Перейти до вмісту

Український рушник


Повідомлень в темі: 46

#21 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 29.08.2007 – 14:00

 Nechupara (26.08.2007 21:07) писав:

Виникло питання. Коли потрібно починати вишивати весільний рушник? Хочу обов"язково це зробити сама. Поки ще нікуди не збираюсь (я про заміжжя). Чи треба чекати заручин і все таке? Чи можна хоч зараз?
Я собі давно вже рушника вишила....перша, вишита мною річ...Почала вишивати ще в школі і ні про яке заміжжя тоді мови навіть і близько не було. Хочу поділитись своїми знаннями чи думками з тими, хто хоче вишити рушника. На весілля рушник має бути вишитий власноруч, бо ти сама, кладучи хрестики, стелиш собі життєву долю. Спочатку добираємо цільну тканину, нитки, голки. Коли вже вибрала візерунок і маєш вишивати - потрібно помити руки, щоб зняти увесь негатив, подумки прочитати молитву (якщо вмієш). Весільний рушник не пореться, коли помилилась, бо вороття в прожитий день немає. Рушник вишивається з добрими і гарними думками, з мріями, у тиші...ну і бажано не дуже всім його показувати, щоб не наврочили
  • 1

#22 Юльчик

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 257 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:смт.Добротвір

Відправлено 29.08.2007 – 15:16

Трохи влітку вишивала, коли була в бабусі. Взагалі люблю вишивати, але то на мене находить періодами
  • 0

#23 Соне4КО

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 51 повідомлень
  • Місто:Черкаська обл.

Відправлено 31.08.2007 – 09:18

Поки що вишивала тільки картинки, подушечки і т.і. Але зараз хочу вже почати вишивати весільний рушник (хоча заміж ще не скоро, але потім мабуть не вистачатиме часу). Зараз уже підбираю візерунки і знаходжу та читаю різну літературу про те як правильно вишивати, якими нитками і які краще символи підбирати саме для весільного рушника. Так наприклад я вже знаю, що на весільному рушнику не має бути чорного кольору і його має вишивати саме молода дівчина для себе (не доручайте цю справу бабусям чи мамам, адже в них у душі вирують різні тривоги щодо вас і вашого подальшого життя, а всі ці тривоги передаються і на рушник. Тому закликаю всіх молодих дівчат власноруч вишивати собі весільні рушники)
  • 0

#24 olka

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 3 повідомлень

Відправлено 31.08.2007 – 14:52

Дуже люблю вишивати.
Вважаю, що весільний рушник повинен бути вишитий нареченою. Хоча, коли дівчині не подобається вишивати - то краще не братись за весільний рушник, бо, як на мене, вона в такому випадку вкладе у нього багато негативу (частково і у свою подальшу долю).
Я вишивала свій весільний рушник сама - задоволення море і душі, любові вкладеної в ту роботу також.
Раджу усім мамам вчити своїх донечок вишивати, це ж така ГАРНА традиція.
До речі останнім часом спостерігаю, як мої подруги, які НІКОЛИ не вишивали беруться вишивати рушники (звичайно переважно весільні) - так приємно спостерігати, що все таки давні традиції не вмирають, а навпаки оживають....
  • 0

#25 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 31.08.2007 – 16:44

 Соне4КО (31.08.2007 10:18) писав:

Поки що вишивала тільки картинки, подушечки і т.і. Але зараз хочу вже почати вишивати весільний рушник (хоча заміж ще не скоро, але потім мабуть не вистачатиме часу). Зараз уже підбираю візерунки і знаходжу та читаю різну літературу про те як правильно вишивати, якими нитками і які краще символи підбирати саме для весільного рушника. Так наприклад я вже знаю, що на весільному рушнику не має бути чорного кольору і його має вишивати саме молода дівчина для себе (не доручайте цю справу бабусям чи мамам, адже в них у душі вирують різні тривоги щодо вас і вашого подальшого життя, а всі ці тривоги передаються і на рушник. Тому закликаю всіх молодих дівчат власноруч вишивати собі весільні рушники)
Хмм...в мене червоний і чорний і шо?...і в мами такий же був...єрунда то все .
  • 1

#26 IRo

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 92 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Полтава:))

Відправлено 11.10.2007 – 22:21

 ERIS (29.08.2007 13:36) писав:

Моя мама собі на весілля свма вишила рушник :D

Я б напевно застрілилась....
Так,вишивати-то треба терпіння неймовірне мати! В мене поки такого немає теж,вистачає лиш на в"язання та шиття(( Але мама 2 рік поспіль вишиває :happy1: вже й рушники на весілля мені зробила,кишені джинсів вишила,а тепер ще й вишиванку дороблює :D
  • 0

#27 bulbashka_aero

    Вівця-перевертень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1577 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Кременчук

Відправлено 12.10.2007 – 09:36

Гм! :D Дівчатка, а як же ви збираєтеся вишивати весільного рушника, якщо ще заміж не зібралися?
Ну вишиєте ви половину нареченої (хоча починати тре’ з "хлоп’ячої" половини)...
Треба ж дещо знати про нареченого і його родину, щоби родове дерево правильно вишити.
І перекидатися з однієї частини вишивки до іншої небажано в такому випадку...
  • 0

#28 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 12.10.2007 – 20:26

 bulbashka_aero (12.10.2007 10:36) писав:

Гм! :blink: Дівчатка, а як же ви збираєтеся вишивати весільного рушника, якщо ще заміж не зібралися?
Ну вишиєте ви половину нареченої (хоча починати тре’ з "хлоп’ячої" половини)...
Треба ж дещо знати про нареченого і його родину, щоби родове дерево правильно вишити.
І перекидатися з однієї частини вишивки до іншої небажано в такому випадку...
Ну правильно! Нафіга вишивати? Краще на базарі мальованого купити і то в день весілля чи перед тим день...Радять тут...:blink: Дівчата, не слухайте дурних порад. Вишивайте свою долю самі і то не залежить чи є жених чи нема.. Ото прийде, гляне яка ви і всьо.....і заміж...а рушничок вже готовий, ну як альтернативу мона посадити на балконі гарбузика маненького
  • 1

#29 Гість_Іллюзія_*

  • Гості

Відправлено 26.11.2008 – 18:26

Привіт! Я дуже люблю вишивати!
Вишила вже собі весільні рушники, також вишила і сама пошила вишиванку, а зараз вишиваю сорочку для свого коханого.
Думаю, що вишивка завжди залишиться актуальною і такою, що буде цінуватись досить високо і дорого.
  • 0

#30 bulbashka_aero

    Вівця-перевертень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1577 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Кременчук

Відправлено 26.11.2008 – 19:54

 Ластiвочка (12.10.2007 20:26) писав:

Ну правильно! Нафіга вишивати? Краще на базарі мальованого купити і то в день весілля чи перед тим день...Радять тут...:rolleyes: Дівчата, не слухайте дурних порад. Вишивайте свою долю самі і то не залежить чи є жених чи нема.. Ото прийде, гляне яка ви і всьо.....і заміж...а рушничок вже готовий, ну як альтернативу мона посадити на балконі гарбузика маненького
фуууууууу! Та хіба ж я радила готового купувати? Просто якщо вже дотримуватися традицій, символіки.... Так же буде цікавіше і по-справжньому.
  • 0

#31 Гість_solor_*

  • Гості

Відправлено 05.04.2009 – 22:09

Та вишиті рушники мають бути в кожній хаті! Давно вже звернув увагу наскільки вишиванка прикрашає дівчину. Так само рушники прикрашають оселю ~:happy1:

В тему: є такий Інтернет-магазин "Український стиль". У ньому з’явилася окрема рубрика з українськими рушниками. Деякі дуже кльові!

Зображення


Повідомлення відредагував solor: 05.04.2009 – 22:11

  • 0

#32 Файна цьотка

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 166 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Лемберг

Відправлено 23.06.2009 – 09:26

А я не зважала на якісь правила, вишивала, ще навіть не знала для кого, фактично, вишивала для одного, а заміж вийшла за іншого...
І настрій різний був, і нитки чорі і червоні - і начого))) Жива-щаслива)))) Моя мама взагалі вишила собі на весілля по 3 рушники - 2 під короваї, один - щоб ставати на нього. Її ж рушники потім на моєму весіллі на образах висіли...
  • 0

#33 Emika

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 678 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 05.08.2009 – 00:15

Виявляється, найпопулярніша нині техніка вишивки - хрестик - на наших теренах була запозичена відносно недавно, в ХІХ ст., як зазначає працівник музею І.Гончара Ю.Мельничук

Цитата

А хрестик – це також давній шов, який характерний для Азії. Він був потім поширений в Єгипті, далі в Європу потрапив і з Європи прийшов до нас. Містечкова культура, на відміну від селянської, раніше почала вживати хрестик. Всі ці натуралістичні візерунки, які вишиті хрестиком, поширилися з 1850-х років в імперії, куди входила Україна. Їх назвали брокарівськими на честь фірми «Брокар і компанія», яка випускала мило, парфуми, косметику, туалетні води, пудри та інше. З одного боку журналів, які поширювалися, була реклама цих товарів, а з іншого – візерунки для вишивання хрестиком. І таким чином багато таких збірників випускалося. Зрозуміло, що це в першу чергу в містах у панських садибах було поширене, а потім вже перейшло і в селянську культуру.

  • 0

#34 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 16.09.2009 – 08:02

трохи сумбурно, але може комусь буде цікавою така інформація

Рушник вишиваємо із знакових і символічних елементів, що в поєднанні складають єдиний сюжет орнаменту. Коли вишивають ромби – вони мали значення урожаю, плодючості землі і людства. Вишита восьмикутна зірка означає Бога, Сонце, хвиляста лінія – нескінченність життя, стилізована калина – уособлення дівочої краси, молодості, кохання, виноград – символ благополуччя, квіткові пуп’янки – вказували на дітей і продовження роду. Велике значення у візерунках мала крапка, її вишивали в ромбах, складали візерунки тільки – одних крапок. Крапка – значить все сказано. Крапка – символ води, крові, зерна.
У весільних обрядах початку минулого століття було задіяно навіть до 20 рушників. На них клали коровай, ними перев’язували старостів, простеляли дорогу молодим. Особливою святинею для молодих є той рушник, на якому батьки благословляли молодих. Цей рушник не показували до благословення стороннім. Його передавали з покоління в покоління. Старий візерунок нащадки відтворювали на новому полотні, як енергетичний код роду.
Вишитий рушник означає життєву дорогу. Вишиваючи весільний рушник треба думати про найкращі мрії і почуття, не сваритися, не злитися на когось.
Дівчина, перш ніж взятися за вишивання - постилася, молилася, мила руки, щоб позбутися негативної інформації на пальцях і бруду. Починати вишивати рушник – у четвер зранку. Це енергетична вершина тижня. В вишитому рушнику закладається програма майбутнього подружнього життя. Дрібні помилки не випорювати, щоб не внести хаосу в долю. Життя йде своїм шляхом, і якщо якась квіточка чи хвилька відхилена вбік – нічого не змінювали. Екстрасенси досліджували голку, нитку, полотно, вишиття. Довели, що голочка має більшу біологічну енергію, ніж такий самий шматочок сталевого дроту. Весь рушник треба вишивати однією голкою, не зломити і не загубити її. Вишивати на домотканому полотні, де є одна неперервна нитка. Найбільший енергетичний потенціал там, де немає вишиття. Там потрібно ставати навколішки, але зараз стають на нього у взутті. У рушника є два боки. Першим вишиваємо плюсовий – це бік із сторони нареченого. На тому боці робили незначні помітки. Другий бік – це «мінус» - зі сторони якого стає жінка. До народження дитини рушник не давали нікому відшивати.
Рушники вишивають геометричним і рослинним орнаментами, вишивають птахів, на саме вишиття ставати не можна, означає не топтати квітучу долю, продовження роду.
Вишивають рушники гамою різних кольорів, а також поєднання червоного і чорного кольорів. Є багато легенд про червоний колір. Одна з них – це колір любові, родинних зв’язків і нескінченності їх існування. Чорний колір – колір землі.
Вишиваючи рушник для себе, для своєї майбутньої сім»ї дівчина творила власну долю.

  • 1

#35 Росава

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 25 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:У чортів на виступці))

Відправлено 24.06.2010 – 01:00

Починаючи від народження і до самої смерті, рушник супроводжував все життя українця. На чистий білий рушник, або лише полотно, котре називалось крижмо, приймали малу дитину, що символізувало чистоту новонародженої душі. Довгий прямокутний шмат тканини завжди у наших предків означав дорогу, шлях, який веде людину, допомагає їй жити. Так само в далеку путь проводжали душу, спускаючи тіло небіжчика до ями на рушниках чи полотні. Як і у випадку з крижмом при народженні дитини, тіло небіжчика загортали у саван з чистого, вибіленого полотна, бажаючи йому подальшої світлої дороги у зоряних світах.

Ще задовго до християнських часів люди розвішували тканини та вишиті рушники у священних гаях та дібровах, де відбувалося їхнє спілкування з Творцем. Адже вся Природа - його творіння, і в кожній живій і неживій формі Він перебуває. Рушники були своєрідними медіаторами, тобто посередниками між Богом і Людиною. Ті коди, ключі, що наносилися на рушники, завдяки лініям та кольорам, допомагали людям спілкуватися зі світом невидимим, який населений різноманітними духами. Ці духи, що належать до чотирьох стихій - Вогню, Повітря, Землі і Води, сукупно будують усі живі форми, в тому числі і людину як фізичну істоту. Тому інформація про це була відома нашим предкам, і вони спілкувалися з духами, приваблюючи світлих, або добрих для життя і відлякуючи злих.

Філософ і математик Платон говорив, що Бог діє по геометричних лініях. І дійсно, орнаменти, що наносилися на рушники, так само, як і на одяг, структурували навколишній простір у бажаний, комфортний для життя людини стан. Тільки у першому випадку структурувався простір помешкання, чи того середовища у природі, де знаходився рушник, а в другому - простір довкола людини або її аура. Ми часто вживаємо поняття атмосфера дому. Вона може бути тепла, приязна, а може бути холодна, чужа. От власне рушники і робили цю атмосферу теплою, насиченою невидимими, але такими необхідними флюїдами.
Рушники використовувалися, враховуючи їх велику силу, магію, чи, виражаючись сучасною мовою, дію, у різноманітних життєвих ситуаціях. Старі рушники ХХІІ-ХУІІІ століть, котрі знаходимо в музейних зібраннях, свідчать про те, що краса рушника залишалася на другому плані, а на перший - виступала його сакральна, ритуальна функція. Тобто в першу чергу треба було нанести певну символіку, орнамент, дотримуючись при цьому також відповідних умов. Яких саме, скажемо про це нижче.

Уже в XIX сторіччі, коли починається руйнація світогляду та світосприйняття, коли цивілізація почала наступати з усіма благами, спрощуючи не в кращий бік життя людини, це позначилось і на вигляді рушників. Вони ставали дедалі пишнішими, вишиття заповнювало весь простір полотна, аж поки взагалі не сталася підміна старих сюжетів новітніми, чужими - натуралістичними зображеннями квітів, барокових форм.
Але повернімося до золотого віку українських рушників. З того, що вдалося зафіксувати етнологам протягом 2-ї половини XIX та всього XX століття, вимальовується панорама широкого застосування рушників окрім вище перерахованих обрядів. Відомі обиденні рушники, котрі ткалися, вишивалися за одну ніч - від заходу до сходу Сонця. Такі рушники виготовлялися жінками з приводу багатьох проблем, які виникали в родині, сільській общині тощо. Це могла бути хвороба когось з родичів, якого треба вилікувати, а трави та інші методи не допомагали. Або виготовляли рушник жінки всього поселення, коли їхні чоловіки перебували в цей час на війні. Виготовляли рушники під час епідемій різних хвороб, як серед людей, так і серед домашніх тварин. Як правило, такий рушник виготовлявся в одній хаті, куди збирались жінки у непарній кількості. За всю ніч між ними не промовлялося жодного слова, всі були сконцентровані на роботі та проблемі, яку думками кожна жінка вирішувала і вкладала свою частку енергетики. Складені енергії воєдино, очевидно, робили такий рушник унікальним по силі свого впливу.

Рушники завжди висіли на покуті, святому місці, де збирається вся родина на трапезу, освячуючи її молитвою. По суті рушники виконували роль тих же святих образів. Із запровадженням християнства вони не зникли, а разом почали співіснувати з іконами, слугуючи для них прикрасою. Напевно відтоді стало применшуватись значення рушника, зводячись лише до його декоративної функції.
Зберігся також звичай, будуючи хату, останню крокву на завершення даху заносити на рушниках, потім наймолодший з майстрів має поставити на вершину даху вінок — букет з гілок берези або дуба (не сухі гілки, а свіжі, бо може загинути рід), разом з квітами, пов'язані рушничком, якого для цієї мети вишивала майбутня господиня дому. У наш час у деяких районах Галичини його замінюють кольоровою стрічкою, якою пов'язують віху.Побутували також невеликі за розміром так звані хлібники (у лемків з польських Бескидів та лемків словацьких — хлібовки), в які загортали хліб. їх оздоблювали по краях двома невеликими смужками орнаменту. Часом хлібники гарно вишивали й посередині, а їх краї завершували вузенькими смужками орнаменту.

На рушнику, вишитому світлими, веселими кольорами, без жодного чорного стібка, несли дитину до хрещення. Хресна мати готувала його заздалегідь, а загортаючи в нього немовля, примовляла 'красну дорогу новонародженому, щоби життєвий шлях був такий же світлий і добрий, як той рушник. Після хресної купелі дити ну знову загортали в рушник, а поверх нього кожен з хресних батьків неодмінно клав крижмо — золоту або срібну монету з побажанням добробуту. Цього рушника та крижма не можна було нікому передаровувати. Вважали, що через те зломиться дорога життя. В першій половині XX століття рушник крижмо замінено на чисте біле полотно, якого має бути непарна кількість метрів. З того полотна цій дитині шили сорочечки чи платтячка і т.п.
Якнайкраще, найширше використовувався рушник у весільному обряді. Етнолог Софія Терещенко зафіксувала на початку XX ст. на 3венигородщині (Черкаська обл.) за час весілля використання рушників біля 20 разів. Дійсно, весілля - це свято, до якого родина готувалась заздалегідь, і дівчина наперед вишивала для цього посаг, в тому числі і рушники, маючи вдосталь часу. Тому саме весільні рушники, що представлені по музейних збірках, найбільше і найбагатше вишиті. На жаль в минулому етнологи мало звертали увагу на семантику рушників у певному ритуалі під час весілля. Знову ж таки через той факт, що рушникові якби відводилась роль прикраси.

Найбагатшу культуру вишиваних рушників ми бачимо на Середній Наддніпрянщині - регіоні, який з різних точок зору справедливо називають серцем України.
Для того, щоб мати готовий вишитий рушник, треба було докласти ще багато зусиль та праці. В першу чергу - це прядіння ниток та ткання полотна для рушників. Рушник був святою річчю, і до нього ставились надзвичайно з високою повагою. Про це свідчить той факт, що для вишивання бралось найкраще, найтонше, найбіліше, найкращої якості полотно, купувались дуже дорогі червоні нитки. Ми бачимо на старих полтавських, київських, чернігівських рушниках багатство червоного кольору, в той час, як у вишитті сорочок, наприклад, вживали червоні нитки набагато менше.

Процес вишиття рушника (за давніми принципами). Етапи та головні критерії в роботі
Під час вишивання рушника з рослинним узором, то як правило брали шмат цілого полотна, ні в якому разі не зшитого (що означає перерубану дорогу, а кому вона треба..), і накладали на старе вишиття. Олов'яною ложкою, вуглинкою, або іншим способом перетирали, переносили узор на новий рушник. Полотна на рушники по довжині брали стільки, щоб було кратне людському зростові. Дійсно, подільські рушники найчастіше короткі - 150-180 см, київські, черкаські, деякі полтавські - 300-350 см, окремі рушники сягають довжини 450-550 см.

Тепер, коли у нас є готовими полотно, голки, нитки, настає час підготуватися самим до вишивання. З описів старших людей, які займалися цим, це виглядало так:
Ніколи не приступали до вишивання зопалу. Спочатку про це роздумували, заспокоювались, молились. Рушники весільні, та напевно і багато інших, починали вишивати в четвер - Перунів день, щоб мати найвище покровительство. Починали вишивати вранці, коли Сонце підходило вгору до зеніту, ніяк не увечері.
Коли сідали вишивати коло вікна, то так, щоб сісти до світла передом, або боком, але не задом.
Далі, взявши голку з засиленою вишивальною ниткою, читали молитву та побажання, залежно від того, який рушник вишивали.
Ці молитви, побажання спрацьовували, як програма, що накладалась, та вшивалась у рушник.
Завжди, після перерви, перед продовженням роботи їх повторювали. Коли відкладали роботу до наступного продовження, то не залишали як-небудь полотно, а акуратно його складали.
Якщо залишати зім'ятим, то і доля так поведеться, що не буде . порядку. Коли закінчувалась нитка у голці, то ніколи не втикали голку саму у полотно. Треба було засилити нову нитку, і лише тоді вколоти її у полотно.
Роботу ніколи не клали на ті місця, де сплять і сидять. Навіть краще було покласти на землю, якщо не було в той момент куди.
Складену акуратно роботу загортали у тканину, не залишали відкритою.

У багатьох місцевостях жінки вишивали у цілковитій тиші, спокої, таємно, щоб ніхто не бачив їхньої роботи, на противагу існуючому у літературі описі вечорниць, де збирались дівчата вишивати. Можливо таке спільне вишивання й було, проте не рушників. Рушник - річ глибоко сакральна і через те інтимна.

Кожен кінець рушника починав вишиватись знизу угору, за таким же принципом, як виготовлялося полотно на рушники. Ніколи не перестрибували з одного кінця до іншого, щоб вишивати окремі елементи.



Чим старіші рушники ми бачимо по музейних збірках, тим більше переконуємось, що в першу чергу вишиття наносилось не заради краси, а завдяки сакральному наповненню, ритуальному призначенню. Такі старі рушники часто мають асиметрію у виконанні кінців. Вона не кидається у вічі на перший погляд, але при детальнішому розгляді розбіжності часом просто вражають. Це говорить про те, що кінці рушника люди свідомо позначали.
Необхідно відзначити, що вишиваючи рушники, традиція передбачала виконання таких моментів:
По-перше, працюючи, ніколи не випорювали помилки. Ті помилки, що ставалися на полотні при їх виправлянні вносили деструкцію в енергетику рушника. Як не можна наново пережити вчорашній день, так І не варто переробляти роботу, а треба йти далі. Рушники, котрі вишивались з піснею і молитвою, з асиметрією і різними мітками, вражають нас своєю живістю, а ті, які технічно бездоганно виконані - нецікаві, холодні, безсердечні (вишиті тільки розумом).
По-друге, рушники у минулому виготовлялись так, що обидва боки були вишиті однаково і чисто. Видимий для нашого ока бік символізує наші діяння, котрі відомі для людей, а невидимий - думки та бажання. Останні для людей невидимі, і часто йдуть всупереч нашим вчинкам, у яких ми хочемо здаватися людям гарними. Проте перед Господом сховати нічого не вдасться. Невидима наша сторона повинна бути у цілковитій гармонії з видимою, в цьому полягає сенс Буття.

Дерево Життя, Світове Дерево, Дерево Роду, Древо, Квітка, Вазон - все це наукові та народні назви центрального символу в українському вишитті, особливо рушниках. Древо символізує собою загалом Космос з усіма його проявами. Сягаючи своїм коренем неосяжних глибин витоків, воно розвивається в могутній прямий стовбур (вісь Всесвіту) з кроною, спрямованою вгору. Дерево являє собою безсмертя, нескінченість Життя, його розмаїття. Воно стоїть понад часом (об'єднуючи минуле, сучасне І майбутнє) та простором (будучи центром Світу, включаючи всі плани Буття). Умовно Древо можна поділити на три частини -коріння, стовбур і крону, які співвідносяться з трьома світами долинним (підземним), земним та горішнім (небо). В той же час на цьому образі відображено дуальність, полярність Світу - поєднання Духа і Матерії. Матерія являє собою коріння, стовбур, гілки (статична форма), як скелет дерева взимку. А Дух - це молоді гілки з листям, квіти, плоди, бруньки (динамічна субстанція), - дерево весною та влітку.
Іконографічно Дерево Життя зображується квітучим. Квіти символізують людські життя сьогодення, бруньки - зародки майбутніх поколінь, а плоди -людські діяння, різноманітні у своїй значимості для цивілізації. Дуже часто обабіч Древа зображується багато дрібних елементів різного розміру та форми. Вони демонструють собою загальну життєву силу - ефір, який наповнює собою простір. Древо завжди має яскраво виражену центральну верхню квітку. Вона символізує собою Вогонь Життя, який палає постійно, не згасає, повний енергії. Цей Вогонь оберігається двома світлосяйними духами - ангелами (у християнській традиції), або пташками (в народній інтерпретації). Такими ангелами-хранителями виступають також і предки, котрі відійшли з цього Світу, але їхні душі пильно стежать, аби ніщо не зашкодило Родовому Древу.

Найчастіше Дерево вишивається проростаючим із вазона, горщика. Це символічне зображення Дерева Роду, що виросло з гілочки, відламаної від Світового Дерева Життя. Горщик семантично означає першопредка, культуру. Ще в далекі дохристиянські часи Дерево було символом Рода - прабатька всіх богів. Рода часто подають у супроводі Рожаниць - богинь, котрі відповідають за будь-яке народження. Отак стародавня назва бога і його символ перейшли на означення багатьох поколінь, що походять від одного предка.
Стосовно семантики чисел, у зображенні Дерева вона має велике значення. Як правило, Древо має непарну кількість гілок, завдяки двобічній симетрії та єдиній центральній квітці. Але є винятки, коли вишиваються Дерева з парою квіток угорі. Найпростішим є зображення Дерева з трьох гілок. Воно вщоме здавна, знайдене на кераміці трипільської культури. Значення його, як і Трійці (Три Суті, але не тризуб), - троїстість Світу в процесах творення (Брама), руйнування (Шива), над якими панує Всевишній (Вішну), або Абсолют.

Дерево ніколи не копіює якусь конкретну рослину, її листя, квіти, чи плоди. Завжди це збірний, узагальнений образ, у якому все символічно. Багато мотивів та орнаментів подають схематично маленькі дерева, котрі чергуються за кольором, часом конфігурацією, розміром. Це відгомін давнього культу рослин, дерев, який був як і у наших предків, так і в кельтів, друїдів. Проте, окремі рослини все ж таки впізнаються, І навіть спеціально так вишиваються, що кожному зрозуміло. До таких рослин, що дуже часто супроводжують рушникові композиції, належать виноград, дуб, лілея та інші. До слова сказати, вони також є улюбленими в орнаментах сорочок.
Також, рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний — любов, жага, світло, боротьба; чорний — смуток, нещастя, горе, смерть; зелений — весна, буяння, оновлення, життя тощо). Солярні знаки, схематичні фігури Сонця, Берегині, вишиті на рушниках, є ще одним свідченням глибокої шаноби наших пращурів до Сонця, Матері, як могутніх, святих, життєдайних першооснов усього сущого. Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Дівчина мала вишивати милому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості юнки.

etnodim.com.ua

Повідомлення відредагував Rosava: 24.06.2010 – 01:27

  • 0

#36 змій

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 406 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Африка

Відправлено 24.06.2010 – 01:43

Вишиваний рушник - це чудово. Думаю добре як що дівчина вміє вишивати. Хоча зараз такий швидкий сучасний світ, що цим просто може бути ніколи займатися. В мене двоюрідна сестра вишиває. Бачив я наскільки це клопітна робота, скільки зусиль потребує. Я завжди з захопленням роздивляюся нові вишивання моєї сестри.

Повідомлення відредагував змій: 24.06.2010 – 01:43

  • 0

#37 чорно-біла

    Т-юлень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2757 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Roma

Відправлено 24.06.2010 – 01:44

 Nechupara (26.08.2007 20:07) писав:

Виникло питання. Коли потрібно починати вишивати весільний рушник? Хочу обов"язково це зробити сама. Поки ще нікуди не збираюсь (я про заміжжя). Чи треба чекати заручин і все таке? Чи можна хоч зараз?
пройшло майже три роки і мені здається, саме час запитати: ну що, вишила? :happy1:
  • 0

#38 Крихітка

    Мрійниця

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 4030 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ, Castelló, Ibiza, Hildesheim

Відправлено 24.06.2010 – 16:06

Почистила
  • 0

#39 Безбожник

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Геєна огненна, вул Петра і Павла 666.

Відправлено 31.07.2010 – 15:32

 Ластiвочка (16.09.2009 09:02) писав:

трохи сумбурно, але може комусь буде цікавою така інформація

Рушник вишиваємо із знакових і символічних елементів, що в поєднанні складають єдиний сюжет орнаменту. Коли вишивають ромби – вони мали значення урожаю, плодючості землі і людства. Вишита восьмикутна зірка означає Бога, Сонце, хвиляста лінія – нескінченність життя, стилізована калина – уособлення дівочої краси, молодості, кохання, виноград – символ благополуччя, квіткові пуп’янки – вказували на дітей і продовження роду. Велике значення у візерунках мала крапка, її вишивали в ромбах, складали візерунки тільки – одних крапок. Крапка – значить все сказано. Крапка – символ води, крові, зерна.
У весільних обрядах початку минулого століття було задіяно навіть до 20 рушників. На них клали коровай, ними перев’язували старостів, простеляли дорогу молодим. Особливою святинею для молодих є той рушник, на якому батьки благословляли молодих. Цей рушник не показували до благословення стороннім. Його передавали з покоління в покоління. Старий візерунок нащадки відтворювали на новому полотні, як енергетичний код роду.
Вишитий рушник означає життєву дорогу. Вишиваючи весільний рушник треба думати про найкращі мрії і почуття, не сваритися, не злитися на когось.
Дівчина, перш ніж взятися за вишивання - постилася, молилася, мила руки, щоб позбутися негативної інформації на пальцях і бруду. Починати вишивати рушник – у четвер зранку. Це енергетична вершина тижня. В вишитому рушнику закладається програма майбутнього подружнього життя. Дрібні помилки не випорювати, щоб не внести хаосу в долю. Життя йде своїм шляхом, і якщо якась квіточка чи хвилька відхилена вбік – нічого не змінювали. Екстрасенси досліджували голку, нитку, полотно, вишиття. Довели, що голочка має більшу біологічну енергію, ніж такий самий шматочок сталевого дроту. Весь рушник треба вишивати однією голкою, не зломити і не загубити її. Вишивати на домотканому полотні, де є одна неперервна нитка. Найбільший енергетичний потенціал там, де немає вишиття. Там потрібно ставати навколішки, але зараз стають на нього у взутті. У рушника є два боки. Першим вишиваємо плюсовий – це бік із сторони нареченого. На тому боці робили незначні помітки. Другий бік – це «мінус» - зі сторони якого стає жінка. До народження дитини рушник не давали нікому відшивати.
Рушники вишивають геометричним і рослинним орнаментами, вишивають птахів, на саме вишиття ставати не можна, означає не топтати квітучу долю, продовження роду.
Вишивають рушники гамою різних кольорів, а також поєднання червоного і чорного кольорів. Є багато легенд про червоний колір. Одна з них – це колір любові, родинних зв’язків і нескінченності їх існування. Чорний колір – колір землі.
Вишиваючи рушник для себе, для своєї майбутньої сім»ї дівчина творила власну долю.

Он воно як, виявляєЦЦя. Ну то добре. Оце закінчую вишивать рушника. Ластівочко, така манюня проблємка : у мене одна квітка не виходить ніяк. Все для неї наче є: - кільця, голки, муліне, а от тканини не вистачає. Кончилась. Як малював, то все умістилось, а як став вишивать, то дві квітки вишились а трєтя ніяк не влазить. Як думаєш ? якшо приліплю її з другого боку, нічо буде ? Вишиваю того рушника, хрякпоїнтом...считаним восьмикутним хрестиком-гладдю...найновіший спосіб...секрет не продаю. Що порадиш ?
А де ВакуОлька ?

Повідомлення відредагував Безбожник: 31.07.2010 – 15:36

  • 0

#40 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 31.07.2010 – 18:22

мені попався ось такий цікавий візерунок рушника, ніколи такого не бачила
Зображення
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних