Перейти до вмісту

Чи завжди мати повиина любити свою дитину?


Повідомлень в темі: 88

#1 reyneke

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 683 повідомлень

Відправлено 09.06.2009 – 23:24

  • 88
Наче прийнято вважати, що з народженням дитини в жінки з’являється материнський інстинкт, і, як наслідок, приходить любов до свого чада, якщо не одразу, то протягом року чи двох… а виявляється, любов бува і не приходить…

Далі текст російською.

Цитата

"Не люблю своего ребенка..."

Ей 16, мне - 39. Пока она была совсем крохой, месяцев до 4-5, было все ок - я заботилась, занималась, не раздражалась, казалось, что люблю. А потом началось. Чем старше - тем хуже. Самый ужас был, когда ей было 2-3 года. Этот период вспоминается как сплошная черная полоса. Самым большим моим желанием было - чтоб ее не стало. Это разрывало меня на части, потому что когда что-то с ней случалось (стукалась, обжигалась, как все дети), я очень беспокоилась, но когда однажды нас с ней чуть не сбила машина, я вдруг подумала - если бы я не успела коляску выдернуть из-под колес, как стало бы хорошо, спокойно и тихо жить...
» Натисніть, щоб показати спойлер - натисніть ще раз, щоб приховати... «

Понимаете, берешь ребенка на колени, играешь, читаешь стишки или показываешь картинки в книжке, ищешь любого, малейшего респонса, а видишь совершенно пустые, холодные, незаинтересованные в твоих действиях глаза.. У нее была своя бурная внутренняя жизнь. Она что-то лопотала на своем языке, не желая сидеть на горшочке, слушать сказки, играть в песочнице, уматывала от детей или меня на прогулке, устраивала выматывающие душу истерики, если, не дай бог, не подобрала палочку или не перепрыгнула через бордюрчик, а мы уже оттуда ушли.

Нет, она не уродец, дебил или больной ребенок, вон, выросла дылда, нормально учится, нормальный человек. Дело во мне, у нас с ней нет контакта, причем, она ко мне тянется и тянулась всегда по-сумасшедшему, думаю, эта ее любовь к маме и есть самое страшное и ранящее для ее психики или развития. У нас нет телесного контакта, мне неприятны ее прикосновения, я не люблю, как от нее пахнет, как и что она говорит, как двигается, как дышит, все в ней раздражает, что бы она ни сделала - это плохо, некачественно и просто противно.

Этого я ей не говорю, но ведь косвенно мое к ней отношение понятно и ребенок прекрасно его ощущает. Притворяться не получается и не получится, искренне гордой или довольной ею я не была никогда. Другие люди ее хвалят, ах, какая девочка хорошая, наша репетитор по английскому ее просто обожает, говорит, хотелось бы, чтобы у меня была такая дочка. А я думаю - ну и забирай, мне она точно не нужна.

Я отбываю обязанность выращивания ребенка. Я ее кормлю, стираю вещи, слежу за здоровьем и мечтаю, когда ж она свалит в собственную жизнь подальше от меня. Недавно она с папой поехала на машине куда-то тусоваться, уже поздно вечером я звоню узнать, как и что, когда будут дома, а мобильники обоих не в зоне. Возможно, в боулинг заехали, там проблема с зоной, может, в кино, а может, разбились на машине, мобильники вдребезги? И тут опять то же самое ощущение - наконец-то ее не будет!, наконец-то я освобожусь!!

Помнится, входишь к ней маленькой в спальню, должна бы уже была проснуться, прислушиваешься с надеждой - а вдруг не дышит, ведь бывает синдром внезапной детской смерти..

Честно? - вот это ад. Самый настоящий. Она - самая большая проблема в моей жизни. Я ее не люблю и не хочу ее любить. Все, что я хочу - чтобы ее не было. Жаль, обратно не засунешь. Правильно говорили древние - ребенок - это человек, который приходит в твою жизнь и забирает все, что у тебя есть.

Сейчас живем мы с ней в одной квартире, но стараясь лишний раз не соприкасаться. Даже если ей и хочется со мной провести время или пообщаться, я такого почти не допускаю - не могу, не хочу, противно само ее присутствие рядом. Все лето все поездки в лес или на море или просто в парк - я отдельно, она отдельно. Я говорю, зови папу или ищи подружек или иди погуляй сама. Она, слава богу, занимается много чем сама. Да и иной жизни она никогда не видела, наверное, вот такая ее жизнь - норма для нее.

Я жила в любви, в сумасшедше светлой любви, детство - сплошной белый-белый день. Мне и казалось, что вот она родилась и такая же любовь у нас с ней наступит. Ан не наступила. Что очень меня сломало где-то. Детей не люблю и не хочу ни за что. Сделала один аборт, но я тогда была в ужасе, что подобный кошмар может повториться еще раз.. А внешне все выглядит вполне прилично - обычная семья, хорошая девочка, хорошая мама. Только вот что в этой маме внутри бурлит и как благодаря этому "развивается" ребенок - это скрыто глубоко.

Был такой анекдот - у мужика все пошло прахом - семья развалилась, дети умерли, куча долгов, здоровье ни к черту, с работы уволен, никакх перспектив, он и взмолился: - Господи, ну за что мне все это?? - А боженька свесился вниз с небес: - Ну не люблю я тебя!

Не люблю я ее, ничего с собой сделать не могу, я старалась, я выжимала, я культивировала, я изо всех сил старалась ну хоть что-то изменить - ну не люблю я ее!!!!!!!! Да, и дочкой ее никогда не называю. Только по имени.

Выговорилась. Да, мне необходимо послушать, что по этому поводу скажут другие. Я не боюсь никаких комментариев, не могу сказать, что ищу понимания, облегчения или отпущения, не дай бог.. Думано за 16 лет мною очень много всего, и чувствовано, и наплакано, и насержено, и попробовано. "Не люблю" - это, наверное, приговор.
http://www.livejourn...themes/id/13444


#2 Фабрегас

    Т Фабрегас 2013

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5092 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:найкраще на планеті

Відправлено 09.06.2009 – 23:29

це ужас... хвора жінка
  • 0

#3 Саляма

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3140 повідомлень

Відправлено 10.06.2009 – 00:13

дам-с. історія вражає. які би не були причини, нікому би не побажала так жити
  • 0

#4 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 10.06.2009 – 00:18

Перегляд дописуreyneke (10.06.2009 00:24) писав:

Наче прийнято вважати, що з народженням дитини в жінки з’являється материнський інстинкт

Отож - приймають за вважання усілякі дурниці, а потім - дві скалічені долі.

"казалось, что люблю" - людина навіть не знає, що таке любов. Її просто не навчили любити. І за це бити треба вже її батьків, бо "Я жила в любви, в сумасшедше светлой любви, детство - сплошной белый-белый день" - оце і є головна проблема тепер вже дорослої жінки, яка зламала долю своїй дитині.

Вона звикла, що її люблять. Але ніколи в житті не любила сама.
  • 0

#5 Гетьман

    I am forsaken (c) Sylvanas

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2480 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Leopolis novus

Відправлено 10.06.2009 – 06:03

В чому проблема? Дочка виросла, мати через власні проблеми не виказала їй власного негативу до неї, турбувалась, що, вважаю, значно краще "усвідомленої любові", але з постійним гранням мізків через цю любов. Дочка виросла, має компанію, добрі відносини з батьком, а те, що хтось там мучиться - це не її проблема. Хочу на місце її дочки. Зараз мав б на тонну психостатевих проблем менше, таґ.
Словом, всі задоволені, а те, що когось там тіпає через моральні проблеми - розводьте драму далі.
  • 0

#6 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 10.06.2009 – 07:09

Перегляд дописуГетьман (10.06.2009 07:03) писав:

мати через власні проблеми не виказала їй власного негативу

Не виказала? Хе...

Перегляд дописуГетьман (10.06.2009 07:03) писав:

Хочу на місце її дочки.

В чому проблема? Прошу пана повернутись до віку немовляти - я сам закину його кудись в пристойний дитячий будинок в якійсь країні Європи.
  • 0

#7 Kassandra

    Т-Сонятко

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5187 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сплячих левів

Відправлено 10.06.2009 – 08:08

Мабуть та жіночка навіть з самого початку не хотіла тієї дитини..

Цитата

Сделала один аборт, но я тогда была в ужасе, что подобный кошмар может повториться еще раз..
Народила тільки тому, що аборту злякалася. Дибілізм.
Мені її шкода, бо не пізнати щастя материнства...це мабуть жахливо.
  • 0

#8 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 10.06.2009 – 08:32

хмм..знайшли, що обговорювати....такі випадки - рідкість і чи варто про них? а на питання чи повинна? то сама природа дала відповідь заклавши в генах, але бувають випадки.
  • 0

#9 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 10.06.2009 – 10:29

Перегляд дописуKassandra (10.06.2009 09:08) писав:

Мабуть та жіночка навіть з самого початку не хотіла тієї дитини..
Народила тільки тому, що аборту злякалася. Дибілізм.

Якщо я не помиляюсь, мова йде про те, що вона зробила аборт, бо злякалась, що ще раз повториться історія з дитиною, а не навпаки.
  • 0

#10 ВакуОлька

    Найпостожерливіша

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1558 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 10.06.2009 – 10:56

Буквально недавно була свідком розмови двох жінок-співвласниць кафе.. Одна з них - моя подруга (9-й місяць вагітності), інша - просто знайома, тобто партнер по бізнесу моєї подруги (7-й місяць вагітності)... Коли зайшлось про те чи визначили вже стать дитини, моя подруга призналась, що точно не знає, бо дитина приховує стать, прикривається колінком. І, звичайно, запитала ту знайому чи вона вже в курсі про стать своєї дитини.. відповідь мене шокувала:" Знаю, знаю, маленька поблядушка (соррі росте"... І це говорить жінка, яка кілька років намагалась завагітніти і переживала через те, що не виходить....
От прочитала ці записи з ЖЖ, коментарі до них в тому ж ЖЖ... І зрозуміла, що деяким жінкам мамами, певне, не можна бути....
  • 0

#11 КаваНеПийПивоЇжБорщ...

    Т Чарівне Гімно 2009

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3018 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:мами

Відправлено 10.06.2009 – 11:54

Перегляд дописуreyneke (10.06.2009 00:24) писав:

Наче прийнято вважати, що з народженням дитини в жінки з’являється материнський інстинкт, і, як наслідок, приходить любов до свого чада, якщо не одразу, то протягом року чи двох… а виявляється, любов бува і не приходить…

Далі текст російською.
вона без чоловіка живе?
тоді все ясно.

Повідомлення відредагував Кава з козявками...: 10.06.2009 – 11:54

  • 0

#12 reyneke

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 683 повідомлень

Відправлено 10.06.2009 – 12:16

Перегляд дописуКава з козявками... (10.06.2009 12:54) писав:

вона без чоловіка живе?
тоді все ясно.
З чоловіком. Там десь у тексті є...

Перегляд дописуГетьман (10.06.2009 07:03) писав:

В чому проблема? Дочка виросла, мати через власні проблеми не виказала їй власного негативу до неї, турбувалась, що, вважаю, значно краще "усвідомленої любові", але з постійним гранням мізків через цю любов. Дочка виросла, має компанію, добрі відносини з батьком, а те, що хтось там мучиться - це не її проблема. Хочу на місце її дочки. Зараз мав б на тонну психостатевих проблем менше, таґ.
Словом, всі задоволені, а те, що когось там тіпає через моральні проблеми - розводьте драму далі.
Так відчутно ж коли тебе не люблять...
З коментарів до того ж тексту:

Цитата

Я ребенок такой матери как вы. В детстве казалось, что любовь мамы можно заслужить, поэтому я старалась хорошо учиться, достигать успехов в чем-то, но она, в основном, только придиралась к каждому моему слову и действию. Теперь я понимаю - да, наверное, я ее просто физиологически раздражала.
Однажды, лет в девять, я понаблюдала за моей одноклассницей и почувствовала, что родители любят ее просто так. Не за оценки. Не за достижения. Принимают ее такой, какая она есть. Я это именно почувствовала, хотя внешне они даже и не особенно ее баловали. Для меня это было шоком!! Я была совершенно искренне удивлена, тогда еще не знала, что такие отношения вообще бывают.

Повідомлення відредагував reyneke: 10.06.2009 – 12:00

  • 0

#13 Гетьман

    I am forsaken (c) Sylvanas

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2480 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Leopolis novus

Відправлено 10.06.2009 – 12:40

Перегляд дописуreyneke (10.06.2009 13:16) писав:

Так відчутно ж коли тебе не люблять...
З коментарів до того ж тексту:
Чесно, мене мало цікавила батьківська любов чи ще щось таке. Для мене світлими спогадами стали можливість залишитися вдома самому, читаючи книжки, які мене цікавили, спілкування з дідом та заняття речима, у яких я міг добиватись успіху. А мої успіхи для батьків були не приводом любити мене, а похизуватись перед кимось. Плюз не вистачало власної кімнати, нє, навіть ліжка, на якому можна було б спокійно полежати з книжкою, не відчуваючи до себе уваги батьків. Тому, я не зрозумію людей, яким якоїсь там батьківської любові не вистачало, мені навпаки хотілося від них зникнути.
  • 0

#14 reyneke

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 683 повідомлень

Відправлено 10.06.2009 – 12:59

Гетьман, :). Кому як пощастить. :) Чоловікові моєї подруги з дитинства батьки казали, що вони його народили задля отримання 3-кімнатної квартири. І відношення до нього було і є відповідне. І квартири тої йому наче не перепадає навіть...
  • 0

#15 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 10.06.2009 – 13:00

Перегляд дописуГетьман (10.06.2009 13:40) писав:

мої успіхи для батьків були не приводом любити мене
якоїсь там батьківської любові не вистачало, мені навпаки хотілося від них зникнути.

пан сам стверджує, що не знає, що таке батьківська любов, але тут же каже, що вона йому страшенно набридла - досить поширене явище. Дама з топікстартера теж з цієї ж компанії.
  • 0

#16 Dana

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 475 повідомлень
  • Місто:Київ

Відправлено 10.06.2009 – 13:14

Ця історія ходить нетом вже давненько. Засудити завжди дуже легко. А от зрозуміти і допомогти , отут не кожен зможе. Жінка написала цю історії до психолога, не думаю що їй легко жити з такими відчуттями, інша б наприклад могла викинути чи здати кудись дитину або ще й гірше щось зробити, як от наприклад нещодавно в новинах, мама зіштовхнула маленьку 5річну доньку з мосту зі словами "я погана мама" сама жінка є вихователем у дитячому садку.
А героїня цієї теми з її слів виростила і виховала доньку, стараючись щоб та ніяким чином не дізналась про її відчуття до неї, люди це насправді дуже кошмарно і трагічно, та від такого постійного напруження можна збожеволіти , шкода її.
Щодо материнської любові, то вона у всих різна, правда існує ідеалізований міф про цю любов, і коли жінка зіштовхується з тим , що вона відчуває інакше починаються усілякі "самогризіння".
Почитайте більше коментарів у неті жінок які вже мають дітей . Багато хто полюбив свою дитину через рік, два, три, дехто через місяць. Хтось труситься і слідкує за кожним подихом і кроком дитини, це вже занадто. В когось все більш холодно, ну словом все не так однозначно , і кожна ситуація має розглядатись окремо.
  • 0

#17 Гість_Гість_*

  • Гості

Відправлено 10.06.2009 – 14:47

Я б не хотіла щоб моя мати мене НЕ любила. Тому з точки зору дитини мати повинна МАЄ любити свою дитину.
  • 0

#18 Панночка

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 472 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 10.06.2009 – 15:41

НУ буває таке, що жінка не пристосована для того, щоб мати дітей, їй просто не треба було народжувати.
  • 0

#19 reyneke

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 683 повідомлень

Відправлено 10.06.2009 – 15:46

Перегляд дописуПанночка (10.06.2009 16:41) писав:

НУ буває таке, що жінка не пристосована для того, щоб мати дітей, їй просто не треба було народжувати.

А звідки відомо, пристосована жінка, чи ні? Он авторка тексту писала, що до 4-5 місяців все було гаразд.
  • 0

#20 Панночка

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 472 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 10.06.2009 – 15:57

Ваша правда, але іноді жінка не хоче дітей, але народжує, бо примушує чоловік або казна-хто ще, от тоді можна цьому запобігти. Коли вже пізно, навіть не знаю, це щось глибоко психологічне, можливо вона бачить в дочці суперницю підсвідомо або ще щось таке...
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних


Магазин кубиков Рубика Cubes.in.ua