Перейти до вмісту

Вітаю усю молодь зі святом


В цій темі немає відповідей

#1 Kirin

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 218 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львова

Відправлено 20.04.2008 – 16:43

  • 0
Сьогодні 20.04.2008 є День Молоді. З нагоди цього свята хочу усіх привітати і побажати за
вжди залишатися молодими. Далі наводжу святечне привітання Владики Ігоря (Возняка).

Дорога наша молоде!

[indent]Слава Ісусу Христу!
[/indent]
У святому Євангелії кожного року на Квітну неділю розповідається про величний в'їзд Ісуса Христа на осляті до Єрусалиму. Багато людей вітали Його як нового царя словами: «Осанна». І мабуть, ті самі люди невдовзі кричали до Пилата, вимагаючи засуду для Ісуса словами: «Розіпни». Ось такою непослідовною і зрадливою є людина. Зовсім певно, що серед тих багатьох людей, були також і молоді люди, оскільки молодь хоче бути завжди у центрі суспільних подій. Рівно ж, вони теж мали неправильне представлення про Месію, як і багато їхніх співвітчизників. Можливо, серед гурту цих людей знайшовся знову і юнак із євангельського оповідання (пор. Мт. 19,16-26; Мр.10,17-27; Лк.18,18-27), який приходив до Христа із питанням: «Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?». Якраз, образ цієї молодої людини пропоную до сьогоднішнього розважання.

В Українській Греко-Католицькій Церкві на Синоді Єпископів було вирішено проголосити 2008 рік «Роком християнського Покликання». Саме покликання є темою надзвичайно близькою і актуальною для молоді, тому цей рік є ніби продовженням попереднього, який був «Роком Молоді». Коли говоримо про покликання, то це поняття часто звужують до розуміння покликання до чернечого чи священицького життя. Все ж таки, це поняття є набагато ширшим. Будь-яке покликання, кожна професія, кожне фахове заняття людини має у своїй основі основне покликання, тобто наше освячення та спасіння. І всі разом покликання – це свого роду дороги чи форми осягнення цієї основної мети нашого життя. Бог кожного з нас кличе по-різному до якоїсь особливої дороги, простуючи нею гідно, ця людина зможе дійти до свого спасіння. Не обов'язково повинно бути чернече чи священицьке служіння, воно може мати й іншу форму життя, наприклад, подружній стан чи одинокість, але у будь-якому випадку, це має бути служінням. Чоловік, про якого згадано вище, не зрозумів цього, а саме, що формою його життя має стати служіння. Для нього каменем спотикання стали слова Ісуса: «Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною» (Мт. 19,21). Юнак не зміг цього довершити і як записали євангелісти, «відійшов зажуреним», бо мав великі багатства. Христос своєю вимогою до нього ставив його у положення - служіння іншим людям, тим, які мають якусь потребу. Спаситель бажав, щоб отримані добра служили потребуючим, щоб він ділився з людьми. А він не захотів цього зробити, бо вважав, що ритуальне виконання Заповідей є достатнім для нього і чогось більшого від нього не можна вимагати. Він не захотів стати слугою, на противагу того, як це зробив сам Ісус. Цей юнак хотів «заощадити себе»! Молода людина характерна тим, що має багато енергії, посідає безліч ідей, вона тягнеться до ідеалу. Але, на жаль, в той самий час є характерним для молоді, також, прагнення «заощадити себе», не служити іншим, але щоб служили їм. Не знаємо, що у подальшому зробив цей молодий чоловік після того, як відійшов від Христа зажуреним, євангеліє про це не оповідає. Здогадуємося, що матеріальні статки не перестали бути для нього перешкодою гідного служіння Богові та ближнім. Але в цьому є навіть певний символ, бо цим юнаком є кожна молода людина. І тому Ви самі вирішуєте на майбутнє, при чому чи при кому залишитися: при здобуванні матеріальних речей, при своїх інтересах, чи при Ісусі Христі.

В церкві св. Еґідія, яка знаходиться у Римі, на одній із стін, поміж храмом вірних і святилищем, є розміщене дивне розп'яття. Воно є незвичне тим, що в зображенні розп'ятого Христа немає рук. Цими руками маємо стати ми із вами, це руки болю у служінні іншим, які відкриті для обіймів кожної людини. Розташування цього розп’яття між святилищем і храмом вірних є знаменно символічним: дорога до Бога пролягає через особисту жертву кожної особи, яка єднається в одне з Ісусом. В день, коли в нашій Українській Греко-Католицькій Церкві в усіх єпархіях відзначають «День Молоді», виконуючи завдання Вашого Духовного батька і наставника, запевняю вас про мою сердечну молитву до Бога за кожну молоду особу. Знаю і є свідомий про багато різноманітних труднощів та небезпек, які підстерігають вас у сучасному світі заплямованому гріхом. Вказую Вам на добрий лік та безпеку проти них, а це: ревна молитва, щира сповідь, регулярне Святе Причастя, служіння нашим ближнім й інші добрі практики. Віддаю усіх Вас під покров і провід Небесній Матері, Пречистій Діві Марії. Закликаю вас, щоб ви всіма силами береглися від гріха, натомість будьте чутливими до слів Ісуса і швидкими та завзятими до їхнього виконання, бо тільки це гарантує нам спасіння нашої безсмертної душі.

Приклад. В одній африканській церкві, під час збору пожертв, прислуговуючі ходили поміж лавами з великим плетеним із лози кошиком, схожим на ті, що служать для збору маніоку (трав’яниста рослина, що має їстівні плоди та надається для здобування каучуку). Хлопчина, який сидів в останньому ряді, не зводив зосередженого погляду з кошика, що переходив по рядах. Він тяжко зітхнув, бо не мав нічого, щоб пожертвувати Господеві. Коли кошик дійшов до нього, хлопчина, на здивування усіх вірних, раптом усівся в ньому зі словами: «Єдине, що маю, віддаю Богові». Віддав себе.

«Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну» (Рим. 12,1).

Хай Господь благословить усіх вас, дорога молоде, духовними дарами, щоб Ви бачили потребу служіння ближнім та її гідно реалізовували кожного дня. Учіться мати погляд такий, який мала Марія у Кані Галилейській, коли забракло вина на весіллі. Вона просила свого сина Ісуса Христа, щоб допоміг молодим у потребі, хоч її про те ніхто не просив. Тому й нам потрібно вчитися, щоб побачити ближнього, котрий потребує наших рук. Пресвята Богородице, випроси нам цього духовного зору!


Підготовлено 12 березня 2008 року

при Архікатедральному Соборі св. Юра.

+ Ігор

Архієпископ Львівський УГКЦ



 

Прикріплені файли

  • Прикріплений файл  vladyka_.jpg   19.66К   1 Кількість завантажень:




Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних