...7.JPG   100.01К   11 Кількість завантажень:
  • 2

#11 пастух

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1961 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 21.05.2011 – 13:30

http://ditky.in.ua/index.php/proza/sklit/4...-putj-lypa.html

http://ditky.in.ua/i...-maty-lypa.html
  • 2

#12 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 05.10.2012 – 14:07

Дуже цікава тема. Не дамо зарости бур’янами. :) Отож...

Жінка
До Бога прийшов чоловік і заявив про свою нудьгу.
Бог задумався: "З чого зробити жінку, якщо весь матеріал пішов на чоловіка?"
Але, не бажаючи відмовляти чоловікові, після довгих роздумів Бог створив жінку, використавши кілька яскравих променів сонця, усі чарівні фарби зорі, замислений смуток місяця, красу лебедя, грайливість кішечки, граціозність бабки, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту і все це зліпив разом. Аби зменшити надмірну солодкуватість, додав холодне мерехтіння зірок, мінливість вітру, сльозоточивість хмар, хитрість лисиці, настирливість мухи, жадібність акули, ревнощі тигриці, мстивість оси, кровожерливість п'явки, дурман опіуму і вдихнув у все це життя.
У результаті з'явилася справжня жінка.
Бог подарував цю жінку чоловіку, сказавши при цьому:
- Бери її такою, яка вона є, і не намагайся переробити, тому що з цього нічого не вийде. Блаженствуй із нею все життя і мучся до самої смерті!


Срібло
- Ребе, я не розумію: приходиш до бідного - він привітний і допомагає, як може. Приходиш до багатія - він нікого не бачить. Невже це тільки через гроші?
- Визирни у вікно. Що ти бачиш?
- Жінку з дитиною, віз, що їде на базар...
- Добре. А зараз подивися у дзеркало. Що ти там бачиш?
- Ну що я можу там бачити? Тільки себе самого.
- Так от: вікно зі скла і дзеркало зі скла. Варто додати трохи срібла, і вже бачиш тільки себе.

  • 0

#13 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 05.10.2012 – 16:18

Якось учень запитав учителя:
– Ти такий мудрий. Завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи й мені бути таким.
Учитель погодився і попросив учня принести картоплю та торбу.
– Якщо ти на кого-небудь розсердишся і приховаєш образу, – сказав учитель, – візьми цю картоплю. З одного боку напиши своє ім'я, а з іншого – ім'я людини, з якою стався конфлікт. І поклади цю картоплю в торбину.
– І це все? – здивовано запитав учень.
– Ні, – відповів учитель. – Ти повинен завжди цей мішок носити із собою. І кожен раз, коли на кого-небудь образишся, додавати в нього картоплю.
Учень погодився.
Минув якийсь час. Торба учня поповнилася ще кількома картоплинами й стала вже надто важкою. Її дуже незручно було носити із собою. До того ж картопля вже почала псуватися, гнити, покрилася слиззю й мала неприємний запах. Тоді учень пішов до вчителя:
– Це вже неможливо носити. По-перше, торба занадто важка, а по-друге, картопля зіпсувалася. Запропонуй щось інше.
Та вчитель на це відповів:
– Те ж саме відбувається і у твоїй душі. Коли ти на кого-небудь злишся, ображаєшся, то на серці з'являється важкий камінь. Просто ти не відразу це помічаєш. Потім каменів стає ще більше. Вчинки перетворюються на звички, звички – на характер, який народжує смердючі пороки. Однак про цей вантаж дуже легко забути, адже він надто важкий, щоб носити його постійно із собою. Я дав тобі можливість поспостерігати весь цей процес збоку. Тож щоразу, коли вирішиш образитися або, навпаки, образити когось, подумай, чи потрібен тобі цей камінь.
  • 0

#14 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 07.10.2012 – 15:06

Ще одна дуже цікава притча. Життєва. ;-)

Одного разу розлючена змія погналася за метеликом. Вона переслідувала бідолаху день і ніч. Страх надавав метелику сил, він бив крилами та летів усе далі й далі. А змія не втомлювалася повзти слідом. На третій день знесилений метелик відчув, що не може більше летіти. Він присів на квітку й запитав свою переслідувачку:
- До того, як ти мене вб'єш, можна задати тобі три питання?
- Не в моїх правилах надавати такі можливості жертвам. Але гаразд. Вважатимемо це твоїми передсмертними бажаннями. Запитуй.
- Ти харчуєшся метеликами?
- Ні ...
- Я зробив тобі щось погане?
- Ні.
- Тоді чому ти хочеш убити мене?
- Ненавиджу дивитися, як ти пурхаєш!

Дуже часто ми ображаємося, ненавидимо один на одного, бажаємо зла ближньому і навіть не замислюємося про це. Але ж причина найчастіше в нас самих. Тільки треба глибше заглянути у своє серце, і тоді зможеш розгледіти цього змія - змія заздрості, який є однією з головних причин людської ненависті.
  • 2

#15 xTANATOSx

    ( ╯°□°)╯

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1502 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Столиця самогоноваріння України

Відправлено 07.10.2012 – 16:25

А ось притча від мене, на російській звичайно:

Шёл рыцарь по пустыне. Долгим был его путь. По пути он потерял коня, шлем и доспехи. Остался только меч.
Рыцарь был голоден, и его мучила жажда.
Вдруг вдалеке он увидел озеро. Едва держась на ногах, он двинулся к воде.
Но у самого озера сидел трёхглавый дракон. Рыцарь собрал последние остатки сил, выхватил меч и начал сражаться с чудовищем.
Сутки бился, вторые бился. Две головы дракона отрубил. На третьи сутки издыхающий дракон упал на песок.
Рядом упал умирающий рыцарь, не в силах уже более стоять на ногах и держать меч.
И тогда истекающий кровью дракон спросил:
- Рыцарь, а ты чего хотел-то?
- Воды попить.
- Ну, так и пил бы…

Повідомлення відредагував xTANATOSx: 07.10.2012 – 16:25

  • 1

#16 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 07.10.2012 – 16:30

:-)))) А де мораль?
  • 1

#17 xTANATOSx

    ( ╯°□°)╯

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1502 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Столиця самогоноваріння України

Відправлено 07.10.2012 – 16:34

Перегляд дописуМаківка (07.10.2012 – 16:30) писав:

:-)))) А де мораль?
В цьому безжалісному світі нема моралі
  • 0

#18 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 07.11.2012 – 15:51

Один чоловік став публічно ображати мудреця:
- Ти безбожник! Ти п'яниця! Мало не злодій!
У відповідь на це мудрець лише усміхнувся.
Виряджений юнак у шовкових шароварах, що спостерігав за цією сценою, запитав мудреця:
- Як же ти можеш терпіти подібні кпини? Невже тобі не образливо?
Мудрець знову усміхнувся. А потім відповів:
- Ходімо зі мною.
Юнак попрямував з мудрецем у запилену комору. Мислитель запалив лучину і став порпатися в скрині, де відшукав абсолютно нікчемний дірявий халат. Потім кинув його юнакові й промовив:
- Приміряй, це тобі під пару.
Хлопчина спіймав халат, оглянув його й обурився:
- Навіщо мені ці брудні обноски? Я начебто пристойно одягнений, а от ти, мабуть, збожеволів! - і кинув халат на землю.
- От бачиш, - сказав мудрець, - ти не захотів приміряти лахміття. Точно так само і я не став підбирати ті брудні слова, що мені жбурнув той чоловік.

Не варто ображатися на образи. Це теж саме, що і приміряти шмаття, яке нам кидають.
  • 1



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних