Перейти до вмісту

Сучасна молодь і український націоналізм


Повідомлень в темі: 43

#1 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 11.05.2006 – 22:42

  • 43
Як на вашу думку - чи є майбутнє в українського націоналізму? Чи є здорове підгрунтя для його існування в сучасній Україні? Чи багато є активних молодих реалізаторів Ідеї? Чи є майбутнє в намаганнях та початках свідомої молоді? Чи є підтримка держави та розуміння старшого покоління, батьків, громадськості?
Ви не знаєте ніяких організацій окрім МНК? Тоді:

БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ
Історичні витоки


«Головна причина нещастя нашої нації — брак націоналізму серед широкого загалу. Націоналізм — це велетенська і непоборна сила. Під її могучим натиском ламаються, здається, непереможні кайдани, розпадаються великі імперії і з’являються до історичного життя нові народи, що до того часу були під чужинецькими гнобителями. Націоналізм єднає, координує сили, рве до боротьби, запалює фанатизмом поневолену націю в її боротьбі за самостійність.»

Микола МІХНОВСЬКИЙ



Наприкінці XIX ст. на східноукраїнських землях, як і в Галичині, проходить політизація національного руху… Як результат було створена перша українська політична організація, що стояла на засадах повної самостійності України - "Братство Тарасівців"(Б.Т.)… Його учасники дали клятву на могилі Тараса Шевченка у Каневі всіма засобами поширювати серед українців безсмертні ідеї Великого Кобзаря, заприсяглися залишатись вірними цим ідеям до смерти, все своє життя присвятити Україні…

…Ця деклярація спирається повністю на ідеї Т.Шевченка - визнання Московщини окупантом України, який знищив всі політичні і культурні надбання українського народу і далі поневолює Україну…Політичне „Вірую” Тарасівців було гострим протиставленням панівним тоді серед української інтелігентської молоді настроям і кличам соціялізму й драгоманівства і крім цього, підкресленням невистарчальности просвітянської праці „народників” та „українофілів”.

…Для здобуття свободи власного народу Тарасівці були готові до боротьби: «Ми повинні віддати всі свої сили на те, щоб визволити нашу націю від того гнету, в якому вона зараз перебуває...»


…Ідеї Братерства ширили його члени теж у своїх літературних творах та статтях, друкованих в українській пресі в Галичині, яку нелегально ширено по Україні під московською окупацією, як от Борис Грінченко у своїх статтях…


…Так один із братчиків Іван Липа попав до харківської тюрми, засуджений за звинуваченням "отторжение Малороссии от Великой России"…


…РУП продовжила політичну лінію “Братства Тарасівців”. У 1900 р. один із клишніх “Тарасівців”, харківський адвокат Микола Міхновський видав у Львові брошуру під промовистою назвою “Самостійна Україна”. Ця книжка вперше на східноукраїнських землях проголошувала ідеал “єдиної, нероздільної, вільної, самостійної України від гір Карпатських аж по Кавказькі”…

4. Усюди й завжди вживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.

6. Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів.»


Оригінал моєї статті розміщено на http://bt.ws.co.ua

Братство Тарасівців відновлюється!
Свідома українська молодь крокує за заповітами своїх Героїу!
Всім небайдужим свідомим українцям завітати та сприяти розвитку!

«Вставайте, кайдани порвіте!»
Т.Г.Шевченко

#2 mim

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 680 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 11.05.2006 – 23:09

виявляється, Шевченко - то "всеукраїнський ідол всіх часів існування свідомої нації…", не більше і не менше
Жах
  • 0

#3 Marcos

    ....

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3363 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 11.05.2006 – 23:21

Зараз не кінець XIX століття.
  • 0

#4 ukrainer

    Бандерівець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 673 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 12.05.2006 – 09:16

Т.Г.Шевченко - "основоположник" українського націоналізму, а його ідеологами вже були і Міхновський, і Донцов, і Ленкавський... проте щодо молодіжних українських націоналістичних організацій - їх існує немало, проте, не всі вони "націоналістичні" та "українські"... серед нормальних: МНК, Національний Альянс, серед ненормальних: на жаль, УНСО, Братство, Тризуб
Не знаю куди можна віднести "тарасівців" - вони мабуть існують не так давно, і ще не встигли себе проявити...
Але в будь-якому разі, якщо Ти націоналіст, то Ти себе покажеш, Ти будеш діяти, і Тебе одного не залишать! Тільки будь гідним сподвижником слави наших предків!
  • 0

#5 Пляма

    спонтанна...

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 738 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:|LemberG|

Відправлено 14.05.2006 – 11:18

Перегляд дописуukrainer (12.05.2006 10:16) писав:

Але в будь-якому разі, якщо Ти націоналіст, то Ти себе покажеш, Ти будеш діяти, і Тебе одного не залишать! Тільки будь гідним сподвижником слави наших предків!
а куди такій ініціативній молоді звертатись?
  • 0

#6 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 14.05.2006 – 14:58

шукаєш хоча б в Гуглі "націоналізм" чи щось подібне...на сайті організацій повинна бути контактна інформація - от і звертаєшся туди!
  • 0

#7 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 14.05.2006 – 18:04

от щойно сидів передивлявся фільм "Чорна долина".... вирішив дешо зацитувати:
Пильно вдивляйся в світ, і ососбливо - в людей. Минуле нашого племені, нашого народу, не знає сторінок ганьби, а знає лиш діла трагічні або героїчні. І кожен день, кожен час свого життя треба доводити, що ти - українець...кожен день! Але і ненавистю не можна жити, бо це страшні люди, які живуть ненавистю. А треба жити любов'ю, міцно тримаючи шаблю в руках.


(селянин і отаман Сірко)
- Плати, отамане, як обіцяв, бо ж не випустимо звідси. 12 чайок збудували!
- 12 - це добре, але ж ти знаєш, що я не кую гроші. Військова скарбниця - порожня.
- Ну а за шо ж ми тоді ціле літо комарів годували? За шо ми сокирами хекали од зорі до зорі? За твоє "щире дякую"? Але ми ж ним не прогодуємось! Якшо не заплатиш - всі струги порубаєм!
- Вернимось з походу - сплатимо сповна!
- А якщо не повернетесь???
- То ти, сучий сину, хочеш з мене мертвого наперед взяти платню??? То ти мені погрожуєш порубати стерни та думбаси? А тоді прийдуть турки і порубають твою дурну голову, якщо я її не скручу!!!
(отаман Сірко, козаки, селянин)
- Відайте самі, куди важимся...Ось ти, Феодосію, підеш на першого стерна?
Чого ти лупаєш на мене своїми вирлами?! Чого лупаєш?! У тебе язик гострий як шабля, а шабля як язик!
Чи тут усі такі розумні?!
Хто хоче до першого стерна?! Хто?! Одходьте до цього дуба!!
(селянин взяв рушницю і направив на отамана)
- Отамане не підходь! Не підходь отамане!
- Чого?! :)
- Не підходь, а то уб'ю!!!
- Ну стріляй, гадино, стріляй!
- Не підходь...не підходь, уб'ю...(благаюче)
- Невже ти, Явдокиме такий дурний? Ось - моє серце! Ось! Можеш стрельнути, але в похід хто поведе козаків? Я чи ти?!!! такий дурний, варйований!!! Виходь, Явдокиме, виходь! Ти ж забоїшся стрельнути, а я як стрельну - то вб'ю! Виходь!!!




(Гетьман і отаман Сірко)
- Кажи, отамане, що привело тебе до мене. Тільки не крутівствуй - ти це погано вмієш.
- Сам знаєш. Важко орати, коли нічим сіяти...
- Чиє поле маєш на мислі?
- Твоє, гетьмане, твоє. Хоч ти на чуже недавно гінців засилав!
...
- Мілієш серцем, гетьмане...чоловік ти слави великої, а от серецем мілієш!
- Ти хоч одібрати у мене булаву, аби розкарячити свої куці ноги на обидва Дніпрові береги. Він підрясник вонючий.
- Мілієш, гетьмане...
- Підрясник він вонючий а не гетьман!!! А чи має силу захистити край?! Аби не я - він би давно весь був під турком! Моє право на булаву завойоване кров'ю!!! Я гетьман!!! А він - попович.
- Ви обидва навіжені: я, моє - про себе дбаєте! А чиї діти - хіба забули? Хіба не тої України?!...чи вона вас обходить...? ЇЇ сльози - вам перли! ЇЇ кров - вам трунки! Гетьмане, чи вартує булава крові свого народу??? Чи вартує, гетьмане???
- Страшні слова мовиш, отамане. Я все життя стояв її у захист...хотів з'єднати обидва береги...чи я не важив життям задля неї?
- Ти спрадів важив життям, і важив не раз. Був чоловіком великого клича, а потім почесті, слава, багатства...гетьмане, а ти полюби Україну без булави!
- Я любив...і люблю...присягаю Богові й в Троїці єдиному. Он - хай козаки мої скажуть...
- Ага, любите...той за пірна, той за воли волзькі, той за челядників...а ти її полюби ЗА ГОЛОДНІ СИРОТИ, ЗА СЛЬОЗИ ВДОВИНІ, ПОЛЮБИ ЗА ОТУ КРОВ, ЩО ПРОЛИЛИ ПАВЛЮК, БОГУН І КРИВОНІС...ТА ЩЕ БАГАТО ІНШИХ...БЕЗІМЕННІ...ПОЛЮБІТЬ ЇЇ ЗА ТУ КРОВ, ЩО НЕ ОКУПИЛАСЯ. Бо у всіх інши народів окупилася, а наша - ні! Хіба вона не праведна? Хіба не свята? А тоді вже полюбіть за степи широкі, за гаї черешневі, за солов'їв, за карий усміх своєї жони, і за оту пісню, що мати співала вам у колисці. Чцжинці кажуть, що НЕМА ПІСНІ КРАЩОЇ в світі. То ЩО, НЕХАЙ РОЗТОПЧУТЬ ТАТАРИ, НЕХАЙ ВОНА СЧЕЗНЕ, ПЕТРЕ?
- А ти, ти за що її любиш, не за булаву?
- Хм! Ой, гетьмане, гетьмане, відаєш сам, що таке моя голова - сьогодні вона в мене, а завтра віддам іншому. На неї не налипає ні золото ні срібло. І хуторів я нею не здобуваю. ЗАВТРА Я ЗА УКРАЇНУ ПРЛЛЮ ПРОСТУ КОЗАЦЬКУ КРОВ...НЕ ГЕТЬМАНСЬКУ! ПОДУМАЙТЕ ОБ ЦІМ ДОБРЕ, КОЗАКИ, І ТИ, ПЕТРЕ, ПОДУМАЙ...
- Нічого...я ще маю силу...
- Весь вік ми косимо не собі жито...косимо нарізно різним господарям - то татарам, то туркам, то ляхам...тепер московитам!!! Вони з того мають зиск, а ми - лихо! Коли ж ми посіємо собі?..
...
- Як ми постаріли, Петре, а які козаки були - на всю Вкраїну! Наша слава облітає як цвіт на терені. Ми цього не бачимо - а всім вочевидь. ТРЕБА НОВИХ ВАТАЖКІВ ШУКАТИ, дужчих, розумніших за нас.
- А де ж вони є?
- Знайдуться! Оці келихи, золото - це все прах!
- Гадаєш я про те не відаю?
- Чуєш дзвін? То дзвонять невільники кайданами в Стамбулі, і ми в цьому винні.
- А хіба без нас їх не хапали? Може ще й більше!
- Той дзвін не про нашу совість! А сей - про нашу!!!



(козаки вивільнили групу селян від татар, втратили чимало своїх....ті ж не хотіли вертатись на Україну....
отаман і селянин, визволений його загоном з неволі:)
- Там у татар тобі було добре чи погано? Тільки не бреши - немє для чого.
- Не знаю.
- А чого не лишаєся з нами?
- Не знаю куди йти. Не маю ні отця ні неньки.
- Не тугуй марою на мислі...А ЩО НЕНЬКИ У НАС НЕМАЄ - БРЕШЕШ! НЕНЬКА У НАС ОДНА - УКРАЇНА, ВО ВІКИ ВІКІВ!!!
...
- сумно дивится на таке...вони підуть годувати наших воргів...важко мені оддавать се повеління, АЛЕ ЗРАДА ОПЛАЧУЄТЬСЯ ТІЛЬКИ КРОВ'Ю. ТОМУ ХТО ВІДЦУРАВСЯ ВІТЧИЗНИ - НЕМАЄ МІСЦЯ НА ЗЕМЛІ. МОЛОДІ МАЮТЬ ВИКОНАТИ ПОВЕЛІННІ ДОЛІ! РУБАТИ ВСІХ У ПЕНЬ!!! РУБАТИ ВСІХ У ПЕНЬ!!!
(отаман до порубаних "українців":)
...Просіть мене, брати, а самі спіть спокійно до страшного суду. Замість того, щоб множитись, уклинили наші голови молодецькі, і на свою вічну погибель...але без хрещення.
(отаман до своїх козаків:angel:
ДИВІТЬСЯ МЕНІ В ОЧІ! В ОЧІ МЕНІ ДИВІТЬСЯ! ПРОСТІТЬ МЕНЕ СТАРОГО, ЩО ПОСЛАВ ВАС НА ЦЮ КРИВАВУ ТРИЗНУ. ВИНА ПЕРЕД ГОСПОДОМ БОГОМ НА МЕНІ ОДНОМУ. У ВАС НАРОДЯТЬСЯ ДІТИ І ВИ ЇМ РОЗКЖЕТЕ ПРО ЖОРСТОКУ БОЙНЮ НА ЧОРНІЙ ДОЛИНІ. Я РОЗУМІЮ - ВИНА ПЕРЕД ГОСПОДОМ БОГОМ НА МЕНІ ОДНОМУ, АЛЕ НЕ МАЄ ПРАВА ЖИТИ НА СВІТІ ТОЙ, ХТО ОДЦУРАВСЯ ВІТЧИЗНИ, СВОЄЇ РІДНОЇ ЗЕМЛІ, СВОЄЇ БАТЬКІВЩИНИ, БО НЕМАЄ ДВОХ...БОГІВ, НЕМАЄ ДВОХ СОНЦЬ, НЕМАЄ ДВОХ НЕНЬОК. ПРОШУ ВАС - РОЗКАЖІТЬ ПРО ЦЕ ВАШИМ ДІТЯМ, А ВОНИ РОЗКАЖУТЬ ПРО ЦЕ СВОЇМ... І НЕ ХАЙ ЇХ ПЕЧЕ ЦЯ КРОВ. ЯКЩО МОЖЕТЕ - ПРОСТІТЬ МЕНЕ СТАРОГО...ЯКЩО МОЖЕТЕ...
  • 1

#8 Вік

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1280 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ, Україна-Русь

Відправлено 14.05.2006 – 18:45

З трилогії Богдана Лепкого "Мазепа":

— Стій! Гасло?
— Меч і — масло.
— Як?
— Смійся в кулак. Пускай!
— Не слід. Подай клич! Ти хто такий?
— Степовий сич. Твій пра-пра-дід.
— Дурний!
— Не знаю хто. Чи я, чи ти? Пусти!
— Стій! Іти не смій, а то проб'ю!
— Тю-тю, який! Угу-гі-гу!
Гетьман звернувся до Орлика: «Хто нині над двірською вартою дежурить?»
— Молодий Чуйкевич.
— Певний?
— Вірний аж до смерті.
— А все ж таки подивися, хто там такий.
— По приказу ясновельможного пана гетьмана.
— Зажди! Хто б не був, впусти його до мене. Хочу вислухати його. Орлик пішов і за хвилину вернувся.
Провадив діда старезного, зростом ще вищого, ніж цар, сивого, ніби з млина з-між питлів виліз. Очі мов полиняли від сонця, над очима нависли брови, під очима мішки. Вуса, як із клоччя, аж на груди звисають, па грудях пірвана сорочка, на дощах прана, на вітрах сушена; крізь діри видно велику незгоєну рану.
Увійшов і став біля порога. Зіниці, як сверла, вверчувалися у простір.
— Вечір добрий панам!.. Який тут храм,— говорив, розглядаючись, по стінах.— Який тут хлам! — а вказуючи рукою на стіл, сміявся,— добре, та не нам! Добрий вечір панам!
— Ти звідки, діду? — питав його гетьман.
— З України.
— Україна велика.
— Як для кого. Одному до границь його маєтків, другому від колиски до гробу й від ляпаса до слави; залежить, як хто ставиться до справи.
— Як звешся?
— Не знаю. Ні імені, ні роду не маю. Я — з народу, а ім'я своє забув.
— А скільки ж тобі літ? — питали його.
— Старий, як світ. Давно на другу сотню пішло. Ще вас і на світі не було, як я мечем кропив... Колись я жив. Тепер мене нема. Це не я, лиш нудьга, лиш журба і лиш одна тривога... Заростає тернами дорога до слави, маліє народ, сам дріб... Смачний ваш хліб, та немає у ньому поживи... Все таке миршаве, паршиве — тю!
Апостол наблизився до гетьмана: «Це, мабуть, божевільний. їх тепер багато тиняється по світі. Нове століття, народ жде кінця світа, вірить, що царює антихрист».
Гетьман заперечив головою: «Не божевільний він, не божевільний, слухайте, говорить до речі, лиш другою мовою, не такою, до якої ми привикли».
Старий зачув і замахав руками, як крилами вітряк.
— Вам тільки бачиться так. Я не божевільний! Я вільний, я козак! Невольник не знає, що воля. Йому щоб хліб і бараболя, а з якого вона поля, не дбає — їсть. Я не той гість, ні, ні.
— А чого ж ти прийшов?
— Жаль мені.
— Кого?
— Тебе, його і їх, вас усіх, цілої України, великої руїни.— І нараз, наступаючи на гетьмана і впиваючи в його очі свої вірлині зіниці, не казав, а приказував.— Не бійся, гетьмане, зради! Бійся, щоб не зрадив їй!
— Кому?
— Ідеї. Будь вірним їй до сконання, умри для неї. Вона твоя пані. Вона одна. Без неї життя — судно без дна. Не переїдеш ним на другий бік, ні за рік, ні за вік, дарма! Судно без дна — життя без ідеї...
— Ти вчений, як бачу,— озвався гетьман.
— Я мозком плачу, а серцем думаю. Смерті своєї чекаю, вона не йде, а сам себе не вб'ю, бо гріх. Терплю за всіх, страждаю. За тебе теж.
Тут показав на гетьмана рукою.
— За мене?
— Еге ж, еге ж! За тебе, ясновельможний пане, гетьмане Степановичу Іване. Ти нині Петра гостив, йому годив, фиміам, як перед ідолом, курив, а він? Ти не знаєш, хто він? Не сват, не брат, він — кат! Бачив його очі? З'їсти нас хоче. Свого рідного сина покладе на лаву за державу, за свою, за Петрову державу, не то тебе, мене і їх, вас усіх. Еге, еге!.. Що за жаль, що за сум! Тілький край, тільки дум, стільки в народі сили, а кругом лиш могили і кінця їх немає. Слававоскресення чекає, від вокресення до вознесення, з року на рік, весь вік, весь вік і нема нам спасення.
Замовк, ніби думка йому спинилася. Нараз, простягаючи правицю в напрямі до гетьмана так, що вказівним пальцем ледь не доторкнувся до його грудей, на яких пишався орден Святого Андрія, гукнув: «Двигни цей камінь, двигни! Він тяжкий, але ще тяжче наше життя. Плодяться під каменюкою хроби, зігниєм від хвороби! Двигни цей камінь, двигни! Він важкий, може, уб'є тебе, мене, багато нас, та час пройде і прийде час, що він дриґне і розлетиться у дроби!.. Еге, еге!.. Доброї вам ночі, панове!»
Ніхто не знав, що йому відповісти. Ніби духом позасвітнім повіяло на всіх.
— Велике зло, великий гріх, не подавайте дідівської слави на сміх! Не подавайте!.. Прощайте!
— Куди ж ти йдеш? — питав його гетьман.— Там ніч, там дощ, там град.
— Я ночі рад, бо погані не бачу. Я мозком плачу, а серцем думаю. Куди я йду? Не знаю. Я нікого не маю. Моя родина — всі. Мій дім — степи, розстаї, могили. Стільки сили, стільки сили і не мож волі добути, ані з нею жити, ні її забути... Спасибі за гостину, прощай, мій сину!
Гетьман повернувся до Орлика: «Кажи, хай йому відведуть кімнату, старий, утомлений, та, мабуть, небуденний ум. Завтра побалакаю з ним».
— Все чад, все дим, суєта суєти, і вінці, і хрести, і княжі киреї, і святі Андреї, крім неї, одної, крім великої ідеї. Не зрадь її... Великий шум, тілький край, стільки дум, і такі вони гарні, попідхмарні... Спасибі тобі за кімнату. На могилах маю хату, там я свій серед мрій про давні часи, про Богдана. Ними думка моя п'яна... Доброї вам ночі, панове!
— Стривай!
— Ні, ні. Пора мені. Давно пора. З горою зійдеться гора. Буде бій, великий бій. Як ти лицар, то духом не млій, кріпко стій! Він тільки цар, а ти лицар за волю... Буде бій. Дванадцята виб'є година, він свого рідного сина покладе на лаву за державу, за Петрову державу. А ми, чи станемо грудьми за нашу справу, за славу криваву?.. Двигни цей камінь, двигни! Хай вам присняться сни батьків ваших... Доброї вам ночі, панове,— і тобі, і їм, і всім... Прощайте!


Вийшов. Войнаровський пішов за ним, щоб провести крізь варти.
Апостол рукою тер чоло, Зеленський торгав вус, гетьман дивився у двері, котрими вийшов дід.
— Свят, свят, свят! — хрестився Апостол.— Коли б я не бачив перед собою вас, пане гетьмане,— говорив, перебиваючи томлячу мовчанку,— і вас, шановне товариство, то гадав би собі, що вина забагато випив і що надто вже постарілося гетьманське вино в пивниці, і тому мені якісь страхіття ввижаються, а так...
— Так усі ми могли б собі гадати, пане миргородський полковнику, коли б не вірили своїм очам і ушам,— говорив Зеленський.— Але нема що себе дурити, він був.
— Хто такий? Живий чоловік чи дух?
— Авжеж, що живий. Ми ж не баби, щоб вірити в духів.
— Мабуть, один із тих, що вмерти не годні.
— Український Агасфер, гадаєте? — казав гетьман.
— Може, Марко Проклятий?
— А я гадаю,— обізвався Орлик,— що цей не з тих. Знає він, чого до нас прийшов.
— Авжеж, що знає, але й нам пора знати чого.
— Чого він хотів? — питав гетьман.
— Того, чого ми всі хочемо,— відповів Орлик,— тільки не маємо відваги сказати.
— Що казав?
— Що нам усім совість говорить, та ми здавлюємо голос совісті в собі. Говорив те, що в воздусі висить, ніби Дамоклів меч на волосинці.
— Що ж нам тоді робити?
— Те, що він радив.
— Робити нам, що він приказував,— повторили старшини.
— Але що? — питався гетьман.— Говоріть ясніше. Хай знаю, яка ваша гадка і які ваші бажання. Голос народу — голос Бога, а я, як відомо вам, віруюча людина.
Піднявся з місця Апостол, а за ним і другі й оточили гетьмана вінком.
Апостол почав: «Як ми за душу незабутнього гетьмана Богдана повсякчас молимо й ім'я його з пошаною славимо й дітям нашим у шану велику передаємо за те, що визволив був Україну із кормиги чужої, як Мойсей люд свій із неволі вавілонської вивів, так ми, і діти наші, і дітей наших діти навіки-віків душу й кості твої проклинатимемо, якщо ти нас за гетьманування свого залишиш у теперішній неволі».
— Прости за слово гірке,— додав, кланяючись, Зеленський,— та воно не в обиду тобі сказане, а з глибин душі, як камінь бурею, наверх добулося, бо годі його нам довше про себе затаювати, годі нам свої думки скривати.
— Відкинь цей камінь, відкинь! — кликав Орлик, стаючи перед гетьманом навколішки.
— Встань! — велів йому гетьман.— Принеси з моєї спальні той хрест, що його Хмельницький зі Зборівського походу привіз! — а звертаючись до товариства, говорив: — Ще раз питаю вас, чесні і славні панове товариші мої, чи це ваше свідоме бажання, чи це хотіння ваше, за яке ви готові постояти явно і славно, не жалуючи ні майна, ні добра, ні навіть життя свого?
— Не пожалуємо нічого, щоб постояти за права наші, за волю й за славу України!
— Можу числити на вас?
— Як на себе самого. Не опустимо тебе до смерті, так хай нас Господь Бог не опускає у важку годину скону.
— Сталося! — сказав гетьман і підняв дерев'яний гарно різьблений, гуцульським способом багато оздоблений хрест угору.— Кличу всемо-гучого Бога на свідка во Тройці Святій всюдисущого і Матір Божу, заступницю нашу, і святого Михаїла, опікуна лицарського українського, кличу й заприсягаюся перед вами і перед будучностію народу нашого, споконвіку вольного, а тепер у тяжке чуже ярмо закутого, що не ради користі своєї особистої, не ради почестей, буцімто високих, а на ділі пустих і нікчемних, не ради багатства, котрого я не потребую, бо його на другий світ не заберу з собою, а задля вас усіх, що під моїм урядом і регіментом єсьте, для жінок і дітей ваших, для загального добра матері нашої рідної, України безталанної, для користі Війська Запорізького й народу українського, для збільшення і помноження військових прав і вольностей наших хочу і бажаю усією душею і всім помишленієм моїм за помочею Божою так зробити, щоби ви з жінками і дітьми своїми і весь наш край рідний з Військом преславним Запорізьким ні під царем, ні під королем, ні під ханом, ні під жодним ворогом нашим не загинули, лиш осталися вольними і незалежними однині й до віку віков!
— Амінь! — повторили усі, цілуючи хрест і кланяючись гетьманові в пояс.
— Відкинь цей камінь, відкинь! — лунав могучий голос понад вулицями потонулого у глибокому сні Києва.
— Сталося! — сказав гетьман і втомлений повалився у крісло.
  • 0

#9 ukrainer

    Бандерівець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 673 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 01.06.2006 – 15:49

Перегляд дописуПл_Я_ма (14.05.2006 12:18) писав:

а куди такій ініціативній молоді звертатись?
Вам можна одразу до мене звернутися :brovy:
жартую, але я не проти...

по суті: є нормальні організації - Молодіжний Націоналістичний Конгрес та Національний Альянс, звертайся до них, в їх середовищі тобі сподобається :)
щодо братства Тарасівців - не можу ще нічого сказати, адже вони ще навіть не виникли... і не зареєстровані - те що вище - анонс... але планують ніби то працювати, от не знаю хто є ініціатором... тому й не скажу чи не зіпсують тобі там життя...
Тому раджу дізнатися більше про ті дві організації - МНК та НА... :)

Успіхів!

П.С. якщо виникають питання - пиши в аську чи на приватну скриньку
  • 0

#10 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 12.06.2006 – 01:29

А ти думаєш хто нас не реєструє, а?
  • 0

#11 ukrainer

    Бандерівець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 673 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 28.07.2006 – 15:25

Перегляд дописуКиря (12.06.2006 02:29) писав:

А ти думаєш хто нас не реєструє, а?
не я :cool2: :blink:
Зберіть усі необхідні документи, відредагуйте їх відповідно до українського законодавства, та подавайте в управління юстиції та Міністерство. Успіхів!
  • 0

#12 Mr.Ripley

    (͡° ͜ʖ ͡°)(͡° ͜ʖ ͡°)(͡° ͜ʖ ͡°)(͡° ͜ʖ ͡°)(͡° ͜ʖ ͡°)

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 4663 повідомлень
  • Стать:Не скажу

Відправлено 23.03.2008 – 19:24

Націоналізм має бути поміркованим
  • 0

#13 Феєричний неук :)

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6059 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 24.03.2008 – 16:39

Націоналізм має бути поміркованим - от і маємо те що маємо. а може час від часу треба щось міняти? і поміркованість теж?
  • 0

#14 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 24.03.2008 – 19:01

Перегляд дописуLOГ (23.03.2008 19:24) писав:

Націоналізм має бути поміркованим
Досить вже поміркованості. Пора діяти. Бо ще трохи потягнемо з націоналізацією, то втратимо все, що ще залишилось в нас національного.
  • 0

#15 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 25.03.2008 – 03:03

Перегляд дописуLOГ (23.03.2008 19:24) писав:

Націоналізм має бути поміркованим
Про таку утопію можна б було говорити, якби "інтернаціоналізм" був би поміркованим. А то вони вже ледь не винищили нас всіх до ноги, а ми все про поміркованість та толерантність базікаємо...
Націоналізм просто повинен бути! "Поміркованого" не буває. Це не націоналізм буде, а опортунізм якийсь.

Повідомлення відредагував Sotnik: 25.03.2008 – 03:04

  • 0

#16 Lemon

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 437 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 25.03.2008 – 10:27

ААА!!!
Це буде навіть не смішно , якщо ще молодь в майбутньму стане націоналістами :)
  • 0

#17 Ґвинтик

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 774 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:свій внутрішній світ...

Відправлено 25.03.2008 – 11:45

Тільки в націоналістичні організації безперервно йде молодь.
Націоналізм це єдине що може вивести цю державу з багна.
  • 0

#18 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 25.03.2008 – 12:15

Перегляд дописуҐвинтик (25.03.2008 11:45) писав:

Тільки в націоналістичні організації безперервно йде молодь.
Націоналізм це єдине що може вивести цю державу з багна.
Гарно сказано! В точку!
На жаль є чимало молоді, на яких залишився відбиток виховання батьків чи відсутності як такого.
  • 0

#19 Marcos

    ....

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3363 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 25.03.2008 – 12:24

Перегляд дописуҐвинтик (25.03.2008 11:45) писав:

Тільки в націоналістичні організації безперервно йде молодь.
Націоналізм це єдине що може вивести цю державу з багна.
а що ж досихпір не вивели ?
  • 0

#20 Ґвинтик

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 774 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:свій внутрішній світ...

Відправлено 25.03.2008 – 21:47

Перегляд дописуMarcos (25.03.2008 12:24) писав:

а що ж досихпір не вивели ?
Тому що такі як ти багато говорять а мало роблять.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних