Перейти до вмісту

Міні-чат

Останнє в міні-чаті
Pavlo_Taiko : (03.07.2015 – 20:05) п
Pavlo_Taiko : (03.07.2015 – 20:05) р
Pavlo_Taiko : (03.07.2015 – 20:05) и
Pavlo_Taiko : (03.07.2015 – 20:04) в
Pavlo_Taiko : (03.07.2015 – 20:04) і
Pavlo_Taiko : (03.07.2015 – 20:04) т
Друг Бобер : (03.07.2015 – 19:45) Сам був вражений. Автору - літературний оскар. :))
А найцікавіше, що тепер тимчасово до мінічату двадцять кілометрів пішки.
Але нічого, наступний пост у чаті буде ще довший.
фростыш_дурак : (03.07.2015 – 18:31) А можливо, то є обман, на який, тим більше людей "ведуться", чим вони бідніші, ну або, якщо вони переживають економ кризу... А потім, доводиться їм "мізки вправляти" , ?
Shіver2005 : (03.07.2015 – 12:54) "Я дізнався про сонцеїдів, коли вивчав їх сусідів – землейобів", "Чомусь партійне керівництво у Москві вирішило допомогти сонцеїдам, то вони були переселені у землі, де колись жили землейоби" - чувак, то є стьоб для лошків.
Друг Бобер : (03.07.2015 – 11:20) Усюди дискутують, аж у чат не заходять, бо зайняті. Але скільки можна тут написати?

Історія виникнення/вивчення: в історичних літописах про Сонцеїдів нічого не згадується, то, скоріше за все, виникли вони досить нещодавно. Існує версія, що початок Сонцеїдам дала невелика громада толстовців, яка у 1987-му році заснувала колонію «Місто сонця», головною ціллю якої було побудова суспільства загальної любові та суцільного спокою, нехай і в межах одної невеличкої громади. Лідером «Міста сонця» був молодий студент Аполлон Вахрамєєв, який стверджував, що людина може цілком відмовитися від звичного харчування і повністю перейти на споживання сонячного світла, за прикладом рослин. За думкою Вахрамєєва, відмова від харчування, особливо від м’яса та клітковини, дозволила б, по-перше, вивільнити людині час на самовдосконалення, а по-друге, зменшити, чи взагалі ліквідувати такі негативні риси, як гнів, хіть, відчай, жадібність, заздрість та інші, які студент вважав наслідками неправильного харчування звичайною їжею, «земними продуктами», як їх називав Вахрамєєв.



Спершу «Місто сонця» оселилося на купленому хуторі під Полтавою, де приступило до поступового і неухильного переходу на виключно сонячне харчування. Перша спроба видалася невдалою, кілька членів громади потрапили до лікарні з ознаками виснаження, ще один поліз у зашморг. У справу втрутилася поліція, які підштовхували представники церковної влади, що вважали «Місто сонця» небезпечною сектою. Вахрамєєв був заарештований і відправлений до Сибіру, а його прихильникам поступив наказ розійтися і повернутися до звичайного життя. Скоріше за все, частина громади цей наказ не виконала і зробила другу спробу відірватися від землі та її продуктів, які в цій громаді вважалися за зло і називалися «яблуками» на честь того яблука, через яке Адам та Єва зробили первородних гріх. Скоріше за все, друга спроба переходу на сонячну машину була більш успішна, бо надалі громада в поліцейській звітності не фігурувала.

В 1911-му році московський журналіст Едуард Кропивницький під час своєї подорожі Україною розповідає про дивну громаду, яку зустрів на берегах річки Сули. Спершу він побачив будівлю, схожу на єгипетську піраміду, що височіла на пагорбах попід річкою. Як розповіли місцеві селяни, у піраміди жили люди з міста, що оселилися там вже кілька років тому. Селяни ставилися до жителів піраміди погано, бо ті майже не купували в них харчі, а ще й відлякували від цих місць дачників, які боялися їхати сюди на літо через плітки. Плітки ті були темні і нічім не підкріплені, наче жителі піраміди якась секта, що вклоняється сонцю і шанує диявола. Місцевий батюшка розповів, що жоден мешканець піраміди не ходить до церкви на службу. Більше того, пірамідними, як їх звали, навіть відмовилися від пропозиції освятити їх будівлю.

Зацікавлений почутим, Едуард вирішив дослідити життя у піраміді. За словам журналіста, піраміда була заввишки приблизно у двадцять метрів. Бік піраміди, що виходив на південь, був вкритий великою кількістю невеличких балкончиків, на яких стояли люди. Стояли з розкинутими руками і закинутими головами, стояли майже голі, лише з невеличкими пов’язками на стегнах. Те стояння тривало годинами, аж поки сонце не ховалося за обрій, після чого люди уходили з балкончиків у нетрі піраміди.

Самого Кропивницького туди не пустили, розмовляти з ним теж відмовилися. Журналіст був вимушений ходити навколо піраміди, побудованої з дерева. Під час цих ходінь він почув якісь співи в середині піраміди, а потім звідти вилетіло кілька стріл, одна з яких трохи поранила Кропивницького. Селяни розповіли, що мешканці піраміди завжди стріляють у гостей, яких не хочуть бачити у себе. Кропивницький здивувався, чому ця, судячи з усього, шкідлива секта досі не викоренена, але йому розповіли про якихось високих покровителів у Петербурзі. Журналіст збирався залишитися ще на тиждень-два, щоб продовжити вивчення піраміди, але тут несподівано померли його слуга та кучер. Померли дивно, судячи з усього були отруєні, але поліція відмовилася проводити розслідування. Кропивницький пише, що у його бік від поліцейського були навіть погрози, то він терміново поїхав геть.

Наступна згадка про піраміду і її мешканців міститься в московських архівах радянських часів. Там опинилася доповідь комісара Льва Фруктова до Раднаркому. В ній комісар розповідає про свою подорож на берега Сули для вирішення проблеми піраміди. Яка змогла вціліти у буремні роки громадянської війни. Піраміда не тільки вціліла, але й населення її збільшилося. За даними Фруктова, у ній на час його перебування жило біля двох тисяч жителів. Однак спроби місцевої влади примусити жителів піраміди платити податки, виконувати різноманітні повинності, були невдалі через бойкот. Якщо б це було звичайне село, то справу б вирішили легко – за допомогою солдатів. Однак, жителі піраміди стверджували, що вони є членами комуни, то чіпати їх без дозволу керівництва місцеві партійці боялися. До того ж, було відомо, що жителі піраміди були переслідувані царським режимом, до церкви не ходили, майна не мали, у війні проти Червоної армії участі не приймали, хоча й мобілізації до її лав старанно уникали.

Щоб остаточно вирішити, як бути з пірамідою, місцеві партійні органи звернулися до Києва, там порадилися і написали петицію до Москви. Вже звідти, для вивчення питання і вжиття необхідних заходів був надісланий комісар Лев Фруктов, активний учасник Громадянської війни і затятий комуніст.

Він прибув до Ромен звідки в супроводі ескадрону війська відбув до піраміди. Така солідна охорона була пов’язана з тим, що Роменщина у ті часи була небезпечним місцем через активність місцевих банд, які затято опиралися радянській владі. Коли жителі піраміди побачили такий серйозний почт Фруктова, то відкрили перед ним ворота до піраміди, дозволивши у всіх деталях ознайомитися з життям всередині. Лев Фруктов провів у піраміди три тижні, після чого підготував доповідь з якої випливало, що жителі піраміди – комуністи майбутнього, а їх досвід може і мусить бути узятий на озброєння всією радянською країною.

Доповідь викликала невдоволення в Раднаркомі, бо виходило, що якісь диваки з провінції примудрилися збудувати комунізм швидше і довершеніше, аніж усюди по Радянській Росії. Фруктову були зроблені відповідні зауваження, але він вперто стояв на своєму, що бачив комунізм на власні очі і жителів піраміди необхідно звільнити від оподаткування, навпаки всебічно допомагати цьому незвичайному експерименту комуністичного будівництва. Авторитет Фруктова був у партії досить серйозним, то місцевій владі було наказано не чіпати піраміду.

Так тривало аж до 1929-го року, коли в навколишніх селах вже тривала колективізація. Розлючені селяни почали писати скарги про те, що колективізація чомусь не зачіпала жителів піраміди. Що правда, ті відповідали, що давно вже живуть колективним господарством, приватної власності не мають, а тому не потребують додаткової колективізації. Можливо і так, але повітовій владі треба було виконувати план збору податків, а піраміда не платила жодної копійки, не здавала жодної зернини. А кількість пірамідників, між тим, збільшилася вже до трьох тисяч. Окрім того, в піраміді ще ж застосовувалася практика прийому на випробувальний термін бажаючих перейти на сонячне харчування. За кілька місяців люди або повністю переходили на сонячне харчування, або виселялися з піраміди. Раніше бажаючих оселитися в піраміді було небагато, але після колективізації і переводу колгоспників на оплату трудоднями, багато з місцевих хліборобів почали тікати з сел. Або до міста, або до піраміди, де жило вже до тисячі випробувальників, які теж не платили податків.

Та як плани по збору збіжжя на інших продуктів харчування надходили дуже напружені, то місцевий повітком партії спробував таки накласти на піраміду податок. Однак жителі мали документ підписаний Львом Фруктовим, який зробив вже велику кар’єру і був впливовою людиною в Москві. Його портрети публікували у газетах та журналах, то місцеве керівництво не наважилося чіпати мешканців піраміди.

Аж ось у 1930-му році Лев Фруктов був заарештований по справі так званої Промпартії. Він виявився ворогом народу, що працював на французький генштаб та готував інтервенцію капіталістичних армій та повалення радянської влади. Почувши про це місцеві комуністи звернулися до відповідних органів з проханнями перевірити піраміду, яка теж могла виявитися осередком шпигунства та шкідництва. До піраміди були відправлені найкращі співробітники повітового НКВС на чолі з їх керівником Іваном Жданчуком, вони провели арешти, настільки масовані, що було вирішено нікуди мешканців піраміди не перевозити, а організувати допити прямо на місці.

У перші дні слідство йшло дуже успішно – арештовані мешканці піраміди зізналися, що входили до складу організації «Сонце та легкість», яка мріяла про знищення керівників партії та уряду, повалення радянської влади та співпрацю з японським урядом. Японським, бо всім же відомо, що на прапорі Японії є сонце, яке мешканці піраміди дуже і дуже шанували. Слідство тривало далі, вже вимальовувалися чудові його перспективи, коли несподівано стало відомо, що піраміду збирається відвідати відомий французький письменник Андре Жид, великий друг Радянського Союзу. Через це слідчій групі було терміново наказано забратися з піраміди і припинити будь-які дії до особливого розпорядження з Москви.

Жид дійсно приїхав, провів у піраміді три місяці, упродовж яких намагався перейти на сонячне харчування, але зробити цього не зміг. Тим не менше, написав про сонцеїдів книжку «Люди світлого майбутнього», яка викликала велике зацікавлення до мешканців піраміди у всьому світі. До сонцеїдів почали приїздити журналісти, то партійне керівництво вирішило не знищувати піраміду, а сповна користуватися нею для покращання образу Радянського Союзу у світі. Тим більше, що за кілька років Іван Жданчук виявився ворогом народу і був розстріляний, а матеріали справ, які він вів, були знищені.

До Другої Світової жителі піраміди жили собі спокійно. На початку війни були спроби мобілізації чоловіків з піраміди, однак з’ясувалося, що сонцеїди можуть воювати тільки частину доби, а в інший час мусять збирати і накопичувати в собі сонячну енергію. До того ж сонцеїди виявилися неспроможними до більшості військових спеціальностей. То справа обмежилася мобілізацією лише випробувальників, які жили у піраміді, тоді як самих сонцеїдів від призову звільнили.

Після захоплення Сумщини німцями, окупаційна адміністрація розглядала питання остаточного вирішення питання жителів пірамід, які почали проходити у офіційних документах, к сонцеїди. Німці не любили сонцеїдів и вважали їх чи то потворами чи то збоченцями. Причин для цього було кілька. По-перше, підтримка мешканців піраміди з боку радянської влади. По-друге, несплата податків. По-третє, чутки про те, що серед сонцеїдів надзвичайно розповсюджений гомосексуалізм. Казали, що саме це і сподобалося в їх громаді Андре Жиду, який не приховував своєї орієнтації.

Німці навіть розробили план, згідно якому, всіх сонцеїдів мусили вивезти до таборів, однак коли команди СС прибули до піраміди, виявилося, що вона палає. Тушити її не намагалися, просто потім пошукали у попелі залишки тіл чи кісток не знайшли, з чого був зроблений висновок, що сонцеїди кудись втекли, заздалегідь попереджені. Після цього сонцеїдів не було видно аж до приходу радянських військ. Тоді сонцеїди знову з’явилися. Згідно свідчень тих часів, сонцеїди виглядали дуже виснаженими, їх залишилося усього кілька сотень, слабких та хворих.

Чомусь партійне керівництво у Москві вирішило допомогти сонцеїдам, то вони були переселені у землі, де колись жили землейоби, яких у той час відправили до Сибіру. Сонцеїди жадібно насотувалися сонцем, щоб підготуватися до зими. Однак була вже осінь, то більшість сонцеїдів загинула, бо не змогла накопичити достатніх запасів. Залишилося лише кілька десятків цих істот.

Однак, поступово їх популяція почала знову зростати. Сонцеїди відбудували нову піраміду, вели себе максимально лояльно щодо радянської влади, також підтримували стосунки з сонцеїдськими організаціями за кордоном, звідки вчитися досвіду істот щороку приїздили десятки людей.

Це і триває й понині. Я дізнався про сонцеїдів, коли вивчав їх сусідів – землейобів. Між двома племенами царює ворожнеча, що частенько закінчується справжніми війнами з вбитими та пораненими. Самі сонцеїди вважають сусідів брудними і примітивними істотами. Не виключено, що таке ставлення в них і до людей, щоправда сонцеїди старанно його приховують.

Я приїхав до піраміди під виглядом звичайного паломника, який схотів залишитися у піраміді в якості випробувальника. Виявилося, що потрапити до піраміди, яку називали Палацом сонця, не легко. По-перше, необхідно було заплатити вступний внесок, а потім оплатити своє перебування в піраміді протягом трьох місяців, саме стільки тривав курс випробовування. Всього довелося заплатити 5,5 тис. грн, при чому не було жодних пільг. Після оплати треба було заповнити анкету з майже сотнею питань та пройти медичний огляд. Надалі людей переводили у так звану зону перших променів, де формували групи по 50 людей і вчили правилам поведінки у піраміді. Проводили зайняття сонцеїди з числа простих.

Тут треба сказати, що у сонцеїдів дуже велика та розвинута ієрархія. Всі вони поділяються на багато класів, які відрізняються один від одного кольором вбрання. Найвищі класи носять одяг кольору сонця, а чим нижче соціальний статус, тим більш холодним в кольоровому розумінні стає вбрання. То зайняття у зоні перших променів проводили найнижчі з сонцеїдів і блакитному одязі.

Після закінчення підготовчого курсу приймалося остаточне рішення щодо того, чи залишається людина у піраміді, чи ні. Рішення ніяк не мотивувалися і оскарженню не підлягали. Відрахованим поверталися гроші за виключенням 10 відсотків від суми. З моєї групи було відраховано троє людей. З них один був у розшуку і намагався переховатися у піраміді від міліції, ще один – наркоман, якій хотів вилікуватися і перейти з ширки на сонце, третій був спійманий на крадіжці.

Я поступив до піраміди за чужими документами, які були ретельно підготовлені. В мене була добре вивчена легенда, згідно якої я народився і жив у Харкові, займався там бізнесом, але прогорів, спробував виїхати до Європи, але був депортований, після чого вирішив стати на шлях духовного вдосконалення. У анкеті я вказав координати своїх найближчих родичів та друзів. І поки тиждень перебував у зоні перших променів, до їх зателефонували і розпитували, щодо мене. Тобто сонцеїди перевіряли людей, що намагалися залишитися у піраміді.

Після проходження курсу перших промінців я опинився серед тих, кому було дозволено залишитися у піраміді на випробовування. Нас поселили у великих кімнатах на кілька десятків людей і почали потроху зменшувати раціон, щоб ми відзвичаювалися від людської їжі. До цього додалися щоденні уроки з сонцеїдської філософії. Згідно ній, сонцеїди були істотами вищого ґатунку, які змогли відірватися від праху плоті і піднятися у сонячні небеса духу. Самі себе сонцеїди називали «чистими». Анатомічною побудовою сонцеїди майже не відрізнялися від людей, щоправда в них були атрофовані органи травлення. Статеві органи у сонцеїдів залишилися, але нам розповідалося, що ними не користуються, та як секс вважався брудною справою, пов’язаною з тілесним минулим. Сонцеїди вважали, що їх жінки вагітніють від наповнення сонячним світлом. Мовляв, своїм статевим органом фокусують сонячні промені, які і зароджують всередині життя.

Я від початку не вірив у це пояснення, думав, що вагітніли жінки сонцеїдів у цілком традиційний метод. Хоча жодного разу побачити сонцеїдів, що кохалися, мені не вдалося. Можливо, вони просто берегли енергію, використовували її дуже економно, а тому займалися сексом дуже не часто. Взагалі, від сонцеїда годі й було чекати різкого руху чи гучної розмови. Поки світило сонце, вони годинами стояли з розставленими руками, коли ж сонце зникало, то ховалися у нетрях піраміді, де мовчки сиділи, а потім уходили спати.

Моє перебування у піраміді запам’яталося мені постійним відчуттям голоду. Бо ж пайка з кожним днем зменшувалася, її категорично не вистачало, а сонячні ванни зовсім не притлумлювали голод. Наші вихователі вчили, що багатоденне відчуття голоду, це той очисний вогонь, який дозволить нам випалити в собі вантаж земного та брудного і підготуватися до життя у чистому світлі. Звісно, що далеко не всі мали таку силу волі, щоб долати у собі бажання їсти. Але харчів в піраміді було не знайти та й грошей, або інших цінностей у випробувальників не залишалося, вони все здавали раніше. То доводилося терпіти. Дехто не витримував і уходив, але більшість залишалася, бо хотіла переродження у „чистих”.

Сонцеїди стверджували, що майже кожна людина може перейти на сонячне харчування, для цього потрібна тільки воля. Однак лише одиниці могли дійсно відмовитися від звичайного харчування. Інші ж, після кількох тижнів голодування потрапляли до лікарні, але на сонячну їжу не переходили. Мовляв, через слабку волю. Але я ж бачив, що серед тих, хто не зміг стати сонцеїдом, були дуже і дуже вольові люди, які по-справжньому бажали стати сонцеїдами. Але чомусь не могли. У той же час, серед небагатьох щасливців, які переходили на сонячне харчування, були здебільшого діти з заможних та впливових родин. Це видавалося мені підозрілим.

Так само, як і дивні зайняття, які траплялися десь раз на три дні. У ці зайняття нас приводили в глибину піраміди, у велику залу, де всю групу вкладали на дерев’яні ліжка. Далі починала грати заспокійлива музика, нас просили розслабитися, поринути у світ фантазій. Врешті, під дією музики усі засинали. Думаю, що не тільки музики, скоріше за все нас чимось обробляли, бо всі непритомніли на невизначений період часу. Коли приходили до тями, то відчували страшенну слабкість. А ще якісь дивні відчуття на наших голених головах. Так, у всіх випробувальників були начисто поголені голови. Як і в сонцеїдів. Це пояснювалося тим, що поголена голова теж може всотувати сонячне світло.

Коли нас вложили на ліжка другий раз, я був вже готовий. У ніздрі вставив саморобні фільтри з бинта та вати і дихав лише носом. Примружився і обережно дивився, що ж відбувається. Он почали непритомніти мої товариші по групі, он зайшли наші вихователі, чомусь у масках. Уважно пройшлися повз ліжок. Я теж удавав, що знепритомнів. Включилася вентиляція, почало подаватися свіже повітря. А потім до зали зайшли сонцеїди з нижчих. Їх було багато, десь біля сотні. Вони розділилися по двоє-троє і підійшли до випробовувальників. Нахилилися до їх голів і припали до них губами! Почали смоктати! Зі мною те робили аж троє! Це було дуже неприємно, а головне, я відчув, як слабішаю. Вони випивали мене, наче сік з пляшки! Мене почало нудити і я таки знепритомнів.

Коли прийшов до тями, то ледь зміг підвестися. Інші люди з групи теж. Ми були геть виснажені, але вихователі сказали, що так і треба, вишикували нас у колону і відвели до келії, щоб ми відпочивали. Я бачив сліди жадібних губ на головах товаришів. Я знав звідки вони.

А ще я знав, що сил в мене залишилося небагато. То ж вирішив діяти. На ніч двері у нашу келію зачинялися, з неї було не вийти. То залишався тільки день. Одного разу я сидів на черговому уроці, де нам пояснювали, яке щастя бути чистим і наскільки це більш довершені істоти, тому врятуються тільки вони. Я підняв руки і попросився вийти. Мене відпустили. У багатьох почалися проблеми зі шлунком, то люди часто бігали до туалету. Я теж пішов наче туди. По дорозі зустрів одного з сонцеїдів, нижнього ґатунку, у блакитному вбранні. Вдарив його, зв’язав порваною на мотузки майкою, заховав у якийсь технічній щілині, перевдягся у його форму. Потім пошкріб у сонцеїда під ріками. Сонцеїди завжди смерділи потом. Пояснювали це тим, що не серуть, то виводять всі шлаки саме потом. Але я помітив, що запахи важливі для пересування пірамідою. То намазався нашкрябаним з-під сонцеїдських рук.

Так і пішов. У середину піраміди. На дверях туди стояв охоронець. Подивився на мене, принюхався і пропустив. Я опинився там, де опинитися випробувальнику було зась. У коридорах було порожньо, всі сонцеїди ловили останні промені сонця на балконах. Я йшов і не знав, що робити, коли побачив ліфт. Сів у нього. Спробував поїхати на гору, але він відмовився виконувати цю команду. А ось униз поїхав. Так я опинився у підвалах піраміди, на технічних поверхах. Там були накопичені великі гори різного сміття, яке гнило і виробляло енергію, що потім використовувалася для забезпечення потреб піраміди. На тих поверхах працювали сонцеїди у чорному, найнижча каста, які вклонялися мені, одягненому у блакитне, цілували руки. Так само я мусив поводитися у відношення вищих до мене.

Я походив там десь годину, коли один з чорних сказав, що настав час трапези і вказав дорогу до ліфту. Я піднявся на гору, не на саму гору, а десь на середину піраміди. По дорозі підсіли ще кілька блакитних і один зелений, якому довелося цілувати руку. Потім ліфт зупинився і всі почали виходити. Я пішов зі всіма. Побачив великий натовп сонцеїдів, що поспішали у велику залу. Там вони всідалися на спеціальні крісла з отворами для голів на стінках. Точніше сідали тільки блакитні. Вищі касти чогось чекали. На велику трибуну в центрі вийшов сонцеїд у помаранчевому, тобто з найвищих, почав вихваляти сонце і шлях чистих, що відмовилися від мерзенності землі. Всі те повторювали хором, потім хлопали у долоні і піднімали їх у гору. Потім головний сонце їд побажав смачного. І сонцеїди у зеленому почали підходити до блакитних і смоктати їх голови. Я встиг сховатися за одною з колон, то вберігся від цієї огидної процедури. Що тривала хвилин двадцять. Потім блакитні пішли, а всілися зелені і до них підійшли жовті. Так само смоктали щось з голів. Далі б за жовтими пішли помаранчеві, але я не встиг додивитися, бо у залу забігли з десяток сонцеїдів з охорони. У піраміді завила сирена. Тривога.

Я вискочив у найближчі двері хотів бігти до ліфту та всі коридори були заблоковані. Довелося вламуватися в чиюсь келію. Вискочив на балкон. Високо, десь дванадцятий поверх. Але я розумів, що живим мене не випустять. То почав злазити по балконах, вже пустих, бо сонце сідало. Було важко, а ж ослабів на поганих харчах. Ледь тримався за перила балконів. Потім обірвався. Добре, що хоч це був вже третій поверх. Коли падав, вивихнув ногу. Довелося стрибати на одній. Мене побачили відвідувачі піраміди, що натовпом біля воріт. Вказали на мене охороні. Сонцеїди побігли. Вони вже наздоганяли, коли полетіли стріли. Одна влучила в сонцеїди, він скрикнув, його товариши відступили. Бо побачили загін землейобів. Саме ці чудовиська врятували мене і доправили до лікарні. Звідти я вже викликав знімальну групу.

В лікарні мене намагалися вбити, потім на „Життя по-справжньому!” чинився страшенний тиск, щоби в етер не вийшов сюжет про сонцеїдів. Але він вийшов. І ми розповіли всю правду про цю секту, яка заробляє гроші на бажанні людей духовно розвиватися. За нашими підрахунками тільки від випробувальників соцнцеїди отримають десь до 5 млн. грн. на рік. А ще торгівля літературою та сувенірами, співпраця з виробниками засобів для схуднення, фінансова підтримка Асоціацій сонцеїдства з-за кордону. То справа йде про десятки мільйонів гривень. Цікаво, що сонцеїди не намагаються заснувати філії піраміди десь на Заході. Вважаю, що не хочуть вступати у конфлікт з тамтешніми законами. А українські сонцеїди успішно обходять. Перевірка прокуратури не знайшла порушень у піраміді, більше того, ми програли всі українські суди сонцеїдам, які звинувачували нас у наклепі. Вони заперечували факт смоктання голів.

Але я бачив те на власні очі. До того ж ми досліджували голови випробувальників, відрахованих з піраміди. І у всіх без виключення знайшли синці на голові, які могли бути слідами смоктання. Ми показували ті голови, більше того, нам вдалося заслати в піраміду нашого агента, в якого була мікрокамера. Ми отримали відео на якому чітко видно, як сонцеїди смокчуть голови. Нажаль, наш журналіст загинув при загадкових обставинах. Ми вважаємо, що він був вбитий сонце їдами, які його викрали. Але прокуратура вважає, що то був нещасний випадок. Українські суди не узяли те відео до уваги, присудивши нам величезну суму по виплаті моральної шкоди. Зараз ми оскаржуємо це рішення в Європейському суді.

Що ж до самого смоктання голів, то, на мою думку, воно пояснюється просто. Тут немає жодних сексуальних мотивів. Просто сонце їдам не вистачає енергії сонця для свого існування і вони мусять залучати якісь інші джерела. Щоб не їсти звичайні харчі, сонцеїди використовують психічну енергію людей. При цьому, найнижчі сонцеїди вживають безпосередньо її, а вищі касти сонцеїдів харчуються вже продуктом багаторазового очищення.

Поточна активність: Сонцеїди продовжують залучати людей до свого руху, бо без постійного притоку неофітів не зможуть існувати. Після виходу сюжетів про них в „Житті по-справжньому!” потік бажаючих очиститися помітно зменшився. Але сонцеїди не здаються, вони борються з нами, а нещодавно запустили велику рекламну компанію в Європі та США з популяризації свого руху. Зараз вони тиснуть на екологічність сонцеїдства, яке дозволяє відмовитися від аграрного використання земель і встановити гармонію в природі. Компанія має успіх, принаймні вже зараз іноземці складають біля двох третин випробувальників в піраміді.

Ставлення громадськості: В Україні здебільшого негативне, завдяки нашим сюжетам. Хоча існують групи активістів, які намагаються популяризувати ідеї сонцеїдства. В Європі громадяни ставляться до піраміди більш сприятливо.

Причини появи: проведення у життя ідей толстовства.

Згадки в літературі: про сонцеїдів згадується у романі „Подорож рікою Снів”.

Перспективи: Якщо держава не втрутиться, сонцеїди існуватимуть і надалі за рахунок вмілого паразитування на людях.
фростыш_дурак : (25.06.2015 – 09:32) "Не'ма, ума, можливості керувати, не заважай іншим". - це не я написав :) Від себе додам, що "радікалізм" приводить до "пічальних" наслідків, зокрема якщо поглянути на Історію людей на п. Земля.
Pavlo_Taiko : (22.06.2015 – 12:25) Так смачно їсти
із спільного тарільця,
що аж слиною
стікають рильця!
А демократію
кохає порося —
аби напхатися —
і казочка уся!

А доки Рада
на дві третини свинська —
з колін не встане
держава Українська.
І моя казочка
не матиме кінця,
коли в ній лишиться
хоча б одне паця!
Pavlo_Taiko : (21.06.2015 – 13:24) Якби я був тобою, Алєксандре, я б поїхав би в Україну і зайнявся саморозвитком.
Shіver2005 : (21.06.2015 – 13:16) Якби я був тобою - повісився
Хмурий Князь... : (21.06.2015 – 10:01) Навіть важчий. Він вважає себе одним єдиним справжнім українцем. Манія величі розвинута з комплексу неповноцінності.
Pavlo_Taiko : (21.06.2015 – 08:33) Алєксандр вважає себе адекватом і не хамом мабуть, і мабуть ще й уявляє, що він український патрніот. Важкий випадок.
Хмурий Князь... : (19.06.2015 – 20:31) суржик і брехня мені не друзі а вороги, я з ними борюся.
Хмурий Князь... : (19.06.2015 – 20:30) Я то звісно балабол, на то він і інтернет :) але я не східняк, я центровик.
Хмурий Князь... : (19.06.2015 – 20:27) східняком мене назвав самий самий западенець, ага. ну то фігня, тут цікавіше звідки ти взяв насіння?
Shіver2005 : (19.06.2015 – 20:08) Вітольд ти є балабол і давно це довів. Ціна твоїм словам - нуль. Ти навіть своєму тілу не даси ради. Тож, спочатку допоможи собі сам, потім вже плітки пускай.
Особистотя тебе вважаю східняком-малоросом, а не українцем. За роки на форумі ти проявив себе, як неадекват і хам. Своїм способом життя ти руйнуєш підвалини суспільства. Вихованість, чемність, так - то не про те.
Суржик, бухло, насіння, брехня - ось твої друзі.
Ти йшов до цього життя всі ці роки. Тому - вітаю! Премія "Т-золотий унітаз" є твоя!
З.І. не забудь помити
Хмурий Князь... : (19.06.2015 – 09:36) націоналісти - вороги, уніати - вороги, порошенки-яценюки-тимошенки - вороги. Коломойський - ворог. Саакашвілі - ворог, бо на посаду губернатора є інші люди з досвідом хабарів і відкатів. Ото поведешся на таку пропаганду - і сам собі ворогом станеш.
Хмурий Князь... : (19.06.2015 – 09:33) Та що з тим Шівером говорити, він ворожий агент. Застосовує тактику внутрішньої розвідки в зовнішньому напрямку. Тобто діє так, як зазвичай діють "сірі чоловічки" в СРСР а тепер в РФ: прикидається своїм, втирається в довіру, провокує на порушення і ... тут надалі є деяка відмінність. Якщо внутрішня розвідка відразу заарештовувала громадян своєї країни, то у випадку застосування цієї тактики до громадян інших держав - схопити і арештувати не можна. А що можна з жертвою робити, і яка його мета - ну то вже я не знаю. Можна заплутувати свідомість, щоб людина сама собі ворогом ставала.
Pavlo_Taiko : (19.06.2015 – 08:58) Ого яка зручна позиція. Молодець - це ти гарно вигадав. Всі нерагулі сидять на ташкентському фронті в глибокій тиловій обороні і займаються інформаційною безпекою.
Shіver2005 : (18.06.2015 – 22:30) Кожен рагуль тікає до куль, не важливо чиє то знаряддя.
Чи то Путлер хуйло чи то Вальцман тріпло,
Бидломаса живе і радіє!
Хмурий Князь... : (28.05.2015 – 10:31) Модератор я в розділі Політика і Економіка. Поза цим розділом я не модератор. Хоче ще в флуді я теж модератор, але ж окрім того хочу бути ще й звичайним користувачем.
Shіver2005 : (28.05.2015 – 10:14) В арбітра, судді, модера немає емоцій. Бо це не особиста справа. Рішення приймаються на підставі правил. Правила не завше справедливі, а радше не справедливі, однак вони дозволяють тримати лад. Лад над тими, хто не тримає непотрібних емоцій при собі. Ти не можеш змінити правил. Однак, порушувати їх не в праві. Модер - то є взірець поведінки для кожного користувача. Він охороняє правила форуму і своєю поведінкою показує, як то слід робити. Не знаю, чим тебе надихнути. Є хороший сухарик з приправами і морс.
Хмурий Князь... : (28.05.2015 – 09:42) це так, вірно ти кажеш. але я теж людина, і в мене теж є емоції. Бо найнявся я тут асинізатором, безкоштовно чуже гімно прибирати :(
Shіver2005 : (28.05.2015 – 09:18) Вітольде, давай конкретніше. Якщо він когось ображав, то одержав заслужені відсотки. Але логіки ображати його, адже фекалоїд є саме образою, я не бачу. Бо робиш як він.
Pavlo_Taiko : (28.05.2015 – 07:50) Ого, то бомбити по площам - це вже не обливати лайном. Відколи це? Маячня, якщо наприклад хтось обливає лайном українців в моїй присутності, то я сприймаю це як особисту образу.
Хмурий Князь... : (27.05.2015 – 13:10) вважаю логічно брезгувати не тим хто облитий лайном, а тим, хто обливає. Бо облитий лайном обмиється і стане чистим. а той хто обливає лайном - лайном і залишиться.
Хмурий Князь... : (27.05.2015 – 13:08) Обрій не ображав нікого? О_О . Ти просто не читав того, що я видалив. Коли з людини лайно на когось льється як з труби, після таких речей, моє "фекалоїд" - вважаю цілком ним заслужено. заслужено більше.
Shіver2005 : (27.05.2015 – 09:07) Ти щойно образив людину, слово в слово повторюючи Еха. Обрій не ображав нікого, бо не перейшов на особистості. Те що він каже, в багатьох випадках відображає реальність, хоч я в дечому і не погоджуюсь з ним. Тобі просто не сподобалося, що він написав, ось за що я не люблю росіян.
Хмурий Князь... : (27.05.2015 – 07:45) Обрій - фекалоїд. Обливав лайном Павлину, а я як прочитав, то наче сам скупався в тому лайні
Друг Бобер : (24.05.2015 – 18:26) Здоровенькі були, хунто!
серпиня : (19.05.2015 – 15:44) співчуваю
Shіver2005 : (19.05.2015 – 14:59) Купи ліки і живи
Хмурий Князь... : (19.05.2015 – 12:48) так. ми зараз хворіємо, всю ніч мучаємося
серпиня : (19.05.2015 – 10:32) начальниця дала команду підйом?)
Хмурий Князь... : (19.05.2015 – 05:01) 6:01 :)
Pavlo_Taiko : (18.05.2015 – 19:47) Е ні, це тільки кацапи живуть в акваріумі, а я людина вільна.
Shіver2005 : (18.05.2015 – 13:57) Ми всі живемо в одному великому акваріумі.
серпиня : (17.05.2015 – 17:42) От тепер справді нудно. Акваріумні рибки((
серпиня : (16.05.2015 – 12:39) Нудність - вона теж суб'єктивна))
Хмурий Князь... : (16.05.2015 – 07:36) нудно. суперечка з Манфредом не розвивається, на одному місці товчемся. Він чомусь вирішив, що якщо його аргументи не подіяли на мене, то можливо подіють на когось іншого, і повторює ті ж самі аргументи. Але перефразую відомий вислів: "Ваші аргументи - не аргументи"
Pavlo_Taiko : (06.05.2015 – 22:50) Нуль воїнів. Всі на ташкентському фронті.
Обрій : (04.05.2015 – 23:39) один в полі не воїн.
Shіver2005 : (04.05.2015 – 23:34) це я сказав тобі
Обрій : (04.05.2015 – 23:33) "Я є українець, отже українці є." хто це тобі сказав?
Pavlo_Taiko : (04.05.2015 – 20:35) Такий як я китаєць.
Shіver2005 : (04.05.2015 – 19:15) Я є українець, отже українці є.
Змінмтм розмір міні-чату
BB-коди в чаті вимкнені.

  • 1999 Всього повідомлень
  • Маківка (316) Найактивніший
  • 2 Всього модераторів (Групи)
  • 0 Всього модераторів (Користувачі)

0
 відвідувачів (за останні 10 хвилин)
0 користувачів, 0 гостей, 0 прихованих користувачів

Powered by Shoutbox 1.2.4 © 2015, by Michael McCune
Цікавинки: Семейный Банк пуповинной крови и стволовых клеток(Киев) изучите на zdoroviy-malish.kiev.ua/zametki