Перейти до вмісту

Наскільки життєздатна наша мова?


Повідомлень в темі: 176

#41 Emika

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 678 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 26.04.2008 – 01:58

Перегляд дописуДаня Валуєв (24.04.2008 02:20) писав:

ВЖ навів приклад - де на москальському форумі кіноперекладу пропонувалося фізичне знищення українців.
Подібного дикунства на українських форумах нема. Москальський Шовінізм - це факт.
І аргументи на кшталт "он подивіться, а хтось теж погане про москалів сказав" ніяк не його виправдовують. Знову ж таки інфантильні аргументи якісь.
"Подібного дикунства" не бракує навіть на цьому форумі. Я не люблю бабратись в помиях, тож сподіваюсь, що Ви знайдете самостійно, через пошук, ввівши типові фрази про "москалів". Більше того, тут Ви знайдете не одну тему, де обливають брудом не іноземців, а таки своїх співвітчизників, що так само працюють, платять податки, хочуть щастя своїй країні, однак їхнє бачення розвитку нашої країни чимось відмінне - і за одне це їх ладні з багном змішати. Тож "погане" нерідко доводиться вислуховувати не москалям, а нашим співвітчизникам, з якими нам жити в одній державі, і серед яких, до речі, ми намагаємось розширити сферу побутування української мови. З такими методами не дивно, що успіхи поки що не вельми значні.
  • 0

#42 Теревені.org.ua

    Постійний житель

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPip
  • 133 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 12.07.2008 – 23:44

Перегляд дописуliss (10.03.2008 23:48) писав:

Чи довго в Україні будуть спілкуватись українською, чи тільки по селах і то суржиком?

Все залежить від бажання людей. Можна купити необхідно для цього літературу, і самостійно вивчати. Можу навести приклад. В наше місто приїхав хлопець з Росії, переїхав сюди жити. Він не погану посаду тут знайшов... ). Він менше чим за 6 місяців вивчив українську досконало! Розмовляє навіть краще, ніж ми, корінні мешканці.
А тепер останнє. Якщо буде економічний ріст в Україні, і буде належне фінансування для вивчення мови, тоді звичайно ж піднімиться пристиж. І будуть більше людей вчити. А так який їм сенс?
  • 0

#43 Nomad

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3581 повідомлень

Відправлено 12.07.2008 – 23:54

Доповнюючи попередній допис, згадав історію із своєю родичкою. Вона мешкає в Хабаровську, тобто за тисячі кілометрів від України, ну і розмовляла звичайно російською. Але часто приїздила до нас в село, і за кілька місяців так шпрехала галицькою говіркою, що не скажеш шо людина 20 років спілкувалася російською.
А другий випадок взагалі дуже типовий - інший родич, який мешкає в Києві, в селі ше більш менш розмовляв українською, а в Києві - тільки російською, хіба шо коли я в гості приїздив, він гречно переходив на рідну мову, шо мене бісило страшенно.
Отакий комплекс меншовартості.
  • 0

#44 Єжік_UA

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 749 повідомлень

Відправлено 25.09.2008 – 12:20

Передісторія української мови.



Як вважає більшість славістів, епіцентром поширення сло­в'янських мов була Україна. «Те, шо слов'янська прабатьків­щина була між Карпатами, Придніпров'ям (заходячи далеко на лівий берег Дніпра) і Пінськими болотами, на території, де з найдавніших часів панує чисто слов'янська топоніміка, є в наш час загальновизнаним», — стверджує російський мовознавець В. Кипарський. «Найвірогіднішою, на наш погляд, є гіпотеза про середньодніпровську-західнобузьку прабать­ківщину слов'ян»2, — уточнює інший російський мовознавець Ф. Філій. Це дає підстави припускати, шо сучасна ук­раїнська мова, як автохтонна, найбільшою мірою і в найбільш чистому вигляді успадкувала ту мову, яка лягла в основу всіх слов'янських мов. Бо саме з території, де тепер живуть ук­раїнці, йшла слов'янська експансія, а отже, й поширювалася слов'янська мова, яка, стикаючись з мовами інших, несло­в'янських племен, набувала відмінних рис і започатковувала нові слов'янські мови. Звичайно, на мову населення, яке жило на середньодніпровсько-західнобузькій смузі, впливали мови різних зайшлих племен. Але навіть у такому разі тут завжди залишалася значна частина автохтонного населення, яке втримувало в пам'яті й передавало наступним поколінням топоніми (цього не могли зробити чужинці). І це населення зберігало та передавало нащадкам ту мову, яка утвердилася тут у попередні часи.

Навряд чи коли-небудь ми дізнаємося, яке саме плем'я почало поширювати свою мову, яку пізніше назвуть слов'ян­ською, об'єднуючи навколишні споріднені й неспоріднені пле­мена (як це свого часу зробило нечисленне плем'я латинян, що, завойовуючи інші племена, започаткувало романські мови). Можна лише гадати, хто утверджував, поширював сло­в'янську, чи точніше — протоукраїнську мову (незалежно від того, як вона на той час називалася). Це могла бути і якась доскіфська або скіфська спільнота, чи об'єднання антських племен, очолюване князем Божем, якого 375 р. н. є. полонили й стратили готи, чи могутня гунська держава V ст. н. є. (до речі, плем'я гунів на території України було відоме ще давньо­грецькому географові Клавдієві Птолемею — II ст. н. є.). Якусь давню державу на території України згадував арабський літописець X ст. н. є. Аль Масуді: «З-поміж цих народів один за давніх часів мав владу, князь його звався Маджак, а сам

народ валінана (волиняни?]. Цьому народові за давніх часів корилися всі інші слов'янські народи, бо влада була його, а всі інші князі його слухалися».

Коли постала відома українська держава Київська Русь, то вона об'єднувала переважно племена чи союзи племен, які вже говорили слов'янською мовою. До того ж ця держава в межах сучасної України проіснувала порівняно недовго: щойно Воло­димир Великий наприкінці X ст. зібрав докупи всі так звані руські землі, як уже в першій половині XII ст., незабаром після смерті Володимира Мономаха, вона розпалася на низку кня­зівств, а 1240 р. була розгромлена татаро-монголами. Після цьо­го аж до недавнього часу не було держави, яка б поширювала й утверджувала українську мову на всій території України.

Україна близько 700 років була розчленована між різними державами, які всіляко викорінювали мову її автохтонного населення й насаджували свою. Закарпатська Русь від початку XI ст. до середини XX ст. входила до складу Угорщини. Гали­чину й частину Волині в другій половині XIV ст. загарбала Польща, яка втримувалася тут аж до 1939 р. На решті україн­ських земель, відтіснивши з них у XIV ст. татаро-монголів, до 1569 р. панувала Литва. Потім ці землі перейшли під владу Польщі, а відтак Росії.

1 все-таки на початку XX ст., як констатує М. Грушев-ський у своїй «Історії України-Руси», українською мовою розмовляло понад 40 млн. осіб на площі близько 850 тис. кв. км2. До речі, тоді ж французькою мовою, що мала статус світової, розмовляло не набагато більше людей: 40 млн. осіб у метро­полії і 4 млн. осіб у колоніях. Але ж французьку мову протягом століть усіляко підтримувала французька держава, тимчасом як українська мова, навпаки, переслідувалася й заборонялася. І відмінності між діалектами української мови, незважаючи на її багатостолітню розчленованість, набагато менші, ніж, скажімо, німецької, італійської чи тієї самої французької мови. Та, зрештою, ці відмінності зумовлені скоріше пізнішими нашаруваннями на більш-менш однорідну мовну основу, ніж її первісним станом.

Отже, на території від Закарпаття до Дону і від Прип'яті

до Причорномор'я українська мова могла поширитися ще до виникнення Київської Русі. Київська держава закріпила й зміцнила її становите, і то, очевидно, лише на початку свого існування — до прийняття християнства, про шо буде сказано далі.

Українська мова в доісторичні часи.


Українська мова, як було вже сказано, належить до індо­європейської мовної сім'ї. Причому, на думку більшості вчених, Україна, зокрема її південь, є й прабатьківщиною індоєвропейської мови. «Різні міркування (прямих свідчень немає) дають змогу припускати, що найдавніша індоєвропейська мова формувалась у степових і лісостепових областях між Волгою й Дунаєм», — підсумовує Ф. Філій висновки багатьох мовознавців.

Так от, коли українську мову зіставляти з найдавнішими індоєвропейськими мовами, зокрема з латинською2, впадає в очі її, так би мовити, «архаїчність», тобто наявність у ній великої кількості прадавніх, індоєвропейських елементів, більше, мабуть, ніж у будь-якій іншій із сучасних мов цієї сім'ї. Це може свідчити тільки про те, шо сучасна українська мова як така почала формуватися ще в доісторичні часи.

Як відомо, найстійкішою є фонетика: мова може зникну­ти, а її фонетичні закономірності, особливості вимовляння звуків і далі проявляються вже в новій мові. У французькій мові фонетика й досі у своїй основі галльська, в англійській — кельтська. Фонетика польської мови різко відрізняється від чеської, українська — від білоруської й російської.

Фонетична система української мови, якість її звуків напрочуд близькі до латинської (і, зауважимо, до іспанської та італійської — її найближчих спадкоємниць). В обох цих мовах майже однакова система голосних, тільки українська не зберегла розрізнення довгих і коротких. Щодо системи приголосних, то в українській мові на якомусь етапі її розвитку з'я­вилися парні м'які, африкати й шиплячі, яких у латинській не було. Проте в латинській мові, як і в українській, була

пара приголосних г і г (латинські g і h): genus «рід» (споріднене з нашим жона, жінка) і hostis «чужинець, ворог» (споріднене з нашим гість). Можна говорити про чергування в обох мовах голосного у (латинський и) з приголосним в (латинський v): латинські nauta «моряк» і navis «корабель» (пор. українські учень і звичка); про наявність випадного голосного є: латинське арег і аргі «вепр» (пор. українські вітер і вітру) тощо. Така подібність двох фонетичних систем, незважаючи на часову відстань між ними у дві з половиною—три тисячі років і на всі ті зміни, що відбулися за цей час у них, не може бути про­сто випадковістю. Це, безумовно, вияв якихось давніх спіль­них тривких мовних законів. 1 ця подібність може свідчити лише про те, що українська мова (фонетика) така само давня, як і латинська.

Українська мова затримала чимало прадавніх граматичних значень та граматичних способів. Це виявляється знову ж при зіставленні її з латинською мовою. Тут слід відзначити, шо збігів між цими двома мовами трапляється тим більше, чим давніша латинська мова береться для зіставлення.

В архаїчній латині (VII—II ст. до н. є.) було вісім відмінків, у тому числі кличний і два місцеві (у класичній, а це вже І ст. до н. є.—1 ст. н. є., їх залишилося тільки шість). В українській мові є всі ці відмінки, за винятком одного місцевого, і зде­більшого їхні значення збереглися. Навіть закінчення в деяких відмінкових формах обох мов ті самі. Наприклад, однако­ве закінчення виступає в називному відмінку однини багатьох іменників жіночого роду: arena і арена, summa і сума; у кличному відмінку іменників чоловічого роду: Brute і Бруте, De-mokrite і Демокріте; у називному відмінку множини іменників чоловічого роду: тип і мури, питегі і номери, іменників серед­нього роду: тагіа і моря, потіпа і імена.

У латинській і українській мовах розрізняють три роди: чоловічий, жіночий і середній. Знаменно, шо українська мова в більшості іменників, успадкованих від індоєвропейської прамови, зберегла навіть той самий рід. Так, до чоловічого роду однаково належать, наприклад, іменники hortus «сад» і город, pulvis і пил, ventus і вітер, ignis і вогонь, mensis і місяць, sucus і сік, somnus і coн, fumus і дим, dolor і біль, nasus і ніс; до жіночо­го роду — іменники пох і ніч, hiems і зима, mens «розум» і па-м 'ять, mors і смерть, res і річ, voluntas і воля, securis і сокира, Іапа і вовна, acies і ость, crux «хрест» і кроква, unda «хвиля» і

вода, barba і борода, casa «хатина» і хата, rota «колесо» і рада (спільне значення «коло»); до середнього роду — іменники cor і серце, потеп і ім 'я, aratrum і рало, semen «насіння» і сім 'я, granum і зерно, lac і молоко, vinum і вино тощо. У латинській мові іменник domus жіночого роду, а в українській дім — чоловічого, але, виявляється, і в українській мові він буває жіночого роду: Куди ж я піду, коли в мене немає своєї доми? (1. Нечуй-Левицький). 1 в латинській, і в українській мовах назви річок майже виключно чоловічого роду (в українській мові жіночий рід мають лише назви річок пізнішого походження), назви дерев — здебільшого жіночого роду.

Ще більша тотожність спостерігається в особових закін­ченнях дієслів, особливо при зіставленні українських форм з імовірними формами архаїчної латинської мови (у дужках на­водяться форми класичної латині):

Однина Множина

1 -а ос. sedeo — сиджу sedemos (sedemus) — сидимо

2-а ос. sedesi (sedes) — сидиш sedetes (sedetis) — сидите 3-я ос. sedeti (sedet) — сидить sedenti (sedent) — сидять

За час приблизно 2,5 тис. років в особових формах дієслів української мови сталися тільки суто фонетичні зміни: у дру­гій і третій особах однини та в третій особі множини відпав кінцевий голосний -і, але м'якість кінцевих приголосних, вик­ликана вимовлянням цього голосного, залишилася (внаслідок цієї м'якості звук s у другій особі однини перейшов у ш); відпали кінцеві s у першій і другій особах множини; у третій особі множини сполучення голосного з носовим en закономірно дало звук а з попереднім пом'якшеним (на письмі буква я), як це сталося, наприклад, у словах mentha — м 'ята, decem — десять.

Такого самого походження суфікс для утворення вищого ступеня порівняння прикметників в українській мові -іш-(новий — новіший, лівий — лівіший) і в архаїчній латині -ios-(novus — novios, laevus — laevios). Однаково в обох мовах за допомогою суфікса -є творяться деякі відприкметникові при­слівники: bonus — bene і добрий — добре, fortissimus — fortissime і найсильніший — найсильніше. Є чимало спільного в складі й відмінюванні займенників обох мов: tu і ти, tibi і тобі, sibi і собі, nos і нас, vos і вас, теа і моя, tua і твоя, sua і своя, Ші і твої, sui і свої тощо.

Це не запозичення, бо граматичні значення й словозмінні морфеми практично не запозичуються з мови в мову. На­явність же в різних мовах матеріально й функціонально то­тожних форм і особливо засобів вираження граматичних зна­чень є надійним свідченням про спільне походження цих мов.

Щодо лексики, то вона дуже нестійка: слова можуть запозичуватися й замінюватись у великій кількості (наприклад, в англійській мові до 55 % слів запозичено з французької мови, у румунській — близько 40 % слів слов'янського походжен­ня). Але певна група слів зберігається в мові тисячоліттями: мати, батько, брат, сестра, один, два, три, десять (латинською мовою mater, pater, frater, soror, unus, duo, tres, decem) тощо. До цієї групи належить також дитяча лексика. І саме життєво найважливіші дитячі слова української мови співвідносяться переважно з латинськими: тато і мама мають майже одно­звучні латинські відповідники tata і mamma; слово папа «хліб» споріднене з латинським panis «хліб» (у ньому по-дитячому повторено перший склад); вава «ранка, болить» своїм звучан­ням і значенням близьке до латинського vapulare «бути поби­тим, забитися»; куку «дивися, шукай» має той самий склад, шо й у латинських словах occultare «ховатися», oculus «око»; українське дитяче кака «брудне, погане» одного походження з латинським сасаге «випорожнюватися».

Усі ці факти можуть свідчити лише про одне: українська мова в окремих своїх рисах, елементах почала формуватися ше в VII—VI ст. до н. є., можливо, водночас із латинською, якщо не раніше. Адже українська мова зберегла багато чого, що вже класична латинь утратила.

1 коли в VI—VII ст. н. є. предки сучасних сербів і хорватів переселилися з України на Балкани, вони вже понесли із со­бою багато елементів, властивих і сучасній українській мові. Хоч за тринадцять-чотирнадцять століть у мовах сталися певні зміни, зокрема сербська й хорватська мови зазнали впливу мови попередніх жителів Балкан — іллірійців, але й тепер дуже відчутна їхня особлива близькість саме до української мови, а не до російської чи польської.

Дуже близька фонетика української і сербської та хорватської мов (обидві останні — майже тотожні). Зокрема, у сербській мові (і, зрозуміло, у хорватській) перед звуком є приголосні вимовляються так само твердо, як в українській: недела «неділя», весело. Не пом'якшуються приголосні також

перед звуком и: личити «личити», тихи «тихий». У деяких діалектах хорватської мови так само, як і в українській, на місці колишнього звука *fc вимовляється і: //to «літо», dilo «діло». Отже, ці фонетичні особливості повинні були бути вже і в тих говорах, від яких відділилися сербські та хорватські племена і які стали основою української мови.

Багато спільного є у відмінюванні іменників, які в українській і в сербській (хорватській) мовах однаково поділяються на чотири відміни. Зокрема, у давальному й місцевому відмінках однини іменників 1 відміни відбувається чергування г, κ, χ із з, ц, с: у сербській мові нога — нози, рука — руци, муха — муси. Однаково звучить кличний відмінок в обох мо­вах: у сербській мові Йван — Йване, орач — орачу, сестра — сестро, сестрица — сестрице, лекар — лекару, друг — друже, Іунак «герой» — іуначе. Іменники IV відміни у сербській мові, як і в українській, приймають суфікс -ет- (фонетичний відпо­відник українського -ат-): теле «теля» — телета, телету і т. д.

З усіх слов'янських мов лише в українській і сербській (хорватській) мовах та ще в словенській (а також в іспанській та італійській, найближчих спадкоємицях латинської) дієсло­ва в першій особі множини дійсного способу мають кінцівку -мо: чumajeMo, чуjемо, оремо, ходимо, cmojuMO. Майже одна­ково в обох мовах змінюються дієслова в наказовому спо­собі, наприклад, у сербській (хорватській): пиши, пишимо, пишите; чекаj, чекаjмо, чекаіте. Однаково в них творяться дієприслівники, наприклад, у сербській мові: хвалепи, похва­ливши.

Чимало слів, які, здавалося б, є специфічно українськи­ми, трапляються також у сербській (хорватській) мові в май­же однаковому звучанні й з тим самим значенням. Ось, на­приклад, деякі сербські слова: вабити, вир, га/, квоч­ка, китица, кожух, коливо «коливо», котва «кітва», крок, кут, каїьати, клекнути «клякнути», кудити «гудити», купати, крхки «крихкий», кутн>и (зуб), мршав «миршавий», наопако «навпаки», поготово «поготів», снага, треба і т. п. Назви місяців у хорватській мові такі, як в українській, хоча й ма­ють інше значення: травень — це «квітень», липан> — «чер­вень», српан> — «липень», листопад — «жовтень», але сечан> — «січень».

Наведені вище факти незаперечно свідчать, шо вже в VI— VII ст. (коли серби й хорвати переселялися з України на Бал-

кани) мова наших предків мала багато тих специфічних рис, які становлять визначальні особливості сучасної української мови. Це була вже українська мова, хоч так вона, зрозуміло, тоді ше не називалася.

Немає сумніву, шо й записані візантійським істориком Пріском Панійським 448 р. в таборі гунського вождя Атакі слова як мед і страва — це вже українські слова.

На жаль, аж до XI ст. немає більше жодного надійного письмового свідчення про українську мову. Назви дніпровсь­ких порогів, які наводить візантійський імператор Констан-тин Багрянородний (905—959) у трактаті «Про управління імперією», настільки перекручені чи то переписувачами, чи його інформатором, шо вони мало шо дають для розуміння мови Київської Русі. Що ж до створеної в IX ст. Велесової книги, то вона дійшла до нас у списку десь не раніше XV ст., і її мова, отже, могла бути підправлена тогочасним перепису­вачем чи переписувачами. У тому ж, шо письмо, а значить, і різні документи, писані тогочасною українською мовою, існу­вали в Київській Русі ше до прийняття християнства, навряд чи можна сумніватися, бо важко уявити, щоб така велика дер­жава, як Київська Русь, більше чотирьох століть, якщо раху­вати від Кия, чи навіть півтораста років, якщо брати від часів Аскольда, могла обходитися без письма.

Інші цікавинки! ТУТ!
  • 0

#45 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 25.09.2008 – 12:37

Нашою мовою дано назви деяким країнам.
Наприклад, на санскриті слово "поламаний" пишеться як "chinnа".
Назва країни, яка випускає речі, що зразу ж ламаються China.
Ну а в нашій мові досі збереглося слово "чинити".
Тобто нашим далеким предкам доводилося ремонтувати китайський непотріб.
От вони і дали назву цій країні... :)
  • 0

#46 D1m{@}

    Писар

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 429 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 07.11.2008 – 13:30

Перегляд дописуliss (10.03.2008 22:48) писав:

Чи довго в Україні будуть спілкуватись українською, чи тільки по селах і то суржиком?

Суржик - це знущання над мовою. Краще вже розмовляти тою мовою, якщу добре знаєш. Тренуватись можна в колі сім'ї або сам з собою. Коли будеш вже нормально нею володіти, тоді можна виходити на вулицю і показувати свою майтестрність іншим.
  • 0

#47 bulbashka_aero

    Вівця-перевертень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1577 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Кременчук

Відправлено 07.11.2008 – 14:27

Перегляд дописуD1mon (7.11.2008 14:30) писав:

Суржик - це знущання над мовою. Краще вже розмовляти тою мовою, якщу добре знаєш. Тренуватись можна в колі сім'ї або сам з собою. Коли будеш вже нормально нею володіти, тоді можна виходити на вулицю і показувати свою майтестрність іншим.
фігня! так жодної мови вивчити неможливо!
  • 0

#48 ...

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 188 повідомлень

Відправлено 07.11.2008 – 14:36

Перегляд дописуSotnik (25.09.2008 12:37) писав:

Ну а в нашій мові досі збереглося слово "чинити".
Тобто нашим далеким предкам доводилося ремонтувати китайський непотріб.
От вони і дали назву цій країні... :angry12:
Вибачте, але в нашій мові "чинити" означає інше, ніж російське "чинить".
  • 0

#49 Білий Дракон

    Хлопець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6385 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Палацу

Відправлено 07.11.2008 – 15:21

Цитата

Наскільки життєздатна наша мова

Десь на пів шишечки:angry12:

Якщо ми не виховаємо своїх дітей, то на нас вона закінчиться.
  • 0

#50 Svita

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 151 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 08.11.2008 – 19:56

Перегляд дописуD1mon (7.11.2008 13:30) писав:

Суржик - це знущання над мовою. Краще вже розмовляти тою мовою, якщу добре знаєш. Тренуватись можна в колі сім'ї або сам з собою. Коли будеш вже нормально нею володіти, тоді можна виходити на вулицю і показувати свою майтестрність іншим.

Краще суржиком, мова таке знущання витерпить і люди - тим більше. Окрім того, мову "в колі сім"ї або сам з собою" вивчити неможливо. Жодну мову. Підівчити - так, повноцінно заговорити - ні.
  • 0

#51 Шошо

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 201 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луцьк

Відправлено 07.12.2008 – 12:49

Вибачте, але дурнішої теми не зустрічав...
Як можна сумнівалися у життєздатності української мови?!! Українська мова – одна з наймилозвучніших та найбагатших мов світу!!!
Ви не задумувалися над тим, що ми тільки 18 рік живемо незалежними! Що нашу мову нищили більш ніж 350 років!!!
І перш, ніж спихати все на владу, відсутність якихось організацій – почніть з себе! Навчіться розмовляти українською, покажіть її багатство оточуючим!
  • 0

#52 Горік

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 88 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 29.01.2009 – 10:19

Перегляд дописуСмачно (7.12.2008 12:49) писав:

Вибачте, але дурнішої теми не зустрічав...
Як можна сумнівалися у життєздатності української мови?!! Українська мова – одна з наймилозвучніших та найбагатших мов світу!!!
Ви не задумувалися над тим, що ми тільки 18 рік живемо незалежними! Що нашу мову нищили більш ніж 350 років!!!
І перш, ніж спихати все на владу, відсутність якихось організацій – почніть з себе! Навчіться розмовляти українською, покажіть її багатство оточуючим!
Підтримую. А то мову знають погано і вчити не хочуть. Будь яка мова буде життєздатна тоді коли її будуть знати і використовувати. А для тих хто підзабув можу допомогти. Довідник з українскої мови допоможе всім і випускникам, доречі, також. :)
  • 0

#53 Svensson

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 99 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Берег моржової кости

Відправлено 01.03.2009 – 13:47

Перегляд дописуГорік (29.01.2009 10:19) писав:

Підтримую. А то мову знають погано і вчити не хочуть. Будь яка мова буде життєздатна тоді коли її будуть знати і використовувати. А для тих хто підзабув можу допомогти. Довідник з українскої мови допоможе всім і випускникам, доречі, також. :)
Українська мова за кількістю носіїв (активних (рідна мова) + пасивних) має 50-55 млн. чоловік і входить по першої двадцятки мов світу. Очевидно, що мова зникає тоді, коли зникають люди, які нею користуються. Тому так виглядає, що питанням збереження власної мови мали би більше хвилюватися, ті, що стоять у списку за українцями. Проте сум навіює динаміка звуження і вжитку, і вивчення мови. А щодо проблеми: літературна мова і суржик, то й в Італії, мабуть, більшість італійців літературною не спілкуються, а використовують місцеві діалекти.
  • 0

#54 Svita

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 151 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 04.03.2009 – 19:36

Перегляд дописуSvensson (1.03.2009 13:47) писав:

Проте сум навіює динаміка звуження і вжитку, і вивчення мови.

Не згідна. За моїми даними - то якраз зараз укр. мова відроджується і набагато активніше використовується в ужитку. У Києві влітку 70 до 30 був рахунок на користь укр. мови (за результатами підслуханих розмов між людьми на вулицях Києва - не опитування, а твердий факт).

Перегляд дописуSvensson (1.03.2009 13:47) писав:

А щодо проблеми: літературна мова і суржик, то й в Італії, мабуть, більшість італійців літературною не спілкуються, а використовують місцеві діалекти.

А тут цілком згідна. І не лише в Італії, в інших країнах також. При чому, на діалектах видаються книжки, виконуються пісні і це вважається мало не престижно (ну це, так би мовити, регіональна відмінність та гордість). Це лише в нас ставлення до діалектів - ознака села та неосвіченості - пережиток Радянської методики зросійщення, коли потрібно було дискредитувати все, відмінне, від російського.
  • 0

#55 Panikovskiy

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 238 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Іберійський пів-острів

Відправлено 05.03.2009 – 11:17

Перегляд дописуСмачно (7.12.2008 13:49) писав:

Вибачте, але дурнішої теми не зустрічав...
Як можна сумнівалися у життєздатності української мови?!! Українська мова – одна з наймилозвучніших та найбагатших мов світу!!!
Ви не задумувалися над тим, що ми тільки 18 рік живемо незалежними! Що нашу мову нищили більш ніж 350 років!!!
І перш, ніж спихати все на владу, відсутність якихось організацій – почніть з себе! Навчіться розмовляти українською, покажіть її багатство оточуючим!
Ні, тема якраз і недурна. Який відсоток населення на сході розмовляє російською мовою, але ж їхні діди та прадіди, 100% розмовляли українською. Поки голодом та війною не винищили мільйони, інших вивезли в сибір, а на їх місце скільки приїхало з Росії . Плюс нав"язували стереотип меншовартості нашої мови, щось на кшталт мови села, та холопів. Скільки таких "потвор" що приїхали з "забитого села" до столиці, чи до обласних центрів і почали розмовляти російською. Пан Номад наводив вище приклад. За 72 роки Москово-комуністичний режим зробив те, що майже за 1000 років не зробили Польща, Литовське князівство, Московська імперія. Це взагалі чудо, що ми, та наша мова ще живі до цього часу, а скільки народів і мов згадуються вже тільки в книгах з історії. Тут своє слово, теж має сказати наша держава, у вигляді законів і кожен повинен почати з себе. Я це вже зробив, виключив повністю з своєї мови русизми, суржик, діалект (можливо і не на 100%, але...). Стараюсь розмовляти максимально наближено до літературної. Хоча мені трішки легше, бо живу в ізольованому середовищі і чую тільки чисту мову, з телебачення, книг і т. д. Якось перебуваючи в Україні друг зауважив: "а ви помітили, що Паніковський говорить "що", а не так як ми "шокаєм". Пан Білий Дракон написав "Якщо ми не виховаємо своїх дітей, то на нас вона закінчиться". Цілком вірно, що я і роблю. Хоча ми живемо в Іспанії, та з нашим сином спілкуємось тільки Українською, він повинен її знати.

Повідомлення відредагував Panikovskiy: 05.03.2009 – 11:18

  • 0

#56 Svita

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 151 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 06.03.2009 – 13:28

Перегляд дописуPanikovskiy (5.03.2009 11:17) писав:

і кожен повинен почати з себе. Я це вже зробив, виключив повністю з своєї мови русизми, суржик, діалект (можливо і не на 100%, але...). Стараюсь розмовляти максимально наближено до літературної. Хоча мені трішки легше, бо живу в ізольованому середовищі і чую тільки чисту мову, з телебачення, книг і т. д.

Пане Паніковський, як на мене, то ви вже вдаєтеся в іншу крайність. Діалект - така сама частина меншого регіонально самовизначення, як і мова. Русизми в певних регіонах якраз є частиною діалекту, тому не потрібно ділити все на чорне та біле так однозначно. Оскільки ви кажете про "шокання", то, швидше за все ви з західної частини України (Поділля? Тернопілля?). Це ваша регіональна особливість і зовсім не русизм. Мова жива. Ви, живучи в обмеженому мовному середовищі від цього не виграєте. Ви чуєте не чисту мову, а мову телебачення. Звичайно, що це непоганий зразок, але це зразок мови, що також не є бездоганним і чистою таку мову назвати аж ніяк не можна (кажу вам, як спеціаліст, що працював саме над темою мови у ЗМІ). На даному етапі телебачення є частиною творення мови та запровадження серед населення, але не є відображенням живої української мови. Якщо цей процес буде відбуватися відірвано, то через сотню років з мовою телебачення може статися те саме, що сталося з церковно-слов"янською мовою, що була лише мовою книг. Звичайно, що я згущую фарби у даному випадку, оскільки специфіка телебачення така, що надто ізольованою бути не може. Але наводжу цю паралель для кращого розуміння.
  • 0

#57 Panikovskiy

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 238 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Іберійський пів-острів

Відправлено 06.03.2009 – 14:23

По крайній мірі я намагаюсь щось робити. А русизми, я вважаю злом. Послухати як звучить така покалічена мова, то серце болить. Як на мене, що звучить краще за шо.
  • 0

#58 Svita

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 151 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 07.03.2009 – 14:20

Перегляд дописуPanikovskiy (6.03.2009 14:23) писав:

По крайній мірі ............... русизми, я вважаю злом.

А як саме ви визначаєте, що саме є русизмом, а що ні? <_< :ggggg:
  • 0

#59 Panikovskiy

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 238 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Іберійський пів-острів

Відправлено 10.03.2009 – 11:25

Перегляд дописуSvita (7.03.2009 15:20) писав:

А як саме ви визначаєте, що саме є русизмом, а що ні? :cool2: :yes:
Коли наприклад кажуть, він ушов, беременна, і т. д. Можна наводити 1000 прикладів. Не хочу, щоб мова звучала на кшталт, сідєл на гілці гарабєць, в зелєних шкарпєтках, гілка сі зламила, гарабєць упав і побіл бєбєхі. До дідька, чому Москаль в Україні говорить російською, але якщо почуєш від них українську, то відмінну. А як Українець, то тільки клятий суржик. І головне що це в них норма, вони навіть над цим не задумуються. І чому наша гламурна попса змоскалилась повністю, навіть та ж Білик, лякає не те що співає російською, а те що вже не розмовляє навіть українською і давно. З мовою повний бардак, ніякої життєздатності. Мова розвивається, змінюється, вона жива, вона пластична кажуть одні, а москалі скажуть потім, бачите, ваша українська відбрунькувалась від російської. Мові не потрібно таких змін і розвитку.
  • 0

#60 Misercord

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 488 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 10.03.2009 – 12:12

Думаю, що наша мова досить життєздатна, але підтримую всі дії на її захист і подальший розвиток. По темі мов - ось знайшов карту від Юнеско (карта мов, які знаходяться в небезпеці): шукав українську - надіюся такий результат там буде завжди і вона там ніколи не з'явиться:Карта. Шкода білоруської :cool2:
Згадалася фраза Б.Вербера з "Імперії ангелів": майже всі революції почалися зі зміни мови.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних