Перейти до вмісту

Язичництво на Русі


Повідомлень в темі: 239

#1 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 19.06.2008 – 18:56

  • 241

Перегляд дописуAleph (19.06.2008 15:13) писав:

Спробуй викласти основні принципи цього способу життя .....
Я не візьмусь за таку складну і велику справу. Занадто мало маю інформації для цього.
Однак можу назвати основну якість язичників, яка відрізняє їх від креаціонистів (християн, мусульман, іудаїстів).
Це почитання Природи, Всесвіту, всього навколішнього, і людей в тому числі, як Божого прояву, невід'ємної частини Бога, "тіла Божого", якщо можна так сказати. В науці це зветься "маніфестацизм" (від лат. manifestasio - прояв). Авраамічні ж релігії бачать Бога кимось стороннім, відокремленим від Всесвіту, який є його створінням і підвладний йому.
Виходячи з цієї названої мною якості, можна додати, що у язичників весь народ розглядався як єдиний організм. Тобто людина не могла поставити себе по за суспільством, а тим більш протиставитися йому.
Про деякі риси язичницького способу життя можна прочитати в статті Правовий звичай як джерело права в Україні.
Можна також ще в багатьох книжках в "Слов'янській бібліотеці".

#2 Aleph

    Профі

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 396 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 19.06.2008 – 20:39

Перегляд дописуSotnik (19.06.2008 19:56) писав:

Однак можу назвати основну якість язичників, яка відрізняє їх від креаціонистів (християн, мусульман, іудаїстів).
Це почитання Природи, Всесвіту, всього навколішнього, і людей в тому числі, як Божого прояву, невід'ємної частини Бога, "тіла Божого", якщо можна так сказати. В науці це зветься "маніфестацизм" (від лат. manifestasio - прояв). Авраамічні ж релігії бачать Бога кимось стороннім, відокремленим від Всесвіту, який є його створінням і підвладний йому.

Із цим взагалі виходить парадоксальна ситуація. З однієї сторни юдеї, мусульмани і християни дійсно сприймають Творця як щочь відокремлене та деспотичне. З іншої ж, з точки зору кабали, які прийнято важати ключем до тактування Буття, все, що існує, існувало чи може існувати є маніфестацією Творця. Доречі, ця концепція є домінуючою у сучасному західному окультизмі. Я допускаю, що "посвячені" всіх часі дотримувалися такої моделі. Тобто, було дві істини: "для народу" і для "посвячених" (як є і зараз). Доречі, апокрифи нерідко містять багато інформації, що підштовхують до усвідомлення світобудови, що може похитнути позиції релігій та їх монополію на "істину".

З слів Sotnik випливає, що знання були більш відкриті у язичницькому суспільстві ніж у суспільствах з момнотеїстичними релігіями. З іншої сторни, усвідомлення подібних знань дається важко і далеко не всім, тому я допускаю, що значна частина таки била поклони дерев'яним ідолам, не усвідомлюючи символлізму. Але потрібно признати, що доступ до окультного знання для бажаючих був вільнішим.

Перегляд дописуSotnik (19.06.2008 19:56) писав:

Виходячи з цієї названої мною якості, можна додати, що у язичників весь народ розглядався як єдиний організм. Тобто людина не могла поставити себе по за суспільством, а тим більш протиставитися йому.

Подібна концепція нав'язувалася і в юдазмі (весь нароз ніс покарання за провини невеликої частини). На мою думку, індивідалізм легше сприймався у язичників (особиста суб'єктивна думка).
  • 0

#3 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 19.06.2008 – 21:29

Індівідуалізм у язичників сприймався легше. Але, я думаю, не дуже був в пошані. Адже цю чесноту жодна релігія не вітає.
Звичайно, що переважна маса населення була не дуже освічена і прославляли ідолів не усвідомлюючи всього задуму Божого. А хіба зараз не так?
Це притаманно всім часам і народам, незважаючи на віросповідання.
Лише порівнювано невелика частина спільноти здатна до глибокого осмислення і аналізу.

Слід зазначити, що язичницьке суспільство було кастовим. Перейти з касти в касту було неможливо, скільки не бунтуй. Такий устрій проповідувала і тодішня релігія. Треба було жити за поконом, не порушувати природній хід речей, виконувати вимоги спільноти, тим самим покращуючи особисту карму, щоб в наступному житті відродитися в більш високій касті. В противному випадку карма погіршується, і є шанс переродитися в баобаб...
В Індії і досі зберігся такий устрій в суспільстві. І що цікаво, в Індії ніколи в історії не було селянських повстань проти землевласників. Повстання проти колонізаторів були, а проти феодалів - ні. Це саме тому, що селяни не можуть усвідомити через релігійне табу, як можна, скажімо, руці бунтувати проти голови...
  • 0

#4 Aleph

    Профі

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 396 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 20.06.2008 – 11:00

Перегляд дописуSotnik (19.06.2008 22:29) писав:

Слід зазначити, що язичницьке суспільство було кастовим. Перейти з касти в касту було неможливо, скільки не бунтуй. Такий устрій проповідувала і тодішня релігія. Треба було жити за поконом, не порушувати природній хід речей, виконувати вимоги спільноти, тим самим покращуючи особисту карму, щоб в наступному житті відродитися в більш високій касті. В противному випадку карма погіршується, і є шанс переродитися в баобаб...
В Індії і досі зберігся такий устрій в суспільстві. І що цікаво, в Індії ніколи в історії не було селянських повстань проти землевласників. Повстання проти колонізаторів були, а проти феодалів - ні. Це саме тому, що селяни не можуть усвідомити через релігійне табу, як можна, скажімо, руці бунтувати проти голови...

У подібних системах відбувається виродження вищих малочисельних каст, що приводить до періодичних занепадів такого суспільства.

P.S. Здається, час виділити обговорення язичництва у окрему тему.
  • 0

#5 Aleph

    Профі

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 396 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 20.06.2008 – 11:18

Прошу починати тих, хто у цьому краще орієнтується.
  • 0

#6 Aleph

    Профі

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 396 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 20.06.2008 – 16:18

Перегляд дописуSotnik (19.06.2008 22:29) писав:

Слід зазначити, що язичницьке суспільство було кастовим. Перейти з касти в касту було неможливо, скільки не бунтуй. Такий устрій проповідувала і тодішня релігія. Треба було жити за поконом, не порушувати природній хід речей, виконувати вимоги спільноти, тим самим покращуючи особисту карму, щоб в наступному житті відродитися в більш високій касті. В противному випадку карма погіршується, і є шанс переродитися в баобаб...
В Індії і досі зберігся такий устрій в суспільстві. І що цікаво, в Індії ніколи в історії не було селянських повстань проти землевласників. Повстання проти колонізаторів були, а проти феодалів - ні. Це саме тому, що селяни не можуть усвідомити через релігійне табу, як можна, скажімо, руці бунтувати проти голови...

Я не знав про кастову організацію суспільства. Можливо і у Індію кастовість наші предки занесли. Правда, про ті часи у нас немає взагалі ніякої достовірної інформації.

Чи існувала єдина космогонія викладена у міфології для всього руського язичества?
  • 0

#7 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 20.06.2008 – 16:37

Перегляд дописуAleph (20.06.2008 12:00) писав:

У подібних системах відбувається виродження вищих малочисельних каст, що приводить до періодичних занепадів такого суспільства.
Якщо задуматися, то кастова система нічим не гірша за класову. В дечому навіть набагато краща. Але це все вчорашній день... Відновити її не можливо, тому нема чого і жаліти про неї... Я давав посилання на статтю про правовий звичай. Там коротко описана ця система.
Як бачимо і зараз, це не відповідає дійсності. Якщо народ достатньо багаточисельний, то браки між близькими родичами підпадають під табу. Тому виродження не відбувається. Приклади можна наводити з Індії і європейської аристократії. До того ж, завжди в полі зору можуть опинитися привабливі конюхи, садівники, сантехніки, що також є запобіжником виродження. :)
Космогонія мабудь існувала... Але не зберіглася... Існують артефакти, але без словесного опису. Візьміть, наприклад, ту ж пектораль...
Зараз неоязичники і рідновіри намагаються відродити космогонію, але без особливого успіху.
Найближчий до древньослов'янського є древньоіндійський фолькльор, билини, казки, розповіді, балади (на щастя, хоч це збереглося)... Дуже багато мовних співпадінь, спільних імен і назв. Але чесно зізнаюся, індійські першоджерела я не читав. Лише деякі коментарі...

ПеС. Хоча, дивлячись що розуміти під космогонією...
Якщо це, то зберіглася і продовжує свої традиції не тільки в язичництві, а і в християнстві:
http://svit.in.ua/cal.htm
http://www.svarga.kiev.ua/kolo3.htm
http://pravoslavu.narod.ru/kolo.htm
http://alatyr.org.ua...kolodar7516.htm
Кожне з свят прив'язано до космічних явищ, має свою легенду, богів, традицію, пісні, вірші, обряди etc.

Повідомлення відредагував Sotnik: 20.06.2008 – 16:50

  • 0

#8 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 20.06.2008 – 23:41

Хотів би поділитися знахідкою з тими, хто дійсно цікавиться темою.
Книга Льва Прозорова (Озара Ворона) "Язычники крещёной Руси".
Ось як автор анонсує свою книгу:

Цитата

Данная книга не является попыткой полемики с христианством.
Написанная убеждённым язычником, она, однако и не является попыткой проповеди (явления, язычеству совершенно чуждого) или доказательства правоты Русской Веры — такие вещи на словах не доказываются.
Автор отлично понимает, что сам факт перенесённых гонений не может доказать ничью правоту.
Те же христиане подвергались в различное время гонениям — от римских язычников, от мусульман, от коммунистов и нацистов, наконец — пожалуй, самым тяжёлым и страшным — друг от друга, точнее, от христиан же других церквей и направлений.
Предлагаемый вашему, читатель, вниманию труд не религиозный, а исторический. Его цель — дать взгляд глазами язычника на восемь веков существования приверженцев исконной веры славян в крещёной стране, на историю Руси этого времени.
Если автор опровергает какие-то сведения христианских источников — он делает это не только как язычник, но и как историк.
Если кому-то написанное здесь покажется оскорблением его религиозных чувств — что ж делать, значит, чувства, которые он считал религиозными, связаны с ложью — с возвеличиванием недостойных, с клеветой на невинных.
За это автор не несёт и не может нести никакой ответственности.
Цель автора и как историка, и как язычника, восстановить, в меру данных ему Богами сил, правду о Предках.
Почитаю...
  • 0

#9 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 21.06.2008 – 00:51

Флуд видалено
  • 0

#10 Уповноважений

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6457 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 23.06.2008 – 16:18

А мені цікаво знати історичні аспекти походження Руського язичнецтва, і як воно повязано з Ведизмом.
  • 0

#11 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 23.06.2008 – 19:35

Руське язичництво і є ведизм. Вірніше один з його різновидів.
А історично воно виникло настільки давно, що про це нема ніяких згадок.
  • 0

#12 DarkSun

    тут написана якась тупа фігня

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 752 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Мукачево

Відправлено 23.06.2008 – 19:42

Останнім часом з'явився інтерес до рідновір'я. В ньому багато корисного. Часом язичницькі ідеї навіть мудріші за християнство. Та язичництво скоріше відображало філософію і світогляд тогочасних людей, і у сучасне життя, навіть зважаючи на корисне шо в ній є, це вплести нереально.
  • 0

#13 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 10.07.2008 – 00:04

Змушений заради історичної правди спростувати свої ж власні твердження про відсутність людських жертвоприношень в етнічній релігії предків.
Були людські жертви. Але на відміну від кровожерних диких північно-східних племен, ці жертви мали виключний і впорядкований характер...
Перечитавши за останній час купу літератури на тему дослідження язичництва, можу видати більш-менш осмислений підсумок щодо людського жертвоприношення.
Людські жертви приносилися не як правило, а як виключення з тихого мирного перебігу життя хліборобських громад, яке могло бути викликано війною, неврожаєм, епідемією... Тобто тим, що могло розцінюватися як Божа кара. Приноситися жертви могли лише на окремі великі свята. Одним з таких днів є день Перуна - 20 липня.
На роль жертв відбувався певний відбір, встановлений поконом предків. Коло потенційних кандидатів було чітко обмеженим. Стати жертвою міг:
1. Полонений ворог
2. Злочинець
3. Доброволець, якому випадав жереб.
Щодо ворогів, то тут особливих заперечень ні у кого не виникає. Такі тоді були правила ведення війни. Якщо здався в полон, то будь готовий до того, що можуть вбити. Доречі, принесення полонених ворогів в жертву Перуну, як показала історія, було досить дієвим засобом... Під Доростолом воїни Святослава, які були в безнадійній облозі з усіх боків, і яким залишалося лише героїчно загинути в останній битві, після принесення таких жертв на очах візантійського війська, не лише врятувалися, а й було укладено почесний і вигідний для Русі мир.
Щодо злочинців теж зауважень і заперечень нема. Ще донедавна у нас застосовувалася вища міра покарання злочинців. То чому б тоді і нашим предкам не мати такий звичай?
Мене особисто бентежить третя категорія - добровольці... Залишилося літописне свідчення про те, як в 983 році 12 липня жереб бути жертвою на дні Перуна випав хрещеному Варяжку, який після того десь втік. Люди обурилися тим, що він сам визвався приймати участь в жеребкуванні, а потім передумав. Коротше кажучи, впіймали... Описаний в літописі випадок свідчить про виключну добровільність такого кроку. Може таким чином в суспільстві вирішувалася проблема самогубства? Розчаровані в житті з різних причин люди мабуть були і тоді. І щоб не зводили рахунки з життям самостійно, роблячи безсумнівно великий гріх, суспільство давало таким людям шанс достойно полишити життя? А якщо смертний жереб оминав потенційну жертву, то чи не було це знаком з небес, що Богу потрібно, щоб ця людина жила, принаймні до наступного жеребкування? Дуже схоже саме на таке ставлення питання...
Власне, досить довго роздумуючи над питанням людських жертвоприношень, я задався питанням... А чи має право сучасне суспільство засуджувати язичників за це? ( Я вже промовчу про тодішнє, та й сучасне християнство, щоб не порушувати правила форуму і нікого випадково не образити. Буду вести мову про суспільство вцілому. Хоча не слід забувати, що підвалини та мораль цього суспільства сформовані не без впливу християнської релігії.)
Жертвоприношення Богу тоді мало назву "треба". Так-так... Саме те "треба", що зараз вживається в сенсі "надо". Тоді на це дивилися так, що Бог хоче, значить йому "треба". Але таке право "требовать" мав тільки Бог. А зараз? Хто тільки не требує щось собі... Хто потребує, той і требує... А суспільство взагалі стало називатися "общєство потрєбления"... Тобто суспільство, що потребує, требує і потребляє треби... І що ж це за сучасні "треби" такі? Щойно проїхавши за кермом всю країну з півночі на південь і обратно, бачив на дорозі безліч аварій. Деякі явно не обійшлися без людських жертв... Якому богу були принесені ці треби? У нас на форумі є кілька тем... Наприклад, про самогубства, або про аборти... А ці людські жертви якому богу принесені? Хай суспільство назве ім'я свого бога, якому воно сьогодні приносить людські жертви, а потім береться засуджувати предків... Можу лише констатувати від себе, що заради розкоші, власного комфорту та жирування предки треби не приносили точно...

ПеС. Цікаво було б дізнатися, як саме відбувався процес жеребкування. І чи не від тої древньої традиції пішла згодом гра в "руську рулетку"?

Повідомлення відредагував Sotnik: 10.07.2008 – 00:08

  • 0

#14 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 14.07.2008 – 02:20

Хотів зразу написати про пантеон богів Володимира Боговідступника, але не виходить складно пояснити, чому він є боговідступником… Тому почну здалеку…
Останнім часом, спілкуючись з різними людьми, я декілька разів чув запитання, чи є я рідновіром чи ще якимось язичником? На це я можу відповісти - ні. Чомусь у мене особисто всі сьогоднішні намагання неоязичників створити нову або відновити стару віру предків стійко асоціюються з копіюванням, запозиченням моделі християнської віри. І полягає це в першу чергу в тому, що вони пропонують несвідому віру замість розуміння, знання. Я ж, вивчаючи і досліджуючи історію, шукаю саме ці знання і розуміння, а несвідомій вірі в моїй свідомості місця я не знаходжу… Проте вважаю своїм патріотичним обов’язком пам’ятати і шанувати традиції предків, в тому числі і по відношенню до верховних богів…
Слід зазначити, що інформація про нашу етнічну релігію досить якісно знищена або перекручена на свій розсуд представниками правлячої церкви та влади. І робилося це невпинно на протязі тисячі років. Цьому зараз неможливо з впевненою точністю описати язичництво Русі. Це намагалися і намагаються зробити багато дослідників, від аматорів до академіків… В дечому їхні погляди сходяться, в дечому є незначні розбіжності, а в дечому діаметрально протилежні… Я викладу свій погляд, який склався на цей момент внаслідок вивчення десятка тематичних трудів різних авторів. Зазначу, що цей мій погляд не є остаточним і не претендує на статус істини в останній інстанції… Цілком можливо, що при подальшому вивченні предмета він буде змінюватися.
Почну з того, що в різних джерелах я зустрічав декілька десятків або й сотень різних імен багатьох богів. Це одна з найголовніших проблем при дослідженні язичництва. Справа в тому, що один і той же бог міг мати багато імен-епітетів. До того ж, в різних регіонах слов’янського світу ці епітети промовлялися місцевою говіркою. Так руський Даждбог у болгар називався Ясунь, хоч мався на увазі один і той же персонаж. Крім того, в різні пори року різні боги мали різні прізвиська-епітети. Предки розрізняли зимове, весняне, літнє й осіннє Солнце і для кожного з них давали своє прізвисько, хоч це був один і той же бог. Всю ситуацію ускладнює й те, що справжнє ім’я бога заборонялося промовляти вголос і писати. Подібна традиція збереглася і в християнстві.
Найбільш виразно концентрована картина віри предків представлена в Збручському ідолі (ІХ ст.). Цей ідол присвячений не одному окремому богу, а включає в себе всю космогонічну систему культу Рода (він же Святовіт, Сварог, Стрибог, тобто Священне Світло, Небесний і Бог Отець відповідно). Збручський ідол був знайдений в 1848 році утопленим в річці Збруч. Встановлено, що раніше він стояв в святилищі на горі Богит біля с.Медобори на Галичині. Зараз він знаходиться в музеї в Кракові.
Прикріплений файл  Swiatowid.jpg   16.09К   6 Кількість завантажень:

Далі буде...
  • 0

#15 Максим Стюфляєв

    Генеральний писар

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 725 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Лутугине Луганська область.

Відправлено 14.07.2008 – 09:16

Сотник так старається. Треба долучатися до дискусії :happy1:

Перегляд дописуSotnik (10.07.2008 01:04) писав:

Змушений заради історичної правди спростувати свої ж власні твердження про відсутність людських жертвоприношень в етнічній релігії предків.
Були людські жертви. Але на відміну від кровожерних диких північно-східних племен, ці жертви мали виключний і впорядкований характер...
Питання про наявність чи відсутність людських жертв у руському язичництві дуже складне і залишається наразі дискусійним. Надійних джерел з цієї проблеми обмаль. Скажімо літопис оповідає про принесення в жертву киянами - язичниками двох варягів - християн. Але ще Грушевський сумнівався в достовірності цієї оповіді, бо виглядає так, що насправді варяги просто почали глумитися над язичницькими обрядами, за що і були покарані. А вже церква пізніше зробила з них мучеників. Хоча я всеж схиляюся до того, що жертвоприношення були. Грецькі джерела оповідають, що руське військо приносило жертви під Доростолом.

Перегляд дописуSotnik (10.07.2008 01:04) писав:

Мене особисто бентежить третя категорія - добровольці... Може таким чином в суспільстві вирішувалася проблема самогубства?

Не обов'язково самогубці. Сотнику, Ви ж самі кажете, що жертви приносили не просто так. Чому Ви не припускаєте, що були люди, готові піти на свідому самопожертву заради блага свого роду, своєї родини?
  • 0

#16 Максим Стюфляєв

    Генеральний писар

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 725 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Лутугине Луганська область.

Відправлено 14.07.2008 – 10:24

Перегляд дописуSotnik (14.07.2008 03:20) писав:

Останнім часом, спілкуючись з різними людьми, я декілька разів чув запитання, чи є я рідновіром чи ще якимось язичником? На це я можу відповісти - ні. Чомусь у мене особисто всі сьогоднішні намагання неоязичників створити нову або відновити стару віру предків стійко асоціюються з копіюванням, запозиченням моделі християнської віри.
+1! Сьогоднішнє рідновірство (хай вибачать мене неоязичники) - це мавпа на християнство. Вони беруть давню форму (точніше, своє уявлення про цю форму) і наповнюють її монотеїстичним змістом, світосприйняттям. Щоб стати справжнім язичником, треба бачити світ очима людини 10ст., а це в наших умовах, я вважаю неможливо. Однак шанувати наших предків і намагатися зрозуміти їх, наскільки це можливо, потрібно однозначно. Сотнику, натхненний вами, я сьогодні, мабуть, таки скачаю і почну читати фундаментальний двотомник Рибакова (давно хотів, але черга не доходила).

Перегляд дописуSotnik (14.07.2008 03:20) писав:

Почну з того, що в різних джерелах я зустрічав декілька десятків або й сотень різних імен багатьох богів. Це одна з найголовніших проблем при дослідженні язичництва. Справа в тому, що один і той же бог міг мати багато імен-епітетів.
Я можу додати ще одну проблему. В науці активно дискутується питання, наскільки язичницька релігія еліти відповідала поглядам так би мовити "низів". Скажімо, є припущення, що Перун шанувався насамперед князями і дружиною (військом), а в селянській масі головним був культ Роду. Усе це дуже складно і показує, як мало, на жаль, ми знаємо про віру наших предків.
  • 0

#17 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 14.07.2008 – 22:08

Я цілком припускаю, що були люди здатні на самопожертву з релігійних міркувань. Але чим більше читаю про нашу етнічну релігію, тим більше мені здається, що в мирний час таке мало засуджуватися з боку громади і служителів культу. Я не дуже довіряю тим грецьким джерелам, про які Ви, пане Максим, згадали. Бо там таке понаписуване, що виходить ніби руське військо весь час отримує поразки від доблесних візантійців, аж доки випадково не опиняється під Адріанополем, поряд з Царградом... І в вирішальній битві руси втратили нібито 20000 воїнів, в той час як греки тільки 50 чоловік. :prapor3: І після такої "перемоги" греки уклали з русами "мирний договір", який був майже капітуляцією Візантії. :happy1: Так що описане "жертвоприношення" під Доростолом могло бути просто стратою лишніх їдоків в оточеному місті, водночас обставлене так, щоб налякати, подавити військовий дух греків. А грецький літописець розписав все якнайяскравіше з своїх політичних міркувань... Хоч я й не довіряю грецьким літописцям, але все ж таки схиляюсь до думки, що то було саме жертвоприношення, виходячи з логіки язичницького світосприйняття.
Про культ Перуна і культ Рода я ще напишу.
Книги Рибакова не справили на мене великого враження. Читати 100 сторінок про культ Чахлика Невмирущого - це треба мати сталеві нерви! Хоча, звичайно, дещо з праць академіка я для себе взяв цікавого. Книги Прозорова на мою думку більш змістовні і цікаві, хоч і не такі авторитетні і фундаментальні.

Отже, повертаюсь до Збручського ідола...

Ідол представляє собою чотирьохгранний стовп висотою 2,67 м, висічений з сірого вапняку. Стовп розділений на три яруси, на кожному з яких висічені різноманітні зображення. Нижній ярус зображає підземне божество, потойбічний світ, Наву; середній — світ людей, видимий світ, Яву; верхній — богів, вищий світ, Праву. Ідол вінчає кругла шапка. Хронологічна дата створення ідола співпадає з періодом існування язичницького Збручанського святилища на кордоні племінних союзів Волинян, Хорватів і Бужан.
Верхня частина ідола оформлена у вигляді округлої шапки з міховою опушкою, під шапкою - чотири обличчя. Ідол розділений на три горизонтальні яруси. Висота верхнього яруса - 160 см, середнього - 40 см, нижнього 67 см. Таким чином на ідолу є 12 окримих секцій. Одна секція нижнього яруса пуста, на інших 11-ти є по одному зображенню.
На грані нижнього яруса, на зворотній стороні від пустої, зображено вусатого чоловіка, що стоїть на колінах та тримає обома руками середній ярус. На двох прилеглих гранях нижнього яруса ця ж фігура показана збоку, та обернена колінами до пустої грані. Таким чином представляється можливість визначити лицьову сторону всього ідола.
На верхньому ярусі зображені дві жінки та два чоловіки в довгому підпоясанному одязі. Одна жінка зображена з рогом, інша - з кільцем. Чоловіки відповідно зображені один - з конем та мечем, інший - з солярним знаком на одязі, навкруги з шістьма променями всередині нього.
Середній ярус схожий з верхнім, але його фігури значно менші. Фігури також розділяються за статтю - під жіночими фігурами верхнього ряду також зображені жіночі, під чоловічими - чоловічі. Одна з жінок зображена з немовлям. Одяг людей також довгий, але без пояса. Фігури зображені з розведеними руками, ніби утворюючи коло.
Жіноча фігура з рогом ідентифікується вченими як Мокош, богиня материнства та плодючості, богиня землі. Вона також виступає богинею милосердя, щастя і нещастя, жіночої половини, ворожіння, рукоділля, покровителькою джерел і святих колодязів, врожаю, охоронниця корів.
Фігура з кільцем - Лада, мати богів, старша рожаниця, богиня світового ладу, покровителька кохання, пологів, жінок, дітей, шлюбу, любові, жіночих справ, врожаю, родючості, богиня весни.
Чоловіча фігура з мечем та конем легше всього піддається визначенню, ці атрибути притаманні Перуну, богу військової звитяги, охоронцю Прави, уособленню наймогутніших сил Всевишнього Рода як на небі, так і на землі, повелителю блискавки та грому.
Божество із солярним символом може бути визначене як Дажбог, бог Сонця, світла, добра, благоденства, різних благ, природи, багатства, дару, допомоги, плодючості.
Чоловіче божество в нижньому ярусі, що тримає на собі землю може бути визначено як Велес, бог підземного царства, мудрості, мистецтва, багатства, хитрості, торгівлі, чаклунства, ворожіння, провідник і охоронець померлих душ.
Прикріплений файл  Zbruch_Idol_LG.jpg   39.68К   3 Кількість завантажень:

Далі буде...
  • 0

#18 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 14.07.2008 – 22:57

Так от… Для чого я розповідав про цього ідола? Вчені сходяться до висновку, що він якнайширше представляє етнічну релігію русів – культ Рода і Рожаниць, який сягає своїм корінням часів найсивішої давнини. З п’яти богів, представлених на ідолі, чотири безпосередньо пов’язані з землеробським способом життя народу і уособлюють в собі матір-землю і сонце, плодючість нив і родючість скота, благополуччя родинного вогнища та інші житейські цінності… І тільки один Перун призваний захищати все це. Але його постать другорядна. Про це свідчить хоча б те, що на ідолі він розташований не на лицьовій стороні, навіть не о десную, а о шую від центральної богині – Мокоші, уособлення матері-землі.
До речі, ця космогонічна картина світу в уявленні наших предків не суперечить і нашим сьогоднішнім уявленням, навіть з урахуванням найостанніших наукових відкриттів… Але це вже з області символізму…
Цікавим є те, що ця картина світобудови включає в поняття бога Рода і людей. Тобто, ідол символізує єдність людей і богів в приРОДі. Культ Рода є релігією народа-оратая, який живе в гармонії з природою і з самим собою, про що свідчить зображення людей в хороводі.


Далі буде про культ Перуна...

Повідомлення відредагував Sotnik: 14.07.2008 – 23:14

  • 0

#19 Максим Стюфляєв

    Генеральний писар

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 725 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Лутугине Луганська область.

Відправлено 14.07.2008 – 23:34

Перегляд дописуSotnik (14.07.2008 23:08) писав:

Я не дуже довіряю тим грецьким джерелам, про які Ви, пане Максим, згадали. Бо там таке понаписуване, що виходить ніби руське військо весь час отримує поразки від доблесних візантійців, аж доки випадково не опиняється під Адріанополем, поряд з Царградом... І в вирішальній битві руси втратили нібито 20000 воїнів, в той час як греки тільки 50 чоловік. :prapor3: І після такої "перемоги" греки уклали з русами "мирний договір", який був майже капітуляцією Візантії. :happy1:
Сотнику, я їм теж не довіряю. Думати, що ворог може об'єктивно написати твою історію, абсурдно. Вдасне, Ви щойно чудово показали ненадійність оповідей Дьякона на прикладі наведених ним втрат сторін. Звісно, це маячня, такого співвідношення бути не могло ніяк. Той факт, що Візантія мусила укласти з Руссю мирний договір, засвідчує, якою запеклою і тяжкою для ОБОХ сторін була війна (хоча називати той мир "капітуляцією Візантії" також є невиправданим перебільшенням). Згадуючи жертвоприношення під Доростолом, я просто намагався коротенько проаналізувати збережені до нашого часу куці джерела з питання жертвоприношень.

Щодо Прозорова і Рибакова сперечатися не буду. Кожен хай сам вільно обирає, що читати. Рибакова, звичайно, важко, особливо без підготовки. Зате там все солідно і аргументовано. Для мене така література - саме те. Прозоров же часто видає бажане за дійсне. Я йому не довіряю. Зараз розвелося стільки навколоісторичної маячні, що мусиш бути обережним.

А взагалі Вам, Сотнику, респект. Відчувається, що Ви темою язичництва цікавитесь і не шкодуєте на неї часу та сил. Це викликає повагу.
  • 0

#20 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 15.07.2008 – 01:06

Щодо обрання книг - тут я з Вами повністю погоджуюсь. Треба розбірливо підходити до обрання чтива. І завжди критично осмислювати прочитане. Заради справедливості слід зазначити, що Прозоров завжди робить зауваження, що він сам придумав, бо йому так бачиться, а що є підтвердженими фактами. Рибаков таких зауважень не робить. Хоча в його двотомнику я особисто помітив декілька огріхів, викликаних очевидно вимогами часу, коли писалися книги. Я зараз при нагоді почну читати "Аничков Е. В. Язычество и древняя Русь." Теж кажуть фундаментальна праця.
Щодо "капітуляції" Візантії, то я звісно ж мав на увазі не капітуляцію держави, а капітуляцію по пунктах за які йшла війна. Візантія зобов'язувалася вивести свої війська і взагалі припинити експансію в Болгарію. До цього додавалися ряд економічних торгових поступок Русі. Але греки договір порушили по всіх пунктах, хоч обидві сторони і клялися своїми богами при його підписанні. Очевидно, що таке легковажне ставлення греків до клятв своїм богом було однією з причин віддання наказу Святославом про зруйнування всіх християнських храмів в Києві і про утиснення християн на Русі.
З свого ж боку руси клялися Перуном при підписанні миру...
Так от, про Перуна... На території всієї тодішньої Русі археологи знаходять безліч медалйонів у вигляді маленької сокири. Горе-патріоти та псевдовчені-норманисти називають їх молотами Тора і приписують походження від скандинавських вікінгів. На малюнку зображено класичний молот Тора (де вони там молот угледіли - не можу зрозуміти :prapor3: ):
Прикріплений файл  c9dc9432edba.jpg   32.73К   2 Кількість завантажень:
Сокири ж мають класичний вигляд, який не викликає сумнівів, що воно таке. Називаються вони - сокира Перуна:
Прикріплений файл  topor1.jpg   4.14К   1 Кількість завантажень:Прикріплений файл  topor2.jpg   2.55К   1 Кількість завантажень:
Начебто за допомогою саме цієї сокири Перун викресає блискавки. Предки використовували такі нашийні медальйони як оберіг.
Значно рідше (воно й не дивно, бо дерево трухлявіє значно скоріше за метал), але також по всій території тодішньої Русі археологи знаходять ще один вид нашийних оберігів - Перунові хрести:
Прикріплений файл  _____________.jpg   9.93К   2 Кількість завантажень:
Як бачимо, Перун був досить популярний в народі і його культ був поширений на всіх теренах Русі. Але це був не провідний культ. Щоб стерегти від лиха його оберіги ще були придатні. Але зовсім не потрібні при вирощуванні хліба та худоби. (Тут я не погоджуюсь з істориками. Це молот Тора зовсім не потрібен в господарстві, а сокира - дуже потрібний інструмент, якщо руки ростуть як треба). В будь якому випадку, про Перуна згадували або під час війни, або в сезон ливнів і гроз, та ще 20 липня, на свято Перуна. Більше в господарстві він був не потрібен народу. Для допомоги в повсякденних хліборобських проблемах існували інші боги...

Далі буде...
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних


Магазин кубиков Рубика Cubes.in.ua