Перейти до вмісту

Допоміть завершити...


В темі одне повідомлення

#1 Focobetya

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 82 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Україна, Львів

Відправлено 15.01.2009 – 22:35

  • 1
Десь біля 2000 року я почав вивчати на компі 3D моделювання, якраз в цей час (троха пізніше) вийшов мультик Шрек 1. Переглянувши його неодноразово, я вирішив зробити свій мульт. Всерьоз взявся до втілення своєї мети. Обдумав Що і Як я почав з сценарія, але чомусь його недокінчив (мабуть зацікавився чимось іншим). Я знизу дам те що почав, а твоя задача написати (оставити) декілька речень продовження, і щоб ті речення завершувалися так, щоб наступний міг продовжити історію. Така собі забава...

Джон Лу (на честь головного героя)
У далеких краях, засипаних золотистими гарячими пісками, там де постійно жарить сонце, і практично немає води, а якщо знайдеться якесь водоймище, боротьба за це жадане місце проходить не на життя а на смерть між істотами які заселяють це пекло...
Окрім піску з якого піднімається жар і викривленого неба, де-не-де з землі витяглися вгору кремезні постаті, це кактуси , єдині рослини які витримують засуху і пекуче сонце. Вони простягли свої голочки догори в очікуванні дощу, так дощу , яке б не було це пекло бувають тут і чудеса. Ось на гарячий пісок впала одна краплина яка в той же момент перетворилася на водяну маленьку пару, ось іще одна, іще.... Почалася благодатна мить, дощ….
Там в далечині на горизонті видно темну пляму, вона поволі збільшується і стає зрозуміло що щось рухається в нашу сторону. Щось велике і кремезне. Це був вершник який піднявши руки в гору жадібно ловив краплини дощу і підносив їх до лиця. Його звали Джон, звідки він не знав ніхто, сам Джон цього не знав. Він жив для себе і самого себе.... Хоча ні, в нього був вірний кінь (КХИ..!?!?!) кобила стара дряхла кобила. Діло в тому що Джон був не заможним, короче кажучи був бродягою. Крутився як міг, жебракував, підзаробляв як випадала нагода, займався чесними і нечесними справами за які отримував непогані гроші, на його погляд це було непогані гроші... Так от цю кобилу йому дали за чергову роботу. Ну дарованому коню в очі (КХИ!?!) в зуби не дивляться. Ой як він любить цю кобилку, більше чим себе, навіть ніжно назвав Барига. Ця Барига мала темно коричневу шкіру, хвостик заплетений в косичку, гарно зачесану гриву, все було ідеально тільки... роки беруть своє все із вище переліченого можна було б виділити тільки розум сформований не один рік. В цій старій шкапі таки була клепка в голові що ми згодом довідаємось трохи пізніше, але в нас розповідь не тільки про коня. Так от Джон на вигляд худорлявий мужик, худий тому що недоїдає ну типова хвороба тих що шукають щось, яких немає постійного місця проживання, роботи і все таке. Вдягнутий не дуже шикарно, так як заведено в цих місцях, клітчаста зашморгана сорочина в чорних і коричневих тонах, джинса в нього синя, з лахматими гривами по боках, ковбойські шкари на ногах, зашморгані як і все що звисало на ньому, о ледь не забув ковбойська шапка на голові і старенький кольт на поясі, відомо що це йому оставив батько. Про батька Джон пам’ятав мало, він покинув його коли хлопчина тільки навчився ставати на свої двох. Вас цікавить що він забув у цій пустелі. Розслабтесь все в нього з головою добре. Переїжджаючи з міста в місто він заробляє на кусок хліба. Що він робить? Згадайте його стару шкапу, з мізгами. Він актор, або так йому здається…. Йому є що показати, а ні, йому немає що показати тому що він такий є, такий що непотрібно щось показувати усе само так виходить, люди охоче приходять на нього подивитись, з дурним настроєм ходити не охота. Хтось з жалості кине бродязі монету, або кусок хліба, чим допоможе йому не аби-як на цей день, і йому не потрібно буде вислуховувати бурчання живота.
Наша розповідь почнеться з того, що він не чекав зустрічі з чарівною дамою закопаною по горлянку в пісок, оставленою в такому положенні грітись на сонечку.

Повідомлення відредагував Focobetya: 15.01.2009 – 22:39


#2 Amili

    сама по собі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1458 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 16.01.2009 – 20:32

Вона вже довший час там грілася...передумала про все її "прекрасне" життя, мабуть не кожна жінка в наш час може поцілити в ціль з двістіметрової віддалі і одночасно вміти чудово готувати всілякі смаколики, грати на музичних інструментах, володіти бойовими мистецтвами і вишивати хрестиком але це не завадило опинитися їй тут, в цьому пеклі. Добре, що хоч дощ почав падати, ба ні, розповідають, що інколи тут дощ може перетворюватися в зливу...і тоді потоки води з піском зносять все на своєму шляху...от безглузда смерть..іронія долі..а вона хотіла померти колись в оточенні дітей та онуків... от клятий Креспі...вкотре казала собі не довіряти цим чолов’ягам. А починалося все чудово...
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних


Магазин кубиков Рубика Cubes.in.ua