Перейти до вмісту

Улюблені притчі


Повідомлень в темі: 14

#1 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 28.10.2008 – 10:39

  • 14
Моя улюблена - то :ggggg:

Цитата

Притча про сіяча. Ось вийшов сіяч сіяти. І як він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та видзьобали його. Інше впало на кам'яний ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі; а як зійшло сонце, вигоріло і, не маючи кореня, всохло. Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його. Інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто разів, одне в шістдесят, одне в тридцять разів (Притча про сіяча. Євангеліє від Матвія р. 13).
Ця притча є чудовою ілюстрацією того, наскільки успішність справ залежить від місця їх здійснення. Як хороший урожай зумовлюється попаданням зерна на добру землю, так і успішність справ визначається правильним вибором місця їх здійснення. :)

Повідомлення відредагував Weber: 28.10.2008 – 10:40


#2 Lemon

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 437 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 31.10.2008 – 21:48

http://www.tereveni.org.ua/forum/index.php...mp;#entry325456
Коан четвертий
  • 0

#3 FT232BM

    私は人々嫌い

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3435 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ->НТУУ "КПІ"

Відправлено 31.10.2008 – 23:31

Теж люблю коани читати ось одненький шо я найшов.

Цитата

Дзен Дзьосю.
Дзьосю почав вивчати Дзен в 60-річному віці, і вчився до 80ти, коли він реалізував Дзен. Він викладав з 80 до 120. Одного разу студент спитав його:
"Якщо в мене немає нічого в голові, то шо мені робити?"
Дзьосю відповів: "Викинь його звідти."
"Але якщо в мне немає нічого в голові, тоді як я можу спитати це?"- продовжував питати студент.
"Ну,- сказал Дзьосю,- тоді витяни його."
Глибока думка!

Повідомлення відредагував FT232BM: 31.10.2008 – 23:32

  • 0

#4 Уповноважений

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6456 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 01.11.2008 – 10:37

а нема щоб зорати землю, бур`яни виполоти, добривом збагатити? - звісно ж у переносному сенсі.
  • 0

#5 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 16.11.2008 – 20:48

А ще мені подобається притча про закопані таланти... Де говориться про плач і скрегіт зубів отих обережних копачів...
  • 0

#6 Огiрок

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 551 повідомлень

Відправлено 14.08.2009 – 15:22

Перегляд дописуWeber (16.11.2008 21:48) писав:

А ще мені подобається притча про закопані таланти... Де говориться про плач і скрегіт зубів отих обережних копачів...

А мені подобається така притча:

І на сьомий день Бог подививсь на все що створив, потер долонями і сказав задоволено "Заїбись!".
І усе заїблось.

(Якщо я не в ту тему зробив допис, пробачте мені будь ласка... Скажіть куди і я виправлюся) ;)
  • 0

#7 Twinkle

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1625 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 14.08.2009 – 15:35

Перегляд дописуWeber (16.11.2008 21:48) писав:

А ще мені подобається притча про закопані таланти... Де говориться про плач і скрегіт зубів отих обережних копачів...

Це моя улюблена притча. Люблю повторювати, що талант не можна закопувати в землю, і ставлю вищі вимоги до тих, хто такий талант має.
  • 0

#8 Теж пасічник...

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 332 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:краще не знати:)

Відправлено 14.08.2009 – 16:15

Попав чоловік після смерті до воріт раю. Озирнувся нів і побачив все своє життя. А пильніше придивившись і побачив дві пари слідів, що йшли по його життю. Одні були його, інші - ангела-охоронця. І тут він з обуренням побачив, що в самі тяжкі моменти свого життя є тільки одна пара слідів. І він вигукун у гніві: Ангелу охоронцю, як же ж ти міг залишати мене в ті тяжкі мені хвилини, чого я йшов сам один? І почув смиренну відповдь ангела: "ти не був один, я був завжи з тобою. А сліди того лише тому одні, що в ті тяжкі для тебе хвилини я ніс тебе на руках"
  • 0

#9 Twinkle

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1625 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 14.08.2009 – 16:25

Перегляд дописуТеж пасічник... (14.08.2009 17:15) писав:

Попав чоловік після смерті до воріт раю. Озирнувся нів і побачив все своє життя. А пильніше придивившись і побачив дві пари слідів, що йшли по його життю. Одні були його, інші - ангела-охоронця. І тут він з обуренням побачив, що в самі тяжкі моменти свого життя є тільки одна пара слідів. І він вигукун у гніві: Ангелу охоронцю, як же ж ти міг залишати мене в ті тяжкі мені хвилини, чого я йшов сам один? І почув смиренну відповдь ангела: "ти не був один, я був завжи з тобою. А сліди того лише тому одні, що в ті тяжкі для тебе хвилини я ніс тебе на руках"

О, ця теж дуже гарна ;)
  • 0

#10 Огiрок

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 551 повідомлень

Відправлено 14.08.2009 – 17:08

І вопрошав до них Ісус:
- Відповідайте, хто, для вас є Я!!!
І відповідали вони:
- Ти, о-божественний! Ти есхатологічна маніфестація основи нашого буття, явлене нам онтологічною підставою контексту самій нашій сутності!
І знов запитував їх Ісус:
- Чого-чого бля..??!!!
  • 0

#11 Огiрок

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 551 повідомлень

Відправлено 14.08.2009 – 19:51

Частина 1

- Кого хочете, щоб відпустив я? - надсаджуючи горло проорав Пілат, - Ісуса або Варраву?
- Варраву! - заричав натовп, - Варраву! Варраву!
- Зрозуміло, Варраву, - буркнув Пілат, - "Ісус" спробуй поськандіруй. Ну і хуй з вами, мені-то яка різниця. Він зовсім вже було зібрався викрикнути ім'я помылуванного, але тут до нього, розштовхуючи солдатів, пробився задиханий хлопчисько. Він смикнув Пілата за руку і щось гаряче зашептав на вухо прокураторові, що схилився. - Лавій, - пройшло шепітяння по шерензі воякыв, - Лібертус. Вільновідпущеник Пілата. Напевно від дружини.
Пілат випрямився, роздратовано крякнув і потер шию. Потім ледве помітно знизав плечима і обернувся до натовпу.
- Милістю кесаря, - викрикнув він, - І згідно із законом і звичаєм. На честь свята Пасхи. На свободу буде відпущений... Він зробив паузу і розтягуючи першу букву, довго, із завиваннями протягнув: - Ісус!
- А!А!А! - захвилювався натовп, - Вааа!
- Марк, - роздратовано кинув Пілат кентуріону, - Розберися.
І перестрибуючи через сходинку втік з помосту вниз.

Частина 2

- Признатися, прокуратор, - ледве стримуючись сказав Каїафа, - Ми були здивовані вашим рішенням. У мене склалося враження, що Синедріон і римська влада прийшли до чіткої угоди.
- Мій милий Каїафа, - дружньо притягнувши за плечі первосвященика Пілат, - Одного, іншого, яка, по суті, різниця? Натовп жадає видовищ, це я вам як вроджений римлянин кажу. Ну так натовп їх отримає. А вже кого там розіпнули, повірте мені, їм абсолютно все одно.
- Так, але не все одно Синедріону!
- у Синедріону, - зітхнув Пілат, - Немає дружини. Залиште, первосвященику, не будемо ж ми лаятися із-за такої нісенітниці?
Каїафа відкрив було рот щоб заперечити, але туй за вікнами почувся гуркіт і потім, немов набігаюча хвиля, наростаючий шум натовпу.
- Що там ще? - роздратовано обернувся Пілат.
У двері захекавшись влетів Марк.
- Представляєте, прокуратор, - захоплено пропихтів він,
- Цей малий... Якого ви відпустили...
-НУ! Що з ним!
- Впав з піднебіння здоровенний каменюга і прямо йому на бошку! Черепок навпіл! Антоніус, лікар, оглянув його і сказав, що не жилець. Може годин шість, вісім ще протягне, але і только-то. Адже ось доля, а?
Прокуратор обернувся до Каїафи.
- Ось бачите, первосвященик, - досить потираючи руки виголосив він, - Все чудово вирішилося само собою. А чи не бажаєте зі мною пообідати? Ей, хто там? Воду для умивання мені і первосвященикові.

Епілог

- І Господь наш не пошкодував сина свого єдинокровного, - гуркотів над площею голос Папи, - І сам, особисто, приніс його в жертву, щоб іскупити гріхи наші. Так подякуємо ж Творця, братія, і схилимося перед священним символом цієї жертви!

І разом з Папою сорокатисячний натовп звалився на коліна перед Чорним каменем Кааби.

за порушення правил порталу п. 2.2.2., а також за п. 2.4. і 1.3. - 10% (ластівочка)
  • 0

#12 Огiрок

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 551 повідомлень

Відправлено 14.08.2009 – 22:01

Перше причастіє для мене залишається одним з найсвітліших спогадів дитинства. Ввечері напередодні мої батьки за традицією накрили урочистий стіл. Я не міг усидіти на місці, мені хотілося скоріше лягти спати, щоб нарешті настало завтра.

Вранці мене одягнули в новенький сірий костюм, і мама сказала, що я схожий на маленького чоловіка і розсміялася. Папа з гордою посмішкою злохматив мені волосся.

- Сьогодні, синок, важливий день в твоєму житті. Запам'ятай його гарненько - сказав він.

На душі у мене було легко і спокійно, я відчував всю святковість моменту.

Підійшовши до церкви Ганни, до речі, в ній колись повінчалися мої батьки, ми влилися в натовп прихожан що чекають початки служби. Дівчатка були виряджені в білі платтячка, хлопчики в таких же як у мене костюми. Всі довкола посміхалися один одному, і навіть сонце, що яскраво світило, здавалося веселим. До дверей церкви підійшли троє, двоє служек вели під руки людини одягненого в одну на стегнах пов'язку.Його обличчя просто випромінювало благодать, він здавалося не бачив нікого довкола, зате спостерігав щось недоступне нам. Я пошепки запитав у батька, хто це. Він відповів, що ця людина своєю праведністю заслужила на право, зайняти місце Ісуса на сьогоднішньому святі. Я з повагою поглянув йому услід.

Нарешті ми увійшли до церкви. Велич і пишнота убрання приголомшила мене. Облямовані золотом суворі ліки святих змусили мене замовкнути і шанобливо слухати проповіді. Мій погляд зупинився на облагородженому мукою обличчі розіпнутої на великому хресті фігури. Я подумав про те, як же боляче було Ісусові, він - Син Божий, міг припинити свої муки, але продовжував страждати ради нас всіх. Ради мене... Коли проповідь закінчилася, молодий рослий служка підійшов до хреста і різко ударив списом під ребра розіпнутому. Тіло конвульсивно здригнулося і обвисло. Священик підставив під струмінь крові срібну чашу і наповнив її по самі вінця. В цей же час служка вирізував акуратненькі шматочки плоті і викладав їх на варте поруч блюда. Всі діти встали в чергу, і священик дав кожному випити крові Господньою і покуштувати плоть його. Цей смак я пам'ятаю до цих пір...
  • 0

#13 САША Ш.

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 12 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Рівне

Відправлено 14.08.2009 – 22:10

Зима, мороз 30 градусів. Горобець летів, замерз, упав, дубіє вже...Але йшла корова і на горобця нас..ла! Тепло
так йому стало, відігрівся горобчик, зрадів, почав голосно цвірінькати.Почув цвірінькання котяра, прибіг, витягнув горобця з га.на і з"їв...

Мораль №1: не кожен тобі ворог, хто на тебе нас.ав.

Мораль №2: не кожен тобі друг, хто тебе з га.на витягнув.

Мораль № 3 (головна): ПОПАВ В ГА.НО - СИДИ ТИХО І НЕ ЦВІРІНЬКАЙ!=))
  • 0

#14 Безбожник

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Геєна огненна, вул Петра і Павла 666.

Відправлено 15.08.2009 – 23:34

Упав один чоловік у річку. Річка глибока, а плавати він не вміє. Навколо на кілометри жодної живої душі. Кричить : допоможіть ! допоможіть ! Тиша. Знову : допоможіть ! Тут Господь з"явився з неба та й каже ; чого ти кричиш ? Людина ти благочестива , жив праведно, зараз ти потонеш, я твою душу в рай заберу... вічне життя... молоко...мед. Той послухав і закричав : може ще хто небудь тут є ? Допоможіть !!!
  • 0

#15 Огiрок

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 551 повідомлень

Відправлено 22.08.2009 – 18:17

Розмова з Богом

Дійові особи:
Бог - Бог
ДП - Дійсний Православний
В епізодах : Моісей, Люцифер


ДП : Отче наш, іже єсі на небесі...
Бог : Ну?
ДП : Це хто?
Бог : Як хто? Це я - Яхве. Чо хотів?
ДП : (крестицця) Ох ти Хосподи.
Бог : Коротше, чого тобі?
ДП : Хосподи, чи ти осяяв мене своїм святим дієсловом?
Бог : (убік) Це шо, ніхто з них нормально розмовляти не вміє?
ДП : Хосподи, ізволь мені молитву вознести в славу твою.
Бог : (зацікавлено) А що читати будеш?
ДП : Отче наш.
Бог : (розчаровано) Знову? Задолбали. Тищу років одну і туж фігню несуть. Вона в моєму хитпараде в самому анусі.
ДП : Бажай тоді глаголити акі серце накаже.
Бог : (позіхаючи) Ну глаголь. І
ДП : Благаю тебе зглянутися до раба твого, манни небесної пошли, щоб міг я славити ім'я твоє і нести людям благу звістку, щоб почули...
Бог : А коротше?
ДП : Грошей дай.
Бог : А блискавкою по сраці?
ДП : Зрозумів.
Бог : Не сци. Тобі навіщо гроші?
ДП : Храми в славу твою будувати, сиротам допомагати. Загалом на благі справи.
Бог : Я взагалі-то вища істота, я думки читаю. У тебе чому всі сироти з четвертим розміром грудей?
ДП : (бухкається лайном на коліна) Не гневись Боже! То мене диявол поплутав!
Бог : (кричить комусь убік) Люций, тут один на тебе стрілку переводить.
Люцифер : Угу, так і запишемо : «пєсдєл на Князя Тьми».
ДП : (сцикліво) Хосподи, оборони від супостата нечистого.
Бог : Ну якщо займешся мені гідною справою, то спишемо. Я ж, слава мені, не кінчений падонах.
ДП : (несамовито хреститься, б'ется головою аппідлогу) Та прийде царствіє твоє, та буде воля твоя.
Бог : От дебіл.
ДП : Буду в ім'я твоє Русь від жидів-нехристів звільняти.
Бог : (знову кричить убік) Ні, Мойше, ти чув, що сказав цей гой?
Мойсей : Вейз мир! Сдався мені цейт шлємазл. Як би я відкладав по шекелю — кажного разу, кколи цє фігню чув...(зникає в підрахунках)
Бог : (звертаючись до ДП) Одну молитву для дебілів і ту ддвічі запоров. Як гріцца: кому я мізків не дав...
ДП : (з надією) Але, боже, по мудрості твоєї обділив ти мене розумом. Не винен я, бо азм є тварюка безрозсудна за образом і подобою твоєму.
Бог : Сам зрозумів, що сказав?
ДП : Йой!
Бог : (розпалюючись) Дурнем мене ще ніхто не називав. (коситься у бік Люцифера) Ну майже ніхто.
ДП : Боже, будь милостивий. Ти ж милостивий?
Бог : Я?
ДП : Ну в писанні сказано.
Бог : Так я збрехав.
ІП : А як же заповіді?
Бог : А мені можна. Гаразд, вали звідси. Типа я тебе пробачив. Ну трошки все ж покараю. ДП : (перелякано) Яким чином?
Бог : (торжествєнно піднявши руки) Не розділиш ти ложа з жінкою більш, але з чоловіком! ДП : (жахаючись) Чіво?
Бог : Підаром будеш загалом.
ІП : Хосподі.....
Бог : Сеанс закінчений. Я побіг у войнушку з Мухамедом в Іраку грати.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних


Магазин кубиков Рубика Cubes.in.ua