Перейти до вмісту

УПА


Повідомлень в темі: 489

#61 Вік

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1280 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ, Україна-Русь

Відправлено 26.06.2006 – 11:25

Перегляд дописуStuff (26.06.2006 12:23) писав:

Може краще звертатись до дівчат "подружко"?
про це не йдеться. далі прошу по темі писати.
  • 0

#62 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 29.06.2006 – 00:54

Зараз на державному рівні вшановуються ветерани Радянської армії. Без розбору. Всі. Але серед них до чорта НКВС-ників та інших падлюк. Отже, якщо комунякам та вітренківцям так не до вподоби ветерани УПА, якщо їх звинувачують в вбивствах мирних вчителів, працівників радянських установ та ін., тоді треба виявити катів і серед радянських ветеранів. Всіх, до єдиного, навіть вже мертвих. І відібрати те, що вони отримали як ветерани. А потім віддати під суд. І на Сибір!!! Що тоді заспівають комуняки і компанія? Що йшла війна! Що вони були солдатами! Що виконували накази! Воїни УПА теж були солдатами! І не вони почали війну. Війну почали комуняки. Вони її не закінчували щє з громадянської. :lol:

Мене вражає необізнаність людей, коли УПА називають "бандерівцями". Ці люди, здається ніколи нічого не читали, а дивились тільки москальскі телеканали та слухали тільки комуністичну пропаганду. Для початку, щоб вступати в диспут, треба прочитати хоча б автобіографію Степана Бандери. http://ukrnationalis...vement/?bandera
  • 0

#63 SCORPION (SR)

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 45 повідомлень

Відправлено 01.07.2006 – 17:04

Щодо вбивства вчителя, попросив би людину-автора посту, написати більш детально про цей віпадок.

У мене у самого бабуся зі східної України, працювали в 40-50 их роках вчителькою зарубіжної літератури в школі десь на західній Україні. Теж, звичайно, налякана історіями про бандитів-ьендерівців дуже боялася туди їхати. Але як потім виявилося, простих людей там ніхто не чіпав. Воювали вони лише з органами НКВС (і не з простими солдатами як це зараз старі маразматики люблять розповідати). Так що існує безліч неправдивої і зовсім брехливої інформації про УПА, але, на жаль, вона дуже глибоко в"їлася в мізки людей і їхню думку вже майже не змінеш...
  • 0

#64 Marcos

    ....

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3363 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 01.07.2006 – 18:07

Треба визнати що палицю УПА "перегинало" , про це сперичатися навіть не слід.
  • 0

#65 Вік

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1280 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ, Україна-Русь

Відправлено 01.07.2006 – 18:12

Перегляд дописуMarcos (1.07.2006 19:07) писав:

Треба визнати що палицю УПА "перегинало" , про це сперичатися навіть не слід.
не більше ніж инші сторони війни. але дискримінують лише їх. Хоча дискримінація є і серед ветеранів з боку ЧА, але там дещо иншого порядку.
  • 0

#66 SPOt

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 121 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Болехів-Франік

Відправлено 02.07.2006 – 13:30

Про НКВД.
В 49 році підрозділи НКВД вивезли на Сибір ЦІЛЕ селище Танява.
Забрали ВСІХ (400 чоловік).
І такі випадки не були поодинокі.
  • 0

#67 Соля

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 4 повідомлень

Відправлено 02.07.2006 – 19:58

Дуже сумно, що досі навколо боротьби УПА стільки спекуляцій. Всі, хто любить Україну, кому небайдужа її доля, повинні пишатися боротьбою ОУН-УПА. Це були люди, які свідомо йшли на смерть заради своєї Батьківщини. Нещодавно познайомилась із особистою зв"язковою Шухевича, бабця вже старенька, але треба бачити її енергію і бажання працювати на Україну! Ось це самопожертва! Адже всі упівці воювали не за ордени, звання, подяки, а ризикували своїм життям заради України. :lol:
  • 0

#68 Bananapart

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 327 повідомлень
  • Місто:саме дно пляшки

Відправлено 09.09.2006 – 14:00

СЛАВА УКРАЇНІ
до речі моя бабця жила (вона недавно померла) біля Золочова (Бродівський район с. Переліски)
Вона дуже багато знала про Бандерівців (УПА-Б) і розповідала мені.
у лісах навіть ше можна знайти карабіни (збро я), ПОВСЮДИ ОКОПИ, БЛЄНДАЖІ
ближче до теми на мою думку хто поважає Україну і гордиться нею той поважає Бандеру нашого *батька*
  • 0

#69 wel

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 78 повідомлень

Відправлено 09.09.2006 – 17:58

Дуже корисна,любі друзі, - штука історія!
Не лінуйтесь,шукайте матеріали..
В мережі їх - достатьньо!
Про УПА:з приходом гітлерівців ОУН розкололась на 2 частини(як завжди в нашій історії!) -на мельниківців та бандерівців.
Степана Бандеру незабаром разом з братом та товаришами(деякими) посадили до концтабору Маутхаузен!
І був він там аж до 1944 року.Брат його там і загинув...
ось таки справи... :rolleyes:
А про ветеранів-енкеведистів,знаю одного "вживу":пенсію отримує 3560 гривень,за трикімнатну квартиру платить - 0,комунальни платежі - 0,та ще всякі санаторії+соціальна служба з машиною по телефону під парадне...
Запитаннячко:скільки отримує вояк-ветеран УПА пенсії?
  • 0

#70 Bananapart

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 327 повідомлень
  • Місто:саме дно пляшки

Відправлено 09.09.2006 – 20:55

СЛАВА УКРАЇНІ СМЕРТЬ ВОРОГАМ!
ПАМЯТАЄТЕ ГІМН "... ЗГИНУТЬ НАШІ ВОРІЖЕНЬКИ ЯК РОСА НА СОНЦІ..."-ОТ ТАК ВСЕ І БУДЕ
:rolleyes:

Прикріплені файли

  • Прикріплений файл  gerb_lt.gif   2.52К   0 Кількість завантажень:

  • 0

#71 wel

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 78 повідомлень

Відправлено 10.09.2006 – 07:52

Неодмінно!
Але ..."не спи,Україно,не спи!!!"
:rolleyes:
  • 0

#72 wel

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 78 повідомлень

Відправлено 11.09.2006 – 22:16

СЛАВА УКРАЇНІ СМЕРТЬ ВОРОГАМ!
ПАМЯТАЄТЕ ГІМН "... ЗГИНУТЬ НАШІ ВОРІЖЕНЬКИ ЯК РОСА НА СОНЦІ..."

Ось це про них:

АНТРИКРИЗИСНОЕ» ПРИЗНАЧЕННЯ

Документи про злочини комуністичного режиму потрапили до рук коммунистки­арматурщицы

Не дивуйтеся, якщо в один дивний момент свідоцтв про голодомор українського народу і більшовицькі репресії залишиться не більше, ніж про злочини, довершених Януковічем.







«Я не блядь, а крановщица!»

(Йосип Бродський, «Уявлення»)

Чергове дивовижне кадрове призначення здійснив наш «антикризовий» Кабінет міністрів! Ухвалою Кабміну від 7 вересня головою Державного комітету архівів призначена Ольга Петрівна Гинзбург. Одночасно знижений на посаді колишній керівник – Геннадій Боряк став першим замом пані Гинзбург.

Ось така «рокировочка»: замість пана Боряка (до речі, професори, доктори історичних наук) завідувати зафіксованою документально «історичною пам'яттю» української нації буде якась Гинзбург. Яке ж відношення має ця «архівна бабуся» (це не натяк на рік народження товариша Гинзбург, а всього лише «алюзія» з гучними на початку XIX століття «архівними хлопцями») до роботи з історичними документами?

Можливо, українці, звиклі слухати радіо «по проводах», ще не забули незмінно гнівних інтонацій цієї народної депутатки від КПУ, що клеймила з трибуни Верховної Ради ворогів трудового народу впродовж цілих восьми років, – у складі депутатського корпусу ВР 3­4 скликань. Для остальных же повідомляємо суспільно значущі факти біографії цій відтепер головною в нашій країні «хранительки старовин».

Отже, товариш Гинзбург пройшла свій нелегкий життєвий шлях, що навчив її відрізняти арматуру від партитури (про всяк випадок повідомляємо Ольгу Петрівні, що «партитура» і «партибилет» це декілька різні речі – за винятком, зрозуміло, «Інтернаціоналу») таким чином. Народилася 14 вересня 1953 року в селі Вішеньки Чернігівської області. Довго працювала, поки, нарешті, під кінець третього десятка років не вмудрилася закінчити Сумську філію Харківського политеха (у 1981 році) за фахом «інженер­механік, технологія машинобудування». Після чого і паралельно з чим «будувала машини» на Конотопськом арматурному заводі, де пройшла з 1975 по 1998 роки славний (але такий характерний для керівників СРСР, КПРС, а також Л. Д. Кучми) шлях від техніка­конструктора до секретаря парткому і замдиректора цього арматурного гіганта. З 1998 і по 2006 рік товариш Гинзбург засідала у Верховній Раді. Втім, мала намір це робити і до глибокої пенсії, але її 39­й номер в передвиборному списку КПУ виявився непрохідним, а поступитися пані місцем вищестоящі товариші по партії не порахували для себе можливим.

Зрозуміло: два терміни в депутатах, як і два терміни на зоні, в нашій країні не є достатньо вагомою причиною, щоб відмовитися від посади, якій тебе ні в камері, ні в арматурному парткомі ніхто не готував. Двічі «червонопрапорний» зэк повторно керує урядом – так чому ж двічі нардепке не попрацювати в архівах? Як ніяк, але все таки з важливими паперами вона все­таки, напевно, стикалася впродовж 8 років, ­ в час, вільний від парламентських канікул і криків з трибуни, чом би і ні? На жаль! Аналіз власне законодавчої (тобто – «паперовою») діяльності товариша Гинзбург за останні 4 року її сидіння у Верховній Раді показує, що це заняття для неї – гірше за коктейль з редьки з хріном. І не тільки тому, що проект «Кодексу арматурника» так і не поступив «на розгляд». А тому, що не варто вчитися, отримувати диплом або хоч би займатися післядипломним самовдосконаленням: була б людина хороший, а посада прикладеться. Незалежно від всього.

Отже, за 4 останніх роки роботи у ВР 4 скликання товариш Гинзбург взяла участь в підготовці наступних законопроектів (цитуємо по сайту ВР. Про всяк випадок нагадуємо, що далеко не всі законопроекти, запропоновані нардепами, стають Законами, а в конкретному випадку з товариш Гинзбург з 12 запропонованих її «ідей» стали Законами тільки ТРИ – ми їх тому виділили темним шрифтом):

­ про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок терористичного акту або диверсії

­ про направлення депутатського запиту народного депутата України Президентові України

­ про підтримку ініціативи громадськості України «20 днів без насилля і тероризму на планеті» в контекті глобальної антитерористичної кампанії

­ про відзначення 100­річчя з дня народження Міколі Леонідовича Духова ­ тричі Героя Соціалистичної праці

­ про внесення доповнень до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» (щодо Лауреата Премії Ради Міністрів СРСР)

­ про відзначення 85­річчя з дня народження Кожедуба Івана Мікитовіча ­ тричі Героя Радянського Союзу»

­ про відзначення 110 ­ річчя з дня народження Коротченка Дем'яна Сергійовича ­ видатного державного діяча

­ про гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської мови, а також регіональних мов або мов меншин в Україні

­ про внесення доповнення до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо розширення переліку осіб, які належать до учасників бойових дій)

­ про відзначення 85­річчя з дня народження уславленого льотчика, тричі Героя Радянського Союзу Івана Мікитовіча Кожедуба

­ про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо перерахунку пенсій)

­ про внесення змін і доповнень до Закону України «Про Державній бюджет України на 2005 рік» (щодо підприємств народних художніх промислів)

Будь­якому неупередженому читачеві цих офіційних рядків стає ясно, що, по­перше, товариш Гинзбург попросту проїдала гроші трудящих впродовж багатьох років, по­друге, їй відверто чужі ідеї незалежності України і підвищення самосвідомості українців, а по­третє, ­ що НІЯКИХ підстав довіряти їй таке важливе завдання, як керівництво архівною справою цілої держави, не немає, не було і бути не могло!

Паралельно з відміченими виснажливими розумовими зусиллями, витраченими на підготовку цих доленосних законопроектів, пані Гинзбург проявила себе за 4 роки своєї останньої парламентської каденції в ранзі керівника або члена таких депутатських утворень, як Постійна делегація в міжпарламентській асамблеї держав – учасників СНД, груп по міжпарламентських зв'язках з Корейською Народно­демократичною Республікою, Сірійською Арабською Республікою, Російською Федерацією, Республікою Білорусь, Державою Ізраїль і Республікою Ірак.

Так в чому ж справа? Чому саме Гинзбург стала «господинею паперової гори»?

З розмов з фахівцями нам вдалося вивудити декілька версій цього призначення.

Перша, основна: призначення товариша Гинзбург на цей пост – одна з умов входження комуністів в «антикризову» коаліцію з «регионал­социалистами». Оскільки важливість архівів для «моделювання» тієї або іншої суспільно­політичної ситуації важко переоцінити. Прикладів – маса: це і згадана пропажа кримінальних справ Віктора Януковіча­старшего з донецьких архівів, і недавнє сенсаційне обнародування СБУ архівів ГПУ, що стосуються голодомору українського народу 1932­1933 років, і, нарешті, цілі масиви тих матеріалів, які до цих порошаться «під грифом».

І ця версія здається нам цілком прийнятною. Давайте пригадаємо, як будували свою передвиборну кампанію комуністи на виборах­2006. Не було на загальнонаціональних телеканалах ні роликів про штурм Зимового, ні кадрів з місць розстрілу української інтелігенції на Соловках, ні возів з тілами жертв голодомору. Зате був ролик, де Тарас Шевченко мріє про перемогу світового комунізму в своєму посиланні на березі Каспія. Тобто, представити практичний комунізм (тобто – ленінізм­більшовизм) не як недороблену версію гітлеризму, а мало не як виконання ідеалів раннього християнства (пробач, Господи), тобто, вписати це мракобісся в «контекст» одвічної мрії людства жити гідно, а не по­рабски – це була одна з «фішок» передвиборної стратегії «симоненковцев».

Нарешті, в умовах тієї, що стрімкий росте в Росії украинофобии, цілком переконливим козирем може виявитися поява або зникнення яких­небудь документальних свідоцтв, що говорять зовсім не на користь «віковічної братської любові» двох народів.

А вже про те, що деякі документи мають властивість пропадати з українських архівів, за останній час (та і не тільки за останнє) було написано немало. Пригадаємо хоч би справу львівського архіву і таке свідоцтво, яке привела не так давно газета «Справа»:

«Недавно були виявлені нові втрати з Львівського архіву. Письменниця Ірина Калінец розповіла, що, працюючи над створенням в Львові філії Інституту національної пам'яті, попросила у СБУ надати документи про репресованих увязнених в'язниці КДБ на вул. Лонського. У СБУ їй відповіли, що в 1999 році 15 тис. справ заарештованих було передано в Львівський архів. Проте в архіві їх не опинилося».

Ви представляєте, які перспективи відкриваються перед шанувальниками версії про нібито віковічному бажанні українського і російського народів злитися в єдиній комуністичній і посткомуністичній імперії?! «Про, скільки нам відкриттів дивних обіцяє» цей переклад товариша Гинзбург на відповідальну роботу!

Друга можлива причина призначення товариша Гинзбург – тяжба навколо землі, яку хочуть відбити у Госькомархива загадкові «інвестори», що намірилися побудувати на Соломенке, на території, що належить Державному архіву України, якусь нерухомість. Про це багато писала преса, про це навіть один раз промайнув сюжет на «1+1». Як воно буде – скоро побачимо, адже «земельне питання» для комуністів ­ архіважливий.

Так або інакше, але доводиться констатувати: казус з призначенням товариша Гинзбург – лише одне з приватних следствий політики української «влади» періоду 2005 ­ початки 2006 року. «Політреформу» Кумчи­медведчука­януковіча­мороза­симоненко відмінити не вдалося, а тому і призначати «хранителів старовини» відтепер доручено не президентові, а уряду Януковіча­мороза­симоненко. Хоча, напевно, і Леонід Данилович, і Віктор Володимирович не заперечуватимуть, якщо архіви приймуть декілька інший, приємніший для них вигляд.

Отже, товариші Симоненко і Гинзбург, цілі поставлені, завдання визначені! Архіви – у вогнище! За роботу, товариші!


Єгор НЕХЛЮДОВ

11 вересня 2006.
P.S.в перекладі з рос.мови.
  • 0

#73 Niveus

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 22 повідомлень

Відправлено 13.09.2006 – 13:49

Варто відзначити, що Радянське керівництво створювало псевдо загони УПА, які займалися розбоєм. Таким чином комуняки хотіли підірвати авторитет Української Повстанської Армії :rolleyes:
  • 0

#74 Журба

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 44 повідомлень
  • Місто:Славетне місто Київ

Відправлено 13.09.2006 – 15:58

Панове, приєднуюсь до вашої думки, що УПА необхідно визнати. Бо той, хто не знає і не шанує минулого - не вартий майбутнього. Я щойно з форуму ФРАЗА http://forum.fraza.com.ua/list.php?1
Так там про це запеклі бої...стількі бруду про укранців і Україну ви напевне ще не бачили.
Ми з однодумцями всіма методами, піднімаючи з теренів інтернету такі свідоцтва і документи, що годі й шукати, але реакція одна й та сама. Тому треба робити як в анекдоті (Спочатку я молився, щоб у мене з"явився велосипед(ровер), а потім я зрозумів, що Бог працює по іншому - я вкрав ровер і почав молитися про прощення :rolleyes: )
Тому треба робити - визнати, і все - а ті, кому не подобається...ну щож, доведеться миритися. Тількі от як? Взагалі, залдя нац. примирення нуковичу варто було б це зробити. А ми можемо лише в роковини створення УПА вийти на майдан(14 жовтня) і привітати ветеранів.

П.С
Якщо хтось піде подивитися на той форум - я там Артур Журба ;)
  • 0

#75 FireON

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 41 повідомлень
  • Місто:Київщина

Відправлено 13.10.2006 – 14:50

Упівці - це люди, які були готові загинути або бути закатованими НКВСівцями або ССівцями заради того, щоб Україна була вільною. Ці люди є справжніми героями своєї Батьківщини, хоч ще досі вважаються вбивцями і бандитами завдяки яйцеголовим, вітренківцям і коммі-бестардс :) .
  • 0

#76 Alaricus

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 4 повідомлень
  • Місто:Theodoricschaffen

Відправлено 14.10.2006 – 01:27

Дивні, проте, ви люди! Постійні крики про визнання бандерівців обгрунтовуються, в кращому разі, тим, що час пройшов. І тепер, мовляв, вони не б'ються один з одним. Це про ветеранів Червоної армії і бандитів УПА.
Це не ставить між їх діяннями знак рівності. Карний злочинець, що натворив зла і що відсидів за це 20 років, рано чи пізно буде амністований і уравнян в правах з пенсіонером МВС (міліції). Але держава НЕ ВИННА йому платити пенсію за "термін відсидки" та зараховувати це йому в "вислугу". Так зрозуміло?

Ви пропонуєте платити ВСІМ старим карним злочинцям міліційну пенсію?????????
  • 0

#77 Веган Дарк

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 28 повідомлень
  • Місто:Україна, Одеса

Відправлено 06.11.2006 – 23:00

УПА - герої :8:

П.С. Ніяких фактичних доказів того, що УПА бандити я ще ніколи не чув. Як правило лунають лише "воплі і соплі", грунтовані на емоціях, байках та незнані історії

Повідомлення відредагував Веган Дарк: 06.11.2006 – 23:04

  • 0

#78 jakobz

    Подстрєкатєль

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2067 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Україна,саме дно

Відправлено 06.11.2006 – 23:10

для всяких там москалів та їх українських запроданців Упа дійсно купка вбивць!Але вони правильно робили!ГЕРОЯМ СЛАВА!
  • 0

#79 Веган Дарк

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 28 повідомлень
  • Місто:Україна, Одеса

Відправлено 07.11.2006 – 06:12

Деяких шовінюг смішно слухати - їх обурюю сам факт, що деякі воїни УПА та політики з ОУН-Б розглядали можливість співпраці з Гітлером. На ділі нічого не вийшло - і УПА довелося воювати проти усіх. І не одна сотня бандерівців загинула від німців.
Хоча всі нормальні люди знають про пакт Молотова-Р., коли Сталін до останньої хвилини відмовлялся вірити у бажання Адольфа розпочати війну і відверто лизав йому дупу :8:
  • 0

#80 Taraslt

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 8 повідомлень

Відправлено 22.12.2006 – 12:06

Невизнання ОУН-УПА це панування росіян на Україні.

Постійне навязування міфічної "дружби" з Росією колишніми вихідцями з цієї країни та їх холуями призводить до значної кризи довіри та сумнівів щодо здатності українців до державотворення. Явною ознакою панування москвофілів в державотворчих органах є Невизнання Незалежницьких прагнень Українського Народу що мали міце в нашій історії. Зокрема гостро стоїть питання з Визнанням Вояків ОУН-УПА та Січових Стрільців Героями України на відповіному державному рівні.
Олігархи з пілабузниками і тими хто мріє стати такими самими, задля "російської криші" при грабунку України, здають всі інтереси Нації безцеремонно і не "червоніючи". Нажаль, крім політкоретних ющенківців, українці не змогли нікого дієвішого проти цього поставити.
Невдоволення москвофілів, що живуть в Україні зрозуміле-вони приходили сюди окупантами з усіма панівними вигодами від цього, а з Розвалом Імперії зла СССР, в так-сяк, але Незалежній Україні, поміняли статус на просто "російськомовних громадян".
До тогож, дуже вигідно відчувати себе росіянином в Україні, всі невдачі можна списувати на українців, та тільки при владі зараз вихідці саме з їхнього москвофільського середовища. В додаток, можна вільно критикувати Росію, за те що не така як їм би хтілось,-в Україні це можливо робити, а хай но спробують так, десь, на території Російської Федерації. Та гірше за все, що вони працють проти Української Державності в надії на "благодать Московську". Всіляки колишні партійні пянички нас лякають розколом країни-та брехня це все-ніколи той, хто краще живе, не відділяється, а проросійські регіони України знаходяться в набагато кращому фінансовому становищі, завдяки "кривій" державній політиці.

Поки в Україні не ствердиться Справді Українська Незелажна Державотворча Сила, доти про здійсненну Національну Гордість говорити рано.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних