Перейти до вмісту

Українська народна культура – християнська


Повідомлень в темі: 194

#141 morisa

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 148 повідомлень

Відправлено 23.06.2010 – 16:44

Боже, яка краса - мої "друзі" пішли геть. Не можу повірити! Головне не наврочити :rolleyes:

Отже, повернемося до теми. Стосовно самого терміну "двовір*я".

Початково термін «двовір’я» застосовувався у значенні «сумнів», «невизначеність», «двозначність». Згодом ці терміни почали використовувати стосовно православної віри, а наприкінці ХІІІ – першої половини XIV ст., під час реконструкції «Слова одного Христолюбця» анонімний автор вжив термін «двовір’я» для позначення співіснування язичництва та християнства. Саме у такому значенні цей термін увійшов у науку, насамперед завдяки представникам історико-релігійної школи, проте був популяризований і почав широко використовуватися завдяки дослідникам міфологічного напряму .
Важливо зазначити, що похідний від традиційного терміна «двовір’я» термін «двоєвірець» означає православного християнина, що схиляється до католицизму, григоріанства або магометанства, чи навіть поганства .
Тому називати сформований традиційний український світогляд двовір’ям некоректно, оскільки двох вір у традиційній культурі українців не існувало .
Більш дет. див.: Хамайко Н. Походження давньоруського терміну «двовір’я» // Київ. старовина. – 2007 . – № 1. – С. 17–29.
  • 0

#142 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 23.06.2010 – 19:30

Перегляд дописуmorisa (23.06.2010 06:39) писав:

перераховуйте конкретно. Які 3 газетні статті. Які газети та які статті?

А Ви вже призабули? Ви ще тут подавали думки з них в своєму тексті, ніби свої, а я Вам лінками доводив, що це не Ваше добро.
Яка коротка пам'ять.

Перегляд дописуmorisa (23.06.2010 17:44) писав:

Більш дет. див.: Хамайко Н. Походження давньоруського терміну «двовір’я» // Київ. старовина. – 2007 . – № 1. – С. 17–29.

Знову проповіді пішли.

З прийняттям християнства в Київській Русі формується своєрідне поєднання старих і нових форм ідеологічних уявлень, назване дослідниками «двовір’ям» [11, с. 47]. Ідеологічні традиції, особливо релігійно-культового походження, відігравали досить значну роль у суспільно-політичному житті Русі. І з часом християнське єдинобожжя стало своєрідним ідеологічним підґрунтям утвердження особистої влади верховного правителя, спочатку Володимира Великого, а згодом і Ярослава Мудрого. Роль останнього була особливо піднесена його державним ідеологом митрополитом Іларіоном...Серед бояр і міщан розвивався індивідуалізм – суто європейська риса. Християнство стало вважатися релігією міст, а «поганство» (від лат. «pagani» - так називали в Римі жителів сіл (pagi), на противагу міським жителям (oppidani) – селянською вірою. Давньоруське православ’я стало результатом запеклої боротьби та встановлення хиткої рівноваги, певного крихкого компромісу між язичництвом і християнством. У Київській Русі склалася ситуація православно-язичницького двовір’я. Сталося ніби накладення язичницької моделі світу на християнську. Навіть серед освічених верхів міцно трималися язичницькі вірування. В умовах кризи язичницького світогляду, обумовленої визріванням нових суспільних відносин епохи феодалізму, церква розвивала свій ідеологічний наступ. Язичницькому поділу сакрального світу «по вертикалі», що допускав відносну єдність духовного й тілесного, християнство протиставило повний «горизонтальний» поділ духовного й тілесного начал. (с) «Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2008 О.М. Ситник "Становлення ідеологічних форм в Україні періоду раннього середньовіччя".

Повідомлення відредагував -=VJ=-: 23.06.2010 – 19:30

  • 0

#143 Онук Велеса

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 441 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 23.06.2010 – 19:38

Перегляд дописуmorisa (23.06.2010 17:44) писав:

Боже, яка краса - мої "друзі" пішли геть. Не можу повірити! Головне не наврочити :happy1:

Ні, твої "друзі" будуть завжди з тобою. З якого, скажи, дива ти подаєш цитати з книжок якихось сумнівних вчених? Тобі ж не гірше за мене відомо, як хто захищає дисертації, докторські. Чи, може, і самому почати викладати різні цитати, але це вже буде змагання цитат, а не форум, де кожен висловлює власну думку. Ти маєш власну думку, чи тільки працюєш як друкарська машинка?
  • 0

#144 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 23.06.2010 – 20:31

Перегляд дописуОнук Велеса (23.06.2010 20:38) писав:

Ти маєш власну думку, чи тільки працюєш як друкарська машинка?

Не те слово - не друкарська машинка, а простий ксерокс. Пані навіть не завдала собі клопоту до пуття прочитати тих, кого цитує, викрививши їх слова, як їй захотілось.
От як насправді виглядають праці Наталі Хамайко:

Доводиться констатувати, що перехід від міфологічного до релігійного світогляду християнському на Русі стався в набагато більш різкій формі, ніж у скандинавів. В той же час знищення пантеону вищих богів і його заміна на християнську Трійцю не вплинули кардинальним чином на потужний пласт стародавніх анімістичних уявлень, боротьба з якими почалася набагато пізніше, і в підсумку завершилася фактичним поразкою православної церкви. Значна частина «поганських» звичок давньоруського населення не просто збереглася, а й частково трансформувалася в традиційні сучасні православні обряди: освячувати криниці та джерела, хліб і святкову випічку, хрестити їжу, готувати кутю та коливо, поминати померлих, залишати для них їжу, святкувати Коляду, Івана Купала та ін. Інша частина успішно збереглася і без адопціі церквою: ворожіння, заклинання хвороб, нижча демонологія. Слід визнати, що християнства, як сукупності обрядів і уявлень, ніколи не існувало в чистому вигляді. З самого початку свого поширення воно незмінно накладалося на вже існуючу систему вірувань того чи іншого суспільства. Щоб відобразити всі елементи в складі синкретичного світогляду, давньоруське «двовірство» можна було б назвати навіть не «тривірством», як пропонував Н.І. Толстой, а, як мінімум, «п'ятівірством», беручи до уваги християнське віровчення євангельське, старозавітні світоглядні основи, вплив візантійської традиції, заснованої на античній спадщині, і власне давньоруське язичництво, що включає елементи слов'янські, скандинавські, угро-фінські. Християнство - релігія, в основі якої лежить одна єдина ідея, увірувавши в неї людина стає християнином. Язичництво ж у своїй всепроникності і завдяки вражаючій властивості ділитися на тисячу дрібниць охоплювало все повсякденне життя людини. У момент християнізації товариство здійснює перехід від міфологічного свідомості до релігійної ідеології; обидві категорії при цьому - суть різного порядку. Християнство, замістивши основу віри - багатобожжя на монотеїзм, не могло охопити своїм обрядовістю всі прикладні аспекти життя людини, оскільки a priori не містило великої кількості з того, чим рясніє язичництво. Багато що з традиційних язичницьких вірувань збереглося і прижилося вже в зміненому вигляді у складі християнського світогляду саме завдяки відсутності власне християнського аналога (сімейна і календарна обрядовість, повір'я і прикмети, побутова магія), багато знайшло втілення в християнських образах (культи святих-покровителів, священні місця та ін.) Утворене синкретичне світогляд не містило паралельні елементи: і християнські, і язичницькі. Обидві системи вірувань, перебуваючи на різних рівнях розвитку, привнесли в нього щось своє.

Відчуйте, як то кажуть, різницю з тим, чим нас тут намагається годувати morisa
А пані Хамайко - розумна людина. Не її біда, що вирваними та перекрученими її думками користуються не такі розумні люди.
  • 0

#145 Росава

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 25 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:У чортів на виступці))

Відправлено 24.06.2010 – 00:09

Перегляд допису-=VJ=- (23.06.2010 21:31) писав:

Не те слово - не друкарська машинка, а простий ксерокс. Пані навіть не завдала собі клопоту до пуття прочитати тих, кого цитує, викрививши їх слова, як їй захотілось.
От як насправді виглядають праці Наталі Хамайко:

Доводиться констатувати, що перехід від міфологічного до релігійного світогляду християнському на Русі стався в набагато більш різкій формі, ніж у скандинавів. В той же час знищення пантеону вищих богів і його заміна на християнську Трійцю не вплинули кардинальним чином на потужний пласт стародавніх анімістичних уявлень, боротьба з якими почалася набагато пізніше, і в підсумку завершилася фактичним поразкою православної церкви. Значна частина «поганських» звичок давньоруського населення не просто збереглася, а й частково трансформувалася в традиційні сучасні православні обряди: освячувати криниці та джерела, хліб і святкову випічку, хрестити їжу, готувати кутю та коливо, поминати померлих, залишати для них їжу, святкувати Коляду, Івана Купала та ін. Інша частина успішно збереглася і без адопціі церквою: ворожіння, заклинання хвороб, нижча демонологія. Слід визнати, що християнства, як сукупності обрядів і уявлень, ніколи не існувало в чистому вигляді. З самого початку свого поширення воно незмінно накладалося на вже існуючу систему вірувань того чи іншого суспільства. Щоб відобразити всі елементи в складі синкретичного світогляду, давньоруське «двовірство» можна було б назвати навіть не «тривірством», як пропонував Н.І. Толстой, а, як мінімум, «п'ятівірством», беручи до уваги християнське віровчення євангельське, старозавітні світоглядні основи, вплив візантійської традиції, заснованої на античній спадщині, і власне давньоруське язичництво, що включає елементи слов'янські, скандинавські, угро-фінські. Християнство - релігія, в основі якої лежить одна єдина ідея, увірувавши в неї людина стає християнином. Язичництво ж у своїй всепроникності і завдяки вражаючій властивості ділитися на тисячу дрібниць охоплювало все повсякденне життя людини. У момент християнізації товариство здійснює перехід від міфологічного свідомості до релігійної ідеології; обидві категорії при цьому - суть різного порядку. Християнство, замістивши основу віри - багатобожжя на монотеїзм, не могло охопити своїм обрядовістю всі прикладні аспекти життя людини, оскільки a priori не містило великої кількості з того, чим рясніє язичництво. Багато що з традиційних язичницьких вірувань збереглося і прижилося вже в зміненому вигляді у складі християнського світогляду саме завдяки відсутності власне християнського аналога (сімейна і календарна обрядовість, повір'я і прикмети, побутова магія), багато знайшло втілення в християнських образах (культи святих-покровителів, священні місця та ін.) Утворене синкретичне світогляд не містило паралельні елементи: і християнські, і язичницькі. Обидві системи вірувань, перебуваючи на різних рівнях розвитку, привнесли в нього щось своє.

Відчуйте, як то кажуть, різницю з тим, чим нас тут намагається годувати morisa
А пані Хамайко - розумна людина. Не її біда, що вирваними та перекрученими її думками користуються не такі розумні люди.

:angry12: :happy1: Цікаво, що пані morisa не читає тих книг, на які посилається? Чи може просто читає зправа наліво? :ph34r:
  • 0

#146 Odonacer

    Старійшина

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1228 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:В Родині

Відправлено 24.06.2010 – 11:49

Перегляд дописуmorisa (24.06.2010 08:54) писав:

Дійсно, не потрібно шукати "точки сопрекосновения" з людьми. які так себе поводять. Є гарна приказка :"В гурті добре батька бити". Я дивилася тему "Велесова книга - підробка", так чому ж Віджей там не дискутував, а написав один допис і все?! Бо там всі, окрім нього, стверджують, і абсолютно правильно, що то підробка. Отже, все в чому ви мене звинуватили - брехня.


Це тому, що для певних речей питання підробки, чи непідробки значення не має.

Наприклад, якщо назвуть СЛОВО О ПЛЪКУ ИГОРЕВЂ підробкою, то яке це має значення, якщо головне вміст.

А ви знаєте зміст Велесовох книги? Впевнен, що не знаєте. А ви чули, як її читають? Авжеж не чули.
Вам важлива всяка авторитетна шелупень навкруги з смердючими бульбакашками, а до зміста та суті у вас розуму не потрібно.

На прикладі біблії, християне її зміста і суті не знають і не читають, вони тільки вірять що це справжнє і богонатхненне, а насправді люба розумна людина побачить, що якраз бібла це суцільна підробка, яка продовжує підробляться постійно і буде підроблятися ще довго для всяких дурників.

А доводити для таких як ви, що біблія підробка, то виж захлинетесь у власних какашах які з вас полізуть, бо для вас ця боготхненна маячня є ознакою віри і святості і все. Все інше не важливе. Достатньо подивитись в темі релігії. :happy1:

А для людей нормальних, всякі смердючки і гуманоїди, що верещать про підробку Велесової Книги навіть не варті уваги. Так, шум і піна якась не варта уваги.

Повідомлення відредагував Odonacer: 24.06.2010 – 11:51

  • 0

#147 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 25.06.2010 – 07:24

Флей видалено. Далі підуть відсотки.
  • 0

#148 morisa

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 148 повідомлень

Відправлено 26.06.2010 – 20:45

Отже, повертаючись до розгляду теми, хочеться звернути увагу на високу релігійність українців традиційного (аграрного) періоду (сер. ХІХ – поч. ХХ ст.). Зокрема, у працях тогочасних лікарів, етнографів, збирачів фольклору можна знайти не поодиноку інформацію про те, що всі (від малого до старого, хворі й здорові, вагітні, годуючи матері тощо), суворо дотримуються постів. Так, це дуже вразило французького лікаря Де ля Фліза, який писав у своїх «Альбомах», що українці «воліють краще вмерти, аніж порушити свою віру вживанням молока або масла під час посту».
  • 0

#149 Уповноважений

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6671 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 27.06.2010 – 07:51

Перегляд дописуmorisa (26.06.2010 21:45) писав:

Отже, повертаючись до розгляду теми, хочеться звернути увагу на високу релігійність українців традиційного (аграрного) періоду (сер. ХІХ – поч. ХХ ст.). Зокрема, у працях тогочасних лікарів, етнографів, збирачів фольклору можна знайти не поодиноку інформацію про те, що всі (від малого до старого, хворі й здорові, вагітні, годуючи матері тощо), суворо дотримуються постів. Так, це дуже вразило французького лікаря Де ля Фліза, який писав у своїх «Альбомах», що українці «воліють краще вмерти, аніж порушити свою віру вживанням молока або масла під час посту».
може забобонність?
  • 0

#150 Odonacer

    Старійшина

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1228 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:В Родині

Відправлено 27.06.2010 – 08:35

Перегляд дописуХмурий Князь Вітольд (27.06.2010 08:51) писав:

може забобонність?

Не інакше.
Коли після жовтневого комуністичного перевороту забобони були зняті, то картина різко помінялася. :ggggg:
  • 0

#151 morisa

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 148 повідомлень

Відправлено 27.06.2010 – 11:12

Слід сказати і про вагому роль ікони у житті українця. Так, без ікони неможливо уявити обряди життєвого циклу людини – родильний, весільний, поховальний. Ікона відігравала важливу роль і у господарському, побутовому та повсякденному житті народу. Ікона супроводжувала людину від початку її життя і до самої смерті. Так, дитині дарували разом з хрестиком іконку, парою образів благословляли молодих на шлюб, образи клали в домовину покійному. Вшановуючи ікони, їх тримали у хаті на почесному місці – покуті, прикрашаючи найкращими рушниками.
Нею благословляли у рекрути, на чумацтво, в далеку путь. Навіть сучасні студенти, щоб вдало скласти іспит, беруть із собою невеличкі іконки.
  • 0

#152 Odonacer

    Старійшина

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1228 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:В Родині

Відправлено 27.06.2010 – 13:40

Перегляд дописуmorisa (27.06.2010 12:12) писав:

Слід сказати і про вагому роль ікони у житті українця. Так, без ікони неможливо уявити обряди життєвого циклу людини – родильний, весільний, поховальний. Ікона відігравала важливу роль і у господарському, побутовому та повсякденному житті народу. Ікона супроводжувала людину від початку її життя і до самої смерті. Так, дитині дарували разом з хрестиком іконку, парою образів благословляли молодих на шлюб, образи клали в домовину покійному. Вшановуючи ікони, їх тримали у хаті на почесному місці – покуті, прикрашаючи найкращими рушниками.
Нею благословляли у рекрути, на чумацтво, в далеку путь. Навіть сучасні студенти, щоб вдало скласти іспит, беруть із собою невеличкі іконки.

Ікони, це була тільки мода, а не культура. Зараз ікони не модні.

Мода (фр. mode, від лат. modus — міра, образ, спосіб, правило, розпорядження) — нетривале панування певного смаку в якійсь сфері життя чи культури. мода характеризує короткочасні і поверхневі зміни зовнішніх форм побутових предметів та мистецьких творів. У вужчому сенсі модою називають зміну форм і зразків одягу, що відбувається протягом порівняно коротких проміжків часу.

Зараз модний шовковий шарфік Casol.

Прикріплений файл  Mode.gif   65.93К   1 Кількість завантажень:

Українка в цьому шарфіку хоч де, хоч на городі, хоч у салоні спа виглядає дуже шикарно і культурно.

Повідомлення відредагував Odonacer: 27.06.2010 – 13:43

  • 0

#153 Уповноважений

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6671 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 27.06.2010 – 14:17

Слід сказати і про вагому роль фотопортрету вождя в роботі чиновника. Так, без фото Януковича неможливо уявити собі кабінет сільського голови, бо недовго йому на посаді залишатися.
  • 0

#154 morisa

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 148 повідомлень

Відправлено 27.06.2010 – 14:35

Без сумніву, ікона відігравала й відіграє вагому роль у релігійному, побутовому, обрядовому житті українців. Приклади наведені вище.
Відомо непоодинокі випадки зцілення біля ікон, що ще більше посилювало віру людей у образи. Ця віра не зникла й за часів радянської влади. багато людей переховували ікони на горищах, але не спалювали й не викідали. Звичайно, були й протилежні випадки, але на святотатців чекала страшна і мученицька смерть. Зокрема, у цікавій книжечці Ю.Чорі (Чорі Ю. Все од Бога: Зб. легенд, переказів та оповідей про монастирі, церкви, каплиці, хрести, дзвони, віру, молитву, душу, Бога в Трійці Святій, Діву Марію, ангелів, апостолів святих, церковнослужителів та їх чудодійність, а також про хворобу й земну людську смерть. – Ужгород, 2005. ) подано інтерв*ю пересічних українців, які розкривають їхню глибоку релігійність та набожність.
Люди розповідають, що одного професора та його сина було покарано за те, що вони з допомогою авто зірвали хрест, який стояв біля церкви у колишній гімназії василіян, що в Ужгороді. Син, упавши з велосипеда, переламав стегно, внаслідок чого розвинулася гангрена і лікарі були змушені ампутувати ногу; проте хлопця не вдалося врятувати – він помер, як і професор, від інфаркту. Інший руйнівник хреста – тракторист села Добрянське Тячівського р-ну теж був покараний наглою смертю: проїжджаючи на мотоциклі серед яблунь, він не помітив натягнутого між ними дрота для сушіння білизни і перерізав ним собі горло.



Декілька слів про придорожній хрест.
Так, в північній частині Україні майже в кожному селі стоять хрести і, як правило, на перехрестях.
Люди вірять, що перехрестя – „недобре”, „погане”, „зле” місце, тому намагалося його «обеззброїти», нейтралізувати. Для цього на перехрестях і ставили хрести. Ставлять хрести і на місцях, де сталася дорожньо-транспортна пригода. Хрести ставлять й на місцях, які вважаються святими, бо, за народними переказами, там з’являлися святі, Божа Матір чи Ісус Христос. колись хрести ставили й проти такої страшної хвороби, як холера, вірячи, що вони перегородять цій страшній епідемії шлях до села.


Декілька слів про придорожній хрест.
Так, в північній частині Україні майже в кожному селі стоять хрести і, як правило, на перехрестях.
Люди вірять, що перехрестя – „недобре”, „погане”, „зле” місце, тому намагалося його «обеззброїти», нейтралізувати. Для цього на перехрестях і ставили хрести. Ставлять хрести і на місцях, де сталася дорожньо-транспортна пригода. Хрести ставлять й на місцях, які вважаються святими, бо, за народними переказами, там з’являлися святі, Божа Матір чи Ісус Христос. колись хрести ставили й проти такої страшної хвороби, як холера, вірячи, що вони перегородять цій страшній епідемії шлях до села.
  • 0

#155 Odonacer

    Старійшина

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1228 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:В Родині

Відправлено 27.06.2010 – 15:15

Київляне чомусь не хотіли окультуриватися по християнські.

"Не бажаючих хреститися було дуже багато в Києві, і взагалі по всій Русі. В самому Києві поліційний нагляд (...) був настільки сильний і дійсний, що небажаючі хреститися не могли сховатися і примушені були — або поневолі хреститися, або рятуватися втечею, або (...) підлягти смертній карі" (Професор Духовної Академії Е. Голубинський, "Історія Русской церкви", 1901 р., т. 1, стор. 175

» Натисніть, щоб показати спойлер - натисніть ще раз, щоб приховати... «
155. І на питному пиру цар Базил (Володимир) сказав: "Велю завтра хрестити Київ! А хто не прийде — багатий чи бідний, раб чи чернь людська, той противен мені, і буде позбавлений майна свого, і буде покараний смертю!" Єреї-греки ці слова почувши, відважно заспівали: "Киріє елейсон! Киріє елейсон", що значить "Господи, Помилуй!"
Воїни-варяги і греки-монахи, маючи царя Базила (Володимира) наказ "карати смертю", "позбавляти майна", "виганяти з дому", проявляли законну жорстокість. Вони оголеними мечами гнали людей — ішли перелякані матері з дітьми, ішли баби, діди. Ішли з невимовною тривогою в душі. Біля Дніпра, на березі Почаєво киянам був даний наказ скинути з себе весь одяг.
156. У киян було дуже розвинене почуття сорому: хіба ж може стояти голий тато біля доньок голих, хіба ж може стояти гола мати біля синів голих, о, Дажбоже, це ж бо стид великий, гріх несусвітній! Є скотина — в неї сорому немає. Чому до нас, українців-русичів, хрестителі ставляться як до скотини?
Кияни ридали з сорому, як малі безпорадні діти. Руками закривали "соромні місця". Старалися дивитися в землю — не знали, де очі подіти. Ті матері, які не хотіли голими бути, були биті бичами. "Краще смерть прийняти, ніж так зневагу терпіти", — казали матері. І старим бабуням було дозволено рушником "соромне місце" прикрити, жінки, дівчата й чоловіки не дістали від єреїв-гречинів такого дозволу: голі стояли перед хрестителями.
157. На березі Почаєва сидять цар Базил (Володимир) і цариця Анна. Стоять єреї-греки в ризах довгих, розмальованих. У бочках вода, на лавці — кропила, зроблені з кінських хвостів. Варяги і воїни приганяють нові й нові юрби киян. З юрби вийшов старий сивобородий киянин Боголюб, поклонився до царя і сказав: "Царю Володимире, знав я тата твого, маму твою, то ж я твою маму Малуню віз з Києва до Будутина. Зроби мені ласку, дозволь мені вмерти з тією вірою, яку мали батьки мої". Кияни, почувши ці слова, гірко заплакали.
"Киріє, елейсон! Киріє, елейсон!" — речали єреї-греки, вимахуючи кропилами. Прибігли три варяги заклопотані — подраний одяг мають, подряпані обличчя. Кров на руках. Ставши перед царем, вони сказали: "Сидять у домах, замкнулися, не хочуть хрещення приймати". І сказав цар: "Ловити і хрестити, а хто противиться — того сікти, піддавати смертній карі! А хто хрещення прийняв — дари давати, вином-медом угощати".
158. На Хрещатій долині стоять бочки з медом, вином, на столах — їство: дари царські для тих, хто хрещення прийняв. Стоять "дари царські" неторкнуті: ті, що "хрещення прийняли", похиливши голови, повертаються додому з пригнобленою душею, з розбитим серцем, їм не хочеться пиво-меди пити, їх гнітить сором, зневага. У них відібрана гордість вродженої гідности.
Воїни-варяги з монахами-греками заклопотано бігають від дому до дому. "Хрещені?! Вішайте хрест на шию! Хрест спасає від смерти", — і меч варязький, і хрест грецький стояли перед очима київської родини. "Тато втік до лісу, а мама — хора", — сказали перелякані діти. Хрестителі вигнали дітей з хати, забрали вартісні речі, двері дошками забили.
На тому домі (так пише київський літописець), де вже були люди хрещені, хрестителі сокирою вирубували "отес" — знак хреста. Дім, який не має "отесу" (хреста) з наказу царя Базила (Володимира) мав бути спалений, а люди — посічені.
159. "Хрестись!" — крикнули воїни-варяги. Мати стояла з дитиною, як завмерла. Бліда, як полотно. Дивлячись на піднесений меч і хрест, вона тихо сказала: "Дажбоже, життя таке гарне, що варто вмерти, щоб жила честь роду мого". І ойкнувши, упала — кров струмками ллється, меч розкраїв голову. Біля закривавленої матері сидить семилітній хлопчик — онімів з переляку.
Воїни-варяги, довідавшись, що вони убили жінку атімана-воєводи Гутти, почали тікати. Вибігши з подвір'я, атіман-воєвода Гутта догнав їх. Він, сказавши: "Іду! З Дажбогом іду!", підняв меч. Він бився з трьома варягами як надлюдина. Він бився за віру України (Руси), за жінку Світляну, за доньок Святославу і Сумиру, за сина Анта.
160. Три варяги упали від меча атімана-воєводи Гутти. Два варяги прибігли з сусіднього дому до Сумири і Святослави, зірвали з них знаки Дажбожі (тризубці). Три косаки, що летіли на конях, обезголовили варягів і визволили Гуттиних доньок.
Вулицею іде сліпий волхв Дубава з поводатарем і співає: "Греці-і-і налезша-а на Русь і творящі зла-а-я во ім'я богов. Греці-і-і налезша на Русь...".
"Відрікаєшся від бєсовської віри батьків своїх!? Навертаєшся на віру грецьку?! Цар Володимир сказав — аще хто не обрящеть ся, іменіє лишиться іда прийме казнь!" — сказав монах Іларіон, показуючи на двох варягів, які стояли з оголеними мечами. І відповів славний коваль Ліпака: "Я приймаю казнь! Казніть мене першого, щоб мої очі не бачили мертвих дітей моїх і жени моєї".
161. Діти (Ляля і Божедар) вважали, що їхні тіла мають лежати біля посіченого тата. І лягли вони, щоки свої притуливши до щік татових. І очі закрили: вони були маленькими, про смерть нічого не знали, та знали вони, що мають бути там, де й тато, їхня мати не бачила, як варяги безжалісно мечами покололи її дітей — вона померла з переляку (не могла перенести смерти мужа свого).
Варяги зірвали з шиї мертвої матері намисто з шкла і сердолику. Вийняли з її кіс золотий гребінець, зняли з пальця перстень, вирвали з вух сережки. У коваля взяли пояс, на якому були золоті накладки. Виходячи з дому, вони хотіли дім підпалити. Та монах — грек Афанасій сказав, що дім новий і просторий, в ньому житимуть монахи — прибулі з Греції браття во Христі.
162. Єрей Архандоніс, бачачи, що в Києві багато убитих, розмилосердився, і сказав: "Той, хто не хоче хрещення прийняти, може їхати в Константинополь на каторгу". Молоді кияни не знали, що значить слово "каторга" — воліли краще їхати на каторгу, ніж зраджувати віру батьків своїх. І їх зв'язували. І гнали на каторгу. (Грецьке слово "каторга" значить "корабель", у якому веслують невільники ланцюгами до весел прикуті).
Варяги-воїни з греками-монахами вторгнулися у Київський Священний Гай. І почали сокирами вирубувати золото і срібло, яке зображувало Трисуття — знак Дажбожий. Монах Агапій тримав "Біблію" і читав: "Жертівники їхні зруйнуєте, стовпи їхні поламайте, святі гаї їхні зрубайте, а тесані постаті їхні вогнем спалите" (5 кн. Мойсея, гл. 7, 5).
"Книга Повторення Закону навчала про це: "Жертівники їхні порозбивайте, святі дерева їхні постинайте, а тесані постаті їхні попаліте вогнем. Так, власне, й робили в нас по прийнятті християнства", — пише без жалю до святощів народної Української культури Іларіон (Огієнко) на сторінці 21-й у книзі "Дохристиянські вірування Українського Народу".
163. Образ Бога України (Руси) має бути прив'язаний коневі до хвоста і волочений вулицею, і зневагою заплямлений? Не тому, що Український Бог неправдивий, а тому, що Він має образ українця (русича), втілює Він духовну незалежність України (Руси), втілює в собі нескориму вдачу косацьку і є Він символом єднання Минулого, Сучасного і Майбутнього. Коли Український Бог буде на очах українців (русичів) заплямлений, битий бичами, то це вб'є в душі українця (русича) пошану до себе, вб'є віру в себе, вб'є відданість рідній справі, душу приголомшить, знедолить. Українці (русичі), бачачи, що все їхнє справді рідне і справді святе, заплямлене, загорьоване, осуджене, житимуть з охлялою душею.
Приволокли образ Бога України (Руси) до Дніпра і заходилися Його топити. Матері, які вже були хрещенні і мали хрести на шиях, за тужили за рідним Богом. Вони бігли над Дніпром, руки ламаючи, сльозами очі заливаючи, казали: "Видибай, Боже, видибай Боже!" (Слово "видибай" в ті часи вживалося в значенні "виходь").

А вот як Леся Українка пише про християнське окультуріваніє.


"...Ти в руїнах тепера, єдиний
наш Храм:
Вороги найсвятіше сплямили!
На твоїм вівтарі неправдивим богам
Чужинці вогонь запалили!"

Тож яка має бути народна культура? Християнська? Ви в своєму розумі?
Може ви не знаєте, але у християн нема народу і тим більше українського. У християн є вівці стада жидівського бога Йєгови.

Повідомлення відредагував Odonacer: 27.06.2010 – 15:27

  • 0

#156 morisa

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 148 повідомлень

Відправлено 27.06.2010 – 16:52

«Певна єдність чи, висловлюючись менш рішуче, схожість різноетнічних варіантів селянської європейської духовної культури пояснюється не загальними індоєвропейськими її коренями и витоками, а християнством … У своїй основі це було християнство сільських пастирів, що черпали ерудицію зі служб, із Писання, з численних збірників «запитань і відповідей», із «видінь», «ходінь», житійних чудес та інших доступних джерел, проте й цього мало вистачити і вистачало з надлишком. Справді, потрібно мати надзвичайну здатність до самовтіхи, аби вирішити, що народ залишився глухий до того, що принаймні тисячу років він бачив і чув у церкві, що обговорювалося, перетравлювалося, пере- і привигадувалося сільськими грамотіями і безграмотними фантазерами, захожими правдо- і богошукачами, паломниками, бродячими ремісниками, жебраками і ченцями. Нехай це були блідуваті копії та сильно спотворені алюзії та варіації, проте своїм походженням вони були зобов'язані таким захоплюючим, вражаючим уяву образам поезії і зразкам моралі, з якими не могли конкурувати ні бідне справжнє язичництво, ні ті обурливі відсебеньки, які впродовж двохсот років міфологи і фольклористи видають нам за реконструювання міфологічної спадщини європейських варварів (Страхов А.Б. Ночь перед Рождеством народное христианство и рождественская обрядность на Западе и у славян. – Сambridge, 2003. – С. 2. )
  • 0

#157 Росава

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 25 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:У чортів на виступці))

Відправлено 27.06.2010 – 17:00

Перегляд дописуmorisa (27.06.2010 14:35) писав:

...Відомо непоодинокі випадки зцілення біля ікон, що ще більше посилювало віру людей у образи. Ця віра не зникла й за часів радянської влади. багато людей переховували ікони на горищах, але не спалювали й не викідали.

Еге ж... віра в Леніна та Сталіна не зникла й за часів незалежної України. Багато людей переховують образи ікони портрети своїх богів вождів, не спалюють їх, не викидають. А особливо набожні вірні ставлять хрести символи своєї церкви червоні прапори СССРу на дахи своїх будинків (наприклад, Київщина, м.Біла Церква, район Вокзальна, дахи 5-ти та 9-ти поверхівок :ggggg: )... антихристи права молодь їх постійно зриває, але фанатики, вірні ідеям Леніна наново ставлять те червоне ганчір*я... і так вже кілька років :ggggg:


Перегляд дописуmorisa (27.06.2010 14:35) писав:

Так, в північній частині Україні майже в кожному селі стоять хрести і, як правило, на перехрестях.
Люди вірять, що перехрестя – „недобре”, „погане”, „зле” місце, тому намагалося його «обеззброїти», нейтралізувати. Для цього на перехрестях і ставили хрести. Ставлять хрести і на місцях, де сталася дорожньо-транспортна пригода. Хрести ставлять й на місцях, які вважаються святими, бо, за народними переказами, там з’являлися святі, Божа Матір чи Ісус Христос. колись хрести ставили й проти такої страшної хвороби, як холера, вірячи, що вони перегородять цій страшній епідемії шлях до села.

Ну я з північної частини України... :alakh: і що ви маєте мені розповісти про наші села? :brovy:

Традиція ставити хрести на роздоріжжі - традиція католиків. Північна частина України, якщо вам це раптом невідомо, католиків практично не має. Західна Україна - інша річ. Там дійсно була і є така традиція.

В нас хрести почали лише нещодавно встановлювати, та й то в знак пам*яті про загиблих під час голодомору, або на знак козацьких битв. І не на перехрестях, а біля кладовищ та на місцях тих таки битв.

На місцях ДТП ставлять вінки та квіти, іноді невеличкі пам*ятники. Хрестів поки що не спостерігалось.

Ще з радянських часів чимало їзжу по Україні. Хрести, каплички - звичне явище лише для католицької Західної України. Про хрести я вже написала, а щодо капличок, то в центральній й північній частинах України раніш вони не ставились, лише зараз де-не-де почали з*являтися.

Отже, шановна, і тут ви аКкадемічно щось недовчили ... :ggggg:

Повідомлення відредагував Росава: 27.06.2010 – 17:16

  • 0

#158 Уповноважений

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6671 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 27.06.2010 – 17:52

на перехресті горизонтальному поставимо хрест вертикальний. Бо перехрестя горизонтальне - то зле місце, а хрест вертикальний - місце добре. ... навіть не знаю що і думати....

а може то просто дороговказ?
  • 0

#159 morisa

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 148 повідомлень

Відправлено 27.06.2010 – 18:31

Перегляд дописуРосава (27.06.2010 18:00) писав:

Ну я з північної частини України... :ggggg: і що ви маєте мені розповісти про наші села? :alakh:

Традиція ставити хрести на роздоріжжі - традиція католиків. Північна частина України, якщо вам це раптом невідомо, католиків практично не має. Західна Україна - інша річ. Там дійсно була і є така традиція.

В нас хрести почали лише нещодавно встановлювати, та й то в знак пам*яті про загиблих під час голодомору, або на знак козацьких битв. І не на перехрестях, а біля кладовищ та на місцях тих таки битв.

На місцях ДТП ставлять вінки та квіти, іноді невеличкі пам*ятники. Хрестів поки що не спостерігалось.

Ще з радянських часів чимало їзжу по Україні. Хрести, каплички - звичне явище лише для католицької Західної України. Про хрести я вже написала, а щодо капличок, то в центральній й північній частинах України раніш вони не ставились, лише зараз де-не-де почали з*являтися.

Отже, шановна, і тут ви аКкадемічно щось недовчили ... :brovy:

Не менш шановна Росава, Північ України, а також частково центр - Полісся . Майже в кожному поліському селі ЗДАВЕН стоять хрести і це не в католицьких селах, а в православних. Ставити хрести, то дуже давня традиція. Про що писали ряд вчених (див.: Волков Ф. (Хведір Вовк) Старинные деревяные церкви на Волыни. Кресты. // Материалы по этнографии России. – Т. 1. – СПб. 1910. – С. 36-38; .Сумцов Н. Культурные переживания: Полевые кресты, или фигуры // Киевская Старина . – 1890. – Т. ХХХ. – С. 64-68 тощо; ).
Ставили хрести у випадках, про які писала вище.
Більш дитально про цю традицію див. стат.: Ірина Ігнатенко «Фігури» та оброчні хрести у духовній культурі українців Полісся (на польових етнографічних матеріалах) // Етнічна історія народів Європи: Зб. наук. пр.: – К., 2009. – Вип. № 30. – С. 39-44.

Дуже дивує, що ви нічого про це не знаєте, тим паче, якщо ви насправді з півночі України (а може не з України?!)

Тому аКкадемічно чи не аКкадемічно, але не довчили саме Ви.:ggggg:
  • 0

#160 Odonacer

    Старійшина

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1228 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:В Родині

Відправлено 27.06.2010 – 19:07

Жида Христа Йосиповича замордували на дерв"яці по формі літери Т.

Зображення

Зображення

Зображення

Зображення

Повідомлення відредагував Odonacer: 27.06.2010 – 19:08

  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних