Перейти до вмісту

Як ви переживаєте розлуку з коханою людиною?


Повідомлень в темі: 97

#41 ВакуОлька

    Найпостожерливіша

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1558 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 15.08.2008 – 09:07

Тяжко... Важко бути самій.. Навіть якись час.... правда, якби не друзі, було б важко....

Страшно бути самотнім, коли навколо тебе багато людей.....
  • 0

#42 rubens

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 28 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Тернопіль

Відправлено 15.08.2008 – 09:54

Взагалі, страшно не розійтися з коханою людиною, а страшно просто усвідомити що ти вже не з нею, і є боязнь невідомого майбутнього. Коли ти зустрічаєшся з людиною, то звичайно проивикаєш до неї, підстроюєтеся один під одного, і звичайно в обох виникають деякі плани на майбутне, в яких ви разом, і коли приходить час розлуки, найсташніше усвідомити що плани ці вже ніколи не збудуться, життя закінчено, кінець світу, зі енд, фініш.... Ось тому і важко розлучатися, тому що втрачаєш постійність і свої плани. Одним словом любіться і не сваріться, тоді все буде добре. Якщо обоє людей кохають один одного то і не допустять розлючення. :rolleyes:
  • 0

#43 lorelei

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 226 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Калуш ->Львів

Відправлено 15.08.2008 – 10:05

Це звичайно важко, але я завжди намагалась забути про розлуку, викинути з голови, почати нове життя, поставити щось інше на перший план - допомагало :rolleyes:
  • 0

#44 =MAVKA=

    Я в серці маю те, що не вмирає...

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1153 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:м. Київ

Відправлено 15.08.2008 – 10:18

Чесно кажучи, подібні сюрпризи від долі мене лише підштовхують на дії, я займаюсь творчістю, відчуваю прилив натхнення. Крім того, повністю віддаю себе роботі, друзям, родині. Можливо через те, що я стараюсь не закохуватись серйозно, я з легкістю можу переключитись на інші аспекти життя.
Всі розлуки сприймаю як іспит від долі, роблю їй виклик, сміюся їй в обличчя і обов"язково потім приходить нове кохання - краще і приємніше ніж попереднє)
  • 0

#45 Saturnia

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 271 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:села

Відправлено 17.08.2008 – 12:10

на жаль я вже привикла
якщо навіть когось маю то вні завжди далеко
а переважно просто нікого не маю
з друзями бачусь рідко
тож мені уже все одно
  • 0

#46 aAa(against all authority)

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 351 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:гуртожиток

Відправлено 27.08.2008 – 16:38

Перегляд дописуМаленька (22.04.2008 11:22) писав:

Як ви переживаєте розлуку з коханою людиною?
На час розлуки шукаю собі іншу)))ги-ги
  • 0

#47 Kvito4ka

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 111 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 04.10.2008 – 17:37

Нічого не можу, не хочу, плачу ;) :) ;) ;)
  • 0

#48 Крихітка

    Мрійниця

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 4030 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ, Castelló, Ibiza, Hildesheim

Відправлено 22.02.2009 – 16:05

Пишу листи(електронні та паперові),дзвоню,приділяю спілкуванню по інтернету десь 5 годин в день як мінімум)) Розлука проходить швидше якщо не накручувати себе а навпаки,підтримувати спілкування якимось іншим способом. Листи паперові взагалі дуже допомагають,перевірено. В цьому є щось таке романтичне і вже не віртуальне а реальне коли бачиш почерк іншої людини і знаєш що вона торкалась до цього листка..
  • 0

#49 Twinkle

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1625 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 22.02.2009 – 21:03

Мусить саме пройти, штучно я тому допомогти не можу. Плачу, думаю, згадую... Потім минає.
  • 0

#50 FT232BM

    私は人々嫌い

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3435 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ->НТУУ "КПІ"

Відправлено 22.02.2009 – 22:33

Важко
  • 0

#51 Хтось_дивний

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1037 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Україна, Тернопіль

Відправлено 22.02.2009 – 23:18

Перегляд дописуКрихітка (22.02.2009 17:05) писав:

Пишу листи(електронні та паперові),дзвоню,приділяю спілкуванню по інтернету десь 5 годин в день як мінімум)) Розлука проходить швидше якщо не накручувати себе а навпаки,підтримувати спілкування якимось іншим способом. Листи паперові взагалі дуже допомагають,перевірено. В цьому є щось таке романтичне і вже не віртуальне а реальне коли бачиш почерк іншої людини і знаєш що вона торкалась до цього листка..
Тут ти права... вони ніби на деякий час переносять в той момент коли цей лист писали... відчуваєш ніби почуття і переживання автора...
  • 0

#52 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 23.02.2009 – 13:19

займаюсь самобичуванням....це так, щоб ніхто не знав <_< прокручую в голові по сотні разів де , як і в чому я була не права і чому так сталось
  • 0

#53 Самотня

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 483 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Раша

Відправлено 19.03.2010 – 08:58

Переживаю завжди важко, особливо якщо розлука проти моєї волі.... Вижити допомагають друзі, і тільки вони.
  • 0

#54 Teo

    бовдур, булька, кулька, круть!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2841 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 09.04.2010 – 16:12

страшно переживаю, кидаюсь з балкона, ріжу вєни, убиваюсь ап стєнку, випиваю йаду, закатую себе пад абої, нюхаю клей, бухаю дезодоранти, топлюсь в акваріумі, вибиваю зуби об батарею, сую голову в розєтку, пальці дверьми защімлюю, в форточку не пролажу, обливаюсь бєнзіном, стріляю в глаз з пісталєта(
  • 0

#55 Самотня

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 483 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Раша

Відправлено 18.04.2010 – 05:26

Вже майже спокійно.....
  • 0

#56 Гість_Helenka_*

  • Гості

Відправлено 02.05.2010 – 16:49

Усім привіт)))) Звичайно, перед тим як тут зареєструвтись я прочитала майже кожну історію... в кожного вона своя... в кожного свої погляди на життя, кожання.
<br/>можливо мені уже пізно писати і щось змінювати, адже людина яку я кохала і з якою мені було добре, минулої суботи (24 квітня 2010 року) одружився... Так, він одружився... В нього як то кажуть медовий місяць, а мені хреново)))) Мене болить, мені важко. але що тепер можна зробити??? я знаю що в тому що сталось я винна сама))) Адже все розпочалось ще у 2004 році. Мені було лише 16, а йому 18... позаду нього було школа, а попереду доросле життя.... А він вибрав мене.. Він доказуував свою любов, свою щиру любов майже щодня... а я крутила носом. Я просто робила вигляд ніби не помічаю, його почутів. <br/>В той час коли він намагався бути поруч зі мною я гуляла з іншими... і тільки в 2006 році, після 2 років дійсно справжньої дружби, я втратила голову... Мождиво причиною того було його стосунки з іншою дівчиною... Можливо саме ревність змусила мене признатись в своїх почуттях до нього в першу чергу самій собі, а потім йому... І ось, завтра мій випускний в школі... А сьогодні під вечірнім небом я тримаючи його міцно за руку і дивлячись просто у вічі я признаюсь, що кохаю його!!!! Який же то був приємний момент))))) Яке відчулось полекшення!!!! Дійсно, я була закохана.... Після мого випускного він поїхав на 10 днів на море))) Між нами відстань...було дуже важко без нього))) і він приїжає... але не через 11 днів планувалось, а через 5.... Ми не відпускали один одного ні на хвилину... усі друзі були за нас щаслмві!!!! А в першу чергу щасливими та коханими були ми)))) Але як то кажуть, щастя не вічне))) Через 5 місяців ми розійшлись.... Причину створила я .... Я придумала собі іншого... Чого придумала, бо мені здавалось що я не зможу зробити його щасливим все життя. Я придумала іншого і піщла від нього)))) Але через півроку ми знову зустрічаємось, хоча живемо в сусідніх будинках, але не перетинались ніколи.... Пройшло 5 місяців, тобто в травні 2007 року, і ми знову почали дружити... а потім я призналась у своєму вчинку і запропонувала все розпочати спочатку... Ми знову були разом))) Ми подорожували всією Україною разом... Ми вихідні проводили разом.... 28 серпня 2007 року, коли всі святкують день міста в Тернополі, він прийшов з шикарним букетом роз і освідчився))) Освідчення було казковим. Кохана людина, шикарним багряно - вишневий букет роз, каблучка і море емоцій))))) Звичайно, я сказала ТАК!!!! Наступного дня ми пішли до наших батьків, щоб поділитись своїми планами на майбутнє.... Батьки дужжжже зраділи, оскільки вони знаютьсь між собою дуже давно.... І ось починається підготова до весілля. До нашого весілля.... Все було ніби в казці... Але тут появилась вона!!!! Моя найкраща подружка зруйнувала наше щасят... Весілля було скасовано. Кахана людина втрачена.... Подружка стала ворогом!!!! Важко було з усім змиритись. Важко було пережити усе.... З головою занурилась в навчання, щою менше про все думати... Звичайно, вгамуваши біль у серці, старалась житти далі.... Ми перетинались на вулиці, в дивлячись один одному в очі обоє розуміли що кохаємо один одного... Але ж ГоРДІСТЬ)))) Куди ж без неї???? Признатись в почуттях ми не змогли... В мене появився інший, а в нього інша..... І ось та інша вже його дружина!!!! Вони сім'я... А мені болить серце... Серце розривалось на частини від болю коли я бачила з вікна як він з усмішкою на лиці сідає у весільну машину і через 2 години буле в церкві перед Богом присягатись іншій у тому, що не покине її аж до смерті!!! Все, я його втратила!!!! Але ж кохання до ньоо то залишилось.... Залишилось море спогадів та море фотографій, де ми разом... де ми щасливі!!!! <br/>
<br/>Ви казали, що постараєтесь допомогти кожному!!!! підкажіть, як самій собі допомогти???? Як відпустити з серця людину, яку повернути не можливо, але яку треба забути? І чи варто йому признатись в своїх почуттях до нього????

Прикріплені файли

  • Прикріплений файл  love14.jpg   16.63К   1 Кількість завантажень:

  • 0

#57 Вісник

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 339 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Донбас

Відправлено 02.05.2010 – 16:53

Тю, а шо там переживати? Пішла? Ну то й хай котиться подалі <_<
  • 0

#58 Гість_Helenka_*

  • Гості

Відправлено 02.05.2010 – 17:19

Перегляд дописуКобзар112 (2.05.2010 17:53) писав:

Тю, а шо там переживати? Пішла? Ну то й хай котиться подалі <_<

А якщо не моливо так просто на все забити???? Якщо мені його не вистачає.... Він мені потрібний .... от і все)))))
  • 0

#59 spanky

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 217 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 02.05.2010 – 17:38

Перегляд дописуHelenka (2.05.2010 18:19) писав:

А якщо не моливо так просто на все забити???? Якщо мені його не вистачає.... Він мені потрібний .... от і все)))))


Ну що тут скажеш? Пізно вже щось думати,треба змиритись,по крайній мірі поки що-у нього є жінка.Ти ж не будеш розбивати сім"ю? А там видно буде....Час лікує....А якщо ти маєш бути з ним,якщо така ваша доля-будеш з ним,навіть якщо пройдуть роки.
  • 0

#60 Вісник

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 339 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Донбас

Відправлено 02.05.2010 – 17:43

Перегляд дописуHelenka (2.05.2010 18:19) писав:

А якщо не моливо так просто на все забити???? Якщо мені його не вистачає.... Він мені потрібний .... от і все)))))
Та ось на гад все ускладнювати? Тре' простіше підходити до цих питань.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних