Перейти до вмісту

Тексти пісень


Повідомлень в темі: 368

#61 ZipСоване Дівчисько

    В сіданці - шило, в голові - запалення!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 601 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Qiev

Відправлено 21.10.2006 – 18:49

to DamaGe:бажано не повторюватись!!!
  • 0

#62 ZipСоване Дівчисько

    В сіданці - шило, в голові - запалення!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 601 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Qiev

Відправлено 29.10.2006 – 18:14

Фоzzi "Letter 2 Бабуля"

Увесь цей всесвіт крутить мені дулі
Я пишу листа до своєї бабулі
Як тобі там? Чи є там Бог?
Про що ви розмовляєте удвох

Хочу тобі сказати, що ти була права
В усьому винна лише моя голова
Із дурною головою нема спокою
Всесвіт цим дорікає Фоззі-бою

В минулому столітті ти везла мене в санях
Казала мені: Саня, я бачу в тобі дані
Хочу, що ти був добрий піонер
А що ти мала на увазі, я допер лише тепер

Бути або не бути, або бути першим
Другим та решті інших взагалі не легше
Займатись боротьбою із самим собою
Рахувати бали та хворіти головою

Ще побачимося, Ба


Ба, що ти там бачиш, чи синя неба синь?
Що ти відчувала, коли трапився амінь?
Як виглядають янголи у профіль і анфас
Гадаю, вони сміються, коли дивляться на нас

А горлиці, яких ти годувала, ще й досі тут
Блукають по балкону, шукають п’ятий кут
Іноді мені здається, що це не вони
А люди за вікном вже начепили ковзани

Зняли їх, пішли купатись, потім по гриби
Ще за хвилину з неба ви пускаєте сніги
Так, коло за колом, як бачиш, ми живем
Люди як люди, переповняєм чернозем


Фарба на папері, а у стакані лід
Якщо побачиш кого-сь з наших, передавай привіт
Кажи, що я у нормі, що триває боротьба
Я закінчую писати, ще побачимося, ба

P.S.
Займаюсь боротьбою я із собою
При цьому завжди я перемагаю Фоззі-боя

  • 0

#63 ZipСоване Дівчисько

    В сіданці - шило, в голові - запалення!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 601 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Qiev

Відправлено 12.11.2006 – 01:21

Саундтрек до мультфільму "Теркель і халепа"

"Хто ти такий?"
Хто ти такий?
Ти, сучий сину, звик до того, що окрім тебе нема Бога,
Що окрім тебе геть нікого.
Тому, дурепо сраний, ти такий намаханий завжди,
Твоя прищава пика дістала вже до крика.
Остогидли твої стьоби, найтупішим до вподоби,
Але все то тільки дим. Гадаєш, що крутий? Що твої факи стиль.
Мені до дупи твої мухи. Напружся, блін, і слухай:
Ти є ніхто і звать ніяк, чувак.
Хто ти такий? Мені на це плювати.
Тепер ти будеш знати, що ти – ніхто.
І вже ніхто не знає точно на всі 100,
Як цю істоту без пальто насправді звати.

Ну, хто, ну, хто ти, блін, такий? Ти був і є ніким. Тобі прийшов кінець таки.
Нікуди тікати, бо ти - ніхто, чувак, і звать ніяк. Треба звикати.
Ну, хто ти, блін, такий? Ти був і є ніким. Тобі прийшов кінець таки.
Нікуди тікати, бо ти - ніхто, чувак, і звать ніяк.

Хто ти такий?
На себе подивись: мале, тупе і ніс кривий.
Дивуюсь, як ще й досі ти на цій землі живий.
Не довго ще тягти, бо скоро вже нарвешся ти
На ніж, на кулю чи на СНІД – три кроки до мети.
(Хто ти такий?)
Дві руки, дві ноги, посередині - мозги.
А, можливо, й не воно, а звичайне там ***.
Дівчата з тебе пруться, бо ти для них Конфуцій.
Як курки біля урки аж несуться. Ну, кіно!
Ти – хам і боягуз. Ти – недоношений Том Круз.
І біля тебе всі такі ж, як твій найкращий друг.
Закрий же свою пельку, смокчи ось карамельку.
Та тільки не вдавись, дивись. Це каже тобі Теркель.

  • 0

#64 djhsfkehdsj

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 81 повідомлень

Відправлено 16.11.2006 – 20:37

Діагноз
Слова: Андрій Хливнюк
Музика: Бумбокс


Втирала ваксу плакса, я в слакси влазив.
Є підозра, що магнітофон в дитинстві зглазив.
Підхопив, надихнув, підштовхнув заразу,
Тільки музичку почую акаю одразу.
Грув доводить до екстазу, мабуть, має мазу
Захворіли ми на бумбокс – остання фаза
Розкриваю пошепки думки поки жую канапки
Потім розкриваємо ми лапки і ваші лапки
Ллються, ти лише лови, елементи мови
Хто ви, я серйозно вас питаю, хто ви?
Краще б я копав грядки, одягав запаски
Хто нам цю чуму привив, розкажіть, будь ласка
Ви ж такі обізнані, ви ж такі натаскані
Хай вам що не заспівай - все піде поразками
Хором завело нас всіх одним мотором
Сцена - вулиця і ви сьогодні наші монітори

Приспів: (2)
Хворі ми хворобою однією
На щастя ще не вигадали від неї панацею
На голову мов злива впала ця вразлива манія
Діагноз – меломанія, в нас з вами – меломанія

І все як завжди, міняєм враження ми на смарагди
Будемо з вами правдами-неправдами, справді
Тоді коли закінчаться справи, зима розстане
І всі свої крапки над літерою і розставлять
Київський хостінг три роки поспіль
Не скоро досить, і мене, якщо відверто, то тримає й досі
Втикози стали тривалими, продукти валовими
Комусь сподобалися, когось давним давно дістали ми
І не питай ти продав-купив кого
Ледве мене не продавали самого
Те, що вчора було ого - сьогодні так собі
Кожен поволі шлях будує сам собі

Приспів (2)

Хворі ми хворобою однією
Здається, що і ви вже заражаєтеся нею
На голову мов злива впала ця вразлива манія
Діагноз – меломанія, в нас з вами – меломанія

Приспів




Рожеві сиропи

Слова: Андрій Хливнюк
Музика: Бумбокс


Em+2 Em+3
Два нові удари нанесли гелікоптери,
G H7
Далі гинуть вояки, вибори у мери.
Em+2 Em+3
За вікном змінила знову зимку осінь,
G H7
На пейзажі дві стіни бетонні і реклама "Досі".

Два напаса в сушміші команди Філіп Моріс, я
переїхав в мегаполіс, забив про полюс.
Познайомтесь з ким завгодно в нашому новому чаті,
G H7 A H C7
Уявіть, що ви щасливі,
заможні, завзяті... (3 рази)

Приспів:
D F#
Вдало керують думками з телеекранів ті, що над нами,
Hm G
Пульти тримають долоні, ми у блакитному телеполоні.
D Fm# F#
Ллються рожеві сиропи ніби-то наближають нас до Європи,
Hm G Em G H7
Зараз новини, а згодом
ми вас побавим солодким болотом (3 рази)

Нас обгорнули умови, форматів окови,
Не хочу стати я новим обличчям системи типовим.
Хто там кого переміг, так, і хто в опозиції,
Чи це вже з глузду я з'їхав, чи це ще репетиція?

Скажи, кому це потрібно - потрібно нікому
І серіали кайфові громадянинам зразковим.
Мета у всіх нас одна - так, прозора демократія,
Але ж звідки агресія, звідки апатія?

Приспів.
  • 0

#65 дурне дитя з Венери

    Т псих 2007 [b][img]star[/img][/b]

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1797 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:КИЇВ

Відправлено 02.12.2006 – 21:44

ТАРТАК - КОМП’ЮТЕРНІ ТИГРИ

Натискаю кнопку, пересмикую замок,
У страшний коридор роблю свій перший крок.
Моє вухо чуйне, моє око гостре –
Мене там чекають безжалісні монстри.
Ось із-за рогу вискакують двоє –
Я їх не лякаюсь, я готовий до бою.
Однакові рухи, однакові рила!
На мене ідуть ці бридкі гамадрили.
Вдвох на одного? До цього я звик!
У мене в руках є важкий дробовик.
Підходьте, малята, вперед по одному!
Чи ти помолилася на ніч, Дездемона?
Бенг! Бенг! Два постріли в серце!...
Бенг! Бенг! Два постріли в рило!...
Бенг! Бенг! І нікого немає –
Один вже сконав, інший – конає...

Ми справжні тигри, ми справжні тигри –
Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!

Заляпаний кров’ю рухаюсь далі.
Цурупалки плоті на мені, як медалі.
Знаходжу патрони, покращую зброю –
І ось я вже знову готовий до бою!
Готовий в темряві блукати,
Готовий секрети шукати,
Готовий ризикувати,
Готовий стріляти, готовий вбивати...
А береженого бог береже,
Мене береже – я зберігся уже.
Триває життя, триває дозвілля,
Лишилось докласти останнє зусилля.
Влітаю в кімнату, тут монстрів багато –
Стрімко назад і кидаю гранату!
Усіх ворогів у секторі знищив,
Тому я переходжу на рівень вище.


Ми справжні тигри, ми справжні тигри –
Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!

Та в певний момент не витримують нерви,
Нервам потрібна технічна перерва.
Я видихаюсь, я змучуюсь грати...
Хапаю до рук найкрутішу гармату
І спересердя гачу на всі боки,
Всюди лишаючи ями глибокі.
Я – руйнівник! Я – смертельна машина!...
А так, у житті, я звичайний хлопчина...

Ми справжні тигри, ми справжні тигри –
Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!
  • 0

#66 Гість_mutlyk_*

  • Гості

Відправлено 02.12.2006 – 23:48

Вставай, Сонце
Слова: Андрій Підлужний
Музика: Андрій Підлужний

На дорозі люди сонця чекали,
Чорні хмари смутку вони нагадали.
Їх бажання в небі піснею летіло.
Та, на жаль, це сонце для людей згоріло.

Приспів:
Вставай, сонце, вставай, вставай!
Сліпим очі відкривай!

І на темній скелі зірки танцювали.
В королівство ночі вовки завітали.
Нагадали люди добре і погане.
Та, на жаль, це сонце для людей не встане.

Приспів.
Не відкрили очі промені щасливі
Та у хвилях ночі скарб людський згубили.
Народились діти — та світла їм не треба,
Бо на їхні очі насипали пепла.

Приспів.


мені співали цю пісню вранці, так приємно......... :)

Моя улюблена пісня, вона виражає, майже, все моє ставлення до коханого.... :brovy:
Співає дуже кльовий гурт "Пікардійська Терція"
Нехай і холод, і вітри

Нехай і холод, і вітри,
І сніг з дощем, і сніг з дощем, -
Я від негоди захищу тебе плащем,
Тебе плащем, тебе плащем.

Нехай і горе, і біда,
І море тьми, і море тьми, -
Я від негоди заслоню тебе грудьми,
Тебе грудьми, тебе грудьми.

Нехай я стану злидарем
В чужім краю, в чужім краю.
З тобою буде скрізь мені, як у раю,
Як у раю, як у раю.

Нехай я стану владарем
На цілий світ, на цілий світ.
В моїй короні будеш ти, як самоцвіт,
Як самоцвіт, як самоцвіт.

«Залишені квіти»
1967..1968
музика: Валерій Громцев, вірш: Володимир Івасюк
Скоро вечір…
Осінній лист пролітає повз мене.
Він більше ніколи не повернеться сюди.
Не повернусь, напевно, і я, бо навіщо?
Моє кохання, як цей лист,
Може упасти тільки до твоїх ніг…

Не знаю я, коли прийду сюди,
Та залишаю після себе
Ці квіти, що знайов в саду
Для тебе, для тебе.

А може, завтра я прийду сюди,
Де вітер пелюстки колише.
Так знай, тут щастя назавжди
Залишив я, залишив я.

Нехай холодний осінній вітер підхопить ці квіти
І понесе до тебе.
Але ні, краще нехай їх бере швидка холодна вода.

Не знаю я, коли прийду сюди,
Та залишаю після себе
Ці квіти, що знайов в саду
Для тебе, для тебе.

А може, завтра я прийду сюди,
Де вітер пелюстки колише.
Так знай, тут серце назавжди
Залишив я, залишив я.
Залишив я, залишив я. :kozak:
  • 0

#67 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 03.12.2006 – 18:51

Тінь Сонця - Даремно
Слова: Сергій Василюк
Музика: Сергій Василюк

— Зорі яснії, місяцю мій, хто тут зі мною?
— Ніч опустилась і тихо йде світ за водою...
— Чуєш, скажи мені своє ім'я!
— Давно забув і не знаю, хто я.
Даремно.

— Хлопче, озвися, ходи-но сюди, глянь мені в очі!
— Що ж ти побачиш? Лиш зорей вогні – відблиски ночі.
— Знаєш, я певно чекала тебе...
— Ні, бо в мені вже ніщо не живе.
Даремно...

— Де ти, п'янкая спокусниця снів, що ти бажаєш?
— В чистому світлі зірок розкажу про те, що не знаєш.
— Та що ж я не знаю? Я – сокіл і крук!
— Я полоню тебе ніжністю рук...
Даремно!

— Бо я лиш спочину і далі злечу в ніч буревієм!
— Стій! Зупинися! Так просто піти ти не посмієш!
— Моє спасіння – нестримний політ...
— Моє життя – Зачарований світ.
Даремно...

  • 0

#68 djhsfkehdsj

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 81 повідомлень

Відправлено 04.12.2006 – 20:24

Марія Бурмака--На півдорозі із раю
Сл. і муз. М. Бурмака


На півдорозі із раю...

Ми дійдемо з тобою до самого до раю,
Що стане краєм літа, а, може, світу краєм.
Ми знайдемо з тобою не папороті квітку,
А просто подорожник на півдорозі звідти.

На півдорозі із раю...

На півдорозі звідти минуле не згадати.
Його так скоро буду до рани прикладати.
Притисну я до серця маленький подорожник,
І сумно усміхнеться зустрічний подорожній.

На півдорозі із раю...(2р)

Знаю, ітиму колись одна,
Ступні каміння збиватиме в кров,
Я не заплачу, бо я була
Там, де воскресла.

Знаю, ітиму колись одна,
Ступні каміння збиватиме в кров,
Я не заплачу, бо я була
Там, де воскресла.

На півдорозі із раю...(5р)
  • 0

#69 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 04.12.2006 – 21:28

Полинове Поле - Відьма
Слова: А. Кіндратович

Давай підемо в темряву,
Не будем повертатись.
Дорога така довга,
Що можна не прощатись.

Обличчям ляжем в жар,
І згоримо без диму.
Заграла десь сопілка
Прадавню пісню дивну.
Прадавню пісню дивну
Заплакала сопілка.
Навіки зупинилась
Годинникова стрілка.

І матір-порожнеча
Покличе нас до дому,
З якого ми пішли
Мільйони років тому.

Розтанемо в імлі,
Полетимо птахами.
І пара гарних крил,
Колись була руками.
Там, де стікала кров,
З подряпин і порізів,
Там, де в траві змія,
Тобі під ноги лізе.

Твоєю кров'ю знак,
Поставлений на мені.
І полиновим димом
Попечені легені.

Хай наші голоси
Змішаються із вітромю
Розноситься чума
Отруєним повітрямю
Через багато днів
Ми знов туди прийдемо
І своїм почуттям
Дві квітки принесемо.

  • 0

#70 дурне дитя з Венери

    Т псих 2007 [b][img]star[/img][/b]

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1797 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:КИЇВ

Відправлено 05.12.2006 – 21:55

5nizza - Натяни На Голову Гандон
антинаучно-популярная песенка. ну и без эрикабаду-шной цитаты опять же не обошлось (ворнинг: эксплисит контент!)

Нас то пиздили то нас топили
кругом обступили, ногой наступили на нас
пили тупили кутили мутили
жили кружили как в первый раз
в начале качали,
потом отвечали
но что-то другое
не то, что в начале
делали дело, летели недели
но нам ли быть в печали?

НАТЯНИ НА ГОЛОВУ ГАНДОН
ЭТО ОТ УМА, ЭТО ВАВИЛОН

нас не берёт такая зараза
- плюнь три раза
- а ты постучи!
если не хочешь бороться - не надо
включи телевизор, сиди и дрочи
но ящик - пандора
а в нём договоры
запары, запоры, заборы колючие
тёмные тучи
мониторы, моторы времени воры
несчастные случаи
фракции акции фрикции фикции
от коммуникации нету вакцины
но есть только цены, баксы на евро
кто будет первым
игры на нервах
грязные войны
чистые деньги
героев уродуют на постаментах
менты догоняют как запах "момента"
в мире иллюзий - 5 элементов

НАТЯНИ НА ГОЛОВУ ГАНДОН
ЭТО ОТ УМА, ЭТО ВАВИЛОН

натяни на голову гандон
есть такой закон
проверено железно
сопротивленье бесполезно
есть право налево,
право на хранение молчания
мы не отвечаем
- зелёного чая?
- а есть что нибудь от отчаяния?
ни ты ни он, нирвана
кому-то банан, кому-то кожура от банана
do you wanna? нееет!
есть слово "надо"
ради идеи или или ради шоколада
кто-то открывает рот
кто-то оголяет зад
кому-то на час вперёд
кому-то на час назад
но завтра не будет,
вчера уже было
любите маму, мойте руки мылом

НАТЯНИ НА ГОЛОВУ ГАНДОН
ЭТО ОТ УМА, ЭТО ВАВИЛОН

ON AND ON AND ON AND ON
MY SAGA KEEPS MOVING
LIKE A ROLLING STONE
  • 0

#71 ZipСоване Дівчисько

    В сіданці - шило, в голові - запалення!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 601 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Qiev

Відправлено 06.12.2006 – 00:22

Зображення

"Почну"


I
Мі-мі-мі, ля-ля-ля. Є, камон
Вимикайте караоке, передайте мікрофон
Сусіди проти, вони прийшли додому
Але ще година у нас є по закону

По-любому гучність дайте повну
Напевно, хтось щось хотів запитати
А що ви хотіли усім цим сказати?
Передайте мікрофон та лягайте спати!

Вечірня казка, гаряча і гірка
Весело спочатку, потім – баюшки, пока
Ой, вибачте, па-па, пам’яти замало
Ніколи нічого не знав досконало

Ніколи не міг писати про буття
Про душу у багні, у вікна смиття
Ми з мікрофоном вийдемо вдвох
Чий монолог, а хто – стерео-лох

Пр.
Дайте, я почну, розпочну
Два почну, на три качну

II
ММФ – мама миє Фоззі
Що ще заримуєш до слів – «на морозі»
Уті-бозі, витріть сльози
Він трохи дурнуватий, але чомусь хальосій

Пузо - в майку, в гайку – болт
Сів на наше поле Thunderbolt
З косами наперевіс біжать хлібороби
Кігті, лікті, все до вподоби

Віру зазвичай псує недовіра
Сцена – щось на кшалт того тира
Ти – як на долоні, світло – в лоб!
Все покатить, піф-паф або хлоп-хлоп

III
Ладно, годі, пройшлись по забубонах
З початку про себе по усіх канонах
За усіма законами, все – як треба!
Чого ж не зробиш, щоб достукатись до тебе

Навроди усі сходи прямували вниз
Ти ще тут? Yes, it is!
Тоді ми обираємо інший кут
Посміхається зі стелі Курт Воннегут

Щоб не відбулося – такі справи
Заради повітря і трохи для забави
Move it! Move it! Go now! Go now!
Стерео зламалося, слухаємо Mono

"Непорозуміння"

I
Реперів нема, є королі хіп-хопу
Почати все із того, що всіх послати в жопу
Грандіозне его, великі плани
Диви, про що читають маленькі растамани

Домоткані Емінеми вигадують проблеми
Бо дуже довго міряти про власні ідеали
І зовні не пригнічено все тупо запозичено
Хіба про це ви мріяли, шановні аксакали?

Ріал чи не ріал, мені не зрозуміал
Пре або не пре – єдиний аргумент
Реп – гаряча страва, війна а не забава
І голий понт – головний інгрідієнт

Тихше, спокійніше, обличчя попростіше
Коли слова народні – відразу ширше ніша
А це вже інші гроші, конкуренти – киш!
Навкруги вороги, а я, блін, Кібальчиш

Пр.
Що ви там робите? Істе насіння?
Непорозуміння, непорозуміння…
Кого убиваєте у боях іх тінню?
Непорозуміння, непорозуміння…

II
Питання намба два, навіщо голова
Одна добре, дві – краще, без голови теж можна
Бо практика показує, доводить і доказує
Що думок не треба, вистачить образи нам

От чому, наприклад, поганий маю вигляд
Батьки, як бджоли, пашуть мені на лапсердак
І все, конфлікт зав’язано і автор зобов’язаний
Світу розповісти, що в ньому не так

Напише він римовано, що щастя гарантовано
Мажорам, що нема життя нормальним пацанам
Що навкруги гидота, отрута і сволота
Концепція готова, читайте по складам

III
Тиць-миць, бліцкріг – із лайна у топи
Остолопи рулять так само там і тут
І по усіх стандартах телепні у чартах
Амеріка, голі баби, Голувуд

І хіп-хап сторі – це бруд на дворі
Протести позабуті, їсти хочуть люди
На десерт всіх знову посилають в жопу
Пафос із повітря – магія хіп-хопу


"ЩастяНастяРадощі"

I
Крутився зранку глобус.
Ти щойно вийшла, підкатив мікробус
І навіть було місце,
Біля вікна щоб сісти спокійно,

В метро теж вільно
Куди подівся натовп?
Поїли дусту? Їдь спокійно,
Сьогодні в місті пусто

II
Триває свято –
Сьогодні лише дві пари
І всі чомусь щасливі
Примати. Примари.

Бач, танцюють всі клітини
Радіє кожен атом
Бо той клятий залік всім
Пропишуть, кажуть, автоматом

Пр. Ось воно, щастя, Настю.
Радість, ось і радість!

III
А ще в бістро пішли чутки
Що та, що мила всім кістки
Врешті решт перевелася
Ну і на вона здалася

На день усіх жінок зібрали гроші
Деканші щоб купити глечік
На 8ме буде дискотека
З неба падав вечір

IIII
Якщо щастить, то вже щастить
Маршрутка знову була в мить
Твій перший поверх,
Про всяк випадок грати

Нє радісь красівой в мами
Салдати-10 в тата
Скоріш поснійдай та лягай
Бо завтра знов вставати


"Шо-мажор"

I
Коли я народився, я вже знав ля-мінор
Мої вуха перевіряв добрий лікар ЛОР
Що казав? Казав, що буду я Блекмор
Та що в цієї пісні тональність шо-мажор

Чи має твоя мама добре серце? Так!
А як у тата з магазином? В мого ніяк!
А як тоді калим, бо без нього хана
Це як забути тещу, якої нема

Мій розум лікував добрий лікар Ойболить
Після цього я забув сенс слова “сібаріт”
А це коли джигіт поводиться як кіт
Котрому вкололи хлордіазепоксіт

Пр.
Могла би бути пісня
Не вистачило кисню
Тепер, напевно, хто-сь скаже: Сашо, що за лажа, Сашо, що за лажа, Сашо, єто лажа, тьфу

II
Мій резон – зелений, як газон
Є слово обрій, немає “горізонт”
Є слово ROOTS, немає слова “корні”
Зовні ми білі, білі, а не чорні

Не поспішай, я за тобою не встигаю
Братва не робе, братва - гуляє
Не блукає, наглядає свій гектар
Потім стає за стіл та катає шар

Кій завжди шукає лузу
У Тома Круза такі ж, як в мене вуса
Прокинутись під вечір та йти шукати трон
В тім усе життя моє, весь мій резон

III
Життя таке, що постійно тягне вниз
Особливо, якщо вийти на узвіз
На церкві амур шмаляє всіх із лука
Старе граффіті – Пронька-подлюка!

Баришні сидять, пудрять собі ніс
Йдемо, чекаємо на головний приз
Його я чую нюхом, як м’ясо Кабиздох
Ну що, вполюємо зайців? Я планую двох!


"Готель"

I
Ми перемагаєм самотність в готелі
Ми робимо вигляд, що ми такі рідні
Але я не такий як ти
Бо, нас заплутало віскі

Коли я показав тобі крила
В нас дуже різне пір’я,
В нас дуже різні кольори
Не хцеш жити в готелі

Тож, ти хочеш піти
Мене залишити, насамоті
Ні-ні-ні, буду сам я
О, ні-ні-ні, буду сам я. О, ні-ні-ні

Я тримаю янгола за крила
Не випускаю з номеру готеля
Вона не хоче, вона лишає
Тож я її вбиваю

Я тебе поховаю
У нашому номері
Бо мені тут так добре

Ти стала готелем
Тобою дихає стеля
На тебе схожі всі стіни
Пахне тобою всередині

II
Всі променади промайнули. Трохи гріє, трохи сяє
І як я міг сказати, що я знаю, як буває
Відпалав октоубер, кашель псує тембр
Сембернаром важко дихає новембер

Ці природи кільця підризають крильця
Багато хто додав в цей час до мотузки мильця
Багато хто не зміг потім про це пожалкувати
І взагалі-то погана думка тіло (живе) псувати

Не треба нікого вбивати, всі помруть самі
Я і вона, ми неначе два вогні
Я - зелений, вона – червона, між нами жовте
Ми пішли самі по собі, вдягнувши теплі кофти

Поруч два готелі, «Каліфорнія» та «Сяйво»
Самота чи божевілля, що саме обираємо
Кохання – гостра штука, я думаю, ти знаєш
Осінь - час відпускати тих, кого кохаєш


;


Я зберіг всі SMSи, їх було аж два
Розшукай ти Фозз, принцессу
Перевір на ній свої слова
Ти – дурак, мазохізм є основою
Другий містив лише крапку. Із комою

I
В деякім царстві, в моїм господарстві
Щось стало не так за часів мого панства
Кольори втратили сік, а вулиці - людей
Одні кішки, шмиг-шмиг біля дверей

Причин ніби не було, звичайна монархія
Я думав, мене люблять, заплачуть, якщо загублять
Дід мені казав, ти маєш бути злий
Бо кожна система чекає на свій збій

Пр.
День у день, день у день, одне й теж саме
Земля зупинилася, стине пісок під ногами
В палаці пустім серед бруду куняю бездумно
Сумно бути королем, королем бути сумно

II
У громади відчай, і я як слідчий
Що може засвідчити лише новий звичай
Забивати вікна, унутрях ховатися
Навіть діти вдень не виходять гратися

Я бачу з балкону усю життєву зону
Худоба розбіглася, із нею - охорона
Грається вітер в салуні дверцятами
Навіть найкращі стають згодом катами

III
Тверезому страшно, вітер лине з пустелі
Тіні не вітаються, чорніють оселі
І я вже знаю, що вони вже щось знають
Темни сили в пустелі чекають

Яким богами молитися, що у них просити
Темна вежа, мати мрію – значить жити
Дід знав, що казав, хоч був і незлий
Він не дочекався, коли я дав збій

P.S.
Я зберіг всі SMSи, їх було аж два
В першому були образливі слова
Я їх завчив, бо мазохізм є основою
Другий містив лише крапку. Із комою

  • 0

#72 дурне дитя з Венери

    Т псих 2007 [b][img]star[/img][/b]

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1797 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:КИЇВ

Відправлено 06.12.2006 – 21:42

ТАРТАК - БОРОДА РУДА

Так, я не сантехнік і не професор.
Мене лякає слово „процесор”.
Новітніх технологій не розумію,
Нічого не знаю, нічого не вмію.
Бо руки мої, немов закарлюки,
Бо голова не лежить до науки.
Живу, як живеться, і поки серце б’ється,
Таким залишуся – мені так здається.
Зате у мене га... Зате у мене га...
Зате у мене гарна борода... да!

Борода руда, борода руда!


P.S. Parsokon, у тебе весь альбом Within Temptation? Тм можеш його викласти??? Весь...

Так, я такий і не хочу бути іншим!
Не хочу бути кращим, не хочу бути гіршим!
Не хочу іти до якоїсь мети –
Мені й так добре, бо в мене є ти.
А твої подруги кажуть, що я тобі не пара,
Що я нечепура, що я нездара!
Що я ніколи не виб’юся в люди,
Що путнього з мене нічого не буде!
Можливо, що так... Можливо, що ні...
Але тебе все таки приваблює в мені...

Борода руда, борода руда!

Повідомлення відредагував Dimon: 06.12.2006 – 21:56

  • 0

#73 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 08.12.2006 – 02:47

RESNULLIUS
Природжений... бог

Людина приходить жити й кохати
Та твоя любов нічого не варта
Бо йобаний мозок жере твою сутність
Ти підкорений своїм ілюзіям

Щоденний гнів невпинно зроста
Ти наче куля, що чекає на старт
Де шаленство, де запал життя
Чому ти ховаєш свої почуття?

Я зневажаю - ти живеш наче клон
Вбий в собі бога і займи його трон
Відпусти почуття та віддайся інстинкту
Розірви кільце моралі й релігії

Я втрачаю крихти здорового глузду
Немає жалю і страх відсутній
Я сповнений силою, я наділений владою
Мої почуття розривають кайдани

Тіло моє заповняє енергія
Кров вирує в моїх артеріях
Я готую священне дійство
Сьогодні я врятую суспільство

Я божевільний, скажений, дурний
Я прийшов катувати мерців
Я вчинив невимолимий гріх
Я безсмертний, бо смерть переміг

Я верховний суддя, я месія
ти безсилий, ти майже здох!
Ти безпорадний в моїх обіймах
Бо я - єдиний, я природжений бог.

  • 0

#74 metamoreFoZza

    антіБлондінка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 356 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сьомої тучки

Відправлено 08.12.2006 – 10:11

КітПес
Одного разу, невідомо коли
На світі з’явився цей малий
Схожий він був на кота і на пса
Усі дивувались, усі посміхались
Приспів:
КітПес, КітПес
Єдиний на світі є такий Кіт пес

З того разу сум та журба
З міста тікали, а з ними нудьга
Все місто Кіт пес підняв догори
Усі дивувались, усі посміхались
Приспів: 2р.


  • 0

#75 дурне дитя з Венери

    Т псих 2007 [b][img]star[/img][/b]

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1797 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:КИЇВ

Відправлено 08.12.2006 – 21:56

Перегляд дописуmetamorFoZZa (8.12.2006 10:11) писав:

КітПес
Одного разу, невідомо коли
На світі з’явився цей малий
Схожий він був на кота і на пса
Усі дивувались, усі посміхались
Приспів:
КітПес, КітПес
Єдиний на світі є такий Кіт пес

З того разу сум та журба
З міста тікали, а з ними нудьга
Все місто Кіт пес підняв догори
Усі дивувались, усі посміхались
Приспів: 2р.


Це тіпа з мультика, який колись показували на новому?
  • 0

#76 ZipСоване Дівчисько

    В сіданці - шило, в голові - запалення!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 601 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Qiev

Відправлено 09.12.2006 – 13:00

Перегляд дописуDimon (8.12.2006 21:56) писав:

Це тіпа з мультика, який колись показували на новому?
Ага...
Такий :angry2: мульт був...

  • 0

#77 djhsfkehdsj

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 81 повідомлень

Відправлено 09.12.2006 – 13:57

Марія Бурмака
Не поспішай, душа моя, черствіти

Сл. С. Голованівський, муз. М. Бурмака
/Ой не квітни, весно; 1990/


Не поспішай, душа моя, черствіти,
Від болю та злоби не кам"яній,
Горить земля і витоптано квіти,
Та корінці залишилися в ній.


Не може бути, щоб усе до цурки,
Щось в глибині зостанеться, либонь,
Адже були татари вже і турки,
І кров була, і сльози, і вогонь.


Осяде пил над мертвою землею,
Замріє сонце в куряві й диму.
Як я тоді каміннною душею
Ті благородні промені сприйму?!


Я знаю, в дні загибелів безвинних
Не вимагають милості бої.
Будь мужня і в глухих своїх глибинах
Обережи занедбану її.


Коли настане мить отого щастя,
За котре йдемо в полум"я та дим,
Як нині гнів ще милість нам придасться
І скарбом нашим стане головним.


Не поспішай, душа моя, черствіти,
Від болю та ззлоби не кам"яній.
Горить земля і витоптано квіти,
Та корінці залилися в ній.
  • 0

#78 дурне дитя з Венери

    Т псих 2007 [b][img]star[/img][/b]

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1797 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:КИЇВ

Відправлено 09.12.2006 – 22:02

5nizza - Огонь и Я

Немало немного
такая дорога
врагами нетронута
сыта утроба
боюсь с открытыми ходить глазами
мимо меня нация... номинация... панацея... це я...
геноцид... цыц...
...............????? и пена у рта
а день рождения тени темнее
меня тем не менее это хуйня
это погоня,
пока не догонят
покурим по коням по коням по коням
летят мои кони летят

огонь огонь огонь огонь и я
огонь огонь огонь огонь и я
огонь огонь огонь огонь и я
you know you got the fire

??? жалко срок
можно я выберу сам номерок
это рок!
по правилам ... ???
???? опять запорол
оставили на миллионы зим на мази
кончился весь депозит
где позитив, где? везде

огонь огонь огонь огонь и я
огонь огонь огонь огонь и я
огонь огонь огонь огонь и я
you know you got the fire

я сыт по горло
как харбора пёрло!
как у Пелевина в романе
я теряю внимание
читаю заклинание
бреду брежу
холодные палаты
белые халаты
мы не виноваты
это просто
это не вопрос
SOS!

огонь огонь огонь огонь и я
огонь огонь огонь огонь и я
огонь огонь огонь огонь и я
you know you got the fire

P.S. У когось є 5nizza Луна?
  • 0

#79 djhsfkehdsj

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 81 повідомлень

Відправлено 10.12.2006 – 19:54

Марія Бурмака
Їй холодно


Вона плаче тихо, хоч сльози легкі течуть по її щоках.
Вона плаче тихо, вона не з тих, хто плаче у всіх на очах.
Вона непомітно торкає плече, як серце тобі болить,
А раптом колись і душа запече, не зможе вона не прийти.

Приспів:
Їй холодно одній,
Інієм з-під вій дивиться вона,
Ти обігрій і зрозумій--холодно самій,
Хай навколо всі, її надія-ти.

Їй треба забути, забути тебе, із серцем іде війна.
Та буде несила їй жити без любові, життя ж не в снах.
І рветься пітьмою цей промінь-струна, відчаю немає меж,
Забути навіки так хоче вона, любити навіки теж.

Приспів.


Вона вже сама чекає образ, бо хоче забути, йти.
І в силах твоїх зупинити час, такої тобі не знайти.
Такої, як вітер, таку, як вогонь, таку, як гірський кришталь.
Таку, що захочеш до неї в полон, полюбиш її печаль.

Приспів(3р)




Марія Бурмака
Чорні черешні

(Народна)

Чорні черешні при білій хаті,
Ходи, дівчино, черешні рвати.
Черешні рвати, черешні їсти,
Скажи, дівчино, де маю сісти.
Черешні рвати, черешні їсти,
Скажи, дівчино, де маю сісти.
Черешні рвати, черешні їсти,
Скажи, дівчино, де маю сісти.

Сідай, леґіню, отам у сіно,
А то не сіно, а п"яне вино.
Нехай нам зірка стане за свідка-
Черешні чорні з ночі не видко.
Нехай нам зірка стане за свідка-
Черешні чорні з ночі не видко.
Нехай нам зірка стане за свідка-
Черешні чорні з ночі не видко.

Поки ми їли, скільки хотіли,
А зорі білі чомусь тремтіли.
Чорні черешні уже відходять,
А гордий леґінь більше не ходить.
Чорні черешні уже відходять,
А гордий леґінь більше не ходить.
Чорні черешні уже відходять,
А гордий леґінь більше не ходить.

Повтор 1 куплету


А це одна з моїх улюблених :(
Марія Бурмака
Розлюби

(сл. Борис Чіп)

Розлюби мене, позабудь мене,
Добрим іменем не згадай мене.
І щоб юні літа не поранити,
Всі слова мої вивій з пам"яті.

У твоїх світань трави росяні.
Не мені збирать їзнє золото,
Над моїм чолом сонце осені
Може світить ще. тільки холодно.

Позабудь мене, розлюби мене,
А зустрінемось--обійди мене.
Навіть поглядом обмини мене,
Обмани себе, обмани мене.

За печалями радість відбула,
Там любов свої сіті кинула,
А моя давно переїхала
По дзвінких мостах, по калинових.

Вороні літа віють гривами,
"Та кого ми ждем",--все запитують.
Лиш озвись до нас, так полинемо,
Що зірки згорять під копитами.

Гей, летіть, летіть блискавицями,
Понад веснами, серед осені.
До кінця мені будуть снитися
Молоді літа, трави росяні.

Рано, рано, ранесенько
Ранесенько була я.
Та тільки рано, рано, ранесенько,
Ранесенько була я.

Гей, летіть, летіть блискавицями,
Понад веснами, серед осені.
До кінця мені будуть снитися
Молоді літа, трави росяні.
До кінця мені будуть снитися трави росяні.
  • 0

#80 ZipСоване Дівчисько

    В сіданці - шило, в голові - запалення!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 601 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Qiev

Відправлено 11.12.2006 – 01:17

Тартак

"Помирає твоя любов"

Її стиль життя не викликає загального схвалення -
Кажуть: В сіданці - шило, в голові - запалення!
Коли мислить - обов’язково знайомиться з основою,
Коли говорить - то не язиком, а мовою.
Одна на сотню, одна на тисячу,
За годину знищує свою стипендію місячну.
Має безліч знайомих, а друга - жодного,
Пиво - ліпший товариш, цигарка - найкраща подруга.
Від родичів тікає чи ховається в туалеті,
Однодумців знаходить, переважно, в інтернеті.
На всій планеті шукатимеш з детальним планом -
Не знайдеш того, кого вона кличе своїм коханим.
Собі створила принципи, обмежила себе рамками,
Колись мала кохання, яке загинуло під уламками.
Ночами - плаче та мріє, вдень - не вірить нікому.
І завжди ставить крапку там, де можна поставити кому...

Приспів:
Серед дивних рожевих снів,
Серед тисяч фальшивих слів,
Серед сотень порожніх розмов
Помирає твоя любов...

Йдучи на побачення, тримає серце зав’язаним.
Найважливіше слово завжди лишається несказаним.
Зустрічати - не треба, проводжати - не можна!
Сердечка, квіточки, пупсики - це так на неї не схоже!
Вона не преться за масами, не женеться за модою,
Живить себе образами, тішить себе свободою.
З тусовок пафосних вона відверто сміється,
Зате годинами сидітиме в бібліотеці.
Хто хоче стати їй другом повинен бути готовим
Латати рани душі відвертим лагідним словом.
Та кожного, хто до неї, впритул наближається,
Вона панічно боїться, вона відверто лякається.
Її життя - наче вічно незарахована сесія,
Її нормальний життєвий стан - глибока депресія.
І кожному претенденту вона готова кричати:
Люди! Не лізьте в душу, щоб там гадити і плювати!...

Приспів

А може все таки вона має рацію,
Що любов - це брехня, це злісна симуляція?
Містифікація, якою задурманюють голову,
Щоб завжди мати тебе доступною та готовою?
А може - навпаки? Любов - є, до того ж, зовсім близько?
Не треба стрибати високо, не треба нахилятись низько?
Любов - є! Не така вже й підступна та безталанна!
Але хай краще про це розкаже Карєніна Анна...

Приспів


"Без тебе"

Так прикро знати, що все закінчилось.
Між нами стало непорозуміння.
Я ляпнув дурницю, ти розлютилась -
Твоє незнання, моє невміння...
Не стану зразком смиренної святості -
В голі стіни вбиваю руки.
Я скаженію від твоєї затятості,
Я божеволію від розлуки.
Лягаю пізно, зриваюсь рано,
Ходжу весь день хиткою ходою.
Мені без тебе дуже погано,
Я дуже хочу бути з тобою!
Щодня латаю на серці рану,
Щоночі б’юся в обіймах бою.
Мені без тебе дійсно погано,
Я дійсно хочу бути з тобою!
Десятий раз набираю номер,
Десятий раз відміняю виклик.
Були ми разом, було нам добре,
Та ми своє ”добре” псувати звикли.
Хоч нам із тобою вистачить мудрості
Не увійти у проценти смертності,
Та ми страждаємо від власної тупості,
Та ми вмираємо від власної впертості.
Лягаю пізно, зриваюсь рано,
Ходжу весь день хиткою ходою.
Мені без тебе дуже погано,
Я дуже хочу бути з тобою!
Щодня латаю на серці рану,
Щоночі б’юся в обіймах бою.
Мені без тебе дійсно погано,
Я дійсно хочу бути з тобою!
Не подзвоню. Не підійду.
Стоятиму осторонь, дивитимусь на тебе -
Собі на біль, собі на біду…
А ти й не поглянеш... Ну й не треба!
Лягаю пізно, зриваюсь рано,
Ходжу весь день хиткою ходою.
Мені без тебе дуже погано,
Я дуже хочу бути з тобою!
Щодня латаю на серці рану,
Щоночі б’юся в обіймах бою.
Мені без тебе дійсно погано,
Я дійсно хочу бути з тобою!


"Інґліш Сонґ"

Англійський хлопець по вулиці йшов...
Англійську дівчину на вулиці знайшов...
Знайшов - і каже...
По вухах маже...
Коротше - бреше...
Чи просто - чеше...

Приспів:
Хеллоу, бейбі!
Ай лав ю!... Мейбі...

Англійська дівчина по вулиці йшла...
Англійського хлопця на вулиці знайшла...
Знайшла - і каже...
По вухах маже...
Коротше - бреше...
Чи просто - чеше...

Приспів

Я в Англію поїхав - там по вулицях гуляв...
Нікого не знаходив, бо нікого й не шукав...
Я слів не знаю...
Не розмовляю...
То що шукати?...
І як сказати?...

Приспів


"Омана"

Кожна людина ще зі школи пам’ятає:
Хто багато читає - той багато знає.
І, зрозуміло, я книжок багато прочитав -
Щось давно забув, але щось запам’ятав.
Та головне, що я навчився володіти словом,
Часом - серйозним, а частіше - по-приколу.
Говорю, що думаю, говорю, що бачу.
Один від слів моїх сміється, інший від них плаче.
Звичайно, говорити - це не мішки носити,
Та слово може вдарити, слово може вбити.
Слово відкриває таємниці та секрети,
Розбиває замки, знищує лабети.
Та якось я відчув, що починаю зловживати -
Дурити людям голову, забивати баки.
В такі часи в моєму серці селиться хижак,

Що у мене самого викликає дикий жах...
Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!
І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана…
Не вір словам!
Мої слова - це омана!...

Я познайомився з тобою, хотів з тобою бути.
Але ти в своїй душі не змогла відчути
Глибини тієї, глибини всієї,
Що шукала собі шлях із душі моєї.
Говорив тобі слова ніжні та ліричні,
Здійснював заради тебе вчинки романтичні.
Але ти сама в собі у той час кохалася.
З мене ж ти знущалась, ти з мене насміхалася.
Та прийшов момент прозріння - мене перемкнуло!
Все оте дурне кохання наче вітром здуло.
Я тепер тебе зроблю повною дурепою -
Відплачу тобі сповна щедрою монетою!
Я розказую байки, мозок твій запудрюю,
Я розписую тебе гарною та мудрою!
Виконав програму дій - і це диво сталося!
Тож тепер у мене ти палко закохалася!

Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!

І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана…
Не вір словам!
Мої слова - це омана!...

Перемога не принесла навіть краплі втіхи.
Навпаки - я сам від себе вигріб на горіхи!
Бо моя любов не згасла - залишилось тління,
І мене доволі швидко загризло сумління.
Хоч-не-хоч, а я тобі, видно, не до пари,
Тож повинен терміново розігнати чари!
Не потрібна ти мені на кохання хворою,
Бо любов повинна бути, як сльоза, - прозорою!

Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!

І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана…
Не вір словам!
Мої слова - це омана!...
Я не знаю

Я не знаю, що робити… Я не знаю, що казати…
Де знайти чарівні квіти, щоб тобі подарувати…
Щоб тебе причарувати - на секунду, на хвилину…
Бо таких, як я, - багато, а така, як ти, - єдина...
Кожен випадковий погляд зачіпає дивні струни.
Коли я з тобою поряд, тіло пробиває струмом.
Шепочу слова кохання - ледве чутно… Тихо-тихо,
Адже ти мої зізнання все одно зустрінеш сміхом...

Приспів:
Але мов солодкий гріх -
Твої губи, твої очі!
Залишитися без них
Я не можу і не хочу!
Знову сам себе зриваю -
Залишаюсь і зникаю...
Що знаходжу, що втрачаю -
Я не знаю, я не знаю...

Захлинаючись у хвилях твого збудливого сміху,
Поринаю в божевілля і шукаю в ньому втіху...
Сподіваюсь на відлигу - це для мене надважливо,
Бо пробити твою кригу неможливо... Неможливо!...

Приспів


"Я не знаю"

Я не знаю, що робити… Я не знаю, що казати…
Де знайти чарівні квіти, щоб тобі подарувати…
Щоб тебе причарувати - на секунду, на хвилину…
Бо таких, як я, - багато, а така, як ти, - єдина...
Кожен випадковий погляд зачіпає дивні струни.
Коли я з тобою поряд, тіло пробиває струмом.
Шепочу слова кохання - ледве чутно… Тихо-тихо,
Адже ти мої зізнання все одно зустрінеш сміхом...

Приспів:
Але мов солодкий гріх -
Твої губи, твої очі!
Залишитися без них
Я не можу і не хочу!
Знову сам себе зриваю -
Залишаюсь і зникаю...
Що знаходжу, що втрачаю -
Я не знаю, я не знаю...

Захлинаючись у хвилях твого збудливого сміху,
Поринаю в божевілля і шукаю в ньому втіху...
Сподіваюсь на відлигу - це для мене надважливо,
Бо пробити твою кригу неможливо... Неможливо!...

Приспів


"Не варта"

Ось і все - перші дощі осінні
Заливають ті дні, коли ми були щасливі…
Коли я був постійно поруч з тобою -
Заливає ті дні холодною водою...
Тихою ходою повертаюсь назад -
Крізь осінній туман, крізь листопад...
Назад у весну, назад у літо -
Там було чим тішитись, було чому радіти...
Я заради тебе був готовий до всього -
Всього великого, всього малого...
Пірнути у море, стрибнути у небо -
Все тільки для тебе, тільки для тебе!

Приспів:
Не варта добрих слів,
Не гідна чистих сліз!
Втікай із моїх снів
У свій дрімучий ліс!
Я більше не люблю! -
Лунає звідусіль...
Я серце простромлю -
Я вирву звідти біль!...

Здавалося б все - потрібно забути!
Щоб більше не бачити, більше не чути!
Не притуляти, не притискатись!
Щоб більше ніколи не зустрічатись!...

Відьма вона! - про тебе казали. -
Що б ти не дав - їй буде замало!
Та про інше кричало серце шалене -
Я кохаю тебе, тож іди до мене!
Життя пролітало в казковому ритмі,
Сни кольорові, дні колоритні...
Все потонуло, захдинулось від бруду -
Ти сипнула отрути, ти вдарила в груди...

Не варта добрих слів,
Не гідна чистих сліз!
Втікай із моїх снів
У свій дрімучий ліс!
Я більше не люблю! -
Лунає звідусіль...
Я серце простромлю -
Я вирву звідти біль!...


"Кулінарія"

Пішла зима, прийшла весна -
І розцвіла твоя краса!
Мене до себе кличеш ти -
І я не можу не піти...
Я прався, прасувався, мився,
Чистив зуби і голився...
І ось, нарешті, я прийшов!
Ти зрозуміла - це любов!

Та навіть знати не могла ти,
Що я любив твої салати!
Ти - моя казка! Ти моя мрія!
Наша любов - кулінарія!

Короткий дотик наших тіл -
І ти мене ведеш за стіл.
А на широкому столі
Стоять тарілки чималі.
І я донесхочу наївся
Та на канапі розвалився...
Прийшов цей час - і ось тепер
Мене цікавить твій десерт!
Я може міг би навіть вмерти
За всі твої смачні десерти!

Ти - моя казка! Ти моя мрія!
Наша любов - кулінарія!


"Вечір осінній"

Як приємно осіннім вечором
Увімкнути улюблену музику,
Заварити гарячого чаю
Та сидіти з цікавою книжкою...
Як чудово осіннім вечором
Подзвонити коханій дівчині
І сказати - давай зустрінемось,
Я так скучив за твоєю ніжністю!

Вечір осінній - вологий, туманний,
Дивний, чарівний, хмільний, довгожданний,
Милий, бентежний, лукавий, таємний,
Пізній, бажаний, ласкавий, приємний...
Вечір осінній - відвертий, зухвалий,
Збуджений, дикий, палкий, небувалий,
Щирий, невтомний, жагучий, грайливий,
Лагідний, тихий, спокійний, щасливий...

Та буває осіннім вечором
Не потрібна ніяка музика,
Чай гидкий та смердить помиями,
А книжки - наче дурнями писані...
Все тому, що осіннім вечором
Та, яку називав коханою,
Не чекає нової зустрічі,
Не дарує своєї ніжності!

Вечір осінній - нестерпний, тягучий,
Сірий, самотній, порожній, гнітючий,
Мокрий, змарнілий, нещадний, тоскливий,
Клятий, жахливий, підступний, зрадливий...
Вечір осінній - нервовий, панічний,
Згубний, зловісний, страшний, істеричний,
Темний, жорстокий, пекучий, пекельний,
Згаслий, тупий, безнадійний, смертельний...


"Дай себе"

Ми з тобою зустрілися на проспекті,
На якому гуляли окремо.
Очі твої - такі відверті -
Сказали мені, що я дивлюся даремно.
Але поглядів я не розумію,
Мені потрібно усе казати словами.
Я вже маю свою маленьку мрію,
Яку мушу здійснити, а то буде погано…

Приспів:
Ти подобаєшся мені,
Але я не знаю, як тебе звати…
Перед тим, як сказати ”ні”,
Дай себе поцілувати!...

Я йшов за тобою, ти ззаду - розкішна!
Так само розкішна, як і спереду!
Ти озиралась - і тобі було смішно.
А я йшов за тобою, як пастух по череду.
Тобі завжди зі мною було би цікаво -
Я хлопець веселий, трохи дивакуватий.
Та, як з’ясувалось, ти вже когось мала.
Тільки це був не хлопець, а дядько багатий…

Приспів

Били мене його охоронці...
Били жорстоко, збирались вбивати...
Я їх зупинив, я сказав їм - хлопці!
Дайте в руки гітару - я буду співати...

Приспів



"Ти дуже гарна..."

Ти дуже гарна і про це знають всі, знаєш ти, знаю я - і це змушує мене бути нав’язливим...
І я розумію, що так не повинно бути, що це викликає в тебе, якщо не огиду, то, принаймні, велику відразу...
І ми з тобою могли би бути у в’язниці кохання ідеальними довічними в’язнями...
Та ми не знайшли дороги туди, і тому не були там жодного дня, жодної хвилі, жодної миті, жодного разу...
Я не цікавлю тебе і в цьому не винен я, не винна ти, і ми з тобою разом у цьому також не винні...
Просто я не можу раптом стати прекрасним принцем, а ти не можеш мене покохати з примусу...
Але я точно знаю, що в мене це не примха, не ілюзія, не самообман, не рефлекси тваринні...
Але ти точно знаєш, що ніколи не будеш моєю... Ну й бог з ним... Я це якось переживу, я це якось винесу...

Я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...

В тобі стільки природньої сили, що вистачить на десяток перших красунь цієї планети...
І ця сила всмоктує мене, вона затягує, наче чорний, пекельний, страшний чорторий...
І я вже майже зовсім загинув, я вже намертво заплутався у цих твоїх солодких тенетах...
Але, вибач, ця історія занадто банальна і цей сюжет неймовірно затертий, бо він також занадто старий...
Гаразд, я зникну з усіх твоїх горизонтів, я не перетну жодної твоєї життєвої лінії...
Шкода... Але що я можу вдіяти? Ти мала вибір і зробила його не таким, яким би я хотів його бачити...
Однак, мені не звикати - я вже не вперше у своєму житті щось різко і радикально змінюю...
Погано тільки одне - що я ніколи не зможу тобі так само віддячити... Тобі тим самим віддячити...

Бо я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...

Але може колись ти раптом засумуєш і почнеш згадувати мій номер телефону...
Ти дзвонитимеш у мої двері, ти серед ночі плакатимеш під моїми вікнами...
А я почну психувати, я кричатиму тобі - іди геть! Негайно повертайся додому!
Якщо в мені й були якісь почуття, то їх більше немає - вважай їх безжалісно вбитими!...
Але це буде потім, це буде колись, а поки я намагаюся назавжди з тобою прощатися...
Виходить погано, але ж ти знаєш, що в нас із тобою ніколи нічого не виходило добре...
Тримаю тебе за руки, дивлюсь у твої очі й не можу ніяк від них відірватися...
І прошу поцілунку... Одного... На прощання... Розбий насолодою горе!...

А я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...


"Прощавай кохання"

Кращу за тебе я ніколи в житті не знайду, не зустріну.
Але й без тебе я не стану впадати в депресію.
Я не буду лупати скалу, не буду довбати стіни.
Повір - мені і без тебе живеться весело!
Але ти зруйнувала все, що
В мені залишилось кращого!
Та в серці лишилось дещо,
Чого я не віддам нізащо!

Приспів:
Прощай, кохання велике і чисте!
Привіт, кохання брудне і маленьке!
Буду довго спати, буду рідко їсти,
Зате не буду вночі скавучати тихенько!
Нічого тобі не скажу на прощання -
Просто піду, а ти залишайся…
Хочеш - сумуй за моїм коханням,
Хочеш - своїм некоханням пишайся!

А в серці лишились тільки приємні спогади.
А в серці лишились маленькі шматочки щастя.
І коли були разом, впритул наближались до бога ми,
І за це нам з тобою ще, як то кажуть, ”воздасться”...
Але ти розкидала радо
Все, що я позбирав докупи.
То був потяг на Ельдорадо,
Який чомусь прибув до дупи...

Приспів


"Поп корн"

Життя дає мені шанс номер один!
Я нерішучість свою розвію, як дим.
Я роблю те, про що мріяв давно -
Я запрошую тебе в кіно.
Ти кажеш: О! Я чула, фільм цей дуже цікавий!
Придбай хороші квитки, будь ласкавий!...
Вибору в мене нема -
Я купив найдорожчі - сподіваюся, що не дарма...
Використовую шанс, розпочався сеанс,
Гамір ущух, все довкола притихло.
І головне - вимкнули світло. Вимкнули світло!
Для поцілунків місця,
Але тебе не турбує обставина ця.
Ти втупилась в екран, ти випустила жало
І цілий фільм монотонно жувала...

Приспів:
Попкорн!
Такий солодкий, такий солоний!
Попкорн!
Такий солоний, такий солодкий!

Життя дає мені шанс номер два!
Сьогодні в мене вдома нікого нема.
Всі наші - на дачі, але я не з ними.
Я запрошую тебе на гостини.
Ретельно готуюся до прийому.
Процес підготовки мені добре знайомий:
Гарно прибрати, все зайве сховати,
Святкову сорочку попрасувати.
Виделки, тарілки... Шампанське - так! Ні - горілка!
Квітам пахнути, свічкам горіти,
Музиці грати, а не гриміти! А не гриміти!
І ось дзвінок, ти на порозі,
Я стримати хвилювання не в змозі...
Зараз впаду, зараз вискочить серце...
І раптом вкляк - ти з собою принесла...

Приспів

Сам собі створю шанс номер три.
Всі перешкоди - вогнем гори!
Бо я до тебе - так, я до тебе - сяк,
Але ти на мене не реагуєш ніяк.
До біса мрії! До чорта сни!
Зловлю тебе в лісі, прив’яжу до сосни!
А як для твого кохання і цього замало -
Заклею скотчем рота, щоб не жувала...

Приспів



"Воно"

Я так давно не бачився з тобою...
Все валиться з рук - я нічого не можу робити...
Ти маниш мене собою, чаруєш мене собою,
Та краще було б, мабуть, мене просто вбити...
Збудувала для мене замок своїми руками…
Такий неміцний, бо замість каміння - повітря...
А те, що в'ється між нами, а те, що б’ється між нами,
Кидає у прірву, штовхає на вістря, штовхає на вістря...

Воно паралізує, наче погляд кобри...
Воно то манить, то відштовхує, то зве...
Я кохаю тебе - і мені від цього добре!
Але ти не кохаєш мене...
Але ти не кохаєш мене...
Але ти...
І мені від цього зле!

Ти знов переносиш важку гнітючу поразку...
Ти знаєш, що я не піддамся жодного разу...
Я вдягаю холодну маску, не відповідаю на ласку -
І це дратує тебе, і це доводить до сказу!...
Я заманював тебе до пастки своїми словами...
Я розкидував сіті, яких ти не оминула...
А те, що вилось між нами, а те, що билось між нами,
Ще й досі живе, ще й досі про нас не забуло...

Воно паралізує, наче погляд кобри...
Воно то манить, то відштовхує, то зве...
Ти кохаєш мене - і тобі від цього добре!
Але я не кохаю тебе...
Але я не кохаю тебе...
Але я...
І тобі від цього зле!


"Мені все одно"

Приспів:
Мені все одно, як ти жила раніше!
Головне, щоб зі мною жила ти не гірше!
Мені байдуже, хто був твоїм першим коханням!
Головне, щоб я став коханням останнім!

Кожен день пролітає стрілою.
Кожен день, коли ти поруч зі мною.
Тож я тебе прошу, я тебе молю -
Лишайся зі мною, бо я тебе люблю!
Нехай нас із тобою турбують плітками -
Не стануть плітки муром між нами!
Те минуле - твоє, а для мене - відсутнє.
Мене цікавить теперішнє і майбутнє!

Приспів

Ти була - яка була, тепер ти - інакша!
Трошки мудріша, трошки старша.
Тепер ти не та, тепер ти не там,
І я тепер тебе нікому не віддам!
Нехай твоє життя було не біле, не пухнасте,
Але моя зелена жаба склеїла ласти,
Не сидить в мені, не тисне на груди...
Мене турбує тільки те, що є, і те, що буде…

Приспів

Пролетять роки - ми їх цікаво проживемо,
Дуже непогано і зовсім недаремно.
Оминемо лиха, невдачі, розлуки.
В нас виростуть діти, потім - онуки.
Перед смертю скажемо - життя було прекрасним.
І добре, що вдалося це зрозуміти вчасно…
А зараз ми зупинимо всі рожеві мрії.
Ми згадали про дітей - переходимо до дії…

Приспів


"Забуватиму тебе повільно"

А ти живеш собі десь там і зовсім не знаєш,
Як я без тебе тут помираю, як загниваю…
Як потрохи з’їдає щоденна турбота, щоденна гризота…
Як затягує мене чорне болото...

Приспів:
Я забуватиму тебе повільно...
Але, рано чи пізно, я викину тебе із серця...
Небагато мине - і стану від тебе я вільним - більше не божевільним...
А тим часом життя пронесеться...

Ти отримуєш мої листи і складаєш у пачку...
Хоч би раз прочитала - нехай і без інтересу...
Я той дикий маньяк, що пише листи до своєї маньячки...
І у кожному слові - констатація шоку, концентрація стресу...

Приспів

  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних