Перейти до вмісту

Чи важко вбити в собі почуття ?


Повідомлень в темі: 597

#141 Anfiska

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:міста мрій...:)

Відправлено 07.02.2007 – 17:03

нажаль ні,перевірено мною! :gryzin:
  • 0

#142 Гість_Арвен_*

  • Гості

Відправлено 07.02.2007 – 23:52

якщо ці почуття справжні, то вони не помруть навіть з фізичною смерті цієї людини.....
тому що почуття, справжнє почуття, є вищим за саме життя, вищим за все, що нас оточує.....і ми не можемо на них впливати......
  • 0

#143 Tonchik

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 271 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Запоріжжя

Відправлено 08.02.2007 – 00:37

НЕМОЖЛИВО!!!!! Це жах!!!
  • 0

#144 Гетьман

    I am forsaken (c) Sylvanas

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2480 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Leopolis novus

Відправлено 08.02.2007 – 00:49

Перегляд дописуАрвен (7.02.2007 23:49) писав:

якщо ці почуття справжні, то вони не помруть навіть з фізичною смерті цієї людини.....
Нічого собі... Набираю добровольців на перевірку :gryzin:
  • 0

#145 Пилюка

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 121 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 08.02.2007 – 01:11

Ні! Але можна сховати, прикрити, запакувати.. Але і то не назавжди
  • 0

#146 Jarlax

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 186 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів, Мензоберранзан

Відправлено 08.02.2007 – 19:51

При бажанні і певній силі волі людина повністю може керувати своїми відчуттями. Прикладів є багато, мабуть, найяскравішим є ходіння по розпеченому вугіллі. Це приклад трішки не з тої опери, я просто веду до того, що можливості людини сильно недооцінюються. Оскільки в "божественність" чи "надприродність" кохання я не вірю, то IMHO кохання вбити можна (не просто, але все ж). В уяві закоханого кохана людина є ідеальною. Якщо пересилити себе, і усвідомити всі її хороші і погані риси, тобто сприйняти її як звичайну людину, а не когось особливого, кохання зникне.
  • 0

#147 Dema V

    404

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1365 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 09.02.2007 – 15:34

Перегляд дописуJarlax (8.02.2007 19:48) писав:

При бажанні і певній силі волі людина повністю може керувати своїми відчуттями. Прикладів є багато, мабуть, найяскравішим є ходіння по розпеченому вугіллі. Це приклад трішки не з тої опери, я просто веду до того, що можливості людини сильно недооцінюються. Оскільки в "божественність" чи "надприродність" кохання я не вірю, то IMHO кохання вбити можна (не просто, але все ж). В уяві закоханого кохана людина є ідеальною. Якщо пересилити себе, і усвідомити всі її хороші і погані риси, тобто сприйняти її як звичайну людину, а не когось особливого, кохання зникне.
А ти кохав по-справжньому ???
  • 0

#148 Lady Of The Flowers

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 952 повідомлень

Відправлено 09.02.2007 – 16:05

Перегляд дописуJarlax (8.02.2007 19:48) писав:

В уяві закоханого кохана людина є ідеальною. Якщо пересилити себе, і усвідомити всі її хороші і погані риси, тобто сприйняти її як звичайну людину, а не когось особливого, кохання зникне.
лол
шо ж тоді робити тим, хто закохався відразу в негативні і позитивні риси ? :)
  • 0

#149 Гетьман

    I am forsaken (c) Sylvanas

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2480 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Leopolis novus

Відправлено 10.02.2007 – 03:40

Кохання - це хвороба. Симптоми ті ж: пришвидшене серцебиття, безсоння, неспокій, непрацездатність і т. д.
Лікувати так: постільний режим та побільше рідини (не води).
  • 0

#150 gold_elf

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 66 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 10.02.2007 – 15:04

Почуття не потрібно вбивати, потрібно радіти, що в вас є почуття кохання, яке дає радість, піднесення, сили, відчуття, що все життя ще попереду. Навідь якщо воно не взаємне, то що зробиш. Час все виліковує. :)
  • 0

#151 Руля ван Метал

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 434 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Івано-франківська

Відправлено 17.02.2007 – 17:15

Ну як підкажіть? :(
  • 0

#152 ДиСбАлАнС

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 50 повідомлень
  • Місто:Івано-Франківськ/Київ

Відправлено 17.02.2007 – 18:19

забути - ніяк... а пережити - цілком можливо...

тут важливе правильне сприймання...
  • 0

#153 КаваНеПийПивоЇжБорщ...

    Т Чарівне Гімно 2009

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3018 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:мами

Відправлено 17.02.2007 – 18:56

ну бухлом не закриєш)))
  • 0

#154 Dema V

    404

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1365 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 17.02.2007 – 19:03

Знайти сильніше кохання, воно і закриє.
  • 0

#155 Гетьман

    I am forsaken (c) Sylvanas

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2480 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Leopolis novus

Відправлено 17.02.2007 – 21:59

Кохання - хвороба. Лікувати так:
Постільний режим (не вилазити з ліжка), і побільше рідини (не води)...

Повідомлення відредагував Гетьман: 17.02.2007 – 21:59

  • 0

#156 Духовна необмеженість

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 449 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Ukraine(I'm back)

Відправлено 17.02.2007 – 22:02

Хм... А навіщо його забувати? його можна пережити, але тут допоможе тільки час. А так.. Якщо це дійсно кохання, то ти ніколи його не забудеш. Воно навіть корисно буде потім про щось таке згадати в майбутньому...
  • 0

#157 Боривітер

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 803 повідомлень
  • Стать:Не скажу

Відправлено 17.02.2007 – 22:43

забути,щоб не відчувати колишніх почуттів-дуже важко... :cool2:
не знаю,не скажу-не відчував,на жаль...
а згадка про те,що ти колись когось кохав-це як спогад про подорож в чудесну країну мрій,радості і щастя :yes: :(
  • 0

#158 X_Huma_X

    Fuck Your Opinion!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 880 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 18.02.2007 – 00:45

Перегляд дописуShakal (17.02.2007 18:53) писав:

ну бухлом не закриєш)))
Правильно - бухлом залиєш..... :(
  • 0

#159 Eclipse

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 63 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 18.02.2007 – 00:58

Поділюся тут своїм досвідом. :cool2:

Наперед застерігаю, що для кожного з нас процес вбивання своїх почуттів (інакше, якщо є почуття, то забути їх неможливо) індивідуальний. Курс лікування, який я проходив особисто сам, без будь-якої допомоги (важливо усвідомити, що ніхто тобі не зможе допомогти, крім тебе самого; інші можуть лише пожаліти, і таким чином якби несвідомо збільшити сподівання на останній шанс - надія помирає останньою - а отже й продовжити твої страждання), так от, мій курс лікування може не підійти іншим.

У мене було так. Спочатку, коли стає зрозуміло, що це все, кінець, наступає найстрашніший період - дні чорні, все навколо безкольорове, світ несправедливий, ти нічого не хочеш і не можеш робити, від тебе весь час чогось хочуть. Це можна лише пережити. Найкраще взагалі на тиждень відлучитися від усього, поїхати куди-небудь на дачу, коротше, треба побути самому. Найтупіше, коли такий депресивний період співпадає з якимось дуже відповідальним періодом. Як наприклад у мене співпав з періодом вступу до університету. Вам би такого ніколи не знати...

Бухати, курити, слухати жорстку музику, щоб заглушити не раджу. Моїм і не моїм досвідом перевірено - не допоможе. Лише на деякий час, але проблема залишиться.

Час теж не допомагає. Сидіти, склавши руки, можна цілу вічність. Повірте, це легко думати, що все само пройде. Не пройде, потрібні дії і усвідомлення, розуміння що відбувається.

Після тривалого ідіотського стану, через два місяці після здачі вступних екзаменів (літо я просто не помітив, його не було), я почав задумуватися, згадувати, шукати, де були помилки, що можна було зробити й чого не треба було робити, кусав лікті, жалкував про втрачені можливості й про неможливість повернути час назад. В такий період починаєш оживати, але розумієш, що це не ти. Тебе не помічає, а хто може помітить, той каже: "А він такий завжди". Подумки розмовляєш з нею. Бачиш щось, і згадуєш, що про це говорив з нею. Передивляєшся фотографії (якщо є), зняті відео. Шукаєш її в метро. Проходячи ті самі місця, де зустрічався з нею, ноги підкошуються, так і хочеться впасти. З`їжджаєш з глузду.

Далі йде роздратування, агресія. Хочеться нищити все навколо, згадуєш усі свої невдачі і проклинаєш весь світ. Думаєш про смерть, байдуже про чию. Думки в голові найстрашніші: "От гад, убив би його", "Хочу, щоб у мене зупинилося серце", "Та я тебе, ..., заріжу за першим поворотом". Щось з цього виплескується ззовні. Починаєш губити і забувати речі. В голові крутиться одна і та же пісня, чи мотив. Ненавидиш близьких, знайомих, усіх навколо. Найдебільніше, що цей процес неможливо контролювати, і починаються дійсно проблеми з серцем, починаєш боятися ножа в кухні, йдеш на червоне світло...

Далі, якщо пощастить, щось давнє, хороше, щось з дитинства, наприклад, дитяча іграшка, чи може, шедевр мистецтва (наприклад "Сикстинська Мадонна" Рафаеля) пробиває тебе до сліз, і ти розумієш, що все це не правильно, треба жити далі, на цьому життя не закінчується.

Далі настає період серйозних роздумів, може період переосмислення всього навколо. В цей час хочеться чогось нового. Якщо людина творча, починає писати вірші. В більшості пише про НЕЇ. Починаєш себе переконувати, що ніякого кохання між нами не існувало, і взагалі немає ніякого кохання, переконуєш, що вона взагалі ідіотка і дурепа й нічого не могло бути такого, що вона лесбіянка чи проститутка. Тебе кидає від любові до ненависті й навпаки. Силишся не згадувати її. Починаєш висіти на яких тільки можна форумах, плакатися й питати відповіді "Як вбити почуття?", "Як вбити кохання?", "Чи це взагалі можливо?", "Легше себе вбити, ніж ті почуття".

По-справжньому виліковуватися я почав лише місяц тому назад. По-перше, я зрозумів, що час не допоможе, тільки я сам виберуся з ями, в яку я сам себе загнав. Сам себе. По-друге, я зрозумів, що щоб забути її треба стати краще. По-третє, я усвідомив, що я хотів розчинити своє "Я" в таке прекрасне "Ми". Відчуття "Ми" настільки сильне і переконливе, що хочеться перевертати гори, і коли ти їх справді перевертаєш, здається що в цьому сенс життя. Тут дуже важливий момент. Треба усвідомити, що перевертав гори "Я" і лише "Я". Весь час кажу собі "сам, ніякої допомоги, ніяких якби". Особливо це міркувати під час спорту: "Я сам. Ніхто крім мене. Сам без тренера, без мами, без НЕЇ". По-четверте, я уявив собі сцену прощання з НЕЮ. Наприклад, я уявляю, що стою перед нею і кажу: "Прощавайте, Тетяна Андріївна (якщо не знаєш як по-батькові, можна придумати), побажайте мені удачі...". Головне робити це з посмішкою на обличчі. Мені дуже допоміг один прийом. Коли я знову починав згадувати про НЕЇ, то я сміявся на мозком, який в цей час думає про таке. Доволі ефективний прийом, який допомагає швидко відволіктися й переключитися на щось інше. По-п`яте, треба себе цілком віддати якій-небудь страсті, найкраще в спорті, а не в творчості. Все заради перемоги. Показати, на що ти здатен. Що так просто тебе не подолають. Розщавити суперника. Правда, не захоплюватися агресією. По-шосте, треба знайомитися з дівчатами, не важливо якого віку, хоч з десятилітніми. Я переконався, що з ними теж можна поговорити, хоч я і старший на десять років. Часто буває цікавіше з ними говорити, ніж зі своїми однолітками, бо вони простіші. Треба дарувати їм шоколад, валентинку, приділяти увагу, гратися з ними, допомагати піднести сумку чи що. У відповідь отримуєш таке ж ставлення й переконуєшся, що є люди, які ставляться до тебе краще, ніж ВОНА. Нехай ілюзорно.

Скажу, що за останній місяц я зробив великий стрибок. До того два роки було однаково ***ово. Правда ще чогось не вистачає. Про неї згадую тепер лише зі зневажливою посмішкою. Проблема лише в тому, що буває велике бажання знову впасти в "униніє" і лише сила волі не дає мені "туди" впасти.

Кому може знадобиться мій досвід, може хтось побачить в цьому себе. А може хтось дізнається що на нього чекає, бо щоб забути кохання, треба пройти через все це. :(
  • 0

#160 Kleo

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 232 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:замку Іф

Відправлено 18.02.2007 – 02:13

Перегляд дописуDema V (17.02.2007 19:00) писав:

Знайти сильніше кохання, воно і закриє.
ні. не допоможе.
потрібно пережити.

  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних