Перейти до вмісту

Розповідаємо улюблені анекдоти!


Повідомлень в темі: 2078

#61 zav

    зрадник

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 9565 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 13.01.2007 – 01:47

Перегляд дописуVik (13.01.2007 01:00) писав:

-Так, ось, мовкалику, зупинка на тій стороні дороги, а якщо б сало не любив - вбив би! :)
Навіщо паплюжити гарного твора?
Збирається якось росіянин на захід України у справах... колеги його наставляють: тиж там тіко українською найчистішою говори, бо ж як дізнаються, що хто ти є, то смерть мучинецьку приймеш...
Поїхав. Поки справи по славетному місту Львову вирішував, то й заблукав... Ну, нема чого робити - треба шля запитути - згадуючи настанови колег, звертається до дідуся, що саме поряд проходив:
- Добродію, підкажюіть-но, будьте ласкаві, де туй-ка останівка є?
Дідусь ласкаво обертаючись:
- Зупинка за рогом, але ти, москалику, вже приїхав...
Ну, то так... мені от дуже гарний анекдот про українського інтеліґєнта розповідали:
Платформа метро... всі нервово чекають електричку. І так, біля стіни, стоїть нівроку вуйко у вишиванці, з вусами, Кобзар читає. Зачитавсь дуже - цікава ж бо книга! Аж от підходить потяг, люди заходять до вагону; вуйко відривається від читання і хутко встигає зайти... Машинст, нажаль не доглядає, і зариває двері, котрі вдало перетискають вуйкові шию, так що у вагоні лише голова його... і потяг рушає потроху.
- Б...! Йо... в... р...!! П... н...!!! ДОЇЗДИВСЯ!
Але машиніст хоч і не догледів вчасно, та всеж востаннє в дзеркало подивився - халепу помітив, загальмував, двері відчинив - вуйко тоді заходить як належить до вагону:
- Даруйте, перехвилювався.

Повідомлення відредагував zav: 13.01.2007 – 01:48

  • 0

#62 Vik

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 127 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Рівне

Відправлено 13.01.2007 – 02:49

Перегляд дописуzav (13.01.2007 01:44) писав:

Навіщо паплюжити гарного твора?
Збирається якось росіянин на захід України у справах... колеги його наставляють: тиж там тіко українською найчистішою говори, бо ж як дізнаються, що хто ти є, то смерть мучинецьку приймеш...
Поїхав. Поки справи по славетному місту Львову вирішував, то й заблукав... Ну, нема чого робити - треба шля запитути - згадуючи настанови колег, звертається до дідуся, що саме поряд проходив:
- Добродію, підкажюіть-но, будьте ласкаві, де туй-ка останівка є?
Дідусь ласкаво обертаючись:
- Зупинка за рогом, але ти, москалику, вже приїхав...

Нічого я не паплюжив, нашкрабав одну з версій анекдоту!
А є ще третій варіант цього анекдоту:
Заблукав москаль у Львові. Йде, не може знайти зупинку автобуса, думає: "Ой, что ж ето будєт - по русскі-то нельзя разговарівать - нє любят оні етого, а єхать то надо до гостініци." Раптом бачить - йде парубок. Ну росіянин думає: "Била нє била, попробую спросіть".
-Добродію, ви не підкажитє, де здісь останівка?
Парубок подивився на нього, тай каже:
- Таваріщь у Львове нужна гаваріть не ОСТАНІВКА, а ЗУПИНІВКА! :)

Ще декілька анекдотів:

- На, скуштуй! Тiльки не випльовувай! Поклади на язик. Вiдчуваiш бульбашки?................. Це карбид!

Чюкчя :
- Cільная, аднака, птіца - аероплан... тока послє трєтєва вистрела человєка атпустіла...

- Вибачте, ви не підкажете, що краще за все взяти - Intel чи AMD?
- Візьміть краще горілки...

Повідомлення відредагував Vik: 13.01.2007 – 02:43

  • 0

#63 Vik

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 127 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Рівне

Відправлено 16.01.2007 – 00:54

У зоопарку стоять поруч росіянин і українець і розглядають за парканом жирафа.
Росіянин мрійливо говорить:
-От якби в мене було таке довге горлечко. А я б випив стаканчик, поки алкоголь дійшов до шлунка. скільки б я задоволення дістав!!!
-Ха! А як би ти ригав????? :rolleyes:

Українське село. Часи радянської окупації.
До криниці підходить чоловік напитися води.
Інший йому кричить:
- Чоловіче, не пий, москалі воду отруїли!
- Что вы ГАВАРИТЕ?
- ... Я говорю, что вода хододная, - пейте медленно... ;)
  • 0

#64 vov41k

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 304 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Сміла

Відправлено 20.01.2007 – 19:40

Анекдот:

БОГ каже ангелу:

-Полети на землю і взнай що там роблять студенти.

Ну той полетів. Прилітає каже:

-Ну менти вчаться, архітектори вчаться, хакери вчаться, а юристи бухають.

Спитав:

-А шо ж таке?

-Не знаю.

Ну Бог знову посилає ангела на землю до студентів тільки вечером!

Прилітає і каже:

-Ну менти вчаться, архітектори вчаться, хакери вчаться, а юристи бухають.

Ну Бог знову посилає ангела на землю до студентів тільки вночі!

Ну ангел прилітає і каже:

-Менти сплять, архітектори сплять, хакери сплять, а юристи Богу моляться.
  • 0

#65 Vik

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 127 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Рівне

Відправлено 21.01.2007 – 01:01

Українець(У) в процесі сніданку (кава, круасани, хліб, масло і джем)
бачить росіянина(Р), який жує гумку.Росіянин підходить і сідає біля Українця.
Українець ігнорує його, але росіянин першим починає розмову.
(Р): "Вот вы, украинцы, едите хлеб полностью?"
(У): "Звичайно."
(Р): (надуває гумову бульбашку і лопає її) "А мы нет.
в России, мы только едим мякоть, корку мы собираем в специальный ящик,
перерабатываем, превращаем в круассаны и затем продаем Украине."
Росіянин задоволено посміхається, в той час як українець мовчки продовжує сніданок.
(Р): "Вы едите джем с хлебом?"
(У): "Звичайно."
(Р): (пропускаючи гумку між зубами і шкірячись)
"А мы нет. В России, мы едим только свежие фрукты, затем собираем кожуру,
семечки и качаны в специальный ящик, перерабатываем,
превращаем в джем и продаем Украине."
Українець після цього питає: "А ви сексом у своїй Росіі займаєтесь ?"
(Р) з посмішкою: "Конечно."
(У): "А що ви робите з презервативами після використання?"
(Р): (чавкаючи жувальною гумкою) "Выбрасываем, конечно."
(У): "А ми ні. В Україні, ми збираємо їх в спеціальний ящик,
перерблюємо, перетворюємо в жувальні гумки і потім продаємо в Росіі." :cool2:
  • 0

#66 zav

    зрадник

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 9565 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 22.01.2007 – 02:42

У гостях у родиків один вуйко розповів:
Мійьский тролейбус увечорі. У салоні неподалік стоять вуйко на веселі й охайна пані. Вуйко майже падає на кожному струсі транспорту... пана спостерігає за цим зневажливо. Зрештою не витримує:
- Ой, хлопе, оце до таких свиней напився... на ранок нічого робити не зможеш, та й на роботу запізнишся... нещастя таке. Тьху...
Вуйко обережно, аби не впаксти, повертається, і каже:
- А ты дура... А я завтра трезвый буду.
p.s. Є й інші різновиди, але мені саме цей сподобався - за лаконічність.
  • 0

#67 Шалена Капелюшниця

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 507 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Острог

Відправлено 23.01.2007 – 00:34

Небачених висот досяг сервіс на залізницях України!
З першого листопада "Укрзалізниця" дозволила користуватися туалетами на зупинках!
На всій території Росії!
  • 0

#68 Shoni

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 251 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Жидачів, Львівська обл.

Відправлено 23.01.2007 – 02:13

Іде вовк лісом і бачить йде лисиця, чиає книжку, підходить до неї і питає:
- Шо ти за книжку читаєш?
- Книжка називається "логіка".
- А що то каке?
- Ну дивись, ти сірники маєш?
- Маю.
- Значить ки куриш.
- Курю.
- Ящо ти куриш, то ти ходиш в бари.
- Ходжу.
- Яшо ходиш в бари, то ти маєш гроші.
- Маю.
- якшо маєш гроші, то би знімаєш тьолок.
- Знімою.
- Якшо знімаєш тьолок. то ти їх ведеш до дому.
- Веду.
- Якшо ведеш до дому, то ти з ними спиш.
- Сплю.
- Ящо ти з ними спиш, то в тебе встає.
- Ну.
- Ось о це і є логіка.
- Дай мені цю книжку почитати.
Взя і йде лісом, побачив його ведмідь і питається. що він читає. Вок відповідає, але ведмідь також запитує його шо то таке.
- Ну дивись, ти сірники маєш?
- Ні.
- Значить в тебе не встає!!!!
  • 0

#69 Шалена Капелюшниця

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 507 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Острог

Відправлено 24.01.2007 – 00:39

Поїхав Янукович до Путіна. Просить його «Памагі мне стать Прєзідєнтам!» Путін каже: «Харашо, памаґу. Толька услуґа за услуґу: ти мнє щас пад***і, а я тєбє патом памаґу Прєзідєнтам стать.»

Подумав Янукович: «П’ять хвилин приниження, зате потім п’ять або й десять років Президентом бути», - та й погодився. Под***ив він Путіну. Приїжджає додому, а у нього на другий день долоні гнійниками покрились. Їде він у Феофанію, там зібрали консиліум, порадились та й кажуть: «Методами традиційної медицини таке не лікується, але є народний метод. Тут в одному селі під Києвом є ставок з лікувальною водою. Треба поїхати до того ставка, помити в ньому руки, і тоді зразу хвороба зникне».
Їде Янукович з мигалками, з цілою колоною машин супроводу в те село. Йде до того ставка, миє у ньому руки. А там саме дядько рибу ловив. Побачив він те все, змотав він швиденько вудочки та й біжить до куми хвалитися: «Кумо я тільки-що на власні очі бачив, як Янукович у нашому ставку руки мив».
А кума у відповідь: «Та ти, мабуть, куме, вже до чортиків допився: то тобі ввижається, як Симоненко ср@ку миє, то як Медведчук горло полоще...»



куме, а ви знали, що москалі дуже сміливі?
-та ну!
-от іду я вчора повз ставок.... а там москаль тоне.. я йому "вам допомогти?"... а він так і кричить обурено "та ну! та ну! ...."





Інтернаціональна коміссія вчених вирішила провести дослід.
Взяли Американця, Француза і україньця.
Посадили кожного на свій пустий острів.
Дали кожному по мавпі і дали завдання: навчити мавпу говорити за рік.
Через рік приїзджає коміссія на перший острів. Бачить: сидить американець, худий, маленький. А коло нього груууба мавпа. Ну вони його питаються:
-Ну що, говорить?
-Та ні!
- Ви її хоч годували?
- Та годував! Давав їй апелььсини, банани, мандарини!
-І все одго не говорить?
-Ні!
Поїхали вони на другий острівю Приїзджать, бачать: седить француз, маленький, небритий, а коло нього така груба, пишна мавпа! Ну вони його і питаються:
-Ну що, говорить?
-Та ні!
- Ви її хоч годували?
- Та годував! Давав їй апелььсини, банани, мандарини, фініки, грейфрути!
-І все одго не говорить?
-Ні!
Приїзджають на третій острів. Бачать: сидить така маленька, нещасна мавпа, а коло неї товстий, великий, задоволений українець. Ну вони його і питаються:
-Ну що, говорить?
-Та ні!
- Ви її хоч годували?
- Та годував! Давав їй апелььсини, банани, мандарини, фініки, грейфрути, яблука груші, сливки, вишні, черешні...
-І все одго не говорить?
-Ні!
А мавпа сидить, печально на них дивиться, і каже:
От бреше... От бреше...



Покликала мама хопчика і каже:
-Ось тобі гуска, іди до тітки і продай за 10 гривень.
Ну хлопчик і пішов. Приходить до тітки, в якої коханець якраз прийшов. Ну вона взяла племінника, засунула в шафу і розважається з коханцем. Тут раптом приходить додому чоловік. Ну вона бере коханця, і також в шафу. І починається там така розмова:
Вуйку, купи гуску за десять гривень, а то закричу!
-ось бери.
Вуйку, віддай гуску, а то закричу!
-Ось бери!
-Вуйку, купи гуску за десять гривень, а то закричу!
-Ось бери!
І так продовжувалося, поки, у бідного вуйка не кінчилися всі гроші. Тоді хлопчик виліз, забрав гуску, пішов додому, і росказав все мамі. Ввечорі приходить з роботи тато, він до нього біжить і каже:
-Тато, а я сьогодні...!!
А тато йому каже:
-Та замовкни, ти мені ще в шафі надоїв!!!



Питаєся вчителька в класі:

-- Діти! Наведіть мені приклади до слова "правдоподібно".

Маринка тягне руку.

-- Но, прошу, Маринко.

-- В небі ся зібрали хмари. Правдоподібно буде дожд.

-- Дякую, файно. Хто ще?

-- Наша мама ходе з пузом, -- каже Славцьо. -- Правдоподібно будемо мали братика
альбо сестричку.

Тут піднімає руку Мірко:

-- Моя бабця нині врано взяла під пахву ґазети і пішла до тоалєти.

-- Ну і де ту приклад до слова "правдоподібно"?

- Правдоподібно буде срати, бо читат не гуміє.
  • 0

#70 mim

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 680 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 28.01.2007 – 19:45

Перегляд дописуDead_Angel (28.11.2006 16:14) писав:

Сидят в окопе хиппи, панк и гот. старшина дает им гранату.
панк: – Давай, там же люди!
хиппи: – Нет, там же люди!
гот: – Да ну их, людей этих!
Трохи не так.

Сидять в окопі панк, хіппі і металіст. І граната, в них, звісно, є. Суне на них танк.
металіст: металом... по металу... ні, не буду
хіппі: там же теж люди... не буду
панк: а, так там люди !!!
  • 0

#71 Вовкулака

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 207 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вже не Вінниця...

Відправлено 30.01.2007 – 17:16

Американець, вивчивши поганенько українську мову йде по селі і вітається з дядьком, що зайнятий на городі:
- Доброго дня, дадьку!
- Доброго дня, американський шпіоне...

Через рік цей самий американець вивчив українську і знову йде селом...
- добрий день, дядьку!
- добрий день, американський шпіоне...

Знову через рік в українському народному вбранні йде селом американець... вітається:
- добрий день, дядьку!
- добрий день, американський шпіоне!
- Дядьку! А як Ви знаєте, що я американський шпіон, а не українець? Я ж ось українською вільно володію і вбрання українське...
- А ти в дзеркало дивився?? Негра ти чорна!!!

********

В ліфті застрягло дві блондинки і одна кричить: "Допоможіть!!!!!!!Допоможіть!!!!!!!Допоможіть!!!!!!!"
Інша каже: "А давай кричати разом!"
І вони почали кричати:"РАЗОМ!!!РАЗОМ!!!РАЗОМ!!!"
  • 0

#72 Vik

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 127 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Рівне

Відправлено 03.02.2007 – 01:20

Йдуть два кума по дорозі, коли - Вжик!..- їх обігнав мотоцикліст без голови. Глянули куми один на одного з подивом й пішли далі.
Коли знову - Вжик!.. - мотоцикліст знову без голови. Знову здивувались куми і йдуть собі далі.
В третій раз - Вжик!.. - знову мотоцикліст і знову без голови.
Тоді один і говорить: - Послухайте, куме, що це робиться - нічого не розумію?
- Здається, куме, вам потрібно косу на друге плече перекласти...


Класифікація ємностей з горілкою в стилі IT:
0.1л - demo version;
0.25л - trial version;
0.5л - personal edition;
0.7л - professional edition;
1.0л - network edition;
1.75л - enterprise;
3л - for small business;
5л - corporate edition;
Відеречко - extreme edition
Озерце "Світязь" - global edition
Бутель первачка - home edition;
"На коня" - Service pack;
Томатний сік - Recovery tool;
Сало - plugins;
Пиво - patch;
coca-cola, fanta, 7-UP - trojan viruses.
:box:
  • 0

#73 Neorlandina

    Schadenfreude

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3840 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 03.02.2007 – 01:31

Перегляд дописуmetamorFoZZa (11.12.2006 20:23) писав:

дуже несмішний анкдот, але я сміялась в перший раз півчаса....отже

Преподователь говорит детям:
Запсываем предложение: "Рыба сидела на дереве".
Дети отвечают: Да такого же не может быть!
А учитель им отвечает: "РЫБА БЫЛА СУМАСШЕДШАЯ"

Правда смешно? :box:
Старезний анекдотище. До речі, це епіграф до однієї із частин "Понедельник начинается в субботу" братів Стругацьких.

До теми:
- Слухай, Вася, я тут таку дівчину в інеті надибав! Ну просто мрія! Красива, розумна, невинна...
- Її раптом не Ізольдою звать?
- Да! А звідки ти знаєш?!
- Антуан, це я, солоденький мій!
  • 0

#74 Вовкулака

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 207 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вже не Вінниця...

Відправлено 03.02.2007 – 12:24

"Мама,коли я рвиросту я хочу мати дві пісі" - каже маленький хлопчик -'одну маленьку,а другу велику!' "Навіщо?" - "маленькою пісяти,а великою зуби чистити,як тато няні!!"
  • 0

#75 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 03.02.2007 – 23:20

Погляд на нарiд галицький зблизька i не дуже... (не лінуйтесь, прочитайте..)
Правдивий галичанин колекцiонує предмети, якi давно втратили ужиткове значення. Його пивниця, комiрки, балкон, клуня та курник напханi рiзноманiтними дiрявими баняками, вiдрами, порожнiми пляшками, старими прасками, iржавими ланцюгами вiд роверiв, банками iз засохлою фарбою та лахами. Але надiя усе це колись застосувати тiшить добре галицьке серце аж до самої смертi.

Любов до церкви галичан така сильна, що, якби можна було, то кожен мав би на своєму городi власну. Так само виглядає й з цвинтарями та святими місцями. Заповiтна мрiя галичанина - мати родинний склеп пiд вiкнами. В гiршому випадку - на Личакiвському цвинтарi у Львовi.

Схиляння галичан перед цитатами загальновiдоме. Сьогоднi особливо популярнi Шевченковi "Обнiмiтеся, брати мої", "Кохайтеся, чорнобривi, та не зями". Кобзарева постать має такий великий авторитет у галичан, що вони iз задоволенням приписують йому й чужi висловлювання, як-от Франкове "Лупайте сю скалу" та Шопенгауерове "Хто ясно мислить, той ясно формулює".

Заповiт галичанин складає за три хвилини перед самою смертю i не випускає його з рук, поки вони не захолонуть. Виливши в баняк молоко, галичанин обов'язково сполосне пляшку водою i доллє до молока. Піднімаючись сходами багатоповерхового будинку до свого помешкання, галичанин обов'язково повитирає ноги біля кожного сусiдського килимка, залишивши недоторканим власний.

Дружину галичанин вибирає, орiєнтуючись на вигляд майбутньої тещi: має бути фiзично здорова i фанатично вiддана. Правдивий галичанин цiлодобово палить газ на кухнi, економлячи на сiрниках, i щоб у сусідiв менше газу залишилось...

На забавi галичанина треба довго вмовляти, щоб вiн сказав тост. Коли ж вдасться його переконати, то виходить приблизно таке: "Шо би я мав сказати з того приводу? Бисьте щасливо сiли на потяг i доїхали до того мiсци, де на Вас чекают, най Вас приймут за рiдного i не виженут на шестий день гостини. I щоб лежати Вам цiхутко в земли i не гнити, як американцi, бо їдят всяку хiмiю. I най Вам здохне тота коза францувата, що об'їла нашу грушку пiд самий корiнь. Многая i благая лiта!"

Улюблений образ галичанина - як вiн лежить у трунi, вбраний у шлюбний костюм i шкiльнi мешти, серед квiтiв i заплаканої родини. Коли його виноситимуть на цвинтар, має вдарити грiм, зблиснути блискавка i втрафити в сусiдську хату. I щасливо її спалити разом зi всiєю господаркою й осоружними курми, що порпалися на його городi i цим завдавали йому, небiжчиковi, невимовних душевних мук.

Галичанин народжується для того, щоб: у три роки пасти гуси; у шiсть - свинi, кози, велику рогату худобу i почати курити; у дванадцять навчитися читати i щипати за майтелеси сусiдську Марину; у шiстнадцять - вiдбути школу досконалим пияком i будзиганом; у вiсiмнадцять побувати у вiйську комiрником при шкарпетках i комiсуватися при пропажi зi складу останнiх; у двадцять - побратися з тою самою Мариною i в першу ж шлюбну нiч скочити в гречку з її неповнолiтньою сестрою; у двадцять п'ять - доробитися до трьох дiтей вiд власної жiнки i вiсiмнадцяти вiд чужих; у тридцять п'ять - заправляти краватку у споднi i сякатися без хустинки на мешти; у сорок п'ять - видати дочку замiж i на весiллi натовкти писок сватовi; у п'ятдесят п'ять - завести козу i вчити внукiв спiвати повстанських пiсень; у шiстдесят - доробитися до бригадира на будовi й вiдсидiти рiк за крадіж чотирьох кривих цвяхiв; у шiстдесят п'ять - вiдчути себе захисником батькiвщини i, пошивши однострiй невiдомої армiї, марширувати на всi свята з файною шльондрою.

Галичанка народжується для того, щоб: у три роки пасти курчата; у шiсть-сiм навчитися доїти корову Марiанну i длубатися пальцем в носi; у дванадцять вишити свою першу подушку; у вісімнадцять закiнчити школу iз твердим переконанням, що найбiльшим скарбом у цьому свiтi є її цнота; у двадцять спекти свiй перший цвiбак; у двадцять два, переживши трагiчну любов, вийти замiж за Гриця з першої бригади i на другий же день пiсля весiлля вперше дiстати в писок за те, що не була незайманкою; у двадцять три народити першу дитину i зрозумiти, що пов'язала свою долю з пияком, iдiотом i злочинцем; у двадцять чотири народити близнюкiв i рiзко набрати вагу до одного-двох центнерiв; у тридцять п'ять вступити до лав Союзу українок i вперше вiдвiдати знахарку, щоб та наслала якогось дiдька на Гриця, бо п'є паскуда; у сорок вчити доньку вишивати i народити ще одну дитину, будучи свято переконаною, що дiтей бузьки приносять; у сорок два вставити першi золотi зуби; у п'ятдесят переконати дочок, що всi мужчини звiрi, яких треба тримати під ногов.

Кожен порядний галичанин має родину в Канадi або Америцi. Хто не має, тому нiколи не бути депутатом, мером або вiйтом. Йому свiтить лиш кар'єра священика. Раз на рiк з-за океану на галицькi терени прибуває до родини одна пачка з добре-так и зужитими двадцять лiт тому речами, серед яких неодмiнно є корейськi квiтчастi хустки, капи на двоспальне лiжко i пакуночок iз протизаплiдними пiгулками для дев'яностолiтньої пані Паранi. Саме цi дарунки долi стають надовго, часами навiки яблуками розбрату для дружнiх галицьких родин. За кожну запрану спiдню сорочку чи краватку iз замацьканим вузлом галичани так сваряться i так гнiваються, що лиш землетрус, буревiй, всесвiтнiй потоп i захопленняями наших спиртзаводiв можуть їх на якийсь час об'єднати. Або приїзд коханої цьотки з Канади...

Правдивий галичанин має чарiвну звичку носити з собою двi пачки цигарок: лiпших - для себе, а гiрших - для всiх решти. Економлячи на власних сiрниках, вiн припалює цигарку вiд вогню на плитi, через що брови та чуб у нього частенько обпаленi. Якщо ж поряд немає газової плити, галичанин напрошується на чужi запальнички i сiрники. Цигарку галичанин викурює доти, поки не почне шкварчати фiльтр i жар не обпiкатиме пальцi. У хатi кожного галичанина-курця є заповiтна скринька, в якiй на чорний день зберiгаються "цюки" (недопалки тобто). У лиху годину власник цього скарбу обклеює їх папером iз патрiотичного видання “Вільна Україна” - i хатою лине важкий сморiд горiлого паперу та чути хрипкий, але втiшений кашель галичанина. Справжнім нацiональним спортом наших землякiв стало стрiляння цигарок у близьких i далеких iндивiдуумiв iз оточення. Власнi цигарки галичанин курить тiльки вдома та наодинцi.

Автохтонний мешканець Галичини у 45 - 50 рокiв вiльно орiєнтується у зовнiшнiй полiтицi будь-якої держави свiту i мiг би служити радником при будь-якому урядi. Особливо це помiтно пiд час уродин, храмових празникiв, релiгiйних свят, коли за столом збирається вся родина i пiсля третьої чарки хтось обов'язково скаже: "А чули-сьте, що востатнєi зробили?.."
Питання всiх часiв i всiх галицьких поколiнь - чому американцi не хочуть на Росiю ракети нуклеарнi пустити - так збуджує галицькi уми на забавах, що вони часом перебирають мiру алкоголю i розв'язують свiтовi проблеми навкулачки, прозиваючи непристойними словами супротивникiв, з якими щойно пили i браталися.

Художнi вподобання галичанина вже столiття, як сформованi й незмiннi. Крiм релiгiйних образiв та портретiв Шевченка i Франка, галицьку оселю найчастiше прикрашає картина в ядучих барвах, на якiй зображений червонопикий гуцул, що сповiщає трембiтою на весь свiт, що вiн ще живий i вiвцi тоже. Сей шедевр надбано за фляшку самогонки у сусiда, чий син вчиться у Львовi i часами бавиться мальовидлом. Тiшить око i душу галичанина й художнє вiдтворення валки чумакiв з волами на тлi жовтого поля та синього неба. Поряд iз цими шедеврами серед широкого галицького загалу побутують й "автобуснi" розмальовки. Вони зазвичай розмiщенi на лобовому склi мiжмiських автобусiв i схожi одна на одну, наче близнючки. Сюжет "полотен" - канонiчний: розпухлий вiд пасажирiв автобус мчить гірською дорогою, обiч якої йому вслiд вишитою хусткою махає замрiяна гуцулка. Десь неподалiк пасе отару її чоловiк. Вiвцi, судячи з вигляду, мутанти - дуже схожi на вiчарок у перуках...

Ментальнiсть та тисячолiтнiй побут на галицьких теренах надiлили галичанина фантастичною здатністю не визнавати власнi помилки, але ретельно фiксувати чужi, зазвичай повторюючи їх. Iсторiя ще не знала випадку, щоб хтось почув вiд правдивого галичанина фразу: "Вибачте, я не мав рацiї". Якщо ж хтось вiдважний зможе її вимовити, - смiливо заносьте його прiзвище до книги рекордiв Гiннесса i берiться обмiрювати погруддя на пам'ятник, бо довго цей унiкум на наших теренах не проживе.

При поясненнi будь-якого нещастя, що трапилося з ним, галичанин назве тисячi причин, крiм однiєї - власної нетямущостi. Через це галичани виглядають дуже впевненими в життi та працi. Причини, якi призводять до галицьких нещасть i клопотiв, також є давно усталеними та вiдомими. Серед них найчастiше називають: москалів, полякiв, американцiв, сусiда, криву Теклю, що наворожила, вроки, важке дитинство, поговiр, заздрiсть, дурнувату владу i Бога. Сприятливими факторами галичанин вважає: власний розум, власну працелюбнiсть, власну силу i вдачу, щасливий збiг обставин, який дозволив йому народитися, i Бога.

Галичанин любить скаржитися. Робить це iз задоволенням та смаком. Часом видається, що в тому пеклi, в якому мешкає, за його словами, може вижити тiльки Шварценеггер чи Ван Дамм з фiльму "Подвійний удар". I, що цiкаво, саме цьому конкретному скаржнику доля всипала пекельну сумiш селiтри i перцю просто в задницю, а всiх решта оточуючих незаслужено ощасливила добробутом та щастям. Одне з найулюбленiших риторичних запитань галичанина: "I за що менi така кара небесна?". При цьому, важко нарiкаючи на долю, галичанин нiколи не втрачає оптимiзму, частенько собi повторює, щоб нiхто не почув: "Все так не буде!"...

Галицька впертiсть така ж знаменита, як i скупiсть. Якщо галичанин щось бере до голови або, боронь вас Боже, до серця, - немає жодної ради на те i можливостi змiнити його децизiю. Наприклад, у якійсь районнiй газетi наш земляк може прочитати iнформацiю про те, що в Афiнах при розкопках на Акрополі було знайдено український паспорт на прiзвище Гомер з кольоровою знимкою слiпого поета, то жодна у цiлiм свiтi людина не зможе переконати його у неправдивостi цього факту. Вiн вперто буде твердити, що "Гомер - то є перший український народний поет, але другий пiсля Кобзаря генiй".

Цiкавою властивiстю галицької ментальностi є незбориме бажання галичанина захопити якомога більше землi... на цвинтарi. Таке враження, що наш автентичний земляк прагне якомога швидше побачити на кладовищi всю свою родину i ще двi-три родини сусiдiв, якi обов'язково мають бути похованi навколо його гробiвця. Мало того, вiдхоплена у сусiднiх небiжчикiв землиця загороджується металевим парканчиком, прикрашеним гострими списами арматури або важкими морськими ланцюгами. Цю "потойбiчну" територiю галичанин оберiгає, як зiницю ока, i горе тому, хто ступить на неї нечищеним мештом або босонiжком.

Галичанин дуже любить, щоб його особиста власнiсть вiдрiзнялася вiд iнших. Через це галицькими мiстечками частенько дибають схожi на iнвалiдiв кури, гуси, корови i конi, поцяцькованi йодом i зеленкою, наче вони щойно втекли з районного шпиталю.

Одяг галичанин обов'язково купує на вирiст. Навiть якщо йому 87 рокiв i вiн давно вже оглух, а бачить ще гiрше. Взуття купується також на 2-3 розмiри бiльше - а раптом нога розтопчеться! Щоб зручно носити завеликi мешти, галичанин напихає в шпiци 3-4 зiжмаканi районнi газети. Якщо ж йому ласкава доля пiдкине задешево пару замалу, то вiдбудеться цiкавий ритуал розношування: спочатку мешти залишають на день у повнiй ваннi гарячої води; потiм галичанин надягає товстi вовняні шкарпетки, а вже на них - мокрiсiнькi мешти. I ходить в них двi доби без перерви на сон. Аж тодi вони готовi до вживання за призначенням. З невiдомих причин чужi дiти для автохтонного галичанина чомусь завжди лiпшi, нiж власнi. Свої – це на вiки вiчнi "матолки", "штурпаки" i "тумани вiсiмнайцятi". У зв'язку з цим кожному галичанину потiм усеньке життя доводиться докладати неймовiрних зусиль, щоб довести протилежне i собi, i людям, i батькам, якi до самої смертi не вiритимуть в успiх власних чад. У такий спосiб змалечку галичаниновi прищеплюється стiйкий ген упертостi, наполегливостi та меншовартостi. Мабуть тому найбiльш продуктивними галичани стають у перiод утискiв, наруги та плюндрувань з боку зайд. У мирний час благоденствiя галичанин зазвичай безпечний i байдужий.

Давно час в галицькiй столицi - у Львовi - встановити пам'ятник шкварцi. Сей правiчний продукт для кожного правовiрного галичанина є джерелом життя та символом добробуту. Шкварок галичанин споживає стiльки, що пересiчний європеєць вiд таких канцерогенних i ракотворчих доз давно б годував хробаків на Пер-Лашез або на островi святої Єлени.

Здається, лише до чаю i пампушкiв з повидлом галичанин не додає шкварок. Усi решта страв багатющої галицької кухнi населяються животворними шкварками. I в горi, i в печалi, i особливо в радостi поруч iз галичанином крокує його життям рожева, хрумка, чималенька шкварочка.

Готуючись до вiзиту в гостi, на весiлля чи уродини, галичанин завжди немилосердно нервується i кривиться. Причина криється в необхiдностi дарувати презенти або подарунки (це для схiднякiв). Нi, галичанину рука б всохла i язик вiдпав, якби вiн вiдмовився вiд чийогось подаруночка. Навiть копiйчаного. Але дарувати комусь... Щоб запобiгти цьому, галичанин вiд самого ранку аж до умовленого часу вiзиту перевертає вверх ногами помешкання своє, тещi та братiв, щоб розжитися якимсь непотребом. Це може бути непрочитана книжка про життя аборигенiв з острова Сахалiн, зацвiлий рушник з вишитим портретом Iвана Мiчурiна або дерев'яний беркут без одного крила. Подарунок ретельно вимивається, обтраскується дезодорантом "Ласковый май" i акуратно обгортається целофаном з уживаного букета квiтiв. При врученнi галичанин набирає урочистого вигляду, випинає груди з вишитою краваткою i пiвгодини розхвалює принади та переваги власного пiдношення. А вже вдома мало не до самого ранку побивається за втраченою рiччю.

Богдан Волошин (Онуфрій ЖМЕНЯ)



Чим собаки кращі за чоловіків
1. Собаці достатньо їжі з Вашого столу.
2. Собака сам вилиже за собою миску.
3. Собака гуляє тільки з Вами.
4. На собаку не треба прати.
5. Собаці не треба гладити штани.
6. Собаку можна дресирувати.
7. Собаки не п'ють з друзями.
8. Собаки не палять.
9. З собачої шерсті можна зв'язати шкарпетки.
10. Собака знає своє місце.

Чим собаки кращі за жінок
1. Собакам не треба давати грошей.
2. Собаки не вештаються по магазинах.
3. Собака гуляє тільки з Вами.
4. До собаки не ходить її мама.
5. Собаки не вміють розмовляти.
6. Собаки уміють слухати.
7. Собаки всі розуміють.
8. Собаки не прикидаються.
9. Собачу шубу не їсть моль.
10. Собаки не вчать, як треба голитися.

Львів’янин заходить на “Краківський ринок” за яблуками. Вибирає:
- Це який сорт?
- Кальвіль.
- А це?
- Джонатан.
- А це?
- “Слава переможцям”.
- Героям слава!
  • 0

#76 Re:z

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 584 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:К И Ї В

Відправлено 03.02.2007 – 23:22

Перегляд дописуВовкулака (3.02.2007 12:21) писав:

"Мама,коли я рвиросту я хочу мати дві пісі" - каже маленький хлопчик -'одну маленьку,а другу велику!' "Навіщо?" - "маленькою пісяти,а великою зуби чистити,як тато няні!!"
трохи зі стула не впав :lol: :yes: :cry:

Горілка Даніссімо.......і нехай весь світ піде на х** :D

Перегляд дописуКиря (3.02.2007 23:17) писав:

Львів’янин заходить на “Краківський ринок” за яблуками. Вибирає:
- Це який сорт?
- Кальвіль.
- А це?
- Джонатан.
- А це?
- “Слава переможцям”.
- Героям слава!
ГГГ :box: :) ....справжній націоналістичний анекдот :D
  • 0

#77 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 03.02.2007 – 23:27

Чоловік заплатить 2 гривні за гривневу річ, яка йому потрібна.
Жінка заплатить одну гривню за двогривневу річ, яка їй не потрібна.
Жінка турбується про своє майбутнє доти, доки, в неї немає чоловіка.
Чоловік ніколи не турбується про своє майбутнє доти, доки, в нього немає дружини.
Чоловік, що досяг успіху, це той, хто заробляє більше грошей, ніж може витратити його дружина.
Жінка, яка домоглася успіху, це та, яка зуміла знайти такого чоловіка.
Для того, знайти щастя з чоловіком, потрібно дуже його розуміти і трошки любити.
Для того, знайти щастя з жінкою, потрібно дуже її любити й навіть не намагатися зрозуміти.
Жінка виходить заміж з надією, що чоловік зміниться, а він не змінюється.
Чоловік одружується з надією, що жінка не зміниться, а вона змінюється.
За жінкою залишається останнє слово будь-якій суперечці.
Будь-яке слово, сказане чоловіком після цього, є початком нового спору.
  • 0

#78 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 04.02.2007 – 00:05

- Як називається людина, яка розмовляє українською мовою?
- Двомовна.
- А якщо людина розмовляє трьома мовами?
- Тримовна.
- А якщо однією?
- Москаль.

Рота «Беркута» ліквідувала поле коноплі, площею у 2 гектари. Після чого оголосила себе дивізією і відправилась у космос воювати з покемонами.

Контрольний тест для визначення кількості випитого програмістом (говорити треба швидко):
– Усі файли кожного підкаталогу даного каталогу копіюються у відповідний підкаталог того каталогу, куди копіюється даний каталог.


- Увага, земля! Говорить борт 13! У нас відмовив бортовий комп’ютер. Що робити?
- Борт 13! Борт 13! Це диспетчер! Чуєте мене? Грайте поки на резервному! Грайте на резервному.

Дзвінок. У трубці п"яний чоловічий голос:
- Альо, Валю можна?
- Її немає.
- А, мать її...
- Я вас слухаю.
- Та мать твою!..
- Бабусю, вас до телефону.


Американець так і не зрозумів чому: П**дато- це добре, а Х*йово- це погано. Але ще більш не зрозумілим для нього було чому: П**дець- це гірше чим Х*йово, а ох*їтєльно- це краще, чим п**дато

– Я вчора стрибав з парашутом!
– І що?
– Що, що… Довідався, з якого місця виділяється адреналін!
  • 0

#79 Vik

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 127 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Рівне

Відправлено 04.02.2007 – 01:45

Одружилися Оксана (українка) та Серожа (Росія), живуть в Росії. На різдвяні свята, Оксана вмовила коханого поїхати до свого села, що в Карпатах, відпочити, показати свої традиції, фольклор.
Та цей Серожа - боїться відходити далеко від хати. Йому ж на родіне казали, що «бандеровци тібя убют»!
Оксана нервує, каже: от тобі пляшка горілки, пампушки, сало, іди в село, до людей, скажеш Христос народився, і все буде гаразд. Дурні ці твої друзі, що таке тобі розповідали, в нас тут нормальні хлопці, ніхто тебе не чіпатиме, послухаєш як колядують, може й з ними спробуєш!
Наледве відправила. Проходить пів години, той Серожа як вривається до хати як навіжений, двері на замок, очі великі, слина з писка, шапку загубив.
- Та що ж таке сталося, любий, невже вовки знову до села підійшли?
- Да я, к нім, с откритой душой ! прихожу , бутилку ставлю на стол, говорю ім, как ти учіла.
- Христос народілся!!!
- А оні, всі хором, как заорут
- Славімо його!!!
- А хрен ви мєня словіте....

- Я вчора в лісі два відра грибів назбирав для тещі!
- А якщо вони отруйні?
- Шо значить "якщо"?!

Пісенька ЗемХВіри
Будь ласка не помирай,
Бо менi тодi також не жити,
Ти звичайно вiдразу в рай,
А я не знаю шо робити.
Хочеш сало в шоколадi ?
Хочеш я вiддам зарплату ?
Чи спалю сусiдам хату
Шоб не заважали спати.
Будь ласка, тiки живи,
Ти же бачиш - я живу тобою.
А незабаром в нас вибори,
I мене оберуть Головою.
Хочеш пиво з оселедцем ?
Чи мiцной горiлки з перцем ?
Хочеш я приб’ю сусiдiв,(абарзэлi вже…)
Хочеш Сонце замiсть лямпи,
Хочеш за вiконцем скальпи,
Тих сусiдiв шо колись нам
Заважали спати…?

Після матчу Блохін питає Шевченка
- Ти де був!!!
- Бігав.
- А чому футболка суха і не пахне?!

Повідомлення відредагував Vik: 04.02.2007 – 01:49

  • 0

#80 Вовкулака

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 207 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вже не Вінниця...

Відправлено 04.02.2007 – 20:35

Питання: "Як Ви заробите свій перший мільйон?"
Відповіді в країнах:

* Україна - "Продам Батьківщину і відкрию рахунок в швейцарському банку!" :box:

* Америка - "Висуджу в сусіда і віддам віддам сину, який в мене висудив бабки!"

* Росія - "Вкраду і проп'ю!!!"
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних