Перейти до вмісту

Роман Скиба


Повідомлень в темі: 8

#1 Amili

    сама по собі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1458 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 08.04.2009 – 11:16

  • 8
Роман СКИБА
От була вчора на зустрічі з ним. Цікавий і розумний дядько. Він вважеє себе геніальним, називає себе "поетом в законі", пісні на його тексти виконує "Піккардійська терція", пише дитячі віршики і як на мене досить цікавий співрозмовник з чудовим почуттям гумору.

Роман Скиба народився 26 жовтня 1970 р. в м.Львові. Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету ім.І.Франка.
Поетичні книжки Р.Скиби: ”Мене назовуть листопадом” (1992, 1993), ”Осінь на місяці, або Усміх дракона” (1993), ”Тінь сови” (1994), ”Хвороба росту” (1998), ”Одіссея-2000” (2002).
Роман Скиба є лауреатом конкурсу ”Гранослов” (1991), конкурсу видавництва ”Смолоскип”(1997), премій: ”Благовіст”(1999), журналу ”Кур’єр Кривбасу” (2000), дитячого журналу ”Соняшник” — ”Найбільшій дитині 1998 року”, арт-клубу ”ОsтаNNя баррикада” та Чільной Української Молодіжної Мистецької Агенції ”ЧУММА” — ”Поету в законі” (2002). Постійно займається проведенням спочатку у Львові, а потім в Києві багатоденних фестивалів ”Лір”, ”Полір’я”, ”Культреванш”.

Ділимося враженнями про його вірші. Почитати можна ось тут

Повідомлення відредагував Amili: 08.04.2009 – 11:17


#2 Немі

    т-зло, т-дурепа, т-невдаха, т-піся, т-ононіміст. я звьозда.

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2566 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Олімп

Відправлено 08.04.2009 – 11:23

Увійщла, прочитала перший кращий вірш:

* * *

Я живу в телефонній буді.
Інколи мені звонять…
І питають, що далі буде.
І чому листопад на скронях.
І питають, де взяти гроші,
І питають, куди їх діти.
Дзвонять ті, в кого сни хороші,
Дзвонять ті, в кого хворі діти.
Щось не спиться мені, приблуді.
Ну яка там, до чорта, втома?..
Я живу в телефонній буді.
Бо нема телефона вдома…

Сподобався, але оце:

Цитата

Він вважеє себе геніальним
Жоден геній не вважає себе геніальним. Буває навіть, що навпаки. І це свідчить про справжню мудрість.
  • 0

#3 Amili

    сама по собі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1458 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 08.04.2009 – 14:47

Щодо геніальності...то в нього немає тої зіркової хвороби. Можливо то з його сторони "гон")) Він досить таки позитивний дядько.
  • 0

#4 Манюня

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 227 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 08.04.2009 – 16:41

Цікаво, мій "однофамілєц".
  • 0

#5 Marichka

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 94 повідомлень

Відправлено 15.04.2009 – 15:11

Бачила цього автора кілька років тому. Не вразив ані творчістю, ані зовнішнім виглядом. Не знаю, як зараз, але тоді було відчуття, що з нього зараз труха посипеться, такий він здавався пропитий.
  • 0

#6 Темний ангел

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 569 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:м. Львів

Відправлено 05.08.2009 – 14:56

Перегляд дописуAmili (8.04.2009 12:16) писав:

Роман СКИБА
От була вчора на зустрічі з ним. Цікавий і розумний дядько. Він вважеє себе геніальним, називає себе "поетом в законі", пісні на його тексти виконує "Піккардійська терція", пише дитячі віршики і як на мене досить цікавий співрозмовник з чудовим почуттям гумору.

Роман Скиба народився 26 жовтня 1970 р. в м.Львові. Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету ім.І.Франка.
Поетичні книжки Р.Скиби: ”Мене назовуть листопадом” (1992, 1993), ”Осінь на місяці, або Усміх дракона” (1993), ”Тінь сови” (1994), ”Хвороба росту” (1998), ”Одіссея-2000” (2002).
Роман Скиба є лауреатом конкурсу ”Гранослов” (1991), конкурсу видавництва ”Смолоскип”(1997), премій: ”Благовіст”(1999), журналу ”Кур’єр Кривбасу” (2000), дитячого журналу ”Соняшник” — ”Найбільшій дитині 1998 року”, арт-клубу ”ОsтаNNя баррикада” та Чільной Української Молодіжної Мистецької Агенції ”ЧУММА” — ”Поету в законі” (2002). Постійно займається проведенням спочатку у Львові, а потім в Києві багатоденних фестивалів ”Лір”, ”Полір’я”, ”Культреванш”.

Ділимося враженнями про його вірші. Почитати можна ось тут
Випадково натрапив на цю тему, прочитав "Роман Скиба", щось ніби знайоме, потім згадав - його мама має квартиру у моєму будинку, та і його самого я один раз бачив, сім'я у них загалом дивна трохи, але особисте хай залишається особистим. Вірші непогані, наполеглевий дядько.
  • 0

#7 Буковинка

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 96 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Чернівці

Відправлено 19.05.2010 – 21:01

Для мене Роман Скиба асоціюється з чудовою колисковою. Не знаю, хто писав до неї музику, але слова:

Хай чекають снігу снігурі патлаті,
Хай чекає снігу наш старенький світ.
Котику сіренький. не ходи по хаті,
Котику сіренький, буде все як слід.


Здається, то таки музика Морозова. Але можу помилятися.
  • 0

#8 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 19.02.2012 – 15:52

Гм... Непогані переклади в нього.

* * *
От і до побачення, мій друже.
Хочеш — випий, хочеш — помолись.
На розлуку гнівайся не дуже,—
Час прийде і стрінемось колись.
Ні руки, ні погляду, ні слова,
Годі. Недописаний — не вірш.
Помирати в цім житті не ново,
Але й жити — також не новіш…

Сергій ЄСЄНІН (в перекладі)

***
В старого дзеркала в очах,
В тумані вічності,
Я хочу видивитись шлях,
Що Вам провіщений.
І бачу: щоглу корабля,
У небо впечену,
І сивий поїзд, і поля
В жалобі вечора.
Поля в росі, в росі, в росі,
Над ними ворони.
Благословляю вас на всі
Чотири сторони.

Марина ЦВЄТАЄВА (в перекладі)

***
Ти мене на світанку розбудиш,
Проведеш і, звичайно, пробачиш.
Ти ніколи мене не забудеш,
Ти ніколи мене не побачиш.
Я тебе заслоню від застуди,
Дрож по тілу — осяяння наче —
Я ніколи тебе не забуду,
Я ніколи тебе не побачу.
Цю ріку із мурашками бруду,
Ці споруди поважних призначень
Я ніколи уже не забуду,
Я ніколи уже не побачу.
І сльозяться на вітрі пропащо
Карі вишні у далеч незрячу.
Повертатись — прикмета не з кращих,
Я ніколи тебе не побачу.
Раптом стане мізерним і тлінним
Наше нерозуміння з тобою
В порівнянні із нерозумінням
Двох живих і пітьми неживої.
Якщо знову на землю вернемось,
За Гафізом. Щасливі на вдачу —
Ми тоді все одно розминемось,
Я ніколи тебе не побачу.
Бухне в лиця повітрям гарячим
Пара фраз, заперечивши чудо —
Я ніколи тебе не побачу.
Я ніколи тебе не забуду.

Андрій ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ (в перекладі)
  • 1

#9 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 29.02.2012 – 20:20

***
А в очах твоїх падав сніг...
Падав сніг на догоду січневі.
Я вкотре увійти не міг
У свої вечори коричневі.
Увіскритись би в блиск вітрин.
Затінитись би в тьму смерекову...
Може, я і не той один,
Що колись був знайомий декому.
Сивий вітер любив мене,
Добрі звірі по снах стрічалися.
Ми не знали, що це мине.
Ми забули, як це почалося.
Налипає до босих ніг
Свіжа паморозь, мов із терну вся.
Не дивись мені вслід - то гріх.
Це не правда, що я не вернуся.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних