Перейти до вмісту

ПИШЕМО КНИГУ ОНЛАЙН РАЗОМ


Повідомлень в темі: 187

Опитування: Як вам наша онлайн книга? (32 користувачів проголосувало)

Чи сподобалась вам книга?

  1. ТАК (14 голосів [43.75%])

    Процент голосів: 43.75%

  2. НІ (8 голосів [25.00%])

    Процент голосів: 25.00%

  3. байдуже (10 голосів [31.25%])

    Процент голосів: 31.25%

Голосувати Гості не можуть голосувати

#21 Вуйко Дмитро

    Where is my ban?!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1736 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 14.03.2010 – 21:23

Перегляд дописуyushchenko (14.03.2010 21:19) писав:

...нє ну воно, як звичайно в таких ситуаціях: Міхалич лежав в калюжі крові, зв'язаний шнурком, на тілі були видні сліди насилля...ну, не від менструації ж кров була. Але шокувало не це.
Холодильник був відчинений, і там не було ящика пива, яке Попко прикупив на зміну. Старший сержант обімлів і грохнувся б головою до підлоги, якби не труп Міхалича, що замортизував падіння. Інший мєнт також розстроївся: "Де пиво, йомайо?" ловлячи себе на думці, що трохи нервнічає.
...Раптом з сусідьої кімнати вийшов жирний виродок(той самий з Остіна Пауерса), весь в крові і з пляшкою пива в руці. По хиткій ході було видно, що пляшка була вже не перша. "Чьо за адідас!!" - крикнув Попко і гнівно подивився на виродка...
  • 0

#22 степовик

    Профі

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 372 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:степу

Відправлено 15.03.2010 – 00:17

…І тут раптом сон Миколи увірвався і він насправді прокинувся…
Микола розплющив очі і злякано поглянув навколо. Він сидів за столом, а перед ним лежав щоденник в який Микола щовечора записував результати своїх наукових досліджень. «То це я заснув прямо за столом. Хух!.. Цеж треба таке наснилося!» - майнула думка в голові. «Ого… Оце я вчора запрацювався, ого…» - думав Микола, наливаючи окроп у склянку з запашним цикорієм, і приправляючи медом. Але ця праця того була варта. Молодий науковець Микола вчора пізно вночі завершив створення експериментальної моделі машини часу. Використані були нанотехнології, тому розмір машини був не більше звичайної мобілки. Назва проекту була «Промінь». Микола працював у своїй домашній лабораторії, тому що Наукова Рада Інституту не визнала ідеї молодого вченого. Завтра на нараді він збирався представити всім науковцям свій готовий експериментальний зразок «Промінь». Сьогодні потрібно було зробити саме головне. Перевірити як діє машина. Сьогодні був вівторок 1 березня 2064 року. Микола запрограмував «Промінь» на перенесення в 1 липня 2064 року. Просто хотілося заразом відчути теплий подих літа, бо сніг на вулиці вже дістав. Так, начебто все готово. Науковець сів у зручне крісло. Таймер на «Проміні» показував, що до перенесення залишилося 5 хвилин. Він уважно ще раз усе перевірив і поклав прилад до кишені. Від хвилювання спітніли долоні, а серце билося все швидше і швидше. Які ж довгі ці 5 хвилин. Микола пригадав Оксану, свою милу, кохану дівчину, яка вчилася на п’ятому курсі університету і з якою він так рідко бачився. Цього літа в серпні вони вирішили одружитися. Раптом Микола відчув у кишені сильну вібрацію. Він швидко дістав «Промінь» з кишені. Прилад трусило і він перегрівався. Микола встиг лише помітити, що на екрані таймер показав останню секунду до перенесення і у нього потемніло в очах. Почалось перенесення…
Вчений прийшов до тями від сильного шуму. Остаточно прочунявшись він раптом з жахом побачив перед собою кремезного чолов’ягу чи то татарина чи то турка, який замахнувся на Миколу велетенською шаблюкою. Микола з переляку зіскочив вбік з крісла, а клятий турок розрубав крісло навпіл. Нарешті науковецеві вдалося опанувати свій переляк і кинувши оком навколо він встиг побачити, що це не його кімната, а якась ніби середньовічна хата з дубовим столом і величезною піччю в кутку. Вчений зрозумів, що він потрапив у далеке минуле із-за неполадки в «Промені». Це все що він встиг зрозуміти за вільну секунду, яка йому випала. На столі стоячи спина до спини билися двоє козаків з цілою ватагою турків, які оточили стіл. А на Миколу знову замахнувся той клятий турок, який щойно розпанахав надвоє його крісло. «Ах ти гад!»- майнуло у Миколи в голові. Науковець також був кремезним хлопцем, до того ж у вільний час він ходив до тренажерного залу, щоб гармонійно розвивати свій розум і тіло. Отож вдало ухилившись від рублячого удару шаблею, Микола добряче задухопелив туркові між роги так що той завалився у куток задерши ноги, а шабля вислизнула зруки турка, зробила повний оберт в повітрі і блиснувши лезом впала біля ніг Миколи…
  • 0

#23 степовик

    Профі

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 372 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:степу

Відправлено 29.04.2010 – 01:49

Тим часом битва козаків з нападниками також завершилася. Негідники валялися на підлозі хто де. Козаки зіскочили зі столу і один з них підійшов до Миколи. Науковець був в захваті. Перед ним стояв справжній січовик. Кремезний з широченними плечима, здоровенні руки, права рука стискала величезну шаблюку, але що здивувало Миколу ще більше так це очі козака, в яких науковець сподівався побачити агресивну збудженість, злобу і ненависть (бо щойно завершився бій) на превеликий подив Миколи цього не було… Навпаки Микола побачив в них холодний спокій, задумливість і навіть сум… І лише підсилене глибоке дихання козака свідчило про те, що щойно завершився запеклий і далеко нерівний бій. Січовик оглянув уважно дивний одяг Миколи, потім поглянув на того татарина якому Микола дав в лоба і після чого він, і досі мирно, і спокійно відпочивав у куточку непритомний, і сказав:
- Непоганий удар, ти звідки?
Микола хотів, щось збрехати бо, що тут скажеш, але побачивши, як козак в нього пильно вдивляється зрозумів, що краще сказати правду, незважаючи на те що звучатиме вона безглуздо.
- З майбутнього, – сказав і подумав, що нехай буде, те що буде.
- Огого! Хіба таке буває! Чоловіче ти вчора мабуть добряче хильнув, – пролунав голос іншого, молодшого козака, який всівся трохи далі на лаві під вікном і відпочиваючи дослухався до розмови.
Тимчасом старий козарлюга кинув оком на розрубане крісло, яке перемістилося в часі разом з Миколою, і помітив дивний пристрій який валявся неподалік від крісла. Це був «Промінь» який випав з рук Миколи, коли він бився з нападником.
- Буває… В житті, ще й не таке буває… - задумливо промовив старий кремезний козарлюга. Йому вже було 92 роки, але Микола на вигляд цьому козаку не міг дати більше 50, тому що він був величезний м’язистий і рухи в нього були легкі і прудкі як у молодого і лише обличчя вказувало на те, що ця людина давно вже живе на цьому світі. Це був козак – характерник…
  • 0

#24 степовик

    Профі

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 372 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:степу

Відправлено 30.04.2010 – 01:52

…Січові козаки після певної кількості військових походів часто осідали на вільних степових землях навколо Запорізької Січі, створюючи козацькі хутори. На ці хутори час від часу нападали татарські кочові ватаги які вільно блукали безмежним степовим морем. Микола потрапив саме на такий хутір і саме в той момент, коли козаки захищалися від чергового нападу татарської ватаги. Хутори були розташовані на вільних землях на досить великій відстані один від одного, тому це дещо ускладнювало їхню охорону.
Раптом за вікном у дворі почувся кінській тупіт. Козак, що сидів на лаві біля вікна хутко озирнувся і коротко мовив: «Дівчина верхи.» За вікном на баскому коні, який грайливо тупцював на місті, сиділа верхи дівчина з довгим розкішним волоссям, вдягнена у чудову сорочку вишиту білим по білому, але що здивувало так це те що замість спідниці на ній були козацькі шаровари які неймовірно личили їй зважаючи на те як вона впевнено трималася у сідлі…
  • 0

#25 Teo

    бовдур, булька, кулька, круть!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2841 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 30.04.2010 – 05:36

У козака Миколи встав.
  • 0

#26 степовик

    Профі

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 372 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:степу

Відправлено 30.04.2010 – 06:36

…Звичайно. Дівчина гарна тому природа бере своє, але Микола давно вже був не хлопчик тому свої емоційні спалахи вмів добре контролювати і дуже просто змінив свій занадто емоційний стан на спокійний і врівноважений…
  • 0

#27 Teo

    бовдур, булька, кулька, круть!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2841 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 30.04.2010 – 07:01

...закурив.
  • 0

#28 степовик

    Профі

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 372 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:степу

Відправлено 30.04.2010 – 09:49

…Козаки швидко подались на двір і підійшли до дівчини, вийшов не поспішаючи за ними і Микола. Дівчина схвильовано розповіла козакам, що вона із сусіднього хутора і що там зараз відбувається битва з татарами і що татар там дуже багато. Козаки миттю кинулись до своїх коней…
  • 0

#29 чорно-біла

    Т-юлень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2757 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Roma

Відправлено 30.04.2010 – 10:18

але коні їм сказали, що у них сьогодні вихідний
  • 0

#30 Teo

    бовдур, булька, кулька, круть!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2841 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 30.04.2010 – 10:20

Микола нахмурився. Дівчина зітхнула. Коні мовчали.
  • 0

#31 степовик

    Профі

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 372 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:степу

Відправлено 30.04.2010 – 10:31

...Козаки добряче врізали коням по сраці і ті одразу забувши про вихідний схвально захитали головами. Наступної миті козаки вже сиділи верхи...
  • 0

#32 чорно-біла

    Т-юлень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2757 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Roma

Відправлено 30.04.2010 – 10:40

Та одному коню вдалось намовити інших, що разом вони сила. тож вони напали на Миколу і дуже його копнули в сраку зі словами "ще раз і ми Ліду закличемо". В Миколи cтався приступ епілепсії
  • 0

#33 степовик

    Профі

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 372 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:степу

Відправлено 30.04.2010 – 10:51

…Микола очуняв після приступу і подумав: « Ніфігасє, а я тут до чого, коней били двоє інших козаків ті що зараз на них сидять верхи, а дурні коні чомусь накинулися на мене, краще сховаюся за хатою,» - і зник. А тим часом двоє козаків що сиділи верхи на цих конях розвернули коней до воріт і поїхали на допомогу…
  • 0

#34 степовик

    Профі

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 372 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:степу

Відправлено 30.04.2010 – 12:37

...Як бачимо Микола потрапив у минулі часи доби козаччини і в той період життя було дуже неспокійним і войовничим. А зараз повернемося в наше 21 століття і подивимося, що тут зараз відбувається.
Життя в нашому столітті тривало.
На березі річки сидять двоє рибалок і ловлять рибу. Одного звали Павло, а іншого Василь. Вони щойно почали ловити рибу.
Павло каже:
- От побачиш, в мене клюватиме раніше за тебе, - і задоволено посміхається.
- Тю та коли це в таких невдах як ти взагалі може клювати, - гигикає відповідає Василь.
- Побачиш, - примружив око і посміхнувся Павло.
І тут раптом на превеликий подив Василя у Павла дійсно почало клювати…
  • 0

#35 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 30.04.2010 – 13:14

...нижче спини. Зойкнувши, Павло підтрибнув на місці, налякавши величенького смаженого півня, який тихенько підкрався до нього ззаду, поки приятелі теревенили.
  • 0

#36 чорно-біла

    Т-юлень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2757 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Roma

Відправлено 30.04.2010 – 13:52

Павла так і не вдалось врятувати. Коли приїхала швидка, було вже надто пізно. Василь зрозумів, що Павло ще більший невдаха, ніж він собі уявляв.
  • 0

#37 степовик

    Профі

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 372 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:степу

Відправлено 30.04.2010 – 15:44

…Після того нещасного випадку Василь взагалі перестав ходити ловити рибу, щоб не хвилювати свою душу сумними спогадами.
Сьогодні з ранку він збирався на полювання. На вокзалі о восьмій ранку він домовився зустрітися зі своїм іншим другом якого звали Грицем. Доречи Гриць буде зі своїм собакою Рексом, так що полювання має бути по дорослому. Наразі залишається не дуже багато часу до зустрічі тому Василь швидко збирався і вийшов з дому. До вокзалу потрібно було їхати автобусом. Побачивши що автобус якраз під’їжджає до зупинки Василь рванув галопом на зупинку…
  • 0

#38 чорно-біла

    Т-юлень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2757 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Roma

Відправлено 30.04.2010 – 15:54

і автобус його збив, бо водій не любив мисливців. Потім над'їхав інший автобус і збив його ще раз. Гриць сміявся через сльози
  • 0

#39 степовик

    Профі

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 372 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:степу

Відправлено 30.04.2010 – 16:30

…Цю жахливу ситуацію помітив чаклун який якраз вийшов з автобуса на зупинці йому стало дуже шкода хлопця і він легко і швидко оживив Василя і допоміг йому сісти в автобус. Двері зачинилися, автобус поїхав, а задоволений чаклун з гарним настроєм попрямував парковою алеєю…
  • 0

#40 чорно-біла

    Т-юлень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2757 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Roma

Відправлено 30.04.2010 – 16:32

"от рагуль", подумав водій автобуса
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних