Перейти до вмісту

Спокуси


Повідомлень в темі: 7

#1 Гетьман

    I am forsaken (c) Sylvanas

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2480 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Leopolis novus

Відправлено 28.08.2008 – 11:31

  • 7
Жив собі, якщо можна це називати життям, один аскет. Жив і тим вдосконалювався - через боротьбу зі спокусами, на які таке багате наше існування. Усі ті, хто не є аскетами, навпаки - щосили вишукують їх, намагаючись піддатися.

Спокуса перша.
Житлоплощею.

Коли Миколі Семеновичу запропонували нарешті ізольовану квартиру замість комуналки, де він мешкав, від нього вимагалось лиш одне: накрити галявину. В ресторані, для Федора Сергійовича. Микола Семенович стояв на квартиру у черзі вісімнадцять років, і черга та, замість наближувати його місце в ній, навпаки, щороку віддаляла й віддаляла аскета від бажаної мети. Інший би того Федора Сергійовича все життя поїв у ресторанах, але не Микола Семенович. Чим прирік себе на повічне комунальне буття. Отак він переміг спокусу житлом. А слід сказати, що перебування разом із сусідами містить у собі набагато більше потенційних спокус, аніж би в окремій квартирі. Особливо, коли всі їхні вікна виходять у одну шахту.

Спокуса друга.
Телевізором.

Сусіда ліворуч придбав собі відеотехніку. Й зовсім випадково, ненавмисне поставив екрана в того кутка, який чудово проглядався з вікон Миколи Семеновича. Микола Семенович саме постував, коли в сусіди щовечора замерехтіли фільми, масні такі, з ситого, щедрого на кулінарні зваби й інші "наїдки", закордонного життя. Той сусіда ставився до буття, як до інформації, тому відик у нього практично не вимикався.
Микола Семенович вирішив було спершу почепити на вікно запону, однак зважив, що для аскета з того не вийде тоді справжнього випробування, й самотужки підставив себе під ті колірні відеовізії.
Сусіда праворуч виявився наркоманом.

Випробування третє.
Наркотиками.

Від одразу, як уселився, зненавидів Миколу Семеновича. Тому, що в того була в житті мета. Тим-то й підсипав йому на кухні до каструлі різну наркоту, аби призвичаїти свого антагоніста до лакомства лукавого. Микола ж Семенович ніяк збагнути не міг, що з ним відбувається, і тому боровся з цими явищами за допомогою нових постів. Скільки анаші йому згодував сусіда марно! А нічого не домігся. Радше, навпаки, як це трапляється у спокусників, коли вони наражаються на правдивого аскета.

Спокуса четверта.
Визнанням.

Мала ту особливість, що чинилася для загального добра. Визнаючи за Миколою Семеновичем неабиякі здібності, йому було запропоновано прилучитись до величезного суспільного угруповання, найвпливовішого за всі інші. Головний аргумент був такий:
тоді ви, Миколо Семеновичу, зможете набагато ефективніше застосувати своє людинолюбство й домогтися для загалу більших зрушень, аніж завдяки вашим аскетичним подвигам.
Може, він би й піддався, однак йому відверто сказали, що перебування в тім угрупованні не сумісне з аскетами. Й він - не погодився, якою б привабливою не була спокуса допомогти ближнім.
Мало того - коли сусіду-наркомана різали інші наркомани за валізку гашишу, той помилково шпурнув до вікна Миколи Семеновича, сподіваючись, що викрутиться живим, невеличкого мішечка із якутськими діамантами. Однак це несподіване багатство не похитнуло аскета. Він тут же відніс його до відділка міліції і здав, не попросив навіть розписки чи протоколу. Це трапилось саме тоді, коли до нього приїхала стара матір, плачучи, що завалився дах й підмило погріба й нічим підперти господарство.

Спокуса п'ята.
Материнством.

Заставши сина в жахливім стані (він саме постував), матір забула про погріб. Вона оселилася в нього і щохвилинно научала його, черпаючи із народних уявлень про правильне життя. Через рік він просто змушений був виставити з дому рідну матір, ще й віддав їй на ремонт усі свої заощадження.

Спокуса шоста.
Спокусою.

Тоді до їхньої комуналки поселилася, стала на куток у бабусі, юна квартирантка. Студентка медичного інституту, вона одразу збагнула, що набагато їй дешевше переселитися до самітника, яким уже двадцять років був Микола Семенович. Відмінниця, вона поночі кілька разів у спідньому помилялася кімнатою. А потім просто змушена була, коли вийшла із ванни, прикриваючися лише піною, запропонувати йому, аби він помив їй спинку. Микола Семенович сахнувся було, однак зважив, що невелика то буде буде перемога. І домив їй, налягаючи на аскезу, спину до кінця.
До колишньої наркоманської кімнати помінявся колишній аспірант Інституту Азії. Перед тим він знав санскрит й перекладав сутри, доки його не виперли за це з ВУЗу. А коли він у них ще й увірував, то нажив собі невеличкого, як про сутри, терміна.
Микола Семенович не пойняв віри очам, коли побачив взимку на балконі навпроти голого чоловіка, котрий лежав на дошці з цвяхами. Аскет побачив це і тут же вирішив відмовитись від бобових.
Однак на другий день узрів, що той зціпив зуби й батожить себе на морозі трипужальним нагаєм. Микола Семенович поміркував і зрікся меду. А потім додав до цього три години найсолодшого вранішнього сну.
А той, навпроти, існував лише на мізерні подаяння учнів, читаючи їм за це з санскриту й не вдаючись навіть до перекладу. На біду, в Миколи Семеновича знайшлись спільні знайомі їз екс-аспірантом не лише по дзену, а й по Христу. Вони захоплено розповідали, що той взагалі здатен харчуватися димом з ладанки, бо пов'язаний телепатичним мостом із Всесвітом, звідкіля черпає енергію.
Микола Семенович, який тиждень тому вперше заснув на залізі, зрікся й пити воду, цілком перейшов на автотрофне харчування, живлячись лише власною слиною, аби тільки перевершити сусіда.
Якби не кон'юктивіт, нажитий льодяними обливаннями, він би міг придивитися пильніше й помітити в отворі сусідових балконних дверей два потужні калорифери, які гатили на сутриста під час вправ гаряче повітря. Й що нагайка його - бутафорська, позичена у знайомих каскадерів. Та звідкіля було знати сердезі, що той, навпроти, ховає на антресолі двокамерного холодильника, вщерть напханого сервілатом? Що ті дві смиренні послушниці його - насправді натурниці з худінституту, для яких він навмисне вигадав вчення: дзен-шактизм, аби вони за це злягались з ним по черзі найбезсоромнішими позиціями з Камасутри? Про які не здогадуються навіть студентки медінституту?
Що совість в того заплямована кількома папірцями, підписаними в зоні, вгамувати напади якої він здатен лише найміцнішим перваком власного виготовлення, що ладан там куриться лише для того, аби забити сморід браги?
Миколи Семенович так і не взнав, що санскрит той - аніякий не санскрит, а бурятська мова, вивчена принагідне на лісоповальних роботах, і що за незнання оного сусіду й вигнано із аспірантів. І що, нарешті, книжечка молитов - то переклад на бурятську віршів Маяковського з одірваним титульним листом...
Однак саме завдячуючи цьому стилязі, який, спостерігаючи муки Миколи Семеновича, цинічно називав усе це "змаганнями з аскетболу", заїдаючи наперченою угорською свининою, саме через нього наш герой досяг ідеалу всіх земних аскетів - помер від цілковитого виснаження. Він, який вважав, що досяг осяяних вершин самопожертви і пройшов крізь усі спокуси, загинув, не витримавши

спокуси сьомої.
Спокуси аскезою.



#2 Темний ангел

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 569 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:м. Львів

Відправлено 28.08.2008 – 11:46

Ніхто не створює людині стільки проблем, як вона сама собі. Боротьба з вигаданими проблемами ще нікого до добра не довела і Миколу Семеновича теж :prapor3: Він не здобув того ідеалу, до якого прагнув, бо обрав не вірний шлях, сам завалював його камінням, яке потім розкидав. Сізіфова праця.
  • 0

#3 Aleph

    Профі

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 396 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 28.08.2008 – 12:16

Самообмеження - найгірший та найлютіший вид індульгування. Поступаючи подібним чином, ми заставляємо себе вірити, що ми робимо щось значне, майже подвиг, а насправді лише більше поринаємо у самолюбування, підживлюючи самолюбство та відчуття власної важливості.

К. Кастанеда. Відокремлена реальність
  • 0

#4 Темний ангел

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 569 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:м. Львів

Відправлено 28.08.2008 – 13:18

Це нагадує часи, коли монахи волосяниці носили, батогами били себе і хрестили рот, коли їли, щоб "біс не пробрався". В Росії це набуло жахливих форм, особливо в часи розколу, коли Никон і Авакум сперечалися скількома пальцями краще хреститися. Зараз таку тенденцію можна простежити фактично у всіх тоталітарних сектах - відречення від чогось для власного уславлення. Потрібно боротися із надмірністю і фанатичним ставленням до чогось, а не із вигаданими "спокусами".
  • 0

#5 Блискавиця

    ωριμότητα

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 01.09.2008 – 14:53

Блискавиця: тему переміщено.

А чого спокусами не називають щось неприємне, від чого треба відмовитися?))....Наприклад, маленька зарплатня - то спокуса, бо примушує впадати у 7-му спокусу))
  • 0

#6 Re:z

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 584 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:К И Ї В

Відправлено 01.09.2008 – 15:49

Якщо ця історія і є правдивою,то можна сказати,що Микола Семенович був просто мазохістом.Він завжди шукав неприємностей на свою голову.Таким люядм подобається біль,муки і тд..Саме тому він всіляко себе обмежуваав прикриваючись релігією.
Може це й якось банально звучить,але це моя думка
  • 0

#7 phobos

    Дивний незнайомець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2601 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Павутина

Відправлено 04.12.2008 – 21:52

А що взагалі йому давала та боротьба з спокусами?
Я оце подумав що лише одну спокусу хіба міг витримати - наркотиками.
  • 0

#8 Ulrick Stahlbehr

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 365 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Звенигородка

Відправлено 21.12.2009 – 19:31

King Oni:Остання капля. Далі - відсотки!
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних