Перейти до вмісту

Втрата


Повідомлень в темі: 99

#1 ~Погане дівчиcько~

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 252 повідомлень
  • Місто:Ніжин

Відправлено 03.05.2006 – 07:54

  • 101
Втрата близької людини,друга, батьків, втрата мрії...Люди, що з нами робиться? Чому за суворою буденністю, ми забуваєм про тих,кого кохаєм і хто справді кохає нас? Лиш тоді, коли ми щось втратили ми розуміємо, наскільки життєвонеобхідно, нам те, чого не можливо повернути....
Як достукатися до сердець, тих людей, хто після втрати близької людини замкнулися в собі? Цей замкнений круг неменуче веде до божевілля....Як допомогти? Як вберегти, того хто гине на твоїх очах?
Як пережити це, як? Хтось може пояснити, чому саме так все трапляється....?Коли все здається, так добре,а життя прекрасне,доля часто відбирає в нас найдорожче...Сварки, недорозуміння, брехня...все це рушить людські стосунки. Інколи саме ці причини стають головними, і ми втрачаємо того хто поруч...А найгірше, найгірше те, коли тобі не дають можливості пояснити...тебе просто не хочуть зрозуміти...Тоді що? Чергова втрата чи привід для того щоб замислитися, а хто та людина в твоєму житті?Але добре, коли людина, не важливо від того друг вона тобі, чи вже ворог жива...а якщо...я навіть боюсь цього слова...А якщо той, хто був змістом твого життя помре....Помре, а ти так і не встигнеш сказати найголовніших слів...не встигнеш вибачитись, або просто насолодитись його поцілунком...Він пішов...і його не повернути. Життя стало чорне та хмуре. І нічого, здається нічого вже не змусить тебе всміхнутись....


П.С Тема присвячена в пам"ять втрачених людей...втрачених через недорозуміння, та гордість...брехню...Присв"ячена тим, кого більше немає поруч...Але ж життя продовжується, чи не так...?

#2 Пантерка Патріотка

    Президентське звірятко

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 400 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Дніпропетровськ

Відправлено 03.05.2006 – 09:15

 ~Погане дівчиcько~ (3.05.2006 07:54) писав:

Втрата близької людини,друга, батьків, втрата мрії...Люди, що з нами робиться? Чому за суворою буденністю, ми забуваєм про тих,кого кохаєм і хто справді кохає нас? Лиш тоді, коли ми щось втратили ми розуміємо, наскільки життєвонеобхідно, нам те, чого не можливо повернути....
Як достукатися до сердець, тих людей, хто після втрати близької людини замкнулися в собі? Цей замкнений круг неменуче веде до божевілля....Як допомогти? Як вберегти, того хто гине на твоїх очах?
Як пережити це, як? Хтось може пояснити, чому саме так все трапляється....?Коли все здається, так добре,а життя прекрасне,доля часто відбирає в нас найдорожче...Сварки, недорозуміння, брехня...все це рушить людські стосунки. Інколи саме ці причини стають головними, і ми втрачаємо того хто поруч...А найгірше, найгірше те, коли тобі не дають можливості пояснити...тебе просто не хочуть зрозуміти...Тоді що? Чергова втрата чи привід для того щоб замислитися, а хто та людина в твоєму житті?Але добре, коли людина, не важливо від того друг вона тобі, чи вже ворог жива...а якщо...я навіть боюсь цього слова...А якщо той, хто був змістом твого життя помре....Помре, а ти так і не встигнеш сказати найголовніших слів...не встигнеш вибачитись, або просто насолодитись його поцілунком...Він пішов...і його не повернути. Життя стало чорне та хмуре. І нічого, здається нічого вже не змусить тебе всміхнутись....
П.С Тема присвячена в пам"ять втрачених людей...втрачених через недорозуміння, та гордість...брехню...Присв"ячена тим, кого більше немає поруч...Але ж життя продовжується, чи не так...?

Що ще можна додати? ...сварки, непорозуміння, брехня...це все виникає тоді, коли стосунки стають хиткими. Справжні стосунки не базуються на брехні...
непорозуміння бувають тому, що люди різні. треба поважати думки одне одного...
а смерть - вона не обирає кому саме спричинити біль - вона вбиває фізично і морально...
я ненавиджу гордість - вона рушить стосунки частіше за все. Якщо любиш - треба віддаватися всеціло і чхати на всі непорозуміння, а якщо ти так не можеш - мабуть ти не вмієш любити.....(маю не тебе на увазі, а людину взагалі). а життя триває........
  • 0

#3 NataliaN

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 20 повідомлень

Відправлено 03.05.2006 – 09:28

Втрата людини - це завжди страшніше ніж втрачена гордість, образа. "Є у людей на все свої причини". Дійсно любляча людина прощає все. А з часом ...і все інше. Нелюбляча часто шукає причини для розлуки. Вони бувають дуже смішні. Було б бажання. Час все ставить на своє місце.
  • 0

#4 ~Погане дівчиcько~

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 252 повідомлень
  • Місто:Ніжин

Відправлено 03.05.2006 – 11:06

 Помаранчева Пантерка (3.05.2006 09:15) писав:

Що ще можна додати? ...сварки, непорозуміння, брехня...це все виникає тоді, коли стосунки стають хиткими. Справжні стосунки не базуються на брехні...
непорозуміння бувають тому, що люди різні. треба поважати думки одне одного...
а смерть - вона не обирає кому саме спричинити біль - вона вбиває фізично і морально...
.... а життя триває........
Я розумію....але сенс дещо не в цьому...є два типу людей,яких ми втратили, ті що поруч (через гордість...и т.і) і ті що померли...Я хотіла спитати, як саме повернути тих, хто поруч і перестати страждати через тих хто помер,адже якщо людина більше ні на що не звертає уваги, зациклюючись на одному, то життя стає не цікавим для неї. Як повернути друзів? Та як повернути до повноцінного життя тих,хто пережив втрату?
  • 0

#5 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 03.05.2006 – 12:46

~Погане дівчиcько~
життя в будь-якому випадку продовжується. спробую по-порядку.
щоб не втрачати того кого любиш, просто треба жити кожною хвилиною і бути щоразу трошечки уважнішим до того, що ж тебе оточує, а не зациклюватись на власних проблемах. адже для чого ж ми жевемо якщо не для людей яких любимо (я не лише коханих маю на увазі, а загалом).
втрата з причини смерті. так це страшно, але тут вже нічого не зміниш. і це посто треба пережити. а час...час він допомогає, але комусь раніше, комусь пізніше.
як допомогти людині, в такій ситуації? в принципі ніяк. лише намагатись не залишати довго наодниці, бо може дурниць наробити і не навалюватись одразу з купою співчуття і не примушувати робити щось чого людина не хоче, це ще більше дратує. тут треба знайти підхід і ніжно та повільно виводити з такого стану.

щодо сварок, непорозумінь...це таке. воно минає. намагайтесь все ж таки розуміти близьких вам людей, в будь-якому випадку. це важко, але намагатись треба.
гордість...не просто так це вважається одним зі смертних гріхів...в маленьких дозах вона звичайно необхідна, але не доводьте до передозування...залишитесь самі, а оце дійсно страшно.
  • 0

#6 Пантерка Патріотка

    Президентське звірятко

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 400 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Дніпропетровськ

Відправлено 03.05.2006 – 15:36

 ~Погане дівчиcько~ (3.05.2006 11:06) писав:

Я розумію....але сенс дещо не в цьому...є два типу людей,яких ми втратили, ті що поруч (через гордість...и т.і) і ті що померли...Я хотіла спитати, як саме повернути тих, хто поруч і перестати страждати через тих хто помер,адже якщо людина більше ні на що не звертає уваги, зациклюючись на одному, то життя стає не цікавим для неї. Як повернути друзів? Та як повернути до повноцінного життя тих,хто пережив втрату?
Ніяк. Людина повинна сама зрозуміти, що життя триває і сидячи на могилі не повернеш померлого.
а щодо друзів - зробити перший крок, прийти і сказати "вибач, мені насрати хто був не правий, але ти потрібен(на) мені"... а якщо не повернеться - забути і знайти нового друга. Треба жити так, щоб ні про що не жаліти, жити сьогоднішнім днем і не обертатись назад...
Я живу саме так...
  • 0

#7 Marcos

    ....

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3363 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 03.05.2006 – 15:42

простіше до всього ставиться треба........поболить і перестане.
значить не доля, так і повинно бути ...не судилося просто і все. Треба йти далі
  • 0

#8 Viktor

    НЕВГАМОВНИЙ

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 566 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів, L'viv, Lwow, Leopolis, Lєmberg, Lion

Відправлено 03.05.2006 – 16:20

Незнаю, я стараюсь не псувати стосунки з близькими мені людьми, друзями, тощо. А якщо вже щось й накоїв, то стараюсь виправити ситуацію!
Якщо ж вони самі нехочуть мати справи зімною, то вони мене втрачають, а не я -це їх вибір!

іншим стараюсь допомогти, якщо в них склалися такі ситуації
  • 0

#9 ~Погане дівчиcько~

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 252 повідомлень
  • Місто:Ніжин

Відправлено 03.05.2006 – 17:18

 Viktor (3.05.2006 16:20) писав:

Незнаю, я стараюсь не псувати стосунки з близькими мені людьми, друзями, тощо. А якщо вже щось й накоїв, то стараюсь виправити ситуацію!
Якщо ж вони самі нехочуть мати справи зімною, то вони мене втрачають, а не я -це їх вибір!

іншим стараюсь допомогти, якщо в них склалися такі ситуації
Чим саме допомогти? Словами чи діями? Може порадою?В чому заключається допомога?
  • 0

#10 Viktor

    НЕВГАМОВНИЙ

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 566 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів, L'viv, Lwow, Leopolis, Lєmberg, Lion

Відправлено 03.05.2006 – 17:42

 ~Погане дівчиcько~ (3.05.2006 18:18) писав:

Чим саме допомогти? Словами чи діями? Може порадою?В чому заключається допомога?

Будь в чому з переліченого, залежно від ситуації!
  • 0

#11 ~Погане дівчиcько~

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 252 повідомлень
  • Місто:Ніжин

Відправлено 03.05.2006 – 17:46

 Viktor (3.05.2006 17:42) писав:

Будь в чому з переліченого, залежно від ситуації!
Ситуація смерть близької людини у когось, кого ти дуже любиш та поважаєш, як тут ти допоможеш? Коли він/вона замкнувся в собі перестав готовори з оточуючими, пішов в себе...Як допоможеш? З чого почнеш?
  • 0

#12 Viktor

    НЕВГАМОВНИЙ

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 566 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів, L'viv, Lwow, Leopolis, Lєmberg, Lion

Відправлено 03.05.2006 – 17:50

 ~Погане дівчиcько~ (3.05.2006 18:46) писав:

Ситуація смерть близької людини у когось, кого ти дуже любиш та поважаєш, як тут ти допоможеш? Коли він/вона замкнувся в собі перестав готовори з оточуючими, пішов в себе...Як допоможеш? З чого почнеш?
Ну-у-у-у, це ти вже пропонуєш наочний прикдад!Тобі що порада потрібна?
  • 0

#13 ~Погане дівчиcько~

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 252 повідомлень
  • Місто:Ніжин

Відправлено 03.05.2006 – 17:53

 Viktor (3.05.2006 17:50) писав:

Ну-у-у-у, це ти вже пропонуєш наочний прикдад!Тобі що порада потрібна?
Мені...? Ні. Просто зрозумій, тема зроблена для того, щоб допомогти людям перемогти біль...
Твоя порада,для тих, кому здається що все скінчено?
  • 0

#14 iskra

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 191 повідомлень

Відправлено 03.05.2006 – 19:32

Якщо втратив людину через особисту дурість - щось брякнув не те, чи образив, то краще, звісно, вибачитись і спробувати повернути. Але на мою особисту думку, краще просто не втрачати. Ставитися до людини із розумінням і повагою не так вже й важко, як це видається на перший погляд.
А от якщо людина померла - не знаю, я, наприклад, просто ненавиджу коли до мене лізуть із співчуттями та іншою дурнею, краще б помовчати, посидіти наодинці, розібратися із почуттями. Тому в цьому випадку радити нічого не можу.
  • 0

#15 Marcos

    ....

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3363 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 03.05.2006 – 23:36

 ~Погане дівчиcько~ (3.05.2006 18:53) писав:

Мені...? Ні. Просто зрозумій, тема зроблена для того, щоб допомогти людям перемогти біль...


ніхто крім самої людини її біль не переможе. Так що сенсу в порадах немає, якщо вона сама до цього не буде прагнути
  • 0

#16 Xobb

    Doctor What'son

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1481 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 04.05.2006 – 09:31

бгу, те, шо нас не вбиває, побить нас сильнішими. навіть те, що забирає інших людей з нашого життя. і ще: втрата -- це ситуативно. все-одно там ^ всіх побачим.
  • 0

#17 Dema V

    404

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1365 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 24.05.2006 – 18:40

Я вважаю , що ці думки на кшталт : "Чому його(її) більше не має ? , - є трохи егоїстичними . Не треба жити минулим чи майбутнім , треба жити теперішнім і не потрібно винити себе в смерті інших , всіми рано чи пізно помремо .
  • 0

#18 Вовкулака

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 207 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вже не Вінниця...

Відправлено 25.05.2006 – 23:28

Це досить одностороннє питання в тому плані, що розглядається втрата дорогої людини через тебе і твоє поводження! А в житті може бути і так,що саме через поводження іншої людинки, яка здається тобі твоєю половиною, ти просто відмовляєшся, тому що більше не можеш витерпіти її байдужості до тебе!!! Саме важче тим людям від яких відмовляються, хоча і не досить легко і тим хто відмовляється від свого одностороннього почуття!
А люди які втратили своїх коханих людей по причинні односторонності просто шукають взаємності і щоразу як вони помиляються - вони ще більше замикаються в собі і їх ще важче примусити до закохування!!!!!! :happy1: :yes: :D B)
  • 0

#19 Lixomanka

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 41 повідомлень

Відправлено 12.06.2006 – 11:55

Життя продовжується не зважаючи на все. В мене помер батько, але я зрозуміла, що кого б ми не втратили, ми можемо прожити й так. В світі кожний сам за себе. Втачати когось важко, але це не кінець світу. Так влаштован світ.
  • 0

#20 Hirosima Nagasaki

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 282 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:7 верств до небес, в кінці лісу...

Відправлено 31.08.2006 – 13:36

Дякую за створення такої теми! Я вже ось 5 рік не божу пережити втрату коханого і..кохання... Ні, він фізично живий, та для мене він помер, тоді коли зрадив мене з моєю ж найкращою подругою (сестрою)... Думала не переживу... Глибока депресія... Але я сміялась на людях, показувала, що мені байдуже до нього, а насправді в душі шкреблося стадо диких кішок... Ніхто і до тепер з моїх друзів не знає всієї правди... Хочеться з кимось поділитися, але "ловиш" себе на думці "Кому потрібні чужі проблеми?"... Що тоді? Кільканадцять спроб самогубства?... Які закінчувалися так і не почавшись... Життя продовжується...

Висловлюю всім, хто втратив дорогих людей найщиріші співчуття!
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних