Перейти до вмісту

Українська наукова фантастика


В цій темі немає відповідей

#1 CAESAR

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 265 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 24.04.2010 – 17:31

  • 0
Нещодавно відправив у друк свій перший збірник оповідань "Тінь"… не будемо правди ховати – українська література, не дивлячись на все своє багатство, в жанрі наукової фантастики (підкреслюю слово наукової) представлена слабенько… отож я, заповнюючи цей жанр, і взявся трошки пописати

Так от… з Теревенями я дружу вже дуже давно і думаю, що україномовна (і не тільки) частина юанету буде не проти почитати один з моїх творів на рідному порталі

П.с. щановні МістерГал і Норлекс можуть не хвилюватися з приводу збереження авторських прав, адже я як автор сам вношу цей допис із твотом у подарунок порталу ;)

щиро ваш Шишенок Є.А.

Цитата

Арсеній сидів на балконі у просторому кріслі, пив чай та роздивлявся нові корпуси Кримської астрофізичної обсерваторії та велетенський двохсотметровий купол «Великого Європейського Телескопу». Подумки Арсеній повернувся на двадцять років назад, у той час коли тільки планувалася «Система Великих Телескопів», коли астрономи тільки мріяли про те щоб бачити екзопланети своїми очима, як той же Марс чи Венеру, а не уявляти щось примарне, розраховане математично чи в кращому випадку бачене лише у вигляді маленької цятки на фоні диску далекої зірки.
Тепер коли людство побудувало два десятки «наземних гігантів» та вивело в космос найсучасніші автоматичні телескопи – кожна група вчених, що брала участь в проекті отримала «очі» які бачили навіть карликові екзопланети на відстані сотень світових років. Цими досягненнями можна було похвалитися, особливо Арсенію, який приймав безпосередню участь в розробці та проектуванні «СВТ»…
Роздуми нахабно перервала секретар, що відкрила скляні двері балкону.
- Арсеній Єгорович, Вас до телефону… містер Балмер. Він набирав Вас на мобільний але Ви як завжди…
Арсеній встав та увійшов до кабінету.
- Геа, з’єднай мене з Балмером – скомандував він комп’ютеру.
- Арсеній, привіт – почулася гнусява англійська керівника НАСА – добре, що я спіймав тебе саме в обсерваторії, ти якраз нічого не пропустиш.
- А що ж сталося, Джон… знайшли ще якусь нудну каменюку біля якоїсь нудної зірки – з посмішкою спитав Арсеній.
- Ага … каменюку, сто метрів в поперечнику… в точці Лагранжа Л2.
- В якій системі?
- Сонце - Земля – вигукнув Балмер.
На секунду зависла тиша.
- Джон, друже – скривився Арсеній – у мене зараз нема настрою жартувати з тобою…
- Ага, а ти глянь на кількість пропущених дзвінків на своєму телефоні.
Арсеній взяв зі столу комунікатор. 127 пропущених викликів – світилося на екрані.
- Як там може знаходитися астероїд такого розміру, якщо ми можемо роздивитися на такій відстані навіть горошину?
- Розумієш, Арсеній, ми не впевнені, що це взагалі астероїд.
- Як так?
- Альбедо цього об’єкту менше тисячної частини відсотка на всьому спектрі і при цьому він має температуру оточуючого його простору… напряму його неможливо побачити в жоден наземний чи космічний телескоп.
- Це що ж таке, невже чорна діра?
- Це не чорна діра, принаймні жоден з апаратів в тій області не зареєстрував жодної зміни гравітаційного поля чи якихось аномалій…
- Так як же ви його побачили?
- Не повіриш, але зовсім випадково – він пройшов транзитом по диску Сонця. Ми вже майже тиждень шукаємо куди це зник дідуган «Гершель», він же пам’ятаєш вимкнувся знову нещодавно, а він наче випарувався, уявляєш більше ніж три тонни – раз і пропали. І от дві години тому камерами з «Лагранж 2 Стейшен» бачимо ми цей, як ти сказав, камінчик точнісінько на орбіті «Гершеля»… це щастя що він транзитом пройшов, його ж ніяк по іншому не побачити. Тепер ми його відслідковуємо по затемненню зірок.
- Відео покажи мені – напруженим голосом попросив Арсеній
В кімнаті стало темно, стелю і одну з стін вкрили зорі, посередині більше ніж на половину затемнене Землею проглядало Сонце.
- Фільтр 95 відсотків, швидкість програвання відео 10 відсотків – сповістив комп’ютер.
На відео добре було видно як невеличкий диск випливши з темряви повільно перетнув напівмісяць і безслідно зник на другому його боці.
Задзвонив комунікатор.
- Геа, вимкни телефон – скомандував Арсеній.
- Тебе зараз багато хто хоче почути, – почувся голос Балмера – і знаєш чому?
- Тому що в Л2 тільки два апарати які мають можливість наблизитися до цієї штукенції – міжнародна станція «Лагранж 2 Стейшен» і український ремонтник АРС-Л2 – сідаючи за стіл сказав Арсеній.
- Отож, а ти десь зник в самий потрібний час.
- Як ви позначили цей об’єкт в комп’ютерній базі?
- «Гершель Ікс», нічого оригінальнішого ми не придумали. Доречи я вже зібрав конференцію так що приєднуйся…
- Зараз увійду на форум, там і поговоримо - пробурчав Арсеній – Геа, з’єднай мене з Міжнародним Космічним Центром.
Зорі зі стелі і стіни зникли, а замість них відкрився вид на великий круглий стіл за яким вже сиділи кілька чоловік. Час від часу замість пустого стільця за столом з’являвся новий співрозмовник. Джон Балмер та більшість керівників космічних агенцій різних країн були вже за великим віртуальним столом.
- А ось і наш довгоочікуваний колега – підморгнувши, вигукнув Балмер – давайте друже, як кажуть у вас на Україні, не тягніть кота за хвіст, командуйте своєму центру, щоб вони виводили ремонтника на зближення.
- Чекайте – втрутився пан Шнайдер - один з керівників Європейської Космічної агенції – ми ж не знаємо, що це за об’єкт, ми не маємо права без попереднього вивчення направляти туди апарат, який до того ж не має жодного дослідницького устаткування.
- У АРС є 4 камери і 2 маніпулятори – цього нам буде досить щоб подивитися з чим ми маємо справу… а за апарат не хвилюйтеся, він на сто відсотків належить моїй компанії, а не НКАУ, тому і відповідаю за нього я сам – сказав Арсеній – Геа, прийми керування АРС-Л2 і направ його на зближення з «Гершель Икс». Виведи зображення з камер всім учасникам форуму.
Стелю і стіну знов вкрили зорі. Картинка почала рухатись – п’ятдесятитонний ремонтний апарат розвертався у потрібний бік і набирав швидкість. Через десять хвилин увімкнулися двигуни гальмування, попереду стала помітна аномальна зона, що візуально ніяк не відрізнялась від оточуючої картинки, окрім повної відсутності зірок, які дивовижний об’єкт закривав від камер.
- Геа, увімкни лазерний дальномір та визнач відстань до об’єкта.
- Виконано, відстань не визначено – через деякий час відрапортував комп’ютер.
- Це неможливо!!! Неможливо фізично, він не може бути абсолютно чорним! – Арсеній вскочив і підійшов впритул до стіни на яку виводилося зображення. Чорна пляма серед зоряного неба була практично непорушна – Геа, яка затримка сигналу?
- 12,2 секунди
- Геа, увімкни всі камери в стеріорежимі та починай повільне зближення по спіралі направо, коли визначиш параметри об’єкту відрапортуй.
Зорі почали рухатися, чорна пляма, потроху збільшуючись, продовжувала висіти посередині екрану.
- Об’єкт сферичний, діаметр 84,4 метри, відстань до його поверхні 950 метрів, швидкість наближення 1,1 метр в секунду – доповів комп’ютер.
- Неймовірно… Геа, включи конференсзв'язок з учасниками форуму.
- Слухаємо вас– почувся хриплий голос Балмера – ми все бачимо але жодних здогадок поки не має… це… це, якесь божевілля, ми бачимо просто якусь об’ємну тінь і все, це якась аномальна чорна діра, вірніше сказати її горизонт подій, але вона нінащо ніяк не впливає гравітаційно… це безглуздя.
- Я збираюся посадити на неї ремонтника – відповів Арсеній.
- Але чекайте, друже, мене теж починає непокоїти безпечність цієї ідеї, а раптом це невідома форма антиматерії і ми викличемо катастрофічний вибух внаслідок анігіляції …
- Ні, Джоне, це точно не антиматерія, частинки газу з гальмівних двигунів вже давно досягли поверхні об’єкту, але ж ніякого виділення енергії ми не побачили… це щось інше, а що зараз побачимо. Геа, при наближенні зменшуй швидкість, на відстані довжини маніпулятора зупинись і підтвердь зупинку.
Темна пляма розповзлася на весь екран. Арсеній напружено чекав, його серце посилено билося.
- Відстань до об’єкта 4,5 метри – оголосив комп’ютер
- Геа, використай ізольований детектор для роботи з агресивним середовищем. Повільно доторкнися їм до поверхні.
Секунди йшли неймовірно довго. Арсеній добре знав що команда вже виконана, але сигнал з камер ще не дійшов до Землі і тому потрібно було чекати ці нескінченні секунди. Нарешті у полі зору камер на фоні повної темряви з’явився добре освітлений маніпулятор з циліндричним детектором.
Простягнувши свій інструмент рука раптом зупинилася. Зависла тиша. Арсеній не видихаючи чекав. Пройшло з чверть хвилини, Арсеній видохнув: - Геа, докладай.
- Об’єкт має тверду діелектричну поверхню ймовірно з органічного матеріалу, температура 3,2 градуси Кельвіна.
- Неймовірно… Балмер, ти чув це?!!
- Чув і бачив, а зараз я бачу картинку з інфрачервоного телескопу на «Лагранж 2 Стейшен» і здається ми якось вплинули на об’єкт бо він починає змінюватися…
Почулися вигуки, потім німецька лайка пана Шнайдера і незрозумілі вигуки інших астрономів. Нарешті крики зникли – це Балмер користуючись правом адміністратора конференс-форуму відключив мікрофони голосливих науковців.
- Арсеній – вигукнув стривожений Балмер - Відводь негайно апарат від об’єкту там починається щось непередбачуване… я не знаю що це, але судячи з данних об’єкт починає швидко нагріватися… його вже видно в інфрачервоний телескоп.
Арсеній той же час скомандував: - Геа, відлітай негайно… переведи АРС в захисний стан і максимально швидко віддаляйся.
Знову потяглися нескінченні секунди.
Пройшло вже майже півхвилини, а жодних дій на ремонтному апараті помітно не було. Арсеній звернувся до комп’ютера: - Геа, відлітай, в чому справа?
- Неможливо увімкнути двигуни. Команда АРС отримана і опрацьована проте жоден з чотирьох передніх двигунів не запускається – відгукнувся комп’ютер.
Арсеній від подиву на мить завмер, він був одним з конструкторів Автоматичної Ремонтної Системи і добре знав, що кожен плазмовий двигун повністю автономний і навіть має власну паливну систему. Можливість одночасного виходу з ладу одразу чотирьох двигунів була практично неможливою. Мить подумавши, він скомандував:
- Геа, відштовхнися маніпулятором від об’єкта.
Знову нескінченні секунди.
- Неможливо. Команда АРС отримана і опрацьована, проте приводи обох маніпуляторів непрацюють.
- Маячня якась – вигукнув Арсеній – Геа, продіагностуй всі системи АРС.
- У мене новини – знов почувся голос Балмера – Наш «новий Гершель» починає бути помітним навіть в видимому спектрі… він так би мовити світлішає.
Арсеній відкинувся в кріслі:
- Це, Джоне, штучний об’єкт… Хтось над нами так жартує.
- Штучний об’єкт?! І ми про нього нічого не знаємо?
- Джон, розсуди сам. Ідеальна куля з ідеальною «стелс-системою», що раптом опинилася прямісінько на орбіті давно застарілого телескопа і яка знерухомила ремонтника – це все дуже схоже на чиїсь витівки. Я не знаю які технології використані в цій штукенції і як можна цілком секретно вивели такий корабель у космос, але я впевнений що це саме корабель… може ти, Джоне, мені це поясниш.
- Арсенію, ти що! Ти думаєш це ми… це НАСА вивело цей об’єкт? Ми самі не знаємо що це таке! І навіщо мені влаштовувати перед тобою це безглузде шоу.
- Стривай, Джоне, вибач… я був не правий. Ми знаємо один одного вже більше двадцяти років – ти б не став так робити. Просто… просто я не знаю пояснення цьому феномену…
Раптом Арсеній зупинився на півслові. Суцільна темна картинка, що виводилася на екран, почала переливатися сірими плямами і прямо на очах змінювати колір. Тепер стало видно, що детектор АРС торкається стінки об’єкту.
- Геа, що це? – вигукнув Арсеній.
- Вибачте, поставте запитання коректніше.
- Геа, проведи новий замір даних.
- Об’єкт має тверду діелектричну поверхню ймовірно з органічного матеріалу, температура 198 градусів Кельвіна.
В цей же час на екрані поверхня кулі швидко змінювала колір з чорного на світло-сірий і раптом стала прозора. Прямо в камери з кулі, через прозору стінку, дивився чоловік. Він роздивлявся АРС і щось жваво говорив комусь невидимому.
- Ну, що я казав, Джоне, це корабель! Зараз дізнаємось хто за цим стоїть – ваші військові чи якийсь трильярдер-космонавт. Геа, подай ідентифікаційний запит першої категорії.
Знову розвалившись в кріслі Арсеній став чекати. Комп’ютер озвався:
- Бортові відповідачі даного корабля не відповідають. Жодної радіочастотної RFID-мітки не виявлено.
- Неможливо – Балмер отямився швидше від такої новини – Арсеній, це просто неможливо, це помилка.
- Можливо, Джоне, можливо … якщо це неземний корабель …


Шишенок Є.А.
Київ 2010

:)



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних