Перейти до вмісту

Починати треба з виправлення імен


Повідомлень в темі: 5

#1 Білий Дракон

    Хлопець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6385 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Палацу

Відправлено 02.01.2009 – 23:52

  • 5
Починати треба з виправлення імен

Видатний мислитель Конфуцій повчав, що починати треба з виправлення імен. Це фантастично-геніальне повчання і його слід розуміти так, що всяке мислення повинно бути цілісним, тобто односистемним, що припускає існування лише одного центра системи – центра мислення.

Універсальною фігурою Всесвіту є коло, куля. Слова слово й мова, про що ми не втомлюватимемося повторювати, означають коло. Спочатку було коло, і коло було Богом, і коло було з Богом. Принциповою властивістю кола є наявність лише одного центра. Виникнення другого, іншого центра означає руйнацію системи. Коли з’являється новий центр, ми можемо писати «пропало».

Чому Конфуцій так сказав? Тому що всяке мислення (а мова – це система мислення) повинно – якщо воно хоче існувати – пізнати весь світ зі своєї точки зору, зі своєї дзвіниці – зі свого центру. Пізнати – значить дати по можливости всім явищам світу свої імена, свої назви. Право дати комусь чи чомусь свою назву – велике право. І почесне, і солодке. Як і всяке право, воно виборюється. Коли японець із Фудзіями, француз із вежі Ейфеля, москвин із вежі Кремля чи поляк із мурів Вавеля дивляться на одні й ті ж явища світу, вони дають їм кожен своє ім’я, назву. Це невидиме змагання в інтелектуальній, духовній сфері, на відміну від видимої боротьби, наприклад, за Курильські острови, чи острів (але не скелю!) Зміїний.

Головною причиною нашої сумновідомої меншовартости на психологічному рівні є неповнота, незавершеність нашого світогляду, нашої національної масової свідомости. І закріплено це, серед тисячі інших антиукраїнських закріплень, наприклад, у нашому чинному правописі. Коли ми читаємо там Біла Підляська, Белград, річка Бєлая тощо замість Біле Підляшшя, Білоград, Біла, то тим самим стверджуємо нашу інтелектуальну, духовну поразку й перемогу чужого розуму – польського, московського тощо. Це наслідок колоніального минулого, старі, вкрай шкідливі стереотипи. І виправити цей величезний ґандж хоч із нами, хоч без нас покликані молодші покоління мовознавців, мислителів, філософів, інша річ, що без нас суспільством буде втрачено кілька зайвих років або десятиліть.

А часовий фактор – фактор першорядний. Коли на карті як Фенікс знов постала незалежна держава Українського народу, народ піднісся духом і забажав прекрасних, золотих плодів. Але з плином років, коли в глуздом окреслені терміни плодів незалежности ми не відчули, наша радість поступово змінилася розчаруванням, а воно своєю чергою привело до розуміння причин, чому багато що йде не так, як нам би того хотілося.

Спершу проступив висновок, що в державі бракує нормальної чолівки (нормальний означає перпендикуляр, який завжди стримить угору, в небо, в космос, тобто символізує підйом енергії, ерекція духа тощо). Але далі з’ясувалося, що брак чолівки – явище невипадкове, що інакше в даному середовищі й бути не може. Отже випливла проблема середовища. Природне середовище – явище природне (даруйте свідому тавтологію). Звідси – проблема неприродности українського суспільного середовища...

Десь на початку осени 2004 р. На каналі УТ-1 у рубриці «Четверта влада» була проведена дуже цікава передача, присвячена пошуку відповіді на питання, що й досі не дається до розв’язання Українському суспільству – формулювання своєї Національної ідеї. У передачі брали участь відомі в Україні інтелектуали М.Попович, В.Брюховецький, І.Драч, В.Олійник, М.Жулинський, І.Дзюба та інші не менш значні представники розумової праці.

Ведучий О.Савенко багато разів запитував їх усих, в чому ж полягає саме Українська національна ідея, а не ідея будь-якого народу взагалі, але, на превеликий жаль – і це найдивовижніше! – жоден із них не міг цього сказати.

На противагу цьому, усім добре відома Московська національна ідея: православ’я, самодержавство, народність. За нашим давнім невеселим спостереженням, проблемність Українського формулювання ідеї є цілком закономірною. Адже всяка ідея є розуміння. Наприклад, ідея Бога кожного народу є розуміння Бога цим народом. Якщо свідомість народу негерметична, обрізана, то і Бог у такого народу може бути обрізаний. Як сталося з Ісусом Христосом на восьмий (чи то 14-й) день його народження, як подає Біблія. І так у всьому.

Те, що українцям так тяжко дається ця формула, є прямим наслідком теперішнього українського світогляду, світорозуміння, світоуяви. Нам уже не вперше доводиться говорити про те, що цей світогляд тяжко, дуже тяжко спотворений. Тобто є великим відхиленням від світлоносного природнього світогляду наших Предків, побудованому на єдиному й непорушному законі Природи-Всесвіту – законі рівноваги.

За цих обставин доводиться «вдень із вогнем шукати людину» із правильним розумінням цієї проблематики. За останні 16 років нам лише двічі пощастило публічно почути одне ключове слово, ключове поняття, невід’ємно належне нашій Нацьідеї: року з півтора тому у програмі ТК «1+1» «Я так думаю» з уст, як це не дивно, одного московськомовного пана прозвучало слово Києвоцентризм, а вдруге – з уст Ю.Тимошенкової при представленні першої Програми її уряду Верховній Раді: пролунало державницьке: Україноцентризм! Лише дві душі, дві світлі голови за всі роки незалежності! А все, на наше глибоке переконання, тому, що вся решта людей, мільйони шукають не в тім степу. Нема методології пошуку. (І де в біса ці філософи з НАНУ?)

На наше переконання, цілісна (наголошуємо, цілісна!) формула Національної ідеї містить шість принципів розуміння світу й саме таку їх черговість, послідовність:

1. філософсько-методологічний принцип – як правильно підходити, братися до всього розмаїття явищ життя;

2. світоглядний принцип – із якої точки (дзвіниці) дивитися на світ;

3. ідейний принцип – як і чому надавати перевагу в житті;

4. релігійний принцип – (не слід поспішно думати, що це неодмінно християнство);

5. політичний принцип – про правильний державний принцип України;

6. соціально-економічний принцип – говорить сам за себе.

Отже, шість простих і зрозумілих принципів. Якщо ж хто обґрунтує потребу сьомого чи якогось іншого – заслужить Шевченківську або в гіршому випадку премію Нобеля в царині гуманітарної науки.

Таким чином, шість клітинок для формули означені. Тепер треба лише вписати в кожну з них правильну назву принципа і Національна ідея, можливо, буде у нас у кишені, точніше, в голові.

Завдяки новій українській інтелектуальній зірці Юлії Володимирівні Тимошенковій одна з клітинок, наче в періодичній таблиці хімічних елементів Д.Менделеєва, щасливо заповнена. Черга за рештою.

Як бачимо, московська ідея складається з трьох із шести названих принципів. Честь і хвала їм за це. Виходить і трьох їм досить, щоб бути вагомою світовою державою, незалежно від внутрішніх і зовнішніх потрясінь. Звідси легко здогадатися, яка перспектива чекає Україну, коли вона опанує й запровадить у себе не половину – 3, а всю цілість – 6 принципів життєрозуміння. Саме ця цілість, повнота й буде знаком повноти нашого посполитного, справді Українського розуму. І саме він, а не якась там «загряниця», Євросоюз, СОТ чи НАТО нам поможе.

© Володимир КУЗЬМЕНКО, Кіровоградщина

Повідомлення відредагував Білий Дракон: 02.01.2009 – 23:53


#2 рівноденник

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 18 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луганське на східній Україні-Русі

Відправлено 03.01.2009 – 11:42

Слушно. А ще є нічим не гірший традиційний варіянт на означення дружини - Тимошенчиха. А „Тимошенкова” мені особисто видається радше за ім’я для дочки
  • 0

#3 Kassandra

    Т-Сонятко

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5187 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сплячих левів

Відправлено 18.01.2009 – 14:12

Білий Дракон
ну а ти сам що думаєш щодо того всього зі статті?
Бо я думаю що в пан може й правильно думає,але трохи не тим. І власне, про йде мова в статті? Про національну ідею чи про прізвища?
  • 0

#4 Svensson

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 99 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Берег моржової кости

Відправлено 01.03.2009 – 19:06

Перегляд дописурівноденник (3.01.2009 11:42) писав:

Слушно. А ще є нічим не гірший традиційний варіянт на означення дружини - Тимошенчиха. А „Тимошенкова” мені особисто видається радше за ім’я для дочки
В українській традиції були форми жіночого та дівочого прізвища. Якщо чоловік ГУЛЕВИЧ, то його дружина - ГУЛЕВИЧЕВА (фактично - присвійна форма), а донька - ГУЛЕВИЧІВНА. Форма ГУЛЕВИЧИХА- це вже радше стосується старої жінки, переважно - вдови. З цієї форми виникли прізвища з суфіксом -шин: ПАВЛИШИН (син Павлихи, вдови Павла), ПЕТРИШИН, ФЕДОРИШИН і т.п.
У польській мові такі форми вживаються, а навіть мають певні корективи "на милозвучність". Наприклад: чоловіче прізвище СНЄГ, тоді дівоча форма була б СНЕГУВНА, але оте "гувна" звучить, е-е-е..., ну, невдало. Тому вживають при такому чергування приголосних - СНЄЖАНКА.
Такі ж форми офіційно існують й у литовській мові. Наприклад: чоловік - ОРБАКАЙТІС, дружина - ОРБАКАЙТЕНЕ ("тіпа Пугачова"), донька - ОРБАКАЙТЕ.

Повідомлення відредагував Svensson: 01.03.2009 – 19:08

  • 0

#5 Білий Дракон

    Хлопець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6385 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Палацу

Відправлено 01.03.2009 – 20:02

Українські селяни і простий люд взагалі переважно не мали прізвища.
  • 0

#6 Svensson

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 99 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Берег моржової кости

Відправлено 01.03.2009 – 20:27

Перегляд дописуБілий Дракон (1.03.2009 20:02) писав:

Українські селяни і простий люд взагалі переважно не мали прізвища.
Прізвищ не мали не лише українські, а фактично селяни скрізь у Європі до часу обов'язкового запровадження прізвищ. Принаймні ця норма почала діяти на українських землях з кінця 18 ст. - тоді вже в усіх метриках фіксують прізвища.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних