Перейти до вмісту

Львівські обсервації


Повідомлень в темі: 40

#41 Dynkan 113

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1721 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 19.04.2012 – 08:42

Цитата

Юрій Винничук
Наш талібан

Усе валити на попередників – такий стиль. І так уже два роки. Чому продукти дорожчі, ніж в Європі? А це все кляті помаранчі начудили. Ми ні при чому. Це все вони. Ми ж прийняли країну з оттакенним дефіцитом!


Знай наших! Не тільки десь в Афганістані таліби здатні обстрілювати стародавні статуї Будди і руйнувати язичницькі пам'ятки. Наші таліби нічим не гірші, а навіть кращі. В афганських талібів панує стихія, вибух пристрастей, а наші таліби, якщо щось руйнують, то тільки за планом. На кожен протест громадськості – ось вам папірчик, а ось вам підпис, ось печатка, а ось погодження. І що цікаво – попередньої влади!


Усе валити на попередників – такий стиль. І так уже два роки. Чому продукти дорожчі, ніж в Європі? А це все кляті помаранчі начудили. Ми ні при чому. Це все вони. Ми ж прийняли країну з оттакенним дефіцитом!

І знову винна невістка. Скільки ще років можна слухати цю маячню?

Команда професіоналів – це насправді команда невдах і партачів. Скільки їх уже було перетасовано в золотій колоді кабміну! Тузи на повірку виявилися крапленими шістками. На черзі знову кілька на виліт. Якщо ця влада протримається довше, то скоро кожен нардеп з ПР побуває у кріслі міністра чи його заступника, а відтак на заслання – у радники президента або в РНБО.

Та вернімося до наших баранів. Себто – до талібів. Тих, що руйнують. До того ж руйнують, незважаючи на протести. А не зважають, бо на їхньому боці мєнти, прокурори, судді і просто бандити, яких тепер називають рейдерами.

Максим Славінський (1868–1945) – письменник і політичний діяч, якого у 1945 його разом зі ще п'ятдесятьма відомими культурними та політичними діячами арештували у Празі НКВДисти і запроторили до Лук'янівської в'язниці, залишив цікаві спогади про українське середовище кінця ХІХ ст. Із цих спогадів випливає, що слова Наталії Магілєвскай про те, що "в Кієвє всєгда разгаварівлі на русскам", не відповідають дійсності.

Зокрема цікаві свідчення про тодішню поліцію. На відміну від нинішніх мєнтів, які стоять на варті непроминальних цінностей діючої влади, київська поліція поводила себе досить толерантно стосовно українофілів, які організовували співочі гурти і під виглядом виконання українських пісень займалися розповсюдженням літератури, читанням лекцій, передплатою галицьких часописів. Ясна річ, що такі гуртки попадали під недремне око влади, але рядові виконавці її розпоряджень не квапилися виконувати.

"Дивна річ, – пише М. Славінський, – але поліційні особи, хоч часом і проходили повз Студентську гірку, іноді навіть спинялись і слухали, але ніколи ні словом, ні ділом не перешкоджали сходинам. А сходини були величенькі, слухачів також було дуже багато, а пісні часто були зовсім не для поліцейського вуха. Справа полягала в тому, що тодішні київські поліцаї, за винятком осіб вищого начальства, майже стовідсотково були люди українського походження і для них великий український вияв був чимось своїм, рідним. Не завжди вони, мабуть, це собі усвідомляли, але це було так. У тому мене переконує такий епізод, що стався зі мною".

А далі – увага! – далі мова про ту саму альтанку на Володимирській гірці, у якій полюбляв милуватися краєвидом не один класик української літератури, а наші таліби вирішила знищити. Славінський пише, що якось, прогулюючись гіркою, сів собі у тій альтанці, і тут на нього найшло натхнення – він "склав поетичну строфу, не дуже-то мудру, але дуже патріотичну:

Тут колись були гетьмани,

Воля квіткою цвіла.

А тепер бряжчать кайдани,

Що неправда верх взяла.

Склав, оглянувся навкруги, — людей не було, — я вийняв олівець і на гладкотесаному стовпі альтанки чітко написав отой свій новотвір. Написавши, ще раз оглянувся і побачив, що доріжкою йде, наче прогулюючись, околодочний у напрямку до альтанки. Побачивши його, я, не поспішаючи, і так само, наче гуляючи, вийшов з альтанки, але пішов у протилежний бік". Одійшовши на безпечну відстань, Славінський "став придивлятися, що він робитиме. Він зайшов до альтанки, сів на лавочку й, розкуривши цигарку, деякий час сидів непорушно, милуючись Дніпровою красою. Потім враз підвівся, підійшов до стовпа, прочитав вірші, зняв картуза і почухав потилицю. Стояв деякий час, наче роздумуючись, вихопив із кишені цизорик, розкрив його, але постояв ще, оглянувся кругом, махнув рукою й, не поспішаючи, вийшов з альтанки. Після того я повернувся до альтанки і побачив, що вірші стоять, як були написані. Ясна річ, що околодочному вони таки були до вподоби".

Тобто, як бачите, порівнявши, маємо усі ознаки теперішнього виродження рядових представників влади. Зараз міліція уже не позиціонує себе з народом і діє інколи по-звірячому, піднімаючи руку навіть на жінок, як то було на Андріївському узвозі чи на десятках інших протестувальних майданчиках.

Зараз міліція однозначно на боці талібів. Але є ще одна відмінність між афганськими талібами і нашими: це їхня бідність і наша мажористість. Афганські таліби не носять дорогих годинників і не їздять у мерсах, хоча мізки їхні від цього не варять краще. Наші таліби, прийшовши зі своїми грошима до будь-якого українського міста з його традиціями, чхали на усі традиції. Їх не цікавлять якісь-там архітектурні ансамблі, вони хочуть бачити лише свою вигоду.

Повсюдно бачимо цей невгамовний талібанський стиль – перетворення книгарень на ресторани, а колишніх стильних ресторанів – на банки і фастфудища.

Саме тому у центрі Львова на площі Міцкевича серед давніх будівель приземливсь нічний горщик. Ні, в нього не какають. В ньому зберігають гроші. Але інакше цей банк як "горщик" в народі не називають.

Один із львівських мажорів зруйнував пам'ятку культури – будинок композитора Ярослава Ярославенка (зокрема автора пісні "За Україну, за її волю, За честь, за славу, за народ!"). Перед тим делікатно зняв табличку, яка засвідчувала пам'ятку. Преса пошуміла й перестала. Мажор обіцяв навіть пам'ятку відбудувати. Минуло два роки. Але, як ви й здогадалися, обіцянки не виконав. Чому? Бо до влади прийшли таліби.

Чи виконає Ахметов свою обіцянку стосовно Андріївського узвозу? Чи буде реставрована альтанка?

Думаю, ці запитання адресовані в космос. Таліби плекають винятково свою власну культуру, до всього, що не створене ними, ставляться вороже. Як і всі інші варвари в історії людства. Чого не розуміли – руйнували.

Тому не здивуюся, коли на місці альтанки на Володимирській гірці, де полюбляв сидіти вечорами Іван Нечуй-Левицький, з'явиться пальма Мєрцалова – вершина донецького модерну. Бо таліби добре знають ментальність аборигенів: пошумлять, пару випустять і забудуть.
першоджерело

Повідомлення відредагував Dynkan 113: 19.04.2012 – 08:43

  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних


Магазин кубиков Рубика Cubes.in.ua