Перейти до вмісту

Чи завжди мати повиина любити свою дитину?


Повідомлень в темі: 88

#21 Крихітка

    Мрійниця

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 4030 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ, Castelló, Ibiza, Hildesheim

Відправлено 10.06.2009 – 16:11

Це жахливо.Яка б не була мати-в неї повинне бути закладено таке на генному рівні. Нащо ж вона тоді дівчинку рожала..з тексту лишилось враження що вона не старається зрозуміти,полюбити доньку,а тільки відгороджує себе від неї. Дівчині це виходить плюсом лише з боку того що вона мабуть самостійна і не дуже сентиментальна,раз не устроює розборок по цьому поводу. Але маму я не розумію.Як можна не любити власну дитину..Не розумію і розуміти не хочу. Перед тим як рожати мабуть треба подумати добре-чи треба тобі ця дитина,чого ти від неї чекаєш..якщо не визначилась-то нащо тобі купи книг і порад,якщо та дитина для тебе пусте місце.
  • 0

#22 Блискавиця

    ωριμότητα

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 11.06.2009 – 09:57

Ну ось, знову переважна більшість накинулася на жіночку із наївною впевненістю, що жінка просто зобов*язана народжувати, і що материнський інстинкт - це "в генах".
І це після того, як уже стільки разів обговорювалася тема небажання мати дітей та про стосунки батьків і дітей.
Проблема тієї жінки в тому, що вона не знала - можна прожити і без дітей. Таке може і з кожним з вас трапитися. Звідки вам знати, що ви полюбите людину, яку народите? Звідки вам знати, якою ця людина буде і якою виросте? Цю тему вже обговорювали - дитина це є інша людина, і не дивно, що в неї "свій внутрішній світ", а не безмежна готовність відповідати всім очікуванням батьків.

Тому проблема тих, хто звинувачує жінку, - у стереотипі, що батьківство є обов*язковим для всіх (ну скільки вже можна цю тему обговорювати?).
Вже вкотре пишу - не всі, далеко не всі можуть бути батьками. І це нормально. Бо не всі можуть бути льотчиками, не всі можуть бути моряками, не всі можуть бути вихователями або вчителями. А батьківство значно складніше за будь-яку професію....звісно якщо до нього підходити відповідально, а не "аби народити, як усі, щоб було".
  • 0

#23 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 11.06.2009 – 10:05

Жінка не зобов"язана народжувати (хоча це дійсно закладено природою. але, беручи до уваги перенаселення нашої планети, то цей інстинкт по-трохи самознищується), проте вона зобов"язана любити своє дитя. А як інакше?
  • 0

#24 Блискавиця

    ωριμότητα

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 11.06.2009 – 10:08

Любов дітей до батьків ґрунтується на споживацькій потребі. До статевої зрілості діти просто нездатні вижити без батьків, це "любов" на тваринному рівні, коли батьки означають захист, задоволення первинних потреб, місце проживання тощо. Далі - дитина звично продовжує брати в батьків те, що вважає за потрібне, чи то матеріальну допомогу, чи то прихильність та підтримку.
Так, буває, що й діти допомагають батькам. А хіба батьки не торочать дітям "от виростеш, будеш мені допомагати?", хіба не плекають таку надію? Справжня щира любов і взаєморозуміння у стосунках між батьками і дітьми така ж рідкість, як і справжнє кохання.
Здебільшого і ті й інші лише відбувають свою повинність, бо думають, що "так треба".

Перегляд дописуОлеська (11.06.2009 11:05) писав:

Жінка не зобов"язана народжувати (хоча це дійсно закладено природою. але, беручи до уваги перенаселення нашої планети, то цей інстинкт по-трохи самознищується), проте вона зобов"язана любити своє дитя. А як інакше?
ґґґ...в самій цій фразі є протиріччя. Хіба можна зобов*язати (навіть себе) любити когось? Що ж це за любов із обов*язку?))
І це стосується такою ж мірою жінки, як і чоловіка.
  • 0

#25 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 11.06.2009 – 10:12

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 11:08) писав:

ґґґ...в самій цій фразі є протиріччя. Хіба можна зобов*язати (навіть себе) любити когось? Що ж це за любов із обов*язку?))
І це стосується такою ж мірою жінки, як і чоловіка.
Який творець, що не любить своє творіння?) Невдало намальовану картину можна порізати і викинути на смітник. А як з дитиною? Віддати в дитбудинок?
  • 0

#26 Neorlandina

    Schadenfreude

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3840 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 11.06.2009 – 10:19

Перегляд дописуОлеська (11.06.2009 11:05) писав:

Жінка не зобов"язана народжувати (хоча це дійсно закладено природою. але, беручи до уваги перенаселення нашої планети, то цей інстинкт по-трохи самознищується), проте вона зобов"язана любити своє дитя. А як інакше?

так само та жіночка і думала, коли народжувала.
  • 0

#27 zav

    зрадник

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 9565 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 11.06.2009 – 10:20

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 10:57) писав:

Звідки вам знати, що ви полюбите людину, яку народите? Звідки вам знати, якою ця людина буде і якою виросте?
Тю, ну, ви дивні... хіба не я батько власної дитини, щоби знати? Наче дитина мені не рідна.
  • 0

#28 Блискавиця

    ωριμότητα

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 11.06.2009 – 10:26

Перегляд дописуОлеська (11.06.2009 11:12) писав:

Який творець, що не любить своє творіння?) Невдало намальовану картину можна порізати і викинути на смітник. А як з дитиною? Віддати в дитбудинок?
Ну можна звісно вдатися до релігії і задатися питанням "наскільки любить нас Творець", але я не буду)). Взагалі-то дитина - це не творіння, це живе Створіння. Яке нам належить лише коли є в животі. І навіть до самого процесу "творіння" ми долучаємося опосередковано.
Адже не ми створили наш організм, де зароджується життя. Ми лише заносимо запліднювача у вже створене сприятливе середовище, у створенні якого ми не брали жодної участі. :)
Та й любити когось або щось навмисне не вийде. Любов або є або нема, нею ми теж поки що не керуємо і не знаємо - що це таке.

Перегляд дописуzav (11.06.2009 11:20) писав:

Тю, ну, ви дивні... хіба не я батько власної дитини, щоби знати? Наче дитина мені не рідна.
Тобто ти збираєшся любити свою дитину лише тому, що вона "рідна"?)) Це теж примус до любові через певний стереотип, що рідних треба любити. А чи всіх своїх рідних людей (родичів) ти любиш?))
  • 0

#29 Lady Erato

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 882 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 11.06.2009 – 10:35

ну, мене моя мати не любить, і ще двох моїх сестер.. всі виросли окремо від неї, вона скоріше як хресна була - привітати раз в рік на ДН)) все ніби-то ок, мене любила бабця з дідусем, вклали в мене все, що могли і навіть більше... Гірше тоді, коли оця НЕлюбов переростає в корисливість - а ну ж давай тепер діток матеріально подою, позволяючи собі шантажі і погрози до дітей, і що ще гірше, в моїй ситуації, до бабці, її мами, яка виховала і виростила її дитину... Ні поваги до матері, ні до дитини... Атрофовані будь-які материнські і синівські почуття...
  • 0

#30 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 11.06.2009 – 11:03

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 11:26) писав:

Взагалі-то дитина - це не творіння, це живе Створіння. Яке нам належить лише коли є в животі. І навіть до самого процесу "творіння" ми долучаємося опосередковано.
Адже не ми створили наш організм, де зароджується життя. Ми лише заносимо запліднювача у вже створене сприятливе середовище, у створенні якого ми не брали жодної участі. :)
що значить не брали участі? якщо жінка слідкує за своїм здоров’ям. до вагітності, під час вагітності — то дитина народиться здоровою у 90%
якщо не слідкувала, ще й смалить під час вагітності — вирогідність вдалих пологів значно менша.
то про яке сприятливе незалежно від нас середовище мова?

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 11:26) писав:

Тобто ти збираєшся любити свою дитину лише тому, що вона "рідна"?)) Це теж примус до любові через певний стереотип, що рідних треба любити. А чи всіх своїх рідних людей (родичів) ти любиш?))
цікаві речі стають стереотипами)))
не всії родичів ти створюєш з частинки себе. лише своїх дітей. то є твоя плоть і кров.
і це природньо любити власну дитину.
винятком буде — зачаття дитини не з власної волі — згвалтування наприклад. але ж завжди є можливість цього уникнути. хіба в камері триматимуть.
також винятком буде якась психологічна патологія.
але 99% матерів, які залишають собі дитину її люблять і це не стереотип, це природній інстинкт.
  • 0

#31 Блискавиця

    ωριμότητα

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 11.06.2009 – 11:18

Зимова Дівчино, я писала про створення живої людини, середовище - це яйцеклітина, яку ми не створювали, а яка нам дана...ну нехай "від природи". Здоров*я - це теж не зовсім залежна від нас річ, тому що ми можемо використовувати лише дані нам можливості організму.

Емм...а хіба в родичах немає твоєї плоті і крові? Є, але ж любити їх не завжди виходить, правда? :)
Фраза "природно любити власну дитину" - це і є стереотип. Власне в таку пастку і потрапляють люди, які примушують себе "любити", бо думають, що це "природньо"....а насправді вони може й не хотіли б мати дітей. Страждають в такій ситуації всі.
Любов - це не природній інстинкт. Якщо ти говориш про інстинкти, то на тваринному рівні є лише прив*язаність через задоволення потреб. Це не любов. Спробуй пояснити - з якої такої причини "природньо любити" власних дітей? :)
  • 0

#32 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 11.06.2009 – 11:49

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 12:18) писав:

Зимова Дівчино, я писала про створення живої людини, середовище - це яйцеклітина, яку ми не створювали, а яка нам дана...ну нехай "від природи". Здоров*я - це теж не зовсім залежна від нас річ, тому що ми можемо використовувати лише дані нам можливості організму.
але ж таки багато що і від носія того, що дано природою залежить))

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 12:18) писав:

Емм...а хіба в родичах немає твоєї плоті і крові? Є, але ж любити їх не завжди виходить, правда? :)
ну якби є. але дуже мала частка. от на ту частку їх і люблю приблизно)))

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 12:18) писав:

Фраза "природно любити власну дитину" - це і є стереотип. Власне в таку пастку і потрапляють люди, які примушують себе "любити", бо думають, що це "природньо"....а насправді вони може й не хотіли б мати дітей. Страждають в такій ситуації всі.
Любов - це не природній інстинкт. Якщо ти говориш про інстинкти, то на тваринному рівні є лише прив*язаність через задоволення потреб. Це не любов. Спробуй пояснити - з якої такої причини "природньо любити" власних дітей? :)
любов материнська — то інстинкт. навіть у тварин. спробуй ведмежатко при матусі тронути — роздере на місці)))
якщо не хотіла — нафіга народжувала? не хочеш не створюй те життя.
народжувати треба коли хочеш і готова. а решта вже залежатиме від „чи можеш ти народити“.
я не кажу забов’язана, я кажу це природньо.
є два варіанти, коли жінка не любить дитину: вона її з самого початку не хотіла чи після народження психологічний розлад (і таке буває, знайома вже рази чотири в павлівці лежала — і це страшно).
отже. ніхто не змушує любити, але це природній материнський інстинкт. ніхто не змушує народжувати — але якщо народила, чого скиглиш, що воно тобі не треба?
  • 0

#33 ВакуОлька

    Найпостожерливіша

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1558 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 11.06.2009 – 12:19

Перегляд дописуЗимова Дівчина (11.06.2009 12:49) писав:

після народження психологічний розлад (і таке буває, знайома вже рази чотири в павлівці лежала — і це страшно).
От читала цю тему і теж так собі подумала, що це може бути розлад психічний в жінки... Засуджувати її важко, особливо тим, хто не має ще своїх дітей... Вона ж написала, що перших кілька місяців все було нормально... Проблеми почались пізніше. А хто сказав, що післяродовий стрес з"являється зразу ж після народження дитини? Залежно від психіки і сприйняття стрес може "вилізти" з часом... І саме тоді людині потрібна допомога, щоб прийти до тями... Врешті, ми ж не знаємо чи хтось жінку підтримував в той період.. Чи хтось просто її чимсь відволікав.. Ми не знаємо яку участь приймав батько в вихованні і догляді за дитиною на отой критичний момент...
Щодо має/не має любити мама свою дитину... Підтримую тих, хто каже, що має.. Та, врешті, кожна мама любить свою дитини.. хай якось дивно, по-своєму, але любить... І навіть якщо все життя думає, що не любить, наступає момент, коли розуміє, що справді любить... Отакі думки про смерть дочки, які має та жінка скоріш викликане її неврівноваженою психікою... Дитина до неї тягнулась, дитина добре, хай авіть з вимушеною прохолодою до неї ставиться, але вона я добра мама... Бо чомусь же і є момент переживання.. І момент того, що дитина і репетитора має і т.д....
Що цікаво, коли в ситуації відсутності дочки з татом, мама спочатку ЗАНЕПОКОЇЛАСЬ.. А потім вже почались інші думки...
  • 0

#34 Блискавиця

    ωριμότητα

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 11.06.2009 – 13:18

Та ніякий це не розлад. Невже мало жінок залишає своїх дітей у дитбудинках? Невже ніхто з вас не знає батьків, які не дуже-то й люблять своїх дітей? Це нормально. Бо всі люди різні. Ніхто не може їх зобов*язати бути однаковими і любити своїх дітей.

Материнський інстинкт - це властиве тваринам, і це нічого спільного з любов*ю не має. Звичайний інстинкт продовження роду, як і секс. Та навіть у тварин трапляються випадки, коли вони кидають своїх дитинчат.

Перегляд дописуЗимова Дівчина (11.06.2009 12:49) писав:

народжувати треба коли хочеш і готова. а решта вже залежатиме від „чи можеш ти народити“.
Саме так. Але через оці дурні стереотипи, що "це природньо", "полюбиш після народження", "всі матері люблять своїх дітей", "батьки зобов*язані любити своїх дітей" - багато хто робить дурницю і народжує, бо "всі так роблять". Замість подумати спершу і оцінити свої бажання :).
  • 0

#35 bulbashka_aero

    Вівця-перевертень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1577 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Кременчук

Відправлено 11.06.2009 – 13:19

Як це так - повинна любити? А відколи це можна себе примусити любити? Хіба ми не звикли вважати, що почуття виникають несвідомо? на якомусь там незрозумілому рівні?
Так, зазвичай мати любить дитину. Навіть коли мати п’яничка і забуває її годувати - вона чим хочеш поклянеться, що любить... Але ж інстинкт - це механізм, який цілком може зламатися...
Інша справа, що паскудно бути матір’ю, яка не любить своєї дитини (скільки покинутих дітей у дитячих будинках? чи коли мама туди своє рідненьке чадо сплавляє - це від великої любові?). Бути дитиною, яку не любить мати, взагалі паскудно. Але від цього ніде не дінешся - таке буває. І не так рідко, як би хотілося.
  • 0

#36 Блискавиця

    ωριμότητα

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 11.06.2009 – 13:30

Мене ще цікавить - чому люди поспішають засуджувати такі випадки? Яке їм діло до того, чи хтось любить свою дитину чи ні? Чому б не дати можливість іншим людям жити так, як їм хочеться.
  • 0

#37 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 11.06.2009 – 13:57

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 14:18) писав:

Та ніякий це не розлад. Невже мало жінок залишає своїх дітей у дитбудинках? Невже ніхто з вас не знає батьків, які не дуже-то й люблять своїх дітей? Це нормально. Бо всі люди різні. Ніхто не може їх зобов*язати бути однаковими і любити своїх дітей.
я сказала, що є два випадки нелюбові — не хотіла дитину і психічний розлад. адже купа дівчат думають чим завгодно, але не головою, а потім «ой, я вагітна»

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 14:18) писав:

Материнський інстинкт - це властиве тваринам, і це нічого спільного з любов*ю не має. Звичайний інстинкт продовження роду, як і секс. Та навіть у тварин трапляються випадки, коли вони кидають своїх дитинчат.
кидають. ніхто не ідеальний. але це винятки. так само як і серед людей, які кидають чи вбивають своїх дітей.

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 14:18) писав:

Саме так. Але через оці дурні стереотипи, що "це природньо", "полюбиш після народження", "всі матері люблять своїх дітей", "батьки зобов*язані любити своїх дітей" - багато хто робить дурницю і народжує, бо "всі так роблять". Замість подумати спершу і оцінити свої бажання :).
ну то вже не психічний розлад, а відсутність мізків, якщо народжують, бо так всі роблять. робити щось з аргументом, бо так всі роблять не розумно. але те що народити дитину і любити її є природньо проте не обов’язково для матері є беззаперечним фактом.

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 14:30) писав:

Мене ще цікавить - чому люди поспішають засуджувати такі випадки? Яке їм діло до того, чи хтось любить свою дитину чи ні? Чому б не дати можливість іншим людям жити так, як їм хочеться.
а хто тій тьоті щось робить? її ніхто не змушує когось любити. наскільки я точно пам’ятаю текст того одкровення, вона сама просить коментарів.
тема називається „Чи завжди мати повиина любити свою дитину?“, а не „Давайте примусимо всіх любити своїх дітей“.
мене особисто обурює факт народження при небажанні народжувати. не більше.

Перегляд дописуbulbashka_aero (11.06.2009 14:19) писав:

Як це так - повинна любити? А відколи це можна себе примусити любити? Хіба ми не звикли вважати, що почуття виникають несвідомо? на якомусь там незрозумілому рівні?
Так, зазвичай мати любить дитину. Навіть коли мати п’яничка і забуває її годувати - вона чим хочеш поклянеться, що любить... Але ж інстинкт - це механізм, який цілком може зламатися...
Інша справа, що паскудно бути матір’ю, яка не любить своєї дитини (скільки покинутих дітей у дитячих будинках? чи коли мама туди своє рідненьке чадо сплавляє - це від великої любові?). Бути дитиною, яку не любить мати, взагалі паскудно. Але від цього ніде не дінешся - таке буває. І не так рідко, як би хотілося.
я не стверджую, що повинна, я стверджую, що це природньо.

і ще щодо цитованого одкровення на початку теми. тьотка просто собі шось колупається в голові. а насправді дитину любить. інакше не виростила б, не хвилювалась про місце перебування і рівень отримуваної освіти. а решта просто таргани в мізках. в кожного вони свої.
  • 0

#38 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 11.06.2009 – 14:10

Перегляд дописуreyneke (10.06.2009 16:46) писав:

А звідки відомо, пристосована жінка, чи ні? Он авторка тексту писала, що до 4-5 місяців все було гаразд.

Бо до цього вона мала звичайну ляльку, яка просто рухалася - і все.
А з півроку почала мати справу з маленькою людиною. І її тут же "вимкнуло".

Перегляд дописуКрихітка (10.06.2009 17:11) писав:

Не розумію і розуміти не хочу.

А і не треба. Аби лиш зробили висновки для виховання власних дітей - щоб отакого не виросло.

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 10:57) писав:

Тому проблема тих, хто звинувачує жінку, - у стереотипі, що батьківство є обов*язковим для всіх (ну скільки вже можна цю тему обговорювати?).
Вже вкотре пишу - не всі, далеко не всі можуть бути батьками. І це нормально.

Дурниці.
Продовження роду - це не стереотип, а базовий інстинкт кожного живого створіння. Виключення - створіння, які треба "викинути" з колообігу природи, "браковані" особини, які не повинні дати потомства, щоб не завадити усьому роду.

Отже нічого нормального в небажанні дітей нема. Це явна ознака відхилення від норми, яка повинна бути ліквідована, щоб не передавалась наступним поколінням і не розмножувалась.
До речі, є у мене думка, що таких людей треба перевіряти на спадкові хвороби - цілком можливо, що небажання дітей всьго лише зовнішній прояв захисної функції організму, яка блокує можливість передачі спадкових хвороб наступним поколінням - такий собі самозахист виду.

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 12:18) писав:

Любов - це не природній інстинкт.

Суперцинізм, як захисна функція, інколи вигляда жахливо. І сумно.

Повідомлення відредагував -=VJ=-: 11.06.2009 – 14:13

  • 0

#39 веснянка

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1492 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 11.06.2009 – 14:13

Перегляд дописуБлискавиця (11.06.2009 14:30) писав:

Мене ще цікавить - чому люди поспішають засуджувати такі випадки? Яке їм діло до того, чи хтось любить свою дитину чи ні? Чому б не дати можливість іншим людям жити так, як їм хочеться.
Спробуйте хоч раз таке відчути на власному прикладі, і зрозумієте, що це вища матеріалізація урбанізованого егоїзму.І наскільки це важко.Стоячи осторонь з одними тільки теоретичними думками неможливо об"єктивно оцінити такий стан, оскільки часто мати - це зовсім інша жінка, ніж та, якою була до пологів.
У людей,які є учасниками такої психологічної ситуації, як правило, залишаються прикрі наслідки на все життя.Щоб хто не казав про правильність і неправильність таких випадків...
  • 0

#40 Гетьман

    I am forsaken (c) Sylvanas

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2480 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Leopolis novus

Відправлено 11.06.2009 – 15:37

Перегляд допису-=VJ=- (11.06.2009 15:10) писав:

Дурниці.
Продовження роду - це не стереотип, а базовий інстинкт кожного живого створіння. Виключення - створіння, які треба "викинути" з колообігу природи, "браковані" особини, які не повинні дати потомства, щоб не завадити усьому роду.

Отже нічого нормального в небажанні дітей нема. Це явна ознака відхилення від норми, яка повинна бути ліквідована, щоб не передавалась наступним поколінням і не розмножувалась.
До речі, є у мене думка, що таких людей треба перевіряти на спадкові хвороби - цілком можливо, що небажання дітей всьго лише зовнішній прояв захисної функції організму, яка блокує можливість передачі спадкових хвороб наступним поколінням - такий собі самозахист виду.
Та невже? Скілько спостерігаю за власним улюбленим суспільством, то бачу, що здорові, без спадкових хвороб люди чомусь не спішать заводити потомство, їм ближчим є проміскуїтет та безпечний секс, аніж убивати власний час, дивлячись за нащадками. Сусідка з ДЦП несамовито прагнула дітей, має їх, виховує двійню, натомість здоровий хлопака спився і ходить і розповідає, яку панянку натягнув. Словом, фантазії ваші, пане, далекі від реальності. Чому - зверніть увагу на досвід передових країн Європи, де відхилення чомусь надзвичайно поширені.
А насправді регуляцію здійснює природний відбір, паршиву вівцю зожирає вовк. А у людей природнього відбору немає, тим паче, з покращенням медицини, частота спадкових хворіб та відхилень зростає. Не поясните, чому, зважаючи на "несамовите бажання здорових та талановитих мати дітей"?
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних