Перейти до вмісту

Львівські обсервації


Повідомлень в темі: 40

#1 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 16.12.2009 – 16:26

  • 40
Була колись така львівська газета "Поступ", і там щочетверга друкувались "аналітичні статті" Юзьо Обсерватора(під тим ніком ховається Юрій Винничук) :happy1:я тому й купляв її заради тої статі,бо можна було посміятись.Але газету прикрили, Юзьо зник..
І ось Юзьо знову повернувся,але мені здається що то вже не той Обсерватор,що був раніше,занадто зааганжований,хто шо думає?
Ось його статті,для короткого ознайомлення:cool1::

Цитата

Крілик гострить зуби

13.10.2009р
Я знову на дроті. І так буде щовівторка.

Нашого Крілика закидали в Ужгороді яйцями. А він все стояв і фур-фур ладував. І так спритно, навіть театрально від тих яєць ухилявся, що у мене закралася тиха підозра, жи і та акція входить у сценарій мітингу. Принаймні оті ухиляння виглядали на добре зрежисеровані. Бо ж саме задля цього готувалася фраза: «Я не той типаж, який яєць боїться. А ось за ваші яйця я можу й взятися».
Згадалося... Приходить пацієнт до лікаря і просить його каструвати. Ну, той взяв та й теє... чик-чирик скальпелем... А потім питає: «І нащо вам то було? Таж ви ще молодий чоловік, могли ще купу дітей мати». А пацієнт: «Та видите, вженився я на єврейці, то вона попросила». – «А, то, може, вам треба було обрізання зробити?» – «О! А я як сказав?!».
От тепер і думай, що чекає тих, хто проти Крілика...

Наша Сяня

Ой, чулисьте – Сяня Білозориха вийшла з Єдиного центру! Як Афродіта з піни. Нє, скорше, як сливка з... самі знаєте з чого.
Сиділа-сиділа там ціхо-ша, а тут під дією газів – гульк! – і вилетіла, і вже знову в перших рядах демократичних сил. І вже знову зажигає.
Ну, повний ЄЦ! А ще ж недавно наша україночка тьохкала, аж заливалася: «Єдиний центр» сформувався як політичний рух, тому що цього потребує сьогодні країна. «Єдиний центр» є силою, що відкриває можливості для людей, які відбулися... ми пропрезидентська політична сила».
То так виглядає, жи Сяня не відбулася? І чого би то кумася Президента кидала напризволяще пропрезидентську політичну силу? Невже Порошенко цюцьою поманив, і пішла голубонька, пошкандибала... Шкода, що зупинилася і не шкандибала далі, за межі Верховної Ради.
Але жи для такої цьотки нема ніц святого, то видно вже з того, що вона з Ганцьою Герман вирішила сотворити свій варіант великого герба України. А вийшла чергова варіяція на сталінський. Бо що ще з такого дивного союзу центрової Сяні і ПРданутої Ганці могло ся вродити? Тільки ще їдна потвора.

Поющіє

Я не знаю, в якій ще країні світу серед депутатів є співаки. Може, у Зімбабве, бо там вони всі співають і танцюють, як слона вполюють.
Але за які гріхи нам така напасть? Ади-во Руслана... Спочатку співала за Ющенка, а на концерт задля друга Януковича навіть майтки забула вбрати (дивись в інтернеті «Руслана без трусов»), а тепер – з Юльцьою в с-с-серці.
Постає питання: якщо Юльця в серці, то в якому органі тіла був Янукович? А де був Ющенко? І яким чином відбувалося очищення організму перед тим, як прийняти до серця Юльцю?
І навіть тота, жи «нє сука і нє криса», теж пішла співати до Юльці. На завершення концерту виходять на сцену усі співаки і співають Юльці гімна. Тобто, я хотів сказати, гімн. Про червоне серце. В центрі Юльця, а по боках Руслана і Магілєвская. І заливаються так, аж вочи закочують, і видно, жи мають з того не тільки моральне задоволення. А от щодо майток – то не певен.

Сімейне ОДА

А на нашім задуп’ї теж люди жиють у своє задоволення. У Львівській ОДА тєжко гарує заступником голови Ярцьо Кашуба. А керівником представництва Держкомпідприємництва у Львівській області – його жіночка Ольця. І шо цікаво! За давніми традиціями Галицького королівства, коли трон передавали синові, сеся посада їй перейшла у спадок від Ярця, котрий тото представництво раніше очолював. І видно, то було тепле місце, бо не захтів Ярцьо нікому іншому його передавати. І то так моцно не хтів, жи навіть потому ся вженив на тотій пані.
Так жи було то всьо за пляном. Спочатку галантно звільнив крісло, а потім ся вженив. А якби було навпаки – любов утром, а стулья вєчєром – то було б не альо. То би пан Кміть не мав шо на тото вповісти. А так всім каже, жи порушення нема.
Ну і тепер маємо незлецьку ідилію. Солодка парочка – пошли Боже теплі кріселка ще й їхнім діткам – працює на державній службі у тісному контакті без відриву від виробництва. Бо тепер пан Кашуба натхненно курує пані Кашубу і на роботі, і в хаті. І хтозна, чи часом ся не пльонтає і не вимагає в робочий час пляцки картофляні замість звіту. А вдома звіт замість тогово.
Цікаво, що то буде 1 січня 2010 року, коли набере чинності нова редакція закону про державну службу, котра забороняє працювати в безпосередньому підпорядкуванні чоловікові і дружині. Тут я виджу іно два гепі-енди: альбо хтось з них піде на єншу роботу, альбо бідачки розлучаться.
Шкода, жи нашого Ярця увага преси з того питання дуже нервує: «Я особисті речі не коментую!».
Перепрошую! Але то не є особисті речі, пане Ярцю. То є громадські речі, бо сидите ви там за наші гроші. Ви є наша наймана робоча сила. А як вам то ся не подобає, то йдіть «моршинську» помпувати. Бо ади вона скоро буде дорожча за шампанське. Так жи не збіднієте.

Зацофані рейдер

А чи я не казав, жи львівська інтелігенція буде ся множити? Казав Але не думав, що квадратно-гніздовим способом зі швидкістю колорадських жуків. Бо ади-во маємо ше їдну бригаду, котра складається з «провідних львівських науковців, істориків та громадських діячів», котрі алярмують на ґвалт керівництво держави, СБУ та міську владу Львова, аби не допустити створення Музею «Тюрма на Лонцького» під егідою СБУ.
Бо гейби «місто Львів, володіючи великим культурним потенціалом і тривалими міжнародними зв’язками, повинно бути основним ініціатором і засновником такого музею. Саме львівська громада є надійним гарантом створення та стабільної діяльності вищеназваної установи».
Я би тутка за львівську громаду не дуже просторікував, бо вона не є жодним гарантом, а булькою з носа. І досі справно самі бульки випускала, а її ніхто не слухав і не слухає. Зате не раз і не два ставала підстилкою для влади – що львівської, а що столичної. Без різниці.
Цікаво, що серед підписантів частина людей взагалі не зі Львова, і невідомо чому я маю бачити в них «львівську громаду». Бо, скажімо, що має до львівської громади гарний поет і перекладач Марко Царинник, який живе в Америці? І що цікаво: той матолок, який складав список псевдольвівської громади, ледве чи бачився з Марком, коли він у серпні провідав Львів. Бо фігурує він тут лише, як історик. Видно, це виглядає поважніше за «поета і перекладача», яким він значиться в «Енциклопедії Українознавства».
А коли я декому зателефонував і запитав, чи він то-то підписав, то почув: «Та нашо воно тобі тре? Та мене попросили...», але врешті таки признавався, що не підписував. Ще один поважний підписант пояснив, що усе це для нього до лямпочки, зовсім не принципово і він не збирається наполягати на тому, щоб відібрати музей в СБУ. Коли ж я йому пояснив, що за цим воланням інтелігенції криється, то взагалі засумнівався, чи не вляпався в авантуру.
Насамкінець наведу ще один доказ авантури: чомусь ті, хто справді сидів на Лонцького, до підписантів не зголосилися.

Залізничні тормозки

Я від нашої залізниці просто балдію. Бідачка тілько й дивиться, де би то ще яку копійку урвати, хоча й так квитки у нас найдорожчі у світі. Скільки не їжджу за паркан, то ніколи не купую зворотного квитка, бо знаю, що ТАМ куплю дешевше. Уже мовчу про сервіс. Чомусь ТАМ, коли купуєш квиток заздалегідь, виходить дешевше, і тільки у нас – навпаки. Чомусь ТАМ окремі квитки дійсні кілька днів, і здати їх можна без проблем.
Але от щодо сервісу. Не довго думали на залізниці, і вирішили до вартості квитка додати ще й харчовий набір. Для купейного вагону – на 35 грн, а для спального – на 45.
Що ж входить у цей подарунок долі? Булочка або коржик, по 50 г. ковбаси та сиру, мед, шоколад і масло. І яка ж радість для Львівської залізниці! Булочки та коржики будуть пекти їхні кондитерські цехи.
«Ми робимо це для зручності пасажирів, – тішаться залізничники, – можливо, хтось не мав змоги взяти з собою їжу в дорогу».
Сказати, що це дебілізм – нічого не сказати. Яке вони мають право нав’язувати нам свої «тормозки»? А якщо хтось діабетик або перебуває на дієті? То на біса йому ваші булочки і шоколад з маслом? А якщо у когось холестерин понад норму, то ковбаса і сир теж зайві. Я, скажімо, не є на дієті, але булочок і коржиків принципово не вживаю. Тим більше на канцерогенному маргарині, а не на маслі з метою економії. Не вживаю і меду, масла та ковбаси невідомого походження. І шоколаду з хімією теж. Я взагалі ковбасу їм іно на Різдво і на Великдень. Та й то переважно власного виробництва.
Безглуздий такий набір у нічному потязі. Напихатися ковбасою о 6-7 годині ранку? Дякую.
То є свинство, якого світ не бачив. Ще-м такого нав’язливого сервісу не здибав ніде у світі. Бо у світі завше люди мають вибір.
Але як то буде виглядати насправді я вже знаю. Їду якось швидкісним потягом до Кракова і знаю, що там теж примусово тицькають набір туриста – якийсь пундик, чай, ще щось, ба навіть зубну щітку і мило. Але от під’їжджаємо вже до Кракова, а мені ніц ніхто не пропонує. То пішов я до провідників і спімнувся. Нє, жиби я то конче потребував, але як оплачено, то вже най буде. Ви би виділи їхні писки! Таке вражіння, що я посягнув на їхні чесно зароблені гроші. Але дали. За десять хвилин до кінцевої зупинки.
Можна собі уявити, як будуть провідники хімічити з тими наборами, якщо вони додумалися перетворювати одноразовий пакетик чаю на пакетик тривалого використання.

І такво жиєм. У вічній борні. Або ми їх, або вони нас.

Юзьо Обсерватор.


Цитата

Сім мішків гречаної вовни

08.12.09

Коли такво ся прислухати до передвиборних обіцянок наших кандидатів, то не можна не помітити, жи нас мають за вар’ятів. А вся їхня кампанія – дбайливо спланований лохотрон. Вони ж добре знають, що нарід в приписах Конституції не дуже розуміється, а особливо в тому, хто й за що відповідає у державі. Тому Президент постає в народній уяві, як всесильна фігура, наділена геть усіма мислимими і немислимими повноваженнями. Ну, а кандидати уже щедро обдаровують нас клюсками обіцянок, які ніколи не будуть виконані.
Усі вони обіцяють підняти платню, пенсію та соціальні виплати, а крім того ще й знизити податкові навантаження. Але хіба це входить до компетенції президента?
Ну, а коли вони обіцяють повернути десятирічку у школах, то тут не тільки збираються підмінити парламент, але й ціле міністерство.
Але є куди чудернацькіші обіцянки. Влодзьо Литвин збирається побороти рак молочної залози. Не знаю, як він тото збирається робити: методом гіпнозу, як Кашпіровський, чи безпосереднім накладанням рук і тривалим мнєцканнєм? З генномодифікованими продуктами Литвин теж побореться. Перетворить на ге-модифіковані. От тільки, куди він буде складати радіоактивні відходи – неясно. Хіба в себе на обійсті. Але і про них він думає.
Юльця, наче казкова фея, наділить кожну дитину комп’ютером і доступом в інтернет. Боюся, що навіть якби вона відмовилася від тих коштів, які виділяються для утримання президента і його секретаріату, та ще й розпродала усі маєтності ДУСІ, того б не вистачило.
Під час передвиборчої кампанії 2007 р. Тимошенко обіцяла, що обов’язковий призов юнаків до армії буде скасований 1 січня 2008. Ніц з того не вийшло, але мрія залишилася і знайшла своє втілення знову. Тепер Юля обіцяє перевести армію на професійну основу. Вона, певно, думає, що ми вже забули її «Український прорив»
А яким чином Віктор Ющенко збирається об’єднати українську церкву? Як Президент він до цього не уповноважений. А як масовік-затєйнік може тільки закликати і промовляти до совісті патріархів. Забуваючи при цьому, що будь-яке об’єднання церков автоматично передбачає і зростання кількості конфесій. Бо завжди знайдуться розкольники, які не погодяться з об’єднанням. А різні старорежимні бабушки, які свою молодість провели в комсомолі, будуть на смерть стояти за будь-які найдрібніші зміни в обрядах богослужіннях. Мовчу вже про те, що греко-католиків з православними об’єднати в одну церкву не вдасться ніколи. Є лише один можливий варіант, що православні приєднаються до греко-католиків, а не навпаки. Але в це теж важко повірити. Хоча на прикладі Галичини можна побачити, як православні і навіть росіяни воліють відвідувати греко-католицькі храми.
Петя Симоненко від радості, що спекався пристарілої жінки, почав пльонтатися. То обіцяє, вигравши вибори, негайно скласти повноваження і ліквідувати пост Президента, то натхненно розповідає, чим буде на цьому посту займатися. Такий собі доктор Джекіл і містер Гайд в одній особі.

Ну, а Віктор Янукович перевершив усіх своїми грандіозними планами: «Моя мета – 50 мільйонів громадян України уже в 2020 році». Можна тільки уявити, як армія членів партії регіонів з гаслами «Кожній бабі хлопа» або «Ти ще не вагітна? Тоді ми йдемо до тебе!» роз’їжджає Україною на броньовиках – тобто броньованих «мерседесах» – і з успіхом вирішує демографічну проблему.

На тлі цієї обіцянки стара цяцанка про статус російської мови уже й не обговорюється. Хоча і її Янукович як президент здійснити не зможе без парламенту. Та й не такий він дурний, аби це зробити, знаючи до якого розколу приведе це країну.

Але тоді як Ющенко, Тимошенко і Янукович, бодай опираються на певну силу, з якою можна ініціювати ті чи інші зміни в Конституції, то на що розраховують усі ті дрібні рибки, які теж щедро роздають обіцянки?

Наші пінкертони

Лозінський ховається, хоча його ніхто не ловить. Ющенко звинувачує Луценка, а той Ющенка, який перешкодив йому упіймати Лозінського ще в 2005 р.
А тепер у лісових маєтках колишнього магната біда чорна, бо харчі для тварин не заготовили, а єгері і лісники сидять без платні. Так що чекає звірів сумна доля – або браконьєри перестріляють, або з голоду здохнуть.
Хіба би наші правоохоронні органи з’їхалися і влаштували сафарі під виглядом облави на Лозінського. А хтозна, чи він серед диких кабанів не ховається замаскований під свиноматку?

Веселі замочки

Тота сцена, де Юльця на шоу в Євгенія Кисельова попросила журналістку розстібнути у неї на карку замочок, аби всі ся пересвідчили, жи сукня не від Луї Віттона, викликала неабиякий одобрямс присутніх. Виявилося, що то самопал від нашої дизайнерки.
Але хто би повірив, жи запитання від журналістки щодо гардеробу Юльці було невідрежисоване? Все відбулося дуже динамічно і ефектно.
Але мені ся сподобало. Тобто сама ідея сподобалася. Чому б і всім іншим кандидатам не порозстібати замочки в прямому ефірі? О-ой, скільки б ми там цікавого увиділи!

Місько з Бродів

Ади во Місько Бродський – то наш хлоп. Котрийсь його предок походив з Бродів, а відтак його теж можна назвати галицьким хруньом. Половину своєї квоти у виборчих комісіях віддав, не криючись, Віктору Януковичу. Тепер уже ніхто не сумнівається, на кого він працює.
Але є один фаталізм пов’язаний з Міськом. Кого б він не підтримав, під кінець усе одно чекає розлучення зі скандалом, а далі Місько буде колишнього патрона обливати помиями і давати викривальні інтерв’ю. Галицька куревська натура дає себе знати.

Пєсні под водочку і сєльодочку

Поки васюники пильно стежать за нашою моральністю і нарікають на засилля російської попси, у них під боком 12 грудня в Будинку Спорту відбудеться чергове зібрання саме тієї ненависної і примітивної попси. Вся кацапська «фанера» припреться на зйомки «Раждєствєнскіх встрєч» Алли Пугачьової. Ціни на квитки зашкалюють, але то ніц: нарід пре шо дурний.
За роки незалежності багато чого в нашій країні помінялося, але савєтські музичні смаки залишилися стабільними. І знайшлись такі поціновувачі високого мистецтва Алли, що назвали цей сабаш «главним музикальним собитієм года». Гондурас відпочиває.

Гоп-стоп, Канада

Тігіпко, як і багато інших депутатів та політичних діячів, поміняв си вживану жінку на нову. А тепер, ставши кандидатом, мусить публічно сповідатися: «І розлучення сталося, – каже, – і нова сім’я з’явилася… Не тому, що перша дружина була погана, а життя не вдалося. Ні, все у нас було добре. Але це відчуття після сорока – як? Вже все?! Ось це і є моє життя? Більше нічого не буде? – штовхає чоловіків на руйнування того, що є, і створення нового».
Цікава мораль майбутнього батька нації. Як? Вже все? Мушу й далі зі старою порхавкою в цюцю-бабки ся бавити? Ніколи!
«І я можу вже чесно сказати, – продовжує наш мачо, – що такі очікування справджуються… Ти отримуєш друге життя: поруч інша жінка, ти переживаєш нові емоції, врешті-решт народжуються діти – і ти знову отримуєш нові відчуття».
Во як класно. А років за десять – після п’ятдесяти – нова криза віку. І що? Знову в бій?
«Справді, переживши розлучення, ти розумієш, наскільки це хворобливо, і позбуваєшся страху невідомості, з’являється досвід: навіть якщо це раптом станеться знову, ти готовий до болю».
Бо ж юнки усе свіжі і свіжі залітають на крильцях Амура до Верховної Ради і так і стріляють вочками, так і стріляють...
Еге, спокус у наших можновладців багато. Тільки встигай зіскакувати з одної на другу. Головне тут, аби колишня жінка не зачала зайве пашталакати, як Симоненчиха. А то збештала хлопа наніц, навіть засумнівалася, що то його дитина, бо він вже ніц, мовляв, не годен.

Тому що вистояв

Янукович мене бігме розчулив. Подивіться, каже, на мене уважніше: «Я перед вами как живое доказательство политических преследований. На меня открывали три уголовных дела (А він все стояв і фур-фур ладував!) Вызывали на допросы через средства массовой информации (А він все стояв і фур-фур ладував!) Держали каждый день много часов – пять, шесть, семь, восемь – на допросах (А він все стояв і фур-фур ладував!)»
Зате цей наш півторацентнеровий двометровий живий доказ політичних переслідувань у страусиних мештах може тепер очолити товариство репресованих, а Межигір’я отримати в компенсацію за страждання в застінках Луценка.

Совок всігда живий

У Львові вирішили відродити давні совкові традиції і до візиту Тимошенко біг-борди Ющенка заклеїли рекламою Тимошенко. А колись до приїзду Горбачова садили у Львові ялинки просто в асфальт.
І це не тільки львівська традиція, бо до візиту Ющенка в Запоріжжя місцева влада позатуляла усі написи російською мовою.
Але жи наші львівські хруні у наш час опустяться до такого маразму, якось не вкладалося в голову. Белькотіти на кожнім кроці про те, яке ми європейське місто і отако привселюдно демонструвати свій рагулізм?
А все це тому, що нами продовжують керувати комсомольці. І зі своєю комсомольською ментальністю не годні піднятися вище за потьомкінські дєровні.
Цікаво, що реклама Юльці вкінці проспекту Шевченка розмістилася саме на тому будинку і зайняла саме ті вікна, де був штаб нашого пана бургомістра перед виборами 2006 року. Так жи, звідки ноги стирчать можна здогадатися.

Цитата

Колишніх комсомольців не буває
15.12.09
Ая, біда чорна. Не знати з кого вибирати, кандидатів купа, але жодного такого, про якого можна вповісти, жи довіряєш йому беззастережно, нє? Ну, може, Гриценко. Але він не пройде.
І тут наші люди звернули свої погляди на Тігіпка. Востатна надія. Але про тоту востатну надію не годен вповісти, що вона послідовна. Якась вона кручена. Ну, от порівняємо деякі його заяви.
«Я не розраховую ні на які політичні дивіденди і не збираюся ні з ким загравати, щоб їх отримати. Мені не потрібні рейтинги. Балотуватися в президенти я не збираюся!» 20.03.
«У мене рейтинг в районі 6-7%. Маю повне моральне право висуватися кандидатом в президенти. Зараз мене просто пре від політики. Мені в кайф». 27. 11.
Цікаво, що стимулювало цей кайф?
«Хабара я ніколи не брав, ніколи. А, що стосується давання, то опосередковано так, давав». 27. 11.
«Кожен повинен почати з себе. Не давати хабара». 4. 12.
Що ж завадило нашому перспективному з себе почати? З вірою у Тігіпка теж вийшла плутанина.
«Мене як віруючого православного християнина глибоко засмучує розкол в Церкві і будь-які спроби встановити взаєморозуміння між її гілками можу тільки вітати». 14. 11.
«Ні, я не можу віднести себе до віруючих людей. Але заздрю тим, хто вірить в Бога. Вважаю, що таким речам треба вчитися. Думаю, що я ще не знайшов свого проповідника». Кореспондент, 27. 11.

Днями «Львівська газета», опублікувавши інтерв’ю з Тігіпком, подала і фразу про «віруючого православного християнина». Виходить, жи Тігіпко спочатку був віруючим, але за якийсь тиждень зневірився, а потім гоп – і знову став віруючим. Шо то з хлопом ся робе?

Але шо ту ся дивувати, коли він сам признався: «Дозволити собі чесність – це велика розкіш» («Кореспондент», 27. 11.) Ая-я, тота проблема переслідує усіх кандидатів.

Тільки, як ти такий віруючий, то якого шляка пхаєш свого носа у справи церкви? Мусиш поважати усі конфесії. А йому, бачте, не до шмиґи, що митрополит УГКЦ переїхав до Києва.
Але найбільша проблема Тігіпка – це його незрозуміла національна платформа. Живе собі хлоп з русифікованим прізвищем, і так йому цілком зручно. Тільки викінчений комсомолець міг заявити: «Усе, що розколює націю, має бути відкинуто». Цікаво, яким чином? Може заборонити? І плавно повернутися до совєтських ідеалів? Відкинути голодомор, сталінізм, НКВД, забути про НАТО, дозволити другу державну мову? Аби нація ся не розколола.
І це каже чоловік, який претендує на найвищий пост? Хіба йому невідомо, що націю якраз оті всі питання не так уже й турбують? Якби рівень життя піднімався, а не опускався, то ніхто й не помітив би, як ми раптом опинилися б в НАТО, зруйнували б усі пам’ятники тоталітаризму або одного гарного дня перейшли на латинку. Ну, хіба проплачені Кремлем якісь групки кацапчиків погалайкали б – і фертик.

Лови злодія!

Про корупцію найбільше волають ті, хто з неї користав і користає. Чого вартує натхненний спіч нашого Президента, який звинуватив силовиків у тому, що вони самі є учасниками тієї корупції. Один лише Луценко встав і вийшов, а решта сиділи і очима кліпали. Невже ніхто не міг відповісти:
– Пане Президент! Чи не ви самі пропонували наші кандидатури і обстоювали їх? Включно з Луценком. А хто зібрав цілу зграю донецьких прокурорів під одним дахом?
А ті прокурори файно собі живуть – мало того, що будують собі палаци, то ще й за кордоном купують в Баден-Бадені, у Ніцці. І нікому ніц. Як з гуски вода.
Або такий наш хрунь Лавринович з гнізда Чорноволового. Днями на «5 каналі» розпинався про корупцію, котра нібито зросла за влади помаранчевих. Звісно, що то нахабна брехня, бо в перші місяці після перемоги Ющенка корупція сповзла моментально донизу. А найбільші корупціонери або покінчили самогубством, або чкурнули закордон. Інша справа, що Ющенко виявився не тим, за кого себе видавав, і потім усе повернулося на свої місця. Але знову зростати почала корупція за прем’єрства Януковича.

Але сам Лавринович – це ж класичний корупціонер. Мало того, що сам не живе на одну платню, то ще й заопікувався родиною. Синочок його – власник цілої мережі юридичних контор. Про нього в «Оглядачі» можна прочитати таке: «Работает жестко, нагло, цинично, совершенно не опасаясь каких-либо претензий. В том числе и со стороны государства. Во-первых, он действительно имеет в подчинении агрессивную юридическую фирму, которая поднаторела в специфических украинских спорах, где победу приносит не столько знание законов, сколько тонкое понимание принципов коррупционного судоустройства и наличие соответствующих связей. Во-вторых, у него имеется мощное политическое прикрытие».
Синочок тяжко гарує в тіні татуня, а татуньо в тіні Януковича. І що залишається Лавриновичу, як не брехати? Бо ж так хочеться залишитися ще на поверхні і попрацювати для блага родини!

Бєрєзовскій агітує за Ющенка

У своєму листі Боря Бєрєзовскій (наш хлоп з Березова) безапеляційно заявив: «Есть три кандидата: «уголовник-рецидивист советского образца; беспринципный политикан, с комсомольским задором алчущий власти, и хрестоматийный либерал». А завершив тим, жи треба голосувати за Ющенка. Але на Банковій обурилися: провокація!
Але чо би я так обурювався? Невже Вікторові Андрійовичу не сподобалося, жи його кумпля «уголовником-рецидивистом» прозвали?
А найбільше мене здивувала реакція Луценка, який заявив, що як тільки БАБ припреться в Україну, він його арештує. З чого б то? Росія нам ще жодного нашого політичного біженця не видала.

Жертви аборту

Львівська обласна рада, успішно вирішивши усі насущні проблеми області, взялася за аборти. Не мають за шо наші вуйки взятися, то беруться за грубший кінець: надумали заборонити аборти в Україні. Перед тим вони вже задемонстрували нам свою високу моральність, гнівно засудивши презентацію геївсько-лесбійської антології.
Можна подумати, що рівень інтелекту наших дупотатів настільки зашкалює, що вже можна і за літературу братися. Але чому вони так довго тамували в собі той свій гнівний протест проти збоченської літератури? Таж якщо забороняти антологію, то треба заборонити й окремих авторів-збоченців: Сафо, Мікеланджело, Шекспіра, Байрона, Оскара Вайлда, Поля Верлена, Артюра Рембо, Волта Вітмена, Марселя Пруста, Гертруду Стайн, Вірджинію Вулф, Юкіо Мішіму і т. д. Ба навіть – о жах! – святого Августина! А твори цих авторів усе ще у вільному продажу! Ба навіть є кнайпа «Шекспір». Куди ж дивиться наша громадськість?
Але вернемося до абортів. Усі знають, що красти, вбивати, поширювати наркотики і брати хабарі заборонено. І що? І ніц. Крадуть, вбивають, поширюють і беруть. Чи зникнуть аборти, якщо їх заборонити? Ні. Відкриються підпільні кабінети, поїдуть наші жінки до Молдавії, до Придністров’я чи Росії. Заворушаться турфірми, пропонуючи свої послуги, а оскільки попит породжує пропозиції, то гінекологами стануть санітари, медсестри і фельдшери не конче з дипломами.
Доктор філософії Петро Гусак вважає, що в Україні уже давно на часі заборонити аборти, бо, мовляв, «половина країн у світі заборонили аборти». Забув тільки уточнити, що то за країни. Аборт беззастережно дозволено у 28% країн, але до цієї групи входять майже всі індустріально розвинені держави, у тому числі такі густонаселені як США, Канада, Австралія, Китай, Росія, Туреччина, Індія. Тому частка світового населення, що проживає в країнах з ліберальним законодавством, набагато більша – понад 40%. А візьмемо Європу. Аборти заборонені здебільшого у карликових державах: Мальта, Ватикан, Андорра, Сан-Маріно, Монако, Ліхтенштейн. Виняток – Ірландія, Іспанія та Польща.
А там, де вони заборонені, 74 000 жінок вмирають щорічно від абортів проведених кримінальним шляхом.
Нашим моралістам пора знати, що в Голландії, де аборти дозволені, на сотню жінок припадає тільки один аборт. Бо справа не в заборонах. В Західній Україні теж значно менше роблять абортів, ніж на Сході країни.
Але я за нашу обласну раду спокійний. Якщо вона буде з абортами так само боротися, як з грипом, лежачи пляцком у Єгипті, то ніц з того не вийде.

Кнайпи Львова

В понеділок мав-єм здибанку з журналістами польського радіо. Після інтерв’ю запросили мене на вечерю до готелю «Старий Краків» на Шпитальній. Що то була за вечеря – бодай не казати. Мені було жахливо соромно за наших рагулів, які так ганьбляться перед туристами.
Поляки вирішили замовити українські страви: борщ, вареники і налисники. Борщ був у стилі «бліда поганка» – по пару ложках ніхто його їсти не захотів. Примітивна блідо-рожева юшка, яскрава ілюстрація приказки: «Борщ без мнєса – то є зупа, хлоп без вуса – то є дупа».
Така сама доля чекала на вареники. Тісто було грубе, начинка – сама бульба. З’їли по пів вареника. Налисникам повезло більше. З них виколупали сир, а саме тісто залишили.
Хтів би-м побачити власника того готелю і запитати: де ви взяли таку кухарку? Та то ганьба для Львова! Задзвоніть Юзьові, то він вам запропонує не одну таку господиню, жи за її стравами гості і серветки поковтають.

Повідомлення відредагував Stuff: 16.12.2009 – 16:38


#2 jakobz

    Подстрєкатєль

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2065 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Україна,саме дно

Відправлено 16.12.2009 – 16:32

Тепер є така газета як post поступ. і є там от той Юзьо Обсерватор) так його писанина вже не та, він навіть в котромусь номері писав, шо частенько друкує для політиків за гроші)
  • 0

#3 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 16.12.2009 – 16:33

Де та газета продається,бо шось не бачив?:happy1:
Хоча вона мабуть така "популярна", що мало де продається..

Повідомлення відредагував Stuff: 16.12.2009 – 16:42

  • 0

#4 jakobz

    Подстрєкатєль

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2065 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Україна,саме дно

Відправлено 16.12.2009 – 16:42

Перегляд дописуStuff (16.12.2009 16:33) писав:

Де та газета продається,бо шось не бачив?:happy1:
http://www.press-cen.../publ/17-1-0-42
А в газетних кіосках пробували дивитися? ))
  • 0

#5 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 16.12.2009 – 16:47

Цитата

Брєд сивої кобили

01.12.09

Інна Геббельсівна в черговий раз зблиснула інтелектом. У ролику, записаному для російського телебачення, та на «Свободі слова» вона відкрила неабияку Америку. За її словами новий проект закону про мову знищує «русскій язик». Бо ж від науковців вимагають писати наукові роботи українською. А як же ж писати, – б’є на сполох невгамовна Інна, – коли українських технічних (в іншому варіанті технологічних) словників не існує! А останній словник, який було видано – це словник Вернадського у 1924 році!
«Еті нєдаумкі даже нє панімают, что тєрміналогіі нєт украінскай саврємєннай!» – волає вона для російської публіки.
Дивно, що присутніми на цьому її спічі в Шустера було чимало нібито й не дурних людей. Яворівського я не рахую. А ніхто не заперечив.

Доводиться знову Юзьові...

Почнемо з того, що жодного технічного словника Вернадського не існує. У 1921-му Вернадський взагалі змушений був покинути Україну і виїхати в Росію. А щодо словників – то їх безліч. Загалом тільки за останні роки словників з науково-технічної термінології було видано десятки. І навіть ветеринарний спеціально для мадам Інни.
Але що тут ся дивувати: про рівень дискусійної етики свідчить чергова репліка Інни минулої п’ятниці: «Мєня ат вас ташніт!»
Що ж, це делікатніше, ніж те, що заявила вона мені колись під час шоу на ICTV: «Ви мнє уже нє інтєрєсни». Не встиг я отямитися від цієї поразки, як Інна почала розповідати, яка вона класна господиня, а завершила: «Я хараша в сексє».
І я от думаю: як часто люди помиляються у своєму покликанні!

С галадаморчікам вас, таваріщі!

О – в неділю на ТРК «Україна» нова програма «Чорне і біле». Ну, думаю, чим же мене наші шустрі шустерінки здивують? А там тільки всюдисущий Мустафа Наєм і їхній же ж бос Боря Калєснікав. Ну, а з босом який балак? Та такво – про те, про се...
А потім Мустафа й питає, який празнік за тиждень Боря вибирає: День Свободи чи Голодомор? А жи Боря пів алфавіту не вимовляє, то тєжко му було. «Галадамог нє пгазнік», – ледве видусив. Але для Мустафи будь-яка дата – вже празнік. І як застопорився, то ледь не загруз. А далі йшли такі самі тупі запитання. Ну, бо – шеф. Він же ж щотижня тих всіх шустерів кличе до себе і видає рознарядку, кого запрошувати на передачу, а кого нє.
В результаті те нове шоу вийшло дурним і нецікавим. Нема чого прем’єру з боса зачинати.
А в п’ятницю, то малисьмо балак про голодомор на Інтері. Тут уже наш Президент розвивав улюблену тему за принципом: один крок вперед, два назад. Як то частенько з ним буває. Бо, мовляв, то був голодомор не тільки для українців, але й для росіян та інших національностей, які жили тоді в Україні.
Шкода, жи мене там не було. Я би відразу запитав: а чи є якісь свідчення мешканців російських, єврейських, німецьких чи шведських сіл про те, як вони голодували? Ай-я-яй! Нема? Зате є свідчення про те, як тікали до них українці, а вони намагалися їм допомогти. Є свідчення про те, як закордонну допомогу для українців або не пускали взагалі, або конфіскували, а німецька та шведська гуманітарки нормально за призначенням у відповідні села доходили. Жоден німець ані швед з голоду не помер. То чого ж наш Президент бавиться в цюцю-бабки? Так Росії боїться?А навіщо ці реверанси про голод на Поволжі? Нічого схожого до того, що творилося в Україні, там і близько не було. Нема ані фоток, ані кадрів кінохроніки.
Ну, а мозольна праця СБУ над пошуками винуватців голодомору викликає у мене тиху підозру, що діло завершиться пшиком. Цілком очевидно, що суд мав би винести рішення про заборону компартії, негайну ліквідацію усіх пам’ятників комуністичним діячам, а також – про перейменування таких одіозних міст як Дніпропетровськ, Кіровоград, Артемівськ і т. д.
Але ж усе залежить від того, хто виграє вибори. І якщо це буде не Ющенко, тоді СБУ знайде собі іншу забавку – пошуки убивць студентів під Крутами та повстанців під Базаром, а далі – винних у руйнуванні Батурина, і завершити грандіозним процесом над татаро-монгольськими ордами і лічно тов. Батиєм.
Нью-Васюники

А на «5-му каналі» теж побалакали про голод. Що от, мовляв, треба б фільм зняти. Ну, тобто, бабло зрубати. Бо фільмів наші ж дроворуби давно вже не знімають, а бабло справно рубають. А як знімають, то виходить який-небудь черговий примітивний «Богдан Хмельницький».
І хтось вірменів згадав, як вони про свій геноцид уміють світові сказати. Тут уже Ніну Матвієнко захопила хвиля патетики, і вона емоційно просвітила усіх, що про вірменів нема що балакати, бо українці кращі за вірменів і т. д.
Ну, от я й думаю – якщо ви чудова співачка, то чи означає це, що ви годні на будь-яку тему висловитися? Не треба брати прикладу з Сяні Білозорихи.
А я от кажу: ми у сто разів гірші за вірмен, бо вірмени про свій геноцид організували високоякісні художні фільми. За ініціативою і фінансовою підтримкою вірменської діаспори знято уже понад десять фільмів про геноцид вірменів під час Першої світової. Ці фільми зняли Німеччина («Сорок днів Муса-Дага»), Франція («Майрік», «Вулиця Параді»), Італія («Гніздо жайворонка») і Америка. Останній цьогорічний фільм «Замкнуте коло» з Жаном Рено присвячений вірменській мафії у Франції. А починається фільм із кадрів кінохроніки, яка розповідає саме про геноцид і те, як вірмени змушені були покинути свої рідні землі у Туреччині та рятуватися в еміграції. Всього кілька хвилин кінохроніки, а далі йде нормальний сучасний бойовик. Та цього цілком достатньо. Бо я думаю, що цих кілька інформаційних хвилин важать набагато більше, ніж черговий фігурний хрест у будь-якій точці земної кулі.
Тим часом наша діаспора не тільки не створила української мафії, а й жодного українського бренду. Навіть таїландці та в’єтнамці мають свої мережі ресторанів по всьому світу, а борщ і вареники давно і надійно прописалися в російських ресторанах за відсутністю українських.
На урочистий вечір із нагоди 130-річчя Симона Петлюри наше тупе Міністерство культури витратило 1,3 млн грн, а на все фільмовиробництво 2009-го – 3,1 млн. Ще менше на книговидання.
На роботу Національної експертної комісії з суспільної моралі виділено було 5 (п’ять!!!) мільйонів. Це щоб усілякі галицькі васюники з вовкунами могли вояжувати закордонами, несучи тьмяне світло українського безкультур’я.
Так і хочеться гукнути: go home, васюники! Вас чекають полонини, трембіти і вівці. До вірменів вам, як до неба рачки.

Де кімарив Кімакович

Оце зібралася наша чесна й непідкупна обласна рада і вирішила, що винних у всіх прорахунках і жертвах під час грипозної афери нема. Правда, деякі депутати кажуть, що міністр охорони здоров’я вимагав звільнити Віктора Кімаковича, котрий, пам’ятаєте, під час епідемії грів си пузо в Єгипті.
Але пацани порішали і вирішили, жи всьо люкс. Нема кого звільняти. Коні не винні. А пан Кімакович б’є себе в груди і каже, жи не міг бути в Україні під час епідемії з об’єктивних причин: авіаквитків на зворотній рейс не було. І взагалі: «Яка різниця, де я відпочивав, – у Єгипті чи в Таїланді?»
Як то, яка різниця? Відпочивалисьте за наші чесно зароблені гроші, нє? Чи цьоця з Австралії вислала?
А крім того не треба робити з тата вар’ята. На який це такий рейс не було квитків, коли жоден рейс чи «до», чи «з» Єгипту не заповнений на 100%? Це на кого клюски розраховані? Чому ніхто з депутатів, які не раз брали курс на піраміди Хеопса, не запитали про це в того, хто має стояти на варті нашого здоров’я?
Єнша справа, що не хтілося дупу з піску піднімати. То так і кажи. Лежав, кажи, пляцком, цмулив прихоплений з дому «Львівський стандарт» і клав на епідемію.
Банда в ділі

А у нас дерибан. А у вас? Я про будову віку – львівський стадіон.
Тут мені їден знайомий розповів. Викликали його, каже, на тоту будову, жиби виконав певне завдання. Він його виконав і думає собі: кілько би то мало коштувати? 400? 500? Ну, 600 – гора! Очевидно, що гривень.Коли це підсовують йому бамагу, на якій стоїть 12 тисяч! Він: «О! О!» А йому: «Шо о-о? Тобі шість і мені шість – зле?» – «Та нє, не зле». – «То підписуй».
Ну і підписав. А тепер чогось у нього сон неспокійний. Крутиться то на їден, то на другий бік. Думає: чи то самому піти здатися, чи ще зачекати. Вибрав друге.
Аж ту – новий прокурор.
І знову, бідачка, не спить, крутиться. Дзвінка чекає.
А я ото написав і думаю: чи той, хто цю – та й не одну ж! – аферу провернув, спокійно спить? А ви, пане бургомістр?

  • 0

#6 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 29.12.2009 – 16:14

Цитата

Юля Деві Христос

22.12.2009

Байбак віщує весну, а Юльця – кінець кризи. Зійшла на Юльцю благодать і прорекла вона, що 1-го березня країна забуде про кризу. На місці Юлі, після того, як вона нам обіцяла, що криза взагалі обмине Україну, я б уже остерігся що-небудь пророкувати. Правда, вона не уточнила: 1-ше березня якого року?
А ще Юля себе канонізувала: «Я задоволена своїм 13-тим номером у виборчому бюлетені на виборах Президента. Оскаржувати це рішення ми не будемо. До речі, Ісус Христос і 12 апостолів – теж цифра 13».
Ага, то от чому Юльця Єрусалим провідувала. Щоб прицінитися, за скільки Голгофу приватизувати!

Дивись в корінь
Наш Верховний Головнокомандувач не тільки побачив корінь зла в Юльці, котра занапастила Збройні Сили, але й знайшов, де криються глибинні проблеми української армії. Вона, виявляється, не так крокувала. Тобто армія. Бо Юльця не крокує. Вона пливе, вальсуючи.
А крокувала наша армія імперським кроком, себто прусським. Хоча можна було б назвати його й сталінським.
Нє, я не хочу сказати, жи така реформа не на часі, бо оте показушне маршування давно є анахронізмом. Але, як на мене, є інша, куди важливіша проблема – це те, якою мовою спілкується наша армія.
Колись звичайні сільські хлопці, повернувшись з рядів совєтської армії, могли любенько собі цвенькати по-москальському. Для одних то було звичайне хизування, яке скоро минулося, а для декого зосталося на все життя. Тим часом наша армія не українізовує вояків навіть у своїх рядах, а не те, щоб вплинути на їхню самосвідомість і після служби.
Друга ідея Головнокомандувача – замінити однострій у традиціях Січових Стрільців – якось не знайшла свого втілення. А дарма. Просто усіма цими речами треба було займатися відразу після Помаранчевої революції. Тоді б навіть якби спало на думку виголити нашому війську голови під оселедець, то ніхто б і не пікнув.

Вам сало з прожилками чи в лампасах?

Взагалі Ющенко – це ціла скарбниця невмирущих ідей. Я б навіть сказав – гробниця ідей. От наприклад: залишити офіцерські та генеральські звання тільки для армії. Ну, так, як то є не в одній країні Європи, куди і ми зі своїм свинячим рилом сунемо. Уявляєте, як то було б класно! Був генерал Сало, а став просто Сало. Був полковник Курочка, а став просто Курочка. Обоє уже знову при ділі, на підтанцьовках у Януковича.

А якщо скасують тоті звання, то уявімо собі таку картину... Доповідають Януковичу:

– Сало з Курочкою. Приймете?

– Давно пора. А ще сто грам і салатик.

А то генерал! Полковник!
Але тут несподівано обурився Луценко: «Президент образив усю міліцію!» Вони, мовляв, заслужили лампаси!
Хто б подумав! Луценко, який під час руху «Україна без Кучми» шарпався з мєнтами, раптом став на захист їхніх лампасів. І що то з людьми робиться, як до влади допадуться!

Кому яка голова
В програмі «Золота булава» на УТ-1 наша Ганця видала свіжий афоризм. На запитання ведучого, що вона розуміє під терміном «сильна рука» в нинішніх політичних реаліях, Ганця сказала, що нашій країні зараз потрібна не «сильна рука», а «сильна голова», маючи на увазі свого шефа.
Тут вона трохи забалакалася, бо «сильна голова» добра для дятла, а політикові би ся здала мудра голова. Хіба би Ганця натякала на те, чим займався донецький дятел на зоні. Не віриться.
Просто востатнім часом Ганця лепече таке, що ні в кут, ні в двері, ні в ксьондзові вікна. Дається взнаки тісна співпраця з «проФФесором». Хтось від когось мусив набратися. Заки Ганця намагалася підтягнути Дона до свого рівня, то сталося навпаки.

На ловця вигнали живця

Ой, шось ми ся не сподобало, жи екс-начальника міліції Голованівського району випустили. Та ще й відразу сповістили, що таким чином ловлять Лозінського на живця.
Оригінально ловлять. Живець сидить у хаті, а довкола міліцейські машини. То так гейби хто ловив рибу, а при тім бовтав у воді ногами.
Цікаво, кілько ще таких живців виявиться? А кілько живців перетворяться на неживців? Мало яка бурулька може впасти. Або ще краще: самогубство і передсмертні покази – мовляв, совість замучила, я убив.
Ну, а потім усе на живця й звалять, а Лозінський, якого й так ніхто не шукає, вийде сухим.

Пацани з прокуратури

Київські прокурори купують си хатки на швейцарських і французьких курортах, а наші скромніші – на Буковелі, в Шацьку, в Криму. Але усіх їх єднає гасло: один за всіх – всі за одного.
І ще усіх прокурорів та суддів єднає те, що брехати вони не вміють. Ну, не дано. Інтелект зашкалює. Особливо в критичній ситуації. Бо спроби львівської прокуратури замести сліди недавнього ДТП не далеко втекли від виправдовувань судді Зварича.
Досить було п’яному прокуророві на БМВ, заробленому чесною працею, відсвяткувати своє професійне свято і стати вбивцею, як його відразу зробили колишнім та ще й рядовим працівником прокуратури. І як тут ся не тішити: навіть рядові працівники можуть си зафасувати БМВ, не кажу вже про «безробітного», яким фігурує в ділі наш убивця. А нерядові працівники літають на приватних літаках і парять дупи в баден-баденівських лазнях.
Тепер з прокурора-убивці роблять ґанц тверезого, хоча є свідки, які бачили, як він, хулітаючись, заливав своє горе горілкою. І то так, жиби всі виділи, який він зістресований, та й аби виглядало, ніби щойно випив. Ну, вони ж специ в цьому ділі. Певно, задзвонив впливовому татунцьові і не менш впливовим родичам, а ті відразу й порадили: «Не трать часу, хляй горілку і не нервуйся. Всьо порішаєм».
А чо не порішати, коли бабла неміряно?

М’ясники і клоун

Якби серед владної коаліції виявилося якесь чмо, котре б відлупцювало свою дружину і при цьому зламало їй щелепу, то Ганця Герман першою б кинулася виконувати свій традиційний плач Ярославни з заламуванням рук і завиванням.
Людина, яка не втомлюється нагадувати усім про те, що вона «жінка» і «мати», якось дивно відмовчується після тих усіх публікацій, які викликав обмін люб’язностями між Шуфричем і Луценком. Уже й колишня дружина Шуфрича, і її адвокат підтвердили факт звірячого побиття, а Ганця – ціхо-ша. Своїх не здає.
Та й що від неї чекати, коли вона вже й мордоворота Калашнікова стала захищати і виправдовувати.
А тим часом Шуфрич гайнув до Кривого Рогу і попер на центральний ринок. М’яска йому захотілося. А в м’ясних рядах попався він в руки активістам «Народної самооборони». Я, між іншим, тих хлопаків знаю – здорові козаки, справжні гайдамаки.
Та тільки вони зробили крок до Нестора, як той, опустивши очка, підібгавши хвостика, разом зі своїм почтом хутенько ушився. А вслід йому лунав радісний сміх м’ясників, які скандували «Клоун!»

Куйбідовий Василько відмитий

Неіснуюча газета «Поступ» перепросила Василька Куйбіду на сторінках «Львівської газети» за те, що бідного його шкалювала і до печінок діставала.
Так ся стало, жи «Поступ» уже понад три роки не існує, відколи наш пан бургомістр, не в останню чергу і завдяки газеті, виграв вибори. На хвилі ейфорії вирішив, що газета йому тепер до дупи, і навіть не завітав до редакції, аби подякувати за підтримку і виставити пляшку. Маври зробили свою справу і мусили відійти. А відтак усі віддані борці за добробут пана бургомістра залишилися з гірким присмаком.
Але вернімося до Василька. Бо так ся стало, жи і мій писок в пушку. Грав я Василька від щирого серця і не шкодую, бо той дерибан Львова, який він влаштував, уже не вдасться жодному з його наступників.
Тому слова Василька про те, що він «особисто спілкувався з журналістами, які підписували ці статті», викликають у мене недовіру. Особливо те, що нібито вони ще й вибачалися перед ним: «ми виконували завдання. Нам сказали, це зробити, нам сказали, як це написати, ми написали і підписали своїми прізвищами». Це повна бздура. Що й підтвердив тодішній редактор Олег Онисько.
А рік тому Василько, не маючи змоги покарати мене судами, став шантажувати львівську владу тим, що не допустить інвестицій для міста, доки Юзьо не вибачиться. І то не перед ним, а перед його покійною мамою, котру я сильно образив.
А йшлося про те, що я свого часу був моцно здивований, з якого то дива маму Василька поховали на Личакові та ще й на чільному місці. Може, комусь це здасться блюзнірством, але я це бачу інакше. Таких мужніх галицьких жінок, які пережили пекло совєтів, було сотні тисяч. Те, що Василько від мами записав і видав книжку пісень і віршів, чудово. Але я теж від своєї бабці, котра була вивезена на Сибір, записав купу казок і пісень, та й листи вона присилала винятково віршовані. То чи можу сподіватися, що коли видам їх, мою бабцю перепоховають з Янівського на Личаківському?
Недавно ми були свідками, як синів Герман і Сівковича ховали на Байковому поруч з могилами Амосова та Загребельного. І досить почитати коментарі, що супроводжували ці інформації, аби переконатися, з якою ненавистю ставиться народ до таких речей.
Щодо суду, який приймає рішення на користь Василька, то дивуватися нема чого. Зваричі куйбідам ока не видзьобають.
В одному зі своїх вершиків Василько звістив: «На моїй могилі виросте будяк». Виріс, правда, Буняк. Але ще ж не вечір, нє?

Цукерковий порожняк

Хто би мені пояснив, чому усі державні установи Львова закупили цукеркові набори на святого Миколая винятково від донецької фірми «Конті», яка належить Богє Калєснікаву?
Їсти ці цукерочки дітям я б не радив, бо складаються вони з дуже підозрілих складників: патока крохмальна, жир рослинний, інвертний (??) сироп, ароматизатори, емульгатори, барвник синтетичний і ружні «Е», а все разом «ге».
А минулого року вже Івано-Франківське ВАТ «Ласощі» потішило усіх галичан чудовим подарунковим набором «Ялинонька», який закупили мало не усі профспілки. Ну, про те, що цукерочки були просто таки нафаршировані розмаїтими емульгаторами, рослинними і кондитерськими жирами, барвниками та ароматизаторами, які з понтом ідентичні самі знаєте чому, не будемо говорити. Промовчимо і про десяток «Е...» В сім’ї не без виродка, то як же без «Е...»?
Але оформлення святкового подаруночка викликало тихі підозри, що без Донецька і тут не обійшлося. Бо зображено не Святого Миколая, а канкрєтнава чувака Дєда Мароза са Снєгурачькай! До того ж ця, вибачте на слові, Снєгурачька ще й у кокошнику, прости Господи.
Ото ж мене й цікавить: яка скотина вже другий рік нашим дітям підсовує це свинство?

Цитата

29.12.2009
Я восстановлю несправедливость

Які танталові муки пережив наш Дон у Шустера! Таке враження, що попід ним сиділа Ганця і, стискаючи товово, легонько покручувала. А відтак запускалися в рух, поскрипуючи, шестерінки і коліщатка, які востаннє крутилися п’ять років тому, а леміш язика перегортав важкі скиби слів. Однак страдницький вираз обличчя свідчив, що йому від цього не легше.
Бідненький! А ще хоче дві мови ввести, коли така морока з рідною! Аж мені шкода хлопа, бо як не годен був на щось відповісти, то втрачав рівновагу. Коли Мустафа дістав Дона, аби показав своє обійстя, той сказав: «Я понял, шо ви не мой друг... вы мой недруг...» Або: «Я тебе потом отвечу... после выборов... если захочешь...»
На пропозицію віддати після перемоги своє помешкання бомжу Юлі, Дон, хвильку забуксувавши, врешті видушив: «У меня там уже есть женщина... это моя жена... боюсь, што они не уживутся». Хоча питання не стояло так, щоб Юлю підселити.
Звичайно, найцікавіше у Дона – це не слова, а паузи. Тільки з виразу його обличчя можна здогадуватися, що він промовляє подумки у цю мить.
Виявилося, що Дон має фобію не тільки стосовно яєць, але й коли з’являється загрозлива перспектива появи баби з яйцями в студії, теж воліє ухилитися. А що до кінця так і не було ясно, чи вона не припреться, то напровсяк в засідці причаїлися усі штатні регіональні моськи. Але й без Юлі Донові довелося тяжко. Бідачка зіпрів так, що мусив сорочку поміняти.
Шустер почав передачу з трансляції відеоролика, який засвідчив, що ще в середу Дона офіційно запросили на п’ятничний ефір. Так жи Ганця знову забрехалася, лементуючи, нібито Дона запросили на програму лише за кілька годин до ефіру.
Пояснення Дона ще ліпше: «Во-первых, у нас демократия. Во-вторых, у меня была запланирована на пятницу поездка в регион, и моя служба мне просто даже об этом не сказала (!?), потому что знала, что я поеду к избирателям, которым я обещал. В-третьих, у нас с вами есть прямые контакты, думаю, у вас есть мой телефон, и вы могли бы мне позвонить по телефону».
Ну все, як в анекдоті: «По-перше, я вашої доньки не знаю. По-друге, вона вже була не цілочка. По-третє, вона сама прийшла».
Про те, яким чином територія «Межигір’я» опинилася у власності приватних компаній, які пов’язані з його сином, а квартира – у однопартійця Сергія Клюєва, ми так і не почули. Дон вдав ображеного, а коли вже Мустафа допік, видав: «Я не собираюсь перед вами оправдываться ни в чем. Перед вами лично позволю себе не оправдываться, а вот перед народом – в обязательном порядке».Однак не скористався з такої чудової нагоди, маючи перед собою представників того ж таки народу.
А коли Дон заявив: «Я восстановлю несправедливость», – я глибоко задумався: що він має на увазі?
Жінці з Білої Церкви обіцяв: «Завтра к вам приедут ребята и свяжут вас телефоном». Добре, хоч стримався і не згадав про праску.
Економічні прожекти Дона вражали своєю глибиною:,,при выработке чугуна получаем рентабельность в 10%. А вот, вырабатывая сталь, при той же рентабельности будем иметь уже 30%». Тобто при рентабельності в 10% будемо мати 30! Ловкость рук і нікакова мошенства!
Та що там сталь-чавун! «Мы из зерна сделаем мясо!» Ще б з лайна що-небудь придумати і ціни б Дону не було. Особливо з того, яке невпинно метає Ганька-кулеметниця. Але що ж: вона – «женщина и её можно простить», бо «если мы не будем позволять женщинам слабости иногда...» Одне слово, Ганька ся тішила і наперед мріяла, яку б іще слабість вимантити.
Але найбільше народові сподобалося про освітлювання вулиць. Народ правильно зрозумів: Дон конкретно пориває з минулим. Бо який же дурень попре зривати шапки на освітленій вулиці?

Непонятні дебіли

А цеї неділі наш Дон побував у Василькові під Києвом. Народ зібрався на головній площі. Дон штовхнув промову і відійшов набік, а нарід лишився, бо думав, може, який концерт буде «З Україною в кишені». А Дон подумав, що мікрофон вимкнули, та й каже: «Чьо еті дебіли нє расходятся?»
Ну, тут нарід почав свистати і вживати ненормативну лексику, а хтось ще й за яйцями побіг. І Дон мусив хутенько чкуряти.

Маленька родинна дискусія

А бачилисьте спецпроект «Демократія по-українськи» у неділю на УТ-1? І нічого не втратили. Бо демократії там було, як кіт наплакав. Хоча гостем передачі був Ющенко.
Як тут не подивуватися, що цей спецпроект з’явився щойно тепер? До виборів від сили ще два випуски. Можна не сумніватися, що гостями не будуть ані Яник, ані Юля.
Не здивував і склад гостей, які начебто мали розіграти полеміку. Самі свої – радник Жулинський, кума Сяня, кишеньковий політолог Карасьов і т. д. Ясно, що запитання були винятково правильні. Щось подібне я вже бачив на львівській телєвізії.
Нічого нового ми не почули, але турбує, чому останнім часом Ющенко так часто себе порівнює з Петлюрою та Мазепою? Невже і він збирається на еміграцію?
А коли він починає перераховувати всіх порядних людей зі своєї команди і доходить до «Нашої Ряби» – мільярдера Ігоря Тарасюка, то мені дуже хочеться запитати, а як там його Порше з фальшивими номерами?

Прем’єри з породи гризунів

Ющенко сповістив, жи у нього прем’єром буде Арсеній Боєздатне Село, а Янукович – що прем’єром зробить Богю Калєснікава.
Так жи смаки у них однакові: як не Крілик, то Шакаладний Заєць-2.
Можна уявити, як Дон з Богєй зачали би в телєвізії щоднини глаголити. Їден половини слів не вимовляє, а другий половини букв.

Тепер я турок, не козак

Бути євреєм нині престижно. Це навіть Яценюк визнав. «Не повезло мені, – каже, – я – українець». Цікаво, як би реагували в Польщі або в Чехії, почувши від кандидата: «На жаль, я поляк (чех)... Вибачайте...»
Авжеж, бути євреєм вигідніше, бо, коли ти єврей, то ніяка хулєра ті не скаже, що ти єврей. У нашій телевізії можна не тільки серед власників каналів, але й серед ведучих побачити чимало євреїв. Але спробуй спитати такого папєрніка, хто він за національністю, то зараз тебе звинуватять в антисемітизмі.
Але насправді Арсеній і не єврей, і не українець, а – непалець! Так сам днями і признався: «Я ж непальцем зроблений».
Уявляю, яка ейфорія панує зараз у Непалі. Перший національний кіндер-сюрприз!

Вигідні внески

Знаєте, мене раніше дивувало, якого дідька пхаються в кандидати ружні там пабати, костенки, рябоконі, ратушняки, супрунихи, противсіхи та інші шелихвісти... Самі унікуми! Тота Супруниха ледве в телевізорі ся вміщає. Якби такво президентом стала, то мусів би другий доставляти, жиби цілу зувидіти. А як-єм зачув, що табличку з Освєнціма знайшли, то подумав, жи на обійсті в Ратушняка. А той Притивсіх – це ж якась потвора. Відрікся свого роду і перетворився на манкурта.
Ну, добре. Захтілося їм в кандидати. Але ж то дорога забава, нє? А виявляється, ті гроші вертаються сторицею, коли ти продаєш місце у виборчій комісії комусь із лідерів перегонів. Тому й не дивно, що представниками тієї зграї у виборчих комісіях є самі регіонали. Ба навіть 100 % членів комісій на Донеччині від Мороза і Литвина закриті регіоналами. Во де бабло крутиться!

Ударники виробництва

А чи я не казав, що всіх чиновників, які відповідали за дороги треба без зайвого розслідування садити до цюпи? За 2009 рік «Укравтодор» проклав аж… 7,8 км доріг замість запланованих 340! А кожен кілометр воістину золотий – по сто з лишком мільйонів гривень!
Якщо так тяжко працювати й далі, то аби до 2012 прокласти й відремонтувати 3 200 км доріг піде 400 років.

Хіт сезону

Чудовий гімн вибрала для себе закарпатська область. Правда, він у 1920-30 роках уже був гімном «подкарпатскіх русинов». Але авторство його вкрите туманом – доказів того, що цю незграбну конструкцію склав Олександр Духнович, жодних. А от музику у 1919 р. написав мадярський фашистик Фенцик. Ані співати, ані слухати цього гімна неможливо, бо там усе купи не тримається, а наголоси зашкалюють.
А за кулісами цієї русинської затії стоїть не хто, як Балога. Видно, тривалі спічі нашого президента про українську націю та її славетну минувшину верховний русин не догнав.
Найдивніше у цьому гімні те, що «русини» у тексті згадуються лише раз у першому рядку, а далі:

Да посетит справедливость
Уж и РУССКОЕ племя!
Желание РУССКИХ вождь:
РУССКИЙ да живет народ!
Просим Бога Вышняго
Да поддержит РУССКАГО
И даст века лучшаго!

Російська преса не може не натішитися! Ось воно – збулося! Можна знову рушати на порятунок саатєчєствєннікав!

Трафунок з життя

Напередодні Святого Миколая БЮТ вирішив потішити Сихівську дітвору і завіз до тамтешньої церкви двісті подарунків. А отець і каже:

– Дуже дякую, але церква не може агітувати. А крім того подарунків 200, а потребуючих 1000. Але дякую.

Наступного дня наші щедрі бютівці подарунки забрали. Як кажуть на Сихові: ноу коммент.

Передвиборна молитва

Мій кумпель Андрусь Бондар написав отаке:

«За Ющенка голосувати тупо.
За Януковича – гидко.
За Тимошенко – страшно.
За Тягнибока – дико.
За Яценюка – бридко.
За Гриценка – марно.
За Богословську – соромно.
За Литвина – підло.
За Бродського голосувати безнадійно.
За Тігіпка – безглуздо.
За Костенка – нерозумно.
За Мороза – ганебно.
За Ратушняка – моторошно.
За Симоненка – безсовісно.
За Противсіха – кумедно.
За Супрун – смішно.
За Рябоконя – мутно.
За Пабата – сумно».

А мораль? Протупи за Юща!

  • 0

#7 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 18.01.2010 – 13:05

Цитата

12.01.10р

Гіменце замість гімна

Влад Ряшин – голова ради директорів продавайшн-компанії Star Media, тобто виробник кацапського телегною – підвів підсумки року такими словами: «Украинское телевидение уж точно лучше румынского, чешского и болгарского».

Коли цей клієнт востаннє бачив їхнє телебачення, важко сказати. У них принаймні телебачення національне, на державній мові, а у нас суцільна гуляй-Расєя. У них і Різдво – це свято. А в нас же ж і Різдва без Пугачової та Задорнова нема.

Колись усі канали демонстрували привітання Президента, а зараз – хто заплатив, той і вітає. І полізли кандидати в ящик зі своїми побажаннями... Якщо далі так піде, то скоро в кого гроші – той і вітати буде. Я навіть дивуюся, чому не пролунали вітання з Баден-Бадена від заступника генпрокурора або від судді Зварича. Уявляю картину: сидить Зварич на параші і посіває.

Уже дійшло до того, що на Новий Рік на більшості каналів і гімн не звучав. Та що казати – в Україні українського ТБ нема. Зате є кацапська фанерна попса, осяяна усіма їхніми «потухшимі звйоздами», з яких сиплеться пудра і порох.

Телеканал «Україна», довго не мудруючи, крутив «Новогодний огонек на Шаболовке».

«Де ми живем?» – замислився я. Але відповідь на сесе премудре питання не забарилася і прозвучала на тому ж таки ахметівському каналі з вуст Йосі Кобзона, який підняв тост «за вєлікую Расію!»

Ну ти бач! А нас у школах переконують, що татаро-монгольське іго в минулому!
Що в Яценюка під мидницею

А «95-й квартал» уже здебілів наніц. Увечері перед самим Новим роком показали нам незабутню сцену: українські політики в лазні. А чим можуть займатися українські політики у лазні на думку єврея Зєлєнского, демонстровану єврейським каналом? Тільки вираховувати – єврей Арсеній Яценюк чи ні! Ну, а той ніби-Яценюк весь час затулявся мидницею. Так, аби вже ні в кого не лишилося сумніву, що буцім-Яценюк єврей.

Щось мені здавалося, що наше телебачення не може опуститися аж до такого рівня. Але нє – запас опускання не вичерпався. Плінтус уже досяг руки.

Далі, за традиційною єврейською традицією, Олегові Тягнибоку приписали фашизм. Бо то, видите, Тягнибок у них асоціюється зі свастикою. Але, якщо так, то зі свастикою асоціюються і ті тисячі галичан, які Олега підтримують?

Я не знаю, як в кого, а в мене таке враження, що банда Зєлєнского вирішила облити Україну відразу з двох шлангів свого вечірнього гімновозу: одного кандидата у нас паплюжать через єврейське походження, а інший здобуває популярність фашистськими ідеями! Ну, хіба ж таку країну можна запрошувати в ЄС?
Євроказакі

Ну, а потім на «Інтері» показали нам «Казаков» у виконанні різних придурків на чолі з тим самим Зєлєнскім. Хвилин двадцять я дивився на цю шизуху для люмпена, а більше душа не витримала. Козаки, виявляється, це викінчені алкаші, які хлебчуть якесь мутне пійло, хоча весь час рекламувалася «Хортиця». Та щоб ото я коли «Хортицю» до писка взяв після такого свинства – та ніколи в житті.

Але «Інтер» – то є «Інтер». Навіть замість гімна запустив рекламу «Хортиці».

А далі лунали пісні. І ясно, що кацапські. За дві години прозвучало аж три українські пісні. Одна з них у виконанні негрів: «Ти ж мєнє підманюля, ти ж мєнє підвеля».

На «Новому каналі» демонстрували українську «Фабрику зірок-3». Але українською її міг би назвати тільки глухий, бо обоє ведучих пашталакали кацапською, а українські пісні на цій «фабриці» кацапізму виконали тільки двоє: хлопець з Чернівців і дівчина зі Львівщини. А хтось дивується, чому нові івасюки та яремчуки не з’являються. І не з’являться, доки ми перебуваємо під кацапською культурною окупацією.

Знаєте, коли серби не забажали слухати брехні зі своїх ящиків, то вийшли на вулиці і били в баняки. Може, нам пора організуватися і кілька вечорів підряд по 10 хвилин таким самим способом спробувати вплинути на цей маразм? Гадаю приєднається не тільки вся Галичина.

Старший брат гнівається

Росія незадоволена указом Ющенка про вшанування перемоги Січових стрільців на Маківці над москалями. Спікер Держдуми Боріс Гризлов вважає недружнім кроком указ президента.

«Нас об’єднують багатовікові історичні та культурні зв’язки», – каже він. І як же тут не згадати ці культурні зв’язки, які в’язали нас по руках і ногах російською мовою та заборонами рідної. Якби не бабця Австрія, то української літератури і науки з другої половини ХІХ сторіччя взагалі б не існувало. Але Австрія нам не нагадує про те, що ми брати і що саме нас об’єднує.

А тим часом у Європі іспанці собі спокійно святкують свої перемоги над французами, французи – перемоги над німцями та австріяками, ба навіть шотландці всередині Великобританії святкують свої перемоги над англійцями. А ті й не протестують. І головне не волають: «Ми ж браття!»

О-ой, порятуй нас Господи від братів, а з ворогами якось самі раду дамо.
Одна палка, два струна

Я не можу забути, як Янукович у 2004 переконував, ніби на Донеччині він сотворив справжнє «еканімчєскає чюдо». Як це чудо виглядає насправді, свідчить статистика. З померлих в Україні від обморожень цього року загинули 169 осіб. З них на батьківщині нашого чудодія – 57, у той час, коли на всю Галичину аж 5.

Але на тому гидотному видовищі, яке нам запропонував у понеділок ICTV, не було кому про це у Дона запитати. Замість Кулікова на здибанку з претендентом №1 запустили Фролячку, яка від щастя аж світилася і радісно підказувала українські слова майбутньому українському президентові. Прибрали й публіку, яка мала представляти народ.

Серед журналістів вибрали самих своїх. Ніякого тобі Мустафи або Лещенка чи проющенківського Карасьова, навіть такої підпарканної моськи, як Чаленко, й то не було. Минулого разу в Шустера він задавав надто вже лизодупські питання.

І от Дон розповів нам знову про свій величезний досвід, про який краще б йому не згадувати, та про свої мрії. А мрії у нього скромні – процвітання України.

Одне слово, на підготовлені запитання лунали підготовлені відповіді. А Піховшек не стримався і навіть обклав Дона компліментами. Правда, інколи важкий тупий предмет давав збій. Це коли пробував імпровізувати, але слів, як зазвичай, бракувало, і тоді просив допомоги в залу. Звідки візьметься зал у президента Януковича на різних президентських виступах, я не знаю.

«Кажуть, зима буде чудова – прийшла зима. Не буде епідемії – прийшла епідемія», – глибокодумно розмірковував Дон, таким логічним пасажем підводячи думку до того, хто в цьому всьому винен. А хто ж, як не Зміюля.

На запитання про вивезення ядерних відходів у Росію ми почули, що «у нас крім відходів є ще й наукові розробки». Все правильно, їх теж пора вивезти.

Не обійшлося й без перлів: «Это не балалайка: одна палка, два струна, как говорят, – я хозяин всей страна». Якби Дон балалайку увидів, то би пересвідчився, що там не дві, а три струни. А приказка була пов’язана не з балалайкою, а з двострунною домброю.
Пампухів і видовищ

І прийшов Месія і спожив пампух
І зійшов над Львовом його віщий дух.

О, не дурний сказав: «Ніц так не відволікає команду від порятунку корабля, що потопає, як вибори нового капітана». Але пампухи – то святе. Корабель може тонути, а пампуха з рук не випустимо. І на тім стоїмо.

Та, заки наш Месія ласував пампухами, справжні господарі країни – Ахметов, Коломойський, Фірташ, Ярославський і Григоришин – зібралися на французькому гірськолижному курорті Куршавель. Пацани спокійні за свій вибір. Дона вони заправили по саму зав’язку і той з повним баком успішно шурує до фінішу.

Дивно, що вони Месійку нашого не запросили, аби повноцінна «шістка» вийшла. Бо стільки, скільки він зробив для повернення в політику Яника після 2004 року, не зробив ніхто. А ми знову маємо на арені ту саму здобратію і знову боремося з Яником. І що цікаво: тими самими засобами
Медведчук мертвопетлює

Віктор Медведчук вийшов з підпілля. Протер очі, роззирнувся і переконався, жи ніц ся не змінило, всі кумплі при ділі, банда зажигає, можна розслабитися. Тим більше, що свобода слова. Яку, виявляється, він же ж нам і подарував. І тут же ж нею скористався: «Повірте, я навіть до Ющенка ставлюся нормально хоча б за те, що він підтвердив відому істину: революції виносять на поверхню масу політичних убозтв і примітивних пройдисвітів».

А потім розповів, що темники – це абсурд та що він нікого не змушував їх ані писати, ані виконувати. І я вам скажу – то свята правда, бо хіба Гітлер чи Сталін власноруч когось розстрілювали?


Про себе коханого

«Юзьо Обсерватор – русофоб и антисемит». (Яна Амелина, Росбалт).

«Кто не знает: Юзьо Обсерватор – радикальный украинский националистический журналист из Львова, в прошлом – лютый критик кучмизма и восхвалитель оранжевых, ныне же критикует Юща и Юлю за слив «завоеваний оранжевой революции». (Харьков-Форум).

  • 0

#8 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 19.01.2010 – 17:34

Цитата

19.01.2010

Карабас і Мальвіна поховали Буратіна

Та й що вам вповісти? Повна дупа. До останку ще якось плекалися надії, марилися мрії, жи бодай на Різдво зійде зірка чудна з Восток на Полудне. Але там не зірка зійшла, а звйоздочка п’ятикутна з п’ятьма ходками – дві в прем’єри, а три в зеки.
Ая, чуда нема.

Пару днів тому Гарант теж вірив у чудо. Дивився я його балак з журналістами і думав: ну, не курвий ти син? Та чо не встанеш і не вибачишся за безцільно змарновані роки наші? Чому не скажеш так, як то зробив Кучма, батько твій? Жи встав і вповів: я оновлений Кучма, я вже не той, я багато зрозумів і т. д. Може б нарід і подобрів. Змнєк. А то нє, погнав і далі на Зміюльку таким тупим буром, що й слухати не хочеться. Знову залунали громи небесні на адресу педофілів, далі витяг якісь папєрчики на Ляшка. Все прочитав, іно жи не прочитав, з якої причини була відкрита кримінальна справа на Ляшка. А пригадується, що коли той видавав свою газету, то мав не раз до діла з кучмонавтами – і били його, і наклад у воду викидали. То може і кримінал з тої опери?

Уявлялася картина. От був би я там, на тім збіговиську, то сказав би: «Ану, пане гаранте, голодомор ви наш батуринський, бджоляр ви наш трипільський, ви тут Юльку шкалюєте такими словами, гейби то курва востатна була. А озвучте бодай штири рівнозначних епітети на адресу Яника, аби ми повірили, жи ви і з ним ся борете».

Пауза. Довга пауза. Цьмакання. Совгання манжет. Випрямляння рук. І – бальон здувся. Пішла-потекла швидка словесна Настя, а омріяні епітети так і не зазвучали б.

І шо ви си гадаєте? В неділю я таки пішов і голосував за него. Бийте мене, ріжте мене, крайте на плястерка. Але я голосував за того вар’ята з мокрою головою, який усіх своїх прихильників на рівному місці перетворив на ворогів, а ворогам вручив нагороди, чекаючи задля своєї наївності розуміння і подяки. А що почув від Калєснікова чи Підрахуя? Оте й почув. З вовками по вовчому вити, а не в цюцю-бабки бавитися.

Хтів би я запитати, якого він хріна Гриценка звільнив, а Єханурова на його місце запхав? Або хто йому Балогу нараяв? Це ж треба – Балога все Закарпаття під ноги Януковичу простелив. А ми ж пам’ятаємо: «Балога – це я!»

Усі прожекти Ющенка так і лишилися прожектами. Не зробив він навіть півкроку до ЄС, а першій леді так і не вдалося розкрутити свій фонд «Україна 3000». «Дитяча лікарня майбутнього» залишилася міфом. Там не те що фундаменту, навіть котловану не вирили.

Він хтів, бачте, Україну об’єднати і тому «Меморандум» з наперсточниками підписав. Та й що з того «Меморандуму»? Навіть щодо державної мови ніхто з них так і не поступився. А те, що завдяки цьому Яник із небуття знову випірнув, то заслуга тільки Ющенка.

І знову через п’ять років будемо ся бороти з Яником. Якого при іншому президенті вже могло б і не бути.

Це вже якийсь фатум, що доля України залежить від людей слабких, лінивих і нерішучих. Як не бухгалтер-невдаха Петлюра, то бухгалтер-невдаха Ющенко, яким на зміну гряде бухгалтер мафії. А тим часом Месія перетворюється на блазня.

Історія повторюється. Дві тисячі років тому вже одного зустрічали вигуками «Осанна!», а потім волали «Розіпни!»

Що ж, зарозумілість і тупість дали свої результати. Тепер будемо жити, або в країні чудес Тимошенко, або в країні дурнів Януковича.

айдужні перспективи

Дуже сподіваними виявилися слова якогось московського гостя (не запам’ятав прізвища): «Однозначно можно сказать, что виіграла Рассія». Амінь.

І нема на то ради. Такий у нас народ і така в нас чудернацька країна. Тішить, звичайно, що стеля, якої можуть сягнути януковичі з симоненками постійно опускається, і це вже не 80% країни, як було на початку 1990-тих років, але опускається вона надто повільно. Так виглядає, що нікуди ми не дінемося від легендарних сорока років блукання пустелею. Залишилося ще двадцять.

А вибори у першому турі відбулися за правилом: проголосуй за Вітю – другого отримаєш безкоштовно. Напевно, немала заслуга Ющенка в тому, що Юля набрала менше, ніж сподівалася. Постарався наш Гарант від душі. Яник йому вдячний і вже заявляє, що буде тримати з ним балак.

Ади, може, запропонує посаду прес-секретаря, жиби замість Ганці та Інни від прдонів на шоу ходив. Бо Ганця теперка міністром культури стане. А Інна Баскервілів її заступником. А брехати комусь жи ж тре, нє?

Правда, наша Ганця обіцяла, жи як Дон виграє вибори, то піде нарешті з політики в журналістику. Певно, сплутала журналістику з другою найдревнішою професією. Але готовність Ганці простелитися вражає: «Я готова навіть підмітати». Так що Яник може бути спокійним за свою старість: Ганця і підмете, і воли подасть і «утку» забере.
А в капелюсі було два кролики

Дивний наш народ. Загадковий. Розчарувавшись в одних політиках, потягнувся за іншими – гейби новими. А що нового в Тігіпкові, який не може отямитися від успіху, і в Яценюкові, який не може отямитися від невдачі? Я не бачу нічого нового. Пошкреби такого, то побачиш усі ознаки добре знайомого червоного директора. Уся їхня кар’єра базувалася на простому принципі: купи дешевше – продай дорожче. Нє, ну і це треба вміти. Але чи конче президент має бути успішним бізнесменом?

Обоє гордо заявляють, що будуть створювати свою партію і ні з ким не підуть на співпрацю. Але ще не вечір. Бувають пропозиції, від яких не відмовляються. Особливо, коли тебе візьмуть за ґудзик, наступивши на пальчики мештом зі страусиної шкури, і попросять дуже делікатно.

А то що ж виходить? Захотіли собі пацани відсидітися, ні в що не втручатися і тихо спостерігати, як країна загрузає в усе більші чвари, вкриваючись лайном власного виробництва? А потім виходить ВОНО – усе в біловому, кланяється і проголошує новий етап розвитку. Точніше розпродажу нерозпроданого. Але вже не купленого, а хапнутого.

Забалаклавився

А Дон зостався вірний собі. На зустрічі з виборцями у Балаклеї на Харківщині він уперто називав місто Балаклавою. На підказки не звертав уваги, і продовжував гнути свою лінію. Тому що послідовний. І надійний, як китайський презерватив

Але й то неабиякий прогрес. Бо міг же сказати й «Бакалія»!

А що ся тут дивувати? Старість не радість. Дзядзьо має свої фйолки і йому більше би пасувала грілка від геморою, аніж кермо країни.

Навіки разом

А ще Дон запевнив в ефірі телерадіокомпанії «Крим», що «ми в обов’язковому порядку, відразу після виборів, проголосуємо в парламенті закон про мови. Нам для цього достатньо 226 голосів, і своєю рукою я цей закон підпишу, щоб раз і назавжди вирішити це питання». А далі: «Ми будемо проводити політику, що відповідає нашій спільній історії і настроям українського і російського народів. Це моя принципова позиція».

А нічого іншого від білоруса й не доводиться сподіватися. Те саме ми чули і від московських гостей на наших телешоу 17 січня. Один з них обурювався, як це можна святкувати річницю конотопської битви, і радіти, що розбили росіян.

Але День Єдінства, який святкує Росія 8 листопада уже не перший рік – хіба це не те саме? Адже то була перемога не просто над польськими військами, а над військами Речі Посполитої, яку представляли не тільки поляки, але й українці, литовці та білоруси. Зокрема українців у польському війську була більшість. І ніхто ж з нами чи з поляками нічого не узгоджував.

А хіба шотландці узгоджують з англійцями святкування своїх перемог над англійцями? А італійці, які святкують повстання Гарібальді проти австрійської окупації? А іспанці, які святкують перемогу над військами Наполеона?

І тільки нам грозить чаша сія. Вічно кланятися і питати дозволу в старшого брата. Який виявився наймолодшим.

Чим би дитя не бавилося...

Нарешті завершився процес віку, який, на жаль, жоден історик не порівняє з нюрнберзьким. Гора в черговий раз народила мишку. Суд над Сталіном і його бандою завершився тим, що після трьох годин слухань (з такою швидкістю навіть розподіл помешкання не завершується) суддя закрив засідання з причини смерті звинувачених.

Але цього виявилося достатньо для Ющенка, аби затіяти ще одну забавку – створення Міжнародного трибуналу над злочинами комунізму.

Найбільше враження ці нові затії Ющенка зробили тільки на онука Сталіна, який глибоко обурився. Виявляється, його діда не можна звинуватити у геноциді, оскільки у карному кодексі СССР навіть такого поняття не було.

Але нічо. Буде мав Ющенко на найближчі кілька років файну забавку. Розправившись з катом Сталіном, візьметься за педофіла Берію.

  • 0

#9 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 03.02.2010 – 15:27

Цитата

Оранжерея героїв

26.01.2010р

Мій армійський кумпель, з яким ми служили при штабі у Харкові і разом йшли на дембель, забіг перед тим у кабінет замполіта, який нам попив добряче крові, і наклав йому купку на столі. А що я теж мав доступ до того кабінету і підозра могла впасти й на мене, то мусилисьмо разом замітати сліди і сідати не на ужгородський потяг, а на київський, який відправлявся на дві години раніше. І добре зробили, бо нас уже висліджували на вокзалі.

Оця купка мені пригадалася, коли Ющенко під завісу дав героя Бандері: а нате вам! Ніби й дрібничка – а смороду-у!

Такво подумаймо. Логічно було б дати героя Бандері на 100-ліття, але тоді ще хвилював рейтинг на Сході. А зараз, коли рейтинг хляпнув, то чому б і не дати?

Я вже не кажу, що давання орденів посмертно – це тихий маразм. Бо тоді треба дати й Петлюрі і Вітовському, а там, дивись, і Шевченкові, і Мазепі... І головне не зупинятися – аж до князя Святослава і Кия...

Та чи затишно буде усім нашим справжнім героям у товаристві усіх тих чудиськ, які стали «Героями» за життя? Кому від того легше, що Бандера опинився серед злодіїв, хабарників і пройдисвітів? А там і міністр АПК, і його тесть – член прдонів, і голова Рахункової палати, і знатний шахтар-гробар Звягільський, і касир-мільйонер Стельмах, і прибацана есдечка Тамара Прошкуратова і мадам Засуха...

Що й казати – компанія весела. Стефцьо половину тих героїв запросив би до гілляки, а ту мусить терпіти. Бо дурості нема меж.

Воплі і сопл

Тим часом цей на диво «сміливий» крок Ющенка викликав можна сказати міжнародний скандал. Ну, я не про того севастопольського ідийота, який в приступі сказу спалив свого паспорта, а от обидві наші сусідки вже покрутили носами. Хоча кому вони там дають звання героїв, а кого у святі возносять, ми ж не контролюємо. Для нас Ніколушка Втарой такий святий, як і Каганович. Ну, але нічо, вони моляться, їм видніше. Ми ж не протестуємо.

У поляків теж купа славетних діячів, оспіваних у їхніх підручниках (бодай вистачило розуму посмертно нікого не нагороджувати), яких би ліпше в присутності українців не згадувати. Але нічо. Ми ж не рекомендуємо узгоджувати наші погляди.

Тут і прдони висловили своє фе, бо як же інакше. І тільки наша Ганця – вірний контролер галицьких настроїв – відразу спохопилася, що таке різке фе може негативно сприйнятися на нашій парафії. І згладила. Причому досить оригінально: мовляв, Ющенко «має свої переконання, має свої принципи, з якими можна погоджуватися або не погоджуватися, але він ніколи не гнеться, він їм вірний. Чого не можна сказати про Юлію Тимошенко, яка...» І пішло-поїхало...

Але тпру! Не гнеться! Десь я вже це чув. Бо хто у нас ще не гнеться на думку тої самої Ганці? Та ж Дон! Про нього теж наша Ганця казала, жи ніколи не гнеться.

Але Ганці видніше – в кого гнеться, а в кого нє. Просто далі усе, як в анекдоті... Прішол Діма, сказал: «Йооо... тваю мать!» – і всьо апашліл.

А коли цей Діма ще й Табачнік, то нема що ся дивувати, жи він обурився на всю пащеку: тут і «циничное издевательство над памятью миллионов украинцев», і відомі нам ще з совєтських часів звинувачення Бандери в тому, що він був «агентом фашистских спецслужб», а «руководимые им политические силы проливали кровь украинцев».

Хоча для електорату регіонів не конче було аж так, можна було прямо написати, що Стефцьо ходив з сокирою і коцав обушком, кого лиш зувидів.

Одне слово, як прийде новий президент, то мусить конче свого кабінета уважно обнишпорити: чи не завалялася десь файна купка...

Привид ЗУНРу

Після завершення успішного політичного проекту «Ці руки п’ять років відпочивали», наш Гарант із запалом, який би міг застосувати деінде, продовжує човпти Юльку. Таке враження, що чоловік прокинувся від тривалої сплячки. Раніше нічого подібного за Юлею не помічав, а тут раптом осяяло. Побачив світло вкінці тунелю. І світло це – Янукович.

Але ж, п’ятипроцентний ви наш! Та хоча б поясніть своєму електорату і мені включно, чому ви свого присохлого вектора саме туди спрямували. Треба ж людям на місцях сповістити, куди ви прямуєте і чого хочете. Хочете, аби виграв Дон? То так і скажіть. Але аргументуйте. Може, і ми за вами підемо. Може, Дон це й справді наш Месія. Той, що об’єднає. Може, він вам тихенько шепнув, що мантри про другу державну і узгодження нашої історії з Росією – це показуха, а насправді він теж викінчений трипілець.

Ось і Червоненко прокинувся. Очі ярмулкою протер і побачив у Януковичу та-а-аке! Не знаю, що йому Дон показав, але хлоп теж прозрів. І теж хоче Дона. Але не пояснює чому. Просто хоче – і шлюс.

Так що я не здивуюся, якщо після першого туру нас знову стане 52 мільйони.

А так по-правді – життя у нас настало сіре, нудне, нецікаве... А згадайте кінець вісімдесятих... Або листопад-грудень 2004! Оце було життя! Кипіло! От я й подумав: а що як виграє Дон? Знову усе закипить, завирує. Народ підніметься в Галичині і захоче ЗУНРу! Ющенко наш президент! Нє, то не наш хлоп! Кендзьора на президента! Сендака на прем’єра! Куйбіду на міністра оборони! Садового на міністра фінансів!

Не треба нас Доном лякати. Може, Дон – це наш порятунок. Як слоньо в крамниці порцеляни.

Баба-грім

Декотрі кобіти сильно ся образили, довідавшись, жи їхнє місце на кухні. Виняток – наша Ганця, бо вона не кобіта, а член партії. Тому перспективи тут значно ширші. Це вона й засвідчила: «Що стосується Тараса Чорновола, я казала, що з нас двох з Тарасом хтось мусить бути мужчиною. І я беру цю роль на себе».

Після такої заяви є надії, що нею нарешті зацікавиться Головатий.

«Христос ся рождається!»

Адиво – і Юльця вже сякати почала, хоч і не доладно, зате складно. А наші галицькі патрийоти ледь не просльозилися. Тепер вони всією душею за Юльцю, бо як донецькі прийдуть, то весь бізнес перехоплять. І чути вже розпачливі заклики до єднання, як то чули ми у 1999, коли на обрії нам засяяла красная звізда Симоненка.

Але, хлопаки, як ви так дуже хочете помогти Юлі, то, по-перше, намовте Ющенка, аби присвоїв Януковичу Героя України. Мінус 10% гарантовано. А по-друге домовтеся з сусідніми областями, аби прийняли рішення про те, що в країні регіоналів вони жити відмовляються і наперед заявляють, що ніколи не будуть виконувати його указів.

А якщо ви цього не зробите, то дозвольте засумніватися, що ви аж так щиро вболіваєте за Юлю.

Наші гази

Я балдію від таланту Юлі будь-яку інформацію повертати на свою користь. Ось хоча б така невинна заява: «Ми (!!!) скоротили вдвічі використання газу».

Відчуваєте оце «МИ»? Жодних уточнень більше не прозвучало. Хоча за отим «МИ» ховалася не що інше, як економічна криза. Виявилося, що й вона працювала на Юлю. Це криза скоротила використання газу, коли зупинилися підприємства. Бо ж нарід палити менше не став.

Але якщо справи підуть і далі так файно, то використання газу можна буде скоротити і в чотири рази.

Що й казати: газова тема для Юлі така ж свята, як для Януковича пенсіонери. Днями Юльця поклялась: «Ми ніколи не передамо третій стороні українську газотранспортну систему». Хто б сумнівався? Навіщо передавати третій, якщо є друга – «Газпром»?

«Гадюки брыжжут»

Шкода народ, у якого лише такі кандидати у президенти. І нема на то ради. Хоча є й прогрес. Ще десять років тому понад 10% виборців голосували за Наташу Вітренко! А тепер, коли конотопську відьму на електоральному полі замінила Інна Баскервілів, то не набрала й процента.

Але Наташа все ще при ділі. Її політсила випустила прес-реліз, в якому продовжує гнівно таврувати «оранжевые гадюки», які не тільки «завизжали», очевидно, втомившись сичати, але ще й «брыжжут ядом». Саме так: через два «ж», бо в Наташі з другою недержавною такі ж проблеми, як і в проффесора.

  • 0

#10 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 03.02.2010 – 16:13

Цитата

Отримати країну і «получіть удовольствіє».
02.02.2010р
А знаєте, і справді деколи хочеться «снять с себя это, ну, как это называется... короче... найти способ получить удовольствие».

Такво розлягтися вигідно на канапі, узяти прекрасного, великого українського поета Чехова і почитати щось високе. Наприклад, «Человека в футляре»: «у этого человека наблюдалось постоянное и непреодолимое стремление окружить себя оболочкой, создать себе, так сказать, футляр, который уединил бы его, защитил бы от внешних влияний. Действительность раздражала его, пугала, держала в постоянной тревоге, и, быть может, для того, чтобы оправдать эту свою робость, свое отвращение к настоящему, он всегда хвалил прошлое и то, чего никогда не было».

Або «Палату №6»: «Речь его беспорядочна, лихорадочна, как бред, порывиста и не всегда понятна, но зато в ней слышится, и в словах, и в голосе, что-то чрезвычайно хорошее. Когда он говорит, вы узнаете в нем сумасшедшего и человека. Трудно передать на бумаге его безумную речь. Получается беспорядочное, нескладное попурри из старых, но еще недопетых песен».

Листи краще не читати, бо можна натрапити на таке: «Уважаемая Лидия Алексеевна, отродясь я не писал стихов» (29 апреля 1892 г. Л. А. Авиловой).

Але, якщо Ганця, яка обіцяла всюди за своїм шефом підмітати, має іншу думку, то нема на те ради. А оскільки, цитуючи знову Чехова, «о падших женщинах я не могу говорить так же хладнокровно, как об этих стульях», то скажу просто: Ганцю! Ти наш найкращий ге-ноцид! І ге-нофонд тоже.

Літературні дебати

Наша Юльця виявилася теж тонким цінителем Чехова, і душа її не змогла змиритися, що його назвали поетом. Та ще й українським. Звичайно, він поетом не був. Так само, як і Есхіл – улюблений поет Тимошенко. Хоча в чеховських описах природи більше поезії, ніж у ямбах Есхіла. Та й не український він письменник, а лише хохол за походженням, що й підтверджують численні цитати.

Але пристрасть, з якою Юльця розвінчувала черговий ляпсус Януковича, була надто перебільшеною. Дуже сумнівно, що вона може похвалитися кращими знаннями в літературі. А ще дуже сумнівно, що будь-які культурницькі ляпсуси здатні негативно вплинути на електорат. Особливо, якщо той електорат і сам далеко не втік.

Комсомольські прожекти

Побував молдаванин в зоопарку, повернувся, його розпитують, що він там бачив. Каже: «Бачив зебру». – «Яка ж вона?» – «Та така, як мій жеребець, тільки в смужку. А ще бачив жирафу». – «А вона яка?» – «Та така, як мій жеребець, тільки шия довша. А ще я бачив удава». – «А той який?» – «Ну, ти бачив мого жеребця? От те, що в нього між ногами, – на місці. А самого жеребця нема».

От ви бачили Тигипця? Усе в нього ніби на місці, а – не жеребець. Оно скільки часу Юльця підбиває клини, а він ні бе, ні ме, ні кукуріку. Як на мене, то вона даремно робить йому реверанси. Бо Тигипцьо не той, за кого себе видає. Це старий комсомолець з комсомольськими поглядами і міна уповільненої дії. Хочете почути його думку про державну мову? Ось вона.

«Если мы говорим о, скажем, той же языковой проблеме, то мы её никогда не решим. Более того: мы всегда будем формировать пятую колонну на Юго-Востоке, если будем её решать так, как мы до этого решали.

Дайте возможность регионам свободно выбрать свой региональный язык! Но при этом государственных чиновников заставьте говорить на двух языках. До экзаменов...

А через десять лет получите абсолютно другую страну: двуязычную и двукультурную... Но нельзя людей ломать» (24.01.2010, на каналі ТВі).

І це говорить чоловік, який нібито проти федералізації? Який хоче такими ідеями об’єднати Україну?

Цікаво, що українізація Сходу і Півдня, за його словами, загрожує формуванням п’ятої колони. Чому ж та п’ята колона не сформувалася, коли нас насильно русифікували? І як собі уявляє Тигипцьо оту регіоналізацію? Виходить, що весь козацький край має стати російськомовним?

Про двокультурну країну взагалі смішно. Російськомовної культури у нас нема взагалі, хоча були усі умови для її розвитку. Ми маємо кацапське телебачення, кацапську попсу і кацапсько-єврейський гумор на телебаченні. І це культура? Бо літератури нема, окрім авторів масового чтива, які переважно у Росії й друкуються.

Тигипцьо не має в собі нічого українського, навіть зі зрусифікованим прізвищем змирився. А комсомольська юність так просто не вивітрюється.

Про хохла Пахла

Ось і Нікалай Азаров в юності пройшов важку школу вуличних бійок і боротьби за виживання. Бувало, хильне сто грам і пірнає у спогади: «Вы всегда паинькой в жизни были? Да? А вот я… в семнадцать лет элементарно мог за драки, участие в которых я принимал очень часто, попасть за решетку».

Е-е, було-було... Це ще у ті часи, коли ані Азарова не було, ані Колі Дапашливы, а був собі простий пацан – Колян Пахло. Міг і в рило дати, і кишені потрусити в того, хто посмів забрести на їхній район. А коли вже в люди вибився, то свій вуличний досвід зі збору податків переніс на всю країну. Азаровщина називалося. А якби жінчиної хвамілії не взяв, то, може б, і Пахлавою назвали.

Навернення блудного синочка

Тасьо Чорновіл прозрів. І висповідався. Вже він не з Януковичем. Але все одно з ностальгією згадує ті чудові часи, коли вони були разом і їм було файно. Так що скоро Тасьо з’явиться на нашій клюмбі знову і буде кликати нас у нове світле майбуття.

Як казала Ганця, «у нас була проблема з Чорноволом, але зараз цю проблему знято». Ба й справді: небачений гепі-енд! І проблема вирішена, і людина жива. Бігме – таки рухаємося в Європу.

От тільки цікаво, коли ця проблема з Чорноволом виникла? Чи не тоді, як він почав відрізняти яйця від акумулятора?

Перепрошую, чи пані часом не курва?

Проституція у нас ніби й не дозволена, але процвітає.

Нє, я не маю на оці Литвина. Він же ж робить це з переконання. За покликом душі, хоча «гримасы его странны и болезненны» (А. Чехов). І дуже всі литвинівці нервують, коли у них коментар стосовно Луценка беруть. Починають сіпатися, гейби яку болячку підчепили. Видно, контакт пройшов без контрацепції. Траскають дверима перед самим носом і гнівно супляться, а на додачу переходять на общєпонятний.

Мабуть, ще не скоро наші повії забалакають українською. Це, певно, тому, що клієнти такі. А попит диктує пропозицію.

Пацієнти палати №6

О, давно я ніц про Ромця Козака не чув. Аж гульк! Політпартія «ОУН» прокинулася від сплячки і вустами Ромцьового кумпля і теперішнього партайґеноссе Віталія Цаповича закликає виборців голосувати «проти всіх». Мовляв, «голосуючи проти обох кандидатів у другому турі виборів, ви голосуєте за справді самостійну і соборну Українську державу, проти всіх її ворогів, запроданців і українофобів. Це єдино правильна, бандерівська позиція».

Ми ще пам’ятаємо, як ця іграшкова ОУН у 2004 р., висунувши кандидатом у президенти Ромця Козака, разом з Д. Корчинським, О. Базилюком та Б. Бойком забезпечувала виборчі комісії членами та спостерігачами на користь В. Януковича, масовими тиражами видавала антиющенківські листівки, плакати та двомільйонний наклад «Меморандуму российского клуба» на підтримку В. Януковича. Цікаво, що після Помаранчевої Революції Ромцьо плавно осів у тепле кріселко в одному з державних комітетів уряду Ю. Тимошенко.

А Цапович за часів Помаранчевої Революції виконував на Прикарпатті ту саму роль, що й Ромцьо – у судовому порядку намагався заперечити результати президентських виборів у п’яти прикарпатських виборчих округах. Після перемоги Ющенка Цапович присвятив себе боротьбі зі «Свободою», а зараз знову при ділі.

А де ж у нас справжні ОУНівці? Стулили писок і мовчать?

Не далеко втекла від липової ОУН і Львівська обласна організація УНП, яка закликає прем’єр-міністра «втілити ініціативу Президента України в життя, забезпечивши виконання його указу про надання воїнам ОУН-УПА статусу «учасників боротьби за незалежність України».

Що це, як не добре проплачена провокація? Ясно, що до виборів ніхто нічого подібного робити не буде. А тоді що? Закличете не йти голосувати? Кульпарків за вами ридає.

Ну і як нам з таким геноцидом і генофондом жити?

Репетиція грози

А видите, як попустило? Як тільки під Ющенком стілець загойдався донецька влада відразу й продемонструвала, з ким вона і чия вона, розігнавши учасників вшанування Героїв Крут.

Діяли донецькі мєнти за російським зразком. Так само брутально і неприховано. Даби другім нє било повадно! І щоб задемонструвати свою силу та рішучість.

Висуньте голову у вікно і прислухайтесь. Вони вже йдуть.

«Ті самі гострі, лихі очі, та сама сліпа неодержима сила, та сама людська стихія. Щось елементарне, первісне, що колись давно вже було пережите людством. Це навіть не орди, що йшли тисячу літ тому з сходу на захід; то були більш організовані і не такі дикі маси. Ще либонь далі в віках треба шукати аналогій, коли людство було розпорошене, без жодного громадського ладу, переливалось сліпою стихією з місця на місце, як овеча отара під чиєюсь пугою або як сарана, що суне за вітром хмарою і все по дорозі обертає в голу і дику пустиню Так... це навіть не вівці. Це – сарана».

Так писав у 1918 р. видатний українець Петро Стебницький.

Повідомлення відредагував Stuff: 03.02.2010 – 16:14

  • 0

#11 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 09.02.2010 – 16:01

Цитата

Ющенко лягли і просють
09.02.2010р

Феномен Ющенка будуть колись пильно вивчати. Історія знає багато способів, як з лайна зробити цукерку, і тільки один, як цукерку перетворити на лайно. Ющенко був нашою цукеркою, яку ми збиралися смоктати довго і самозаглиблено. А вийшло, що йому таки вдалося зробити перший крок назустріч людям – піти геть.
«Московський проект не повинен перемогти, бо Тимошенко і Янукович – це кращі представники єдиної кремлівської коаліції», – прорік Ющенко. І все зробив для того, аби цей проект переміг. А тепер ся тішит, жи не доведеться воровці владу передавати.
Бо ж Яник – свій хлоп, кілько разів обнімались! Адиво, може, вдасться зліпити коаліцію, то наш пасічник ще й прем’єром стане. І знову ті самі руки, які ніц не робили, культурно відпочинуть. І кілько б він не триндів, жи ми не малороси і не хахли, а своїм живим прикладом показав, що хахол таки лінивий. Маючи такий запас довіри, який він мав у 2005, можна було гори перевертати, а він волів спочивати на лаврах.
Усіх, з ким прийшов до влади, зрадив, а натомість позбирав коло себе усілякої шушери. Або таких самих невдах, як і він сам. Бо скільки б він не вповідав нам, що Єхануров гарна людина, але ані в ролі прем’єра, ані в ролі міністра оборони, ця гарна людина себе ніяк не показала. У гарної людини за спиною чинилися в армії злочини, а він їх не помічав. На флоті й досі ржуть з того, як він до них звернувся: «Товариші солдати!» Не далеко втік Ігор Тарасюк. Скоро його побачимо в команді нового президента. Як і Балогу. Про дрібного шахрая Кислинського, якого теж наш унікальний Гарант разом з дружиною пригріли, уже й казати нема що. Одне слово, нездара притягує нездар. І такий наш фатум.

А Дон цвіте

Але тако по-правді, то я не помітив великої радості на писку Дона, хоча він і намагався її зобразити. Зате Ґандзя сяяла, як новий ноцник. І, певно, Донові сказала, жиби скалив усмішку, бо краса такі-да, перемагає. Але попробуй тут тішитися, коли попереду темне майбуття, а ночами знову сниться жінка в білому і з косою.

Кризу ніякою новою азаровщиною не вдасться так легко побороти, а ціни ще ніколи не йшли донизу, а тільки догори. Так жи покращити життя такво одним махом не вдасться.

А ще, як порахувати підтримку Януковича від числа усіх виборців, то вийде, жи за нього проголосувало менше 35%! Причин для втіхи мало. Тому я не бачу підстав для того, аби Юльці боротися далі за місце під сонцем – їй і в опозиції буде не зле.

А Яник сам себе поволі, але неухильно буде топити. І вже почав. Перший свій виступ озвучив мовою сусідньої держави. І то теж феномен. До такого навіть Кучма не додумався. Бідачка, перед тим, як іти в президенти, поміняв національність на українську. А білорус Дон, певно, має за приклад Лукашенка. Ну, забув, пацан, президентом якої країни його обрали. Буває.

Хоча, може, то було свідомо, жиби показати нам, хто в домі хазяїн. Бо, як писав Єжи Лєц, карликам замало стати на ходулі, їм необхідно поставити Гуліверів на коліна. Кажуть, виступаючи у торгово-промисловій палаті перед своїм активом, наш Дон обіцяв, що змусить невдячних киян каштани жерти. Де він їх знайде під метровим снігом – то вже єнша тема.

Всьо пропало!

В останньому відчайдушному пориві Юльця не втрималася від обіцянки вже весною відмінити обов’язкову військову повинність. Але хто би їй повірив? Два роки тому вона вже тото нам співала.

Вона взагалі дурницю зробила, коли ініціювала розпуск парламенту і вибори 2008 року. Най би став тоді прем’єром Яник, достатньо було б тільки з насолодою спостерігати, як вони разом з Ющенко самі себе закопують. А відтак з’являється Юльця в усьому білому і бере свої законні 70%.

Але програла вона не Янику, а самій собі, бо, зірко помічаючи соломку в очах ворога, не помічала у власних очах колоди. У її команді корупціонерів не менше, ніж у Яника. І що цікаво – усі вони взаємно перетікали з команди в команду, і в Юлі колишніх зеків теж троха є. Так що, яке їхало, таке здибало.

Біда тільки в тому, що у нас знову нема лідера.

Президент меншості

А за кого голосував Яник? Він, за його словами, голосував «за перемєни і за стабільність». Ги-ги-и. Видно, що поруч Ґандзі не було, жиби підказали, що втілювати водночас «перемєни» і «стабільність» – це те саме, що їсти салат олів’є ножиком і виделкою, сидячи на параші.
Так жи є одне добре. При такому презикові нігди не будемо нудитися без свіжих анекдотів. Недаремно першими Дона від усієї душі привітали чукчі. Їм теперка п’ять років гикатися не буде.
Стабільність на лицьо. «Проффесор» продовжує наполягати, що Чехов таки наш: «Я сказал, что этот прекрасный поэт долго жил на украинской земле и стал нам родным. Я могу вступить в полемику, поговорить о наших классиках. А кто не знает Антона Павловича Чехова? Я часто бывал в доме Чехова в Ялте». І хто зна, може, ще й чай пив із цим кращим геноцидом країни.
Шкода, що ніхто при цьому не перепитав, а що Донові більше до смаку: сонети чи тріолети Антона Павловича? А може, який-небудь шансон на його слова?
Ну, а коли російський політолог запитав про його реакцію і майбутні дії з приводу присвоєння Героя України Бандері, Шухевичу і про вступ України в НАТО та ЄС, то почув, що «в 2004 году для Юлии Тимошенко газ был дорогой, а сейчас он по нормальной цене?» І так далі про газ та про консорціум...

А уявіть, як йому доведеться викручуватися за кордоном? Потіху буде мати вся Європа.

Ну, а перва леді! Нє, нє, Дон ще не до кінця просто усвідомив у яке він ге ступив. Президентство – це страшний менінгіт. По Ющенкові видно.

Дон си думає, жи його жінка буде іно онуків няньчити. Але є такі трафунки, коли за протоколом вона змушена буде виїхати за кордон та й бувати на прийняттях. Отам вона і покаже. «Апєльсінкі та у вас нє наколатиє? Га?», «А гдє тут у вас амєріканскіє валянкі продаються? Бо наші шото сільно жмут. В бєдрах. От такоє от».

А то організують культурну програму, заведуть до музею. Мону Лізу покажуть. «О-ой, глаза то какіє лубяния! Просто жуть!»

Ну, у нас уже була одна перва леді, котра вперто не бажала українською балакати, то бодай чистою кацапською пашталакала і з усілякими заїжджими кабзонами виспівувала. А ця ж ні по нашому, ні по їхньому. Доведеться замість першої леді Гандзю возити за собою. Жиби, чого доброго, не зачав у Франції вповідати про великого поета Романа Роланда.

Заслужені герої

Рабин Моше Реувен Асман, духовний лідер любавичських хасидів, вирішив повернути Ющенкові свого ордена «За заслуги III ступеня» на знак протесту проти присвоєння Степану Бандері звання Героя України.

Ади який єврей принциповий! Знав би він, кілько ще євреїв отримало такі самі ордени! Але жоден не вертає ордена. Навіть такий Фіма Звягільський, котрий тепер став поруч з Бандерою, бо теж «Герой України». А Янукович, хоч і не єврей, але має аж три ордени «За заслуги». То як йому так не до шмиги «сомнітєльниє» герої, най би кинув тими орденами Ющенкові в писок. Але нє. Терпить.
А з Бандерою вийшло забагато галасу. Хоча таких випадків, коли хтось є для одних героєм, а для інших ворогом – немало. Візьмімо Майкла Клейтона – героя Ірландії. Про нього і фільм зняли. Але англійці, для яких він терорист, не обурюються. Бо цивілізовані. На відміну від наших сусідів.

Всьо обнулілось

Бабак прокинувся. Весну занюхав. А з ним і Кучма. Нафталін обтрусив, висунув голову з вікна, подивився на свою тінь, принюхався, прислухався і затер руки: «всё обнулилось, я доволен, что всё возвращается». Ну, та певно! Самі нулі до влади прийшли, то чого й не тішитися.
За пару днів перед тим прокинувся і Порошенко. І нарешті вродив офіційну позицію України стосовно Косово, про яке ми вже давно забули. А потім теж подивився на свою тінь, нічого цікавого у перспективі не увидів і, зрозумівши, що й так погибати, додав до Косового ще й Абхазію та Південну Осетію, яких ми теж не визнаємо.

Так виглядає, що під завісу вони ще багато чого корисного начудять. А до виборів, вибачайте, пукнути боялися, аби, чого доброго, східний електорат і Кремль не відлякати.

  • 0

#12 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 19.03.2010 – 09:05

Цитата

За «Гусь святую»!
16.02.10р

У мене таке враження, що ще довгенько нас будуть переслідувати президенти України винятково кучмівського розливу. Головна їх ознака – наобіцяти і не виконати. Наприклад, другу державну мову.

Тільки-но ми відправили на омріяний відпочинок одного «синочка» Кучми, як уже другий на підході. Ющенко обіцяв нам бандитів у тюрмах. Янукович, за висловлюванням Новодворської, «уценённое советское барахло из камеры хранения»: восени обіцяв запровадити російську мову відразу по інавгурації, а взимку вже відклав цю історичну подію на березень-квітень. А відтак почав говорити не про другу державну, а тільки про новий закон про мови.

Ну, для білоруса, що російська, що українська – однаково дрімуче питання. А от чому так за «Гусь святую» уболіває Богя Калєснікав – тяжко вповісти. Пророк Мойсей дав нам Закон Божий, а Богя – колишній продавець і столяр – обіцяє Закон про мову. Іно його приймуть, то від обласних рад буде залежати мова навчання у школах і ВНЗ. Благодать! Не важко передбачити, як хутенько русифікується Лівобережжя і Південь, бо там, де українська і так ледве дихає, школи перетворяться на двомовні, а університети стануть переважно російськомовними.

Яка то буде російська мова, можна переконатися, зазирнувши на сайт Вадіма Калєснічєнка «Русские на Украине». Без сміху неможливо читати їхні петиції, а особливо, привітання для Януковича.

Цікаво тільки, коли ми діждемося того, що Калєснікав, Азаров та інші провідні регіонали задемонструють своє володіння українською? Невже цього їхній закон не передбачає?

Біло-блакитні перспективи

Здавалося б, чого так боятися перерахунку? Ну, порахували б ті бюлетені, переконалися б, що порушення не суттєві, то це ж тільки ще більше підніме рейтинг непорочного Дона. Але нє – б’ються писки, горять авта і помешкання, труяться собаки... Повертаються гарячі 90-ті? А з ними разом з усіма перелітними птахами повертаються боделани, бакаї та інша перната дичина.

Я си уявляю, як армія буде тішитися таким головнокомандувачем, який армійської каші не їв. Цікаво, як вони перед ним вишикуються: з шапками в руках?

Уже й Кузьмук чоботи пуцує, готується на нові звершення. Нарід в Броварах почав хутенько обміном квартир цікавитися, а в Ізраїлі переглядають авіаційні маршрути.

А Білозір ще своє недоспівала і тягне Ющенка в прем’єри. Щоб уже остаточно його поховати і цівочками прибити.

Ще п’ять років тому Ющенко не хотів жити за понятіями. А тепер доведеться. Завдяки лежанню на печі. І головне ж, мовчить у хусточку навіть тоді, коли Дон озвучує свої наполеонівські плани. Це ж подумати – на святе посягнув! На останні укази! Де обурення Гаранта, який не відмінив жодного указу Кучми?

Але нічо – жились'мо у кучмівському ханаті, поживемо і в паханаті. А то дехто вже закликає ініціювати референдум щодо відокремлення від Донбасу. Хай би там дони собі хазяйнували і демонстрували нам високий рівень життя. Цікава думка, але одним Донбасом не обмежиться, бо Крим теж проголосує за відокремлення. Хоча, як на мене, втрата невелика. А то, як подивитися на ті писки під ЦВК, то якось і страшно з такими мармизами до Європи йти.

Але онде Південна Осетія й Абхазія відділилися і що? Живуть за рахунок Москви і на ласку Москви, а самі ж крім апельцинів, нічого запропонувати не можуть.
Убойні докази

Бютівці замість того, щоб широко інформувати громадськість про факти фальсифікацій, озвучують якісь дивацькі речі. Вишиваний Андрій Шкіль пояснив, у чому полягає тота «масова фальсифікація»:

«Людина прийшла, проголосувала за одного кандидата, а потім виявилось, що на цій дільниці переміг зовсім інший. У цьому полягає відмінність. Жоден іноземний спостерігач цього оцінити не зможе».

Ба, й справді! Як же тут оцінити? Шкіль голосує за Юлю, а перемагає Янукович! Хіба це порядок? Іноземним спостерігачам такої логіки бігме не догнати.
Маргінали в тривозі

Шовіністичні організації Криму вже занюхали зміну вітру. Тиха підозра, що обіцяного двуязичія доведеться від Януковича чекати щонайменше до наступних виборів, та й то у вигляді нової обіцянки, уже гризе їхні душі.

«Виктор Янукович добился своей победы за счет обещания устранить дискриминацию граждан по национальному и языковому признаку, которая в годы президентства Ющенко махровым цветом расцвела на Украине, – зітхає діяч «Русского единства» Сєргєй Баранов. – Однако победа Януковича сама по себе не решит проблемы дискриминации русского языка на Украине. Более того, возникшая у части граждан эйфория может привести к некому умиротворению, потере бдительности и пассивному ожиданию перемен. А процесс украинизации как шел, так и будет идти, если его не остановить нашими решительными действиями.

Поэтому мы должны ужесточить контроль над выполнением щедро розданных во время избирательной кампании обещаний, а в случае невыполнения этих обещаний – жестко реагировать на такое отступничество».

Цікаво, де в Криму цей, вибачайте на слові, Баранов помітив якісь дискримінації для російської мови?

Інший соратник Баранова своє обурення виливає на Кучму, який заявив, що у Януковича «есть возможность сотрудничать с партией Виктора Ющенко, так как там есть люди, с которыми можно договориться. Кроме того, между Ющенко и Януковичем нет личностного конфликта».

За словами Гєннадія Басова, голови «Русского блока», «Кучма, который сам раскручивал жупел русофобии, при котором уничтожалось русское образование, при котором и было зачато нынешнее гипертрофированное мазепинство и бандеровщина, теперь пытается «рулить» Януковичем, победившим в том числе и благодаря пока еще лозунгам о втором государственном русском языке, о недопустимости фальсификации истории, о налаживании дружественных отношений с Россией».

Ех, бідачки. Не діждуться вони від Януковича і скасування останніх указів Ющенка про героїзацію Бандери та визнання ОУН-УПА. З цим уже і Богя Калєсніков змирився: «Скасувати їх, напевно, неможливо, і доведеться з цим жити. Але я хочу, щоб помаранчева влада почула думку Антигітлерівської коаліції про це, щоб Захід їх на місце поставив».

Овва! Виявляється, і досі існує Антигітлерівська коаліція! Цікаво, у яких вона бункерах засідає. Можливо, Богя організує в Давосі спіритичний сеанс, на який запросить Рузвельта з Черчіллем і довідається, що вони думають про Бандеру.

Мушу Богю засмутити. Якби учасники Антигітлерівської коаліції думали так, як Богя, то Бандера ніколи б не зміг оселитися в Німеччині, а змушений був би чкуряти, як і чимало німецьких високих чинів, до Бразилії чи Аргентини.
Про овець і вовків

Але тішитися нам передчасно. У Партії регіонів переважають не українці. А більшість тих, хто носить українські прізвища, як, наприклад, Вадім Калєснічєнка, росіяни за духом. Це люди без традицій. Тому не дивно, що в програмі ПР натрапляємо на такі плани: «Створити мережу суворовських і нахімовських училищ для підготовки перспективного кадрового резерву Збройних сил України. Вони стануть основою ефективної системи військово-патріотичного виховання, яка формуватиме патріотизм і відданість Вітчизні».

Оце вам яскравий приклад того, чим є для них історія України. Уже й Суворов з Нахімовим мають стосунок до Збройних сил України, а там і Мінін з Пожарським прителіпаються, і м’ясник Жуков.

Важко собі уявити, аби в Англії чи Іспанії з’явилися наполеонівські училища, а в Італії ганнібалівські, а сулейманські на Балканах.

Тобто програма ця писана не в нас, бо на диво збігається з закликами патріарха Московського і всія Русі Кіріла про реалізацію концепції «Русскій мір», та з побажаннями Дмітрія Медведєва не забувати про «спільне історичне й культурне коріння», «братерські зв’язки з українським народом», про «духовну близькість наших народів», про «нашу спільну історію», про те, що «немає уз, святіших за дружбу».

Триста років вовк плюндрував отару, аби вкінці заговорити про дружбу і духовну близькість з вівцями та баранами.
Страждання кремлівського Нострадамуса

Добре, що є хоча б Жиріновський, який завжди розставить усі крапочки над «і», не завиваючи в папірчики. Цей просто заявив, що через п’ять років Східна Україна приєднається до Росії. Бо за його словами, Західна Україна – це Прибалтика, а східна – Ташкент. Чому не Чукотка?

На останок ще одна крапочка від Жиріка. Виявляється, одна з причин перемоги Януковича – він знає українську мову, але в основі він «русскій чєлавєк». Чому не узбек?
Культура в небезпеці

Не везло нам з культурою за помаранчів, то не повезе й за баклажанів. Як глянеш, які люди націлилися на міністерство, то страх бере. Любий друг і кум Ющенка, Володимир Гришко, який був довіреною особою Януковича, теж бачить себе міністром культури. А куди ж іще потикатися з таким інтелектом? Тільки в міністри!

За словами Гришка, на це крісло можна всадити ще й нашу Ганцю, «яка дуже ерудована, розуміється на естраді, опері та класиці», ба навіть «великого реформатора Миколу Азарова. Він теж не байдужий до української культури, архітектури й інших нетлінних цінностей».

Щодо нетлінних цінностей, то в цьому я не сумніваюся. Це вже й Табачнік задемонстрував. Хоча для Азарова нетлінні цінності втілювалися у дипломат з доларами, який він особисто вивозив з кожної обласної податкової адміністрації. А небайдужість до архітектури теж усім нам відома – вона втілилася у привласнення урядової дачі. Так що міністр культури з Пахла буде ще той.
От такоє от!

Якась дівчина зреагувала на сайті «Версии» чисто по-жіночому: «Обидно не то, что Янукович будет президентом, а то, что первой леди станет его Люда».

Помиляєшся, дівчинко. Первою леді буде наша Ганця. Бо Люда геноцид із генофондом теж може переплутати.

  • 0

#13 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 19.03.2010 – 10:23

Цитата

Надувний атракціон від Ірини Фаріон
23.02.10р

Кілька років тому, зувидівши пані Фаріон в лавах Свободи, я написав, жи вона впала, як сливка в тово-во. Але тепер виджу, жи процес пішов у зворотньому напрямку. Тепер то вже взаємне перетікання тогово-во з пустого в порожнє.

Перший сигнал надійшов разом з історичним посланієм пані Ірці до Віті Єнакіївського. Хоча і був той лист замаскований під лист до Президента, але складений так, жиби виглядав, як чергове яйко пожбурене у лютого ворога. Чого вартує перша фраза: «Товаришу Янукович!»

Далі можна не читати. І дуже сумнівно, що після цієї фрази Дон не жбурне того листа до смітника. Тобто виходить, що пані Ірця навіть не збиралася пробитися своїм листом до загадкової донецької душі, а відразу вирішила налаштувати її проти себе. Бо якби хтіла щось пояснити і напоумити, то могла би це зробити у вихованій формі, навівши чимало прикладів, коли вихідці з чужого мовного середовища ставали українськими патріотами і боронили мову.

Але ж ні. Тут йшлося про інше. Пані Ірця розгорнула справдешній горор по-донецьки: «Чи не здається вам, що українська земля безмовно, але страшно протестує проти такого виродження на її розлогих степах, поглинаючи щороку відчужених від неї шахтарів у копальнях… І так буде далі».

Колись нардеп Поживанов ляпнув, що аварії на шахтах Донбасу – то кара за підтримку Януковича. На це нардеп Сухий грозився відірвати Поживанову яйця.

Пані Ірцю, вам Сухий ще не телєфонував?

Яка мета такого патетично лайливого листування? Очевидно, що Янукович тут ні приший Ганці хвіст. Це ще одна примітивна піар-акція чи то пак, газ-булька. Завдання «Голосно пукнути» виконано, лист написано, розтиражовано. Пуки будуть множитися і приносити цій черговій провокації свіжі дивіденди. Та чи такий лист викличе у шахтарів та «засимільованих хохлів-плебеїв» симпатії до галичан?

Але цього виявилося для полум’яної пані Ірці мало. Після зимової сплячки в голові розпускаються бруньки нових ідей. І от пані Ірця накрутила си папільоток, зробила мандуляції і пошурувала в дитячий садок. Ясна річ, в оточенні камер і мікрофонів. Бо нарід мусить знати, чим займаються наші герої.

В садочку пані Ірця зачала випитувати у діток їхні імена. І коли дійшла до Лізи, то розродилася небувалим філологічним спічем: «Що це таке Ліза? Єлизавета? Колись моя дочка показала мені журнал, на якому було написано «ЛИза» і спитала, що це означає. Я сказала, що це очевидно від слова лизати!».

Не знаю, чи пані Ірця лизала коли-небудь ще щось, окрім морозива, але в українській історії знаємо не одну Єлизавету – наприклад, доньку князя Ярослава і знамениту меценатку та засновницю київського братства Єлизавету Гулевичівну.

Та окрім агента Кремля Лізи, до садка проник ще один підлий манкурт Міша! Пані Ірця відразу пояснила, що це неподобство. Має бути Михайлик. «Діти, як вам краще подобається: Михайлик чи Міша?» Але несвідомі й національно непідковані діти хором вигукнули: «Міша!»

«Катастрофа!» – заломила руки пані Ірця.

Після цього на дітей чекала лекція.

«Оленко, ніколи не будь Альоною, бо якщо ти станеш Альоною, то треба пакувати валізи і виїздити до Московії... Бо якщо вона Маша, то це форма не наша і нехай вона їде, де ті Маші живуть... Пєтя мав би звідси забратися... А Вова? Вовчики живуть тільки в лісі, вони сіренькі, мають чотири лапки і хвостик. А Володимирки ходять на двох лапках».

При цьому не уточнила, куди подівся хвостик. І де та страшна Московія знаходиться.

Але якщо йти за такою логікою, то оскільки Ірина – ім’я давньогрецьке, а Олег – скандинавське, то пані Фаріонисі і Тягнибокові пора пакувати валізи до Греції та Швеції.

Від ангела охоронця до злодійки

Звар’ювати можна – кілько людей все ще вірить ружним ворожбитам, екстрасенсам і астрологам! А ті паразитують собі від пуза і нема на них мору. Давно і успішно, виліковуючи від раку, наші екстрасенси проте не звертаються до Нобелівського комітету за півтора мільйонами доларів, а задовільняються скромними гривневими гонорарами. Дивовижний альтруїзм!

А астрологи! Кілько б вони могли заробити на передбачуванні розмаїтих катастроф!

Ще восени 2009 р. Паша Глоба напророкував Тимошенко переконливу перемогу. А днями сказав, що Тимошенко програла, бо видавала себе не за ту, ким є насправді: «Я раньше предполагал, что если Тимошенко тот человек, за которого себя выдает, если ее внутренний образ соответствует образу белой женщины, ангела-хранителя Украины, значит, победит она. Если же это игра, то в 49 лет будет разоблачение. Ни один злодей в период, кратный семи, не побеждает. Для Тимошенко выборы стали испытанием свыше, поскольку ей исполнилось 49 лет. Это семью семь. Теперь можно с уверенностью констатировать, что, к большому сожалению, Юлия Владимировна не соответствует своему светлому образу».

А якби Тимошенко мала 50 років, то Глоба ділив би на 5?

Тим часом самому Глобі зараз 57, а минулого року – о жах! – було 56! А це кратне семи!!! І як тільки він вижив!

Відключений

Наш багатостаночник Ющенко розповів народу, що «нема такого діла, за яке б він взявся». І додав: «Хочу себе випробувати».

Попередні випробовування в ролі месії і батька нації не вдалися. Що ж – буває. А був же ж талановитий бухгалтер! Зараз би доріс до директора якогось солідного банку, знатного бджоляра і колекціонера старожитностей! Який біс його напоумив у владу йти?

А тепер чоловік і заспокоїтися не може. Прагне ще себе випробувати у якійсь історичній ролі. І я навіть міг би підказати, куди спрямувати свій черговий порив: губернатором острова Зміїний!

Але ще заки він покаже себе на нових поприщах, Ющенко вирішив «піти у відключку на 10 днів». Чудова ідея після того, як був у відключці усі п’ять років.
Книголюб

А тим часом перед відключкою Ющенко клепає укази за указами. 19 лютого він надав видавництву дитячої літератури «Веселка» статус національного. І я подумав: це що – маразм уже невідворотний? За що такі почесті видавництву, яке давно вже нічого не видає путнього і пасе задніх у списку дитячих видавництв? За кількістю резонансних книг, які видала «А-ба-ба-га-ла-ма-га» та «Видавництво Старого Лева», статус національного мали б отримати саме вони.

І це чудить чоловік, який вважає себе інтелектуалом і дбає про книговидання.
Слався, слався!

«Прогрессивно мыслящий (!), мудрый, принципиальный руководитель, талантливый (!), рациональный хозяйственник, порядочный, отзывчивый, чуткий, высокодуховный (!!!) человек...»

Ану вгадайте, про кого це? Хто у нас такий високодуховний? Ану-ану?

А якщо це ще й «яркий пример легендарного стального донбасского характера»? Га?

Так і є – то наш Дон Янукович. Високим духом так і пре. А всі ці епітети в стилі розвинутого брежнєвізму насюсюкали у своєму привітальному листі «председатель Донецкого облсовета Анатолий Близнюк и донецкий губернатор Владимир Логвиненко», назвавши себе гордо «громадой Донецкой области».

Тепер я не знаю, що нам робити. Чи маємо піднятися, аби дорівнятися тотій високодуховності, чи навпаки – опуститися?
Від Бандери до Януковича

Регіонал Алєксандр Єфрємов пояснив нам, дундукам, що «у нас в Законе о наградах четко написано, что такие награды вручаются гражданам Украины. А ни Степан Бандера, ни Роман Шухевич не являются гражданами Украины».

І то не біда, що в ті часи ще й України не було, а був СССР. Біда в тім, що гражданін Ізраїлю Звягільський теж Герой України, але тов. Єфрємова це не хвилює.

Зате хвилює, що «мы принимаем вещи, противоречащие решению Нюрнбергского процесса». Цікаво-цікаво, що про Бандеру і Шухевича можна знайти у «решениях Нюрнбергского процесса»? Досі про це ніц не було відомо.

А ще цей діяч, розхвалюючи Януковича, сказав: «Я знаю, насколько он эффективно работал в Донецкой области, как ему удалось решить там все вопросы».

Шкода, що не розповів нам, які конкретно вопроси він вирішив і чому рівень життя на Донбасі просто катастрофічний. Чому там найвища смертність і найнижча народжуваність? Чому там чиниться найбільше кримінальних злочинів? Чому там найбільше наркоманів і алкоголіків? І чому за цю зиму на Донбасі замерзло на смерть більше у кілька разів людей, аніж у всій решта Україні?

Але в світлі останніх генеалогічних досліджень Ющенка: «Якби не було Бандери, то не було б Януковича...», регіонали мусять задуматися, чи варто скасовувати Бандері звання Героя України.

Бо то таки свята правда. Якби не було Бандери, то в Галичину савєтська власть прийшла набагато скоріше і вивезла б звідси народу у кілька разів більше. Так що дідові нашого Дона вигідніше було б виїхати з Януків не на Донбас, а, скажімо, у Борислав чи Червоноград. І Янукович би виріс на щирого патріота, бив би комунякам писки на клюмбі і завершив би свою кар’єру скромним завгаром у Міська Сендака.
І щуку кинули у річку

А диво, як наш пан бургомістр піклується за своїх кумплів! Хоча на Андрія Сидора прокуратура завела справу і його звільнено з теплої посади, але хлоп такой не пішов чебуреки продавати чи бурульки збивати. Пан бургомістр вирішило го пригріти на своїх теплих грудях у ролі радника.

Цікаво, що такого мудрого може порадити той, кого підозрюють у бюджетних махінаціях? Як вкрасти і не попастися? Але нє, не вийде, бо попався.

Ага! Як вкрасти, попастися, але не сісти! О, в тім є своя логіка.
Загадка

На рахунку в міськради Львова вже три з половиною тисячі людей з переломами. Ціле щастя, жи Юзьо майстер з падіння на дупу (тьху, тьху, тьху! І три рази по дзиґлику), а то би і мене мали на совісті.

Але львів’янам ще нема чого так дуже нарікати. Ну, слизькали, зате тепер плавають. А от у Винниках ані йти, ані їхати неможливо, бо по коліна снігу. А ще до того й смітники переповнені і розсипані. Так жи маємо купи снігу і смороду. Зате мнєко на дупу падати.

І будь ту мудрий: що ліпше?
А це притча від Анатолія Дімарова*

«Кого я ненавиджу – так оцих святош, які за священиками ходять. Ніхто з такою злістю не дивиться на світ, як оці так звані «Божі свічечки». Якось я був свідком однієї церковної процесії. Оці жіночки йшли з корогвами, а на їхньому шляху стояв чоловічок напідпитку. Він їх питає: «Куди ж ви, такі молоді-красиві, йдете?» Ох, як вони на нього напали, немов ті оси! Хіба так має поводити себе людина, яка у Бога вірує? Щойно написав оповідання про таку от «Божу свічечку», причому взяв та й присвятив його Ганні Герман.

Отже, жила-була Божа свічечка, а як померла, забрав її Бог та в раю поселив. Живе вона в раю, а їй там страх як нудно. Ходила-бродила, розваги якоїсь шукала, коли раптом бачить – якась дірка. Заглядає в ту дірку, а там пекло: чорт хмизу підкидає під котел, де грішники киплять.

Божа свічечка дивилась-дивилась, і стала чорта лаяти: «Що ж ти, таке ледащо, мало хмизу даєш?». Почала чорта повчати. І з тих пір щодня бігає до тієї дірки, вже і з чортом потоваришувала, радить, кого як смажити…

Якось цікавіше їй стало жити в раю!»

* – Патріарх української літератури, лауреат Шевченківської премії.

  • 0

#14 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 19.03.2010 – 11:27

Цитата

Черчіль Помпіду не товариш
02.03.10

А пам’ятаєте, як у 2004-му данєцкіє кричали, що «після перемоги Федоровича весь Донецьк тиждень не буде просихати»? Але от – сталося! Здобули омріяну перемогу, а набухатися не вдалося. Настрій вже не той чи що?

Хоча декому вдалося залити більма. Ади-во Вадім Калєснічєнко, який очолює Правозащитное общественное движение «Русскоязычная Украина», привітав дорогого Віктора Федоровачи такими словами: «Вы обладаете огромным опытом и дарованиями, от Господа наделены историческим шансом остаться в памяти потомков, по высказыванию Уинстона Черчилля «государственным деятелем поставившим себя на службу народа».

Але за якийсь час, проспався, хляпнув си огіркового розсолу і виправився: замінив Черчілля на Жоржа Помпіду.

Хоча адресату до помпки – Помпіду чи Помпадур. То вже, відав, Ганця, котра спец по афоризмах, перестрахувалася, аби з Дона знова лаха не дерли.

Але тут дери не дери, а наш Дон собі не зраджує. Південну Осетію з Північною переплутав. А все через українську мову, бо обидва слова на «Пі» ся починают. А якби говорив на рідній мові, то «Сєвєрную» з «Южною» нігди б не сплутав.

Але то байка. Янукович – то наш Буш. З тої лиш різницею, що Буш не додумався собі платню зрізати. Бо не мав такого яскравого прикладу, як мер Києва, котрий живе за їдну гривню. Та й шо там казати – ми не Америка. У нас у політиці самі мільярдери і мільйонери. Нащо їм платня?

Правда, ще недавно Янукович жив у бідосі, бо, навіть перебуваючи на посаді «прємьєра», виписав собі матеріальну допомогу. А теперка вирішив позмагатися у бідності з найбіднішим політиком в Україні – Юльцьою Тимошенко.
Кому радість, а кому траур

В день інавгурації ведуча новин на каналі «1+1» Наталія Мосійчук була вся в чорному.

Але то там, у Києві, а на наших загумінках за давньою галицькою традицією нарід, котрий при теплих кріселках, став хутенько страхувати свої дупці. Чиновники з обласної державної адміністрації, не чекаючи, заки їм пришлють з Києва портрети нового гаранта, самі постягували з інтернету фотки Дона, роздрукували і вбрали в рамки. Може, ще й рушниками замають і свічечку запалять, аби поклони бити: «Отче наш, іже в Києві єси, хліб наш насущний дай нам десь і пробач нам гріхи наші, а вводячи у спокусу, ізбави нас від тюрми».

Адиво вже і Місько Сендак підстелив си купку сіна, жиби мнєгко було хляпнути. О, наші телятка вміють дві матки ссати. Для такого Міська Яник свій хлоп, бо завгар з завгаром завше ся порозуміют. Особливо, коли діагнози співпадают. Так жи претендента на нового губернатора маємо.

А пан Кміть подумав, жи портрет Дона навіть в повний зріст йому не поможе, то всьо кинув і чкурнув воду помпувати. Бо ади шланг перекриют і сама газ булька лишиться. Тре рятувати бізнес – грядуть хлопаки, котрі роблять пропозицію іно раз.
Ю, Я і наша каманда

Юльця – кобіта з яйцями. Як наполеонівська стара гвардія – гине, але не здається. І нема на то ради. Але навіть якщо Юльця піде, то у Януковича насправді нема команди, аби обсадити всі крісла в уряді. Він прийшов до влади з такою самою непевною компанією любих друзів, як і Ющенко. Окрім економіста Акімової самі балакуни.

Правда, є і люди діла. А во Влодзьо Стельмах. На честь нового президента вже встиг навіть гроші відкарбувати. Оце оперативність! І що? Після всіх своїх валютних махінацій і розпродажу банків знову буде при ділі? Так виглядає. Бо нема більше кому.

А як вам така перспектива, що мільярдер Хорошковський буде керувати СБУ? Чи багато він нам зваричів наловить? А головне – пацан старається. Його «Інтер» аж зі шкіри вилазить, щоб задобрити Дона. Так що Фірташів план А вдався, а план Бе, аби Арсенія посадити на прем’єра хтозна чи вдасться.

О, Яценюк звертається до Януковича:

– Невже ви мені не запропонуєте достойного місця?

– Чому ні. А ким ти хочеш працювати?

– Прем’єром.

– Ну хіба це достойне місце? Давай я тебе краще влаштую особистим водієм до самого Ахметова.

Відключка не вдалася

А наш колишній Татусько, який всю дорогу, роблячи експерименти, отримував екскременти, в останні дні свого правління, регулярно покакуючи на всіх і вся своїми скороспішними газами-указами, завершив кар’єру таким апофеозом швидкої Насті, що бігме шляк трафляє. Щось, видно, з обіцяною-відключкою не вдалося. Якась кнопка не спрацювала.

Цікаво, якою він півкулею приймав рішення, жи призначив Льоню-Космонавта членом Вищої ради юстиції? Тією, на якій сидів усі п’ять років?

Чиновницькі розваги

Веселу забаву придумали наші міські чиновники. За наказом Синютки, якому просто нема чим більше зайнятися, комунальники встановлюють кам’яні бльоки на початку вулиці Вірменської, жиби увечері за наказом Косіва то все прибрати. І так в кулко.

А жиби ви так сніг совгали, як тоті бльоки!

А гадаєте нащо їм то? Аби була видимість мозольної праці. Бо на востатному засіданні сесії міські заср... тобто обранці ухвалили нарахувати чиновникам премії в розмірі до 300% місячної платні!

Кому економічна криза, а кому свято. Чим тобі не робінгуди навпаки? Забрали в нас, а дали своїм.

Я во так си думаю. Хіба ми їх наймали на ту платню, яку вони собі зафасували? А якщо вона їх не задовольняє, то най би звільнялися, а не робили собі за наші гроші подарунки. Бо наразі ніхто з них премії не заслужив.

Міліцейські шпондерки

Начальник державної технічної інспекції управління ДАІ області Олег Романюк особисто очолив боротьбу з продажем талонів техогляду під стінами МРЕВ. Правда, очолив це діло оригінально. Оголосив, що всі ті талони підроблені. І що він особисто пройшовся по базарах, але не помітив, жиби там талони продавали.

А чому не помітив? Бо є така підозра, жи пан Романюк замість того, аби вбрати перуку, почепити бороду і швендяти, вигукуючи «Дріжджі, поташ, амоняк», прийшов на базар у повній параді і в супроводі цілої зграї мундирів. Тому й не дивно, що йому ніхто талона не запропонував.

А до того всього тоті гейби підроблені талони зовсім не підроблені, бо їх сама міліція справно продукує і не може бути, аби вони не мали з того дещиці на шпондерок. А відтоді, як ОЧОЛИЛИ боротьбу, то вже має і на два шпондерка. З чим їх і вітаємо.

Херувими з доляровими крильцями

Чи чулисьте? Не вольно нікому паплюжити Юльці і БЮТу. Бо тоді відразу з’явиться скарга до прокуратури, підписана паном Деньковичем, який звинуватить вас у державній зраді. Правда, тота скарга написана була ще перед другим туром. Можна тільки уявити собі, як розперезався б такий провінційний дуче, якби виграла ВОНА. Тепер пан Денькович може тоту скаргу запхати собі е-е... ну, скажімо, до шухляди.

Але прокуратура відразу саме за такі справи хапається і тішиться, що може зробити для держави ще щось файне.

А як наша прокуратура розуміє файне для держави, то видно з судового позову заступника прокурора області Д. Лубчака, який вимагає «заборонити поширювати негативну інформацію, яка стосується прокуратури Львівської області».

Тобто про прокуратуру Тернопільської чи там Закарпатської областей пиши собі хоч до отупіння, а про Львівську зась. Бо сидять там криштально-чисті херувими, і то не їх звинувачував у корупції Матіос.

  • 0

#15 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 22.03.2010 – 10:15

Цитата

Українські повії недоторканні
10.03.10

Таки переживають наші нардепи за нашу мораль. Ади хтіли на заняття проституцією штрафи накласти такі, аж гей. І не вдалося, голосів забракло. Бо ті повії, котрі в Раді сидять, пожаліли тих, жи на трасі стоять. А то що ж виходить! Цим можна, а тим нє?

Та й відразу проблема виникає: а хто буде штрафувати? Міліція? Котра сама від послуг повій не відмовляється і полюбляє повіям «суботники» влаштовувати?

Та й те сказати: парламентські повії, як продаються, то за мільйон, а ті, бідачки, за якихось пару сот зелених. Та й ними ще треба поділитися. А ті, котрі мільйон дістають, ні з ким не діляться. І на «суботники» не ходять. Тільки й клопоту, що кнопку тисни на сигнал дуче. Як дресирований песик. І завше в одній позі. А не те, що...

Тоті, котрі за пару сот зелених працюють, то ризикують підхопити і сифіліс, і СНІД... А ті, котрі за мільйон, то найбільше, що підхоплять, – нову коаліцію. Одним на старість кузьки з шістьма лапками, а іншим – рахунок з шістьма нулями.

І де справедливість?
Організована опозиція

Наша Юльця мусить завше бути попереду. Тепер вона вигадала собі нову розвагу – стала лідером об’єднаної опозиції. Скорочено ЛІДОБОП. Так жи тепер буде собі всіх лідобопити, кілько влізе.

Бідачка, дуже квапилася, аби встигнути перехопити ініціативу в Ющенка, котрий теж не проти стати головним державним опозиціонером. Скорочено ГОЛОДОП.

Так що попереду нас чекає війна лідобопів з голодопами.

Єдине, що мене зворушує, як то вони всі нараз про Шевченка згадали і кинулися піаритися. Думаю, на ті їхні показухи, вояжі і покладання пішло більше грошей, ніж на ремонт музею.

Юльця, котра така в нас духовна, виділила на Шевченківську премію таку суму, що в цивілізованому світі й соромно похвалитися. Там навіть міська літературна премія значно вища, а що вже казати про якусь престижнішу.

Таваріщ нє понял

Це я про Ірину Фаріон. От не може кобіта зрозуміти, в чому вона прокололася, і далі продовжує гнути своє. Все, що вона там наплела у садочку, могло б нормально сприйматися, якби вона це зробила перед батьками, перед вихователями чи перед вчителями. Хоча твердження про те, що Маші й Міші мають пакувати валізи і їхати до Московії, навіть для дорослої авдиторії звучать дико.

Якби я мав доньку Єлизавету, то зараз би, пишучи про чергову провокацію «Свободи», не церемонився б зі словами. А так скажу делікатно: то була чистої води дурість.

Так, справді треба виховувати мовну культуру, але чи в такій формі? І при чім тут самі діти? То ж не вони почали так себе називати, а дорослі.

А чи відомо філологові Фаріон, як називали одне одного наші класики? Михайло Старицький і Леся Українка письменницю Валерію О’Коннор-Вілінську називали Лорою, а Марію Старицьку – Манею. Леся Українка називала Людмилу Старицьку Людя, Олександру Судовщикову (ту, що стала письменником Грицьком Григоренком) – Шурою, подругу Биковську – Леною. А як називала Олена Пчілка свого сина Михайла? Жах – Мішою!!! А як зверталася дружина Михайла Коцюбинського до свого чоловіка? Це взагалі ганьба – Муся або Мусік! БРРР!

А Павла Тичину і Остапа Вишню (Павла Губенка) дружини і друзі кликали – подумати тільки! – Павлушами!!!

У спогадах про Григорія Косинку читаю, що мати його кликала «Гриша». А Миколу Хвильового, того, що «геть від Москви!» (ото замаскувався!), ніхто не кликав Миколкою! Навіть друзі по перу! Уявляєте?

Да-а, нехарашо получаєцця. Не було на них Ірини Фаріон. Вона б їх скоро з валізами спакувала, куди слід.

Але я гадаю, що для початку «Свобода» могла б видати своїм коштом словник українських імен і розповсюдити його по всіх садках і школах. Натомість вони пішли іншим шляхом. Цей шлях ще дєдушка Лєнін назвав теорією «мєлкіх дєл». Бо тут же ж явно йшлося не про користь справи, а про якнайбільший галас.

Ми вже бачили наслідки атаки Ірини Фаріон на маршрутки. Повний пшик. Нє, щоби пройтися з квачем по Львову і позамальовувати неграмотні написи в громадських місцях – рекламні щити, вивіски, назви різних побутових закладів. Я думаю, ефект був би поважніший.

Але ж ішлося про скандал. Для того й телебачення запросили. Бо все було наперед сплановано, як і всі інші подібні акції. Згадаймо полум’яну промову Тягнибока на горі Яворині, де він, бачачи націлені на себе телекамери, не стримався, аби не згадати незлим тихим словом жидів і москалів. І пам’ятаємо, який резонанс мали ці слова в російських ЗМІ. Те саме бачимо у випадку з Фаріон. Галичан уже звинувачують у фашизмі, а те, що «Свобода» має незначний електорат, не біда, Гітлер, мовляв, теж з малого починав.

Чи саме цього добивалася Ірина Фаріон?

В Інтернеті можна легко знайти вказівки на те, хто саме фінансує «Свободу». Версії є різні, сайт «Сегодня.ру», зокрема, вважає, що за останньою провокацією стоять українські друзі Лужкова і Затуліна. У всякому випадку, ніхто не вірить, що за спиною «Свободи» стоять українські патріотичні сили.

Я б більше повірив у націоналізм і патріотизм Тягнибока, якби він діяв так, як Шуфрич. Хлоп жи ж він здоровий, нє? То чому, перебуваючи на одному телеефірі разом з українофобом Лєвчєнком, не підійшов і не напуцував йому рило? Так, щоб уся країна побачила. Оце був би вчинок. А так маємо націоналізм без яєць.

Читачі, бурхливо дискутуючи акцію Фаріон, не раз задумувалися, що ж то за прізвище таке. А слабо до словника Бориса Грінченка зазирнути? А там є це слово. І знаєте, що воно означало в Галичині? «Інтриган».

Де у Герман найсвятіше

Відразу згадався анекдот. Де в жінок найкучерявіше волосся? Відповідь: в Африці. А ви що подумали?

А де в пані Герман найсвятіше місце? І знову ви не вгадали. Бо то золотовалютні запаси. Береже вона їх, як зіницю ока. Може, навіть в офшорах. Тому спритна рученька Юльці до них не добралася, але в золотовалютні запаси України таки пірнула.

Нє, жиби Ганця Герман піймала Юльцю за руку. Але так їй підказує нюх, бо Ганця – то є наша цьоця Марпл. І вона занюхала, жи Юльця обікрала Україну, аби розплатитися за газ.

Хтілося б, правда, жиби той нюх працював не тільки тоді, коли йдеться про помаранчевих злодюжок, але й тоді, як до найсвятішого простягнеться ручка когось з нового уряду, який поставить нам Янукович. Чи не підведе тоді Ганьчин нюх?
Гімнова сверблячка

Коментуючи ініціативу якоїсь там дніпропетровської інтелігенції, котра намірилася поміняти слова нашого гімну, викладач Інституту МВС України Лариса Малинович виголосила таку глибоку думку: «українці в різних куточках нашої держави сприймають наш Славень по-різному. Для мешканців Сходу багато слів Гімну є просто незрозумілими, не близькими, адже вони діалектні і притаманні більше Заходу. Адже сам Вербицький був уродженцем Лемківщини».

Пані-цьоця психолог, видно, рускоязична, коли вона тих слів не розуміє, бо автором слів був східняк Павло Чубинський, а не галичанин Вербицький. І нема в нашому гімні жодного слова, яке б не було літературним.

Але слухайте – чи то не напасть якась? Час від часу якійсь хулєрі свербить як не герб, то гімн. А вже читаю, жи їден такий мудрагель вважає, що й кольори нашого прапора треба поміняти, бо жовте має бути нагорі. Та ти, вуйку зацофаний! Ти певно прапора зі своїми кальсонами сплутав?

Некролог

Нагло, але здавна сподіваною смертю померла «Наша Україна-Народна Самооборона». Небіжечка, купаючись у ставку Коаліція, потонула в регіональному болоті.

Допомагаючи їй потонути, пішли разом з нею на дно партія «Вперед, Україно!», НРУ, УНП, УРП «Собор», партія ХДС, Європейська партія України, партія захисників Вітчизни...

Нехай з Богом спочивають.

Пам’ять про них навіки залишиться в наших печінках.

Повідомлення відредагував Stuff: 22.03.2010 – 10:15

  • 0

#16 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 22.03.2010 – 11:20

Цитата

Вперед – за клейнодами гетьмана!
16.03.10

Заворушилися! Зашелестіли! Напакували валізи і – на Київ!

Львівські грошові мішки поперли здобувати посаду губернатора. Іно пішла чутка, жи наша невтомна Ганця, котра пролетіла, як фанера на автопілоті, над посадою міністра, має в тій справі свій інтерес.

І хто б подумав! Тота панюся, котра до нас приїжджає тільки інкогніто і в авті з затемненими вікнами, бо боїться, жиби їй хто патли не повисмикував, про нас таки не забуває. Хоче зробити нам, як краще. От тільки біда: як тільки буде відомо, що нам тото краще зробила саме Ганця, то нічого доброго тут не світить. Янукович втратить і той відсоток, який тут здобув. Чисто завдяки любові львів’ян до Ганці.

Нє, жиби я переживав за відсотки Януковича, але зувидіти знову на посаді губернатора чергового заробітчанина, якось не хотілося б. Особливо, як придивитися, яких людей пропихають наші львівські лобісти.

Візьмем такого Бодю Буцу. Має навіть свою інтернет-сторінку, на якій у розділі біографія можна вписувати відгуки. Наразі відгуків там як кіт на бздикав, але є одне слово, яке викликає глибокі асоціації: «злодій».

Може, то зарізко. Може, навіть заскромно, бо без епітету «великий». У всякому випадку, він у мене гаманця в маршрутці не цупив. Але їден файний чоловік, що мав у Брюховичах «Колибу», думає інакше.

Бо коли наш Бодьо був заступником міністра оборони, то в парі зі ще одним нашим хруньом Васильком Бартківим успішно поховали весь бізнес Дмитра Щербана. І то тільки для того, аби самим його перехопити. Веселі такі хлопці. Свій до свого.

А який був з Бодя нардеп! То ж треба! Ані разу в Раді не виступив, не вніс жодного законопроекту і не зробив жодного запиту. Такого майстра мовчання треба негайно вписати до книги Гіннесса.

Та й зараз, перебуваючи депутатом Львівської облради від «Нашої України», постійно сачкував, бо сидів у Києві. Питається, нащо нам такі депутати? Не кажу вже про цю прогнилу «Нашу Україну» загалом.

Але подвигів у Бодика значно більше. Ніде він не загрів собі місця, всюди хляпав на кріселко лиш на кілька місяців і хутенько, заки хто сліди не занюхав, перестрибував у інше. Одне слово – шпиціяліста широкого профілю.

А яких успіхів добився він на кожному зі своїх постів! Наприклад, був заступником голови виконкому «Нашої України». Результат на виборах – плачевний.

Був заступником голови правління «Нафтогазу». Контора опинилася на грані банкрутства. Але Бодьо зі своїм шпондерком вчасно і цілком щасливо вигулькнув і вскочив у крісло міністра Кабінету Міністрів. Тут уже не обійшлося без скандалу. Голова фонду держмайна Валентина Семенюк звинуватила його у незаконній вимозі приватизації санаторію «Удай». Не знаю, яким чином Бодьо вимагав тото в цьоці Валі – чи з квітами, чи з паяльником, але вийшов пшик. Кобіти потребують делікатнішого поводження.

А так між нами, то ще в травні 1997 року Буца вже був звільнений з посади заступника голови Фонду держмайна. І хто його звільнив? Володимир Лановий. Демократ. А за що? «За зловживання службовим становищем!!!». Серед цілого букету зловживань є й таке: отримання кредиту для купівлі квартири в Києві з позабюджетного фонду приватизації. І це при тім, що безхатьком не був.

Ну, а коли він став радником Ющенка, можна було не сумніватися, що «Титанік» приречений.

Місяць тому наш Бодьо, який завше чутливо тримав носика за вітром, подав у відставку з посади заступника міністра оброни України. І причина ж яка шляхетна! Політична!

Цікаво, які такі не озвучені ніколи і нікому політичні погляди пана Бодя взяли тут верх над зручністю сидіння у вигідному кріслі? Чи не підказка Ганці: давай, мовляв, якщо хочеш йти на губернатора, скоренько сам вимітайся, бо й так тебе копнуть в тово-во. Бо гряде гаспадін Єжель, для котрого ружні там боді, як більмо на оці.

Але Бодьо не один. Прокинувся від тривалої сплячки і колишній губернатор Сясьо Сендега. Точніше його розбудили і сказали: пора! Пуцуй мешти, крий пазури! Бо Ганця ще ся не визначила. Наразі прицінюється. Котра валіза важча.

І то ніц, що в грудні 2004-го обласна рада вже висловила була Сендезі недовіру і звернулася до Кучми з вимогою звільнити його з посади. І Сендега мусив таки піти.

Тепер нам знову хочуть підсунути той самий скарбик. А сам скарбик, як тота дівка на виданні, недавно мав зовсім інші плани: «Якщо громада Львова хоче бачити мене мером – тоді я прийму рішення». Можна не сумніватися, що певна невеличка громада таки захоче.

Таке враження, що ми просто таки приречені на весь цей відпрацьований матеріал, на усіх цих невдах, помпків до ровера, для яких що крісло мера, що губернатора – не має значення. Бо маріонетки не потребують думати, за них думають інші. Увесь час, поки йшла передвиборна баталія, вся та зграя сиділа собі ціхо-ша по своїх курниках і не рипалася. Тільки спостерігали за тим, хто переможе. А зараз готові цілувати пантофлю папіку і клястися, як і співак Лазарович, у вічній вірності і прихильності. «Та ми ж із вами душею і тілом!!!»

Одній тільки бідній Ганці клопіт. Сидить вона перед обома чамайданами і думку гадає. Котрого вибрати? Чи той без ручки, але важчий, чи той з ручкою, але легший?

Клуб за інтересами

Регіонали хитрі пацани. Кинули нам кістку у вигляді Діми Табачніка і тішаться. А наші ту кістку відразу вхопили і ну гризти з усіх боків. Ну, бо треба якийсь рух робити, то давай, хлопаки, Табачніка замочимо. Жиби нарід зувидів, які ми патрійоти.

Тіпа в регіонах не знають, що Діма «дешевый клоун», «казнокрад», який тільки й уміє, що «книжки и картины из украинских музеев тырить», «ворюга и коррупционер». Це не я – це Калєсніков сказав. І Діма навіть не образився. Засмоктав, ковтнув і не закашлявся.

Що й казати: Табачнік – чудовий громовідвід від усього уряду.

Але так по-правді, то там «клоунів» вистачає і без нього. Чого вартує Стельмах – перехідний червоний прапор. З таким головою Нацбанку, якому кримінал світить, миле діло працювати. Іно тримай за їдне яйко і час від часу натискай.

Або «раждьонний рєволюцієй» Тігіпко. Спочатку рвав на собі тільняшку від Бріоні, жи коаліція тушок – то чисте «політичне рейдерство», «жодна чесна людина не підтримає таку владу», «жодна порядна людина з ними співпрацювати не буде»! Але нічо, прийшли, нагадали йому політ з вікна на австрійському лижному курорті взимку 2004-го зі щасливим приземленням у кучугуру снігу, і відразу чесність з порядністю в супроводі останнього обіду вийшли через пряму кишку, куди слід.

З міністрами культури у нас повна дупа. Так виглядає, що це міністерство тримають як відстійник для різних масовиків-затійників. Тепер маємо скрипаля, котрий зажигав на сцені в Януковича. Ганця від нього в захваті, бо співає хлоп стрілецькі пісні. А це абисьте знали – великий показник культури. То такой ліпше ніж «хаванагіла» від Діми.

Або як вам олігарх на чолі СБУ? Світ такого дива ще не бачив. Оце приватизація! Оце розмах! Не дурно, що з першими пролісками уже вигулькнули з-під снігу і Білоконь, і Бакай, і Боделан... Родіна-мать завйот!

Нє, уряд у нас унікальний. Не знаю, чи ще десь у світі є такий багатонаціональний кабінет міністрів. Є навіть молдаванин, аби було про кого анекдоти складати. Є євреї, бо то святе, є й татарин, а от чукчі не знайшли. Але Цушко буде і за чукчу, і за молдаванина. Ще недавно був смертельно отруєним. Дихав на ладан. А вже знов, як надувний бальон, стрибає і готовий штурмувати економіку, як і прокуратуру. Так що маски-шоу гарантовані.

Самопризначення

А наша Юльця не вгаває. Зібрала собі мітинг коло пам’ятника Шевченка, роздала студентам по 20 гривень, і ті радісно проголосили Юльцю головним опозиціонером.

Та курча беля, якби їм роздали по 50 гривень, то вони б її проголосили Юлею Деві Христос, а за сотку і святою Магдалиною.

Але на що їй нарікати? В опозиції Юля, як риба у воді, а у владі, як сокирка. Ну, не годна вона зі своєю «камандою» ніц доброго зробити, бо потвор там не менше, ніж де інде. Але в опозиції, коли всі ходячі гаманці та ружні одіозні персони її покинуть, вона знову постане перед нами чиста і прозора, як «дніпропетровська на бруньках».

  • 0

#17 Pavlo_Taiko

    міністр по боротьбі з етикою та мораллю

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2145 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 22.03.2010 – 16:46

Це не він написав меню у Криївці? :cry:
  • 0

#18 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 22.03.2010 – 17:03

Не знаю
  • 0

#19 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 23.03.2010 – 16:59

Цитата

Аристократ, поет, народжений президентом
23.03.10

Я вже давно помітив, що з нашими демократами з віком робиться якась хулєра. Клямка падає, дах сунеться, грибок роз’їдає. Візьмімо таку Ларису Скорик. Ще наприкінці 2004 цьоці легко клямцнулося. Тоді ми її регулярно бачили на ТРК «Украина» в компанії нашої Ганці, як вони шось там пробували пашталакати на ружні біжучі теми. В очах їм тоді було помаранчево і шляк на місці трафляв зі злості.

З тих пір цьоця, заробивши на вилизуванні якусь копійку, зникла і не дуже ся висовувала. Аж тут гульк – о, відав, на папільотки знову забракло. Та й зачала копати під геноцид президента. І викопала, що Янукович – то аристократ викінчений. Бо дзядзьо були на шахті дворянином, а бабця попівною.

«Я, – каже цьоця архітектор, – за абрисом і поворотом голови, за формою рук можу досить багато зрозуміти про генеалогічне древо».

І то вона визначила іно на око. А якби такій цьоці дати в руки штанґен-циркуль, рулєтку і гимбель, то би вона на такій голові помітила не тільки абрис, а й апсиду, анфіладу і арматуру. А якби добралася до відбитків пальців, форми ніг і ще дечого... хо-хо... то ого-го!

А що ви ся дивуєте? Чи корінь Ющенка не відкопали аж під Мазепою і Калнишевським? І то ше легко копали, бо якби бджоляр переміг, то хтозна чи до Ярослава Мудрого не докопалися. Хоча тут гарантії нема, бо можна було й не тільки до кореня, але й до яєць Батия добратися.

А от Юльці не повезло. В ній цьоця своїм гострим архітектурним воком побачила іно плебейку. Не та, мовляв, тектоніка. Замало, відав, арматури в макітрі. На цементі зекономили.

А все чому? Бо не здогадалася Юльця вручити ордена цьоці. А президент підписав і відразу опинився в аристократах. Тепер спробуй його звідти стягни!

А Іван Драч – той ще далі пішов. Той відкрив, жи президент – тонка артистична натура: і співає, і вірші пише! Так жи недовго чекати, як Драч найметься редагувати перший том зібрання творів у своїх перекладах. А ще недавно закликав націю не зраджувати демократичним цінностям! Що значить один раз посидіти поруч великої людини!

Колись і Ганцю таке саме спіткало. Один раз побалакала – і осяяння як прийшло, то так і досі сидить. Тепер вона гейби в унісон зі Скоричкою видала про шефа: «Таке враження, що він народився президентом». Дивно, що вона цього не помітила при першому знайомстві. Нє даработала!
Були куми, прийшли – сини, на черзі – онуки

Нє, Ганці я співчуваю. Адиво виховала собі на біду синочка. Мало того, що недоучка, що ніц не годен, іно мамусю на авті по бутиках та по фризієрах возити, а числитися помічником Чорновола, то піцик не порадився з мамцьою! Не запитав ані дозволу, ані матусиного благословення і попер простісінько в заступники міністра.

А тепер мамуся не годна ся оговтати! Та хто ж її теперка буде на джипі возити, га? А як бідний Чорновіл обійдеться без такого помічника?

А ще недавно наша Ганця казала, загадково усміхаючись: «Повірте мені – в Адміністрації і Кабміні будуть працювати виключно ПРОФЕСІОНАЛИ».

А ми й не здогадувалися, на кого вона натякає. Зате тепер усі можуть дізнатися, як файну професію отримати. Головне – вигідно вродитися. А там уже можна й не вчитися.

Але це вже така традиція. Синок Азарова Альоша в 20 років раптом очолив Донецьке територіальне відділення Держкомісії з цінних паперів. А нинька Альоша успішно розбудовує Крим.

А ще ж недавно, судячи з плівок Мельниченка, Азаров-старший не мав більшої проблеми, як переселити якусь «жидовскую семью» з квартири у центрі Києва. Апетити росту-у-уть.
Пахло де Мурлан

Ага, про ті самі плівки. «Микола АЗАРОВ: Есть тут один, Леонид Данилович, маленький момент. Значит, 9 августа, когда отмечали ваш день рождения, значит, вот эти народные депутаты, лидеры партий всех, которые объединяются... Сели мы все, сидим: Ефим Звягильский, Рыбак, Семиноженко, Ландык, я, Черновецкий... Я просто к тому, Леонид Данилович, что если меня уже попросили собрать эту п…здобратию – они же все гетманы. Их же знаете, как трудно их...

КУЧМА: Я прекрасно это знаю».

І от з такою п...здобратією доводиться бідному Азарову працювати. Та якщо з геноцидом Януковича усе ясно, то геноцид Азарова у повному тумані. Тато у нього був Пахло, Ян Робертович. Та коли Коля став маркшейдером, то поміняв прізвище... на прізвище дружини. А та у дівоцтві не була Азарова, а йно Мурлан.

Тоді Янович висунув нову версію і сказав, жи вибрав прізвище предків... Та ба – матуся носила прізвище… Кваснікова. То, видно, йшлося про предків ще дальших.

Ой, бігме, тут без Скорички не обійтися.

Під знаком Табачніка

А я проти. Проти того, аби звільняли Табачніка.

Я тут на боці ректорів деяких вузів і гаспадіна Рєзніковічя, начальника Табачнікової жінки.

Але гов! – не плюйте ми в писок! Та зачекайте, не бийте парасольками по голові!

Думаєте, жи Юзьо кукінамуні? Чи з дуба впав? Нє. Я Діму грав давно і систематично. Але що ми доб’ємося, якщо його знімуть? Ну, сяде на його місце хтось, хто нічого антиукраїнського не публікував (бо взагалі чмо неграмотне), і нічого подібного не говорив (бо не давали). То що – легше буде? Лінію ж партії все одно буде гнути. А після того, як уже Табачніка поміняють, вимагати відставки й того другого не випадає, нє?

Усе це ми вже проходили, коли студенти голодували, щоб зняти Масола. Масола зняли, а система вистояла. Кучму геть, а кучмізм живе.

Якщо вже голодувати, то за поважніші речі – за антикорупційний закон, за євроінтеграцію, за те, щоб депутатами не ставали бізнесмени, а в уряд не проникали синочки, за відкриті списки і змогу відкликати депутата і т. д.

Нікого не хвилює, що гряде нова азаровщина, що чушка в економіці розбирається, як свиня в апельцинах, а олігарх в СБУ – це взагалі міжнародна ганьба.

А голодувати заради того, аби зняли Табачніка? Не знаю, як ви, а я волію ворога відкритого, ніж замаскованого.

Що вартують вибачення блазня?

Адиво як наш Влодзьо Квурт змнєк. Вже не проти, аби Табачнік вибачився: «Коли говорить міністр, що він може вибачитися – то треба вибачитися. Після цього ми будемо розмовляти далі».

Перепрошую, а хто вас уповноважив за галичан розписуватися? На дідька лисого нам його вибачення? Що вони міняють? Його погляди висловлені у багатьох статтях і в книзі, а вибачатися буде в телеефірі? Чи в стінах львівського університету?

Не треба вимагати жодних вибачень, бо це крок назад. Роль «дешевого клоуна» Табачнік виконує з успіхом. А більшого й не треба.

Львів – батьківщина хрунів

Ніде ся так хруні не плодять, як у нас. Як жуки-довгоносики. Іно вітер дмухне з іншого боку – тоті відразу носами – шморг-шморг! – чєво ізволітє?

Ади – іно побачили Калєснікова, то відразу в штани наклали, побігли дороги ремонтувати, а при тім згадали матірну мову. Нє, не ту жи матом, а ту з «Радной рєчі». Бо то як копнути, то кожен другий з москвофільського села, то чо би не знав, як з баріном балакати?

І то вам П’ємонт (від слова «п’є»?), нащадки ОУН, УПА...

Переляканий Садовий добалакався, випрадовуючись, що взагалі не знає російської. Бідачка, певно, ходив до церковно-парафіяльної школи в селі Затемне.

А то дивись – ще зачнуть наші вуйки, як Лазарович, смалити «пісьма щастя», доповідаючи нагору, хто й відколи серцем і душею був регіоналом.

Проект у тумані

Ой, накаркав Анатолій Гриценко! Він ще коли сказав, що у наших реформаторів нема жодної програми дій! Що й підтвердив президент: «Перший проект програми економічних реформ повинен бути готовий не пізніше ніж за 60 днів. Не маємо права втрачати ні одного дня».

Ай-я-яй! А чим же таваріщ Азаров займався з грудня 2007, коли усі вони пішли в опозицію? На всіх телеефірах клявся, що усе в них готове, опозиційний уряд працює, тільки дай до крісел дорватися. Ну дорвалися. А тепер що? Ще два місяці чекати на проект? А там літо... багами, панами... А восени Азаров і скаже, що проект у нього в голові. А голова – стратегічний об’єкт. Коротше: да пашлі ви!

Один у Донецьку українець і той негр

Лауреатом донецького конкурсу декламаторів імені Тараса Шевченко став нігерієць Осікойя Айо, студент факультету комп’ютерних наук і технологій Національного технічного університеті. Нігерієць підкорив журі «відшліфованою українською мовою».

А хто шліфував? Негайно його у кабмін! Разом зі шліфувальною машиною!

  • 0

#20 Dynkan 113

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1721 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 06.04.2010 – 15:02

30.03.2010

Цитата

Львівські Обсервації

Довкола кріселка губернатора закипає інтрига. Які тільки почвари не вигулькнули! Ще вчора воно цілувало ручки Юльці, тисло ґраби Ющенкові, підлабузницьки усміхаючись, а вже зараз готове впасти пляцком перед новим вождем – мовляв, я ваш і серцем, і дупою.

Ади-во вже і Кміть намалювався у Києві. Де ж ти, голубе, був, як до Львова твій коханий Яник приїжджав? Ціхо-ша сидів, вдаючи переконаного юліанця, а тут уже, тримаючись за ручку Васюника, побіг здаватися.

Такий-во Васюник, якби ми жили в пурєдній державі, то найбільше до начальника ЖЕКу дослужився. Але нє, завдяки Рухові на поверхню сплило не одне таке-во, котре не тоне. Тепер той любий друг знову при ділі. Підплив до Ганці, полоскотав під пахвами і запропонував свої безцінні послуги. А наш торгаш водичкою вже йому пообіцяв газ-бульку довічно, аби-но лиш го не копнули з теплого місця.

Воно сиділо ту пару літ, ніц доброго не зробило, іно дивилося, що ще можна приватизувати. Мало того, жи та його вода за ціною скоро шампанське дожене, то ше патрійота ади буде скоро другим Лозінським. Бо си хапнув добрий шмат лісу, обгородив і вже людискам зась. Але я бігме нашим людям дивуюся. Та чого ви, нащадки упівців, не візьмете вила і не виженете охоронців з лісу?

А я би ще й тою водою поцікавився, чому вона така дорога. І чому пан Кміть відхрещується від тих цистерн, які розвозять по Львову псевдо-моршинську, а ще пальцем в палець не вдарив, аби цей бізнес зупинити. То так виглядає, що все йде як має бути, і цистерни – частина бізнес-плану?

Але найбільше я Ганці співчуваю. Бо дістала вже пару валізок і стала думати, кого протегувати, а ту, курди молі, потік валізок нескінчений. Несуть і несуть.

А ви думаєте, чого досі губернатора нам не призначили? Тамті області раз-два ся визначили, а в нас – ДЕМОКРАТІЯ. В нас кожна домогосподарка може правити країною, а кожен завгосп областю. І зростаюча кількість валізок просто таки не дозволяє визначитися з кандидатурою. Отака біда!
Як з комбінатора стати губернатором

Я вже казав, що земля наша хрунями багата і плодяться вони, як блохи, перескакуючи з пса на пса. І що такому хруневі відмовитися від себе колишнього? Як два пальці обслинити.

Спочатку ти собі тихо кучмонавтом працюєш, далі за Ющенка пейси рвеш, а відтак женеш до Юлі та ще й інших закликаєш вклонитися новій цариці.

Та є й цікавіші кульбіти. Леонід Мельник, який став першим заступником керівника виборчого штабу Партії регіонів на Львівщині, колись, у 2002 р. виступав від Народного Руху України. І навіть хизувався, що «наприкінці 1989 р. одним з перших вступив до НРУ». В одному з інтерв’ю його спитали: «З тих пір ви не міняли своїх переконань?» – «Ні», – твердо відповів кандидат.

Признавався він тоді й у своїй любові до Юлі: «До її компетенції як першого віце-прем’єра належав паливно-енергетичний комплекс. Це був чи не найкращий період у моїй трудовій біографії. Юлія Тимошенко – надзвичайно розумна жінка і як керівник багато зробила для держави».

Та й про Ющенка не шкодував добрих слів: «Я йду на вибори у Блоці Віктора Ющенка «Наша Україна» – єдиної надії на порятунок нашої нації і держави. Адже власне в Програмі уряду В. Ющенка було започатковано нинішнє стійке зростання української економіки та активна соціальна політика».

А як гнівно він таврував олігархів! «Олігархи контролюють найбільш прибуткові і стратегічно важливі галузі промисловості. Вони ведуть свій бізнес через зрощування державної машини з підприємництвом і викачування державних грошей. Щоб закріпити цей руйнівний процес олігархи створили під різними назвами партії, які не мають в народі соціальної бази і під крикливу рекламу та голосування ведуть штурм Верховної Ради».

Та не багато часу минуло, як пішов наш Льоня на службу до ненависних олігархів. І почули ми, що наше спасіння – Янукович. То й що, що він сидів? Такі часи були. Оступився. Але ж він «любить Західну Україну так само, як і Донбас».

А зараз наш невсипущий Льоньо націлився на крісло губернатора. Дуже достойний кандидат. І має усі шанси, бо якщо у вождя тато білорус, то у Льоні – мама. Тато Льоні був начальником відділу кадрів, ясне дєло партійним з 1964 р. Хто сидів у ті часи в кадрах – відомо.

У своїй автобіографії товариш Льоня писав колись дослівно таке: «З моїх родичів і родичів моєї дружини на службі у німців ніхто не перебував, зв’язків з буржуазними націоналістами не мали».

Авжеж, за совітів таки мав чим похвалитися. Якби ж то знаття, що колись станеться неймовірне і Україна здобуде незалежність! Більше того – в повазі стануть саме ті, хто власне МАВ ЗВ’ЯЗКИ З БУРЖУАЗНИМИ НАЦІОНАЛІСТАМИ.

Про подвиги комуніста Льоні, який став рухівцем, щедро висвітлювала преса у 2001-2002 роках, коли Льоня попер у ВР. Тоді згадали йому і різні фінансові комбінації та афери, внаслідок яких державний кредит в сумі 740 тисяч грн. на вирощування цукрового буряка розвіявся, як запах самогону. А кримінальна справа зависла в повітрі. Згадали й іншу веселу оборудку у 2000 р., коли ОДА виділила 160 тисяч грн. на вугілля для шкіл Перемишлянщини. Але вугілля закуплене не було, гроші зникли і школи на зимовий період опинилися без палива. А ще були афери, пов’язані з кооперативом «Агробудівельник», яким керував товариш Льоня, коли за державний кредит для будівництва пологового відділення райлікарні збудував, а потім продав, котеджі. І знову порушили кримінальну справу.

Згадали тоді і про те, як стрімко росло матеріальне становище нашого героя. Крім котеджа в Перемишлянах, з’явилася й кам’яниця в с. Коросно, обидві будови згодом вигідно продано. Правда, за документами, вартість суттєво занижена, аби зекономити на податках. Ніхто ж собі не ворог, а держава переб’ється. Пропрацювавши тільки два місяці під крильцем Стефця Сенчука, товариш Льоня отримує за державні гроші трикімнатну квартиру на вул. Зеленій.

Задля ефективнішого надування виборців товариш Льоня у 2001 р. видавав себе не тільки за переконаного націоналіста, а й за глибоко віруючу людину. Про рівень релігійної підкованості свідчить висловлювання на зустрічі з виборцями Перемишлянського району в будинку «Просвіти»: «Мій духовний наставник отець Володимир вважає, що 30% людей, які ходять у церкву, – Іуди».

Ну, а який з Льоні моцний господарник, то бачили-сьмо на прикладі кам’яниці Ярославенка. Тут уже його синочок відзначився. Приватизували, зруйнували і стерли з лиця землі. Такому тільки дай розвернутися, то пів-Львова приватизує та ще й на Бібрку зазіхне.
Кремлівські звйозди

О, поїхали наші Пахли до Москви і настроїлись палучіть удовольствіє. А тут пшик. Ні втіхи, ні удовольствія. Хоч раком стій, хоч доліпупа лягай. Тільки й усього, що від Пуціна почули: «Николай Янович, я могу сказать, проявил интерес к интеграционным процессам… Мы готовы к этой работе». На що Яновіч: «И мы готовы».

Тобто труба наша Москві ні в тиць, ні в пердиць. А от митний союз – миле діло. І не просто митний, а й взагалі Союз нерушимий. А щоб хахли не дуже рилом крутили, то нате вам і столицю в Києві. Щоб таким чином уже й зовсім Київ обмоскалити і до Кремля за ланцюг прив’язати.

Бо що їм труба! Їм гарматне м’ясо подавай для боротьби з кавказькими сепаратистами.

А Семиноженко, за яким всюди золоті верби ростуть, уже помчав єднатися: «называйте это провокацией или чем хотите, но идея Союза имеет право на рассмотрение, равно, как и участие Украины в Евросоюзе».

Дуже оригінально. Щоб і рибку з’їсти, і на хвостик сісти. І це ті, що прагнуть об’єднати країну. Можна тільки уявити, які б ми почули заяви, якби вони не прагнули об’єднати!

А я усе більше переконуюся, що деякі клієнти конкретно працюють саме на розкол країни, аби потім віддати Схід із Кримом ісконной Родінє.

І коли росіянин Пахло хоче Союзу, то це ще можна зрозуміти, це навіть позитивно про нього свідчить – не забув гарбуз свого роду. Але коли це робить чоловік з козацьким прізвищем, то на душі чорти шкребуть.

Як тут не повторити за гуртом «Рабфак»:

Раньше всьо било нє так –
Лєтал Гагарін, іграл Спартак,
І шлі састави на целіну.
Какую, сука, прасралі страну!
Про гарматне м’ясо

Навіть у Росії не всі вірять, що вибухи у метро влаштували чеченці. Бо ж у повітрі запахло новими виборами. Тоді будинки вибухали, тепер у метро люди гинуть. А тут ще 31 березня має відбутися великий мітинг протесту у Москві. От влада і пішла на випередження.

Нам з такими тільки Союзи й укладати. А то щось занадто спокійно, ніде нічого не вибухає... Скучно, гаспада!
Націоналіст постійно бдить

Щирий українець – дуже вигідна професія. Це видно і з діяльності «Свободи». Остання мулька – вирішили хлопці заборонити гастролі культової реп-групи Onyx.

Мало їм, що зафаріонилися по самі вуха, то давай ще в цензуру побавимося. Шкода, що вони до компанії ще й Васюника не запросили – тонкого цінителя високого мистецтва. Не встигли. Той уже до інших патріотів чкурнув. Хоча, кажуть, кишенька у них одна.
Передсвяткове

Ой, шо ся стрєсло! Після чергового засідання Кабміну нарід зувидів, як Борис «Ахметович» Калєсніков веде попід руку Табачніка.

То, відав, напередодні спільного з євреями Великодня вирішили регіонали помиритися. І вже Діма не «вор», і не «клоун дешевий», і не «мєлкій клерк». А просто хароший чєлавєк.

І вже навіть Шуфрич не кидається мастити писок Льовочкіну.

Тиша благодатна зійшла на Регіони.

А все чому? Бо Віктор Федорович тупнули ногою і повеліли заткати хавки і більше не уподібнюватися колишній опозиції, котра весь час гризлася. Возлюбіте, мовляв, ближнього. От усі й кинулися возлюблятися.

Один тільки Ющенко ніяк не заспокоїться і далі Юльцю грає. Нє, жиби прийти до неї з намальованими яйками і з хроном під пахвою та похристосуватися. Хоча я його розумію. Таку кобіту, котра і сама з яйками, тєжко чимось здивувати.
06.04.2010

Цитата

Львівські Обсервації

Ой, дуже вже хочеться подивитися на цей очищений БЮТ. Цікаво, кілько їх після того очищення залишиться – чи бодай з десяток набереться, чи такой дванадцять? А якщо чистити по областях, то тут взагалі треба під нуль. Ну, хіба двох-трьох на насіння лишити. Бо як подивишся на те чмо, яке в нашій облраді засіло, та то ж страхіття! Я би їм запропонував перейменуватися з БЮТу на БОБ – Блок Остапів Бендерів, або ще краще ББД – Блок Братів Дубневичів.

При чому разом зі «Свободою». А то дехто дуже обурений, що я критикую «Свободу». Але чим є «Свобода» в обласній раді? За визначенням І. Деньковича та М. Сендака – «мафіозним кланом, який голосує за бабло».

А Юлю, відав, чекає те саме, що і Ющенка – зрада всіх і вся. Оно уже й щурик Портнов чкурнув. Аж тепер Юля зачне здогадуватися, що то було давно сплановано. Саме Портнов всіляко гальмував збір доказів про фальсифіковані вибори, переконуючи, що то все зайве, а ось у Вищому адміністративному суді вони покажуть. Так що на період судових слухань не було зібрано жодних юридично підтверджених матеріалів з регіонів. На суд Портнов з’явився, як голий Вася. І тепер, куплений з кишками та фляками, отримав заслужену винагороду.

А Юля тільки очками кліп-кліп і: «будемо очищатися!»

Ну-ну, головне про Губського не забути. А таке тово-во, як Яворівський, то ніякими ацетонами не вичистиш. Але нічо, скоро будемо спостерігати незабутню картину: усі в лайні, а ВОНА в білому.
Орда іде

Готуйсь народе! На Дєнь Пабєди російські окупаційні війська нарешті знову вступлять до Києва. Тільки цього разу вже не знайдеться трьохсот крутян, аби перепинити їм шлях. І руській салдат буде знову переможним кроком бити обцасами Хрещатик.

Спочатку це історичне видовище мало відбутися у Севастополі, але апетит приходить під час жратви. Сюди приїдуть окупанти, а в Москву поїде Янукович, щоб разом з кремлівськими ліліпутами приймати парад. Цікаво, чи й цього разу Путін відмовиться від української цукерочки?
Ганця-реформатор

Ганця Герман обіцяє «широку автономію регіонів із правом обирати ту мову спілкування, яка відповідає потребам більшості мешканців, ставити пам’ятники тим героям, пам’ять про яких живе в їхніх серцях».

Іншими словами, настане повний бардак. В одній половині країни почнеться нова хвиля русифікації і виростуть пам’ятники Сталіну, а друга половина буде безсило скрипіти зубами, спостерігаючи, як помаранчевий кордон поволі, але неухильно задкує до Збруча.

Тим часом національний продукт нам буде клепати Інвалід Арфуш. О-ой, доживемо ще, коли цей ліванський біженець і в міністри попре. А що – такі лизуни всюди потрібні.

І знову ми стоїмо перед прірвою, коли нема у нас проводирів, бо Галичина продукує винятково зваричів, васюників, ганьок та інших почвар.
Шевальє Табачнік

Не дрімає і Діма Табачнік. Він уже готується творити нові підручники з історії. А нові підручники – це завжди вигідно, бо це свіже бабло. За його словами, підручники з історії повинні бути правдивими. От біда тільки, що правда у Діми своя. Можна по-різному дивитися на той чи інший факт з історії, але коли Діма нахабно заперечує якийсь факт і перекручує його, то це вже далеко не науковий підхід.

Про Степана Бандеру і Романа Шухевича Діма сказав, що вони не є для нього героями, і це його приватна справа, а далі чуємо таке: «Якщо згадані персонажі носили форму гітлерівської армії під час Великої Вітчизняної війни, про це треба говорити правду».

Але правда така, що Бандера цієї форми не носив. А Шухевич носив дуже короткий період на самому початку війни.

Або ось ще таке відкриття псевдоісторика: «Я беру учебник для 9 класса по истории. Тут высказывается мысль о том, что на территории Российской империи украинцы подвергались невероятным унижениям и ограничениям. И, в то же время, как аксиома говорится о том, что на территории Австро-Венгерской империи украинцы не подвергались унижению. Это неправда. Все эти ограничения в Австро-Венгрии были жестче, чем в России. Так что в учебнике написана просто ложь».

Ну видите? Хай би вже той Табачнік нарешті визначився, хто він: шевальє чи історик? А то обвішав себе з ніг до голови краденими орденами, а з головою щось явно не альо. Бо виходить, що це у Росії, а не в Австро-Угорщині були українські школи, університети, конституція, сотні журналів і газет, а в церквах звучали українські проповіді. Можна тепер тільки уявити, як будуть виглядати нові підручники і наскільки вони будуть відрізнятися від совєтських.

На питання, як будуть подаватися в підручниках спірні теми, Табачнік відповів: «так, як їх напишуть спеціалісти». Читай: Толочко і К.

Шкода, що ніхто не запитає у Діми про те, як він розпорядився грошима, що йому виділив Єльцин на вибори 1994 року, коли він був головою виборчого штабу Кучми. Це, між іншим, теж факт з історії.
Коли язик поперед думки

Віце-прем’єр Семиноженко на черговому шоу трішки забалакався: «Люди хочуть союзної держави і вірять, що це приведе до успіху країни». Тим більше, що Україну «в ЄС в найближчі п’ятнадцять років ніхто не чекає».

Та не минуло багато часу, як Папа Янукович викликав нашого хворенького на ностальгію за Союзом і пояснив, як з Семиноженка можна зробити чотириноженка в позі раком. І ось уже наш гуманітарій лепече, що його не так зрозуміли і то все провокація опозиції. Це цікаво. Отже, фразу «Люди хочуть союзної держави і вірять, що це приведе до успіху країни», слід розуміти тепер інакше: «Люди НЕ хочуть союзної держави і НЕ вірять, що це приведе до успіху країни?».

Ну, але в загальній хвилі балаканини вислів Семиноженка нічим особливо не вирізняється. Ми вже чули від Сергія Тигіпка про Партію регіонів, що «ни один порядочный человек с ними сотрудничать не будет».

Від Табачніка: «Ніде і ніколи я не стверджував, що галичани – не українці».

А від Віктора Януковича: «Ни в одной стране мира нет такого, чтобы каждый «вшивый» чиновник ездил на государственном автомобиле с водителем».

Останню фразу я б золотими літерами вибив на будівлі ОДА і Ратуші. А то ади наші вошивці вирішили брати приклад зі столичних вошивців. Забувши, що вош данєцкая галицькій не товариш.
Сталінград-2

Дуже цікаво, як викрутиться Янукович з проблемою Бандери. Рішення донецького суду – нічого не міняє, він тільки підтвердив те, що висловив регіонал Алєксандр Єфрємов давніше, пояснивши нам, дундукам, що «в Законе о наградах четко написано, что такие награды вручаются гражданам Украины. А ни Степан Бандера, ни Роман Шухевич не являются гражданами Украины».

І то не біда, що в ті часи ще й України не було. Біда в тім, що гражданін Ізраїлю Звягільський теж Герой України, але тов. Єфрємова це не хвилює.

Зате хвилює, що «мы принимаем вещи, противоречащие решению Нюрнбергского процесса». Цікаво-цікаво, що про Бандеру і Шухевича можна знайти у «решениях Нюрнбергского процесса»? Досі про це ніц не було відомо.

Взагалі дивна ситуація. Євросоюз не протестує, коли відбувається обілювання Сталіна, коли зараз по всій Москві до Дня Пабєди з’являться його портрети. І євреї ж мовчать! Хіба не Сталін винищив тисячі євреїв після війни? Сотні єврейських інтелектуалів були розстріляні. Але так виглядає, що все можна вибачити Сталіну, якщо цього вимагає кон’юнктура.
Світові бойки

Турківські слідопити дослідили, що Максим Галкін – бойко, і запросили його на свій Світовий конгрес.

Яка їм з того вигода?

Ліпше би запросили усіх Бойків-регіоналів. Там же ж бабла неміряно! Дарма, що по-московському цвенькають, а все одно наші хлопаки. Може би шо й капнули на розвиток регіону.

А то з Галкіна такий бойко, як з Каламойського гуцул.
Дайош Нобеля!

У нас вічно щось люблять перебільшити на хвилі ювілейних славословій. Ади вже зібралася кумпанія, котра буде пропихати Ліну Костенку на Нобеля. Цікаво мені, чи ті ініціатори бодай ознайомлені з поезією інших нобеліянтів, аби порівняти і подумати, чи тягне Костенко на премію.

А не тягне по-перше тому, що не перекладена на стільки мов і не видана стількома окремими книгами, як то було з іншими лауреатами. А по-друге, такі вірші востаннє в Європі писалися сто років тому. Римовані афоризми ще ніколи не були відзначені жодною премією у світі, а в перекладі звучать приблизно так, як вірші Гамзатова українською.

Ліні Костенко до Чеслава Мілоша, Шеймуса Гіні або до Віслави Шимборської так само далеко, як пісням Івасюка до музики Дебюссі чи Стравінського. Поезія і музика, які однаково розуміють і сприймають інтелектуал і доярка – це не висока поезія і не висока музика. Спустіться вуйки на землю. Єдиним можливим кандидатом на Нобеля міг би бути Валерій Шевчук, але й він не отримає премії, бо не перекладений.

У нашій країні важливіше, хто поїде на Олімпіаду чи на Євробачення. Незважаючи на те, що років за п’ятдесят ніхто вже й пам’ятати не буде сучасних звйозд естради і спорту, а «диких танців» уже точно ніхто не співатиме за столом

  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних