Перейти до вмісту

Язичництво на Русі


Повідомлень в темі: 239

#221 zav

    зрадник

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 9565 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 29.12.2009 – 10:31

Перегляд допису-=VJ=- (29.12.2009 02:47) писав:

Пан хоч би посоромився так прилюдно демонструвати незнання історії власного народу.
Власної ліні не соромитимусь!
http://uk.wikipedia.org/wiki/Рюрик
  • 0

#222 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 29.12.2009 – 10:34

Перегляд дописуzav (29.12.2009 10:31) писав:

Власної ліні не соромитимусь!

Дарма.

Перегляд дописуzav (29.12.2009 10:31) писав:


Прочитали, пане? Сподіваюсь тепер зрозуміли, яку дурницю написали?
  • 0

#223 zav

    зрадник

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 9565 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 29.12.2009 – 10:48

Перегляд допису-=VJ=- (29.12.2009 10:34) писав:

Дарма.

Прочитали, пане? Сподіваюсь тепер зрозуміли, яку дурницю написали?
Бачу, вам правда очі колить, гиги.
  • 0

#224 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 29.12.2009 – 10:49

Перегляд дописуzav (29.12.2009 10:48) писав:

Бачу, вам правда очі колить, гиги.

Правда?
Ге-ге, я завжди знав, що з паном щось не те - а пан, виходить, нащадок чуді та мерян.
"А казачок-то - засланный".
Дякую, що зізналися. От тільки мене до свого народу приписувати не треба.
  • 0

#225 zav

    зрадник

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 9565 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 29.12.2009 – 11:14

Перегляд допису-=VJ=- (29.12.2009 10:49) писав:

Правда?
Ге-ге, я завжди знав, що з паном щось не те - а пан, виходить, нащадок чуді та мерян.
"А казачок-то - засланный".
Дякую, що зізналися. От тільки мене до свого народу приписувати не треба.
Припишемо легко!
"- Вот тебе, Настя, задача: рассчитай, сколько у тебя было предков тысячу лет назад.
Легко с бумагой и карандашом считать. Но чародей задает задачи, которыйе без бумаги и карандаша решать надо.
- 64, 128, 256, 512, 1024, 2048...
Поначалу быстренько идет. Но уж очень круто цифры одна на другую наваливаютцо, мотаютцо и толстеют...
- 131 072 умножить на 2. Получится... Получаются удивительные вещи.
Всего только двадцать поколений назад, то есть пятьсот лет тому назад, каждый из нас имел миллион предкаф. 1 048 576 - для точности.
- Вот тебе и арифметика: до миллиона предков пришлось на двадцать этажей спуститься вниз, а уж этажом ниже их было два миллиона. Ну считай, мешать не буду.
» Натисніть, щоб показати спойлер - натисніть ще раз, щоб приховати... «

До первого миллиона долго Настя добиралась, а потом пошли миллионы слоиться один на другой, превращаясь в десятки миллионов, в сотни...
Легко 134 217 728 на два умножить. Но просто некоторым трудно в памяти результат удержать и множить дальше и дальше. А Жар-птице с памятью повезло, потому она, уперев взгляд в потолок, губами шепчет:
- 137 миллиардов 438 миллионов 953 тысячи 472 умно-о-жим на два и получим...
Не спеша циферки множатся, множатся, множатся, и вот результат:
- Тысячу лет назад у меня должно было быть тысяча сто миллиардов предков.
- Точнее?
- 1099511 627776.
- Может, я ошибаюсь, но у меня тот же результат получился. Теперь попробуй всех их сложить, всех своих предков за сорок последних поколений.
Знаешь самый простой путь?
- Надо последнюю цифру из этого ряда умножить на два и отнять два.
- Правильно. Действуй.
- 2199023255550.
- Согласен. Столько у тебя должно быть предков только за одну последнюю тысячу лот. Мы исходили из того, что и мужчины, и женщины производили потомство в возрасте 25 лот. Если же они производили потомство раньше, а так оно все время и было, то тогда за тысячу лот набираотся не сорок поколений, а больше, и количество предков увеличиваотся совершенно астрономическим образом. Если мы заглянем в глубину еще на тысячу лот, во времена Римской империи, во времена викингов и расцвота Византии, то пирамиду твоих предков невозможно будот выразить никакими цифрами.
- Но на земле никогда не было, нот и быть не можот такого количества людей.
- Конечно, не было. Выводы сама делай. Если совсем немного подумаешь, то сообразишь, почему аристократы вели свою родословную только по мужской линии от деда к отцу, от отца к сыну, от сына к внуку.
- Получалась одномерная ниточка через века.
- Ага. А во времена матриархата родство вели по женской линии, тоже получалась одномерная ниточка. Но если учитывать одновременно и мужскую, и женскую линии, то получаотся трехмерная пирамида, составляющие которой не только невозможно запомнить по именам, но даже и выразить цифрами. Как только люди пробовали учитывать своих предков и по мужской, и по женской линиям одновременно, то быстро соображали: мы все происходим от общих корней. Потому еще римляне понимали: нот и не можот быть цезаря, в котором не текла бы рабская кровь, но нот и не можот быть ни одного раба, в котором не текла бы царская кровь. Все это можно выразить проще: все люди - братья.
  • 0

#226 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 29.12.2009 – 11:20

Перегляд дописуzav (29.12.2009 11:14) писав:

Припишемо легко!

І чому я знав, що тут почнуть зараз негрів приплітати.
Добре - я нащадок Цезаря, тому всі римські перемоги - це історія України. Я згоден.

Оскільки з паном говорити серйозно не випадає, бо він починає дурниці писати, коли розуміє, що потрапив на слизьке, то я навіть не буду завдавати собі клопоту лінками на статті про генетичне дослідження народів. Хай буде Цезар.
  • 0

#227 Сонцеслав

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 249 повідомлень
  • Місто:Чернівці

Відправлено 11.05.2011 – 14:22

Хочу запитати у людей, які на повному серйозі сповідують і практикують язичництво.

1) Чи памятаєте ви свій родовід до Сварога (чи іншого ідола) чи просто вірите в те, що походите від нього так само, як буддистти вірять, що Будда ввійшов у Нірвану?
2) Чи правда, що з точки зору язичництва (рідної віри), особа, що не сповідує вашу віру, не вважається вами людиною, тому життя такої особи для вас значить стільки ж скільки життя жертви богам?
3) Чи правда, що послідовники Володимира-христителя повинні понести повну відповідальність за вчинки даного політика на всій території, яка стане підвладною язичникам?
4) Чи правда, що чимало язичницьких громад (особливо російських) фінансуються кремлівським урядом для створення нової євразійської імперії з новою ідеологією?
5) Що є найбільшою цінністю язичника? Доброта, любов, радість, етика, справедливість, воля, мудрість, здібності, стосунки, здоровя, життя, багатство, влада?
6) Яких заповідей дотримуються язичники? Не вір, не бійся, не проси? Поверніться до коріння свого і пізнаєте світ Божественний Світ Правди? Шануйте три дня в тижні: 3-ій, 7-ий і 9-ий ?
7) Які джерела інформації вважаються священними для рідновірів, інглістів, язичників і всіх, всіх, всіх, хто зневажає Хреста, Будду, Кришну, Мойсея, Заратустру, Індру, Маркса і можливо навіть Творця Всесвіту ?

Повідомлення відредагував Сонцеслав: 11.05.2011 – 14:30

  • 0

#228 Онук Велеса

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 441 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 11.05.2011 – 14:29

Перегляд дописуСонцеслав (11.05.2011 15:22) писав:

Хочу запитати у людей, які на повному серйозі сповідують і практикують язичництво.

1) Чи памятаєте ви свій родовід до Сварога (чи іншого ідола) чи просто вірите в те, що походите від нього так само, як буддистти вірять, що Будда ввійшов у Нірвану?
2) Чи правда, що з точки зору язичництва (рідної віри), особа, що не сповідує вашу віру не вважається вами людиною тому життя такої особи для вас значить стільки ж скільки життя жертви богам?
3) Чи правда, що послідовники Володимира-христителя повинні понести повну відповідальність за вчинки даного політика на всі території, яка стане підвладною язичникам?
4) Чи правда, що чимало язичницьких громад (особливо російських) фінансуються кремлівським урядом для створення нової євразійської імперії з новою ідеологією?
5) Що є найбільшою цінністю язичника?
6) Яких заповідей дотримуються язичники?
7) Які джерела інформації вважаються священними для рідновірів, язичників і всіх, всіх, всіх, хто зневажає Хреста, Будду, Кришну, Мойсея, Заратустру, Індру, Маркса і можливо навіть Творця Всесвіту ?

Не можу зрозуміти, ти троль чи провокатор?
  • 0

#229 Сонцеслав

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 249 повідомлень
  • Місто:Чернівці

Відправлено 11.05.2011 – 14:33

Перегляд дописуОнук Велеса (11.05.2011 15:29) писав:

Не можу зрозуміти, ти троль чи провокатор?
Якщо взяти до уваги, що я провокую на відповідь, то провокатор.


Ось ти, Онук Велеса, яким чином став язичником?
Тебе батьки так виховали?
Тобі явився Велес і наказав дотримуватись його заповідей?
Ти прочитав певну літературу, поспілкувався з певними людьми і став язичником?
  • 0

#230 Онук Велеса

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 441 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 11.05.2011 – 14:36

Перегляд дописуСонцеслав (11.05.2011 15:33) писав:

Якщо взяти до уваги, що я провокую на відповідь, то провокатор.


Ось ти, Онук Велеса, яким чином став язичником?
Тебе батьки так виховали?
Тобі явився Велес і наказав дотримуватись його заповідей?
Ти прочитав певну літературу, поспілкувався з певними людьми і став язичником?

Гарне питання, але перш, ніж я тобі відповім, скажи мені от що. Навіть якщо я тобі все це поясню, з якою метою ти ставиш ці запитання? Що ти будеш робити з цією інформацією?
  • 0

#231 Сонцеслав

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 249 повідомлень
  • Місто:Чернівці

Відправлено 11.05.2011 – 14:58

Перегляд дописуОнук Велеса (11.05.2011 15:36) писав:

Гарне питання, але перш, ніж я тобі відповім, скажи мені от що. Навіть якщо я тобі все це поясню, з якою метою ти ставиш ці запитання? Що ти будеш робити з цією інформацією?
Ставлю за мету відрізнити істинне від хибного в язичництві.
1) Як мінімум в традиційних віруваннях є величезний пласт інформації, накопичений протягом тисячоліть і заблокований державною іудеохристиянською ідеологією.
2) Розчарувавшись в іудеохристиянстві та атеїзмі люди схильні впадати в нові крайнощі - язичництво або неоязичництво.
3) Держава (тобто уряд Російської Федерації з підпорядкованими їй сателітами) не може стояти осторонь популярних серед громадян вірувань. Тому імовірно фінансує певних агентів, що популяризують руських богів, які легко ототожнюються з російськими. Нова ідеологія може стати фундаментом для нової імперії...
4) На цьому сайті чимало людей, які позиціонують себе наче язичниками і відверто ображають людей інших віросповідань. Хочу визначити масовість такого ставлення до іновірців, щоб спрогнозувати час коли станеться гостра сутичка між неозичниками і ншими в боротьбі за політичну владу.
5) Хочу глибше познайомитись з віруваннями пращурів, які жили на території сучасної України. Може там є зерно істини?
6) Познайомитись з язичниками, з якими можна спілкуватись як з людьми, не залежно від того, що я не є язичником.
7) В кожній темі може бути присутнім елемент несподіванки.
Що я буду робити з інформацією? Правдиву інформацію поширюватиму, кривдиву забуватиму.
  • 0

#232 Онук Велеса

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 441 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 11.05.2011 – 15:08

Перегляд дописуСонцеслав (11.05.2011 15:58) писав:

Ставлю за мету відрізнити істинне від хибного в язичництві.
1) Як мінімум в традиційних віруваннях є величезний пласт інформації, накопичений протягом тисячоліть і заблокований державною іудеохристиянською ідеологією.
2) Розчарувавшись в іудеохристиянстві та атеїзмі люди схильні впадати в нові крайнощі - язичництво або неоязичництво.
3) Держава (тобто уряд Російської Федерації з підпорядкованими їй сателітами) не може стояти осторонь популярних серед громадян вірувань. Тому імовірно фінансує певних агентів, що популяризують руських богів, які легко ототожнюються з російськими. Нова ідеологія може стати фундаментом для нової імперії...
4) На цьому сайті чимало людей, які позиціонують себе наче язичниками і відверто ображають людей інших віросповідань. Хочу визначити масовість такого ставлення до іновірців, щоб спрогнозувати час коли станеться гостра сутичка між неозичниками і ншими в боротьбі за політичну владу.
5) Хочу глибше познайомитись з віруваннями пращурів, які жили на території сучасної України. Може там є зерно істини?
6) Познайомитись з язичниками, з якими можна спілкуватись як з людьми, не залежно від того, що я не є язичником.
7) В кожній темі може бути присутнім елемент несподіванки.
Що я буду робити з інформацією? Правдиву інформацію поширюватиму, кривдиву забуватиму.

З усіх цих пунктів насправді важливим є п"ятий. Для цього тобі потрібно самому дещо пошукати, а не покладатись на форумчан. Почитай праці серйозних вчених, таких як Шилова, Шаяна, Чмихова, а потім вирішиш, чи є зерно істини, чи ні.
  • 0

#233 Сонцеслав

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 249 повідомлень
  • Місто:Чернівці

Відправлено 11.05.2011 – 15:52

Перегляд дописуОнук Велеса (11.05.2011 16:08) писав:

З усіх цих пунктів насправді важливим є п"ятий. Для цього тобі потрібно самому дещо пошукати, а не покладатись на форумчан. Почитай праці серйозних вчених, таких як Шилова, Шаяна, Чмихова, а потім вирішиш, чи є зерно істини, чи ні.
В тому той справа, що я читав деякі статті Шилова, Чмихова, Каганця.
Але таке враження, що крім українських дослідників давнини є російські "творці" історії. Тому намагаюся визначити чиї ідеї гуляють в масах.
  • 0

#234 Онук Велеса

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 441 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 11.05.2011 – 16:07

Перегляд дописуСонцеслав (11.05.2011 16:52) писав:

В тому той справа, що я читав деякі статті Шилова, Чмихова, Каганця.
Але таке враження, що крім українських дослідників давнини є російські "творці" історії. Тому намагаюся визначити чиї ідеї гуляють в масах.

Ну, то й що, звичайно будуть. Тебе має цікавити лише твій власний духовний розвиток, чи не так?
  • 0

#235 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 11.05.2011 – 20:18


 i 

Теми об"єднано
 

  • 0

#236 Розбишака

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 50 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Русь, Вінниця

Відправлено 09.10.2011 – 02:08

Перегляд дописуSotnik (14.07.2008 03:20) писав:

Збручський ідол був знайдений в 1848 році утопленим в річці Збруч. Встановлено, що раніше він стояв в святилищі на горі Богит біля с.Медобори на Галичині. Зараз він знаходиться в музеї в Кракові.
Прикріплений файл Swiatowid.jpg

Далі буде...
Вибачайте, але заповідник "Медобори", на землях якого розташована гора Богит, Товтри та тече Збруч - на Поділлі
  • 0

#237 Безбожник

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Геєна огненна, вул Петра і Павла 666.

Відправлено 09.10.2011 – 20:29

Перегляд дописуРозбишака (9.10.2011 03:08) писав:

Вибачайте, але заповідник "Медобори", на землях якого розташована гора Богит, Товтри та тече Збруч - на Поділлі

Нє, нє. Це ви вибачайте, а після вибачень, чухрайте вчити географію, де ви з великим подивом дізнаєтесь про південно західну частину України, названу Поділлям. З горою Богит та річкою Збруч, в тому числі. Успіхів !
  • 0

#238 Розбишака

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 50 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Русь, Вінниця

Відправлено 17.10.2011 – 03:22

Перегляд дописуБезбожник (9.10.2011 21:29) писав:

Нє, нє. Це ви вибачайте, а після вибачень, чухрайте вчити географію, де ви з великим подивом дізнаєтесь про південно західну частину України, названу Поділлям. З горою Богит та річкою Збруч, в тому числі. Успіхів !
Ну то що, відкрив я географічного атласа, а там ото через схід Тернопільської, через усї Хмельницьку та Вінницьку області великими буквами написано "Поділля". На межі Тернопільської та Хмельницької і розташовані Медобори, Товтри, Богит, Сатанів, Збруч.

Ще: Поділля "Займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівих приток Дністра, на Подільській височині на Українському кристалічному щиті в лісостепу. Тут знаходиться Волино-Подільський тектонічний блок.На Поділлі по лінії р. Збруч тягнуться гори Медобори ( Товтри )". (http://uk.wikipedia....%BB%D0%BB%D1%8F)

Ще: "Поділля ( Подільська земля, Пониззя, Подністровя і Побужжя, Русь Подільська ) — історико-географічна область України, охоплює територію сучасних Вінницької, Хмельницької, Тернопільської і невеликі частини Житомирської, Черкаської, Кіровоградської та Одеської областей". (http://uk.wikipedia....%BB%D0%BB%D1%8F).

Див. карту: http://myslenedrevo....mypod/maps.html
Ще: "Поділля (Подільська земля) — історико-географічна область України, що займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівих приток Дністра, охоплює територію сучасних Вінницької, Хмельницької, Тернопільської і невеликі частини Івано-Франківської і Львівської областей". (http://podorozh.info...ob&kod=4826&p=1)

"Поділля у давніх джерелах згадується як Пониззя (перша згадка - 1226 р.), Русь долішня (на відміну від Русі горішньої, тобто Карпат). Назва "Поділля" вперше зустрічається в документах XIV ст. у зв'язку з битвою на Синіх Водах.

Поділля - це історико-географічний край, що охоплює сучасні Вінницьку, Тернопільську і Хмельницьку області. Його площа становить 60,9 тис. кв. км, тобто 10% території України". (http://tourlib.net/b...r/pankova33.htm)

"3.3.2. Тернопільська область

Розташована в західній частині Поділля, в лісостеповій зоні. Площа - 13,8 тис. кв. км, що становить 2,3% території України. В області 120 річок, головною з яких є Дністер із притоками Джурин, Збруч, Золота Липа, Коропець, Нічлава, Серет, Стрипа.

Область має 421 об'єкт природно-заповідного фонду, в тому числі заповідник "Медобори" (http://tourlib.net/b.../pankova332.htm)


"У межах України висотна диференціація ландшафтів найбільш чітко виражена в лісостепу, особливо, на височинах. Це й зумовило вибір регіону дослідження – Поділля у межах Тернопільської, Хмельницької та Вінницької областей загальною площею 60,9 тис.км2 (10,1 % території України)". (http://www.lib.ua-ru...ont/243563.html)

Можливо, Вас ввело в оману те, що Поділля (історична земля) входило до складу Галицько-Волинського князівства (державне утворення). Проте, це не означає, що воно стало Галичиною (історична земля).

Гадаю, досить. :yes:

Повідомлення відредагував Розбишака: 17.10.2011 – 03:26

  • 0

#239 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 08.11.2011 – 09:14

Не знаю куди, хай тут поки що буде.

Стаття білоруського філософа і музиканта, лідера гурту "Кривакриж", Алеся Мікуса "Нотатки до П'ятого язичництва".
» Натисніть, щоб показати спойлер - натисніть ще раз, щоб приховати... «

«Хто такий язичник? Язичник - той, хто молиться богам». Так зазвичай говорять, і більше нічого не доповнюють. Звісно, все складніше. Не враховуючи оточення, такі слова схожі на деревце, вирване із землі і дотепно підвішене в повітрі. Сучасне язичництво - це зовсім не те язичництво, яке було в давнину. І також зовсім не те, що залишалося в наших селах до недавнього часу, ще сто років тому, до вторгнення в господарський уклад, розсіювання селян і проникнення в їх культуру. Сучасне язичництво існує в суспільстві і відчуває те саме, що відчуває суспільство, живе з ним в одному ритмі. Інакше і бути не може, якщо сучасні язичники включені в сучасне їм суспільство та іншої опори, яка зростила б їх, не мають. Під сучасним язичництвом тут маються на увазі спроби язичницького відродження протягом останніх ста років. Розглянута територія - вся географічна Європа. Сучасне язичництво неоднорідне. Воно зазнавало на собі впливу суспільства, навіть впливу світових процесів, які відображалися в суспільстві. Можна говорити про три хвилі сучасного язичництва. Всі вони відбувалися протягом останніх ста років. Всі три були обумовлені тим, що відбувалося в суспільстві, в суспільній свідомості, а також у світовому масштабі. Це основні положення, які тут стверджується.

Три хвилі сучасного язичництва
Перша хвиля сучасного язичництва - перша половина ХХ століття, передвоєнний час, конкретніше 1920-1930-і роки. Язичницькі рухи, поки в зародковому вигляді, виникали у Східній Європі - переважно в нових державах. Це Литва, Латвія, Польща, Україна (відповідно, «Вісуома» Д. Шідлаускаса, «Дієвтурі» Е. Брастіньша, «Коло шанувальників Свентовида» В. Колодзея, «Орден лицарів бога Сонця» В. Шаяна). У Білорусі цього не виникло, але, можна думати, при схожих умовах щось подібне, можливо, створив би В. Ластовський (його творчість була схожа з творчістю литовця Відунаса та українця В. Шаяна). Що підтримувало ці рухи, що давало їм сил? Очевидно: в Західній Європі в цей час нічого схожого не виникало. У випадку зі Східною Європою зіграли роль два чинники: перший - звільнення з-під ярма Російської імперії, другий - прагнення, звільнившись, підкреслити свою унікальність і виправдати свою знову набуту самостійність. Другим сприяло те, що протягом століть до того із Західної Європи (з Німеччини) поширився інтерес до «духу народу», культури «мовчазної більшості» - до фольклору, переказів, казок, пісень. Це не був раптовий мирний інтерес до народної культури. Одночасно розвивалися медицина, хімія, психологія. Поряд з цим зацікавлення фольклором було ще одним імпульсом до руйнування цілісності того, що ще залишалося цілісним - сільської громади і її ментальних зв'язків. Запис, фіксація, відривання від живих носіїв і живого середовища супроводжували цю діяльність. Для Польщі та Україні таким культуртрегером був уродженець Логойщини З. Даленго-Ходоковський. Для Латвії - збирач народних пісень-дайн К. Баронс. Для Литви - автор першої історії литовською С. Даукантас (фольклору він не записував, але переписав дані з давньої литовської і прусської міфології). Всі вони щиро любили те, чим займалися, і тих, у кого і для кого переймали ці усні багатства. На цій основі виникли рухи по відродженню язичництва в Польщі (1921), Литві (1926), Латвії (1926), Україні (1937). Ці рухи були під знаком зміцнення єдності націй - нових націй, що виникли в результаті подій початку ХХ століття. Особливо сильно це було в Латвії, де і рух Е. Брастиньша був самим велелюдним, і сам він свою посаду керівника дієвтурів назвав «великий вождь» (діжвадоніс). Таким чином, лейтмотивом цієї, першої хвилі сучасного язичництва було, сконструювавши або реконструювавши, зміцнити єдність знову набутої самостійністі та історичну суб'єктність сучасних націй - польської, литовської, латиської, української. Цей імпульс, як і раніше, підтримується серед латиських та українських емігрантів-прихильників сучасного язичництва (відповідно, дієвтурів і рунвістів).

Друга хвиля сучасного язичництва - стик 1960-1970-х років. У цей час незалежно один від одного в 1972 р. виникають рухи за відродження давньоскандинавскої релігії Асатру в Ісландії (С. Бейнтейнсон) і Великобританії (незабаром - також і в США). У Литві виникає потужний студентський краєзнавчий і фольклористичний рух, у 1967 р. організовують святкування Літнього сонцестояння (рух було придушено в 1973 р., а організатор Й. Трінкунас отримав «вовчий квиток» на роботу). В Польщі В. Колодзей в 1965 р. безуспішно пробує зареєструвати свою язичницьку громаду. В США український емігрант, засновник руху «РУНВіра» Л. Силенко (невдячний учень В. Шаяна) в 1970-х пише свою книгу «Мага Віра». Що ж послужило двигуном цих язичницьких рухів у повоєнний час? Тут арена дії більш зміщена на Захід, і зміцнення єдності нововідроджених націй тут ролі не грало. Очевидно, імпульс йшов від молодіжних протестних хвилювань кінця 1960-х років. 1968 - найпотужніші студентські демонстрації лівого спрямування в Парижі. Одночасно розквіт руху хіпі в США, також виникнення цілої контр-культури (література, музика) в Західному світі. Саме це було полем, на якому пробилися паростки сучасного язичництва другої хвилі. Лейтмотивом другої хвилі було звільнення. Чуйна молодь звільнялася від гніту правил західного «модерного» світу, розчищаючи дорогу «постмодерну» (відразу після цього почали одна за одною виходити книги плеяди французьких філософів постмодерну). Сил набиралися зі Сходу - політики з Китаю, езотерики з Індії. В ісландському русі Асатру другим після С. Бейнтейнсона людиною був один з лідерів рейк'явікських хіпі Йормундур Інги Хансен. В Литві в кінці 1960-х діяло Товариство литовсько-індійської дружби. (Схоже, Литва взагалі була єдиною зі Східної Європи, хто опинився в руслі тенденцій західного світу на цей час.) Друга хвиля сучасного язичництва відзначала собою перехід західної спільноти (а потім і світової) до нових умов, до нового світогляду.

Нарешті, третя хвиля сучасного язичництва - початок 1990-х років. Ця хвиля знову пов'язана з глобальними змінами - з виникненням нових держав (в деяких випадках - відродженням) на уламках величезної радянської держави і блоку. Тому не дивно, що рельєфу язичницьких рухів у Західній Європі це ніяк не торкнулося. Зате торкнулося Східної Європи. Лейтмотив третьої хвилі - повернення. Розпад комуністичної імперії і вихід з неї мислився як певне повернення в точку результату - для Росії це 1910-ті роки (Російська імперія), для інших - 1939 або 1945 рік. У це загальне русло добре лягли заклики сучасних язичників про повернення до забутого, знищеного, вигнаного, загнаного у підпілля. В Польщі виникають «Рідний костел Польщі» Е. Стефанського і «Рідна віра» С. Потшебовского. В Україні - «Об'єднання українських рідновірів» Г. Лозко (також сюди переносять свою діяльність рунвісти, часто з-за океану навідувався Л. Силенко). В Литві - «Ромува» Й. Трінкунас. В Латвії - цілий ряд громад, як незалежних, так і співпрацюючих між собою (більшість з них зараз співпрацюють в рамках «Співдружності дієвтурів Латвії», яку очолює В. Целмс). В Росії перші язичницькі свята провів у 1989 і 1990 р. А. Добровольський (Доброслав). Згодом тут виник строкатий ряд язичницьких і біляязичницьких громад і рухів (Москва, С.-Петербург, Омськ, Калуга).
Цікаво, що зв'язок з «другою хвилею» (1960-і) у східноєвропейських лідерів «третьої хвилі» простежується не тільки у Й. Трінкунас, а й у А. Добровольського. Взявши участь в антирадянському русі дисидентів, у 1967 р. Добровольський дає свідчення в суді, а в 1969 р. розпродає фамільні ікони та накуповує для вивчення безліч книг по езотериці та окультизму. У свою чергу, спадкоємність з язичництвом «першої хвилі» особливо виділяється у польських язичників. До складу «Рідного костелу Польщі» увійшов Є. Гавриїл, офіційний наступник В. Колодзея. Інша ж польська організація - «Рідна віра» - може похвалитися членством в своїх рядах А. Вацика (з його вроцлавської громади «Рідна віра» і вийшла), який в 1930-х був найближчим соратником польського біляязичницького філософа Я. Стахнюк.

Відмінності сучасного і традиційного язичництва
Окресливши три хвилі сучасного язичництва, відзначимо їх основну відмінність від язичництва традиційного. Головна особливість сучасного язичництва - з самого початку воно представляло (і представляє) «відкриту систему». І ця система піддається впливам ззовні. Таке язичництво запалюється і гасне не за своїми власними законами розвитку, але згідно зі змінами та віянням в суспільстві. А суспільство включає в себе безліч інших складових, у тому числі світоглядних і релігійних рухів. Можна зауважити також, що якщо спочатку таке язичництво входило в систему національного суспільства і було в згоді з його потребами, то наступні етапи сучасного язичництва (друга і третя хвиля) вже входять в систему світового співтовариства і відображають його тенденції та зміни. (Розпад радянської імперії тут не регіональне явище, а ланка всередині світових процесів).

Яким же було традиційне язичництво? У першу чергу, слід сказати, що в корені воно не було іншим - а саме, у своїй внутрішній суті. Ритуали трішки відрізнялися, трохи також відрізнялося розуміння природних елементів, спілкування зі священним відрізнялося ненабагато, і форми прохань, і бажані відповіді, і очікувані результати, і нелогічні магічні прийоми впливу, і механіка відправлення та прийняття послань від нелюдських істот і стихій. Все, що становило внутрішню суть, відрізнялося дуже слабко. Все, що було всередині, було укладено в цілісну оболонку. Але справа в тому, що під час існування традиційного язичництва межі цієї цілісності більш-менш збігалися з межами самої суспільної «системи». Це було навіть ще 100 років тому, і подекуди навіть пізніше. Цю оболонку ніщо не проривало, а навіть якщо й намагалося прорвати (владні відносини, господарські інновації, релігійні зміни), то завжди залишалося ядро, яке підминало ці вторгнення під себе. Це ядро ​​перетворювало новинки в ті форми, які дозволяли існувати цієї цілісності і далі.

Що це було за ядро? Воно грунтувалося на «повільному ритмі». Воно скріплялося безліччю ниточок-зв'язків, що йдуть дійсно в глибину століть, але проявляються тут і зараз. Це були родинні стосунки, це були дружні відносини - які, в свою чергу, грунтувалися і на родинних, і на дружніх стосунках між родичами. Це був господарський уклад, скріплений і силою передачі від предків-родичів (вертикальна скріпа), і силою звички, що сполучає в побутових відносинах (горизонтальна скріпа). Це були і табу сім'ї, табу роду, табу села - які «опускалися на дно» свідомості, але звідти визначали багато дій і відносин. І що найважливіше - з такої цілісної системи було вкрай складно (і важко) вийти. Всі члени такого мікросуспільства перебували на своїх місцях, всі виконували свою функцію (не тільки в господарському плані, але і в ментальному ландшафті - в будь-якому суспільстві потрібен свій вигнанець, свій багатій, свій чаклун, свій добряк, свій господарник і т.п .). Виконуючи свою функцію і не маючи можливості «перезавантажитися», кожен змушений був справлятися з тим, що мав, у стійких зовнішніх умовах: гніватися, миритися, шукати, погоджувати, бути в контрах (але витримувати протистояння, не вистрибувати), тобто підтримувати природний порядок всередині такого мікросуспільства.

Неважко помітити, наскільки описана реалія відрізняється від громад сучасного язичництва. У сучасні язичники можна прийти, з них можна вийти, це стало черговою ідентифікацією, змінювати на свій розсуд. Хтось знайшов те, що хотів знайти, або розчарувався в чомусь - і зі спокійною душею можна йти. Вже починаючи з першої хвилі язичництва, від самого першого етапу «посттрадиційного» язичництва, язичницький рух вже не був цільним (навіть громадою не був, швидше саме рухом). Більше того, туди збиралися люди ментально досить близькі - і збиралися, притягувалися саме з усього суспільства. Товариству було треба зміцнити свою єдність - це робила соціальна група язичників. Або суспільству треба було акцентуватися на поверненні колишніх благословенних порядків - і це робила соціальна група язичників. (Звичайно, своя диференціація відбувається і в язичницьких громадах, як і в кожному колективі, але це природне явище для будь-якого колективу.) Навіть спроби сучасних язичників «приліпитися» до залишків традиційного язичництва, ототожнитися з ними, ніби ігноруючи навколишнє сучасне суспільство є лише відображенням потреб цього суспільства в корінні. Таким чином, це головна відмінність традиційного язичництва від язичництва сучасного. Воно знаходиться на шкалі «цілісність - нецілісність». Традиційне язичництво саме було каркасом суспільства (можна сказати, те суспільство і було язичництвом), сучасне ж язичництво - елемент в каркасі сучасного суспільства.

Говорячи про сучасний язичництві, про язичництво початку 2010-х років, треба, по-перше, чітко відрізняти його від традиційного язичництва (язичництва, так би мовити, «першого»), а по-друге, мати на увазі наявність трьох шарів в ньому, по етапам в його розвитку протягом ХХ століття: 1920-30-ті роки, 1960-1970-ті роки, 1990-і роки. Якщо перше, традиційне язичництво можна було б назвати «язичництвом цілості», то наступні форми сучасного язичництва - «язичництвом єдності», «язичництвом звільнення» і «язичництвом повернення». Очевидно, що на різних етапах сучасного язичництва кістяк язичницьких рухів складали різні люди - ментально різні, і близький їм був той чи інший основний лейтмотив.
Язичництво єдності, 1920-30-ті: переживати єдність зі своєю нацією.
Язичництво звільнення, 1960-70-ті: відкинути старі кайдани, що стискають дух, і радіти новій волі.
Язичництво повернення, 1990-ті: звернутися до того, що виявилося позаду, що було забуте і знищене.

З часу останньої хвилі пройшло вже двадцять років. Це не так і мало - стільки ж відділяло другу хвилю від третьої. Сучасне язичництво дезорієнтоване і, не маючи підживлення, схильне до ізоляції. Не бачачи своєї залежності від тенденцій сучасного світу, не бачачи своєї включеності в його процеси, воно стало ототожнювати себе з язичництвом традиційним. Це призводить до мрій про повернення всієї найдавнішої культури і заміні нею культури сучасної, про повернення ієрархії, на чолі якої постануть нові жерці, про створення нового державного утворення за типом язичницької імперії і т.п. Швидше за все, такі мрії в корені розходяться з навколишньою дійсністю навіть у її футурологічному вимірі. Сучасне язичництво сьогодні - багатошарове. Тришарове, щонайменше, і ці три шари відповідають трьом етапам, які воно пройшло. Можна також говорити про те, що єдиного посилу в сучасному язичництві не існує, а лейтмотиви різних верств переплітаються і стикаються. Внаслідок цього об'єднання різних частин всередині сучасного язичництва є проблематичним (це справедливо навіть для язичницького руху в одній окремо взятій країні), а саме воно приймає клапчастий вигляд. Комусь не вистачає почуття єднання, почуття плеча, і він його шукає. Хтось відчуває себе задушеним і жадає свободи - тут почуття плеча здається тиском. Хтось бажає подолати почуття занедбаності і (бого-)покинутості - і для нього прагнення звільнитися від рамок буде взагалі незрозумілим, а почуття плеча - занадто поспішним. У свою чергу, шукачі почуття плеча вважатимуть спрагу свободи «підкопом» під порядок, а звернення до репресованого - ретроградством і слабкістю.

Шляхи сучасного язичництва

Яким можливий розвиток сучасного язичництва? Проглядаються два шляхи. Перший - у зовнішньому світі трапиться якась перетворююча подія, і язичництво підключиться до неї, вмонтувавши один зі своїх смислів в нове русло. Але така подія має бути переходом до чогось нового, до нових формацій, а також нести відтінок звільнення. Тобто, якщо дивитися на всі три попередні випадки, це повинен бути розкол якоїсь цілості і поява з неї більш дрібних одиниць. І відбуватися це має на території Європи. Що залишилося звільняти в Європі з того, що ще не звільнили? Відповісти дійсно важко, якщо не враховувати відверто демонічні явища у відносинах і тілесних трансформаціях. Та ще локальне явище «зміни конституційного ладу» в окремо взятій Республіці Білорусь. Але, треба повторитися, це явище локальне. Хоча й справді є «останньою цілістю» (з усіма можливими наслідками, що випливають історіософським висновкам), останньою цілістю Європи.

Другий шлях передбачав би зовсім інший напрям. Це не розкол цілості, як у всіх трьох випадках сучасного язичництва, а збереження цілості. Тільки мова вже не про цілість колективного типу - бо такою останньою цілістю, завдяки інформаційним потокам, сьогодні вже скоріше є все людство. Мова скоріше про збереження цілості конкретної людської істоти, свідомого індивідуума. Цілості як психічної, так і, скажімо, духовної. Збереження індивідуальної цілості передбачає співдружність однодумців і навіть вимагає його для посилення ефекту від своєї дії. Але головний наголос тоді переноситься з посилення колективу на зміцнення внутрішньої цілості.

Що це стає все більш актуально - про це говорить все більш активне проникнення ззовні як в психіку, так і в тіло (останнє тільки на початкових етапах). Маскультурний простір переповнений непоєднуваною безліччю інформаційних, образних, слухових імпульсів, і безперешкодне проникнення їх в психіку веде до знищення психічної цілості. Психіка ціла, якщо людина розуміє, що відбувається і навіщо відбувається. А якщо не розуміє - психіка стає прохідним двором, де гуляє вітер і кожен перехожий робить що хоче.

Цілість - це не закритість, не герметичність від світу. У першу чергу, це наявність центру, осі. Саме це у всі часи було суттю традиційних язичницьких ритуалів. Поєднання чотирьох стихій - вогню, каменю, води, дерева - під час ритуалу створює і вісь в людині (духовну, підтримуючу все інше), і цілість. Створення осі в результаті ритуалу знищує всю зайву множинність - все інформаційне сміття, шум. Всі зайві імпульси ззовні просто не проникають через бар'єр духовного типу, який виникає, коли створена і діє духовна вісь. Світ досяг своїх меж (тепер «світом» і є світ, без того, що «за межею», за кордоном, далі). У нього у самого не залишилося зовнішніх цілей зважаючи на переповненість людьми, намірами, діями. (Навіть космічний ентузіазм був поступово «злитий» кілька десятиліть тому - причини могли бути схожі на те, про що писав Лем у «Солярісі»;. Цілком можливо, саме через це була так розкручена гонитва споживання). У цей час людині, здається, більше нічого не залишається, як бути такою ж, як світ (і це глибоко язичницька установка). Це означає - зберігати свої кордони. І черпати силу і відчуття себе живим саме з цього стану - зберігання своїх кордонів, почуття наявності своїх кордонів. При тому, що маємо, за відсутності змін саме це і буде змістом сучасного язичництва - четвертого за рахунком з початку ХХ століття, і п'ятого - якщо рахувати від традиційного язичництва, яке ми втратили. Єдність, звільнення і повернення - все це вже реалізовано або активно реалізується в світі, який сам об'єднується, в якому звільняються все більш дрібні і спеціалізовані соціальні групи і феномени, а все більшу кількість забутих і суперечливих нюансів минулого повертається. Здається, ми знову стикаємося з актуальністю «язичництва цілості». Тільки вже в новому форматі - у форматі щонайменшої цілості з можливих системних, цілості людини. Світ як би роздрібнився. Зменшився до розмірів людського тіла. Не треба думати, що це щось невідоме традиційному мисленню. У міфології відомі волоть-велетні, які жили раніше, але потім звелися зі світу. Відомі й фраземи типу «А за светом люди есть? Есть, только дробненькие». Це цілком традиційна міфологема. І ми в ній тепер живемо.
(с)Алесь Мікус http://ales-mikus.blogspot.com/

Повідомлення відредагував -=VJ=-: 08.11.2011 – 09:16

  • 0

#240 Armando

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1793 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 09.09.2013 – 19:26

Цитата

Серед горбистого пасма Медобори, яке через стрімкий рельєф називають горами, височіє гора Богит. Зрештою, її називають по-різному: Богит, Бохит, Бохіт, Бохут. Гора досить суттєво виділяється в околицях, то й не дивно, що свого часу тут було сакральне місце – люди в давнину часто влаштовували святилища на панівних в околиці вершинах [2]. Що ж таке було на цій горі, що притягує сюди щораз більше туристів і сучасних язичників?
Зображення
http://zbruc.eu/node/12389

Цитата

І.Русанова, Б.Тимощук і їхні учні проводили свої розкопки в 1980-х роках. Отримані результати внесли суттєво нові відомості про культуру місцевого населення, в тому числі й у релігійному плані. Передусім, результати дозволили говорити про так званий Збруча́нський ку́льтовий центр (ЗКЦ) як про один із найбільших язичницьких релігійних і культурних центрів слов’ян.
Зображення
Найбільший розквіт діяльності ЗКЦ, за припущеннями, припадає на 9—13 століття. До вказаного періоду відбувалося його формування, а опісля нього — поступовий занепад, який розтягнувся, за даними М.Ягодинської, до 17-19 століть.
Основні святилища ЗКЦ розташовані на території сучасного Гусятинського району Тернопільської області, на правому березі річки Збруч у Медоборах.
До Збручанського культового центру входили такі основні вже виявлені городища, храми та цілі комплекси: городище-святилище на горі Богит, де гіпотетично стояв ідол Святовита, городище-святилище Звенигород, городище-святилище Ґовда, поселення Бабина Долина — супутник Звенигорода, а також городища на горі Рожаниця, узгір'ях Баба, Триніг, Старий Кут, горах Високий Камінь, Сабариха та інші.
http://zbruc.eu/node/9931

Повідомлення відредагував Armando: 09.09.2013 – 19:29

  • 1



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних