Перейти до вмісту

Покликання


Повідомлень в темі: 36

#21 Lemon

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 437 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 18.04.2008 – 18:10

Цитата

Мені здається ми самі формуємо свою долю. І від нас залежить наше щастя. Ми можемо схибити, але не треба вважати, що ми не досягли свого покликання. Кожне життя занадто цікаве, щоб характеризувати його певним покликанням.
Більшості так здається, тому що протилежне ображає вашу особистість.

Цитата

Хтось вище казав, що більшість живе за планом внз - робота - сім’я - смерть. Це не така погана схема, і майже для всіх буде гарнатом хорошого, навіть щасливого життя.
Ніхто і не казав, що це погана схема. Ті хто за нею живуть, обирають безпечний, але звичайний шлях.
просто кожному своє - думаю автор мав на увазі, що ті хто не притримуються шаблонної схеми обирають менш прогнозоване, але більш цікаве життя...
  • 0

#22 Nameless One

    ЧВ

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2170 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 18.04.2008 – 18:30

Перегляд дописуLemon (18.04.2008 19:10) писав:

Ніхто і не казав, що це погана схема. Ті хто за нею живуть, обирають безпечний, але звичайний шлях.
просто кожному своє - думаю автор мав на увазі, що ті хто не притримуються шаблонної схеми обирають менш прогнозоване, але більш цікаве життя...

Ага, ага. Автор саме це мав наувазі) На даний момент вуз-робота-сім"я то сама проста і легка схема. Це сценарій бути простим собі елементом суспільства, виконати свою місію по продовженню людського роду і спокійно померти. Не кажу що це погано але це скучно. Хоча та ж сама робота теж різною буває. Можна і в роботі досягти успіху і якихось вершин. Якщо це комусь дійсно потрібно. Але прикол в тому що в житті все зараз отримати не можна, треба добре знати чого людина хоче і присвятити цьому все життя, пожертвувавши менш суттєвими речами. Правда далеко не завжди люди знають чого хочуть в житті. Крім того раз людина живе в суспільстві то повинна грати за правилами цього суспільства, а вони частенько заважають в здобутті особистого щастя. Вплив батьків, родини, приналежність до соціального прошарку, релігійної течії, політичної і т.д. З самого народження людині з усіх боків вказують на її "покликання", і не всім вдається не плутати нав"язану роль з власним бажанням.
  • 0

#23 конвалія

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 175 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 18.04.2008 – 19:39

Цікаво, якби Бог не впливав на наші покликання і кожна людина формувала сама свою долю, виник би хаос. Наприклад, всі б вирішили займатись однією справою, то як?
  • 0

#24 Nameless One

    ЧВ

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2170 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 18.04.2008 – 20:01

Перегляд дописуконвалія (18.04.2008 20:39) писав:

Цікаво, якби Бог не впливав на наші покликання і кожна людина формувала сама свою долю, виник би хаос. Наприклад, всі б вирішили займатись однією справою, то як?

Ха-ха-ха. А хіба зараз не хаос? Соціум це доволі хаотична система, де кожен елемент впливає на інших. Людство розвивається хаотично, керуючись певними законами, які в основі своїй - біологічні.
  • 0

#25 wizm

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1122 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Дике поле

Відправлено 18.04.2008 – 21:41

Був сьогодні на цвинтарі, а поряд міське сміттєзвалище.
Ви вже здогадуєтесь щодо моїх асоціацій про покликання людей?.
  • 0

#26 Kirin

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 218 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львова

Відправлено 18.04.2008 – 22:48

«Кожний нехай зостанеться в тому стані, в якім Бог його покликав» (1Кр.7, 20).


Покликання… Який же великий зміст вкладено у це непросте слово. Кожна мудра людина прагне в житті визначитись назавше у своєму виборі, зустрітись не на мить зі щастям, світитися долі. Вибір конкретного стану – чи не постійно актуальне питання, котре не раз досить важко вирішити без особливої допомоги Всевишнього. Тільки Він як всемогутній огортає наше земне буття: минуле, теперішнє і майбутнє. Лиш Його треба нам просити з твердою вірою показати саме ту дорогу, котрою маємо йти до мети… Повіривши у правдивість небесної щасливості, зможемо зазнати духовної радості вже тут. А що може бути від цього головніше?.. Та тільки вірмо, вірмо і знову вірмо!!! Життя іноді зав'язує хитро-мудрі вузли на нитці нашої долі, однак ми не самі – з нами Господь Бог, Рятівник людини. І Він радо допомагає охочим вибратись на волю з в'язниці тривог, розчарувань, прерізних бід…

«Виняткова доля людини, як стверджує Ралф Уолдо Емерсон, народитися для якоїсь справи, яка дасть можливість скористатися своїми здібностями і щастям…» . З погляду морального богослов'я, єдине справжнє покликання людини – це повністю реалізувати власну особистість, своє Боже синівство на службу братів, тобто суспільного колективу. Як дізнаємось, вже раніш професія означала загально людське існування, котре присвячене особливій меті і, як правило, на ціле життя.

Та професії змінюються. Це стало помітним, особливо зі зростом безробіття. У наш час, між іншим, покликання стало охоплювати теми «професії» й «кар'єри», всередині котрих людська істота, що перебуває в нестримному пошуку, стремить до самоутвердження. І як нам, хитким створінням, потрібно повестися не заблукати в цій круговерті, не загубитись надовго в таємничих лабіринтах власної долі? Спробуємо над цією дійсністю якось замислитись.

Ми всі без винятку покликані насамперед до життя, до життя з небесним Творцем, до співпраці з Божою ласкою. Покликані до різноманітних занять. А в цьому житті наче на довгій ниві…

Як уже відомо, існують на білому світі три таких життєвих стани: подружній, вільний і чернечий. Подружній стан установив сам Господь з метою продовження людського роду. Тож від нього й розгалужуються інші два стани. Покликання до батьківства не означає лишень мати дітей, це швидше є виконання функцій батька і матері. Пресвята Родина – добрий взірець для всіх християнських родин земної кулі. Вільний стан позбавляє нас піклування про сім'ю. У такому стані можна краще дбати про загальне добро своїх ближніх, творити з більшим запалом у молитві добрі діла тощо, адже людина не мусить виконувати родинних обов'язків. І останній монаший стан – це цілковите віддання себе на службу Богові та ближнім заради ж самого Господа, Його небесного Царства. Своєрідна посвята. Вузьку монашу дорогу окреслюють євангельські ради – вбогість, чистота та послух. Цей стан характеризується немалою жертовністю. Вищим від нього може бути хіба що священичий, бо це особливий привілей… Кожен зі станів накладає певні зобов'язання, здійснення яких впливає на реалізацію нашого життя, щастя чи нещастя, успіху або неуспіху…

При нагоді пригадується твердження українського філософа Григорія Сковороди про так звану «споріднену працю» кожен має робити те, до чого відчуває найбільше поклик… «Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить з тебе» (Г. С.). Мандрівний мислитель не одружився, до монастиря не подався, хоч його палко заохочували… . Намагався залишатись собою.

Чимало видатних людей усіх часів наголошують на цій істині. Вони також старались віднайти в житті автентичне покликання. Віднаходили… Не раз пройшовши через «вогонь», «воду» і «мідні труби». За висловом Ліліана Сміта, доказом справжності будь-якого покликання служить любов до важкої праці, якої воно вимагає.

Між іншим, першохристиянська Церква визнавала християнина як покликаного. Взагалі у Біблії опис покликання досить вражає. Кажуть, що найбільше. Християнське покликання породжене Духом, а Дух же єдиний. У лоні цього покликання є різі «дари служіння… різні діяння», але в цій різноманітності харизм є тільки одне Тіло і тільки один Дух, один Бог (пор. 1 Кр. 12. 4-13). А сама Вселенська Церква розуміється як спільнота покликаних. Вона бо і «Покликана», і водночас «Вибрана» (2 Йо. 1).

Коли вести мову про покликання як таке, мається на увазі справа, пов'язана з певними вчинками, відповідним способом реалізації свого життя, а не володіння чимось. Незреалізоване покликання несе людині сум, незадоволеність життям, одним словом, екзистенціальну трагедію. Наше життя є немовби така собі «зебра», з білими та чорними смугами, «святами» і «буднями». Отож, зреалізування особистого покликання – тривалий процес, а не діло одного дня, тижня, місяця… . «Людина, яка розминулась зі своїм покликання, як зауважує розсудливо Оноре де Бальзак, нещаслива, вона стає сумною і безрадісною; вона страждає, а страждання озлоблює». Отак!

Тому варто слухати охоче голос свого серця, голос Божий, та просити в Господа ласки розпізнання нашого правдивого покликання, щоб не мандрувати довго без мети притемненими манівцями життя. Тільки Творець допоможе надійно розвіятись неспокійним ілюзіям, подати в руки міцний та надійний факел віри у Нього, Свої невмирущі істини. Ми є учасниками небесного покликання. Мовить старозавітній пророк Ісая: «Господь покликав мене від утроби, від лона матері моєї назвав моє ім'я…» (Іс. 49, 1).

Людство вельми потребує добрих досвідчених лікарів, священиків, господарів…«Кожна людина має покликання духовної діяльності – постійного пошуку правди і змісту життя» (Антон Павлович Чехов). З Богом почуватимемось не як та пташина у клітці, а радше як на гілці. У цьому й полягає суть християнської свободи. Варто вже тепер собі збагнути те, що всяке покликання є наче хребтом людського життя. Щаслива чи нещаслива доля залежить теж і від нього, як бачимо з усього. І, звичайно, від Володаря володарів – Господа Бога. Полюбімо сильно Життя…

Прикріплені файли


  • 0

#27 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 19.04.2008 – 01:10

Kirin , знаєш - тут "всі права застережено" Теревнями, тепер будеш башляти чи ти і сам звідкись закопіпейстив?<_<
  • 0

#28 Kirin

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 218 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львова

Відправлено 20.04.2008 – 00:39

Перегляд дописуSergiy_K (19.04.2008 02:10) писав:

Kirin , знаєш - тут "всі права застережено" Теревнями, тепер будеш башляти чи ти і сам звідкись закопіпейстив? <_<
Дійсно ти дивний. У мене вже була готова стаття о-др. Ігоря Бойка.
  • 0

#29 Katod

    вєтєран

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3642 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 20.04.2008 – 00:54

Щиття<_<
  • 0

#30 Nameless One

    ЧВ

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2170 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 20.04.2008 – 01:03

Знаєте, бог це і є природа і назва теми це дуже чітко підкреслює, бо коли припустити що бог і приРОДа це одне і те ж, то заголовок набуває нарешті змісту: Щиття за покликанням природи. Тобто природа кличе <_<
Головне аби це щиття не заважало іншим людям. Адже люди живуть в соціумі, і повинні щити за певними правилами. Бо якщо своїм хаотичним і аморальним щиттям ти шкодиш іншим людям, то вони дадуть тобі тягла.

Вибачте якщо внаслідок механічної помилки в слові "життя", зміст мого допису вам видається дуже двозначним)
І головне - скажем ні щиттю в під"їздах!

Повідомлення відредагував Nameless One: 20.04.2008 – 01:04

  • 0

#31 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 20.04.2008 – 01:47

Перегляд дописуKirin (20.04.2008 01:39) писав:

Дійсно ти дивний. У мене вже була готова стаття о-др. Ігоря Бойка.
а що таке о-др.?
  • 0

#32 Kirin

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 218 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львова

Відправлено 20.04.2008 – 13:50

Це значить: отець-доктор богословських наук.
  • 0

#33 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 20.04.2008 – 16:59

Перегляд дописуKirin (20.04.2008 14:50) писав:

Це значить: отець-доктор богословських наук.
а чого не о-д.б.н.?
  • 0

#34 Kirin

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 218 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львова

Відправлено 20.04.2008 – 18:30

Бо прийнято писати просто отець-доктор, а яких наук не пишуть, це вже я від себе додав.
  • 0

#35 Mykil

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 1 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Канада

Відправлено 22.04.2011 – 05:15

Перегляд дописуKirin (18.04.2008 23:48) писав:

«Кожний нехай зостанеться в тому стані, в якім Бог його покликав» (1Кр.7, 20).


Покликання… Який же великий зміст вкладено у це непросте слово. Кожна мудра людина прагне в житті визначитись назавше у своєму виборі, зустрітись не на мить зі щастям, світитися долі. Вибір конкретного стану – чи не постійно актуальне питання, котре не раз досить важко вирішити без особливої допомоги Всевишнього. Тільки Він як всемогутній огортає наше земне буття: минуле, теперішнє і майбутнє. Лиш Його треба нам просити з твердою вірою показати саме ту дорогу, котрою маємо йти до мети… Повіривши у правдивість небесної щасливості, зможемо зазнати духовної радості вже тут. А що може бути від цього головніше?.. Та тільки вірмо, вірмо і знову вірмо!!! Життя іноді зав'язує хитро-мудрі вузли на нитці нашої долі, однак ми не самі – з нами Господь Бог, Рятівник людини. І Він радо допомагає охочим вибратись на волю з в'язниці тривог, розчарувань, прерізних бід…

«Виняткова доля людини, як стверджує Ралф Уолдо Емерсон, народитися для якоїсь справи, яка дасть можливість скористатися своїми здібностями і щастям…» . З погляду морального богослов'я, єдине справжнє покликання людини – це повністю реалізувати власну особистість, своє Боже синівство на службу братів, тобто суспільного колективу. Як дізнаємось, вже раніш професія означала загально людське існування, котре присвячене особливій меті і, як правило, на ціле життя.

Та професії змінюються. Це стало помітним, особливо зі зростом безробіття. У наш час, між іншим, покликання стало охоплювати теми «професії» й «кар'єри», всередині котрих людська істота, що перебуває в нестримному пошуку, стремить до самоутвердження. І як нам, хитким створінням, потрібно повестися не заблукати в цій круговерті, не загубитись надовго в таємничих лабіринтах власної долі? Спробуємо над цією дійсністю якось замислитись.

Ми всі без винятку покликані насамперед до життя, до життя з небесним Творцем, до співпраці з Божою ласкою. Покликані до різноманітних занять. А в цьому житті наче на довгій ниві…

Як уже відомо, існують на білому світі три таких життєвих стани: подружній, вільний і чернечий. Подружній стан установив сам Господь з метою продовження людського роду. Тож від нього й розгалужуються інші два стани. Покликання до батьківства не означає лишень мати дітей, це швидше є виконання функцій батька і матері. Пресвята Родина – добрий взірець для всіх християнських родин земної кулі. Вільний стан позбавляє нас піклування про сім'ю. У такому стані можна краще дбати про загальне добро своїх ближніх, творити з більшим запалом у молитві добрі діла тощо, адже людина не мусить виконувати родинних обов'язків. І останній монаший стан – це цілковите віддання себе на службу Богові та ближнім заради ж самого Господа, Його небесного Царства. Своєрідна посвята. Вузьку монашу дорогу окреслюють євангельські ради – вбогість, чистота та послух. Цей стан характеризується немалою жертовністю. Вищим від нього може бути хіба що священичий, бо це особливий привілей… Кожен зі станів накладає певні зобов'язання, здійснення яких впливає на реалізацію нашого життя, щастя чи нещастя, успіху або неуспіху…

При нагоді пригадується твердження українського філософа Григорія Сковороди про так звану «споріднену працю» кожен має робити те, до чого відчуває найбільше поклик… «Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить з тебе» (Г. С.). Мандрівний мислитель не одружився, до монастиря не подався, хоч його палко заохочували… . Намагався залишатись собою.

Чимало видатних людей усіх часів наголошують на цій істині. Вони також старались віднайти в житті автентичне покликання. Віднаходили… Не раз пройшовши через «вогонь», «воду» і «мідні труби». За висловом Ліліана Сміта, доказом справжності будь-якого покликання служить любов до важкої праці, якої воно вимагає.

Між іншим, першохристиянська Церква визнавала християнина як покликаного. Взагалі у Біблії опис покликання досить вражає. Кажуть, що найбільше. Християнське покликання породжене Духом, а Дух же єдиний. У лоні цього покликання є різі «дари служіння… різні діяння», але в цій різноманітності харизм є тільки одне Тіло і тільки один Дух, один Бог (пор. 1 Кр. 12. 4-13). А сама Вселенська Церква розуміється як спільнота покликаних. Вона бо і «Покликана», і водночас «Вибрана» (2 Йо. 1).

Коли вести мову про покликання як таке, мається на увазі справа, пов'язана з певними вчинками, відповідним способом реалізації свого життя, а не володіння чимось. Незреалізоване покликання несе людині сум, незадоволеність життям, одним словом, екзистенціальну трагедію. Наше життя є немовби така собі «зебра», з білими та чорними смугами, «святами» і «буднями». Отож, зреалізування особистого покликання – тривалий процес, а не діло одного дня, тижня, місяця… . «Людина, яка розминулась зі своїм покликання, як зауважує розсудливо Оноре де Бальзак, нещаслива, вона стає сумною і безрадісною; вона страждає, а страждання озлоблює». Отак!

Тому варто слухати охоче голос свого серця, голос Божий, та просити в Господа ласки розпізнання нашого правдивого покликання, щоб не мандрувати довго без мети притемненими манівцями життя. Тільки Творець допоможе надійно розвіятись неспокійним ілюзіям, подати в руки міцний та надійний факел віри у Нього, Свої невмирущі істини. Ми є учасниками небесного покликання. Мовить старозавітній пророк Ісая: «Господь покликав мене від утроби, від лона матері моєї назвав моє ім'я…» (Іс. 49, 1).

Людство вельми потребує добрих досвідчених лікарів, священиків, господарів…«Кожна людина має покликання духовної діяльності – постійного пошуку правди і змісту життя» (Антон Павлович Чехов). З Богом почуватимемось не як та пташина у клітці, а радше як на гілці. У цьому й полягає суть християнської свободи. Варто вже тепер собі збагнути те, що всяке покликання є наче хребтом людського життя. Щаслива чи нещаслива доля залежить теж і від нього, як бачимо з усього. І, звичайно, від Володаря володарів – Господа Бога. Полюбімо сильно Життя…


Ця моя авторська стаття! Її поцупили (бачу і по картинці внизу) швидше всього з порталу i.ua, де я мав колись блог. Вона не має найменшого відношення до о. Ігоря Бойка, який передусім зацікавлений у питаннях біоетики. Теж вона є тут http://znamyboh.blog.../blog-post.html

Плагіат є незаконною річчю, з християнської точки зору-це гріх, шахрайство, крадіжка чужої інтелектуальної власності, праці інших!!

Повідомлення відредагував Mykil: 22.04.2011 – 05:18

  • 0

#36 Сонцеслав

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 249 повідомлень
  • Місто:Чернівці

Відправлено 26.04.2011 – 16:12

Перегляд дописуKirin (16.04.2008 14:54) писав:

Кожна людина повинна обрати свій шлях, яким вона буде йти протягом усього свого життя.

Спочатку людина обирає шлях, потім шлях обирає людину.
  • 0

#37 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 23.05.2011 – 21:04


 i 

спам видалено
 

  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних