Перейти до вмісту

Характерники, українці-русичі, воїни Духу


Повідомлень в темі: 45

#21 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 21.06.2008 – 20:51

Перегляд дописуAleph (17.06.2008 19:09) писав:

Цікаво, наскільки поняття "...служити Господу Богу і людям..." відповідає, наприклад, виконанню приворотів :) .

Мушу визнати, що у нього дійсно дуже високий рівень реалізаційної влади.
Онучку мій, досить тобі вже ту грамоту вчити, зовсім замордуєшся у своїй тій школі. І вигадали ж твої батьки, що найкраща освіта у християнській школі.
- Діду, ну зачекай трохи, зараз дочитаю про боротьбу з чарівниками, цікаво ж.
- Про чарівників кажеш, ну-ну, а чи не замалі ви ще про таке читати?
- Ну, якщо чесно, ми це через рік лише будемо вчити, але читати про це зараз не заборонено ж?
- Та ні, тільки тоді тобі не читати, а слухати треба, згортай свої толмуди, розкажу-но я тобі про чарівників наших, ворожбитів чи, як їх там називають, характерників.
- А ти знаєш щось про чарівників?
- Давно на світі живу і багато чого знаю. Сідай і слухай, тільки нікому ні пари з вуст, а то біда може статися.
- Діду, я нікому не скажу, ти лише починай чимшвидше, цікаво ж.
- Значить так, здавен на Русі жили чарівники, звідки їх чари пішли не відомо. Не любили вони розказувати про це. В язичницькі часи їх не чіпали, а навіть заохочували. Дуже могутні вони були та мало їх нараховувалося. А потім коли християнство ввели у нас, так не дуже в пошані це стало, от і пішли чарівники до порогів Дніпровських жити або ще кудись, та в основному до порогів помандрували. Не даром козаки це місце облюбували, сили там багато було, та і старих характерників знайти було можна, а ті з радості до козаків приставали, там їх поважали, потрібні вони були.
- Діду, а чому їх характерниками називають?
- Достеменно не знаю, одні кажуть, що вони цю назву із санскриту запозичили і означає вона – наділений божою силою, інші кажуть, що це у них із японцями схоже, у них хара одна із центрів сили, звідси і характерники – люди, які використовують хару, багато про що думають і пророкують, а достеменно і самі характерники не знають, звідки у них ця назва, до того ж народ їх просто називав ворожбитами чи ще якось. Так ось, у запорозькі часи у них новий розквіт був, вільно вони своїм ремеслом займалися, хоча і дивно було, такими набожними всі були, від них до речі і вислів пішов: «у бога вір, але і чорта не забувай». Характерники то не забували, але проблем у них від цього не менше було. На них не полювали, однак і не благословляли.
- Діду, а як же це так, вони що: і віруючими були і з магією зналися?
- Так, найрозумніші і найсильніші дивувалися такому розвитку подій, але нічого не могли з цим вдіяти, тоді християнами усі були і вірили всі в Бога і навіть ворожбити спасіння знаходили. Вони спеціально за свої гроші декілька монастирів будували для того, щоб могли в старості прийти і численні гріхи замолити.
- А інквізиція їх не вбивала, це ж заборонено було?
- Це католики вірне вчення викривили і вбивали усіх, хто їм не до вподоби був, а ми православні вбивали зовсім рідко, лише часто від церкви відлучали, а в цілому ніхто їх не чіпав, так як у нас пам’ятали, що це вчення давніше від хреста було і тому шанували. Та й взагалі у нас не було такої інквізиції як у католиків.
- Діду, а що характерники вміли робити?
- Багато чого, травниками вони добрими були, кожну травинку знали, що воно таке, як можна використовувати. Вони взагалі світ знали добре, невидиме бачили, з часом домовлялися, а ще вони уміли перетворюватися у різних звірів, вовкулак наприклад. Літати вміли, вбити їх важко було, вояками вони непереможними були, рани будь-які миттєво лікували, кулі руками ловили, та і коли билися, то магію свою використовували. Бувало візьме характерник дві шаблі і як вітряк всіх на шляху в капусту руба. Багато всього уміли та мало їх було, з два десятка на поколінні, але це саме справжні характерники, які користувалися своєю силою, а скільки їх було, які не вміли цією силою управляти, біс і той не знає. Таємницю вони любили, зазвичай у характерника був лише один учень.
- Якщо їх так важко убити було, то від чого вони помирали?
- Старість річ страшна, характерники мо могли б жити набагато довше, але все одно вмирали, хоча кажуть, що деякі і від смерті втікали; бувало помре такий чарівник, його закопають, а він через день живим мертвяком ходить. Характерники і в бою помирали, вони ж втаємниченими були і бувало могли з рядовими на армію ворогів піти, а знаєш як воно буває – від десяти куль відвернешся, ще десяток зловиш, а ще одна у серце втрапить, якщо поруч інший характерник є, то він допоможе, а самому важко врятуватися. Хоча Сірко і був великим отаманом і чарівником - він заради жарту і стріляти у себе дозволяв і різати себе -та все одно помер, однак не відомо як. Козаки його руку зберегли і поки з нею ходили в походи, жодного разу не програли.
- Так вони з чортом зналися чи що? Щоб таку силу отримати?
-Я чорта не бачив і не знаю, чи можна з ним говорити. Церква вважала, що характерники спілкуються з чортом, а вони у свою чергу вірили в Бога і водночас з чортом за руку ходили, принаймні так про них говорили. Дивні вони були, але великі справи робили, а потім гріхи замолювали перед Богом, в рай прагнули, хоча і пекла не боялися. І страждали вони від цього, хоча і грішні, але думки чисті, так про них говорили. Правдою це було, так як зла вони не робили, а все більше боролися з ним.
- Розкажи ще щось про них?
- Досить з тебе на сьогодні розповідей, потім може ще буде, про кошових отаманів запорозьких.
- Діду, а ти ж теж запорозького роду?
- Так, а ти тепер спати йди, - сказав дід і посміхнувся, пірнаючи у свої глибокі думи.

(Джерело _http://vkontakte.ru/topic3519125)
  • 0

#22 Уповноважений

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6665 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 02.07.2008 – 09:51

цікавий лінк до теми
  • 0

#23 Гість_Льоха Бобриков_*

  • Гості

Відправлено 03.03.2009 – 18:06

У кожної країни є своя армія. У кожної армії є своя уліта, служба в рядах якої ціниться дуже й дуже. Так було тоді, так є зараз, так буде завжди. А що до очей в мене на лівому оці також є чітко віраженна пляма під зіницею і ві гадаєте це щось може значити. А історія українського козацтва мені теж цікава і не тільки вони я дуже цікавлюсь історією війн, особливо світових. :unsure:
  • 0

#24 Теж пасічник...

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 332 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:краще не знати:)

Відправлено 03.03.2009 – 20:31

Перегляд дописуСварус (10.05.2008 12:41) писав:

От, власне, тому і важко було дивитись в очі такій людині, адже характерник - "психологічно сильна" людина, володіє всілякими гіпнозами, навіюваннями і тд.


Ну я можу дивитись людині у вічі скільки спілкуюсь 2-3 години, більше не пробував. Але хіба має то якесь відношення до сили характеру? Хіба що впертий що жах.

Ви б краще сказали чому пропали характерники?

Повідомлення відредагував Amba: 03.03.2009 – 20:35

  • 0

#25 кришко

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 10 повідомлень

Відправлено 03.03.2009 – 22:49

Перегляд дописуAmba (3.03.2009 20:31) писав:

Ну я можу дивитись людині у вічі скільки спілкуюсь 2-3 години, більше не пробував. Але хіба має то якесь відношення до сили характеру? Хіба що впертий що жах.

Ви б краще сказали чому пропали характерники?
Я думаю,що характерники є серед нас. Вони не афішують себе, хоча може помиляюсь, але подібні люди займаються бойовим гопаком, у Спасі, Тризубі, можливо в УНСО. Свого часу ті хлопці бували у Придніспров"ї і на Кавказі, і ніби славно таки там погуляли.
Цікаво, чому від народу сховали фільм Козак Мамай? Я бачив жахливу піратську копію, однак сильне враження від тієї дивної філософії. Фільм глибокий за змістом, розтягнутий, та від того ще кращий.
А це стрибок у минуле : Походження і діяння готів, історик Йордан:
35 } Склавены 108 живут от города Новиетуна 109 и озера, именуемого Мурсианским 110 , до Данастра, и на север — до Висклы 111 ; вместо городов у них болота и леса 112 . Анты же 113 — сильнейшие из обоих [ племен] — распространяются от Данастра до Данапра, там, где Понтийское море образует излучину; эти реки удалены одна от другой на расстояние многих переходов ...
Це про розселення АНТІВ.
Ще два уривки твору про учителів (схожих чимось на характерників) та про результати навчання ними готів:
67 } Затем, в царствование у готов Бурвисты 218 , пришел в Готию Дикиней 219 в те времена, когда верховенством в Риме завладел Сулла 220 . Бурвиста принял этого Дикинея и дал ему чуть ли не царскую власть; по его совету готы разорили земли германцев, те самые земли, { 68 } которые ныне занимают франки

Продовження:
Им было и спасительно, и удобно, и желательно приводить в исполнение все, что бы ни приказал им Дикиней, их советник, потому что они считали это заслуживающим всяческого домогательства и полезным. Он же заметив, что души их во всем ему повинуются и что они обладают природным умом, обучил их почти всей философии 224 , а он был в этом деле опытный учитель. Наставляя их в этике, он обуздал [их] варварские нравы; преподавая физику, он заставил их жить в соответствии с природой, по собственным законам, которые, будучи записаны, и до сих пор зовутся «белагины» 225 ; обучая логике, он сделал их превыше остальных народов сведущими в (искусстве] рассуждения; показывая практику 226 , он убедил их жить в добродеянии; открывая теоретику 227 , научил созерцать двенадцать знаков 228 и бег через них планет 229 , а также всю астрономию; он объяснил и то, каким образом лунный диск 230 испытывает увеличение или претерпевает ущерб, и показал, насколько огненный солнечный шар превосходит размерами земной круг 231 , и изложил, под какими именами и под какими знаками на небосводе 232 , все более и более склоняясь, низвергаются в своем падении с востока на запад 346 звезд.
Каково же было, спрашиваю я, удовольствие, когда отважнейшие мужи, имея маленькую передышку от военных дел, впитывали философские учения? 234 И ты мог видеть, как один исследует положение неба, а другой — природу трав и кустарников; этот наблюдает прирост и ущерб луны, а тот — работу солнца 235 и то, как подхваченные вращением небосводы приводят обратно на западную сторону те [светила], которые спешат идти к восточной, получив отдых по установленному закону 236 .

{ 71 } Передав готам из своих знаний все это и многое другое, Дикиней прославился у них как чудодей и повелевал не только меньшими, но даже королями. Выбрал он тогда из них благороднейших и благоразумнейших мужей и, научив их теологии, убедил их почитать некоторых богов и святилища и сделал их жрецами, придав им название { 72 } «пиллеатов» оттого, я думаю, что они совершали жертвоприношения, покрывая головы тиарами, которые иначе мы зовем «войлочными шапками» 237 ; остальной же народ он приказал называть «простоволосыми» 238 . Это имя и приняли готы в большинстве своем, и до сего дня они поминают его в своих песнопениях.


А це перемога готів над римлянами:
} Вследствие этого бедствия своих подданных Домициан пришел в Иллирик со всеми своими силами и с воинами чуть ли не всего государства под предводительством военачальника их Фуска 261 ; с избраннейшими мужами, составив корабли наподобие моста, он перешел реку Данубий против войска Дорпанея. И тут готы, едва ли { 78 } оказавшиеся ленивыми, хватают оружие, сразу в первом же столкновении побеждают римлян и, убив предводителя их Фуска, грабят сокровища в воинских лагерях; одержав повсеместно большую победу, они провозгласили представителей своей знати, — благодаря фортуне которых они будто бы и оказались победителями, — не простыми людьми, но полубогами, т. е. «Ансами}
Здається мені,що якби цю Гетику десь серед лісів-боліт по указу Катерини другої перекладали-переписували московські дьячки, то слова АНТИ (АНСИ) обов"язково замінили на РУСЬ(РУССКІЄ). Саме тому літописам Русскім (правильніше-АНТСЬКИМ?) за відсутності оригіналів та першоджерел НЕ ДОВІРЯЮ!
Може ще пройдусь по Гунах (там чіткий їх Русскій слід), але не сьогодні, бо це не в тему.

Тут почерпнув Історії:
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Histo...ordan/index.php
  • 0

#26 Теж пасічник...

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 332 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:краще не знати:)

Відправлено 09.03.2009 – 16:12

Перегляд дописуDarkLordVillis (2.07.2008 09:51) писав:


"Повертаючись же до козаків-характерників, мусимо констатувати, що вони сповідували давню, язичницьку віру і були посвяченими у таємні знання про людину, природу і космос, перейняті ними від винищених волхвів.

Про них і при житті, і після життя ходили найрізноманітніші легенди, їхні надлюдські здібності вражали навіть бувалих козаків. Простий люд називав їх чаклунами, а попи твердили, що в них вселився біс. Характерники на Січі складали козацьку старшину. Були ніби хранителями культури, робили посвяти у козаки. Зберігали давні волхівські традиції.

І хоча вже на той час формально Січ була християнізована, але дух там витав іще з попередніх часів. Залишалось поклоніння багатовіковому дубу (39, с. 54-55), де збирались запорожці."

За перепрошенням але в певні місця Руси християнство прийшло тільки в 14-му столітті. Доказ цьому - Збручанський ідол.

До речі чув що на Сибіру до сеї пори є люди подібні за вмінням до характерників. Правда звуть їх якось на "штре...".
  • 0

#27 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 13.03.2009 – 09:55

Перегляд дописуAmba (3.03.2009 20:31) писав:

Ви б краще сказали чому пропали характерники?

Дуже просто - частково їх винищили, здебільшого вимерли, не передавши в спадок знання.
От є в Карпатах останній мольфар - хтось з вас хоче піти до нього в учні, продовжити справу, щоб потім ніхто не питав, чому вимерли чаклуни? Навряд, чи не так. Отож бо й воно...
  • 0

#28 ivansstef

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 666 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 13.03.2009 – 11:19

Чомусь мені здається що Мольфар та характерник - різні люди..

МОЛЬФАР — карпатський чарівник, знахар, чаклун. З відомих мольфарів - Михайло Ничай, Михайло Таратута, а також мольфар Юра, описаний М. Коцюбинським як персонаж з реального життя. Поділяються на три категоріі: 1. Діагности - визначають хворобу і можуть дати рекомендаціі щодо лікування; 2. Мольфари по маржині - лікують худобу, інколи й людей; 3. Власне мольфар - відганяє град і дощ, може лікувати, або наслати хворобу, розумієтся на травах, тощо

Як слухав по радіо Ера передачу, то акцентувалося на тому, що істинний Мольфар використовує звязок з так званими Темними силами..

Характерник (химородник) - назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник - своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І.Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником.
  • 0

#29 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 13.03.2009 – 21:04

Перегляд дописуivansstef (13.03.2009 11:19) писав:

Чомусь мені здається що Мольфар та характерник - різні люди..

А хто казав, що одні?
  • 0

#30 ivansstef

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 666 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 14.03.2009 – 00:38

Перегляд допису-=VJ=- (13.03.2009 21:04) писав:

А хто казав, що одні?
http://www.tereveni.org.ua/forum/index.php...st&p=280800

ніби як ось тут..
  • 0

#31 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 14.03.2009 – 23:50

Перегляд дописукришко (3.03.2009 22:49) писав:

Цікаво, чому від народу сховали фільм Козак Мамай? Я бачив жахливу піратську копію, однак сильне враження від тієї дивної філософії. Фільм глибокий за змістом, розтягнутий, та від того ще кращий.
Що значить сховали від народу? :D

Перегляд дописуivansstef (14.03.2009 00:38) писав:

От у самого Михайла Нечая і перепитайте, я лиш процитував :)
  • 0

#32 Збетошний

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 28 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Хоростків

Відправлено 17.04.2009 – 22:31

Містичності від того, що для нас, у ХХІ столітті, їхні знання, які заповідали пращури, залишаються загадкою. Містичності від того, що навіть на підсвідомому рівні кожен українець, читаючи свою історію, починає розуміти, що його пращури були саме тими атлантами, які штовшнули людську цивілізацію уперед.

Штовхнули - і загадково зникли, розчинившись у сірому натовпі, що покірно став на коліна перед варварами-завойовниками. А може, насправді, все було не так, як нам розповідають нащадки отих завойовників, що привласнили і назву нашої країни, і наш знищений родовід?

В усякому разі, якщо ми задаємо собі це питання, якщо свідомо чи підсвідомо шукаємо на нього відповідь - значить в нас, десь всередині, просинається невідома могутня сила наших пращурів. Значить від нас має піти новий початок від тієї цивілізації, яка розтанула у глибині століть. Але до того, ми мусимо усвідомити де живемо, хто нас оточує, хто намагається нав'язати нам стереотипи нашої меншуватості разом із чужинською штучною мовою та псевдодуховними цінностями такої самої, фальшивої релігії...

Наших характерників багато чим нагадують японські ніндзя, про яких підлітки точно знають. Хоча у школах історії саме України, а не Японії, повинна бути більша увага…

Стрільців-розвідників у козацькому війську називали пластунами. На Запорозькій Січі вони створили навіть окремий Пластунівський курінь. Про них А. Чайковський пише: «Хто меткий та хитрий, вміє собі порадити, дістає від товариства прикметник характерника, якогось надчоловіка, котрого куля не бере і котрий самого чортяку вміє окульбачити і заставити собі служити». Д. Яворницький теж стверджує, що «між козаками завжди були так звані «характерники», яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали.

Такі «характерники» могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе за допомогою особливих «верцаєл», перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств».
Так само і В. Голобуцький вважає, що характерники були «замовлені від кулі і шаблі».

Свій початок козаки-характерники ведуть ще від давньоукраїнських язичницьких волхвів (віщунів, чародіїв). У творах П. Куліша про походження козака-характерника читаємо:

О козаки! Зветесь ви християни,
І так шукаєте собі безпеки,
Як ваших предків хижаки погані
Навчили у віки якісь далекі.

В. Шевчук пише про волхвів таке: «Вони, вважалося, знали таємну силу речей, явищ і володіли своєю, виробленою в століттях, наукою і прийомами, з допомогою яких цю віру вселяли в маси. Вони займалися пророцтвом, тобто віщували про майбутнє, через що і називали їх віщунами».

На думку В. Пилата: «Після хрещення Русі, переслідувані князями та греками волхви, жерці і воїни-охоронці храмів об’єднувалися у таємні громади і у віддалених від великих міст місцях почали створювати Січі. На островах Дніпра, побережжях Бугу і Дністра, в Карпатах і багаточисельних лісах України (Русі) волхви заснували школи бойового гартування і вишколу, в яких шлях воїна до вершин досконалості опирався на рідну віру, одвічні звичаї та обряди». Тут ми можемо згадати попередників козаччини XVI ст., таємничих степових бродників, вигонців галицьких та інші військові громади.

Недаремно і Запорозька Січ виникла на острові Хортиця. Ще в першій половині Х ст. візантійський імператор Костянтин Багрянородний розповідав, що руси мають пристань на острові Святого Георгія (Хортиці), де біля велетенського дуба покладають свої жертви. Про те, що шанували і запорожці це місце, пише також Я. Новицький: «Легенда розповідає, що багатовіковий святий дуб був місцем, де збиралися запорожці і козацька рада для обговорення політичних та громадських питань; під дубом лунали запорозькі молитви; інколи вони бралися за зброю проти ворогів. В 1775 році, після Троїцьких свят, запорожці в останній раз віддали шану святому дубові, де вони розпили кілька бочок горілки і в останній раз відтанцювали запорозького козачка».

Доказом того, що багато хто з характерників не був християнином, було те, що «їх ніколи не ховали попи, а ховали їх запорожці по-своєму». Навіть декотрим, як розповідають легенди, забивали в груди кілок, щоб вони по смерті не вставали, а тоді засипали землею. Однак найпоширенішим похованням характерників було поховання лицем донизу.

Цей звичай склався ще зі скіфських часів. Як стверджує С. Бессонова, так ховали «небезпечних людей-чаклунів, тобто осіб, чиє посмертне відродження було небажаним. Для того їх обертали обличчям вниз, щоб сонце не торкнулось їх своїм животворним промінням». Одне з таких поховань козака-характерника, як повідомляє П. Лаврів, було розкопано в 1936 році біля с. Архангельськ, Ясинуватського району, Донецької області. Козак лежав у дубовому гробі, зробленому без жодного цвяха. Коли відкрили труну, побачили останки козака в червоних шароварах і синьому жупані, підперезаному зеленим поясом. Він лежав лицем донизу, а за поясом мав горобчик горілки, запечатаний сургучем. Прості люди називали характерників чаклунами, галдовниками, а попи вважали, що в них «вселився біс».

Створюючи свою систему бойового вишколу, козаки-характерники були продовжувачами справи волхвів.

Крім того, українці мали можливість ознайомитись і з бойовими мистецтвами інших народів, адже серед запорожців були представники 20 націй. Наприклад, гетьмана Предслава Лянцкоронського сучасники величали як лицаря, вишколеного в рицарській штуці сучасної Європи («пройшовши цілу Європу, побував також в Єрусалимі і різних варварських краях, і там багато навчився з воєнної штуки, і вернувшись додому, користувався тим: в воєнній штуці багато відмінив і нового завів»).

Все це дійшло до наших днів у вигляді бойових танців – гопака, метелиці, козачка. Порівнюючи багатство рухів китайської системи ушу з гопаком, І. Лебедєв дійшов висновку, що для того, щоб виконати гопак, потрібно «багато ще дечого, що виходить за рамки китайської гімнастики». На його думку, гопак є наслідком розвитку системи фізичної і психічної підготовки наших предків-воїнів.

Репутацію характерника мали деякі історичні особи. Зокрема, сучасники вважали галдовником наказного гетьмана Івана Золотаренка, який прославився в роки Визвольної війни своїми успіхами в боях з поляками. Його смерть оповита багатьма таємницями. Як оповідає автор «Історії русів», «Наказний гетьман, Золотаренко, повертаючись з військом за наказом в Білорусію і проходячи місто Старий Бихов, пострілом з рушниці, зробленим з однієї дзвіниці засівшим там католицьким органістом Томашем, вбитий на смерть, а органіст признався добровільно, що підготовлений до цього злодійства католицькими ксьондзами, які дали йому кулю зі священної чаші, за його словами, освячену і укріплену спеціальними замовляннями… І справді, після огляду виявилась та куля незвичайною, і в ній середина була срібна з латинськими літерами! Тіло вбитого Золотаренка відвезли на батьківщину в місто Корсунь на поховання в тамтешній дерев’яній церкві, його коштом збудованій. Але коли почалось поховання в присутності багатьох людей і духовенства, то громовим ударом запалена церква, і тіло вбитого разом з церквою згоріло в попіл».

Багато чудернацьких історій розповідали про запорозького кошового Івана Сірка. За час свого отаманування з 1659 по 1680 роки Сірко брав участь у 55 битвах і скрізь виходив переможцем, не рахуючи безлічі дрібних сутичок з ворогами, не занесених до літописів і виграних ним. Тому найчастіше його з усіх інших кошових обирали запорожці на Валних (головних) Радах. За 22 роки обирали Сірка 22 рази! Вірили, що він знає наперед про те, хто з ним збирається воювати, що під час бою може перекинутися на хорта, вовка чи яструба, або заклясти вороже військо. Недаремно ж турки і татари прозвали його «урус шайтан». Татарські матері іменем Сірка лякали дітей. Турецький султан видав фірман (указ) про моління в мечетях на загибель Сірка. А. Кащенко писав про нього: «Чи зміг би простий чоловік з такою невеликою купкою товариства самостійно, без чужої допомоги відбитись від далеко більшого і краще озброєного війська турецького і татарського, і більше 30 тисяч яничарів, мов баранів, вирізати між січовими курінями? А хто ж, як не характерник, зміг би вскочити з купкою товариства у самий Крим, кубло великої орди, поруйнувати його городи, вирятувати невільників, що зігнані туди з усіх земель, і взяти велику здобич?»
  • 0

#33 Зварич

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1056 повідомлень
  • Місто: перерви між допитами

Відправлено 18.04.2009 – 00:46

І сьогодні серед парижанок ходять легенди про козаків. Після того, як вони квартирувалися на Монмартрі і поліпшили французьку кров...

Але попередній пост - то вже конкретний кумар...
  • 0

#34 bamik

    салоїд

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2443 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 18.04.2009 – 00:49

Перегляд дописуЗварич (18.04.2009 01:46) писав:

І сьогодні серед парижанок ходять легенди про козаків. Після того, як вони квартирувалися на Монмартрі і поліпшили французьку кров...

Але попередній пост - то вже конкретний кумар...

Сірко після штурму французької фортеці повернувся в Україну тільки з особистою охороною, решта козаків загубилась на шляху повернення))) От характерники, дітей наробили по всій Європі, щей залишились продовжувати славний рід козацький))
  • 0

#35 Білий Дракон

    Хлопець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6385 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Палацу

Відправлено 18.04.2009 – 21:52

Не треба усіх козаків прирівнювати до характерників. Серед них були як шляхетні, так і гопи.
Прирівнявши усіх, ви сплюндруєте ім’я справжніх.

Повідомлення відредагував Білий Дракон: 18.04.2009 – 21:53

  • 0

#36 Збетошний

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 28 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Хоростків

Відправлено 19.04.2009 – 09:32

Ось це ти правильно сказала
  • 0

#37 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 19.04.2009 – 15:13

Перегляд дописуБілий Дракон (18.04.2009 22:52) писав:

Не треба усіх козаків прирівнювати до характерників. Серед них були як шляхетні, так і гопи.
Прирівнявши усіх, ви сплюндруєте ім’я справжніх.
Тобто характерники і козаки-характерники - це різне? Чи то я щось не доганяю.
  • 0

#38 Збетошний

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 28 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Хоростків

Відправлено 19.04.2009 – 16:58

ні, козаки і козаки-характерники, ось це різні речі :cool2:
  • 0

#39 Блискавиця

    ωριμότητα

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 19.04.2009 – 18:44

Блискавиця: теми об*єднані. Флуд видалено.
  • 0

#40 lorend

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 11 повідомлень

Відправлено 10.12.2010 – 00:27

Перегляд дописуБілий Дракон (18.04.2009 22:52) писав:

Не треба усіх козаків прирівнювати до характерників. Серед них були як шляхетні, так і гопи.
Прирівнявши усіх, ви сплюндруєте ім’я справжніх.

  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних