Ваш клон

Я б закрила свого клона у окремій кімнаті, ростила б її, годувала. І коли виникне необхідність випуськала б її...ну там іспити здати, в магазин сходити. І одного дня моєму клону це набридне і вона мене вб"є...ну або просто втече від мене.

Ne_zlaja (23.12.2009 20:25) писав:

Типова користлива натура. + жага до рабовласництва. Нє шоб подружитися з ним

якщо б клонували мене, це викликає цікавість і певний інтерес, а от якщо уявити що клонували моїх не зовсім чемних сусідів, то приємного тут абсолютно нічого не бачу

King Oni: Модерував.

а мене все клонують і клонують..

Мене неможливо клонувати.

Киря (29.01.2009 15:38) писав:

Даремні марення! Треба почекати, поки тей клон виросте. А через 20 років він буде молодим, а Ви - особою середнього віку. І будете Ви без диплому й не буде кому замість Вас на роботу ходити!

Василь (15.01.2010 12:10) писав:

А от про те, що йому ще вирости треба буде я якось не подумала. Писала з огляду на те, що клон відразу буде тако ж віку і розвитку як і я. Мда...не буду тоді себе клонувати.

Клон - це інша особа, бо клонувати можна тіло, але не душу і не особистість.

А що, якщо клон скоїть якийсь злочин, а підозра впаде на оригінала? В них же будуть ідентичні відбитки пальців! Що тоді?

Наразі мені важко уявити собі більшу бздуру. Якщо б у мене був вибір в цьому питанні (бо ж всяке може бути), то я в жодному випадку не погодилася б на створення свого клона. І тут можна розглядати різні аспекти.

Клон не зможе мати такий самий внутрішній світ, як і я. Отже, ходитиме навколо щось, що буде точною моєю копією зовнішньо, але поводитиметься абсолютно інакше. Ось навіщо мені це? У мене можуть виникнути проблеми в стосунках з людьми на різних рівнях. Свого часу мріялося про сестру-близнючку (ну, можна екзамени одна за одну складати, на побачення одна замість одної бігати тощо). Але зі сестрою я була б знайома з народження, в нас були б прекрасні (хочеться вірити, гіпотетично я можу собі це дозволити) стосунки, і ми б узгоджували наші дії. Натомість клон був би абсолютно чужою мені сутністю, яка могла б багато чого зіпсувати в моєму житті.

Клон, напевне, був би молодшим за мене і нагадував би мені про те, якою я була в його віці. Мало приємного.

Та й взагалі, створення людини шляхом клонування - неприродне, а я за природність.

Якби ще й свідомість була майже як моя - в неї б закохалася.
Майже ідеальна, все-таки....

yushchenko (7.01.2010 22:45) писав:

ахаахахахахахахахаааааа


якось випадково ця тема відкрилася на цьому повідомленні майже річної давності.

Проголосував за "це інша особа, окрема людина, тому нехай живе життя сам(а)". Гадаю, клонування - це лише створення людини по зовнішній подобі іншої людини. І хоч я трохи скептично ставлюсь до поняття "душа", все ж вважаю, що клон мав би іншу поведінку, реагував на різні ситуації по різному, мислив по-своєму, а отже був би - індивідуальністю. Додам ще: на розвиток і становлення людини впливає не лише генетичний код (внутрішній чинник), а й навколишня дійсність, інші люди (зовнішній чинник).